Методи дослідження міжособистісних відносин

Вступ

Існування людини неможливе поза соціальним середовищем. Задовольняючи власні матеріальні та духовні потреби, індивід постійно вступає у взаємодію з оточенням. Спілкування є невід'ємною складовою такої активності, адже воно втілює природну потребу людей у співпраці та єдності, а також слугує фундаментом для формування унікальності, внутрішньої цілісності та індивідуальності кожної особистості.

На перший погляд, природа міжособистісних стосунків може видаватися очевидною, і здається, що тут не може бути складних запитань. Проте реальний життєвий досвід часто спростовує це враження. Адже нерідко стосунки, які здавалися міцними та стабільними, раптово припиняються, тоді як нові зв'язки виникають у найнесподіваніших місцях.

Значущість та водночас непередбачуваність спілкування і міжособистісних відносин як в об'єктивному, так і в суб'єктивному вимірах привертають до цього феномену увагу науковців різних галузей, зокрема психологів. Психологічні дослідження емоційних зв'язків покликані прояснити питання про те, які причини виникнення, механізми розвитку та фактори руйнування настільки важливих для нас емоційних стосунків. Наукова актуальність цієї проблеми зумовлена тим, що емоційні відносини досі сприймаються багатьма як своєрідна "територія індетермінізму". Практичні запити є не менш вагомими: глибше розуміння закономірностей емоційних стосунків є ключем до вирішення питань розвитку та виховання особистості, а також низки соціально-демографічних проблем.

1. Основні методи вивчення міжособистісних відносин

Для аналізу міжособистісних відносин у малих групах існує широкий спектр методик. Зокрема, для оцінки групової ефективності використовують метод гомеостата та ділові ігри. Для вивчення внутрішньогрупових зв'язків застосовуються референтометрія та соціометрія. Також існує чимало тестових методик, серед яких тест Томаса, опитувальник Немчіна, тест Лірі та інші. Нижче наведено стислий огляд деяких із цих підходів.

Метод гомеостата передбачає створення лабораторної моделі, яка імітує діяльність малої групи під час вирішення оперативних завдань за допомогою спеціального пульта. Фіксація часу виконання завдання, дій кожного учасника та кількості помилок дає змогу оцінити загальну ефективність, а також індивідуальні тактики та групову стратегію.

Науковий колектив під керівництвом А. С. Чернишова (В. Я. Подорога, А. С. Горланів, Е. І. Тимощук) суттєво розширив можливості методу гомеостата. Дослідниками було створено комплекс приладів-моделей для вивчення організаційної діяльності. Їхній експериментальний блок поєднує спостереження, опитування та прилади-моделі, що дозволяє досліджувати організаційні відносини та взаємодію в їхньому взаємозв'язку. Для наближення до реальних умов у блок включено ланки "природної моделі" та "приладу-моделі" спільної діяльності. Методика «Арка», створена для аналізу психологічного настрою групи, використовує прилади «ГСІ-7», «Стрессор», «Самоорганізація», «Естакада». На відміну від традиційних гомеостатів, ці програми включають офіційні відносини, високу мотивацію колективних досягнень, моделювання самоврядності та стресові ситуації.

Ділові ігри є ще одним інструментом для вивчення міжособистісних відносин. Їх організація потребує ретельного логічного аналізу конкретних оперативних ситуацій та колективного пошуку рішень, що дозволяє кожному учаснику продемонструвати професійні навички та здатність до командної взаємодії. Варто зазначити, що, попри ефективність у дослідженні відносин, ділові ігри зазвичай спрямовані насамперед на вирішення конкретного виробничого завдання. Тому головною метою тут є пошук оптимального рішення та способу його впровадження, а результати оцінюються з позиції цінностей функціонування соціального виробництва та соціокультурних систем.

Соціометрія вважається одним із найдієвіших методів вивчення емоційних, безпосередніх відносин у малій групі. Цей підхід дає змогу кількісно оцінити міжособистісні зв'язки.

Термін «соціометрія» має латинсько-грецьке походження (societas — суспільство та metruin — вимірюю). Він позначає як галузь соціальної психології та соціології, що вивчає міжособистісні відносини в малих групах за допомогою кількісних методів, так і сам процес вимірювання симпатій та антипатій усередині групи.

Соціометричний та референтометричний методи дозволяють вивчати стосунки між членами групи та виявляти її структуру (лідерів, аутсайдерів тощо) на основі простої процедури вибору за критеріями симпатії-антипатії чи референтності.

Тест Томаса — це психологічний інструмент для визначення типового для людини способу поведінки в конфліктній ситуації. Його можна використовувати як для самопізнання, так і в професійній сфері, зокрема під час відбору кандидатів на посади, що передбачають активні зовнішні контакти, або при формуванні проектних команд.

Тест виділяє п'ять основних стратегій поведінки в конфлікті:

• Співробітництво
• Змагання
• Пристосування
• Компроміс
• Уникання

Кожна з цих стратегій призводить до різних наслідків. Розуміння власного типового стилю поведінки дозволяє розширити діапазон можливих рішень у конфліктах і, відповідно, досягати нових результатів у спілкуванні.

2. Метод діагностики міжособистісних стосунків (ДМС) Лірі, тест Томаса, опитувальник Т.А. Немчина

Методика ДМС, на думку Л. Собчик [4, с. 56], є варіантом опитувальника, що розрахований на суб'єктивну самооцінку респондента та його оцінку значущої іншої людини. Ця методика відображає не лише стиль міжособистісного спілкування, але й структуру індивідуально-особистісної типології.

Методика включає 128 лаконічних характеристик, на основі яких респондент оцінює своє актуальне "Я" (відповідаючи "так" або "ні"). Після самооцінки підраховуються бали за вісьмома октантами, кожен з яких відповідає певному типу міжособистісної взаємодії.

Октанти з найбільшою кількістю балів визначають стиль поведінки індивіда у стосунках. Показники до 8 балів характерні для гармонійних особистостей. Перевищення 8 балів (до 12) свідчить про акцентуацію відповідних властивостей. Досягнення рівня 14–16 балів вказує на значні труднощі соціальної адаптації. Низькі показники за всіма октантами (0–3 бали) можуть свідчити про нещирість відповідей. Інтерпретація результатів ДМС має ґрунтуватися на перевазі одного октанта над іншими, а не на абсолютних значеннях.

У дослідженні респондентам пропонувалося після оцінки власного "Я" оцінити образ "Типові сучасні українці" ("ТСУ"). Образ подано у множині, оскільки, як зазначає В. Агеєв, існують значні розбіжності в оцінці диморфічних ознак чоловіками та жінками, тому об'єкти-національності доречно пред'являти у множині.

Л. Собчик підкреслює, що ДМС є ефективним методом для вивчення внутрішньоособистісної конгруентності. У класичному варіанті респонденту пропонується оцінити не лише актуальне, але й ідеальне "Я". Порівняння цих оцінок дозволяє визначити внутрішню узгодженість особистості. Образи актуального та ідеального "Я" є складовими цілісної структури "Я". У нормі спостерігається помірне, неконфліктне розходження між ними, що є необхідною умовою для особистісного зростання.

Оскільки образ власної етнічної спільноти є частиною цілісного "Я", методика ДМС, на думку авторів, дозволяє визначити рівень етнічної ідентифікації шляхом порівняння образів "Я" та "Типового сучасного українця".

Опитувальник містить 128 суджень, з яких для кожного з 8 типів стосунків сформовано 16 пунктів, упорядкованих за зростанням інтенсивності. Судження, що стосуються одного типу, розташовані не підряд, а згруповані по 4 і повторюються через однакову кількість визначень. Під час обробки підраховується кількість стосунків кожного типу.

За результатами методики Лірі, найменш адаптованою у вибірці є альтруїстична тенденція: у 37,5% опитаних виявлено дезадаптивний рівень її прояву. За дружелюбною тенденцією аналогічний рівень зафіксовано у 28,13% опитаних. За домінантним типом ставлень дезадаптація спостерігається у 31,25% осіб. Підпорядкований та підозрілий типи стосунків мають дезадаптивний ступінь у 21,83% та 12,5% досліджуваних відповідно. Дезадаптивний прояв залежного типу стосунків виявлено у 12,5% студентів. Найменш представленими як дезадаптивні є агресивний та егоїстичний типи — по 9,38% студентів.

Т. Лірі пропонував застосовувати методику для оцінки спостережуваної поведінки (оцінка "збоку"), для самооцінки, оцінки близьких людей та опису ідеального "Я". Залежно від рівня діагностики змінюється інструкція.

Виділяють наступні типи стосунків з оточуючими: 1) авторитарний; 2) егоїстичний; 3) агресивний; 4) підозріливий; 5) покірливий; 6) залежний; 7) доброзичливий; 8) альтруїстичний.

Повна назва тесту Томаса — "Методика діагностики схильності особистості до конфліктного поводження К. Томаса". Він визначає бажаний для тестованого спосіб виходу з конфліктної ситуації. Тест може застосовуватися як для самопізнання, так і в діловій сфері (при прийомі на роботу, на конкурсах тощо).

Томас виділяє два основні стилі поведінки в конфлікті:

Кооперація, яка можлива лише за умови уважного ставлення до інтересів інших учасників конфлікту.

Напористість, коли насамперед захищаються власні інтереси.

Опитувальник Т.А. Немчина — це перелік 30 основних ознак нервово-психічної напруги, складений на основі клініко-психологічних спостережень. Він дозволяє діагностувати перенапруження регуляторних систем організму.

Цей опитувальник дає змогу виявити перенапругу, що починається. Якщо діагностовано надмірну нервово-психічну напругу, обстежуваній особі рекомендується звернутися до лікаря для поглибленого обстеження та призначення лікування, оскільки можливий перехід від донозологічного стану до патологічного.

3. Соціометрія: дослідження міжособистісних відносин у групі

Соціометрична техніка, розроблена Дж. Морено, використовується для діагностики міжособистісних та міжгрупових відносин з метою їх покращення та вдосконалення. Соціометрія дозволяє вивчати типологію соціальної поведінки людей у груповій діяльності та оцінювати соціально-психологічну сумісність членів конкретних груп.

Соціометрична процедура може бути спрямована на:

а) вимірювання ступеня згуртованості-роз'єднаності в групі;

б) виявлення "соціометричних позицій", тобто співвідносного авторитету членів групи за критеріями симпатії-антипатії, де на крайніх полюсах перебувають "лідер" та "відкинутий";

в) виявлення внутрішньогрупових підсистем, згуртованих утворень із власними неформальними лідерами.

Застосування соціометрії дозволяє виміряти авторитет формальних та неформальних лідерів і перегрупувати людей у командах для зниження напруженості, що виникає через взаємну ворожість окремих членів групи. Соціометрична методика проводиться груповим методом і не потребує значних часових витрат (до 15 хвилин). Вона є корисною в прикладних дослідженнях, особливо для покращення відносин у колективі. Однак соціометрія не є радикальним способом вирішення внутрішньогрупових проблем, оскільки їхні причини можуть бути глибшими, ніж симпатії та антипатії членів групи.

Надійність процедури залежить насамперед від правильного вибору соціометричних критеріїв, що визначаються програмою дослідження та попереднім аналізом специфіки групи.

Загальна схема соціометричного дослідження виглядає наступним чином. Після постановки завдань та вибору об'єктів вимірювання формулюються гіпотези та положення щодо можливих критеріїв опитування. Повна анонімність тут неможлива, інакше соціометрія буде малоефективною. Вимога розкрити свої симпатії та антипатії може викликати внутрішні труднощі в опитуваних, аж до небажання брати участь. Після вибору критеріїв вони заносяться на спеціальну картку або пропонуються усно у формі інтерв'ю. Кожен член групи має відповісти, обираючи інших учасників залежно від схильності, переваги, симпатії чи антипатії, довіри чи недовіри.

Членам групи пропонуються питання, що дозволяють виявити їхні симпатії та антипатії один до одного, до лідерів та до тих, кого група не приймає. Дослідник зачитує два питання (а) і б)) та дає інструкцію: "Напишіть на папірцях під цифрою 1 прізвище члена групи, якого Ви вибрали б у першу чергу, під цифрою 2 — кого б Ви вибрали, якби не було першого, під цифрою 3 — кого б Ви вибрали, якби не було першого й другого". Потім дослідник ставить питання про особисті відносини та проводить аналогічний інструктаж.

Для підтвердження достовірності відповідей дослідження може проводитися в групі кілька разів, при цьому для повторного дослідження використовуються інші питання.

Висновки

Отже, людина, яка прагне бути прийнятою іншими та встановлювати з ними близькі стосунки, проявляючи себе як суб'єкт неускладненого спілкування, демонструє довіру, компетентність і доброзичливість. Вона більше схильна слухати, ніж говорити. Уміння слухати також означає відсутність ворожості у спілкуванні. Якщо людина не схильна до ускладненого спілкування, не поводиться вороже чи цинічно, вона сама ініціює встановлення стосунків і прагне бути прийнятою, а не чекає цього від інших. Вона не демонструє егоїстичність, підозрілість чи агресивність, хоча може проявляти домінування та прагнення контролювати стосунки, що не суперечить нормальному та ефективному спілкуванню.

Ускладнене спілкування, за результатами проведеного дослідження, характеризується: неприйняттям інших людей, ворожим ставленням, недовірою, небажанням бути прийнятим, рольовою позицією батька у спілкуванні та агресивною характерологічною тенденцією.

У дослідженнях міжособистісних відносин найчастіше виділяються два основні фактори: домінування-підпорядкування та дружелюбність-агресивність. Саме ці фактори визначають загальне враження про людину в процесах міжособистісного сприйняття та є головними компонентами при аналізі стилю міжособистісної поведінки.

Список використаної літератури

1. Методы психологической диагностики. — М., 1993

2. Методики социально-психологической диагностики личности и группы. — М., 1990

3. Основи психології: Підручник для студ. вузів/ За заг. ред. О.В.Киричука, В.А.Роменця. - 3-є вид., стереотип.. - К.: Либідь, 1997. – 630 с.

4. Психологія: Підручник для студ. вуз./ За ред. Ю.Л.Трофімова. - 3-тє вид., стереотип.. - К.: Либідь, 2001. - 558 с.

5. Психологія/ Під ред. Юзефа Макселона. - Львів: Монастир Монахів Студійського Уставу: Вид. відділ "Свічадо", 2004. - 319 с.

6. Серьожникова Р. Основи психології і педагогіки: Навчальний посібник/ Раїса Серьожникова, Надія Пархоменко, Лада Яковицька,; М-во освіти і науки України, Донецький нац. технічний ун-т . - К.: Центр навчальної літератури, 2003; К.: Академвидав, 2003. - 242 с.

7. Степанов О. Основи психології і педагогіки: Навчальний посібник/ Олександр Степанов, Михайло Фіцула,. - К.: Академвидав, 2002; К.: Академвидав, 2003. - 502 с.

8. Цимбалюк І. Психологія: Навчальний посібник/ Іван Цимбалюк,; М-во освіти і науки України . - Київ: ВД "Професіонал", 2004. - 214 с.