Мета, задачі та функції фінансового менеджменту

Головна мета фінансового менеджменту полягає в максимізації добробуту власників підприємства як у короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі [8, с.11-14]. Вона передбачає раціональне використання ресурсів задля створення ринкової вартості, яка б покривала всі витрати, пов'язані з їх залученням, та забезпечувала прийнятний рівень доходів, адекватний ризикам інвесторів [7, с.9]. Конкретним вираженням цієї мети є максимізація ринкової вартості підприємства, що відображає кінцеві фінансові інтереси його власників.

Варто зазначити, що така загальноприйнята в ринковій економіці мета суперечить поширеній у нас думці про те, що головною метою фінансової діяльності є максимізація прибутку. Справа в тому, що зростання ринкової вартості компанії далеко не завжди є автоматичним наслідком збільшення прибутку. Наприклад, високий прибуток, спрямований повністю на поточне споживання, позбавляє підприємство ключового джерела власних фінансових ресурсів для подальшого розвитку. Це, своєю чергою, призводить до втрати конкурентних позицій та зниження потенціалу формування ресурсів із внутрішніх джерел, що в кінцевому підсумку зменшує ринкову вартість. Крім того, високий прибуток може бути досягнутий ціною надмірного фінансового ризику та загрози банкрутства, що також негативно впливає на вартість. Отже, в ринкових умовах максимізація прибутку є важливою задачею, але не головною метою фінансового менеджменту.

Реалізуючи головну мету, фінансовий менеджмент спрямований на вирішення таких основних задач:

1) Формування достатнього обсягу фінансових ресурсів відповідно до потреб розвитку підприємства в майбутньому. Це досягається через визначення загальної потреби в ресурсах, максимізацію залучення власних коштів із внутрішніх джерел, оцінку доцільності використання зовнішніх джерел, управління позиковим капіталом та оптимізацію структури джерел фінансування.

2) Ефективне використання сформованих фінансових ресурсів за основними напрямками діяльності. Оптимізація розподілу ресурсів передбачає встановлення пропорцій між виробничим і соціальним розвитком, виплатою доходів власникам тощо. При цьому враховуються стратегічні цілі підприємства та потенційна віддача від вкладень.

3) Оптимізація грошового обігу. Ця задача вирішується через ефективне управління грошовими потоками, синхронізацію надходжень і витрат у різні періоди та підтримку необхідної ліквідності оборотних активів. Результатом є мінімізація залишків вільних грошових коштів, що зменшує втрати від інфляції та неефективного використання.

4) Максимізація прибутку при мінімальному рівні фінансового ризику. Це досягається шляхом ефективного управління активами, залучення коштів у господарський оборот та вибору найбільш результативних напрямків діяльності. Важливо максимізувати не балансовий, а чистий прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, через ефективну податкову, амортизаційну та дивідендну політику. Слід пам'ятати, що зростання прибутку зазвичай супроводжується зростанням ризиків, тому максимізація має відбуватися в межах допустимого ризику, який визначається власниками з урахуванням їхнього фінансового менталітету.

5) Мінімізація фінансового ризику при заданому рівні прибутку. Якщо рівень прибутку вже визначений, ключовим завданням стає зниження ризиків, що супроводжують його отримання. Це можливо через диверсифікацію операційної та фінансової діяльності, портфеля інвестицій, а також через профілактику ризиків та ефективне страхування.

6) Забезпечення постійної фінансової рівноваги підприємства в процесі розвитку [4, с.35-39]. Така рівновага означає високу фінансову стійкість і платоспроможність на всіх етапах, що досягається оптимальною структурою капіталу та активів, ефективними пропорціями фінансування з різних джерел і достатнім рівнем самофінансування інвестицій.

Усі перелічені задачі тісно пов'язані між собою, хоча деякі з них можуть бути різноспрямованими (наприклад, максимізація прибутку та мінімізація ризику). Тому в процесі фінансового менеджменту ці задачі необхідно оптимізувати для найефективнішого досягнення головної мети.

Фінансовий стан підприємства є основою його добробуту, тому фінансовий менеджмент має на меті знайти розумний компроміс між завданнями підприємства та його фінансовими можливостями для:
- збільшення обсягів продажів і прибутку;
- підтримання стабільної прибутковості;
- зростання доходів власників (акціонерів);
- підвищення курсової вартості акцій [7, с.7-8].

Ці завдання вирішуються через раціональне управління потоками фінансових ресурсів між підприємством та джерелами фінансування (внутрішніми та зовнішніми), які надходять:
· в результаті фінансово-господарської діяльності;
· на фінансовому ринку через продаж акцій, облігацій, отримання кредитів;
· через повернення суб'єктам ринку процентів і дивідендів як плати за капітал;
· через сплату податкових платежів;
· через інвестування та реінвестування в розвиток підприємства.

Слід підкреслити, що сутність будь-якої категорії відображається в її функціях. Розглянемо їх прояв у роботі фінансового менеджера.

У фінансовій літературі існують дві основні позиції щодо цього питання.
1. Фінанси виконують дві функції – розподільчу та контрольну.
2. Фінанси виконують три функції: створення доходів (накопичення капіталу); здійснення витрат (розподільча); контроль ефективності.

Деякі автори [2, с.9-14] вважають другу позицію більш обґрунтованою, оскільки вона трактує розподільчу функцію ширше.

Перша функція проявляється в роботі фінансового менеджера через своєчасну та повну концентрацію фінансових ресурсів у фондах грошових коштів. Також вона виявляється у стимулюванні зростання фінансових ресурсів, зокрема грошових накопичень.

Друга функція – здійснення витрат (розподільча) – на рівні підприємства проявляється через розподіл і перерозподіл усіх грошових надходжень, насамперед виручки від реалізації. Ця діяльність вимагає від фінансового менеджера постійних інвестиційних рішень: залучення тимчасово вільних ресурсів та їх спрямування в пріоритетні чи найбільш ефективні вкладення.

Третя функція – контрольна – тісно пов'язана з попередніми та проявляється через:
1) аналіз фінансових показників;
2) заходи фінансового впливу – головні рішення фінансового менеджера.
Важливо відрізняти функції фінансів від функцій фінансового менеджменту.

Фінансовий менеджмент реалізує свою головну мету та задачі через певні функції, які поділяються на дві основні групи, що визначаються комплексним змістом фінансового менеджменту:
1) функції фінансового менеджменту як керуючої системи;
2) функції фінансового менеджменту як спеціальної галузі управління підприємством.

Функції та методи фінансового менеджменту можна поділити на два блоки:
І. Управління зовнішніми фінансами.
ІІ. Внутрішньовиробничий облік і контроль [7, с.8-9].
Управління зовнішніми фінансами включає управління оборотними активами (рухом грошових коштів, розрахунками з клієнтами, матеріально-виробничими запасами) та залучення коротко- та довгострокових зовнішніх джерел фінансування.
Внутрішньовиробничий облік і контроль передбачає:
- складання та аналіз фінансової звітності;
- оцінку поточного стану та перспективне планування;
- збір і обробку даних бухгалтерського обліку для управління фінансами;
- складання кошторису витрат, сплату податків тощо.
Фінансові рішення приймаються в процесі інвестування в активи та при виборі джерел фінансування інвестиційних проектів. Інвестиційні рішення (довгострокові та короткострокові) приймаються для:
· раціоналізації структури активів, визначення необхідності їх зміни та ліквідації;
· розробки та оцінки інвестиційних проектів;
· визначення потреби у фінансових ресурсах;
· управління "портфелем" цінних паперів.

Вибір джерел фінансування інвестиційних проектів здійснюється через:
- розробку та реалізацію політики раціонального поєднання власних і позикових коштів;
- розробку та реалізацію політики залучення капіталу на найвигідніших умовах;
- дивідендну політику;
- оцінку операцій злиття та поглинання підприємств.
Отже, успішна діяльність будь-якого підприємства та його життєздатність у довгостроковій перспективі залежать від безперервної послідовності управлінських рішень, які приймаються менеджерами як індивідуально, так і колективно.

До кола конкретних питань, що вирішуються у фінансовому менеджменті, належать:
1) Розробка фінансової стратегії підприємства.
2) Створення організаційних структур, що забезпечують прийняття та реалізацію управлінських рішень з усіх аспектів фінансової діяльності.
3) Формування ефективних інформаційних систем для обґрунтування альтернативних варіантів рішень.
4) Аналіз різних аспектів фінансової діяльності підприємства.
5) Планування фінансової діяльності за основними напрямками.
6) Розробка дієвої системи стимулювання реалізації прийнятих рішень у фінансовій сфері.
7) Ефективний контроль за реалізацією прийнятих управлінських рішень.

Фінансовий менеджмент включає:
1) Управління активами:
А) Управління оборотними активами;
Б) Управління необоротними активами.
2) Управління капіталом:
А) Формування фінансової структури капіталу;
Б) Управління формуванням власних фінансових ресурсів;
В) Управління залученням позикових фінансових ресурсів.
3) Управління інвестиціями.
4) Управління грошовими потоками.
5) Управління фінансовими ризиками та запобігання банкрутству.

Як і будь-яка управлінська система, фінансовий менеджмент передбачає наявність об'єкта управління. Таким об'єктом є фінанси підприємств та їх фінансова діяльність. Особливості формування капіталу та фінансових ресурсів, форми й методи їх розподілу, обсяги та інтенсивність грошових потоків суттєво відрізняються між підприємствами. Тому виникає необхідність класифікації підприємств як об'єктів фінансового менеджменту за певними ознаками:

1. За формами власності.
2. За організаційно-правовими формами діяльності.
3. За галузевими ознаками.
4. За розміром власного капіталу.
5. За монопольним становищем на ринку.
6. За стадією життєвого циклу [4, с.39-43].

Використання методів та прийомів фінансового менеджменту дозволяє будь-якому виробнику зберегти міцні ринкові позиції. Зіставляючи фінансові результати та розраховуючи відповідні показники, підприємство може оцінити ефективність своєї діяльності, визначити своє місце серед конкурентів у галузі та планувати роботу на майбутнє.