Менеджмент організацій

1. Базові засади управління підприємством (згідно з А. Файолем)

2. Ключові вимоги до результативного контролю.

Перелік використаної літератури.

1. Базові засади управління підприємством (згідно з А. Файолем)

Значної уваги заслуговують управлінські принципи, розроблені Анрі Файолем.

1. Поділ праці (спеціалізація).

Головна мета поділу праці — досягнення більшого обсягу роботи та вищої якості за незмінних умов.

2. Влада та відповідальність.

Влада — це можливість віддавати розпорядження. Відповідальність є її зворотним боком. Там, де надаються повноваження, завжди виникає і відповідальність.

3. Дисципліна.

Цей принцип передбачає слухняність та повагу до домовленостей, укладених між компанією та її працівниками.

4. Єдиноначальність.

Кожен працівник має отримувати накази лише від одного безпосереднього керівника.

5. Єдність керівництва.

Групи працівників, що працюють над спільною метою, мають бути об'єднані єдиним стратегічним планом та очолюватися одним керівником.

6. Підпорядкування особистих інтересів загальним.

Інтереси окремого працівника чи групи не повинні домінувати над інтересами компанії або ширшої організації.

7. Винагорода персоналу.

Для забезпечення лояльності та підтримки працівники повинні отримувати справедливу платню за свою працю.

8. Централізація.

Рівень централізації залежить від специфіки роботи. Важливо знайти той баланс, який дає найкращі результати.

9. Скалярний ланцюг.

Скалярний ланцюг — це ієрархія керівників, що починається від найвищої посади і закінчується керівником нижчої ланки.

10. Порядок.

Все має мати своє місце, і все має бути на своєму місці.

11. Справедливість.

Це гармонійне поєднання доброзичливості та дотримання законності.

12. Стабільність персоналу.

13. Ініціатива.

Це здатність розробляти план та успішно його втілювати. Це надає компанії життєвої сили та енергії.

14. Корпоративний дух.

Команда має діяти злагоджено. Кожен учасник повинен робити максимальний внесок у спільну справу.

Яку ж мету переслідував Файоль, створюючи ці принципи?

Ці принципи покликані покращити взаємодію між керівництвом та підлеглими. Навіщо потрібна ефективна комунікація між різними рівнями компанії, якщо існує думка, що некомпетентного працівника можна просто звільнити, адже на його місце завжди знайдеться заміна? Однак практика свідчить, що взаєморозуміння та стабільність колективу безпосередньо впливають на продуктивність. Крім того, сильний корпоративний дух та гідна оплата праці знижують ризик промислового шпигунства, яке завдає значних збитків. Усе це сприяє гармонійному розвитку компанії та підвищенню її ефективності, що дозволяє їй швидше за конкурентів зайняти свою ринкову нішу, досягти успіху та втримати лідерські позиції — це і є кінцевою метою будь-якого бізнесу.

Принципи Анрі Файоля охоплюють не лише економічні аспекти управління, але й психологічні методи впливу на персонал та взаємодії з ним. У цьому контексті особливої уваги заслуговують шість настанов Харві Мак Кея, які визначають вимоги до самого менеджера для ефективного управління компанією.

1. Підприємець завжди має бути у відмінній формі.

2. Бізнес не терпить пауз.

3. Знання стають силою лише тоді, коли їх застосовують.

4. Вір у власні сили, і успіх не змусить себе чекати.

5. Не слухай тих, хто стверджує, що дрібниці не мають значення для менеджера. Дрібниці — це все.

6. Люди будуть байдужі до тебе, поки ти не виявиш турботу про них.

Принципи управління є теоретичним ідеалом, до якого слід прагнути. Їхнє впровадження є показником ефективності та наукової обґрунтованості управління на всіх рівнях.

Для створення, роботи та розвитку системи менеджменту необхідно дотримуватися принципів, спільних для всіх підсистем управління:

- баланс спеціалізації та універсалізації (важливо знаходити оптимальне співвідношення між цими підходами у виконанні управлінських завдань);

- стійкість до впливів зовнішнього середовища (система управління має продовжувати функціонувати та досягати цілей навіть при змінах у мікро- та макросередовищі);

- економічність управління (при виборі методів та інструментів управління слід мінімізувати витрати:

- трудові;

- матеріальні;

- часові;

- фінансові;

- моральні.

- результативність управління;

- баланс централізації та децентралізації (для кожної системи управління потрібен свій оптимальний рівень централізації чи децентралізації функцій).

Ці принципи є універсальними для будь-якої підсистеми. Водночас кожна підсистема має функціонувати на основі власних специфічних принципів. Наприклад, для управління персоналом такими принципами є:

- поділ праці;

- єдиноначальність;

- підпорядкування особистих інтересів загальним тощо.

2. Ключові вимоги до результативного контролю

Для менеджерів, які керують процесами, критично важливо вміти неупереджено оцінювати факти.

Факти — це дані, що відображають реальний стан справ, результати роботи та хід виконання процесів (виробничих, підготовки та впровадження управлінських рішень).

Контроль як функція необхідний для оцінки того, наскільки результативними є зафіксовані факти. Без такої оцінки організація не може зрозуміти, наскільки добре вона працює та чи рухається до своїх цілей. Система управління має періодично зіставляти інформацію про поточний стан організації з тим, який був запланований.

З визначення управління випливає, що воно існує як процес лише тоді, коли цілі досягаються. Отже, контролювання — це діяльність, спрямована на визначення корисності здійсненого факту, його відповідності поставленим цілям або виявлення ступеня відхилення від плану, допущеного особою, групою чи організацією. У цьому контексті функція контролю — це здатність організації вчасно помічати досягнення результату або виявляти помилки, що заважають досягненню цілей.

Таким чином, контроль спрямований на виявлення помилок та запобігання їхньому накопиченню в діяльності менеджменту.

Невизначеність — це середовище, в якому менеджерам доводиться приймати рішення. Люди, які беруть участь у підготовці рішення (збір та аналіз інформації, розробка варіантів) та його виконанні, є головним джерелом цієї невизначеності. Їхню поведінку складно передбачити, вона залежить від багатьох особистих якостей та умов праці. Менеджер має усвідомлювати, що результати досягаються лише через співпрацю з людьми. Контроль допомагає менеджеру переконатися, що учасники процесу діють правильно. Крім того, контроль дозволяє вчасно виявити проблеми та не допустити їх переростання в кризу.

Отже, контроль сприяє своєчасному вирішенню проблем в організації спільної праці.

Спілкування є ключовим інструментом у роботі менеджера. Ефективна комунікація будується на вмінні говорити мовою співрозмовника. У цьому процесі контроль виконує роль зворотного зв'язку.

Таким чином, контроль у формі зворотного зв'язку дозволяє керівнику переконатися, що підлеглий правильно зрозумів поставлене завдання.

Стандарти. Процес контролю полягає у виявленні відхилень від запланованих показників. Управлінські процеси відбуваються в рамках певних норм — стандартів.

Стандарти визначають межі, в яких має виконуватися робота, та критерії для оцінки її виконання. Вони відображають умови зовнішнього середовища та потенціал організації. Стандарти є результатом планування. Усі стандарти, що використовуються для контролю, відображають цілі та стратегії організації. Оскільки цілі та стратегії постійно коригуються, стандарти також підлягають змінам.

Отже, правильно організований контроль спрямований на відстеження ситуацій, що призводять до зміни стандартів.

Емоції. Через необхідність працювати в умовах стандартів, слово "контроль" часто має негативний відтінок і викликає негативні емоції. Контроль сприймається як примус, обмеження свободи. З ним асоціюються невпевненість та занепокоєння.

Виконавці часто чинять опір контролю, особливо якщо вважають його несправедливим, надмірним або неправильно спрямованим.

Це дійсно так. Однак суть контролю полягає не в обмеженнях, а у своєчасному коригуванні діяльності до того, як проблеми переростуть у кризу. Контроль дозволяє порівнювати реальні результати із запланованими, відповідаючи на питання: наскільки ми наблизилися до цілей? Керівництво може визначити, де організація досягла успіху, а де зазнала невдачі.

Найважливіше значення контролю полягає у виявленні тієї поведінки, яка найефективніше сприяє досягненню цілей. Рівень участі в досягненні цілей має бути зрозумілим як менеджерам, так і підлеглим. Таким чином вони розумітимуть сенс контролю над своєю діяльністю.

Отже, створення ефективної системи контролю знижує опір з боку підлеглих.

Мінімізація витрат. Контроль — це не лише виявлення відхилень, але й перевірка ефективності та обґрунтованості раніше прийнятих рішень. Контроль надає фактичну базу для корекції попередніх рішень або прийняття нових, більш адекватних поточному стану. Постійна перевірка та коригування рішень веде до зниження витрат та запобігання неефективному використанню ресурсів.

Отже, функція контролю спрямована на мінімізацію витрат та стимулювання виробництва.

Адаптація до змін. Виживання організації залежить від оцінки змін у зовнішньому середовищі та своєчасної адаптації до них. Правильно спроектована система контролю забезпечує моніторинг та реагування на зміни. Контроль створює відкриту організаційно-економічну систему, що взаємодіє із зовнішнім середовищем.

Контролювання як функція та вид діяльності

Існують різні визначення цього поняття. Наприклад, контроль — це функція "безпосереднього та постійного нагляду". Контроль — це "інструмент вдосконалення державного апарату та боротьби з бюрократизмом". Контроль — це "оцінка рішень після їх втілення". Тлумачні словники визначають контроль як регулювання, утримання в межах, здійснення влади.

Такі визначення виходять з того, що контроль як вид управлінської діяльності змінює своє значення залежно від об'єкта та умов. Це призводить до плутанини між контролем та такими функціями, як аналіз та регулювання.

Фахівці з менеджменту погодяться, що поняття "контроль" має три значення: 1) контроль як одна із загальних функцій управління; 2) контроль як процес виконання управлінської роботи; 3) контроль як спосіб дотримання стандартів.

Виходячи з цього, дамо наступне визначення.

Контроль — це процес у менеджменті, за допомогою якого особа або організація встановлює відхилення фактичних результатів від тих, які інша особа, група або організація повинна мати для досягнення поставлених цілей.

Тепер, маючи загальне уявлення про контроль, розглянемо контролювання як функцію управління та вид діяльності.

Контролювання як функція управління

Будучи складною функцією, контролювання має багато цілей. Розглянемо основні з них.

1. Забезпечення планового перебігу виробничого процесу. Ця ціль досягається за допомогою двох видів контролю: експедиторського та диспетчерського.

Експедиторський контроль спрямований на:

а) своєчасне забезпечення виробництва матеріалами та комплектуючими;

б) підтримку оптимального рівня запасів;

в) підтримку оптимального рівня запасів готової продукції та незавершеного виробництва для своєчасного відвантаження;

г) виконання графіків відвантаження.

Диспетчерський контроль пов'язаний з інформацією про хід виробництва. Він спрямований на:

а) контроль видачі підрозділам скоординованих планів;

б) забезпечення гнучкості виробництва;

в) контроль виконання планів та обґрунтування регулюючих впливів.

2. Відповідність стандартам якості продукції.

Контроль якості здійснюється різними способами. Найпоширеніші види:

а) контроль якості вхідної сировини та матеріалів — вхідний контроль;

б) контроль дотримання технологічних норм — виробничий контроль;

в) контроль якості готової продукції — фінішний (остаточний) контроль;

г) контроль технічних характеристик готової продукції — вибірковий контроль;

д) контроль якості документації — нормоконтроль.

Ці дві цілі є елементами як виробничого, так і управлінського процесів.

3. Забезпечення ефективної діяльності організації. Ця ціль відповідає маркетинговому контролю.

4. Забезпечення фінансової конкурентоспроможності. Ця ціль досягається за допомогою фінансового контролю, що включає:

• контроль рентабельності;
• контроль фінансової стійкості;
• контроль кредитоспроможності;
• контроль використання капіталу;
• контроль рівня самофінансування;
• контроль валютної самоокупності.

5. Забезпечення виконання управлінських рішень. Ця ціль спрямована на підвищення ефективності реалізації рішень. Відсутність такого контролю часто призводить до невиконання рішень. Управлінський контроль також обмежує владу менеджерів.

6. Встановлення зворотного зв'язку в комунікаціях. Цю ціль часто поєднують з реалізацією рішень, але зворотний зв'язок слугує не лише для цього. Він забезпечує взаєморозуміння між людьми.

Цей перелік не є вичерпним. Контроль поширюється на інші об'єкти, наприклад, захист активів від зловживань. Контрольна функція реалізується через інвентаризацію, аудит, встановлення матеріальної відповідальності. Визначаючи цілі контролю, керівництво створює правову основу для організаційних рішень. Виконання контрольних функцій дозволяє визначити, наскільки добре підприємство працює над досягненням своїх цілей.

Список використаних джерел

1. Белінський П. І. Менеджмент виробництва та операцій : Підручник/ П. І. Белінський; Чернівецький нац. ун-т ім. Юрія Федьковича. -К.: Центр навчальної літератури, 2005. -623 с.

2. Брігхем Є. Основи фінансового менеджменту : Підручник / Євген Ф. Брігхем,; Пер. з англ. В.Біленький та ін.; Київ. нац. ун-т ім. Т.Г.Шевченка, Кафедра фінансів, грошового обігу та кредиту. -К.: КП "ВАЗАКО": Молодь, 1997. -998 с.

3. Василенко В. Менеджмент устойчивого развития предприятий : Монография/ Валентин Василенко,; Таврический нац. ун-т им. В. И. Вернадского. -К.: Центр учебной литературы, 2005. -645 с.

4. Голубков Е.П. Маркетинговые исследования: теория, методология и практика/ Е.П.Голубков. -М.: Финпресс, 1998. -414 с.

5. Земляков І. Основи маркетингу : Навчальний посібник/ Ігор Земляков, Ігор Рижий, Василь Савич,; М-во освіти і науки України, Ін-т менеджменту та економіки "Галицька академія". -К.: Центр навчальної літератури, 2004. -352 с.

6. Ладанов И. Практический менеджмент : Пособие для руководителей, менеджеров и предпринимателей: [В 3 ч.]/ Иван Ладанов; Ред. П. И. Сергеюк. -М. : НИКА. -1992. - Сер. "Секреты современного бизнеса") Ч. 1 : Менеджер и менеджмент. -1992. -253 с.

7. Лесів Й. Сучасні методи менеджменту, основані на ринковій економіці/ Йосиф Лесів. -Ужгород: Карпати, 1994. -250 с.

8. Мартиненко М. Основи менеджменту: Підручник/ Микола Мартиненко,. -К.: Каравела, 2005. -494 с.

9. Основи економічної теорії : У 2 кн.: Підручник/ Ю.В.Ніколенко, А.В.Демківський, В.А.Євтушинський та ін.; За ред. Ю.В.Ніколенка. -2-ге вид., перероб. і доп.. -К. : Либідь. -1998. - Кн.2 : Підприємництво, маркетинг, менеджмент-1998. -270 с.

10. Осовська Г. Стратегічний менеджмент: теорія та практика : Навчальний посібник/ Галина Осовська, Олександр Фіщук, Ірина Жалінська,. -К.: Кондор, 2003. -190 с.

11. Сацков Н. Практический менеджмент : Методы и приемы деятельности руководителя. - Донецк: Сталкер, 1998. -445 с.

12. Сердюк О. Теорія та практика менеджменту : Навчальний посібник/ Олександр Сердюк,; М-во освіти і науки України. -К.: ВД "Професіонал, 2004. -424 с.

13. Тарнавська Н. Менеджмент: теорія та практика : Підруч. для вузів/ Наталія Тарнавська, Роман Пушкар. -Тернопіль: ВКФ "Карт-бланш", 1997. -457 с.

14. Хміль Ф. Менеджмент : Підручник для студ. вуз./ Федір Хміль,. -К.: Вища школа, 1995. -350 с.

15. Хомяков В. Менеджмент підприємства : Навч. посібник/ Володимир Хомяков,. -К.: Кондор, 2005. -431 с.

16. Черкасов В. Управленческая деятельность менеджера: Основы менеджмента : Учеб. для студ. экон. спец. вузов/ Валентин Черкасов, Сергей Платонов, Владимир Третьяк; Отв. ред. А.А.Стативка. -К.: Ваклер, 1998. -467 с.