Механізм функціонування ринку

Вступ

Економічне життя суспільства, що охоплює виробництво, обмін, розподіл і споживання благ, постійно ставить суб'єктів перед необхідністю здійснювати вибір. Підприємці змушені обирати між різними ринками збуту, джерелами сировини, перспективами розширення чи скорочення діяльності. Споживачі, своєю чергою, обирають, як розпорядитися обмеженими фінансовими ресурсами серед великої кількості товарів і послуг.

Питанням вартості, корисності, попиту, пропозиції та ціни присвятили свої дослідження такі видатні економісти, як А. Сміт, Д. Рікардо, Л. Вальрас, М. Туган-Барановський та А. Маршалл. Ці категорії мають не лише теоретичне, а й практичне значення, оскільки ринки взаємопов'язані: зміна попиту чи пропозиції на одному з них може спричинити відповідну реакцію на інших. Наприклад, скорочення квот на видобуток нафти країнами ОПЕК може призвести до зростання цін на акції нафтопереробних компаній у Нідерландах, а низький урожай пшениці в Україні через ланцюг взаємопов'язаних ринків здатен вплинути навіть на тарифи комунальних послуг.

Метою цієї роботи є дослідження механізмів встановлення ринкової рівноваги, аналіз ключових понять ринкової економіки — попиту, пропозиції, їх величини, еластичності та рівноважної ціни, а також вивчення регулюючої ролі держави в цих процесах.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

• розкрити сутність ринку та механізм його функціонування;
• охарактеризувати теоретичні засади попиту;
• дослідити теоретичні основи пропозиції;
• виявити особливості економічної рівноваги та взаємодії попиту і пропозиції.

Наукова новизна роботи полягає у комплексному аналізі різноманітних джерел для розгляду сутності ринку та механізму його функціонування.

Об'єктом дослідження виступають основи, загальні риси, структура та ключові компоненти ринку. Предметом дослідження є механізм функціонування ринку, умови його існування, а також теорії попиту та пропозиції.

Розділ І. Сутність ринку

1.1. Загальна характеристика ринку та його основних функцій

Поняття ринку має кілька трактувань. Його розглядають як:

• організований за законами товарного виробництва обіг, сукупність відносин у сфері товарного та грошового обігу;
• сукупність умов, що забезпечують реалізацію валового національного продукту;
• сферу товарного обігу, де відбуваються акти купівлі-продажу, взаємодіють пропозиція товарів та платоспроможний попит, формуються ціни;
• систему товарно-грошових відносин, що базується на вільному ціноутворенні, підприємництві, економічній самостійності, рівноправності та конкуренції суб'єктів господарювання.

Різні підходи до визначення ринку можна узагальнити за кількома напрямками. Ринок трактується як умовний простір, де здійснюються акти купівлі-продажу; як механізм, що встановлює відносини між покупцем і продавцем; як сукупність відносин з приводу купівлі-продажу товарів та послуг. Кожне з цих визначень є правильним, проте відображає лише окремі аспекти цього складного явища. У широкому розумінні ринок — це сфера товарного і нетоварного обігу, вся сукупність економічних відносин з приводу купівлі-продажу найрізноманітніших товарів — від засобів виробництва та предметів споживання до капіталів, робочої сили та інформації. Саме через ринок попит і пропозиція взаємно регулюють одне одного, забезпечуючи рух і відтворення за законами товарного виробництва.

Ринок виконує численні функції в економіці, які детально представлені на рис. 1.1 [7, c. 128-130].

1.2. Умови існування ринку

Ринок формується разом із становленням товарного господарства і є його невід'ємним елементом. Основними умовами виникнення товарного господарства та ринку є суспільний поділ праці та наявність економічно відособлених, незалежних товаровиробників, що спеціалізуються на виробництві окремих товарів чи наданні послуг. Сучасний ринок суттєво відрізняється від ринку вільної конкуренції, оскільки передбачає активне втручання держави в економічні процеси через економічні важелі, підкріплені правовою підтримкою. Це стосується насамперед фінансово-кредитної та грошової політики, оподаткування, інвестування, а також формування політики соціального захисту малозабезпечених верств населення. Цивілізований ринок не приймає зрівнялівки та утриманства. Він вимагає самостійності та рівноправності суб'єктів ринкових відносин, розвитку горизонтальних зв'язків, зокрема зовнішньоекономічних, добропорядної конкуренції та переважно вільних цін. Важливу роль відіграє ступінь правового забезпечення ринкових відносин, механізм реалізації правових норм та правова культура суспільства.

Для ефективного функціонування та розвитку ринку необхідні такі умови:

• наявність плюралізму форм власності, включаючи обов'язково приватну, що найповніше реалізує інтереси власника;
• рівність усіх форм власності перед законом та їх однаковий захист;
• свобода підприємництва, що дозволяє суб'єкту обирати будь-яку форму діяльності в межах законодавства, придбавати ресурси, виробляти та реалізовувати товари на власний розсуд;
• свобода вибору для власників ресурсів розпоряджатися ними, а для споживачів — вільно купувати товари та послуги для задоволення потреб;
• наявність особистого інтересу як рушійної сили ринку, що спонукає виробників мінімізувати витрати та максимізувати прибуток, а споживачів — купувати товари за найнижчими цінами;
• впровадження механізму конкуренції, що передбачає наявність великої кількості незалежних продавців і покупців, які не можуть суттєво впливати на ринкову ситуацію, а також свободу входу на ринок та виходу з нього;
• постійний контроль держави за процесами монополізації та вжиття антимонопольних заходів;
• державне регулювання сфер, що виходять за межі можливостей окремих суб'єктів — структурної, інвестиційної, кредитної, соціальної політики, грошового обігу, оподаткування, охорони довкілля;
• наявність розвинутої структури та інфраструктури ринку;
• створення надійної системи правового захисту ринкових відносин [2, c. 230-233].

1.3. Суб'єкти ринкової економіки та структура ринку

Суб'єктами ринкової економіки виступають: фізичні особи, не обмежені законом у правоздатності та дієздатності; групи громадян; трудові колективи; юридичні особи всіх форм власності. Світова практика напрацювала багато організаційно-господарських форм: індивідуально-трудова діяльність, державні підприємства, кооперативи, орендні підприємства, фермерські господарства, акціонерні товариства, малі підприємства, корпорації, асоціації, консорціуми, спільні підприємства.

Найпоширенішими формами підприємництва є одноосібне володіння, товариства та корпорації. Узагальнюючим поняттям для них є фірма — юридична особа, суб'єкт ринкової економіки.

Останні десятиліття суттєво змінили роль окремих суб'єктів господарювання. Технологічні зрушення зменшили переваги великосерійного виробництва та гігантських підприємств, натомість зросла рентабельність малих форм господарювання. У країнах з розвинутою ринковою економікою частка малого бізнесу стрімко зростає. Наприклад, у США функціонує понад 15 млн малих фірм, що становить близько 80% усіх підприємницьких організацій.

Ринкова економіка проникає в усі сфери народного господарства та регіони держави, що можна назвати всезагальністю ринкових відносин. Вся економіка перетворюється на сукупність ринків, які відрізняються лише ступенем проникнення ринкових відносин в окремі частини господарської системи.

Ринок як система економічних відносин має власну структуру. Наявність структури та інфраструктури є однією з неодмінних умов нормального функціонування ринку [8, c. 167-169].

Ринок предметів споживання та послуг задовольняє фізіологічні та соціальні потреби людини. Він відображає виробництво і споживання, попит і пропозицію товарів. Матеріальне та нематеріальне виробництво має відповідати платоспроможному попиту населення. За відсутності рівноваги виникає дисбаланс: нестача одних товарів та перевиробництво інших. Ринок через конкуренцію, ціни, прибуток та перелив капіталу впливає на виробництво, змінюючи його структуру та ліквідуючи диспропорції. Так відновлюється рівновага між попитом та пропозицією.

Ринок засобів виробництва задовольняє виробничі потреби. Його суб'єктами є фізичні та юридичні особи, що займаються економічною діяльністю. Самостійність суб'єктів залежить від забезпеченості засобами виробництва, можливості вільної реалізації продукції та встановлення цін. Підприємництво існує лише тоді, коли є можливість вільно придбати будь-які засоби виробництва.

Реальний ринок неможливий без розвиненої торгівлі засобами виробництва. Саме торгівля, а не розподіл, сприяє зацікавленості підприємств у ефективному використанні ресурсів, спонукає вивчати та прогнозувати виробництво з урахуванням замовлень споживачів. Ринок засобів виробництва передбачає економічну та юридичну відповідальність за виконання контрактів. Порушення зобов'язань призводить до втрати прибутку або банкрутства.

Ринок нерухомості формується для торгівлі землею та об'єктами, що на ній збудовані, включаючи житлові будинки. Суб'єктами цього сегмента є фізичні та юридичні особи, які купують об'єкти для особистого чи виробничого споживання. Нерухомість як товар має особливості:

• є об'єктом довгострокових інвестицій;
• передається у спадщину;
• займає певний простір та вказує на місцезнаходження й умови проживання.

Ринок науково-технічних розробок та інформації включає науково-технічну продукцію, технічні засоби інформації та інформативні системи. Цей сектор обслуговує всі сфери діяльності. Без впровадження новітніх досягнень науки і техніки неможливо примножити національне багатство, підвищити добробут громадян та забезпечити їхнє духовне й інтелектуальне зростання [14, c. 152-154].

Особливе місце в цьому сегменті належить новим інформаційним технологіям та комп'ютерам. У XXI столітті люди робитимуть покупки через Інтернет, використовуючи комп'ютер, який стане такою ж невід'ємною складовою життя, як сьогодні телефон.

Фінансовий ринок (ринок капіталу, фондовий ринок) — це специфічна сфера економічних відносин, де відбувається купівля-продаж фінансових ресурсів. Він характерний лише для розвиненої ринкової економіки та включає кредитний ринок і ринок цінних паперів. Такий ринок формується на основі коштів підприємств, організацій і населення та обслуговує обіг платіжних коштів, кредитів і цінних паперів. У конкурентному середовищі він створює гнучкий механізм мобілізації та перерозподілу вільних коштів для фінансування витрат підприємств і розширення можливостей пошуку фінансових ресурсів.

Ринок праці (робочої сили) є однією з найважливіших ланок ринкової системи та означає надання прав кожній людині на вільний продаж своєї робочої сили за власним бажанням на засадах трудового найму.

Об'єктом купівлі-продажу робоча сила стає за умов існування, з одного боку, вільного вибору професії чи виду діяльності, що передбачає вільне переміщення людини, придбання чи оренду житла, а з іншого — вільного вибору між зайнятістю та незайнятістю у суспільному виробництві. Інакше кажучи, не лише людина, здатна до праці, може обирати, а й той, хто наймає робочу силу, має право вибору. Невід'ємним атрибутом ринку праці є безробіття — надзвичайно складна економічна та соціальна проблема для будь-якої країни [9, c. 234-236].

Розділ ІІ. Складові ринку: попит і пропозиція

2.1. Основні поняття теорії попиту

Попит — це економічна категорія, що описує поведінку на ринку фактичних і потенційних покупців товару. Попит визначається такою категорією, як обсяг попиту — кількість товару, яку покупці бажають придбати.

Попит виражає сформовану на ринку потребу в життєвих засобах, що визначається кількістю товарів і послуг, які споживачі можуть придбати за цінами, що склалися, та наявністю коштів. Попит завжди конкретно виражений та динамічно змінюється під впливом ряду чинників.

Розглянемо деякі положення, що уточнюють поняття «попит».

По-перше, попит тісно пов'язаний із дійсними суспільними потребами та бажаннями, але не збігається з їх кількісною визначеністю. Людина може бажати придбати багато товарів, але фінансові можливості обмежують це бажання, оскільки воно залежить від платоспроможного попиту.

По-друге, суб'єкт попиту репрезентує сферу споживання (виробничого чи особистого) та виступає на ринку покупцем. Об'єктами попиту можуть бути будь-які об'єкти ринкових відносин, що мають вартісну оцінку та певну корисність для споживання.

Іноді чинники, що впливають на попит, зводяться лише до цінових. У реальному економічному житті все значно складніше. На попит впливає багато чинників (рис. 2.1), аналіз яких дає можливість визначити потреби людини в певних товарах і послугах [4, c. 371-373].

Попит зображується у вигляді графіка (рис. 2.2), що показує кількість продукту, яку споживачі готові та в змозі купити за певною ціною з можливих протягом визначеного періоду цін. Попит виражає ряд альтернативних можливостей, які можна представити у вигляді таблиці. Він показує ту кількість продукту, на яку буде пред'явлений попит при різних цінах.

Ціна попиту — максимальна ціна, за якою споживач готовий купити дану продукцію. Величини попиту повинні мати визначене значення та відноситися до визначеного відрізка часу. Корінна властивість попиту полягає в наступному: при незмінності всіх інших параметрів зниження ціни веде до відповідного зростання величини попиту. Бувають випадки, коли практичні дані суперечать закону попиту, але це не означає його порушення, а лише порушення допущення «за інших рівних умов».

Існування закону попиту підтверджують деякі факти:

1. Зазвичай люди купують даного продукту більше за низькою ціною, ніж за високою. Фірми влаштовують «розпродажі», що слугує наочним свідченням їхньої віри в закон попиту. Підприємства скорочують товарні запаси не шляхом підвищення цін, а шляхом їх зниження.
2. У будь-який даний період часу кожен покупець отримує менше задоволення, вигоди чи корисності від кожної наступної одиниці продукту. Оскільки споживання піддається дії принципу спадної граничної корисності, споживачі купують додаткові одиниці продукту лише за умови зниження ціни.
3. На більш високому рівні аналізу закон попиту можна пояснити ефектами доходу та заміщення. Ефект доходу вказує на те, що при нижчій ціні людина може дозволити собі купити більше даного продукту, не відмовляючи собі в придбанні альтернативних товарів. Зниження ціни збільшує купівельну спроможність грошового доходу споживача. Ефект заміщення виражається в тому, що при нижчій ціні з'являється стимул придбати дешевий товар замість аналогічних, що тепер відносно дорожчі. Ефекти доходу та заміщення поєднуються і приводять до того, що в споживача виникає здатність і бажання купувати більшу кількість продукту за нижчою ціною.

Парною категорією до обсягу попиту є обсяг купівлі. Ці поняття не є рівноцінними. Обсяг попиту визначається лише реальною поведінкою покупців, тоді як обсяг купівлі залежить від поведінки обох сторін. У співвідношенні попит-пропозиція провідна роль належить визначенню ціни. У ринковій економіці рух попиту в бік зростання спостерігається щоразу, коли ціна знижується, і навпаки. Причини цієї залежності пов'язані з двома факторами:

• людська психологія (чим нижча ціна, тим більше людей бажає придбати товар);
• чим нижча ціна, тим більше в споживача бажання придбати товар протягом певного відрізка часу [1, c. 211-214].

Графік кривої попиту (рис. 2.2) показує обсяг попиту на товари при кожному значенні ціни та при сталих факторах впливу. Ця крива, як правило, має спадну форму.

Закон попиту — чим нижча ціна, тим більша величина попиту, і навпаки, чим вища ціна, тим менша величина попиту за інших рівних умов.

Ціна попиту — максимальний рівень ціни, за якого споживач готовий придбати даний товар.

Відповідно до закону попиту між ціною та величиною попиту утворюється зворотний зв'язок. Цей зв'язок є постійним і властивий для будь-якого конкурентного ринку. За ним стоять причинно-наслідкові зв'язки, що розкривають економічні відносини в процесі обігу. В основі дії закону попиту лежать три основні економічні поняття:

• Спадна гранична корисність. Наступні одиниці даного продукту приносять менше задоволення споживачеві, ніж попередні. За таких обставин споживачі виявляють бажання придбати додаткові одиниці лише за умови зниження ціни.
• Ефект доходу. Споживач за умови низької ціни може дозволити собі купувати більше даного продукту, не відмовляючись від придбання інших товарів. Зниження ціни означає збільшення купівельної спроможності грошового доходу.
• Ефект заміщення. При зниженні ціни в споживача виникає стимул для придбання дешевих товарів замість аналогічних дорогих [11, c. 132-134].

2.2. Основні поняття теорії пропозиції

Пропозиція як категорія означає характеристику фактичних і потенційних виробничих товарів.

Обсяг пропозиції — це кількість товару, яку продавці бажають продати за певний період часу. Дана категорія відрізняється від поняття обсягу продажу. Обсяг пропозиції визначається поведінкою певних продавців, а обсяг продажу залежить від поведінки споживачів та продавців. Як правило, обсяг пропозиції зростає зі зростанням ціни товару (при чистій ринковій економіці).

Нецінові фактори, що впливають на обсяг пропозиції:

• ціна на ресурси;
• капітал та технологія виробництва;
• державна економічна політика;
• ціни на інші товари;
• чисельність продавців;
• цінові очікування продавців.

У графічному зображенні крива пропозиції (рис. 2.3) визначає кількість товару при кожній зміні ціни. Крива пропозиції має зростаючий характер. Положення та кут нахилу цієї кривої визначаються витратами виробництва.

Закон пропозиції — як правило, за інших незмінних умов, чим вища ціна, тим більша величина пропозиції, і навпаки, чим менша ціна, тим нижча величина пропозиції.

Об'єктивний рух пропозиції регулюється відповідним економічним законом — законом пропозиції. Пропозиція стосується насамперед економічної діяльності виробників, тобто основних суб'єктів конкурентної боротьби. Процесом-причиною закону пропозиції виступає зміна ціни: вона може знижуватись або зростати. Цей процес тісно пов'язаний із певною масою товарів і послуг, що пропонується споживачам.

Якщо ціна знижується, то при тій самій масі товарів і послуг підприємець отримує менше коштів від реалізації, і навпаки. Коли ціна зростає, коштів стає більше. У причинно-наслідковому зв'язку закону пропозиції, на відміну від закону попиту, існує прямий зв'язок.

У кожний конкретний момент зміна ціни означає, що маса товарів і послуг виробляється при тих самих витратах виробництва. Ця обставина змушує виробників змінювати тактику. Витрати виробництва не змінились, але цю саму масу товарів через зниження ціни продано дешевше. Різниця між сумою реалізації та витратами виробництва зменшилась, отже, виробник отримав менший прибуток. Норма прибутку знизилась. Це серйозний привід для оцінки доцільності виробництва цього виду товару.

Підприємець має вжити заходів щодо зміни асортименту товару або зниження витрат виробництва. Закон пропозиції, по суті, вимагає привести пропозицію у відповідність з існуючим попитом або знизити витрати виробництва, узгодити їх з новою ціною [16, c. 94-96].

Ціна пропозиції — мінімальний рівень цін, за якого товаровиробник згоден виробляти даний вид продукту.

Шкала пропозиції встановлює зв'язок між ціною та обсягом пропозиції. У ній віддзеркалюється взаємозалежність між обсягом пропозиції та ціною за умови відсутності впливу будь-якого з факторів (крім ціни). Вона ілюструє, скільки хотіли б продати товару продавці при кожному рівні цін. За найменшою ціною бажання продати відповідає «0». Зі зростанням ціни бажання зростає. Обсяг пропозиції та ціна перебувають у прямій залежності.

Крива пропозиції, по суті, є ілюстрацією дії закону пропозиції: за інших однакових умов, чим вища ціна товару, тим більше його може бути вироблено та запропоновано до продажу на ринку. Рух кривої донизу від точки А до точки В означає зниження товарного обміну на ринках під впливом зниження цін.

Еластичність пропозиції товарів характеризує відносні зміни цін товарів та кількості їх, запропонованої до продажу. Інтенсивність цих змін неоднакова. Вона може показувати загальну сукупну еластичність пропозиції, стосуватися пропозиції одиничної еластичності (за якої 1 відсоток збільшення ціни товарів зумовлює збільшення на 1 відсоток пропозиції їх для продажу на ринку).

При нееластичній пропозиції збільшення ціни не має будь-якого впливу на збільшення кількості товарів, що пропонується до продажу. Еластичність пропозиції сприяє встановленню так званої нормальної ціни рівноваги (тобто рівноважної ціни) [5, c. 262-264].

Розділ ІІІ. Взаємодія попиту і пропозиції

3.1. Ринкова рівновага

Політична економія, що обслуговувала адміністративно-командну систему, вважала, що ринкова економіка в умовах капіталізму має хаотичний характер розвитку.

Насправді ж ринкова економіка здатна до саморегулювання. Воно відбувається під впливом вільної конкуренції, постійної зміни цін, регулювання економічних процесів на основі співвідношення попиту і пропозиції.

Хоча в ринковій економіці можливі прорахунки, але по кожному товару встановлюється певний рівень ціни на основі рівноваги попиту і пропозиції. Діє система саморегулювання. У кожний певний момент виникає конкретна рівновага між попитом і пропозицією. Ця рівновага досить ефективна. При встановленні такої рівноваги випуск продукції досягає економічно доцільного рівня, витрати чинників виробництва — мінімального. Як дотепно зауважує П. Самуельсон, людям, які люблять яблука, ніхто не пропонує апельсини, і навпаки.

Автором теорії загальної рівноваги є відомий швейцарський економіст Леон Вальрас (1834-1910), професор Лозаннського університету, за походженням француз. Він був одним із засновників теорії граничної корисності, але особливо став відомим як автор теорії рівноваги. Своє відкриття він зробив на основі математичних висновків. Леон Вальрас довів, що в умовах ринкової економіки є можливість встановлення рівноваги на основі співвідношення пропозиції і попиту. Вільна конкуренція забезпечує встановлення ціни рівноваги. Рівноважна ціна — це ціна на конкурентному ринку, за якої величина попиту і пропозиції однакові, немає ні дефіциту, ні надлишку товарів і послуг. Така ціна не містить у собі тенденції до зростання або до зниження обсягів виробництва [3, c. 117-118].

3.2. Особливості взаємодії попиту та пропозиції

Поряд з такими категоріями, як товар і гроші, ринковій економіці притаманні попит, пропозиція та їх рівновага.

Рішення (бажання) покупців придбати товар є попитом. Рішення (бажання) продавців продати товар називають пропозицією (або пропонуванням).

Серед багатьох чинників, які можуть вплинути на попит, найголовнішими є економічні: ціна даного товару, ціни інших товарів, доходи покупців, смаки та уподобання покупців, очікування та кількість покупців тощо.

Якщо зафіксувати всі фактори, крім ціни нашого товару, на незмінному рівні, тобто тимчасово виключити дію інших факторів, то матимемо залежність, що називають функцією попиту від ціни. Записати це можна так:

Qd = f(p),

де Qd — обсяг попиту, кількість певного товару, що його готові придбати покупці за певну ціну; р — ціна цього товару. Чим вища ціна на товар, тим менша величина попиту, і навпаки, чим менша ціна, тим більша величина попиту. Цю залежність називають законом попиту. Проілюструвати цей закон можна за допомогою кривої попиту (на мал. 3.1 крива D).

При зниженні ціни товару від 5 до 2 грн. обсяг попиту зріс від 2 до 4 одиниць [10, 227-229].

Ринкова пропозиція — готовність виробників продавати даний товар або кількість товару, яку продавці готові продати за даною ціною.

Серед чинників, які впливають на бажання продати, визначальну роль відіграють такі, як ціна даного товару, ціни інших товарів, застосовувана технологія, податки, дотації виробникові, кількість продавців тощо.

Якщо зафіксувати на незмінному рівні всі фактори, крім ціни даного товару, то матимемо функцію пропозиції, яку можна зобразити так:

Qs = f(p),

де Qs — обсяг пропозиції товару за певний час; р — ціна цього товару.

Якщо ціна вища, то на ринку пропонується більша кількість товару. Обсяг пропозиції даного товару перебуває в прямій залежності від ціни цього товару. Таку залежність називають законом пропозиції. Проілюструвати цей закон можна за допомогою кривої на мал. 3.2.

При зростанні ціни від 1 до 3,5 грн. обсяг пропозиції зріс від 2 до 4 одиниць товару.

Ринковою рівновагою називають ситуацію, за якої обсяг пропозиції і попиту, тобто наміри покупців і продавців, збігаються. Ринкова рівновага зображується перетином кривих попиту та пропозиції. Точку їх перетину називають точкою ринкової рівноваги, ціну при цьому — рівноважною ціною, а обсяг попиту та пропозиції, які збігаються, — рівноважною кількістю продукції на ринку.

Графічне зображення ринкової рівноваги представлено на мал. 3.3. Е — точка рівноваги, Ро — рівноважна ціна, Qo — рівноважна кількість продукції.

В умовах, коли обсяг попиту збігається з обсягом пропозиції, ринкова ціна збігається з рівноважною. Коли попит зростає (зменшується) при незмінній пропозиції, ціни на даний товар зростають (зменшуються). Коли ж пропозиція зростає (зменшується) при незмінному попиті, ціни на товар зменшуються (зростають).

Якщо ціна встановлюється на рівні, який перевищує ціну рівноваги, пропозиція перевищує попит, і виникає надлишок продукту. Коли ж ціна нижча, ніж ціна рівноваги, попит перевищує пропозицію, і виникає дефіцит товару.

Вища ціна спонукатиме виробників збільшувати обсяги виробництва. Більша ж пропозиція створить проблему, як реалізувати свій товар. Продавці, конкуруючи між собою, почнуть знижувати ціну. Дефіцит також створить проблему, як придбати товар. Споживачі, конкуруючи між собою, почнуть пропонувати вищу ціну.

Механізм ринкової конкурентної ціни є тим реальним інструментом, що, незважаючи на можливі відхилення, повертає ціну до такого рівня, який врівноважує попит і пропозицію, а отже, узгоджує інтереси виробників і споживачів.

Ціна ринкової рівноваги не лише збалансовує попит і пропозицію, а й інформує про шляхи раціонального розподілу ресурсів, є засобом саморегулювання відносин покупців і продавців [6, c. 314-316].

Розділ ІV. Наслідки попиту та пропозиції

Рух попиту об'єктивно регулюється законом попиту. Він відбиває причинно-наслідковий зв'язок між зміною ціни і зміною величини попиту. При цьому цей зв'язок має зворотний характер: підвищення ціни зумовлює зменшення попиту, і навпаки — зниження ціни веде до його зростання.

У законі попиту виявляється суперечність між ціною і платоспроможністю, а точніше — між зміною ціни і постійною на цей час величиною платоспроможного попиту населення.

Якщо ціна зросла, то при тому самому платоспроможному попиті населення зменшуються можливості здійснення покупок. Вони скорочуються не в номінальному грошовому, а в натуральному вираженні. Інакше кажучи, замість 5 кг якогось харчового продукту ви зможете придбати вже тільки 3-4 кг або змушені будете купувати дешевший замінник звичного продукту. Наприклад, замість вищого сорту чаю купують нижчий, замість кави — чай.

Вихід з цієї суперечності полягає у зменшенні попиту на товари, ціна на які зросла.

Протилежна ситуація виникає тоді, коли ціна знизилася. Споживач має можливість придбати ті товари, продаж яких раніше стримувався через недостатню купівельну спроможність. У цьому разі попит зростає на більш дорогі товари.

Форми вияву закону попиту найрізноманітніші.

Якщо ціни зросли, реалізація їх може знизитися. Це станеться лише тоді, коли маса товарів залишиться незмінною. При скороченні товарної маси за допомогою ціни встановлюють нову пропорцію (новий баланс) між масою товарів і платоспроможним попитом.

У конкурентній боротьбі виробник мусить реагувати на поведінку споживачів. При затримці реалізації товарів і створенні товарних запасів можуть бути вжиті заходи щодо зниження цін і зменшення товарних запасів.

Формою вияву закону попиту є також ефект заміщення. Він полягає у переміщенні попиту на дешевші товари-замінники.

Однією з форм вияву закону попиту є ефект доходу. Він спостерігається тоді, коли відбулось зниження ціни. Це призводить до того, що у споживача в результаті зниження ціни з'явилась вільна сума грошей, яка може бути спрямована на придбання додаткових життєвих засобів [12, c. 234-236].

Пропозиція показує кількість товарів і послуг, яка є у продажу за певною ціною.

Пропозиція представлена результатами господарської діяльності (виробництва), що набувають товарного вигляду і можуть бути доставлені на ринок у певному обсязі та в певний час.

Як і чинники, що визначають попит, чинники пропозиції також поділяють на об'єктивні та суб'єктивні.

До об'єктивних належать економічні, соціальні, демографічні.

Економічними чинниками є: рівень технології, організаційно-інфраструктурне забезпечення, сфера обігу; державне стимулювання ринкової конкуренції, переміщення капіталів.

Соціальні чинники — це професійно-кваліфікаційний склад робочої сили, суспільна престижність підприємства, розміри і активність підприємців, їхня економічна самостійність, рівень культури і спеціальної освіти учасників виробництва.

Демографічні чинники охоплюють: масштаби і характер залучення у виробництво і вивільнення робочої сили, розподіл працездатного населення за територією.

До суб'єктивних чинників відносять психолого-традиційні, естетичні, природно-кліматичні.

Психолого-традиційні чинники — це зміни смаків та уподобань споживачів, місцеві, національні традиції, виховання, релігійні звичаї.

Естетичні чинники включають зміни у моді, розвиток промислового дизайну. Природно-кліматичні чинники — це клімат, рельєф та місцезнаходження, флора і фауна. Однак надалі головну увагу при розгляді чинників пропозиції ми приділятимемо ціновому чиннику.

Об'єктивний рух пропозиції регулюється відповідним економічним законом — законом пропозиції. Пропозиція стосується насамперед економічної діяльності виробників, тобто основних суб'єктів конкурентної боротьби. Отже, процесом-причиною закону пропозиції виступає зміна ціни: вона може знижуватись або зростати. Цей процес тісно пов'язаний із певною масою товарів, послуг, що пропонується споживачам.

Якщо ціна знижується, то при тій самій масі товарів і послуг підприємець отримує менше коштів від реалізації, і навпаки. У другому випадку, коли ціна зросла, коштів стає більше. Як бачимо, у причинно-наслідковому зв'язку закону пропозиції, на відміну від закону попиту, існує прямий зв'язок.

У кожний конкретний момент, як правило, зміна ціни означає, що маса товарів і послуг виробляється (надається) при тих самих витратах виробництва. Ця обставина змушує виробників змінювати тактику. Насправді витрати виробництва не змінились, але цю саму масу товарів і послуг через зниження ціни продано дешевше. Різниця між сумою реалізації та витратами виробництва зменшилась, отже, виробник отримав менший прибуток. Норма прибутку знизилась. Це досить серйозний привід для оцінки доцільності виробництва цього виду товару.

Підприємець має вжити заходів щодо зміни асортименту товару або щодо зниження витрат виробництва. Закон пропозиції, по суті, вимагає привести пропозицію у відповідність з існуючим попитом або знизити витрати виробництва, узгодити їх з новою ціною [12, c. 133-139].

Висновки

Аналіз попиту і пропозиції показує, як ринковий механізм розв'язує тріаду економічних проблем: що, як і для кого виробляти. Він демонструє, як «голосування» грішми встановлює ціни і кількість різних товарів.

Крива попиту відображає зв'язок між величиною попиту та ціною певного товару за інших однакових умов. Майже всі товари підлягають закону спадного попиту. Коли змінюються деякі фактори — доходи споживачів, смаки та уподобання, кількість населення або ціни на споріднені товари, — крива попиту переміщується.

Крива пропозиції відбиває зв'язок між кількістю товару, яку виробники хочуть продати за інших однакових умов, і ціною цього товару. Величина пропозиції прямо залежить від ціни. На пропозицію впливають й інші фактори, відмінні від власної ціни товару (вартість виробництва, вартість ресурсів, податки тощо).

Рівновага попиту і пропозиції на конкретному ринку досягається за ціни, за якої сили попиту і пропозиції зрівноважені. Рівноважна ціна — ціна, за якої величина попиту дорівнює величині пропозиції.

Конкурентно встановлені ціни розподіляють обмежену пропозицію товарів між тими, хто має потребу та відповідну суму грошей.

Правильне визначення оптимальних обсягів виробництва з урахуванням потреб споживачів допомагає досягти рівноваги, яка так необхідна на будь-якому ринку, бо забезпечує прибуток виробникам та задоволення потреб споживачів. У сучасних економічних умовах для української економіки питання ціноутворення, дослідження попиту та визначення пропозиції, а також грамотна державна політика щодо встановлення «стелі цін», впровадження податків або їх скасування є запорукою економічного зростання.

Список використаної літератури

1. Білецька Л. В. Економічна теорія: Політекономія. Мікроекономіка. Макроекономіка: Навчальний посібник / Л. В. Білецька, Л. В. Білецький, В. І. Савич; М-во освіти і науки України. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 651 с.

2. Дзюбик С. Основи економічної теорії: Навчальний посібник / Степан Дзюбик, Ольга Ривак. — К.: Знання, 2006. — 481 с.

3. Дратвер Б. Економічна теорія: Навчальний посібник / Борис Дратвер, Наталія Пасічник; Мін-во освіти і науки України, Кіровоградський держ. пед. ун-т ім. В. К. Винниченка. — Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 2006. — 256 с.

4. Економічна теорія: Підручник / В. М. Тарасевич, В. В. Білоцерківець, С. П. Горобець, О. В. Давидов та ін.; За ред. В. М. Тарасевича; М-во освіти і науки України, Нац. металургійна акад. України. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 779 с.

5. Економічна теорія. Політекономія: Підручник / Віктор Базилевич, Віктор Попов, Катерина Базилевич та ін.; За ред. В. Д. Базилевича. — 3-тє вид., доп. і перероб. — К.: Знання-Прес, 2004. — 615 с.

6. Економічна теорія. Політекономія: Підручник / Віктор Базилевич, Віктор Попов, Катерина Базилевич, Надія Гражевська; За ред. В. Д. Базилевича. — 6-те вид., доп. і перероб. — К.: Знання-Прес, 2007. — 719 с.

7. Крупка М. Основи економічної теорії: Підручник / Михайло Крупка, Петро Островерх, Сергій Реверчук; Львівський нац. ун-т ім. І. Франка. — К.: Атіка, 2001. — 343 с.

8. Лановик Б. Економічна теорія: Курс лекцій / Богдан Лановик, Микола Лазарович. — 6-те вид., стереотип. — К.: Вікар, 2006. — 405 с.

9. Мочерний С. Економічна теорія для менеджерів: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Степан Мочерний, В. М. Фомішина, О. І. Тищенко. — Херсон: ОЛДІ-плюс, 2006. — 624 с.

10. Основи економічної теорії: Політекономічний аспект: Підручник / Відповідальний ред. Г. Н. Климко. — 5-те вид., виправлене. — К.: Знання-Прес, 2004. — 614 с.

11. Основи економічної теорії: Навчальний посібник / В. О. Білик, О. І. Гойчук, М. М. Гузик та ін.; За ред. В. О. Білика, П. Т. Саблука. — К.: Інститут аграрної економіки, 1999. — 466 с.

12. Основи економічної теорії: Навч. посібник / Авт. кол.: В'ячеслав Алєксєєв, Ольга Андрусь, Марина Вербицька та ін.; За заг. ред. Петра Круша, Валентини Депутат, Світлани Тульчинської. — К.: Каравела, 2007. — 447 с.

13. Основи економічної теорії: Підручник / В. Г. Федоренко, Ю. М. Ніколенко, О. М. Діденко та ін.; За наук. ред. В. Г. Федоренка; М-во освіти і науки України. — К.: Алерта, 2005. — 510 с.

14. Предборський В. А. Економічна теорія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / В. А. Предборський, Б. Б. Гарін, В. Д. Кухаренко; Під ред. В. А. Предборського. — К.: Кондор, 2003. — 491 с.

15. Рудавка С. І. Основи економічної теорії: Навчальний посібник / С. І. Рудавка, Л. Б. Ольшевський; За ред. С. І. Рудавки. — 3-є вид., перероб. і доп. — Вінниця: Тезис, 2003. — 340 с.

16. Уразов А. Основи економічної теорії: Навчальний посібник / Анатолій Уразов, Петро Маслак, Ірина Саух; Міжрегіон. академія управління персоналом, Житомирський ін-т МАУП. — К.: МАУП, 2005. — 323 с.