Малий та середній бізнес в Україні: сутність та роль в економіці, сучасний стан та майбутнє

1. Малий та середній бізнес в Україні: сутність та роль в економіці, сучасний стан та майбутнє

Одним із ключових векторів економічних перетворень в Україні є формування сприятливих умов для становлення й діяльності суб’єктів малого та середнього підприємництва. Цей сектор виступає дієвим інструментом вирішення нагальних соціально-економічних завдань, зокрема: активізація структурної перебудови економіки; насичення ринку необхідними товарами й послугами; формування конкурентного середовища; суттєве наповнення місцевих бюджетів; створення нових робочих місць; розв’язання проблем зайнятості в депресивних регіонах, де існує ризик високого структурного безробіття; покращення інвестиційного клімату; раціональне використання місцевих сировинних ресурсів.

Функціонування малого та середнього бізнесу відбувається через формування розгалуженої мережі малих підприємств. Відповідно до Закону України «Про підприємства», критерії віднесення до малих підприємств такі:

• у промисловості та будівництві — до 200 працівників;
• у науковій сфері та науковому обслуговуванні — до 100 осіб;
• в інших галузях виробництва (окрім роздрібної торгівлі) — до 50 осіб;
• у нематеріальному виробництві — до 25 осіб;
• у роздрібній торгівлі — до 15 осіб.

Українське законодавство надає широкі можливості для заснування малих і середніх підприємств. Засновниками можуть виступати орендні, колективні, спільні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, інші організації, а також громадяни, члени сімей та інші особи, які спільно ведуть трудове господарство.

Малі підприємства є поширеною та результативною формою господарювання. Вони володіють характеристиками, які не властиві великим компаніям. Саме мале підприємництво здатне швидко адаптуватися до ринкових змін, забезпечуючи ринковій економіці необхідну гнучкість. Ця особливість стає особливо важливою в сучасних умовах, коли спостерігається стрімка індивідуалізація попиту, прискорення науково-технічного прогресу та розширення асортименту товарів і послуг.

Залежно від характеру діяльності, у малому та середньому бізнесі виокремлюють кілька типів підприємств. Перший тип — індивідуальні (засновані на особистій власності однієї особи та її праці) або сімейні (засновані на праці членів однієї родини, що проживають разом) підприємства. Їхнє майно формується з власності громадянина (сім’ї), отриманих доходів та інших законних джерел.

Другий тип — кооперативи або колективні підприємства, кількість працівників у яких не перевищує встановлених лімітів. Майно кооперативу створюється за рахунок внесків учасників, отриманих доходів та інших законних джерел і належить учасникам на правах пайової часткової власності.

Окрім зазначених, можуть створюватися й інші малі підприємства. Законодавство передбачає можливість заснування на території України іноземних та спільних підприємств.

Серед ключових особливостей діяльності малих і середніх підприємств варто виокремити: по-перше, підприємець самостійно обирає, що, як і для кого виробляти, без жодної регламентації «зверху»; по-друге, підприємець може використовувати найману працю.

Перспективи розвитку малого та середнього підприємництва є значними. Зарубіжний досвід демонструє, що в усіх розвинутих країнах такі підприємства давно стали самостійними структурними одиницями малого бізнесу; вони займаються випуском продукції невеликих серій, товарів сезонного попиту, виготовляють комплектуючі для великих компаній. Особливо помітна роль малого та середнього бізнесу у сфері НТП. Невеликі науково-дослідні фірми перетворилися на важливий чинник науково-технічного прогресу. Наприклад, у США в середині 80-х років на малий бізнес припадало 63% усіх зайнятих, 45% сукупних активів, 35% чистого доходу. У країнах ЄС на малих підприємствах працює приблизно половина всього самодіяльного населення.

Підприємницькі відносини найповніше реалізуються саме в малому бізнесі, де поєднуються незалежність власника та персоніфікованість управління. З огляду на особливості трансформаційних економік, МСБ у таких умовах виконує низку специфічних соціально-економічних функцій:

1. Сприяння демонополізації, приватизації та роздержавленню економіки, стимулювання конкуренції, формування численних суб’єктів ринкового господарства, орієнтованих на попит.

2. Залучення до економічного обороту матеріальних, природних, фінансових, людських та інформаційних ресурсів, які залишаються поза увагою великих компаній.

3. Покращення ситуації на ринках через забезпечення еластичності їхньої структури, регулювання попиту, пропозиції та цін, часткову компенсацію втрат пропозиції під час реструктуризації великих підприємств, індивідуалізацію пропозиції та диференціацію попиту, насичення ринків і задоволення специфічних місцевих потреб.

4. Звільнення великих підприємств від виробництва нерентабельної для них дрібносерійної та штучної продукції, що підвищує ефективність їхньої діяльності. Коопераційні угоди з малими підприємствами дозволяють великим компаніям підвищити гнучкість виробництва та зменшити комерційний ризик.

5. Створення додаткових робочих місць, подолання прихованого безробіття, працевлаштування працівників, вивільнених під час реструктуризації великих підприємств.

6. Стимулювання ділової активності населення та формування середнього класу, який є соціальною базою економічних реформ і забезпечує стабільність суспільства.

7. Протидія люмпенізації та утримувальницькій психології, сприяння розвитку людського капіталу.

8. Зниження соціальної напруженості через ослаблення майнової диференціації та підвищення рівня доходів населення.

9. Підвищення гнучкості національної економіки та ринкової пропозиції відповідно до умов відкритої економіки.

10. Сприяння демократизації суспільства, раціоналізації системи економічної організації та управління. [4, c.77]

Незважаючи на незначну економічну «вагу» окремих підприємств, малий та середній бізнес у перехідних економіках розвивається досить швидко. Це зумовлено їхніми конкурентними перевагами в інституційній структурі економіки, серед яких:

• мобільність, здатність швидко реагувати на зміни ринкової кон’юнктури, оперативне освоєння нової продукції та зміна обсягів виробництва;

• дрібносерійне виробництво, можливість підвищення ефективності через вузьку спеціалізацію, технологічна гнучкість виробничих процесів;

• низька капіталоємність, швидка окупність інвестицій, невисокі експлуатаційні та накладні витрати;

• здатність до максимальної мобілізації доступних ресурсів, включаючи оперативне використання досягнень НТП;

• раціональна організація підприємства через максимальне зближення менеджменту, маркетингу та виробництва;

• оптимальні можливості для реалізації підприємницьких мотивів і схильностей. [7, c.22]

Водночас, зворотним боком цих переваг є низка системних загроз, що зумовлюють нестійкість розвитку малого підприємництва. Серед них:

• обмеженість фінансових ресурсів, труднощі з придбанням виробничих площ та обладнання;

• відсутність фінансових резервів та загроза швидкого банкрутства;

• вузьке коло постачальників, що може створювати небажану залежність бізнесу;

• недостатній розвиток інфраструктури збуту та післязбутового обслуговування;

• локальність ресурсів і збутових ринків, що обмежує зростання;

• низька конкурентоспроможність продукції, де важлива економія на масштабах, що створює конкуренцію з боку великих підприємств;

• висока вразливість до несприятливих економічних (інфляція, циклічні коливання, податковий тиск) та позаекономічних (тиск влади, криміналітету) чинників;

• нестабільність доходів підприємств та зайнятих осіб;

• висока роль особистісного чинника в управлінні, що створює умови для «тінізації» та криміналізації;

• недостатня методологічна забезпеченість (бухгалтерія, менеджмент, маркетинг), несформованість навичок та брак підприємливості. [10, c. 4]

Окрім об’єктивних чинників, у перехідних економіках значний вплив мають специфічні інституційні фактори, зокрема громадська думка щодо підприємництва, ставлення до підприємців у суспільній свідомості та позиція держави щодо цього сектора. [7, c.22]

Сьогодні у малому та середньому бізнесі України зайнято понад 5 мільйонів осіб, які виробляють близько 12% ВВП. Довгий час головним гаслом цих підприємців було: не треба, щоб влада допомагала, головне — щоб не заважала. Вони наголошували, що виживати доводиться у вкрай складних умовах.

Основними проблемами підприємці називали недосконалу законодавчу базу, хабарництво та систему оподаткування. [9, c.26]

На нашу думку, головним змістом стратегії підтримки МСБ в Україні на сучасному етапі має бути його повномасштабне використання як важеля позитивних структурних зрушень, формування ефективного конкурентного середовища на основних ринках та інструмента мобілізації ресурсного потенціалу країни для побудови «економіки зростання».

На жаль, реальні показники розвитку МСБ свідчать, що така можливість поки що залишається потенційною. Офіційні джерела розглядають розвиток малого бізнесу майже виключно в контексті виконання соціальних функцій — забезпечення зайнятості та доходів населення. Водночас його виробнича та структуроутворююча функції залишаються незаслужено забутими. Така державна політика, забезпечуючи часткове вирішення поточних потреб, закладає передумови для глибокої структурної диспропорції між великими та малими і середніми підприємствами, перешкоджає формуванню стійкої інституційної структури, забезпеченню конкурентоспроможності національної економіки, веде до нераціонального використання ресурсного потенціалу та створює суттєві загрози розвитку самого МСБ в Україні.

Майбутнє МСБ безпосередньо залежить від можливостей розвитку реального виробництва та формування тісних коопераційних зв’язків між малими і великими підприємствами. Як свідчить іноземний досвід, у розвиненій ринковій економіці значна, якщо не домінуюча, частина малих фірм так чи інакше перебуває у сфері впливу великих підприємств. Встановлення довгострокових відносин на основі субконтрактних схем, переплетення капіталів, надання фінансової чи консультаційної підтримки, укладення інших довгострокових угод забезпечують стійкість малих підприємств, їхні стабільні доходи, фінансові та інвестиційні можливості.

2. Тести

1. Малі підприємства — це:

а) у промисловості й будівництві — з числом працюючих до 200 чоловік;

б) у науці й науковому обслуговуванні — до 100 чоловік; в інших галузях виробничої сфери (крім роздрібної торгівлі) — до 50 чоловік;

в) всі відповіді вірні.

2. Яке з наступних тверджень не є вірним:

а) майно індивідуального підприємства формується з майна громадянина (сім'ї), одержаних доходів та інших законних джерел;

б) індивідуальне підприємство не може бути створене також у результаті придбання громадянином (сім'єю) державного або комунального підприємства;

в) власник індивідуального підприємства несе відповідальність щодо зобов'язань підприємства в межах, визначених його статутом.

3. За який рахунок формується майно кооперативу?

а) за рахунок створених фондів;

б) за рахунок державних допомог;

в) за рахунок вкладів учасників, одержаних доходів та інших законних джерел.

4. Законодавством України передбачається:

а) необов’язковість розробки статуту підприємства;

б) можливість утворення на території України іноземних підприємств;

в) можливість утворення на території України спільних підприємств.

5. Державна реєстрація підприємства здійснюється:

а) за 1 місяць;

б) не більше ніж за 15 днів;

в) в день подання заявки.

6. За державну реєстрацію вноситься плата, розмір якої визначається:

а) Кабінетом Міністрів;

б) Міністерством фінансів;

в) Верховною Радою.

7. Що є підставою для відкриття рахунків в установах банків?

а) наявність печатки;

б) свідоцтво про державну реєстрацію підприємства;

в) статут підприємства.

8. Які з перелічених документів не є засновницькими?

а) установчий договір і протокол установчих зборів;

б) документ, що засвідчує оплату коштів за державну реєстрацію;

в) посвідчення особистості підприємця.

9. Коли підприємство набуває прав юридичної особи?

а) з моменту розробки статуту підприємства;

б) з дня державної реєстрації;

в) з моменту відкриття рахунку у банку.

10. Які документи потрібні для державної реєстрації?

а) рішення власника майна або уповноваженого ним органу;

б) статут, письмове підтвердження про юридичну адресу підприємства, документ, що засвідчує оплату коштів за державну реєстрацію;

в) всі відповіді вірні.

Список використаної літератури

1. Закон України Про державну підтримку малого підприємництва: Закон від 19 жовтня 2000 року №2062-III // Урядовий кур'єр. -2000. -22 листопада
2. Закон України Про національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні: Закон від 21 грудня 2000 року №2157-III/ Україна. Закон // Урядовий кур'єр. -2001. -25 січня.
3. Постанова Кабінету Міністрів Про затвердження Державної програми підтримки молодіжного підприємництва на 2002-2005 роки: Постанова від 12 квітня 2002 р.№536/ Україна. Кабінет Міністрів // Офіційний вісник України. -2002. -№ 16. - С. 143-148
4. Баб'як М. М. Розвиток малого і середнього підприємництва у регіоні // Актуальні проблеми економіки. - 2004. - № 12. - C. 77 - 83
5. Бусек Ю. Малые и средние предприятия: политика и управление/ Ю.Бусек // Проблемы теории и практики управления. - 2002. - № 2. - C. 64-70
6. Варналій З. Мале підприємництво : Основи теорії і практики: Монографія/ Захарій Варналій,. -3-тє вид., стереотипне. -К.: Знання, 2005. -302 с.
7. Волик В. Становлення малого та середнього бізнесу в Україні і його наслідки // Актуальні проблеми економіки. - 2002. - № 8. - C. 22-25
8. Галь В. Розвиток малого та середнього бізнесу в Україні // Вісник Національного банку України. - 2003. - № 1. - C. 13-15
9. Єрмакович С. Державна підтримка малого бізнесу в Україні // Проблеми кредитування малого та середньогобізнесу в Україні. - 2001. - № 4. - C. 25-37
10. Карпенко С. Проблеми розвитку малого підприємництва на сучасному етапі (Регіональний аспект) : Наук.-дослід. економ. ін-т М-ва економ. України. -К., 1999. -19 с.
11. Коротенко Н. П. Проблеми розвитку підприємництва в Україні/ Коротенко Н. П. // Актуальні проблеми економіки. - 2004. - № 4. - C. 96 - 103.
12. Лавриненко Р. Фінансування малого та середнього бізнесу в Україні // Фінанси України. - 1998. - № 2. - C. 76-81
13. Ляпіна К. Національна програма розвитку малого підприємництва : Очікування. Проблеми. Перспективи. -К.: Ін-т конкурентного суспільства, 2001. -159 с.
14. Малі і середні підприємства України: показники діяльності та стратегії розвитку // Пріоритети. - 2005. - № 3-4. - C. 35-45