Культури давнього часу

Вступ

Первісна епоха є одним із найтриваліших і найсуттєвіших періодів у культурній історії людства. Саме тоді відбувається становлення людини та суспільних структур, закладаються підвалини господарювання, виникають перші релігійні уявлення та культи, а також зароджуються різноманітні мистецькі форми. За інтенсивністю розумової праці та культурного пізнання світу людина тих часів навряд чи поступається сучасній, адже головні засади цивілізації були закладені саме в цю давню добу.

Культура первісності — це передусім матеріальна культура. Ключову роль у житті тодішньої людини відігравали метали та способи виготовлення знарядь, зброї й прикрас. Саме провідні матеріали господарського вжитку дали назви головним історико-культурним етапам: кам'яний вік, мідний вік, доба бронзи та заліза.

З появою homo sapiens розпочався новий щабель людського розвитку. Головним підсумком антропогенезу стало формування не лише духовної сфери, а й суспільної предметності — системи виробництва та відтворення речей, без якої немислима культура. Йдеться про знаряддя праці та, що особливо важливо, інструменти для створення інших знарядь. Через матеріальні об'єкти людина набувала соціального досвіду й передавала його далі. Виготовлення знарядь стимулювало соціокультурний поступ.

1. Культурне життя людини первісної доби

Найраніші зразки матеріальної культури з'являються в ранньому палеоліті. Знаряддя були примітивними й тривалий час майже не змінювалися в техніці обробки каменю. Окрім палиці та каменю як зброї, людина почала виготовляти знаряддя з гальки, оббиваючи її з одного боку (чопери) або з обох (чопінги). Удосконалення чопінгів привело до появи ручного рубила, яке широко застосовувалося. Новацією стало використання для відщепів не каменю, а дерева, кістки чи рогу. Подальшим кроком стали нуклеуси — камені, з яких виготовляли скребки та свердла. З'являються протосокири-рубила (клівери), а на деяких стоянках знайдено й списи.

Справжній переворот у каменеобробці стався з поширенням кременю. Кремнева індустрія на відщепах представлена скребками, трикутними гостроконечниками та зубчастими знаряддями для дерева. У ранньому палеоліті люди навчилися добувати вогонь і будувати округле житло із заглибленою підлогою, схоже на курінь. Його реконструкція експонується в археологічному відділі Природничого музею НАН України. В Україні відомо близько 200 ранньопалеолітичних пам'яток.

У пізньому палеоліті асортимент знарядь розширюється до понад 100 найменувань. З'являються вкладкові та складені знаряддя: різці, гарпуни, побутові предмети, прикраси й мистецькі твори. Завдяки різцю поширилися вироби з кістки та рогу. Пам'ятки цього періоду знаходять у Європі, Палестині, Ірані, Афганістані. В Україні налічується близько 800 пізньопалеолітичних стоянок, найвідоміша з яких — Мезинська поблизу Новгорода-Сіверського.

Житлове будівництво пізнього палеоліту стає різноманітнішим. Якщо раніше переважало округле легке житло з кісток і шкур мамонта, то тепер домінує довге житло, здатне вмістити кілька громад. Трапляються й «житлові майданчики» площею до 540 м² з огорожею, за межі якої не виходила господарська діяльність. Біля жител формуються господарсько-побутові комплекси: місця для виготовлення знарядь, обробки здобичі, ями для приготування їжі, культові зони.

Попри прогрес у способі життя та техніці, господарство залишалося привласнюючим. Основу становили збиральництво та мисливство, а населення майже не знало осілості.

Мезоліт ознаменувався відступом льодовика та потеплінням. Флора й фауна набули сучасного вигляду. Полювання на рухливих тварин спричинило появу лука та стріл. Зростає роль рибальства та річкового збиральництва. З'являється водний транспорт, що розширив можливості пересування. У пізньому палеоліті чи ранньому мезоліті було приручено собаку, яку спершу, ймовірно, вживали в їжу та використовували на полюванні.

У мезоліті поширюються мікроліти — дрібні знаряддя на кам'яних пластинах розміром близько 2,5 см. Вони мали різні геометричні форми й використовувалися як самостійні інструменти (скребки, проколи, різці), насадки для стріл та мікровкладкові знаряддя. Вважається, що мікролітична індустрія свідчила не лише про технічні досягнення, а й про сировинну кризу.

Кардинальні зміни відбулися в неоліті, коли здійснився перехід від привласнюючого до відтворюючого господарства (неолітична революція). Людина почала вирощувати рослини та розводити тварин. Осілість сприяла зростанню населення та добробуту. Розвиваються торгівля, землеробство, скотарство, ремесла — з'являються кераміка та тканина, перші штучні матеріали. Удосконалюється техніка обробки знарядь: свердлення, пиляння, шліфування.

Пізній неоліт називають мідним віком, або енеолітом. Тоді вже панувало відтворююче господарство, а знаряддя та зброю виготовляли переважно з міді, хоча камінь усе ще використовувався. В Азії мідна доба позначилася появою перших цивілізацій, а в Європі — пересуваннями племен кубків і шнурової кераміки, можливо, пов'язаних із поширенням індоєвропейських мов.

Україна здавна була землеробським регіоном. У середині VI–V тис. до н. е. тут зародилася буго-дністровська культура — найдавніша землеробська культура басейнів Південного Бугу та Середнього Дністра. Вона стала одним із компонентів формування трипільської культури.

Найрозвинутішою землеробською культурою енеоліту була трипільська (4000–2350 рр. до н. е.), поширена в Україні, Молдові та Східній Румунії. Основу господарства становили землеробство та скотарство. У середній період розвитку поселення перемістилися на схили чорноземних плато, укріплювалися валами й ровами. Житла інколи розташовувалися по колу, збільшувалися в розмірах і поділялися на приміщення. Часто трапляються двоповерхові будинки з дерева та глини, з глинобитними підлогами й печами. Відомі моделі жител із двоскатними дахами та круглими вікнами.

У середньому Трипіллі землеробство досягло розквіту. Землю обробляли кам'яними та роговими мотиками, зерно перемелювали зернотерками, зберігали в ямах і великих глиняних посудинах. Удосконалилася обробка кременю, з'явилися майстерні з виготовлення знарядь. Зросла кількість мідних виробів: сокир, тесел, голок. Розписна кераміка з чорними, білими та червоними барвами прийшла на зміну орнаментальній. Змінюються й статуетки: замість сидячих жінок з'являються стоячі фігурки з округлою головою та чоловічі зображення.

Отже, у первісну добу відбувся антропо- та соціокультурогенез. Його головними ознаками стали поява людини сучасного типу, передавання досвіду поколінням, становлення суспільних інститутів і мистецтва. Відбувся стрибок у розвитку знарядь, з'явилися металева індустрія та штучні матеріали — бронза, кераміка. Перехід до осілості, землеробства, скотарства, торгівлі, перших міст, концентрація влади та зародження письма ознаменували рух людства до цивілізації.

2. Світоглядні та художньо-естетичні особливості культури Месопотамії та Єгипту

Месопотамія (грецькою — Межиріччя) — одна з найдавніших цивілізацій світу. У Шумері наприкінці IV тис. до н. е. людство вперше вийшло з первісності, започаткувавши цивілізаційну історію. Перша давньосхідна державність виникла в південній частині долини Тигру та Євфрату, на території сучасного Іраку. Саме в Дворіччі склалися початкові форми цивілізації, пов'язані з урбанізацією. У першій половині III тис. до н. е. на півдні Месопотамії через злиття сільських общин виникли міста-держави: Ур, Урук, Кіш, Ларса, Ніппур, Лагаш, Умма, а згодом — Вавилон, Мітанні, Ассирія. Месопотамія була сільськогосподарською цивілізацією, заснованою на іригації.

Одним із найбільших досягнень шумерів стала писемність. З її появою виникли нові способи збереження та передавання інформації, зокрема наукової. Клинопис, що налічував понад 600 знаків, відкрив нову сторінку в історії месопотамської цивілізації та визначив обличчя всієї Передньої Азії. Навіть після занепаду Вавилона в другій половині II тис. до н. е. клинопис залишався засобом міжнародного спілкування на Близькому Сході, що свідчило про престиж месопотамської культури.

У шумерську добу розвивалася освіта. Школи були платними й переважно світськими. Туди приймали дітей 5–7 років, здебільшого хлопчиків. Класів не було, молодші й старші навчалися разом. В одній школі займалося 20–30 учнів. У великих центрах — Урі, Ніпурі, Вавилоні — існували школи вищого рівня та своєрідні «наукові академії», де готували духовну еліту: вчителів, жерців.

У Месопотамії виникли бібліотеки, зокрема приватні. Найдавніші у світі бібліотеки створено в Ассирії. Однією з найкращих була ніневійська бібліотека царя Ашшурбаніпала, фонди якої налічували понад 25 тис. глиняних табличок. Вона слугувала також державним архівом, де зберігалися укази, податкові списки, контракти, донесення намісників, купчі та інші документи.

Господарське життя вимагало науково-практичних знань. Шумери досягли успіхів у математиці, астрономії, медицині, праві. Вони знали чотири арифметичні дії, вміли добувати квадратний і кубічний корені, обчислювати площі фігур, винайшли систему дробів. Вавилоняни, спираючись на шумерські надбання, ще до Піфагора знали число «пі», користувалися десятковою та шістдесятирічною системами, віддаючи перевагу останній. Від неї ми успадкували поділ кола на 360 градусів, години на 60 хвилин, хвилини на 60 секунд. Вавилоняни створили систему мір: маса вимірювалася шеумом, довжина — пальцем, долонею, ліктем.

Астрономія в Месопотамії була пов'язана з астрологією. Жерці Ура визначили тривалість року — 365 днів 6 годин 15 хвилин 41 секунда. Шумери знали всі планети Сонячної системи, а вавилоняни заклали основи сучасної астрономії, склали карту зоряного неба з усіма видимими світилами. Відкриття трималися в таємниці й використовувалися для зміцнення влади, релігійних ритуалів та управління державою.

Високого рівня досягла художня культура Месопотамії. Відомі своєю красою архітектура та скульптура. Зікурати — масивні східчасті три-, п'яти- чи семиярусні споруди у формі зрізаних пірамід, що звужувалися догори, — будували для головних богів. В Уруку звели цілий комплекс зікуратів, що став центром релігійного культу. Враження від дев'яностометрового зікурату Етеменанки (VI ст. до н. е.) збереглося в біблійній притчі про Вавилонську вежу. Сім його уступів увінчувало блакитне святилище бога Мардука, символа родючості.

Отже, культура Месопотамії — результат творчості шумерів, аккадців, амореїв, ассирійців. Її найважливіші досягнення: будівництво міст, винайдення писемності, кольорового скла, створення професійної армії, перших правових кодексів, виробів із дорогоцінних металів, розвиток наукових знань. Вона значно вплинула на культуру близькосхідних та європейських країн.

Ще однією найдавнішою цивілізацією був Єгипет (назва від грецької «Айгюптос» — чорна земля). Сільське господарство, засноване на іригації, створювало умови для етнічної та господарської стабільності й тривалої культурної традиції, що зумовило «культурний вибух». Ознаки єгипетської цивілізації виявилися в 3300–3000 рр. до н. е.: перехід до мідних знарядь, удосконалення іригації, розвиток ремесла й торгівлі, урбанізація, соціальна ієрархія, заупокійні уявлення, культ володаря та солярний культ, поява ієрогліфічного письма. Так сформувалася своєрідна єгипетська культура.

Великим досягненням єгиптян стало створення першої в світі системи писемності, заснованої на фонетичному принципі. До періоду Раннього царства (XXX–XXVIII ст. до н. е.) система ієрогліфічного письма (ієрогліфи — священні викарбувані знаки) повністю склалася й майже не змінювалася до III ст. н. е.

Давні єгиптяни залишили багату літературну спадщину. Від Раннього царства дійшли частини «Текстів пірамід». Найвищого розвитку література досягла в період Середнього царства, який називають класичним літературним періодом. У літературі відбилися мотиви народної творчості, виникають нові жанри. На основі «біографій» вельмож з'являються белетристичні твори. До них належить «Розповідь Сінухета», який вважають зародком пригодницької повісті. Це були описи подорожей і воєнних походів Аменемхета І, у яких Сінухет супроводжував царевича.

Поширювалася драматична поезія. Єгипетське віршування не знало рими, повторення перших частин у рядку, ритмічних паралелізмів. Багато віршів мали філософську тематику. Поети Середнього царства залишили зразки любовної лірики. У період Нового царства виділилася релігійна поезія, зразком якої є «Гімн богу Атону». Складалися оди та гімни на честь фараонів. Подвиги Рамсеса II у Кадешській битві з хеттами оспівані в «Поемі про Кадешську битву». Від Нового царства дійшло багато повчань. Популярними були робочі пісні, у яких трудівники скаржилися на життя, та казки, що перегукувалися з міфами. Поширеними були й пісні про кохання.

Архітектура Стародавнього царства пов'язана зі спорудженням гробниць і храмів. Єгипетська архітектура вражає монументальністю. Грандіозні будови мали утверджувати могутність царської влади, яку охороняла релігія. Найдавніший тип гробниць — мастаба. У верхньому поверсі були приміщення для статуї померлого та комори, у підземній частині — камера для саркофага з мумією.

Піраміда символізувала могутність фараона, його божественну сутність. Першою такою спорудою була гробниця фараона Джосера в Саккара. Найбільші гробниці побудували фараони IV династії Хуфу, Хафра та Менкаура. Піраміди були частиною архітектурних ансамблів із відкритих дворів, поминальних храмів, гробниць родичів фараона. Вони прикрашалися колонами, капітелями, що імітували бутон лотоса, зображеннями священних кобр.

Культура Стародавнього Сходу мала великий вплив на формування європейської цивілізації. Це грецький алфавіт, що виник під впливом Фінікії, філософські знання Еллади, засновані на творчому засвоєнні спадщини єгиптян і вавилонян, астрономічні навички, що йдуть від шумерів, та багато іншого.

Висновки

У первісну добу людство пройшло різні стадії соціокультурного розвитку: від людського стада в ранньому палеоліті до родової, сусідської та племінної громади в мезоліті й неоліті, союзів племен у мідному віці. У мезоліті завершилося формування великих рас. На Стародавньому Сході в неоліті утворилися перші держави в Передній Азії та Північно-Східній Африці: Вавилон, Шумер, Єгипет, Ассирія, Урарту.

Культурне освоєння середовища починається з появою людини та її трудової діяльності. Еволюційний розвиток людини вивчається в рамках антропогенезу (від грец. antronos — людина, genesis — розвиток), що є предметом дослідження природознавчих і суспільних наук, зокрема археології, культурології, філософії. На думку вчених, homo sapiens з'явився 40–35 тис. років тому. Російський філософ П. Гуревич вважає, що антропогенез, або перехід від природного до надприродного життя, стався внаслідок використання вогню та знарядь, становлення мовлення, дотримання табу, формування людської істоти через насильство до себе, виникнення мистецтва, створення свідомих угруповань, що поклали початок суспільній організації, та появи міфів, які підпорядкували все життя первісної людини — від сімейного укладу до праці й боротьби за виживання.

З появою людини сучасного типу культурний розвиток прискорився. Це пов'язано з формами та засобами збереження й передавання досвіду, навичок і знань, формуванням соціальних відносин та суспільства загалом.

Список використаної літератури

1. Абрамович С. Культурологія : Навчальний посібник / Семен Абрамович, Марія Тілло, Марія Чікарькова ; Київський нац. торговельно-екон. ун-т, Чернівецький торговельно-екон. ін-т. — К. : Кондор, 2005. — 347 с.

2. Багновская Н. Культурология : Учеб. пособие / Нела Багновская ; М-во образования РФ, Российская экономическая академия им. Г. В. Плеханова. — М. : Издательско-торговая корпорация «Дашков и К», 2005. — 297 с.

3. Бокань В. Культурологія : Навч. посіб. для студ. вуз. / Володимир Бокань ; Межрегион. акад. управл. персоналом. — К. : МАУП, 2000. — 134 с.

4. Гаврюшенко О. Історія культури : Навчальний посібник / Олександр Гаврюшенко, Василь Шейко, Любов Тишевська ; Наук. ред. Василь Шейко. — К. : Кондор, 2004. — 763 с.

5. Кормич Л. Культурологія : (Історія і теорія світової культури ХХ століття) : Навчальний посібник / Людмила Кормич, Володимир Багацький ; М-во освіти і науки України, Одес. нац. юридична академія. — 2-е вид. — Харків : Одіссей, 2003. — 303 с.

6. Культурологія: Навчальний посібник / І. І. Тюрменко, С. Б. Буравченкова, П. А. Рудик ; За ред. І. І. Тюрменко, О. Д. Горбула ; М-во освіти і науки України, Нац. ун-т харчових технологій. — К. : Центр навчальної літератури, 2004. — 367 с.

7. Культурология: История мировой культуры / Под ред. А. Н. Марковой. — 2-е изд., переработ. и доп. — М. : Культура и спорт : ЮНИТИ, 2000. — 575 с.

8. Подольська Є. Культурологія : Навчальний посібник / Єлизавета Подольська, Володимир Лихвар, Карина Іванова ; М-во освіти і науки України, Нац. фармацевтичний ун-т. — Вид. 2-е, перероб. та доп. — К. : Центр навчальної літератури, 2005. — 390 с.

9. Поліщук Є. Історія культури : Короткий довідник / Євген Поліщук. — К. : Укр. Центр духовної культури, 2000. — 181 с.

10. Шевнюк О. Культурологія : Навчальний посібник / Олена Шевнюк. — К. : Знання-Прес, 2004. — 353 с.