Культурні цінності, які впливають на поведінку споживачів

Вступ

Формування споживчих потреб відбувається під дією різноманітних чинників довкілля. Ці самі чинники відіграють вирішальну роль і у процесі ухвалення рішення про купівлю кінцевими споживачами. Через складність процесів виникнення та задоволення потреб, туристичні підприємства змушені досліджувати ці чинники, щоб прогнозувати попит і моделювати поведінку своїх клієнтів.

Питання вивчення чинників, що впливають на формування споживчої поведінки, порушуються у багатьох роботах як українських, так і закордонних дослідників. Найбільш вагомі праці належать таким науковцям, як І. Альошина [2], Т. Н. Байбардіна [3], Г. С. Беккер [4], Д. Блекуелл, Дж. Ф. Енджел [5, 6], А. В. Зозульова [7], В. І. Ільїн [8], Л. В. Капінус [9], В. Л. Комаровська [10], Г. В. Ложкін [10, 11], Майкл Р. Соломон [17], М. Мастинець [12], О. В. Прокопенко [15], С. В. Скибінський [16] та інші.

Найпотужнішим соціальним чинником, що впливає на судження та поведінку споживачів, є культура.

Культура — це сукупність базових цінностей, потреб і поведінкових стереотипів, що сформувалися внаслідок спільного життя людей, а також понять, які індивід засвоює в родині та через різні соціальні інститути.

Вона відображає рівень розвитку суспільства, охоплюючи знання, віру, мистецтво, право, мораль, звичаї та будь-які інші навички й звички, набуті членами соціуму.

З погляду дослідження та управління споживчою поведінкою, найважливішими функціями культури є:

• людинотворча, що сприяє розвитку творчого потенціалу особистості в усіх його проявах;
• пізнавальна — як інструмент пізнання та самопізнання суспільства, соціальної групи чи окремої людини;
• інформаційна — функція передачі соціального досвіду, що забезпечує зв’язок поколінь (минулого, теперішнього та майбутнього);
• комунікативна — функція соціальної взаємодії, що гарантує адекватність взаєморозуміння;
• ціннісно-орієнтована, яка формує систему координат, своєрідну «карту життєвих цінностей», на яку орієнтується людина;
• нормативно-регулятивна, за якої культура виступає засобом соціального контролю за поведінкою споживача.

1. Основні чинники, що впливають на поведінку покупців

На вибір споживачів впливають соціально-економічні, культурні, особистісні та психологічні чинники. Здебільшого вони не піддаються контролю з боку виробників (продавців), проте їх обов’язково потрібно враховувати під час ухвалення рішень про виробництво та реалізацію товарів.

1. Перша група чинників — економічні та політичні — впливає на інші чинники (соціальні, культурні) більше, ніж безпосередньо на поведінку конкретної людини. Однак не варто недооцінювати той факт, що загальний стан розвитку продуктивних сил і виробничих відносин у суспільстві впливає на розвиток потреб, а отже, і на ринкову поведінку споживача. Найбільш наочно цей вплив проявляється на крайніх полюсах відтворювального процесу — під час кризи та підйому.

У кризових умовах попит випереджає пропозицію, що спонукає покупців робити запаси товарів, купувати їх «про запас», навіть без нагальної потреби. Проте, отримуючи інформацію про стан світового ринку, людина свідомо чи несвідомо починає орієнтуватися на його рівень. Цьому сприяють телебачення, рекламні матеріали, журнали тощо. Така суперечність між прогресом у політиці та застоєм в економіці ще більше загострює ринкову ситуацію та посилює диспропорції.

Модель ринкової економіки передбачає різноманітність форм власності та широку економічну самостійність усіх суб’єктів. Звісно, це позначається на поведінці покупців. Коли не потрібно нічого шукати, а лише купувати запропонований товар, покупець швидко освоюється. Постійне вивчення та прогнозування цих змін є важливим завданням для дослідників ринку.

На поведінку покупця завжди впливають соціальні чинники, серед яких важливе місце посідає соціальний статус. Для маркетингу традиційний поділ суспільства на робітників, селян та інтелігенцію має невелике значення, оскільки не відображає всієї різноманітності соціального стану людей. Наприклад, у США виділяють шість соціальних класів: вищий з вищих (майже 1 % населення); нижчий з вищих (2 %); вищий із середніх (12 %); нижчий із середніх (30 %); вищий з нижчих (35 %); нижчий з нижчих (20 %). Варто зазначити, що в американців, з їхнім прагматичним підходом, немає чітких критеріїв зарахування людей до певного класу. Тут враховуються і характер праці, і рівень доходу, і володіння нерухомістю, та інші ознаки. Проте важливіше інше — широка диференціація населення за соціальною належністю дає змогу краще виявляти вплив цього чинника на ринкову поведінку покупця.

Основні підходи до вивчення поведінки покупців залежно від соціальної ознаки такі. Насамперед важливо, у чиїй власності перебуває підприємство, де людина працює тривалий час: державній, кооперативній, колективній, індивідуальній, спільній тощо. Необхідно враховувати реальне ставлення працівників до засобів виробництва та результатів своєї праці, що залежить від використання оренди, лізингу, підряду та інших форм взаємовідносин трудових колективів із власником. Наступний момент — характер і зміст праці, тобто чи є працівник робітником, спеціалістом чи управлінцем. Зрештою, важливим є розподіл працівників за рівнем доходів. Усі ці чинники впливають на поведінку покупців на ринку, і спеціальні дослідження мають показати, як саме.

1. Професія також є чинником, що впливає на попит і поведінку покупця на ринку. Тут мають значення як спеціальність, так і рівень кваліфікації. Маркетологи повинні досліджувати взаємозв’язок між професійними групами та їхньою зацікавленістю у придбанні конкретних товарів і послуг. Підприємство не може орієнтувати виробництво своєї продукції, розраховуючи на конкретні професійні групи. Так, розвиток виробництва персональних комп’ютерів і програмного забезпечення має обов’язково супроводжуватися вивченням професійного складу потенційних споживачів.
2. Освіта тісно пов’язана з професією, але це не тотожні поняття. Маючи однакову освіту, люди можуть мати різні професії. Можна також підвищувати рівень освіти, не змінюючи професії. Встановлено, що цей чинник впливає на попит і поведінку покупців на ринку. Це означає, що зі зміною рівня освіти як окремої особи, так і певної соціальної групи слід очікувати переорієнтації ринкового попиту. Ці тенденції повинні передбачати й аналізувати дослідники маркетингу та комерсанти. Лише зовсім некомпетентним у сфері торгівлі людям можуть здатися непередбачуваними «бум» на книжки у 70-х роках, величезний попит на комп’ютери та розмножувальну техніку у 80-х. Це підтвердили насамперед статистичні дані про зростання кількості спеціалістів з вищою освітою в період, що передував цим «бумам».

До економічних чинників, що впливають на поведінку покупця, належать платоспроможність (рівень доходу, його стабільність), наявність заощаджень, боргів тощо. Усе це має значення для ухвалення рішень про покупки. Тому маркетологи повинні приділяти багато уваги прогнозуванню тенденцій зміни цих характеристик.

Зростання доходів підвищує платоспроможний попит населення, але водночас він може бути не забезпечений відповідним товарним покриттям. У таких умовах необхідні гнучке ціноутворення, зміна асортиментної структури тощо.

1. Люди одного соціального класу, рівня культури чи професійної належності можуть дотримуватися різного способу життя. Останній, по суті, є моделлю життя особи, що виражається в захопленнях, вчинках, інтересах, думках.

Розробляючи маркетингову стратегію, спеціалісти повинні знайти взаємозв’язки між товаром, що виробляється, чи його асортиментом і групами людей, для яких характерний той чи інший спосіб життя. Зазвичай ці дослідження супроводжуються збиранням великої кількості інформації про захоплення, інтереси, думки людей, демографічну ситуацію, яка потім обробляється на комп’ютерах для пошуку специфічних груп у певній місцевості, регіоні чи країні. За цими даними здійснюється класифікація споживачів за критерієм певного способу життя.

2. Особливості культурних цінностей, що впливають на поведінку споживачів

Кожній особі притаманний специфічний характер, тобто певні психологічні якості. Відома класифікація людей за типами характеру на холериків, сангвініків, флегматиків та меланхоліків. Існують дослідження, що пропонують інші типи: домінантний, автономний, оборонний, пристосовний, різноманітний, самовпевнений, суспільний. У маркетингу доцільно класифікувати типи характерів і виявляти зв’язок між ними та товарами на ринку, яким надається перевага. У практичній діяльності така інформація повинна широко застосовуватися в рекламній роботі.

У широкому сенсі самоуявлення (уявлення про себе) особи — це риса характеру. Дійсне самоуявлення (як людина себе бачить) відрізняється від ідеального (якою б хотіла себе бачити) та від зовнішнього (що вона думає про ставлення до неї інших). Будь-який із цих показників (чи всі разом) особа намагатиметься реалізувати на ринку. Комерсант повинен передбачити її бажання, допомогти їй і собі.

На вибір покупцем товару впливають також суто психологічні чинники, до яких зазвичай відносять: мотивацію, сприйняття, ерудицію, переконання та позицію.

Потреби людини, звісно, найрізноманітніші. Однак спонукальним мотивом вони стають лише тоді, коли мотивація рішення щодо купівлі досягає достатнього ступеня інтенсивності. Інакше кажучи, мотив — це інтенсивний тиск потреби на особу, вимога її задоволення. Задоволення цієї потреби може бути мотивом для виникнення нових потреб. Ці питання вивчає психологія. Трактування вчених щодо мотивації поведінки людини суттєво відрізняються.

Так, за З. Фрейдом, реальні психологічні сили, що спонукають людину до дії, перебувають за межами її свідомості. Людину пригнічують багато прагнень (спонукань) у процесі прийняття нею певної соціальної ролі. Вона вважає, що цих прагнень не можна уникнути чи досить чітко їх контролювати. Якщо застосувати цю теорію в маркетингу, потрібно визнати, що особа до кінця не усвідомлює мотивів своєї поведінки під час купівлі, діє переважно підсвідомо. Отже, ці чинники слід враховувати при дизайні товару, рекламі, щоб стимулювати підсвідомі елементи психіки людини.

Більш суттєве значення для маркетингу має інша теорія мотивації, автор якої — американський вчений А. Маслоу. Він спробував пояснити, чому людьми керують певні потреби в певний час, чому одні докладають усіх зусиль для задоволення, наприклад, соціальних потреб, а інші намагаються задовольнити духовні потреби. З цією метою він побудував ієрархічну систему потреб, де в основі піраміди лежать потреби, які найбільше «тиснуть» на особу, а на вершині — ті, що «тиснуть» порівняно менше.

Насамперед кожна особа намагається задовольнити найважливішу для себе в цей момент потребу, а потім уже наступну за важливістю (голодну людину навряд чи зацікавить придбання творів мистецтва). Людина ніби визначає для себе певну черговість задоволення своїх потреб. Виходячи з цього, у маркетингу треба вживати заходів для посилення впливу на мотивацію поведінки покупця, щоб з усієї різноманітності благ і послуг у межах певної потреби він надав перевагу саме цьому товару.

Люди з визначеною мотивацією готові приймати рішення на ринку. Проте досвід показує, що однаково мотивовані покупці в схожій ситуації діють по-різному, оскільки по-різному сприймають одну ситуацію. Чому ж це відбувається? Людина, як відомо, отримує інформацію за допомогою п’яти органів чуття (дотик, слух, зір, нюх і смак), але в кожного інтерпретація й організація цієї інформації індивідуальна. Тому сприйняття можна визначити як процес добору, організації та інтерпретації інформації кожним окремим індивідом для отримання більш повного уявлення про певний об’єкт. Завдання маркетолога — привернути увагу покупців завдяки професійно виконаній рекламі в різних її формах (проспекти, телебачення, газети тощо). Потім докласти всіх зусиль для збереження позитивного сприйняття ситуації та спонукання до ухвалення рішення про покупку.

Маркетологи, які працюють на міжнародних ринках, повинні знати особливості національної культури різних країн і відповідним чином адаптувати свої маркетингові стратегії. Вони мають прагнути виявляти культурні зрушення, щоб дізнатися, які нові товари споживачі хотіли б придбати.

Приклад У результаті певного зрушення в культурі українці стали більше уваги приділяти своєму здоров’ю й фізичному стану, що привело до розвитку нової галузі, яка виробляє тренажери, спортивний одяг, продукти зі зниженим вмістом жирів, натуральні продукти й послуги для оздоровлення та спорту.

Кожна культура складається з дрібніших елементів — субкультур.

Субкультура — це група людей, яка дотримується певної системи цінностей, заснованої на їхньому загальному життєвому досвіді та становищі в суспільстві.

Окремі субкультури представлені групами людей, об’єднаних за національними, релігійними, расовими, віковими, статевими ознаками, тих, що мешкають в одному географічному регіоні, зайняті певним видом діяльності, спорту, хобі, осіб певного соціального статусу або представників певної громадської організації.

Культурне середовище впливає на характер споживання. Виокремлюють такі загальнокультурні типи купівельної поведінки: варварська (язичницька) та сакральна.

Про варварське споживання говорять тоді, коли під час придбання товарів людина користується виключно тими утилітарними функціями, які виконує купований товар. Наприклад, одяг захищає від холоду, мобільний телефон забезпечує зв’язок.

Під сакральною поведінкою розуміють наділення товару прихованим сакральним змістом. Більшість людей під час придбання одягу купують образ, стиль життя, надію на зміни в особистому житті тощо. Товари, пов’язані з сакральною поведінкою, переважно є марочними, з високою ціновою премією бренда.

У різних культурах різним є співвідношення варварського і сакрального споживання.

3. Культурне середовище та характер споживання

Рушійною силою поведінки споживачів виступають потреби та мотиви. Вивчення потреб дозволяє пояснити, чому в людини виникає потреба купити що-небудь, тоді як знання мотивів, що схиляють до споживання, дає можливість зрозуміти, чому ці спонукання реалізуються саме таким чином. Результатом вивчення потреб є відповіді на такі запитання: хто користується даною категорією товарів, наскільки велика ця група людей і якими якісними характеристиками вона володіє, у чому різниця потреб представників різних соціальних груп, з чим пов’язаний вибір того чи іншого товару. Поведінка споживачів — це активність, що виявляється людьми при виборі, оплаті товарів та послуг, яка припиняється при задоволенні людських потреб та бажань. У процесі купівлі великий вплив на споживачів здійснюють культурні та соціальні чинники. Серед факторів культурного рівня найбільший вплив має культура — основна першопричина, яка визначає потреби та поведінку людини. Будь-яка культура включає в себе субкультури, які надають своїм членам можливість більш конкретного ототожнення та спілкування з собі подібними. До факторів культури відносять також і соціальний стан споживача. Вплив цих факторів виражається в цінностях і в процесі прийняття рішення про покупку. Культурні цінності — це набір соціальних норм, правил, стандартів, яких дотримується більшість людей і які виконують регулятивну функцію щодо їхньої поведінки. Прийнято вважати, що культурні цінності є найбільш стійкою, традиційною структурою свідомості, яка підлягає сильному стабілізуючому впливу з боку етнічних, регіональних і релігійних традицій. У системі маркетингу врахування цього фактора є обов’язковим, оскільки товари, послуги, соціальні ідеї, які не відповідають цим традиціям, сприймаються людьми як ворожі та неприйнятні. Однак в умовах гострих соціально-економічних зрушень культурні цінності можуть суттєво змінюватися. Слід враховувати, що при руйнуванні старих цінностей виникає часовий вакуум, який заповнюється стихійно більш спрощеними соціально неприйнятними цінностями, або на рівні державної культурної політики має бути запропонований прийнятний вибір нових цінностей. Проблема цінностей з точки зору маркетингу означає проблему визначення образу або стилю життя. Такі фактори, як суспільні та групові цінності, норми, традиції, звичаї та ритуали, менталітет, чутливо реагують своєю зміною на будь-які суспільні флуктуації і є, власне, наслідками останніх. У цьому плані вони становлять зручний об’єкт для рекламної, пропагандистської діяльності маркетологів, які мають можливість у такий спосіб опосередковано впливати на формування внутрішніх факторів поведінки споживачів — соціальні потреби, установки, ціннісні орієнтації, переваги та очікування.

Поведінка споживача визначається факторами соціального порядку, до яких належать референтні групи, сім’я, соціальна роль і статус. Ці фактори пояснюють вплив інших людей на процес прийняття рішення про покупку, незалежно від того, чи це прямий, чи опосередкований вплив. Цю проблему дослідив американський економіст Х. Лейбенстайн, виділивши три найтиповіші випадки взаємовпливу:

• ефект приєднання до більшості — спонукає споживача купувати те, що й усі. Він є проявом бажання бути на «хвилі життя», не відставати від інших, дотримуватися загального стилю. Така поведінка споживача є виявом соціального аспекту стандартизації;
• ефект сноба — споживач намагається якось вирізнитися серед інших, бути особливим, оригінальним, не схожим на натовп, тобто попит окремого споживача негативно співвідноситься із загальним обсягом попиту;
• ефект Веблена — споживач орієнтується на придбання тих товарів, що засвідчують його високий статус, корисність товару «престижного споживання» залежить не тільки і навіть не стільки від його якісних характеристик, скільки від ціни, за якою його можна придбати.

Особливий інтерес для маркетологів становить мода — форма стандартизованої масової поведінки людей, яка властива для всіх сфер суспільного життя і виникає стихійно під впливом настроїв, смаків і захоплень, домінуючих у суспільстві.

Дія моди ґрунтується на соціально-психологічних механізмах відображення впливу зовнішнього середовища, серед яких слід виділити:

• наслідування — відтворення індивідом певних зовнішніх рис та зразків поведінки, що може здійснюватися на несвідомому (копіювання) чи свідомому (ідентифікація та імітація) рівнях;
• запозичення, яке можливе, коли індивід знаходиться на рівні стильових запитів, на рівні запозичуваних об’єктів;
• продукування — творче сприймання і перетворення впливів соціального середовища.

Значну роль у процесі купівлі відіграє такий соціально-психологічний фактор, як особистий вплив на покупця інших осіб, особливо якщо їхня думка та авторитет для нього незаперечні. Такий безпосередній вплив на покупця можуть здійснювати члени сім’ї, колеги по роботі, сусіди, випадкові знайомі та незнайомі люди, а також люди, що професійно займаються продажем товарів та наданням послуг (торгові агенти та продавці). Однак цей вплив може бути й опосередкованим, коли покупці зважають на думку авторитетів, донесену до них засобами масової комунікації, літератури, мистецтва, кіно тощо. В останніх випадках, починаючи з особистого впливу торгових агентів і продавців, для діячів ринку криються великі можливості для формування попиту та стимулювання збуту. Таким чином, можна стверджувати, що врахування соціально-культурних факторів на поведінку споживачів набуває все більшого значення.

Тому при виході на ринок необхідно уважним чином враховувати сформовану на ринку ситуацію в соціально-культурній сфері, намагатися адаптувати свою продукцію під місцеві умови та вимоги населення.

Так, можна порекомендувати вітчизняним підприємствам, що орієнтують свою діяльність на внутрішній ринок, враховувати такі фактори, які склалися в даний час в Україні:

• На ринку споживачів в основному переважає середній клас, він же є і основним масовим покупцем. Тому організаціям необхідно враховувати наступні культурні особливості, які відрізняють споживачів у нашій країні:

1. Потреби наших людей обмежуються їхнім бюджетом, тому в культурі споживання тут переважають класичні продукти, звичні для наших широт. Частка споживання екзотичних продуктів у нашій країні зовсім невелика.

2. Серед населення нашої країни знаходиться значна кількість людей віком за 30 років, які звикли витрачати кошти на звичайні повсякденні предмети, а не предмети розкоші. Люди цього віку звикли якісно харчуватися та якісно одягатися — це ще один чинник культури, який необхідно враховувати.

3. Важливим чинником культури для споживачів є їхня національна особливість. Виходячи зі своїх нечисленних потреб, споживачі значну увагу приділяють вітчизняним товарам. Також у крові українців є така характерна особливість, як ощадливість, тобто вони не люблять переплачувати гроші за ту продукцію, яку можна купити дешевше. У такій ситуації застосування маркетингової стратегії по «зняттю вершків» у нашій країні повною мірою здійснювати не вдається, оскільки наші люди вважають за краще почекати, коли спаде пік продажів на певну модель, ринок виявиться насиченим, ціна на товар знизиться — і ось тоді його можна буде придбати.

4. Крім того, у нашій країні давно склалася культура споживання відомих марок. Підприємство, орієнтуючись на внутрішній ринок, не може не враховувати той варіант, що споживач за інших рівних умов віддасть перевагу товару відомого бренду.

Тому підприємствам можна порадити вихід на ринок із добре відомим товаром, давно випробуваним у нашій країні, який не буде вважатися чужим у наших людей. Крім того, цей вихід повинен супроводжуватися прив’язкою до будь-якої відомої марки, бажано вітчизняної. Краще, щоб ця продукція виступала в якості заступника добре розкрученої марки, а в ідеалі — доповнення до неї.

• Останнім часом, особливо у сфері споживчих товарів, у нашій країні відзначається спад споживання китайських товарів сумнівної якості на користь класичних аналогів ЄС або якісних товарів зі Сходу.

Тому в такій ситуації, щоб підтримати мінливу культуру українців до споживання ґрунтовних, якісних товарів середнього цінового сегмента, вітчизняним підприємствам необхідно виробляти товари за співвідношенням «ціна-якість», що не поступаються іноземним. А це в даний час вимагає значних витрат при переозброєнні виробництва.

Висновки

Отже, культура здійснює зовнішній вплив на купівельний процес, забезпечуючи інформацію, накладаючи обмеження та відкриваючи можливості.

Вплив зовнішнього середовища відбувається за чотирма різними напрямками. По-перше, ним визначається доступність товарів і послуг. Ця функція відображає, зокрема, вплив фізичних, технологічних та економічних чинників. По-друге, зовнішнє середовище визначає загальні умови, з якими стикаються організації-покупці, включаючи рівень економічного зростання, національного доходу, безробіття та норму позикового відсотка. Домінуючий вплив на загальні умови бізнесу роблять економічні та політичні сили. Економічні чинники є переважно (але не виключно) цільовими змінними, тоді як політичні — нецільовими за своєю природою. По-третє, зовнішні впливи детермінують цінності та норми, що регулюють міжорганізаційні та міжособистісні взаємини між покупцями і продавцями, а також між конкуруючими фірмами, між організаціями-покупцями та іншими інститутами, такими як держава та торгові асоціації. Нарешті, зовнішні сили впливають на інформаційні потоки, що надходять в організацію-покупця. Тут найбільш важливою є передача маркетингової інформації від потенційних постачальників через медіа та інші особисті й неособисті канали. Інформаційні потоки відображають різноманітність фізичних, технологічних, економічних і культурних чинників.

Остання сукупність факторів, що впливають на поведінку споживачів, — це соціальне й культурне середовище. До цих чинників належать і загальні культурні впливи, що виходять від суспільства, у якому живе споживач, і більш специфічні впливи — суспільного класу, до якого він належить, та його сім’ї.

Список використаної літератури

1. Алешина И. В. Поведение потребителей : [учеб. пособ. для вузов] / И. В. Алешина. – М.: ФАИР-ПРЕСС, 2000. – 384 с.
2. Блэкуэлл Р. Поведение потребителей / Р. Блэкуэлл, П. Миниард, Дж. Енджел: пер с англ. – 10-е изд. – СПб. : Питер, 2007. – 944 с.
3. Байбардина Т. Н. Поведение потребителей. Практикум : пособие / [авт.-сост. : Байбардина Т. Н., Титкова Л. М., Кожухова Г. Н.]. – Мн. : Новое знание, 2002. – 123 с.
4. Беккер Г. С. Экономический анализ и человеческое поведение / Г. С. Беккер // THESIS. – М., 1993. – Вып. 1. – С. 24.
5. Блэкуэлл Д. Поведение потребителей / Блэкуэлл Д., Миниард П., Энджел Дж. : пер. с англ. под ред. Л. А. Волковой. – [изд. 10-е]. – СПб. : Питер, 2007. – 944 с.
6. Энджел Дж. Ф. Поведение потребителей / Энджел Дж. Ф., Блэкуэлл Р. Д., Миниард П. У. – СПб. : ПИТЕР Ком, 2000. – 759 с.
7. Зозулев А. В. Поведение потребителей: учеб. пос. [для высших учеб. завед.] / А. В. Зозулев. – К. : «Знання», 2004. – 357 с.
8. Ильин В. И. Поведение потребителей / В. И. Ильин. – СПБ. : ПИТЕР, 2000. – 224 с.
9. Капінус Л. В. Оцінка характеру поведінки споживачів / Л. В. Капінус // Економіка та держава : міжнародний науково-практичний журнал. – Київ, 2008. – № 12. – С. 41-43.
10. Ложкін Г. В. Споживацька поведінка / Г. В. Ложкін, В. Л. Комаровська // Практична психологія та соціальна робота : науково-практичний та освітньо-методичний журнал. – Київ, 2009. – № 4. – С. 1-10.
11. Ложкін Г. В. Економічна психологія : Навч. пос. / Г. В. Ложкін, В. В. Спасєнніков. – [2-ге видання, перероб. і доп.]. – К. : ВД «Професіонал», 2007. – 400 с.
12. Мастинець М. В. Соціальні детермінанти споживацької поведінки в сучасному суспільстві : автореферат дис. на здобуття наук. ступеня канд. соціолог. наук: 22.00.04 / М. В. Мастинець. – Харків : Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна, 2009. – 19 с.
13. Мороз Л. А. Маркетинг : навч. пос. [для студ. вищ. навч. закл.] / Л. А. Мороз, Н. І. Чухрай. – Львів : Національний університет «Львівська політехніка» (Інформаційно-видавничий центр «ІНТЕЛЕКТ+» Інституту післядипломної освіти), «Інтелект-Захід», 1999. – 244 с. – (Збірник вправ).
14. Муромкина И. Оценка поведенческой реакции потребителей / И. Муромкина // Маркетинг : научный журнал. – М., 2004. – № 3. – С. 80-88.
15. Прокопенко О. В. Поведінка споживачів : навч. пос. [для студ. вищ. навч. закл.] / О. В. Прокопенко, М. Ю. Троян. – К. : Центр учбової літератури, 2008. – 176 с.
16. Скибінський С. В. Поведінка споживачів : навч. пос. [для студ. вищ. навч. закл.] / С. В. Скибінський, Н. Ф. Басій, Л. М. Орел. – Львів : Центр. спілка споживачів товарів України, Львів. комерц. академія, 2004. – 103 с.
17. Соломон Майкл Р. Поведение потребителя. Искусство и наука побеждать на рынке / Майкл Р. Соломон ; [пер. с англ.]. – СПб. : ООО «ДиаСофтЮП», 2003. – 784 с.
18. Підлужна О. Соціально-психологічні аспекти споживання // Вісник Львів. ун-ту. – Серія Екон. – 2008. – Вип. 39. – С. 380–384.