Країни близького східного регіону. Іран, Туреччина

Вступ.

1. Загальна характеристика Ірану.

2. Характеристика Туреччини, її історія та звичаї.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Близькосхідний регіон охоплює такі держави, як Туреччина, ОАЕ, Ірак, Йорданія, Ліван, Ізраїль, Саудівська Аравія, Ємен, Судан, Кувейт, Катар, Оман і Бахрейн. Етнічний склад представлений переважно тюрками, арабами, персами та євреями. Домінуючою релігією є іслам. Цей регіон слугує важливим транзитним коридором, що сполучає Європу та Америку з Азією.

Співпраця з Туреччиною посідає одне з ключових місць у зовнішній політиці України на південному напрямку. Між країнами укладено важливий Договір про дружбу та співробітництво, розрахований на десятирічний термін. Від часу проголошення незалежності України між Києвом та Анкарою не виникало жодних спірних питань. Обидві держави мають спільний інтерес у забезпеченні військової та екологічної безпеки в Чорноморському регіоні, а також у питаннях його демілітаризації. Крім того, інтереси України та Туреччини значною мірою збігаються у пошуку балансу сил у новій складній геополітичній ситуації, що сформувалася в регіоні останніми роками. Українська сторона високо цінує позицію Туреччини щодо проблем, пов'язаних із поверненням кримськотатарського народу, який є етнічно близьким туркам, до Криму з місць депортації.

Туреччина відіграє стратегічну роль для України, оскільки через її територію пролягають найзручніші транспортні маршрути до Середземномор'я та Близького Сходу. Хоча Анкара останнім часом намагається диверсифікувати свій зовнішньополітичний курс, загалом він залишається орієнтованим на США. Через тривалий конфлікт із Грецією членство Туреччини в Європейському Союзі залишається під питанням. Її роль як південно-східного флангу НАТО поступово втрачає актуальність через зниження рівня конфронтації між Заходом та Росією. Підстави для зближення України з Туреччиною є цілком логічними: потреба в транспортуванні енергоносіїв через українську територію, взаємодоповнюваність економік, співпраця в рамках Чорноморського економічного співробітництва тощо.

1. Загальна характеристика Ірану

Ісламська Республіка Іран розташована в Західній Азії. На півночі країна межує з Вірменією, Азербайджаном і Туркменістаном, а її узбережжя омивається Каспійським морем. Східними сусідами є Афганістан і Пакистан, західними — Ірак і Туреччина. Південна частина країни має вихід до Перської та Оманської заток.

Державний прапор Ірану складається з трьох горизонтальних смуг — зеленої, білої та червоної, із гербом у центрі. Зелений колір уособлює іслам, який сповідує більшість населення. Білий символізує мир, а червоний — мужність і доблесть. На білій смузі, зверху та знизу, розміщено дві лінії арабських написів, що містять 22 повтори фрази "Аллах Акбар!" (Allahu Akbar), що перекладається як "Бог понад усе". Згідно з конституцією Ірану, число 22 обрано невипадково: Ісламська революція 1979 року повалила попередній режим саме 22 числа 11 місяця за ісламським календарем. Прапор було офіційно затверджено 29 липня 1980 року.

Герб країни утворюють чотири півмісяці та шабля. Півмісяці символізують слово Аллах, оскільки їхнє зображення нагадує арабське написання цього слова. П'ять частин герба відповідають п'яти принципам ісламу. Над шаблею розташований знак "Ташдид", який в арабській писемності використовується для позначення подвоєння літер, а тут символізує подвійну силу меча. Форма герба нагадує тюльпан — це данина пам'яті молодим захисникам Ірану. Згідно з давньою іранською міфологією, на могилах юнаків, які полягли за батьківщину, розквітали червоні тюльпани. І сьогодні в Ірані тюльпан залишається символом мучеництва.

Офіційною мовою Ірану є перська (фарсі), що належить до іранської групи індоєвропейської мовної сім'ї. Після арабських завоювань сформувалася новоперська мова, яка увібрала значну кількість арабської лексики та використовує арабську графіку. Фарсі є рідною для персів і слугує засобом міжетнічного спілкування. Серед інших мов іранської групи поширені курдська, белуджська, гилянська, мазендеранська, татська, талишська, лурська (включно з кухгилуйським і бахтиярським діалектами), пушту, а також тюркські мови. Перський алфавіт застосовується для більшості мов, за винятком вірменської та єврейської. Понад чверть населення розмовляє тюркськими мовами (азербайджанські тюрки, туркмени, кашкайці). Арабська мова, попри невелику частку арабського населення, широко використовується в релігійній практиці як мова Корану та ісламських наук.

Релігійний склад: 98,8% населення Ірану сповідує іслам. З них 91% — шиїти, близько 90% належать до шиїтської гілки. Офіційною релігією є шиїзм джафаритського толку, який визнає 12 імамів. Конституція гарантує свободу релігійних обрядів лише зороастрійцям (релігія, що панувала до прийняття ісламу), іудеям і християнам. За переписом 1996 року, християнами були 78,7 тис. осіб, переважно послідовниками вірмено-григоріанської та ассірійської церков. Близько 30 тисяч сповідували зороастризм. Єврейська громада після ісламської революції скоротилася до 13 тисяч. Бехаїзм офіційно заборонений, хоча таємно продовжує існувати.

Перська мова, література, культура та цивілізація є визначальними ознаками іранської ідентичності протягом усієї історії. Перська мова належить до індоєвропейської сім'ї та є продовженням давньоперської та середньоперської мов. Давньоперська використовувалася в період Ахаменідів і збереглася в клинописних написах. Середньоперська, що розвинулася з давньоперської, поширилася за часів Ашканідів (парфян) і Сасанідів, коли використовувалася пехлевійська писемність. Фарсі-е дарі (дарбарі), тобто офіційна перська після ісламу, також походить від середньоперської. Сучасна перська писемність базується на арабському алфавіті.

Шиїзм є офіційною релігією Ірану. Дотримання ісламських норм щодо одягу, особливо для жінок, та інших суспільних традицій є обов'язковою умовою перебування в громадських місцях.

Протягом священного місяця рамазан у громадських місцях заборонено вживати їжу, напої та палити. Оскільки більшість населення є мусульманами, у цей період багато закладів харчування не працюють удень. У першій декаді місяця мохаррам, особливо в дні трауру "Тасуа" (9 день) та "Ашура" (10 день), а також у дні смерті Пророка та святих імамів, проведення святкувань категорично заборонено.

Іранці вирізняються гарними манерами: вони вітаються щоразу, коли зустрічаються, навіть якщо бачилися кілька разів на день. Під час розмови вони широко використовують ввічливі слова, а звертаючись із проханням, спершу вибачаються, а після виконання — дякують. Входячи до кімнати, під час їжі чи в будь-якій ситуації вони виявляють повагу до старших, поступаючись їм місцем. Іранці славляться гостинністю, охоче відповідають на запитання іноземців і ставляться до них із великою увагою.

Уся 25-вікова історія іранської цивілізації, що охоплює 14 століть ісламської культури, свідчить про те, що культурна складова в Ірані завжди була розвинена більше, ніж в інших країнах. Усередині іранського суспільства культурі приділялося більше уваги, ніж іншим сферам життя. Ісламську Республіку Іран можна назвати насамперед країною культури та духовності. У третьому п'ятирічному плані соціально-економічного та культурного розвитку культурі відведено більше місця, ніж у двох попередніх планах, з особливим акцентом на релігійну культуру. Цей план значною мірою спрямований на формування передової культури з відповідним матеріальним забезпеченням. У 2001 році в загальноосвітніх закладах навчалося 17,7 млн школярів. Близько 640 тисяч осіб були охоплені курсами з ліквідації неписьменності. Таким чином, частка грамотного населення віком від 6 років досягла 85%.

2. Характеристика Туреччини, її історія та звичаї

Столиця Туреччини — Анкара. Форма правління — республіка, територіальний устрій — унітарна держава. Туреччина посідає третє місце серед найбільш відвідуваних країн світу. Щороку сюди приїжджають 46% усіх туристів світу, зокрема 12% — із країн СНД. Окрім шопінгу, країна приваблює високим рівнем готельного комфорту, якісним сервісом і, найголовніше, давніми історичними та архітектурними пам'ятками.

Туреччина розташована на території, відомій як Мала Азія або Анатолія, що простягається від Азії до Південно-Східної Європи. Анатолію омивають Чорне море з півночі, Егейське — із заходу та Середземне — з півдня. Від Європи її відділяють протоки Босфор і Дарданелли. Анатолійське плоскогір'я оточене горами: Понтійськими з півночі та Тавром із півдня. На сході розташовані згаслі вулкани та витоки річок Тигр і Євфрат. Берегова лінія Туреччини сягає 8500 км.

Більшу частину території займають Малоазіатське та Вірменське нагір'я, на півночі — Понтійські гори, на півдні — хребти Тавра. Основні річки: Євфрат, Тигр, Кизил-Ірмак, Сакар'я. Великі озера: Ван і Туз (обидва солоні).

За кількістю визначних пам'яток Туреччина не поступається Греції, Італії чи Іспанії, однак через брак інформації досі залишається маловідомою в цьому плані.

Територія сучасної Туреччини послідовно входила до складу Римської, Візантійської, Сельджуцької та Османської імперій, тому тут безліч пам'яток усіх цих культур. Попри те, що державною релігією є іслам, мусульмани мирно співіснують із християнами та іудеями. Саме тому в Туреччині почуваєшся як удома. В Анталії, наприклад, важко з упевненістю сказати, що це суто ісламська територія, якщо не зважати на мінарети, що час від часу трапляються на очі.

На кемерському узбережжі, між Кемером і Фетхією, розташоване Демре — місце, освячене Миколою Чудотворцем, який багато років служив тут єпископом. Тут збереглася церква, пізніше відновлена княгинею Голіциною. Саме на території Туреччини, нині мусульманської країни, у минулому процвітало православне християнство, і пам'ятки цієї культури становлять величезний інтерес. Гробниці, що більше нагадують палаци, ніж поховання, зі стінами з жовто-чорного мармуру, колонами та надгробними написами на портиках, викликають асоціації з античністю зі шкільних підручників. Враження посилює амфітеатр, збудований давніми греками.

На вершині надводної частини острова Кекова височіє замок Калікоя. Його масивні фортечні стіни нагадують про бурхливі часи піратських набігів і кривавих воєн.

У Туреччині розташовані руїни стародавнього міста Фазеліс — улюбленого місця зимового відпочинку Олександра Македонського.

Неподалік від Анталії, на південний схід від неї, знаходиться давній амфітеатр Аспендос, який ідеально зберігся до наших днів: тут можна побачити стародавні орнаменти та вражаючу акустику. Саме тому тут досі проводять музичні фестивалі. По дорозі від Аспендоса розташований акведук, збудований за часів римського правління. Неподалік — мертве місто Перге, колись найбільше місто античної держави Памфілії, руїни якого досі вражають і притягують, мов єгипетські піраміди.

Щоб побачити унікальне диво природи, варто відвідати Каппадокію. Тут збереглися складчасті гірські породи та підземні міста перших християн, які ховалися тут від переслідувань. У горах християни зводили підземні церкви надзвичайної краси, зовні добре замасковані, що дозволило вберегти їх від розграбування.

На горі Немрут, що на сході країни біля міста Адияман, розташований музей просто неба, який вважають восьмим чудом світу. На висоті 2000 метрів із землі виростають величезні барельєфи, 10-метрові статуї богів, кам'яні людські та пташині голови. Досі залишається загадкою, яким чином ці камені були підняті на таку висоту. Схід і захід сонця лише підсилюють магнетизм і таємничість цього місця.

Початкову освіту турецькі учні здобувають після перших п'яти років навчання. Середня освіта має два ступені. Перший ступінь — три роки навчання в середній школі. У 1997 році було запроваджено обов'язкову безкоштовну безперервну восьмирічну освіту. Раніше при переході з початкової до середньої школи проводилися конкурсні іспити, але навчання для тих, хто їх успішно склав, було безкоштовним і до 1997 року. Другий ступінь здобувається в ліцеях, де навчання платне й триває три-чотири роки. Програма ліцеїв вважається більш поглибленою та об'ємною, особлива увага приділяється іноземним мовам. Вища освіта доступна після 12-річної середньої освіти в університетах і є платною. У 2004 році в Туреччині налічувалося 77 університетів, зокрема 24 приватних. Існують університети бакалаврату (Стамбульський, Анкарський, Егейський), спеціалізовані технічні, а також провінційні (регіональні та місцеві). Наукова діяльність зосереджена переважно в університетах. Окремо слід відзначити роль наукових товариств, що діють під егідою держави, наприклад, Товариство з культури та лінгвістики ім. Ататюрка, Турецьке історичне товариство.

У 2004 році в Туреччині виходило 3450 постійних видань, половина з яких була щотижневими. Найбільші тиражі мають щоденні газети "Хюрриет", "Поста", "Сабах", "Стар", "Міллієт". Серед популярних журналів — "Економіст", "Актюель", "ПС Ні", "Космополітен Тюркіє", "Еллі". Щорічний оборот друкованих видань, включно з виторгом від продажу та реклами, становить 600 млн доларів. Найпотужніші медіа-холдинги на ринку ЗМІ Туреччини — "Доган" і "Сабах".

Провідну позицію на телерадіомовному ринку займає державна корпорація ТРТ, заснована ще 1964 року. ТРТ має особливий статус структури, що захищає інтереси турецького суспільства. Нині до її складу входять 7 радіоканалів і 4 національні радіостанції.

У країні також працюють 16 приватних телекомпаній загальнонаціонального масштабу. Найпопулярніші канали — АТВ (холдинг "Сабах"), Д (холдинг "Доган"), "Шоу ТВ", "Стар ТВ", НТВ. Крім того, діють 17 регіональних і 218 місцевих телекомпаній.

Висновки

Культура та цивілізація Ірану з давніх часів і до сьогодні вважаються одними з найважливіших і найяскравіших у світі. Література перською мовою, а також культура й мистецтво, які ця мова поширювала, мають таку силу та витонченість, що протягом історії перська була не лише мовою всіх завойовників Ірану, але й асимілювала їх, змушуючи серйозно ставитися до мови та літератури й ставати поширювачами цієї культури. Починаючи з XVII століття, відомі поети та письменники Європи опинилися під впливом цієї мови та культури, що сприяло зростанню їхньої популярності у світі. Сьогодні мало знайдеться мов, на які не були б перекладені твори Фердоусі, Хайяма, Хафеза, Сааді, Моулаві — повністю або частково.

У січні 1992 року в Києві відкрилося Посольство Турецької Республіки, а в січні 1993 року в Туреччині розпочало роботу Посольство України.

Нині Україна та Туреччина переживають період інтенсивної співпраці без жодних політичних проблем. Важливим чинником, що сприяє розвитку відносин, є Чорне море, яке не розділяє, а об'єднує обидві держави зі схожими стратегічними цілями, зорієнтованими на інтеграцію в Європейські та Євроатлантичні структури.

Список використаної літератури

1. Бєляєва С. Такий невідомий відомий сусід...: Сторінки українсько-турецької історії //День. - 2000. - 21 квітня. - C. 8

2. Близькість не лише географічна: Українсько-турецькі відносини //Урядовий кур'єр. - 2003. - 4 грудня. - C. 3

3. Вольский Д.А. Турция: партнер знакомый и незнакомый: Политика. Бизнес. Культура. Туризм. — М.: Республика, 1994. — 109 с.

4. Голубчик М. М. Иран - уникальная мусульманская республіка // География в школе. - 2000. - № 8. - С. 15-26.

5. Мобараке Б.Т. Ісламська Республіка Іран: діалог між цивілізаціями і боротьба з тероризмом // Персонал. - 2005. - № 7. - С. 8-9

6. Мости дружби. Україна - Туреччина=Dostluk koprulery. Ukraina - Turkiye: Міжнар. проект / Вадим В.... Болгов (ред.кол.), Вадим В. Болгов (авт.-упоряд.). — К. : Український видавничий консорціум, 2006. — 239с.

7. Мусульманские страны у границ СНГ: (Афганистан, Пакистан, Иран и Турция – современное состояние, история и перспективы): / Рос. АН. Ин-т востоковедения, Ин-т изучения Израиля и Ближ. Востока. — М.: ИВРАН-Крафт+, 2002. — 334 с.