Концепція розвитку економічної освіти в Україні

Вступ

Економічна освіта в сучасній Україні формується під впливом завдань, пов'язаних із переходом до демократичної, правової держави та ринкової економіки, а також потребою наближення до світових тенденцій економічного й суспільного поступу. Розвиток освітньої сфери відбувається в руслі загальної трансформації суспільного життя, тісно переплітаючись із перебудовою в інших галузях і водночас виступаючи для них джерелом необхідних кадрів.

Ця концепція слугує методологічним підґрунтям освітньої діяльності в період становлення суспільства знань і соціально орієнтованої економіки. Вона окреслює шляхи вирішення нагальних проблем економічної освіти через усвідомлення її цілей, завдань, змісту та технологій.

Ключовими складовими економічної освіти виступають її змістовне наповнення та організаційно-освітні технології, які мають специфіку в межах загальноекономічної та професійно-економічної підготовки.

1. Економічна освіта на сучасному етапі

Загальноекономічна освіта передбачає опанування комплексу соціально-економічних знань, умінь і навичок, необхідних для формування економічної культури та свідомості як окремої особистості, так і суспільства в цілому.

Специфіка змісту професійно-економічної освіти визначається вимогами до кінцевого результату — підготовки гармонійної, всебічно розвиненої особистості, для якої професійні знання та вміння, а також їх постійне оновлення є основою самореалізації в економічній сфері.

Центральна парадигма економічної освіти полягає в усвідомленні того, що розвиток економіки значною мірою залежить від способу життєдіяльності людини, її світогляду та соціально відповідальної поведінки. Підготовка сучасних економістів передбачає розуміння закономірностей відтворювальних процесів на макро- та мікрорівнях у їхньому взаємозв'язку з політичними, культурними та іншими суспільними явищами.

Економічна освіта включає чотири блоки дисциплін, що формують сучасний світогляд і потребу в постійному оновленні знань: загальноосвітній, фундаментальний, інноваційно-практичний та блок спеціальної підготовки. Ці дисципліни забезпечують комплексне, багатоаспектне вивчення закономірностей економічного життя.

Формування економічних знань відбувається через поєднання пізнавальних, теоретичних і практичних компонентів навчання. Пізнавальні компоненти не лише створюють систему фінансових, технологічних, технічних, економічних і правових знань, але й формують внутрішню культуру молоді, готуючи її до свідомої гармонізації відносин «Людина — суспільство — природа — економіка». Теоретичні компоненти включають світогляд і здатність до творчого мислення, що є основою для економічно доцільних і соціально відповідальних рішень, а також дослідницьких навичок.

Практичні компоненти економічно освіченої людини виявляються в мотивації та здатності постійно підвищувати компетентність, застосовувати нові знання для вдосконалення технічного, технологічного, фінансового, соціально-економічного та правового забезпечення управлінських процесів, а також розвивати особистий і колективний потенціал на засадах соціального партнерства та відповідальності.

1.1. Стан економічної освіти та об'єктивна необхідність розробки концепції

Сучасний стан економічної освіти в Україні зумовлений кількома чинниками: переходом до нових засад формування економічних знань, що спираються на історико-культурні та духовно-моральні традиції українського народу й орієнтовані на глибокий аналіз економічних процесів; формуванням сучасних економічних поглядів у майбутніх фахівців, що сприятиме гуманізації та соціалізації суспільних процесів, національній самоідентифікації та спрямуванню економічної діяльності на підвищення добробуту народу; інтеграцією навчання й виховання як складових освіти, що створюють духовно-моральні засади світогляду економістів.

Актуальність розроблення концепції зумовлена: глобалізацією міжнародних економічних і фінансових зв'язків, становленням інформаційного суспільства, де знання та соціальна відповідальність стають головними чинниками життєдіяльності людини; необхідністю пріоритетного розвитку гуманістичних, соціально орієнтованих моральних цінностей; потребою у прогнозних знаннях для своєчасного прийняття соціально відповідальних рішень; а також потребами самої освіти у визначенні нових принципів і механізмів її побудови, вивченні світових тенденцій та інтеграції в європейський освітній простір.

1.2. Місія, мета та ціннісні орієнтири економічної освіти

Концепція визначає місію, кінцеву мету, завдання та заходи їх досягнення з урахуванням відповідних принципів і положень.

Місія економічної освіти полягає в розвитку та використанні економічних знань для формування творчої особистості, підвищення якості життя українського народу та прогресивного розвитку суспільства.

Метою розвитку системи економічної освіти є інтенсивне накопичення соціально-економічних знань та оптимізація їх використання як головного потенційно необмеженого ресурсу розвитку українського суспільства та його соціально орієнтованої економіки.

Ціннісні орієнтири економічної освіти включають: розвиток творчого потенціалу особистості та її соціалізацію; виховання самостійного наукового економічного мислення, формування економічного світогляду та впевненості у власних силах; розвиток здатності до самореалізації, самоосвіти та саморозвитку.

1.3. Принципи економічної освіти

Розвиток економічної освіти базується на принципах, визначених Законами України «Про вищу освіту» та «Про освіту», а саме:

• Суспільна корисність економічних знань.
• Соціальна справедливість, толерантність, суспільна злагода та партнерство всіх учасників освітньої діяльності.
• Гуманізм, демократичність, відкритість і доступність економічної освіти.
• Соціальна обґрунтованість економічного мислення в кожній сфері професійної діяльності.
• Поєднання фундаментальності та фаховості освітніх програм, заснованих на індивідуалізації підготовки кадрів відповідно до попиту на ринку праці.
• Безперервність, системність та систематичність економічної освіти.
• Інноваційність змісту економічної освіти.
• Відповідність якості освітніх послуг потребам особи, соціальних і професійних груп країни та іноземних громадян.
• Адаптація світового досвіду та збереження кращих вітчизняних традицій, розширення міжнародного співробітництва.
• Державна підтримка підготовки фахівців.
• Інтеграція економічної освіти та наукових досліджень.

1.4. Завдання економічної освіти

Основними завданнями економічної освіти є: створення умов для самореалізації особи як економічно активного члена суспільства; задоволення потреб держави у фахівцях, здатних реалізувати стратегію сталого економічного, соціального та духовного розвитку; забезпечення мобільності студентів і викладачів; виховання цілісного соціально-економічного світосприйняття та сучасного наукового світогляду; нарощування потенціалу професорсько-викладацького складу та підвищення його соціального статусу; розвиток економічної науки у ВНЗ як основи оновлення змісту навчання; вдосконалення управління навчальними закладами; інтеграція вітчизняної освіти в європейський простір; упровадження європейської системи заліку знань; забезпечення приєднання до Болонського процесу; розроблення системи зіставлення кваліфікацій вітчизняних та європейських фахівців; залучення роботодавців до соціального партнерства; створення умов для соціального партнерства учасників навчального процесу; відповідність якості освіти вимогам міжнародного ринку праці; забезпечення безперервності освіти на основі інтеграційних процесів у системі «Освіта — наука — виробництво» та міжнародного співробітництва.

2. Основні заходи щодо розвитку економічної освіти

Ці заходи спрямовані на реалізацію завдань розвитку економічної освіти та розроблені на основі принципів і завдань концепції.

2.1. Ступенева підготовка фахівців економічного спрямування

Ступенева система підготовки закладає основи для організації якісної економічної освіти та її інтеграції в міжнародний освітній простір.

Вона передбачає такі освітньо-кваліфікаційні рівні: молодший спеціаліст (два роки на основі повної загальної середньої освіти; три роки на основі базової середньої освіти); бакалавр (чотири роки); спеціаліст, магістр (один рік на базі освіти бакалавра).

2.2. Оптимізація мережі вищих навчальних закладів

Наявна мережа ВНЗ та факультетів, що готують економістів, сформувалася протягом 90-х років під впливом ринкової кон'юнктури, коли для багатьох закладів неекономічного профілю це стало засобом виживання.

Це призвело, з одного боку, до надлишку економістів окремих спеціальностей і складнощів із працевлаштуванням, а з іншого — до дефіциту кваліфікованих кадрів, здатних вирішувати складні сучасні проблеми на високому професійному рівні. Така ситуація вимагає оптимізації мережі ВНЗ усіх форм власності та рівнів акредитації.

Оптимізація має здійснюватися шляхом: посилення вимог під час ліцензування та акредитації щодо забезпеченості науково-педагогічними працівниками, відповідності державним стандартам; раціоналізації розміщення економічних спеціальностей у регіонах для ліквідації дублювання підготовки; організації моніторингу попиту на фахівців; оптимізації кількості економічних факультетів у неекономічних ВНЗ шляхом їх переорієнтації; створення навчальних комплексів на базі ВНЗ IV рівня акредитації; зосередження підготовки фахівців із теоретичних та економіко-математичних спеціальностей у класичних та економічних університетах.

3. Удосконалення управління вищою економічною освітою

Управління розвитком економічної освіти має вдосконалюватися за рахунок: покращення системи моніторингу та контролю якості освіти через взаємодію державних і громадських органів; організації експериментів та інноваційної діяльності в провідних ВНЗ; участі закладів у галузевих програмах розвитку економіки; розроблення методики оцінки діяльності ВНЗ; гарантування відкритості та публічності їх діяльності; забезпечення контролю за територіально відокремленими підрозділами; вдосконалення державного та регіонального замовлення.

Для вдосконалення економічної освіти в школі необхідно: сприяти набуттю учнями досвіду самостійного прийняття рішень в економічних ситуаціях, формувати навички застосування економічних знань; вважати недоцільним вивчення спеціальних економічних дисциплін у загальноосвітній школі. Чинні стандарти вищої економічної освіти не повною мірою відповідають інституційним особливостям розвитку ринку України, що ускладнює інтеграцію в європейський освітній простір.

Навчальні плани підготовки економістів перевантажені дисциплінами, недостатньо пов'язаними з логікою підготовки фахівця.

Чинні стандарти вищої економічної освіти слід вважати стандартами першого покоління з подальшою розробкою стандартів другого, третього та наступних поколінь, у яких знайдуть відображення сучасні тенденції розвитку освіти: диверсифікація, випереджуваність, безперервність, інтенсифікація та інформатизація. Розвиток стандартів передбачає: модернізацію галузевих стандартів різних освітньо-кваліфікаційних рівнів; запровадження форм і методів, що забезпечують орієнтацію на практичну або наукову підготовку студентів.

Висновки

Для забезпечення умов оволодіння сучасними економічними знаннями студентами неекономічних ВНЗ потрібно: переглянути перелік дисциплін загальноекономічної підготовки; вжити заходів щодо поліпшення навчально-методичного забезпечення та підвищення кваліфікації викладачів.

Для інтеграції у світовий освітній простір та приєднання до Болонського процесу необхідно: підвищити ефективність міжнародної діяльності українських ВНЗ, розширити експорт освітніх послуг, упровадити спільні освітні програми; забезпечити взаємне визнання документів про освіту; створити систему взаємодії національних та міжнародних освітніх асоціацій; адаптувати навчальний процес до норм міжнародної практики, зокрема: змінити співвідношення аудиторних і самостійних занять на користь останніх; узгодити методи контролю знань, підвищити інтенсивність вивчення дисциплін (не менш як чотири години на тиждень); забезпечити студентам можливість обирати викладача; створити умови для освоєння міжнародних джерел інформації; організувати переклад та адаптацію визнаних у світі наукових праць.

Список використаної літератури

1. Вачевський М. Сучасна економічна освіта у країнах Західної Європи: формування професійних компетенцій //Рідна школа. - 2006. - № 3. - C. 71-74.

2. Губа М. До питання про зміст економічної освіти/ М.Губа //Рідна школа. - 1998. - № 5. - C. 40-41

3. Климчук І. Економічна освіта в загальноосвітній школі: проблеми і перспективи //Географія та основи економіки в школі. - 2003. - № 6. - C. 33-35.

4. Концепція розвитку економічної освіти в Україні //Освіта в Україні. - 2004. - 23 січня. - C. 4-5

5. Корнійчук О. Є. Еволюція формування економічного мислення //Педагогіка і психологія. - 2006. - № 1. - С.22-29.

6. Медвідь Л. Економічна освіта в контексті формування загальної системи освіти України //Наукові записки Києво-Могилянської Академії. - 2005. - Т. 47: Педагогічні, психологічні науки та соціальна робота. - C. 18-22. - Бібліогр.: 11 назв.

7. Медвідь Л. Економічна освіта в Україні. Витоки та розвиток //Директор школи, ліцею, гімназії. - 2007. - № 1-2. - C. 124-131.

8. Паращенко Л. Економічній освіті - державні пріоритети //Географія та основи економіки в школі. - 2000. - № 2. - C. 40-41

9. Шепотько В. Актуалізація економічної освіти //Рідна школа. - 2002. - № 3. - C. 67-70