Концепція грошей

Вступ

У науковій літературі можна знайти чимало тлумачень грошей, які суттєво різняться між собою. Найчастіше грошима називають усе, що приймається в обмін на товари та послуги; результат домовленості між людьми; особливий товар, що виконує функцію загального еквівалента; те, що фактично використовується як гроші. Л. Харріс трактує гроші як “будь-який товар, що виконує роль засобу обігу, розрахункової одиниці та засобу збереження вартості”. Р. Барр зазначає, що “гроші можна визначити як засіб обміну, загальноприйнятий у певному платіжному співтоваристві”. С. Фішер, Р. Дорнбуш і Р. Шмалензі головним у визначенні грошей вважають їхню платіжну функцію: “Гроші — це загальновизнаний засіб платежу, який приймається в обмін на товари і послуги, а також при погашенні боргів”. Яскравим зразком функціонального підходу є визначення К. Р. Макконелла і С. Л. Брю: “Гроші — це те, що гроші роблять. Усе, що виконує функції грошей, і є гроші”.

Якщо розглядати питання глибше, то всі визначення можна поділити на дві великі групи відповідно до двох основних підходів: логіко-історичного та функціонального. Перший підхід прагне зрозуміти сутність грошей через аналіз історії їхнього розвитку, тоді як другий визначає гроші через їхні функціональні форми, не заглиблюючись у їхню основу. Проте ці підходи є альтернативними лише історично, у межах сформованих наукових шкіл. Насправді ж вони можуть бути поєднані та взаємно доповнювати один одного.

1. Основні концепції грошей

Гроші як економічний інструмент завжди викликали інтерес не лише в учасників економічних відносин, а й у багатьох дослідників. За час існування грошей сформувалося кілька концепцій їхнього функціонування.

Металістична концепція грошей бере початок від меркантилізму і виникла в XVI столітті. Її прихильники стверджували, що золото та срібло мають природну властивість бути грошима, і це є їхньою вічною якістю. Із появою паперових грошей така позиція видається своєрідним історичним курйозом. Перші ідеї цього напряму з’явилися ще в античні часи. У XX столітті цю концепцію згадав Дж. Кейнс.

Номіналістична концепція грошей розглядає їх як умовні розрахункові одиниці, номінальні знаки вартості, які самі по собі не мають цінності, а є чисто логічною конструкцією, створеною людьми для спрощення товарообміну. Тривалий час ця концепція критикувалася з позицій металістичної та трудової теорій, однак сьогодні в ній дедалі частіше вбачають раціональні елементи. За сучасної форми вартості гроші справді перетворюються з особливого товару на номінальну розрахункову одиницю.

Кількісна концепція грошей з’явилася у XVII–XVIII століттях, а в XIX столітті її розвинув Д. Рікардо. Сьогодні вона лежить в основі монетаристських досліджень Чиказької економічної школи під керівництвом Мілтона Фрідмена. Головна ідея цієї концепції полягає в тому, що вартість грошей визначається їхньою кількістю. Іншими словами, рівень цін на товари та купівельна спроможність грошей залежать від обсягу грошової маси в обігу. Ця концепція добре пояснює причини сучасної інфляції. В умовах знецінення паперових грошей вона чітко показує, чому зростають ціни та втрачається вартість грошей. Саме з цим напрямом пов’язане формулювання “рівняння обміну”, яке розглядається в законах грошового обігу.

Попри багатовікові дослідження та численні теоретичні концепції, людство досі не має однозначної відповіді на питання, що таке гроші. Уявлення, які не викликали сумнівів за одних суспільних умов, зі зміною цих умов вступали в суперечність із реальністю та відкидалися. Імовірно, це пояснюється тим, що сутність грошей змінюється відповідно до змін характеру суспільних відносин, у яких вони функціонують. Тому для розуміння природи грошей необхідно з’ясувати питання їхнього походження та причини, що зумовлюють їх виникнення й існування в економічному житті суспільства.

Поява грошей як результат еволюційного розвитку товарного обміну. Щоб дати науково обґрунтоване пояснення сутності грошей, потрібно передусім дослідити їхнє походження. На жаль, світова економічна думка не дала єдиного пояснення цього процесу [5, c. 64-65].

Від часів Аристотеля і до XVIII століття в теорії грошей панувала думка, що гроші виникли внаслідок домовленості між людьми або були запроваджені державними законодавчими актами для полегшення обміну товарів. Таке трактування походження грошей отримало назву раціоналістичної концепції.

Однак науковий аналіз походження та природи грошей, здійснений класиками політичної економії А. Смітом, Д. Рікардо та К. Марксом, довів неспроможність раціоналістичної концепції. Адже гроші в їхніх найпростіших формах виникли на ранніх етапах розвитку суспільства, коли ні взаємна домовленість, ні державна влада не могли відігравати суттєвої ролі у формуванні економічних відносин, тим більше створювати таку складну їхню форму, як гроші.

Засновники класичної політичної економії дійшли висновку, що виникнення грошей зумовлене труднощами прямого обміну продуктами праці. На найнижчих щаблях економічного розвитку, коли виробники лише почали отримувати надлишки продуктів і хотіли їх обміняти, зробити це було досить складно: бажання двох суб’єктів ринку щодо обміну споживчими вартостями не збігалися. Наприклад, власник овечих шкур хотів виміняти на них зерно, але власнику зерна потрібна була сокира. Добре, якщо власник сокири мав потребу в шкурах — тоді обмін міг відбутися. Інакше всі троє нічого не могли придбати й поверталися з ринку зі своїми товарами.

Поступово учасники обміну помічали, що серед продуктів, які обмінюються на ринку, є такий, попит на який найбільший, тобто він має найвищу споживчу вартість. Цей продукт завжди можна легко обміняти на необхідне благо. Припустимо, що таким продуктом у певній місцевості є сіль. Якщо вона з’явиться на місці обміну, власник овечих шкур одразу обміняє їх на сіль, за яку потім виміняє потрібне зерно прямо чи опосередковано: спочатку — сокиру, а за неї — зерно.

У цьому випадку сіль для власника шкур є не просто споживчою вартістю, а засобом обміну, тобто виконує найпростішу функцію грошей. З розвитком і ускладненням обміну такі продукти стають дедалі бажанішими для учасників, їх починають приймати всі в обмін на звичайні продукти, і вони поступово набувають нової споживчої вартості — властивості бути загальним товарним еквівалентом. В окремих місцевостях, де з давніх часів відбувався обмін, поступово виділялися свої товари на роль загального еквівалента. У різних народів таку роль виконували худоба, хутра, сіль, зерно, черепашки, метали та інші товари.

Стихійне закріплення за одним із товарів ролі загального еквівалента означало, власне, появу грошей у їхньому найпростішому вигляді. Вони вже могли виконувати базові грошові функції — міри вартості та засобу обігу. Проте на цій примітивній формі розвиток грошей не зупинився.

У міру розвитку товарного виробництва, зростання продуктивності суспільної праці, ускладнення та розширення територіальних меж обміну ринок посилював вимоги до грошового товару. Зокрема, зростали вимоги щодо портативності, здатності легко ділитися й відновлювати потрібну форму, тривалого зберігання фізичних якостей, високої питомої вартості та здатності тривалий час утримувати її на незмінному рівні. Формування цих вимог привело спочатку до заміни в ролі загального еквівалента звичайних товарів першої необхідності (худоба, сіль, зерно) товарами-прикрасами (перли, черепашки, хутра), а потім — кусочками металів, спочатку звичайних (залізо, мідь), а згодом — благородних (срібло, золото).

Потреби ринку в ефективному обміні та вимоги до грошей набули настільки важливого значення, що відбулося розмежування природної споживчої вартості грошового товару — його здатності задовольняти певну потребу людини — і його специфічної споживчої вартості як грошей — здатності задовольняти потреби ринку в засобах обігу, зберігання вартості тощо. У цій ролі грошовий товар набув здатності задовольняти будь-яку потребу людини, знеособлену абстрактну людську потребу як таку. Причому в міру актуалізації другої споживчої вартості грошового товару послаблювався зв’язок останнього з першочерговими життєвими потребами. Зрештою роль грошей перейшла до нематеріального носія, що зовсім не має споживчих якостей. Це сталося в середині XX століття через демонетизацію золота.

Як видно з викладеного, виникнення та розвиток грошей — це тривалий еволюційний процес, зумовлений стихійним розвитком товарного виробництва та обміну. Таке трактування походження грошей отримало назву еволюційної концепції. Воно є більш науково достовірним і створює сприятливу основу для з’ясування сутності грошей [8, c. 44-47].

2. Концепції грошей: їх сутність та особливості

Гроші — це все, що може бути використане як засіб платежу, оплати боргу, що не втрачає своєї цінності при поділі та може накопичуватися. Інакше кажучи, гроші — це загальна одиниця вартості товарів чи послуг. Гроші можуть класифікуватися за грошовими системами (метало-грошового обігу та паперово-кредитного грошового обігу), за концепціями (раціоналістична, еволюційна, функціональна), за способами розрахунку (готівкові, безготівкові) тощо. Гроші не є товаром, а є кінцевою продукцією, що постійно виробляється як результат витрат суспільного часу.

Основними функціями грошей (за Марксом) є міра вартості, засіб обігу, засіб утворення скарбів, засіб платежу, світові гроші. Кожна з цих функцій може бути розкрита через дрібніші функції (підфункції) та інтегрована в загальніші. У процесі товарно-грошового обігу виникають різні представники грошей, що реалізують якусь конкретну функцію або їх комбінації.

Слабкість і сила національних валют виражаються в тому, як вони виконують свої функції. Нестабільність гривні як національної валюти України заважає їй бути повноцінною мірою вартості. Саме тому в нашій державі для визначення вартості того чи іншого товару або послуги використовують долар США (у НБУ розрахунки ведуться в ЕКЮ). Це не є нормальним явищем, хоча зрозуміло, що поки інакше чинити неможливо через високу ступінь залежності України від наданих кредитів та нестабільність курсу національної грошової одиниці. На сьогодні найнадійнішим виразником багатства залишається золото. Це відбувається тому, що ціна золота в основних валютах на всіх фондових біржах світу практично однакова [7, c. 32-33].

3. Раціоналістична концепція походження грошей

У світовій економічній літературі відомо кілька альтернативних концепцій походження грошей. В одній із них — раціоналістичній — зазначається, що гроші є результатом згоди між людьми, які визнали необхідність спеціальних засобів для обслуговування мінового обороту. Вперше цю концепцію висунув Аристотель у праці “Нікомахова етика”. Деяке законодавче відображення вона знайшла в античному та середньовічному суспільствах. Наприклад, у римському праві було зафіксовано, що імператор декретує вартість грошей.

Різновидом раціоналістичної концепції є державна теорія грошей німецького економіста Г. Кнаппа. У книзі “Державна теорія грошей” він назвав гроші “продуктом правопорядку”, творінням державної влади, встановленим законом платіжним засобом. На його думку, створені державою гроші приймаються незалежно від їх металевого змісту, є “хартальними платіжними засобами”, тобто умовними знаками, наділеними державною владою певною платіжною силою.

Раціоналістична концепція походження грошей застосовується і в літературі кінця XX століття під час аналізу тих форм, яких набувають гроші. Відомий англійський економіст Л. Харріс у праці “Грошова теорія” викладає суть цієї концепції: “Сам по собі доларовий білет — річ непотрібна; він набуває вартості лише тому, що суспільство через свої закони і звичаї наділяє його властивістю функціонувати як засіб обігу. Аналогічно морські черепашки, які використовувалися в деяких співтовариствах як гроші, не мали б вартості, якби суспільна структура, яка їх породила, не потребувала в якійсь формі грошей і не надала їм відповідної ролі”. Отже, раціоналістична концепція заперечує товарну природу грошей та їх стихійне походження.

Гроші — одне з найвеличніших досягнень людства. Їх виникнення пов’язане з 7–8 тис. до н.е., коли в давніх племен з’явилися залишки продуктів, які можна було обміняти на інші потрібні продукти. Історично як засіб полегшення обміну використовувалися каміння, худоба, шматки металів чи інші предмети, які отримали загальне визнання у продавців та покупців як засіб обміну. Тобто все, що визнавало суспільство в якості обігу, — це і були гроші.

Існування грошей таке ж давнє, як існування самої людської цивілізації. Зокрема, монети з неблагородних металів стали використовуватися в обігу в міру того, як зростала вартість золота. Згодом з’явилися повноцінні гроші, виготовлені з паперу.

Уперше паперові гроші винайшли китайці. Їх почали друкувати у 812 році н.е. У XV–XVIII століттях паперові гроші з’явилися в Європі й так широко розповсюдилися, що стали основним замінником повноцінних грошей.

Протягом століть гроші, як і погляди на них, змінювалися, і навіть у наш час їх стан не можна вважати завершеним [1, c. 41-42].

Економічна сутність, закономірності виникнення та розвитку грошей взаємопов’язані й взаємозумовлені.

Отже, в економічній науці традиційно виділяються дві основні концепції походження грошей:

1. раціоналістична;
2. еволюційна.

Раціоналістична концепція виходить з того, що гроші виникли як результат певної раціональної угоди між людьми, через необхідність виділення спеціального інструмента для обслуговування сфери товарного обігу та підвищення ефективності її функціонування. Конкретна грошова форма виникає тоді, коли люди усвідомлюють її необхідність і організаційно забезпечують її впровадження в господарський оборот. Прихильником цієї концепції був Аристотель. Еволюційна концепція підкреслює об’єктивний характер виникнення грошей, які виділяються із загальної товарної маси, оскільки вони найбільш придатні для виконання функціональної ролі грошового товару. Виділяється загальна маса окремих товарів, які і стають грошима в межах певної суспільної форми товарного виробництва й обігу. Прихильник еволюційної концепції — А. Сміт.

Вирішення питання про походження грошей зводиться фактично до вивчення різними теоретичними школами процесу розвитку обміну та торгівлі.

Найпростішою формою обміну з економічної точки зору є бартер. Бартер — безпосередній обмін одного товару на інший, чи однієї послуги на іншу.

На цьому процес грошового розвитку не закінчився. Потрібен був такий товар-еквівалент, який би забезпечував функціонування національних і міжнародних обмінів. Роль такого еквівалента, який став грошима, закріпилася за золотом і сріблом. Така система, у якій роль загального еквівалента відіграють золото і срібло, називається біметалічною [3, c. 23].

4. Концепція еволюційного походження грошей

Представники концепції еволюційного походження грошей вказують на товарну природу грошей, стихійне виділення їх із загальної маси товарів та на їх особливе місце в економіці. Всебічно ця концепція була обґрунтована в роботах К. Маркса та його послідовників. Однак вона має прихильників не тільки серед марксистів. Концепція поширена і в сучасній економічній літературі Заходу, хоч і не пов’язується з подвійним характером праці, втіленої в товарі, і подвійною природою товару, його внутрішньою суперечністю.

Представники функціональних концепцій грошей серед конкретних причин, які викликають необхідність використання грошей, називають такі: відсутність синхронізації надходжень і платежів, яка ускладнює прямий товарообмін; наявність трансакційних витрат, тобто витрат праці та ресурсів, необхідних для здійснення товарообмінних угод (у цьому випадку гроші є засобом мінімізації витрат); невизначеність господарських перспектив, що змушує учасників обігу накопичувати залишки грошей для страхування від ризику; час як невід’ємний елемент процесів виробництва і обігу товарів, який надає грошам роль сполучної ланки між сьогоденням і майбутнім. Економісти неокласичної школи, як правило, пов’язують існування грошей з першими двома причинами, а прихильники кейнсіанського напряму — з двома останніми.

Ще в XIX столітті чимало економістів звертали увагу на відсутність у вчених навіть відносної згоди з питання про сутність грошей. Незважаючи на велику кількість досліджень з грошової теорії, таке положення спостерігається й нині.

У сучасній світовій економічній теорії існує кілька принципово різних підходів до визначення суті грошей. Прихильники першого підходу (М. Фрідман, А. Шварц та ін.) фактично розглядають гроші лише як зручний спосіб організації статистичних спостережень і визначають їх як “тимчасове вмістилище купівельної сили”. При цьому увага концентрується на конструюванні різних грошових агрегатів, виявленні елементного складу пропозиції грошей тощо.

В основу другого підходу — найбільш поширеного серед західних економістів — покладено попередній теоретичний аналіз функцій грошей, на підставі якого визначаються суть і форми грошей. Так, автори популярного підручника “Економікс” американські професори К. Р. Макконнелл та С. Л. Брю вважають, що гроші — це те, що гроші роблять. Усе, що виконує функції грошей, і є гроші. Л. Харріс також визначає суть грошей через їх функції, стверджуючи, що гроші — це будь-який товар, який функціонує як засіб обігу, розрахункова одиниця і засіб збереження вартості. Найчастіше в роботах сучасних західних учених виділяється три функції грошей: засіб обігу, одиниця розрахунку, збереження вартості. Перевага при цьому віддається функції засобу обігу. Тому положення про гроші як товар, що виконує різні функції, трансформується у визначення: гроші — це все, що загальноприйняте як засіб обміну, а останній — це все, що приймається в обмін на товари й послуги. Поширеним є ототожнювання грошей як засобу обігу чи засобу платежу та об’єднання двох останніх в одну функцію. Отже, питання про функції грошей підмінюється питанням про суть грошей [3, c. 24-26].

На початку XIX століття у Великобританії, Голландії та Німеччині існувала монометалічна (золотогрошова) система, у якій роль загального еквівалента відігравало золото. Така грошова система проіснувала відносно недовго. Уже починаючи з часів Першої світової війни золото почало витіснятися спочатку з внутрішнього, а пізніше з міжнародного обігу. Почався процес так званої демонетизації, що власне і означає припинення виконання золотом ролі грошей. Епоху товарних грошей змінила епоха паперових грошей. Вони виявилися дуже зручним загальним еквівалентом, який мав значні переваги порівняно з попередніми. Сучасні паперові гроші не є повноцінними, як золото, вони мають зміст тільки тоді, коли виконують певні функції.

Найбільш обґрунтовано історичну суть і функції грошей розкривають концепції, які розглядають їх через розвиток форм вартості [4, c. 38-39].

Висновки

У світовій економічній літературі відомо кілька альтернативних концепцій походження грошей. Одна з них — раціоналістична — вважає гроші результатом згоди між людьми, які визнали необхідність спеціальних засобів обслуговування для мінового обороту. Вперше цю концепцію висунув Аристотель у праці “Нікомахова етика”.

Різновидом раціоналістичної концепції є державна теорія грошей німецького економіста Г. Кнаппа. Він називає гроші “продуктом правопорядку”, творінням державної влади, встановленим законом платіжним способом. На його думку, створені державою гроші приймаються незалежно від їх металевого змісту і є умовними знаками, наділеними державною владою певною платіжною силою.

Раціоналістична концепція походження грошей була застосована англійським економістом Л. Харрісом у праці “Грошова теорія”. Ця концепція заперечує товарну природу грошей та їх стихійне походження.

Представники концепції еволюційного походження грошей вказують на товарну природу грошей, стихійне виділення їх із загальної маси товарів та на їх особливе місце в економіці. Всебічно ця концепція була обґрунтована в роботах К. Маркса та його послідовників. Представники функціональних концепцій грошей серед конкретних причин, які викликають необхідність використання грошей, називають такі: відсутність синхронізації надходжень і платежів, яка ускладнює прямий товарообмін; наявність трансакційних виплат; невизначеність господарських перспектив, що змушує учасників обігу накопичувати залишки грошей для страхування від ризику; час як невід’ємний елемент процесів виробництва і обігу товарів, який надає грошам роль сполучної ланки між сьогоденням і майбутнім. Найбільш обґрунтовано історичну суть і функції грошей розкривають концепції, які розглядають їх через розвиток форм вартості [3, 154-156].

Список використаної літератури

1. Артус М. Гроші та кредит : Навчальний посібник / Мирослав Артус ; Європейський ун-т. — К. : Вид-во Європейського ун-ту, 2004. — 161 с.

2. Гриньова В. Гроші і кредит : Навчальний посібник / Валентина Гриньова, Олена Проскура ; М-во освіти і науки України, Харківський держ. економічний ун-т. — Харків : ВД “ІНЖЕК”, 2003. — 207 с.

3. Гроші та кредит : Підручник / За ред. Богдана Івасіва ; М-во освіти і науки України, НБУ, Терноп. акад. нар. госп. — Тернопіль : Карт-бланш, 2000. — 510 с.

4. Гроші та кредит : Підручник / За заг. ред. М. І. Савлука ; М-во освіти України. Київський нац. економ. ун-т. — К. : КНЕУ, 2001. — 602 с.

5. Демківський А. Гроші та кредит : Навчальний посібник / Анатолій Демківський. — К. : Дакор : ВИРА-Р, 2003. — 527 с.

6. Денисенко М. Гроші та кредит у банківській справі : Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Микола Денисенко ; Авт. передм. К. Г. Федоренко. — К. : Алерта, 2004. — 477 с.

7. Колодізєв О. Гроші та кредит : Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни / Олег Колодізєв, Оксана Яременко ; М-во освіти і науки України, Харківський держ. екон. ун-т. — Харків : ВД “ІНЖЕК”, 2004. — 153 с.

8. Щетинін А. І. Гроші та кредит : Підручник / А. І. Щетинін ; М-во освіти і науки України. — К. : Центр навчальної літератури, 2005. — 429 с.