Концепції побудови інформаційних систем

1. Стадії та розробки інформаційних систем.

2. Організація робіт, спрямованих на створення та впровадження інформаційних систем.

3. Документація на розробку інформаційних систем.

Список використаної літератури.

1. Стадії та розробки інформаційних систем

Перелік стадій та етапів, з яких складається процес створення інформаційних систем, регламентується відповідним державним стандартом. У ньому зафіксовано повний перелік цих етапів, однак у реальних умовах вони можуть об'єднуватися між собою або бути виключеними з процесу. Конкретний набір стадій залежить від специфіки системи, що розробляється, та від угоди, досягнутої між замовником і виконавцем.

Згідно з державним стандартом, виділяють вісім стадій створення інформаційних систем:

1. формування вимог до інформаційної (автоматизованої) системи (ІС);
2. розробка концепції ІС;
3. технічне завдання;
4. ескізний проект;
5. технічний проект;
6. робоча документація;
7. введення в експлуатацію;
8. супроводження ІС.

На початковому етапі виконується обстеження об'єкта, обґрунтовується потреба у створенні ІС, визначаються вимоги користувача до системи та оформлюється звіт про виконану роботу.

Під час обстеження об'єкта вивчається документообіг (зокрема, кількість документів або документорядків за певний період), форми вхідних та вихідних документів, методики розрахунку показників. Мета обстеження — виявити проблеми, які можна розв'язати за допомогою обчислювальної техніки, та оцінити доцільність створення ІС.

Обстеження проводиться через бесіди та консультації з працівниками установи, для якої створюється система. У деяких випадках може застосовуватися самохронометраж робочого часу.

На цьому ж етапі з замовником узгоджуються вимоги до ІС. Вони можуть включати граничну суму витрат на розробку, терміни виконання, умови функціонування, перелік функцій, які має забезпечувати система, тощо.

Звіт про обстеження складається у довільній формі. Оскільки на його основі згодом розроблятиметься технічний проект, до звіту бажано додавати форми використовуваних документів. Також у ньому слід викласти узгоджені із замовником методики розрахунку економічних показників.

Вимоги до системи можуть оформлюватися окремим документом. Стандартної назви для нього не передбачено, але найчастіше він називається заявкою на розробку або тактико-технічним завданням.

На другому етапі, під час розробки концепції ІС, проводяться науково-дослідні роботи з метою пошуку шляхів та оцінки можливостей реалізації вимог користувача. Тут можуть визначатися методи, що ляжуть в основу розрахунків, або принципові підходи до розв'язання конкретних задач. Наприклад, для системи оптимального планування виробництва на цьому етапі можуть обиратися математичні моделі та методи (лінійне програмування, імітаційне моделювання тощо), а також стандартні пакети програмних засобів.

Завершується цей етап складанням та затвердженням звіту про науково-дослідну роботу. У ньому може міститися оцінка ресурсів, необхідних для реалізації розробки та самої ІС, порівняльна характеристика різних варіантів розробки, а також порядок оцінки якості системи.

На третьому етапі формується технічне завдання (ТЗ) на створення ІС. ТЗ є ключовим документом, що визначає вимоги та порядок створення (розвитку або модернізації) автоматизованої системи. Саме на підставі ТЗ здійснюється розробка ІС та її прийом під час введення в дію. ТЗ розробляється на систему в цілому, але можуть створюватися окремі ТЗ на її частини.

На етапі розробки ескізного проекту формуються попередні проектні рішення щодо системи або її частин. Визначається перелік задач, що розв'язуватимуться в системі, концепція інформаційної бази (інфологічна модель), функції та параметри основних програмних засобів. Для кожної задачі можуть наводитися узгоджені із замовником форми первинних та вихідних документів, структури інформаційних масивів або їх перелік, основні алгоритми обробки інформації.

Етап розробки технічного проекту передбачає створення проектних рішень щодо системи та її частин, розробку документації на АС, документації на постачання виробів для комплектації АС або технічних вимог для їх розробки, а також завдань на проектування в суміжних частинах проекту.

Проектні рішення визначають організаційну структуру системи, функції персоналу, структуру технічних засобів, мови програмування або СУБД, загальні характеристики програмного забезпечення, системи класифікації та кодування (особливо загальнодержавні або галузеві класифікатори), а також варіанти ведення інформаційної бази.

На етапі розробки документації на АС створюються проектні документи, визначені державними стандартами. Обов'язково розробляється постановка задачі, алгоритм її розв'язання, описується інформаційне забезпечення (організація інформаційної бази, системи класифікації та кодування, інформаційні масиви), а також організаційне, технічне та програмне забезпечення. Ці документи можуть оформлятися як окремі документи або входити до технічного проекту як окремі розділи.

Документація на постачання виробів для комплектації ІС складається, якщо в установі не використовувалися засоби обчислювальної техніки або наявних засобів недостатньо. У такій документації, що складається у довільній формі, обґрунтовується закупівля тих чи інших засобів та наводяться їх можливі закупівельні ціни. Наприклад, обираються комплектуючі для ПЕОМ: обсяг оперативної пам'яті, ємність магнітного диска, характеристики принтера тощо.

Технічне завдання на розробку технічних засобів потрібне лише тоді, коли для обробки інформації необхідне нестандартне обладнання, яке не випускається промисловістю. Наприклад, для автоматизованої системи обліку роботи депутатів Верховної Ради були замовлені спеціальні пристрої для реєстрації та голосування, а також спеціальні табло для відображення результатів.

Розробка завдань на проектування в суміжних частинах проекту виконується, коли для впровадження ІС необхідно провести підготовчі роботи, пов'язані з будівельними, електротехнічними та іншими роботами. Ці завдання можуть мати довільну форму або подаватися згідно з вимогами до документації у відповідній галузі.

Під час створення робочого проекту формуються документи, визначені стандартом для цього етапу, та розробляються або адаптуються програми обробки інформації. Серед документів робочого проекту можуть бути загальний опис системи, опис технологічного процесу обробки інформації, інструкції з виконання окремих операцій, керівництво користувача, опис програм тощо.

Найважливішою роботою на цьому етапі є розробка та відлагодження програм або їх адаптація. Адаптація відбувається, коли використовуються готові програми — типові або розроблені для інших об'єктів. На кожну програму розробляється її опис або паспорт. Якщо програми адаптовувались, можуть описуватися лише внесені зміни.

На етапі вводу в експлуатацію необхідно: підготувати об'єкт до вводу, скомплектувати АС (встановити технічні та програмні засоби), виконати будівельно-монтажні роботи, провести попередні випробування, здійснити дослідну експлуатацію та провести приймальні іспити.

Підготовка об'єкта до автоматизації починається з видання наказу про зміни в структурі об'єкта, документообігу, розподілі обов'язків та переході на нову технологію обробки інформації. Наказ видається у довільній формі, але обов'язково містить термін переходу та відповідальних осіб. Для підготовки можуть розмножуватися посадові інструкції, бланки нових документів, готуватися класифікатори тощо.

На цьому етапі важливо підготувати персонал до роботи в ІС. Підготовка може проводитися силами розробників (лекції, семінари, практичні заняття) або через спеціальні курси чи факультети підвищення кваліфікації. Кожен працівник має не лише опанувати зміни в посадових обов'язках, а й навчитися працювати з обчислювальною технікою. Навчання може включати засвоєння типових пакетів програмних засобів (наприклад, NORTON, WINDOWS).

Паралельно з підготовкою персоналу проводяться роботи з установлення технічних та програмних засобів. Визначаються місця встановлення ЕОМ, засоби їх охорони, відповідальні за збереження та супроводження системного програмного забезпечення, інсталюються необхідні пакети програм. У разі потреби виконуються будівельно-монтажні роботи: прокладання кабелів, встановлення унікального обладнання, зміна освітлення.

Попередні випробування системи виконує розробник для перевірки коректності роботи технічних та програмних засобів, можливості використання прикладного програмного забезпечення.

Під час дослідної експлуатації заповнюється інформаційна база на машинних носіях. Це роблять спеціалісти, які експлуатуватимуть систему. На основі контрольного прикладу або реальних даних за певний період (період визначає користувач) виконуються основні розрахунки. За результатами дослідної експлуатації до програмного забезпечення можуть вноситися зміни. За домовленістю може дороблятися й технічний проект.

Після завершення дослідної експлуатації проводяться приймальні випробування, які можуть ґрунтуватися на аналізі документів, отриманих на ЕОМ, та порівнянні їх із документами, сформованими вручну. Випробування можуть проводитися спеціально створеною комісією, яка перевіряє роботу системи на реальних або умовних даних у присутності членів комісії. Якщо робота ІС відповідає технічному завданню та реалізує всі передбачені функції, складається акт введення системи в експлуатацію.

Під час супроводження АС виконуються роботи згідно з гарантійними зобов'язаннями розробника. У цей період можуть усуватися недоліки, що виявляються під час експлуатації.

2. Організація робіт, спрямованих на створення та впровадження інформаційних систем

Роботи зі створення та впровадження інформаційних систем можуть виконуватися за таких умов.

1. Організація, яка не застосовує обчислювальної техніки, приймає рішення про створення інформаційної автоматизованої системи. Наприклад, організація купує обчислювальну техніку і має виконати роботи з проектування ІС у бухгалтерському обліку.
2. За наявності вже діючих ІС різного призначення потрібно створити нову ІС. Наприклад, існує ІС у бухгалтерському обліку і створюється ІС у маркетингу.
3. До вже існуючої ІС необхідно внести зміни у зв'язку зі змінами в законодавстві чи самому виробництві. Наприклад, до ІС у бухгалтерському обліку, яка забезпечує облік заробітної плати, необхідно внести зміни, пов'язані зі зміною методики нарахувань за середнім заробітком.
4. Постає потреба поповнити функції, які реалізує діюча ІС. Наприклад, до ІС обліку готової продукції необхідно внести кілька оперативних зведень для керівництва підприємства.
5. Постає потреба створити ІС на новій технічній або програмній основі. Наприклад, треба перевести нарахування заробітної плати з програм, які працюють з локальними базами даних, на програми, що працюють за технологією «клієнт—сервер».

У всіх перелічених випадках можуть виконуватися всі стадії, передбачені державним стандартом. Але за погодженням із замовником деякі стадії та етапи можуть не виконуватися. Розглянемо ситуації, коли це можливо.

Зміни до існуючої ІС можуть вноситися під час її супроводження. У такому разі в робочому порядку вносяться зміни до програми та системної документації, складається акт про виконані роботи.

Якщо зміни вносяться тоді, коли систему не супроводжують, роботи можуть починатися з робочої документації. У міру внесення змін до робочої документації можуть вноситися зміни й до технічного проекту. Така робота найчастіше виконується розробниками ІС. Коли зміни вносять проектувальники, які не створювали систему, роботи починаються з обстеження або ескізного проекту. Потім коригується робоча документація та вносяться зміни до технічного проекту.

Так само як до ІС вносяться зміни, можуть поповнюватися її функції.

Для організації робіт у такому разі потрібно укласти договір з організацією, яка вноситиме зміни. У договорі обумовлюються етапи, за якими це має робитися, та документація, на підставі якої виконані роботи здаються замовникові.

Під час створення нових ІС проектні роботи виконуються залежно від договору з розробником. Керівництво організації-замовника має видати відповідний наказ, зазначивши терміни створення ІС та відповідальних осіб для консультацій розробників, контролю за своєчасністю виконання робіт тощо. Розподіл обов'язків між замовником та розробником визначається договором.

Може створюватися нова унікальна система або система, яка має бути органічно пов'язана з іншими ІС, що вже експлуатуються. У такому разі розробка починається «з нуля», роботи виконуються в повному обсязі згідно з державним стандартом. Термін такої роботи може бути значним (до кількох років). Виконання робіт відповідно до стандартів дасть змогу замовникові проконтролювати хід проектної розробки, а проектувальникові виконувати роботи поетапно, регулярно одержуючи платню.

ІС може створюватися на основі готових типових програмних засобів, орієнтованих на деяку предметну область. Програмні засоби можуть просто продаватися розробником або його представником. У такому разі роботи із впровадження ІС виконуються лише в одну стадію — введення в експлуатацію. Ці роботи повністю виконує сам замовник. Для визначення придатності придбаних програмних засобів потрібна експертиза. Експертизу проводять або спеціалісти організації, що купує програми (тоді експертиза стосується повноти виконуваних функцій), або сторонні фахівці з обчислювальної техніки чи відповідної галузі економіки. На підставі висновків експертизи приймається рішення про закупівлю програм, видається наказ про зміну технології роботи та визначення відповідальних за впровадження.

Якщо готові програмні засоби не лише продаються, а й прив'язуються до особливостей конкретного об'єкта, роботи починаються з обстеження, після чого вносяться зміни до робочої документації і система вводиться в експлуатацію. За погодженням із замовником йому передається лише робоча документація або її частина. Для виконання таких робіт укладається договір між замовником та розробником і видається наказ про створення ІС.

Іноді роботи зі створення ІС або внесення змін до неї виконуються силами фахівців організації, де функціонує або функціонуватиме система. Найчастіше це відбувається на великих промислових підприємствах або в організаціях, де існують спеціалізовані підрозділи, пов'язані з використанням обчислювальної техніки (обчислювальні центри). У межах таких підрозділів є відділи супроводження ІС або їх розробки. Працівники таких відділів виконують роботи згідно з планами або завданнями, які погоджуються з керівництвом. Роботи зі створення ІС або внесення змін можуть без додаткового наказу включатися у плани робіт відповідних відділів. Накази про впровадження ІС видаються лише після виконання проектних робіт у повному обсязі.

Дії з переведення розрахунків на нову технічну або програмну основу залежать від того, як такий перехід відбудеться — шляхом індивідуальної розробки чи шляхом закупівлі готових програм і технічних засобів.

3. Документація на розробку інформаційних систем

Види та комплектність документів на ІС визначає Державний стандарт — «Інформаційна технологія. Види, комплектність і позначки документів при створенні автоматизованих систем». До таких документів найчастіше належать звіти про обстеження, науково-дослідну роботу, технічне завдання, ескізний проект, технічний проект, робочий проект.

Звіти про обстеження, науково-дослідну роботу та ескізний проект складаються у довільній формі. Їх структура та зміст можуть бути погоджені між замовником та розробником. Зміст і структуру технічного завдання, технічного та робочого проектів визначають державні стандарти.

Технічне завдання на автоматизовану систему є основним документом, який визначає вимоги та порядок її створення або модернізації. Технічне завдання має містити такі розділи:

1. Загальні відомості.
2. Призначення та мета створення системи.
3. Характеристика об'єктів автоматизації.
4. Вимоги до системи.
5. Склад та зміст робіт зі створення систем.
6. Порядок контролю та приймання системи.
7. Вимоги до складу і змісту робіт з підготовки об'єкта автоматизації до вводу системи в дію.
8. Вимоги до документації.
9. Джерела розробки.

Дозволяється вносити до технічного завдання деякі розділи або поєднувати та деталізувати окремі з них.

Розділ «Загальні відомості» ознайомлює з організацією-замовником та розробником, визначає джерела фінансування розробки, термін початку та закінчення робіт, порядок оформлення результатів проектних робіт.

Розділ «Характеристика об'єктів автоматизації» містить найважливіші відомості про об'єкт (або посилання на документи, де такі відомості можна знайти). Наприклад, інформує про наявність обчислювальної техніки, розміщення підрозділів, основні їх функції тощо.

У розділі «Вимоги до системи» наведено насамперед вимоги до структури ІС, чисельності та кваліфікації персоналу, режиму його роботи. Серед вимог можуть бути й додаткові — до технічного обслуговування системи та захисту інформації від несанкціонованого доступу, до зберігання інформації та сумісності з іншими системами (зокрема визначаються засоби обміну інформацією), до перспектив розвитку системи тощо.

У цьому розділі можуть бути підрозділи — вимоги до системи в цілому, до функцій системи, а також до видів забезпечення.

У розділі «Склад та зміст робіт зі створення системи» міститься перелік стадій та етапів її створення, зазначається термін початку та закінчення кожного етапу або стадії, перелічуються виконавці робіт. Цей розділ містить також перелік документів, які мають завершувати кожний етап проектних робіт.

У вимогах до складу та змісту робіт з підготовки об'єкта автоматизації до вводу системи в дію названо заходи, які передують упровадженню системи. Серед них найважливішими є такі.

1. Зведення інформації, яку дістає ІС, до вигляду, придатного для обробки на ЕОМ.
2. Створення необхідних для функціонування ІС підрозділів.
3. Термін і порядок комплектування штатів та навчання персоналу.

Розділ «Вимоги до документації» містить погоджений із замовником перелік документів, які мають розроблятися. Обумовлено, які документи можуть здаватися на машинних носіях.

У розділі «Джерела розробки» перелічуються документи й інформаційні матеріали, що використовувались під час розробки технічного завдання, а також ті, які знадобляться під час створення ІС.

Структуру та зміст ескізного проекту державний стандарт не визначає, тому ці характеристики визначаються за погодженням між проектувальником і замовником залежно від його призначення.

Головне призначення ескізного проекту — дати стислий попередній опис системи, яка має створюватися. При цьому основні положення ескізного проекту набувають подальшого розвитку в технічному і робочому проектах. Ескізний проект може містити такі відомості: перелік функцій, що їх реалізує ІС, форми первинних та вихідних документів, відеокадрів, структури інформаційних масивів або їх назви та головне призначення, найважливіші алгоритми (формули) розрахунків, місця розташування та кількість ЕОМ для впровадження системи, порядок створення та впровадження системи тощо.

Іноді ескізний проект створюється для того, щоб ознайомити експертів або керівництво організації з основними методами, розрахунками, документами, функціями, які будуть притаманні ІС. У такому разі ескізний проект може виконувати рекламну функцію для розробників системи. Він застосовується для зацікавлення організації у тій чи іншій ІС. Наприклад, проектна організація має готовий проект на ІС і хоче її запропонувати для впровадження в кількох організаціях. На його основі оцінюється повнота реалізовуваних функцій та робляться висновки про можливість і необхідність створення ІС, визначаються потрібні доповнення до готової системи.

Технічний проект може бути оформлений як один документ, а може складатися з окремих документів, найчастіше таких: «Опис постановки задачі», «Опис алгоритму», «Опис інформаційного забезпечення», «Опис програмного забезпечення», «Опис технічного забезпечення», «Опис організаційного забезпечення». Якщо технічний проект оформлявся як один документ, то перелічені документи можуть становити розділи технічного проекту.

Постановка задачі має містити таку інформацію:

1. Характеристику задачі. При її описі слід назвати призначення, техніко-економічну сутність задачі і обґрунтувати необхідність її розв'язування на ЕОМ; навести перелік об'єктів, при управлінні якими розв'язується задача; описати призначення і використання вихідної інформації; зазначити періодичність розв'язування і термін видачі вихідної інформації; перелічити умови, за яких припиняється автоматизоване розв'язування задачі (у разі потреби перелічити зв'язки даної задачі з іншими задачами); описати розподіл дій між персоналом і технічними засобами при різних ситуаціях розв'язування задачі.
2. Вихідну інформацію. У розділі описується її призначення і використання, а далі наводиться перелік і опис вихідних повідомлень у вигляді пояснювального тексту або таблиці. Серед вихідних повідомлень можуть бути машинограми (віддруковані на ЕОМ документи), відеокадри (інформація, яка виведена на екран ЕОМ) та масиви на машинних носіях, які використовуються для подальшого розв'язування даної задачі або інших задач. Для кожного повідомлення зазначаються його повна назва, ідентифікатор (умовна позначка), форма подання, періодичність видачі, термін видачі та одержувачі інформації. Перелік і опис структурних одиниць вихідних повідомлень, які мають самостійне змістове значення, подається у вигляді пояснювального тексту. При описі слід наводити повну назву структурної одиниці інформації (показника), ідентифікатор вихідного повідомлення, до складу якого входить відповідна структурна одиниця (показник), і вимоги до точності та надійності (при потребі) розрахунку показника.
3. Вхідну інформацію. У тексті описують її призначення і засоби здобування, а потім наводять перелік і опис вхідних повідомлень у вигляді пояснювального тексту або таблиці. Для кожного вхідного повідомлення зазначається назва та ідентифікатор, форма подання, термін і частота використання. Серед вхідних повідомлень можуть бути документи, які заповнені в різних підрозділах організації, масиви нормативно-довідкової інформації та масиви, сформовані на ЕОМ під час розв'язування інших задач. Перелік і опис структурних одиниць інформації вхідних повідомлень подається у вигляді пояснювального тексту із зазначенням повної назви структурної одиниці, вимоги до точності числового значення (при потребі), джерела інформації (документ, відеокадр, база даних і т.ін.) і його ідентифікатора.

У додатку до постановки задачі наводяться ескізи вихідних і вхідних документів, які оформлюються згідно з Державним стандартом — «Системи обліково-статистичної, первинної облікової, фінансової та іншої документації. Основні положення і формуляри-зразки». При описі алгоритму вирізняють такі підрозділи:

1. Інформація, яка використовується. У цьому підрозділі зазначають її призначення, а також наводять перелік масивів інформації, які сформовані з вхідних повідомлень (вхідних документів, нормативно-довідкових даних і т.ін., а також масивів, які сформовані іншими алгоритмами і зберігаються для реалізації даного алгоритму. Для кожного масиву наводять його назву, ідентифікатор та зазначають максимально можливу кількість записів.
2. Результатна інформація. При описі вказується призначення результатів, а також наводиться перелік масивів інформації, які сформовані для видачі вихідних повідомлень (машинограм, відеокадрів і т.ін.), а також тих, які зберігаються для розв'язування даної та інших задач.
3. Математичний опис. У підрозділі наводиться математична модель чи математичні формули обчислення основних показників, які формуються задачею, а також наводиться опис процесу, об'єктів, перелік зроблених припущень і оцінок відповідності розробленої моделі реальному процесу за різних умов роботи системи.
4. Алгоритм розв'язування. У цьому підрозділі наводиться опис логіки алгоритму і спосіб формування результатів з посиланням на послідовність етапів обчислень. Алгоритм подається у вигляді схеми згідно з вимогами Державного стандарту — «Схеми алгоритмів, програм, даних і систем». Схему при потребі доповнюють текстом.

Структура документа «Опис інформаційного забезпечення» має такі підрозділи:

• загальна характеристика інформаційного забезпечення (ІЗ);
• опис організації збору та передачі інформації на обробку;
• побудова системи класифікації та кодування;
• форми первинних документів, машинограм та відеокадрів;
• структура інформаційних масивів.

У підрозділі «Загальна характеристика ІЗ» наводяться основні принципи, які використовуватимуться при побудові ІЗ, нормативні документи, які визначають побудову ІЗ, необхідність використання СУБД або застосування локальних масивів. Якщо визначена потреба використати СУБД, то обґрунтовують вибір конкретної СУБД і наводять її основні характеристики.

У цьому самому підрозділі наводять загальну схему ІЗ і подають перелік конкретних елементів ІЗ, які будуть використані при розв'язуванні задачі.

У підрозділі «Опис організації збору та передачі інформації на обробку» наводять перелік джерел та носіїв інформації і визначають обсяги й інтенсивність інформаційних потоків. Описують методи контролю на різних етапах збору та передачі інформації на обробку. За кожним первинним документом називають підрозділи, які відповідають за своєчасне подання їх на обробку.

У підрозділі «Побудова системи класифікації та кодування» подають перелік класифікаторів, наводять за кожним з них методи класифікації та кодування, структуру та довжину коду. У додатках можуть бути подані фрагменти або приклади класифікаторів.

У підрозділі «Форми первинних документів, машинограм та відеокадрів» наводиться перелік форм та посилання на додатки, де наведені відповідні форми, або подаються самі форми у вигляді таблиць.

У підрозділі «Структура інформаційних масивів» за кожним масивом наводять таблиці з описом структури масиву. Таблиця має містити такі відомості: найменування масиву, позначення масиву, найменування носія інформації, обсяг масиву, довжина запису, метод організації масиву, ключі впорядкування масиву. За кожним атрибутом (реквізитом) масиву в таблиці наводять його найменування, умовне позначення у формулах, формат, діапазон змін, логічні та семантичні зв'язки з іншими масивами або атрибутами.

У цій таблиці діапазон змін наводиться лише для тих атрибутів, в яких програмно можна контролювати діапазони, або атрибут (реквізит) може набувати значення в конкретних межах.

Логічні та семантичні зв'язки наводяться для ієрархічних, сіткових та реляційних СУБД або СУБД на основі інвертованих списків, де створюються спеціальні масиви чи існує особливий механізм поєднання файлів.

Опис організаційного забезпечення може включати низку схем, зокрема схему організаційної структури підрозділів (осіб) і її опис, а також схему технологічного процесу автоматизованого збору інформації та її обробки. Описуючи технологічний процес, можна наводити окремі схеми.

1. Схему технологічного процесу автоматизованого збору і передачі даних (описують склад і послідовність виконання операцій щодо збору, реєстрації, обробки, контролю й передачі даних на обробку).
2. Технологічний процес обробки даних на ОЦ або на АРМ (описують склад й послідовність виконання операцій з прийому, контролю, обробки, видачі результатів обробки).

За кожною схемою дають перелік документації (інструкції щодо виконання всіх операцій або керівництво користувача), необхідної для даного технологічного процесу.

Схему технологічних процесів складають згідно з чинними стандартами. Тут наводять опис комплексу технічних засобів (КТЗ). Обґрунтовують вибір КТЗ і описують його характеристики.

Якщо для обробки інформації використовують мережі ЕОМ, то в цьому разі описується загальна характеристика мережі та її особливості, режими роботи конкретної ЕОМ у мережі.

Опис програмного забезпечення містить:

• загальну характеристику програмного забезпечення (ПЗ) задачі (структуру ПЗ, основні функції частин ПЗ, операційну систему, засоби, які розширюють можливості операційної системи);
• схему взаємодії програм;
• схеми програм.

До схем дають пояснення, що стосуються призначення програм, їх особливостей тощо.

Робочий проект майже ніколи не оформляється як один документ. Він складається з різних документів, які мають використовуватися під час експлуатації системи. До складу робочого проекту, окрім паперових документів, належать тексти програм на машинних носіях інформації або так званий виконуваний модуль, який працює під керуванням операційної системи і дозволяє обробляти інформацію на ЕОМ.

До складу документів робочого проекту найчастіше належать:

• опис програм, які розроблені для розв'язування задачі (опис може бути складений окремо для кожної програми);
• інструкції щодо операцій технологічного процесу або керівництво користувача;
• класифікатори техніко-економічної інформації.

Опис програм оформлюють згідно Державного стандарту — «ЕСКД. Текст програми. Вимоги до змісту і оформлення». До опису додається лістинг програми (роздрукований текст програми). У поясненні до лістингу подається коментар, який пояснює призначення та структуру основних частин програми.

Інструкції щодо окремих операцій складаються тоді, коли операції виконуються на різних робочих місцях спеціалістами різної кваліфікації. Керівництво користувача складається для автоматизованого робочого місця спеціаліста, який більшість своїх функцій виконує за допомогою ЕОМ. Для нього можуть бути розроблені й окремі інструкції щодо операцій, які не пов'язані з обробкою інформації на ЕОМ.

Інструкції щодо операцій технологічного процесу подаються у довільній формі, але вони обов'язково повинні мати посилання на кваліфікацію виконавця та містити докладний опис конкретних дій.

Керівництво користувача має містити такі підрозділи: вступ, призначення та умови використання, підготовка до роботи, опис операцій, аварійні ситуації, рекомендації щодо освоєння.

У вступі наводять основну характеристику АРМ та перелічують функції, які на ньому виконуються. При описанні умов функціонування дають технічну характеристику ЕОМ, яка необхідна для створення АРМ, та характеристику додаткових технічних пристроїв, посилаються на операційну систему та програмні засоби, які необхідні для роботи.

Відомості про підготовку до роботи містять зміст та склад дистрибутивних носіїв інформації, правила інсталяції системи, порядок завантаження програм та перевірки їх роботоздатності.

При описі операцій щодо кожної з них дають докладний опис правил виконання операції, зазначають її особливості, можливі наслідки та приклади вибору тих чи інших дій. Обов'язково зазначаються умови, за яких можливе виконання операції. Дуже часто перелік операцій подається згідно із пунктами «меню», які покладені в основу роботи програм. Для користувача такий підхід до опису операцій не завжди прийнятний, бо він має добре орієнтуватися в ієрархії функцій та їх особливостях для того, щоб обрати послідовність операцій для виконання конкретних дій. Тому в цьому підрозділі, окрім традиційного опису операцій, можуть наводитись описи операцій у такому вигляді: «Як виконати конкретні дії». Наприклад, користувач має сформувати машинний носій на основі первинних документів. Для цього в ієрархії «меню» є кілька режимів — створення та ведення НДІ, введення оперативної інформації та коригування оперативної інформації. Для того щоб обрати правильну послідовність операцій, користувач має не лише добре знати призначення кожного режиму, а й уявити, як документ заноситься на носій інформації та навіщо застосовується НДІ. Для полегшення роботи користувача можна передбачити пункт у інструкції такого типу — як сформувати машинний носій інформації.

Підрозділ «Аварійні ситуації» має містити приклади аварійних ситуацій та дати поради, як поновити роботоздатність системи з мінімальними витратами часу та праці.

Рекомендації щодо засвоєння необхідні для підготовки користувача до роботи на АРМ. У цьому підрозділі можуть наводитись посилання на літературу, яку слід вивчити до початку роботи, порядок опанування основних функцій АРМ та контрольний приклад, з допомогою якого можна засвоїти такі функції.

Класифікатори — це окремі документи, де для кожного класифікатора наводиться його структура та подається повний перелік назв із відповідними їм кодами. Під час експлуатації ІС до класифікаторів можуть вноситися доповнення.

Список використаної літератури

1. Інформаційні системи і технології в економіці : Посібник/ Ред. Володимир Пономаренко,. -К.: Академія, 2002. -541 с.

2. Гужва В. Інформаційні системи в міжнародному бізнесі : Навчальний посібник/ Володимир Гужва, Анатолій Постєвой; М-во освіти України. КНЕУ. -2-е вид., доп. і перероб.. -К., 2002. -457 с.

3. Маслов В.П. Інформаційні системи і технології в економіці : Посібник для студ. вузів/ В.П. Маслов; М-во освіти і науки України. -К.: Слово, 2005. -263 с.

4. Основи інформаційних систем : Навч. посіб./ Віктор Ситник, Тамара Писаревська, Ніна Єрьоміна та ін.; За ред. В.Ф.Ситника; М-во освіти України. Київський нац. екон. ун-т. -К.: КНЕУ, 1997. -249 с.

5. Основи інформаційних систем : Навч. посіб./ Віктор Ситник, Тамара Писаревська, Ніна Єрьоміна та ін.; За ред. В.Ф.Ситника; М-во освіти України. Київський нац. екон. ун-т. -2-е вид., перероб. і доп.. -К.: КНЕУ, 2001. -420 с.

6. Пінчук Н. Інформаційні системи і технології в маркетингу : Навчальний посібник/ Надія Пінчук, Георгій Галузинський, Наталія Орленко; М-во освіти і науки України, КНЕУ. -К.: КНЕУ, 2001. -294 с.

7. Писаревська Т. Інформаційні системи в управлінні трудовими ресурсами : Навч. посіб./ Тамара Писаревська; М-во освіти України. Київський нац. екон. ун-т. -К.: КНЕУ, 1997. -251 с.

8. Проектування інформаційних систем : Навч. посібник/ Ред. Володимир Пономаренко,. -К.: Академія, 2002. -486 с.