Конкуренція та її економічна ефективність

1. Досконала конкуренція та її ефективність.

2. Виробнича ефективність.

3. Ефективність розподілу ресурсів.

Список використаної літератури.

1. Досконала конкуренція та її ефективність

Термін «досконала (чиста) конкуренція» описує ринок, де жоден окремий виробник або споживач не має достатньої ринкової влади, щоб впливати на ціну. Це поняття є результатом наукової абстракції, проте воно відіграє ключову роль у мікроекономічному аналізі.

Отже, конкуренція має багато трактувань, переваг і недоліків, і саме досконалу конкуренцію економісти виокремлюють як одну з її форм.

Ринок вважається досконало конкурентним за таких умов:

1. Велика кількість учасників ринку.

Головною ознакою досконалої конкуренції є наявність численних незалежних продавців, які діють на високоорганізованому ринку. Кількість продавців і покупців настільки значна, що жоден з них не може суттєво вплинути на ціну або стати монополістом. Прикладами таких ринків є сільськогосподарські ринки, фондові біржі та ринок іноземної валюти.

2. Стандартизована продукція.

Конкурентні фірми випускають однорідну продукцію, тому для споживача не має значення, у якого продавця її купувати. На такому ринку товари різних фірм сприймаються покупцями як повні аналоги. Це унеможливлює нецінову конкуренцію, засновану на відмінностях у якості, рекламі чи стимулюванні збуту.

3. Відсутність контролю над ціною.

Ця характеристика випливає з двох попередніх. Оскільки кожна фірма виробляє лише незначну частку загального обсягу продукції, зміна її випуску не впливає на загальну пропозицію та ціну. Тому окремий виробник змушений погоджуватися з ринковою ціною. Він не може її встановлювати, а лише пристосовується до неї. Фірма отримує однакову ціну за одиницю продукції незалежно від обсягу виробництва. Встановлення вищої ціни є безглуздим. Поки ринок залишається досконало конкурентним, продавці не витрачають зусиль на розробку маркетингових стратегій, а роль досліджень, цінової політики, реклами та стимулювання збуту є мінімальною [4, c. 117-119].

4. Вільний вхід на ринок і вихід з нього.

Нові фірми можуть безперешкодно входити в галузь, а існуючі — вільно її покидати. Для цього не існує серйозних законодавчих, технологічних чи фінансових бар'єрів, які могли б завадити появі нових гравців і реалізації їхньої продукції.

5. Доступність ринкової інформації.

Для досконалої конкуренції необхідно, щоб споживачі, виробники та власники ресурсів мали повну інформацію про економічні та технологічні умови. Споживачі повинні знати всі ціни, виробники — мати доступ до цінової та технологічної інформації, а власники ресурсів — знати про всі можливості їх використання. Усі учасники мають рівні можливості для участі в процесах купівлі-продажу, виробництва та збуту.

6. Висока мобільність ресурсів.

Досконала конкуренція вимагає повної мобільності всіх ресурсів. Кожна одиниця ресурсів може швидко входити на ринок або виходити з нього, переключаючись з одного виду використання на інший. Це означає, що:

• трудові ресурси можуть переміщуватися між регіонами та видами діяльності;
• джерела сировини не є монополізованими.

7. Раціональна поведінка учасників ринку.

Виробники та споживачі у своїй діяльності керуються прагненням до максимальної вигоди.

Таким чином, досконала конкуренція має специфічні риси, які роблять її важливим інструментом мікроекономічного аналізу. Її головна особливість полягає в тому, що окрема фірма не може суттєво вплинути на ринкову ціну або встановити її вище ринкової, оскільки покупці можуть придбати продукцію в численних інших продавців. Отже, виробник не має можливості використовувати цінові методи конкуренції [8, c. 58-59].

2. Виробнича ефективність

Виробнича ефективність досягається, коли ціна дорівнює середнім витратам. Конкуренція змушує фірми виробляти продукцію в точці мінімальних середніх витрат і встановлювати ціну, що відповідає цим витратам, використовуючи мінімальну кількість ресурсів.

Розрахунки виробничої ефективності можуть бути корисними, коли альтернативні проекти описуються кількома різними характеристиками, такими як чиста теперішня вартість, вплив на довкілля та здоров'я. У такому випадку проекти порівнюються за цими критеріями, і визначається домінуючий показник, який дозволяє відсіяти гірші варіанти. Коли альтернатив не залишається, порівняння здійснюється на основі безпосередньо пов'язаних цінностей.

На олігополістичному ринку не досягаються ані виробнича ефективність, ані ефективність розміщення ресурсів. З конкурентної точки зору, олігополія поступається конкурентним структурам у впровадженні інновацій, що знижують витрати та підвищують якість. Натомість точка зору Шумпетера-Гелбрейта стверджує, що олігополісти мають стимули та фінансові ресурси для сприяння технічному прогресу [4, С.189].

Крім того, основою технологічної ефективності є не фірма, а окреме підприємство. Справедливо, що виробнича ефективність вимагає великомасштабного виробництва автомобілів у межах підприємства. Однак немає технологічного виправдання для існування корпорації General Motors, яка є гігантським конгломератом із географічно відокремлених підприємств. Багато монополій досягли значно більших розмірів і мають розгалуженішу структуру, ніж це необхідно для ефекту масштабу.

В умовах ринкової економіки підприємства повинні підвищувати ефективність виробництва, випускати конкурентоспроможну продукцію, впроваджувати новітні технології, ефективні форми господарювання, долати безгосподарність, активізувати підприємницьку діяльність та досягати стабільного фінансового становища [2, c. 237-239].

3. Ефективність розподілу ресурсів

Аналіз ефективності виробництва має два взаємопов'язані аспекти: внутрішньогалузева ефективність (використання та розподіл ресурсів у межах галузі) та міжгалузева ефективність (оптимальний розподіл ресурсів між галузями та трансформація структури виробництва).

Оптимальний розподіл ресурсів у галузі досягається, коли галузь випускає максимально можливий обсяг продукції, і неможливо перерозподілити ресурси так, щоб збільшити випуск і знизити витрати. Це означає, що кожна фірма використовує технологічно та економічно ефективні методи виробництва, а ресурси в галузі використовуються повністю. Технологічна ефективність дозволяє максимізувати випуск за наявних обмежених ресурсів, а економічна — мінімізувати витрати на заданий обсяг виробництва.

Кожна фірма може вирішити ці завдання, керуючись правилом оптимального використання ресурсів. Для конкурентної фірми це правило формулюється так: фірма досягає оптимального співвідношення ресурсів, що максимізує прибуток, коли кожен ресурс використовується до межі, де гранична доходність ресурсу дорівнює його ціні:

MRP_L = P_L; MRP_K = P_K

Це правило включає також правило мінімізації витрат на заданий обсяг продукції. Перетворивши рівняння, отримуємо:

MRP_L / P_L = MRP_K / P_K = 1

для кожної фірми галузі. Якщо всі фірми мінімізують витрати, гранична норма технологічної заміни стає однаковою для всіх. Якщо граничні норми не збігаються, це свідчить про неефективне використання ресурсів. У такому разі ресурси переміщуються до фірм, які використовують їх ефективніше. Ці фірми розширюють виробництво, а неефективні — скорочують. Перерозподіл триває, доки граничні норми заміни не зрівняються для всіх фірм.

За умови рівності MRTS_LK жодна фірма не матиме стимулу купувати додаткові ресурси для покращення їх співвідношення з метою мінімізації витрат. Отже, ресурси в галузі розміщені та використовуються ефективно за Парето [6, c. 127-131].

Правило оптимального співвідношення ресурсів включає також правило вибору оптимального обсягу виробництва: МС = Р. Конкурентна фірма, орієнтуючись на ринкові ціни, обирає такий обсяг випуску, за якого граничні витрати дорівнюють ціні продукції, що дозволяє максимізувати прибуток.

Якщо взяти обернені величини рівняння та зробити перетворення, отримаємо:

P_L / MP_L = P_K / MP_K = P_X,

де P_L / MP_L і P_K / MP_K — граничні витрати виробництва одиниці продукції (МС);

P_X — ринкова ціна продукції.

Отже, МС = Р_X.

Таким чином, оптимізуючи попит на ресурси, фірма досягає оптимального обсягу виробництва на ринку готової продукції. Рівняння МС_X = Р_X визначає оптимальний обсяг виробництва товару X для кожної фірми. Якби фірми мали різні граничні витрати, ті з них, у яких вони нижчі за ціну, розширювали б виробництво, максимізуючи прибуток. Фірми з високими граничними витратами зазнавали б збитків і скорочували виробництво, доки МС_X не зрівнялися б із ціною для всіх. Коли всі фірми виробляють продукт X з однаковими граничними витратами, неможливо перерозподілити загальний обсяг виробництва так, щоб зменшити витрати галузі. Крім того, у довгостроковому періоді в конкурентній галузі встановлюється рівність Р = МС = min АТС. Отже, всі фірми виробляють продукцію з мінімальними витратами.

Описані процеси відбуваються в кожній галузі. Вони забезпечують міжгалузеву ефективність розподілу ресурсів, яка досягається, коли всі фірми в усіх галузях досягають виробничої ефективності, тобто:

МС_X = Р_X; МС_Y = Р_Y і т. д. Оскільки всі виробники купують ресурси на конкурентному ринку за однаковими рівноважними цінами, граничні норми технологічної заміни мають бути рівними для всіх фірм усіх галузей. Рівність MRTS_LK означає, що в галузях, які виробляють товари X та Y, ресурси використовуються повністю та розподілені ефективно за Парето. Перерозподіл ресурсів, який дозволив би збільшити виробництво одного блага без зменшення іншого, неможливий. Якщо такої рівності немає, ресурси розподілені неефективно, і їх перерозподіл дасть приріст випуску в одній або кількох галузях. Ресурси через ринок переміщуються в галузі, де вони використовуються в оптимальному співвідношенні, що мінімізує витрати до рівня МС = Р і покращує становище споживачів. Відбувається трансформація структури виробництва в економіці.

Ситуацію оптимального розміщення ресурсів між галузями ілюструє «скринька Еджворта», пристосована до сфери виробництва (рис. 1). Графічно ефективний розподіл ресурсів забезпечується в точці, де нахили всіх ізоквант збігаються та дорівнюють співвідношенню цін ресурсів, яке відображає нахил ізокости. Виробник перебуває в рівновазі, мінімізуючи витрати та максимізуючи прибуток.

На осях діаграми відкладено кількості основних ресурсів — праці (L) і капіталу (К), які розподіляються між двома виробничими процесами або двома фірмами, що виробляють товари X і Y. Початок координат у точці X = 0 визначає обсяг виробництва блага X, а в точці Y = 0 — обсяг виробництва блага Y. Довжина та висота «скриньки Еджворта» визначаються сукупними запасами ресурсів (50 L і 30 К).

Набір виробничих ізоквант показує рівні виробництва за різних комбінацій ресурсів. Три ізокванти відображають виробництво X на рівні 50, 60 та 100 одиниць, вони увігнуті до початку координат X. Інші три ізокванти, що відображають виробництво 10, 35 і 40 одиниць Y, повернуті на 180° і увігнуті до початку координат Y. Співвідношення цін відображає лінія P_L / P_K (аналог ізокости). Проаналізуємо ефективність розподілу ресурсів між виробництвом двох товарів.

Ресурси вкладені неефективно за Парето, якщо їх перерозподіл дає приріст випуску в одному або обох видах виробництва. І навпаки, розподіл ефективний, якщо випуск одного товару не можна збільшити без зменшення виробництва іншого. На діаграмі неефективною є точка G, оскільки будь-який перерозподіл у межах затонованої зони дасть більший обсяг виробництва як товару X, так і товару Y. Точки В і С відображають ефективні варіанти міжгалузевого розподілу ресурсів.

У точках В і С, де ізокванти виробництва товару Y дотичні до ізоквант виробництва товару X, граничні норми технологічної заміни ресурсів у виробництві обох товарів однакові:

MRTS_LK^X = MRTS_LK^Y

Графічно точками рівноваги є всі точки, де ізокванти двох товарів дотичні до лінії співвідношення цін ресурсів P_L / P_K. Ці точки є точками ефективного розподілу ресурсів у виробництві [7, c. 261-264].

Крива, яка з'єднує всі точки ефективного розподілу ресурсів (В, С, D), називається кривою виробничих контрактів. Вона показує всі технологічно ефективні поєднання факторів виробництва. Точки поза межами кривої неефективні, оскільки це точки перетину, а не дотику ізоквант. Коли розподіл починається поза кривою контрактів, виробникам вигідно наймати додаткових робітників або орендувати капітал, перерозподіляючи ресурси для мінімізації витрат. Місце точки рівноваги на кривій визначає попит споживачів. Наприклад, якщо споживачі пред'являють більший попит на товар X, рівновага може встановитися в точці D, де ізокванти також дотичні. Обидва виробники максимізують обсяги випуску (100 одиниць X і 10 одиниць Y) і мінімізують витрати, оскільки співвідношення продуктивностей і цін праці та капіталу рівні. За таких умов жоден виробник не потребує додаткових ресурсів. Можливості зниження витрат вичерпані. Отже, ресурси розподілені ефективно за Парето між галузями.

Крива виробничих контрактів, що з'єднує множину Парето-ефективних варіантів розподілу ресурсів, може бути трансформована у криву (межу) виробничих можливостей. Межа виробничих можливостей (РРС) або крива трансформації показує всі ефективні поєднання обсягів виробництва двох продуктів за обмежених ресурсів праці та капіталу. Всі точки кривої трансформації (рис. 2) — A, B, C, D — відповідають технологічно ефективним поєднанням ресурсів, включаючи точку А, що відображає крайній випадок, коли виробляється лише благо Y.

Межа виробничих можливостей спадна та має від'ємний нахил, оскільки ефективне виробництво означає, що збільшення випуску одного товару вимагає переміщення ресурсів з виробництва іншого. Вона опукла від початку координат, що свідчить про збільшення нахилу зі зростанням виробництва блага X. Кут нахилу межі виробничих можливостей визначає граничну норму трансформації Y в X — MRT_XY. Гранична норма трансформації вимірює кількість одного товару, від якої потрібно відмовитися, щоб отримати додаткову одиницю іншого. Отже, вона визначає альтернативну вартість будь-якого товару.

Зі збільшенням виробництва товару X гранична норма трансформації Y в X зростає. Це зростання зумовлене змінами в продуктивності ресурсів. У точці А, де виробляється лише Y, продуктивність праці та капіталу відносно низька, тому витрати на одиницю Y великі. Для отримання першої одиниці X потрібно перемістити незначну кількість ресурсів, оскільки продуктивність у виробництві X висока. Далі, згідно із законом спадної віддачі, з нарощуванням виробництва X продуктивність падає, а додаткові затрати зростають. Водночас зі зменшенням виробництва Y продуктивність там зростає, а затрати на одиницю Y спадають. Тому кількість Y, що заміщує одиницю X, і MRT зростають.

У кожній точці межі виробничих можливостей для отримання одиниці X потрібно затратити МС_X ресурсів, а для виробництва одиниці Y — МС_Y ресурсів. Отже, для отримання додаткової одиниці X треба відмовитися від МС_X / МС_Y одиниць Y. Звідси гранична норма трансформації:

MRT_XY = МС_X / МС_Y

Оскільки ефективне виробництво товару здійснюється до точки, де МС = Р для кожного товару, граничну норму трансформації можна виразити так: MRT_XY = Р_X / Р_Y, тобто гранична норма трансформації товарів дорівнює співвідношенню їх цін [3, c. 117-119].

Список використаної літератури

1. Андреюк Н. Мікроекономіка: Навч. посібник для студ. вузів / Наталія Андреюк. — К.: Кондор, 2004. — 174 с.

2. Базілінська О. Мікроекономіка: Навчальний посібник / Олена Базілінська, Оксана Мініна; За ред. Олени Базілінської; М-во освіти і науки України. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 349 с.

3. Вініченко І. І. Мікроекономіка: Навч. посібник для студ. вузів / І. І. Вініченко, Н. В. Дацій, С. О. Корецька; М-во освіти і науки України, ГУ «ЗІДМУ». — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 265 с.

4. Горобчук Т. Мікроекономіка: Навчальний посібник / Тетяна Горобчук; М-во освіти і науки України, Житомирський інженерно-технологічний ун-т. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 271 с.

5. Задоя А. Мікроекономіка: Курс лекцій та вправи: Навч. посібн. / Анатолій Задоя. — К.: Знання, 2001. — 211 с.

6. Кириленко В. Мікроекономіка: Навчальний посібник для економ. спец. студ. вузів / Володимир Кириленко. — К.: Таксон, 1998. — 334 с.

7. Косік А. Мікроекономіка: Навчальний посібник / Алла Косік, Галина Гронтковська; М-во освіти і науки України. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 415 с.

8. Лісовицький В. Мікроекономіка: Навчальний посібник / Володимир Лісовицький. — 3-є вид., доп. та переробл. — К.: Кондор, 2007. — 163 с.

9. Мікроекономіка: Опорний конспект лекцій / В. Базилевич, В. Лук'янов, Н. Писаренко, Н. Квіцинська; М-во освіти України, Київ. держ. торг.-екон. ун-т. — К.: Четверта хвиля, 1999. — 246 с.