Комерційна діяльність страховика

Вступ.

У процесі становлення ринкової економіки в Україні та формування її інфраструктури виникає потреба в теоретичному осмисленні сутності страхової діяльності, а також у пошуку сучасних методів захисту й компенсації втрат для фізичних та юридичних осіб.

З розвитком ринкових відносин і ускладненням господарських зв'язків зростає ймовірність непередбачуваних ситуацій, підвищується рівень ризику на всіх щаблях. Підприємець може втратити капітал або через власні необдумані дії спричинити збитки партнерам, клієнтам чи посередникам. Працівник ризикує залишитися без роботи, втратити здоров'я, працездатність, заощадження чи майно. Хтось утрачає годувальника, іншому не повертають борг, третій потерпає від коливань валютних курсів.

Науково-технічний прогрес суттєво посилює ризики, пов'язані з технікою та технологіями. Дедалі гострішими стають екологічні проблеми, а політичні аспекти суспільного життя потребують професійного підходу.

Зростання ризиків у всіх сферах життя та господарювання зумовлює необхідність захисту громадян від можливих втрат і розподілу збитків між широким колом осіб. Діє закономірність: чим більше суб'єктів охоплено страхуванням, тим нижча його вартість для кожного окремого учасника.

В умовах ринкової економіки страхування базується на попередньому формуванні страхових фондів за рахунок внесків і на подальшому відшкодуванні збитків постраждалим учасникам.

Отже, страхування є способом захисту майнових інтересів громадян у ринковому середовищі. Кожна людина повинна розуміти, як можна обмежити власний ризик і якою буде ціна такого захисту. Водночас страхова справа — це прибутковий напрям підприємництва, який в Україні лише починає свій розвиток.

1. Доходи страхової компанії.

Страхова організація може отримувати доходи:

• від страхової діяльності;
• від інвестиційної діяльності та розміщення тимчасово вільних коштів;
• від інших операцій.

Доходи від страхової діяльності охоплюють:

• зароблені страхові платежі за договорами страхування та перестрахування;
• комісійні винагороди за перестрахування;
• частки страхових сум і страхових відшкодувань, сплачені перестраховиками;
• повернуті суми з централізованих страхових резервів;
• повернуті суми технічних резервів (крім резерву незароблених премій) у випадках і на умовах, визначених законодавством.

Зароблені страхові платежі розраховуються за формулою:

ЗСП = СНСП_зв.п. + СНЗСП_{поч.зв.п.} − СНЗСП_к.зв.п.,

де ЗСП — зароблені страхові платежі; СНСП_зв.п. — сума надходжень страхових платежів за звітний період; СНЗСП_{поч.зв.п.} — сума незароблених страхових платежів на початок звітного періоду; СНЗСП_к.зв.п. — сума незароблених страхових платежів на кінець звітного періоду.

До суми надходжень не включаються частки страхових платежів, сплачені перестраховиками у звітному періоді за договорами перестрахування.

Страхові платежі є первинним доходом страховика, основою подальшого обігу коштів і джерелом фінансування інвестиційної діяльності.

Оскільки між надходженням платежів від страхувальників і виплатою страхового покриття минає певний час, а тривалість збереження коштів визначається строком договору (три, п'ять, десять, п'ятнадцять і більше років), сформовані запасні та резервні фонди можуть не використовуватися десятиліттями. Це створює об'єктивну основу для формування позичкового фонду, прямого інвестування та участі в інших комерційних операціях, що приносить дохід від інвестиційної діяльності та розміщення тимчасово вільних коштів.

Крім того, страхова компанія може отримувати дохід від послуг, пов'язаних із ризик-менеджментом, консультуванням, підготовкою кадрів тощо (доходи від інших операцій).

2. Витрати страхової компанії.

Витрати страховика формують собівартість страхових послуг і мають таку структуру:

• виплати страхових сум і страхових відшкодувань;
• відрахування в централізовані страхові резервні фонди;
• відрахування в технічні резерви (крім резервів незароблених премій) у випадках і на умовах, передбачених законодавством;
• витрати на проведення страхування;
• інші витрати.

Собівартість у страховій справі має особливий характер. Страховик, приймаючи на себе відповідальність за договором, лише приблизно знає, у яку суму йому обійдеться надання послуги. Вона може дорівнювати лише витратам на ведення справи за цим договором, а може також включати виплату річного відшкодування. Тому в страховій практиці собівартість розглядають у вузькому та широкому розумінні.

У широкому розумінні собівартість — це сукупність усіх витрат страховика на надання послуг: як безпосередніх (виплати з відшкодування збитків або страхових сум, ведення страхової справи), так і опосередкованих (витрати на забезпечення фінансової стійкості компанії, зокрема формування запасних і резервних фондів).

У вузькому розумінні собівартість — це витрати страховика на ведення страхової справи.

Найбільшою статтею витрат страховика є виплата страхових сум і страхового відшкодування.

3. Фінансові результати страхової компанії.

Зіставлення доходів і витрат страхової організації дає змогу визначити її фінансові результати. Найзагальнішим показником результативності є валовий дохід, який обчислюється як сума доходу від страхової діяльності, прибутку від страхування життя, прибутку від позареалізаційних операцій та іншої реалізації, зменшена на виплати страхового відшкодування та страхових сум, відрахування в централізовані страхові резервні фонди та технічні резерви (крім резерву незароблених премій).

Розглянемо складові валового доходу детальніше.

Прибуток від страхових операцій — це різниця між ціною наданих страхових послуг та їх собівартістю. Головним джерелом такого прибутку є прибуток у тарифі, який під час калькуляції навантаження закладається в тарифну ставку як самостійний елемент ціни страхової послуги. Частка прибутку в тарифі встановлюється у відсотках або в абсолютному розмірі. Як елемент тарифу прибуток відіграє важливу роль у регулюванні попиту та пропозиції за окремими видами страхування, оскільки інші елементи тарифу мають об'єктивну основу.

Фактичний прибуток від страхових операцій може формуватися за рахунок будь-якого елемента тарифу, включно з нетто-ставкою. Щоб уникнути цього та забезпечити достатнє формування запасних фондів, застосовують такий порядок розподілу фонду поточних платежів, за яким для кожного виду страхування в запасний фонд перераховується різниця між нормативним і фактичним обсягами виплат.

Отже, фактичний прибуток від страхових операцій складається з:

• прибутку в тарифах;
• економії на витратах на ведення справи;
• економії на управлінських витратах, яка виникає, коли темпи їх зростання відстають від темпів зростання страхових платежів.

Прибуток від діяльності зі страхування життя визначається як надлишок резерву довгострокових зобов'язань (математичних резервів) над обсягом страхових зобов'язань.

Прибуток від інвестування та розміщення тимчасово вільних коштів не включає доходів від інвестування та розміщення коштів резервів зі страхування життя і медичного страхування, якщо вони використовуються на поповнення відповідних резервів згідно з методикою, зазначеною у ст. 29 Закону України "Про страхування", або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Показник рівня доходності за операціями або за будь-яким видом страхування називається рентабельністю.

Рівень рентабельності обчислюється за формулою:

Р = річна сума прибутку / річна сума платежів за видом страхування або за страховими операціями в цілому.

Цей показник демонструє, який прибуток отримує страховик із кожної гривні страхових платежів, і пов'язує розмір прибутку як джерела фінансових ресурсів з обсягом робіт зі формування страхового фонду.

Література

1. В.Д. Страхова справа: — К., Знання, 1997.

2. Шахов. Страхование: — М., 1998.