Класифікація форм та видів кредиту

План матеріалу:

Вступ.
1. Комерційний кредит.
2. Банківський кредит та його різновиди.
3. Державний кредит та його різновиди.
4. Класифікація різновидів міжнародного кредиту.
Висновки.
Список використаної літератури.

Вступ

У економічній науці питання щодо форм і видів кредиту залишається предметом дискусій. Це зумовлено відмінностями у підходах до визначення критеріїв, принципів та ознак, за якими класифікуються види кредиту. На основі аналізу наукових публікацій провідних дослідників із зазначеної проблематики можна виокремити такі види кредиту:

• комерційний кредит;
• банківський кредит;
• державний кредит;
• споживчий кредит;
• іпотечний кредит;
• лізинговий кредит;
• міжнародний кредит.

Форма кредиту поєднує в собі зміст та організацію кредитних відносин. Її визначають за такими функціональними ознаками, як характер кредитних відносин, склад учасників (суб'єктів) кредитної операції, об'єкт і сфера кредитування тощо. До функціональних форм кредиту відносять: комерційний, банківський, споживчий, державний та міжнародний кредит.

1. Комерційний кредит

Комерційний кредит є товарною формою кредиту, що виникає між продавцями (постачальниками) та покупцями, коли останні отримують товари чи послуги з відстрочкою платежу.

Такі відносини, що передбачають перерозподіл матеріальних ресурсів між двома суб'єктами господарювання, можуть оформлюватися борговим зобов'язанням — векселем. Для прискорення реалізації товарів, що є в достатній кількості в торговельній мережі, практикується продаж товарів тривалого користування в кредит (з розстрочкою платежу). Такий кредит має назву споживчого.

Отже, суб'єктами комерційного кредиту виступають:

• підприємство-постачальник (кредитор), яке надає відстрочку платежу за товар;
• підприємство-покупець (позичальник), яке передає кредитору вексель як боргове свідоцтво та зобов'язання сплати.

Окрім векселя, комерційний кредит може оформлюватися договором між кредитором і позичальником [2, c. 59-60].

Об'єктом комерційного кредиту виступають реалізовані товари, послуги, виконані роботи, щодо яких постачальник (кредитор) надає відстрочку платежу.

Метою комерційного кредиту є прискорення реалізації товарів, послуг, виконання робіт у випадку тимчасової відсутності коштів у покупця.

Економічні межі комерційного кредиту визначаються фінансовим станом його суб'єктів.

Погашення (сплата) за комерційним кредитом може здійснюватися:

• шляхом сплати позичальником за векселем;
• передачею векселя іншій юридичній особі (відповідно до чинного законодавства);
• переоформленням комерційного (споживчого) кредиту на банківський.

Під час проведення операцій у комерційному кредитуванні виникає дебіторська та кредиторська заборгованість.

Дебіторська заборгованість — це сума заборгованостей підприємству (організації) юридичних або фізичних осіб (дебіторів) на певну дату [5, с 159].

Кредиторська заборгованість — це тимчасово залучені підприємством (організацією) кошти, які підлягають сплаті відповідним юридичним або фізичним особам (кредиторам) [5, с 160].

З комерційним кредитом пов'язані специфічні відносини, які можуть виникати (згідно з чинним законодавством) між податковими організаціями та підприємствами-платниками податків. Такий кредит називається податковим.

Податковий кредит розглядається як одна з податкових пільг (термінова відстрочка сплати податку) і дозволяє суб'єктам господарювання спрямовувати тимчасово вільні кошти на розвиток виробництва [3, c. 49].

2. Банківський кредит та його види

Банківський кредит — це кредит, у якому однією зі сторін кредитної угоди виступає банк.

Кредитні відносини, що виникають при банківському кредиті, поділяються на дві групи:

• Кредити, які отримує сам банк для формування своїх ресурсів (формуються за рахунок залучених вкладів і депозитів, позик, випуску облігацій і векселів, міжбанківських кредитів; розміщуються у кредити, цінні папери, нерухоме майно, іноземну валюту).
• Кредити, які банк надає своїм клієнтам.

Кредитний портфель — це сукупність кредитів, наданих банком на певну дату.

На основі аналізу наукових праць можна виокремити три групи принципів банківського кредитування.

І. Загальноекономічні принципи кредитування:

• відповідність ринковим відносинам — наявність конкуренції, суперництва комерційних банків за клієнта, забезпечення максимально можливої вигоди (прибутку);
• раціональність та ефективність — економічність використання позики як з позиції інтересів банку, так і з позиції позичальників;
• комплексність — врахування всіх можливих чинників, що впливають на кредитні операції;
• розвиток — використання нових, раціональних методів кредитування, оперативна зміна методів кредитування.

II. Особливі принципи кредитування:

• поверненість — кредит має бути повернений позичальником банкові;
• забезпеченість — недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника;
• строковість — повернення позички у визначений у кредитному договорі строк;
• платність — повернення позички з відповідною оплатою за його користування;
• цільова спрямованість — передбачає вкладення позичкових коштів на конкретні цілі, обумовлені кредитною угодою.

III. Часткові, одиничні принципи кредитування або правила кредитування у конкретних умовах роботи комерційного банку: структурування, систематизація, програмування, амортизація, стандартизація способів і прийомів проведення банківських операцій [8, c. 95-97].

Аналіз наукових праць [1,2,3,4,6] дозволив виокремити ознаки класифікації видів банківського кредиту (табл. 2).

Розглянемо суть деяких видів банківського кредиту.

Кредит в основний капітал — це позика на технічне переозброєння, реконструкцію і розширення діючих підприємств, будівництво нових підприємств, у тому числі шляхом проведення самим банком лізингових операцій.

Кредит в оборотний капітал — це позика на придбання предметів праці — сировини, матеріалів, палива, тари тощо, на покриття витрат виробництва та обігу, на покриття дефіциту коштів для розрахунків.

Кредит на споживчі потреби — це позика на індивідуальне і кооперативне житлове будівництво, на придбання житла, будівництво житлових будинків, гаражів для легкових автомобілів, на невідкладні потреби населення тощо.

Забезпеченням кредиту може бути нерухоме та рухоме майно, цінні папери, гарантія чи поручительство третьої особи, страховий поліс, передавання на користь банку дебіторської заборгованості позичальника тощо. Зокрема, до забезпечених кредитів відносять іпотечні кредити, які надаються під заставу нерухомого майна. Незабезпечені кредити банки надають рідко, переважно досить надійним постійним клієнтам. Такі кредити можуть також надаватися в обмежених нормативними актами розмірах інсайдерам — особам, тісно пов'язаним з банком певними інтересами.

Стандартні кредити надаються позичальникам, що раніше своєчасно розраховувалися з банком за позичками і процентами та мають належну фінансову стійкість, яка забезпечить погашення кредиту в майбутньому. До інших належать бланкові кредити та кредити, надані клієнтам з нестійким фінансовим становищем або які допускали прострочені платежі банкові в минулому.

Одноразові кредити видаються на підставі документів, які позичальник подає банку для розгляду щоразу, коли в нього виникає потреба в позичці. Зокрема, банки у такий спосіб надають кредити клієнтам, поточні рахунки яких перебувають в іншому банку.

Перманентні позички — переважно надаються клієнтам, які мають постійні кредитні відносини з банком. У цьому разі з позичкового рахунку оплачуються розрахункові документи (платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, чеки тощо) в межах установленого кредитним договором ліміту кредитування без погодження з банком розміру кожної позички і без оформлення її спеціальними документами.

Гарантійні кредити — надаються тоді, коли банк взяв на себе договірні зобов'язання надати клієнту в разі потреби позичку протягом певного періоду у визначеному розмірі. Такий кредит може бути обумовлений конкретною датою або настанням певної причини, яка викликає потребу в кредиті (наприклад, відсутність у клієнта власних коштів для оплати за гарантованим акредитивом).

Кредити з одноразовим поверненням — це позика, коли заборгованість за кредитом погашається у визначений у кредитній угоді день або достроково на вимогу банку чи за бажанням самого позичальника.

Кредит з погашенням у розстрочку — тобто окремими платежами протягом установленого кредитним договором терміну (наприклад, кредити на капітальні вкладення) або у міру надходження виручки від реалізації продукції на позичковий рахунок після завершення кожного циклу кругообігу капіталу.

Кредити з регресією платежів — це позика, коли кредити були видані під гарантію, поручительство чи інше боргове зобов'язання третьої особи [3, c. 126-129].

У двосторонньому кредиті беруть участь банк і позичальник. За консорціумного кредиту для кредитування клієнта з метою зменшення ризику чи неможливості надання кредиту одним банком (за недостатності кредитних ресурсів або необхідності дотримання економічних нормативів, установлених центральним банком) створюється банківський консорціум. При цьому один банк виступає в ролі банку-менеджера, який укладає з позичальником кредитну угоду й надає, а також стягує заборгованість за позичкою і процентами та розподіляє їх між членами консорціуму.

Револьверний кредит — це кредит, який автоматично поновлюється в межах обумовленого кредитним договором розміру.

Контокорентний кредит — банк відкриває клієнту контокорентний рахунок, з якого здійснюються усі платежі клієнта, в тому числі за рахунок кредиту в межах установленого ліміту, та зараховуються усі надходження клієнту, в тому числі в рахунок погашення кредиту. Це зручно як клієнтові, так і банку. Перший має можливість безперебійно і без оформлення спеціальних документів отримувати кредит саме на ту суму, яка йому потрібна, а значить, не переплачувати проценти. Для банку спрощується процес кредитування. Банк і клієнт у будь-який момент бачать, чи є на рахунку вільні кошти, чи числиться заборгованість за позичкою. Через технічні причини українськими банками контокорентні рахунки не відкриваються.

Овердрафт вважають різновидом контокоренту. Окрім поточного рахунка, у разі потреби банк відкриває клієнтові позичковий рахунок, з якого оплачуються розрахункові документи. Розмір кредиту обмежується лімітом, величина якого і строк користування кредитом за овердрафтом визначаються кредитним договором.

Строкові — це кредити, строк погашення яких ще не настав.

До запитання — видаються банком на невизначений термін. Погашаються вони в міру появи для цього можливостей у клієнта. Але позичальник має погасити такі кредити за першою вимогою банку.

Відстрочені (пролонговані) — це кредити, погашення яких на прохання клієнта банк переніс на пізніший термін.

Прострочені — вважаються кредити, які не погашені клієнтом у передбачений договором термін [4, c. 115-117].

3. Державний кредит та його види

Державний кредит — це залучення державою тимчасово вільних коштів юридичних і фізичних осіб у розпорядження відповідних органів державної влади для використання їх на фінансування державних витрат [5, с 239].

За дефіцитного бюджету для фінансування державних витрат виникає необхідність мобілізації грошових коштів (позичкових коштів). Державні позики класифікуються за певними ознаками (табл. 3).

До інструментів державної позики відносять: облігації, векселі, сертифікати.

Найпоширенішим видом державних цінних паперів є облігації державних позик. Випускаються облігації внутрішніх і зовнішніх державних та місцевих позик.

Споживчий кредит — це кредит, що надається банком, підприємством чи організацією фізичній особі для придбання предметів особистого споживання переважно тривалого користування (житла, транспортних засобів, меблів, теле- та радіоапаратури, іншої побутової техніки) [5, с 243].

Виділяють товарні і грошові споживчі кредити.

Товарний споживчий кредит пов'язаний із продажем товарів тривалого користування в кредит (з розстрочкою платежу).

Грошовий споживчий кредит — це надання банківськими або небанківськими кредитними установами позик фізичним особам на задоволення їхніх споживчих потреб.

Банківська кредитна картка вважається новим видом грошових банківських споживчих позик в Україні. Вони виготовляються з матеріалу, важкодоступного для підробки, мають певні види захисту. Сьогодні банківські кредитні картки замінюють готівку в грошовому обігу.

З точки зору економічних відносин використання кредитних карток виражає відносини споживчого кредитування між трьома суб'єктами: банком, власником картки, торговельною організацією.

4. Класифікація видів міжнародного кредиту

Міжнародний кредит — це кредит, що надається державою, банком, іншою юридичною або фізичною особою однієї країни іншій країні, а також банкові, юридичній або фізичній особі іншої країни на певний термін на умовах повернення та оплати процентів [5, с.241].

Суб'єктами міжнародного кредиту є державні структури, міжнародні та регіональні валютно-кредитні організації, банки, підприємства (фірми), окремі громадяни.

Сьогодні існують та розвиваються різноманітні форми міжнародного кредиту. Їх класифікацію можна здійснити за такими ознаками (табл. 4).

Основними міжнародними організаціями, з якими активно співпрацює Україна, є Міжнародний валютний фонд, Світовий та Європейський банки реконструкції і розвитку.

Висновки

Форми кредиту тісно пов'язані з його структурою та сутністю кредитних відносин. Залежно від руху позикової вартості виділяються дві основні форми кредиту: товарна і грошова. У товарній формі виникають кредитні відносини між продавцями і покупцями, коли останні одержують товари чи послуги з відстрочкою платежу. Прикладом такої форми є комерційний кредит.

Комерційний кредит надається постачальником покупцеві тоді, коли товаровиробник прагне реалізувати вироблений товар, але у покупця немає грошей для його придбання. У такому випадку товар може бути добровільно переданий постачальником покупцеві в кредит, а сама передача може оформлюватися борговим зобов'язанням — векселем.

Продаж громадянам товарів тривалого користування в кредит (з розстрочкою платежу) господарюючими суб'єктами здійснюється з метою прискорення реалізації товарів, які в торговельній мережі є в достатній кількості, а також для більш повного задоволення потреб громадян у товарах тривалого користування.

Сфера товарної форми кредиту незначна, переважна його частина надається і погашається в грошовій формі. Грошовий кредит виступає, передусім, як банківський кредит. Кредитні відносини між банками і клієнтами виникають не тільки при одержанні останніми кредиту, а й при розміщенні ними своїх грошових заощаджень у вигляді внесків на поточних і депозитних рахунках. Банківський кредит обслуговує не тільки обіг товарів, а й накопичення капіталу. Поширення кредитних відносин у грошовій формі відкрило кожному, хто має вільну вартість, легко і швидко її капіталізувати, а також створило сприятливі умови для формування міжнародних ринків і тісних взаємовигідних зв'язків між країнами.

Список використаної літератури

1. Артус М. Гроші та кредит: Навчальний посібник/ Мирослав Артус; Європейський ун-т. — К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2004. — 161 с.

2. Гроші та кредит: Підручник/ За заг. ред. М.І. Савлука; М-во освіти України. Київський нац. економ. ун-т. — К.: КНЕУ, 2003. — 602 с.

3. Гроші та кредит: Підручник для вузів за спец. "Фінанси та кредит"/ Михайло Савлук, К.Г. Зуллас, А. М. Коряк. — К.: Либідь, 2002. — 330 с.

4. Гроші та кредит: Підручник/ За ред. Богдана Івасіва; М-во освіти і науки України, НБУ, Терноп. акад. нар. госп. — Тернопіль: Карт-бланш, 2006. — 510 с.

5. Демківський А. Гроші та кредит: Навчальний посібник/ Анатолій Демківський. — К.: Дакор, 2003, 2005: ВИРА-Р. — 527 с.

6. Денисенко М. Гроші та кредит у банківській справі: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ Микола Денисенко; Авт. передм. К. Г. Федоренко. — К.: Алерта, 2004. — 477 с.

7. Колодізєв О. Гроші та кредит: Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни/ Олег Колодізєв, Оксана Яременко; М-во освіти і науки України, Харківський держ. екон. ун-т. — Харків: ВД "ІНЖЕК", 2004. — 153 с.

8. Михайловська І. М. Гроші та кредит: Навчальний посібник/ І. М. Михайловська, К. Л. Ларіонова. — Львів: Новий Світ-2000, 2006. — 431 с.