Кластерна модель об’єднань підприємств (зарубіжний і вітчизняний досвід)

Вступ

Під кластерами розуміють сукупність взаємопов’язаних компаній, що територіально зосереджені в межах певного регіону та спрямовані на стимулювання його економічного зростання, головним чином через нарощування експорту товарів і послуг.

Поняття «кластер» застосовують для опису галузевої та просторової концентрації бізнес-одиниць, які виготовляють і пропонують на ринку схожу або взаємодоповнюючу продукцію, що зумовлює їхню єдність у вирішенні спільних завдань і використанні наявних можливостей. Така локалізація стимулює розвиток суміжних сфер (наприклад, появу профільних постачальників сировини чи комплектуючих, а також збільшення кількості обслуговуючих інституцій) та сприяє формуванню спеціалізованих послуг у технічній, адміністративній і фінансовій площинах. Крім того, кластери виступають підґрунтям для формування мережі публічних і приватних організацій, які сприяють розвитку локальної економіки, заохочуючи колективне навчання та впровадження інновацій через пряму або опосередковану координацію дій.

Завдяки близькому розташуванню підприємства отримують змогу налагодити обмін інформацією та користуватися спільними вигодами, недоступними для кожного з них окремо. Кластерна модель спрощує взаємодію для подолання спільних труднощів і бар’єрів у розвитку. Це досягається як безпосередньо — через створення галузевих асоціацій, так і опосередковано — через вплив на місцеве законодавство. Навіть за наявності конкуренції між учасниками кластера, окремі форми співпраці (наприклад, у сфері професійного навчання) є вигідними для всіх сторін. Спільні інтереси та територіальна близькість сприяють появі спеціалізованих установ та організацій у межах кластера.

1. Концепція впровадження кластерної моделі

Ключова особливість кластерів полягає в тому, що вони формуються навколо компаній, які реалізують продукцію за межами локального, регіонального чи навіть національного ринку. Такі підприємства залучають фінансові ресурси в регіон і забезпечують діяльність багатьох інших місцевих бізнесів.

До складу кластерів можуть входити державні установи, некомерційні організації, освітні заклади та інші сервісні структури, чия присутність є важливою для зміцнення кластера.

Взаємодія між суб'єктами підприємництва - членами кластеру.

Учасники кластера можуть як співпрацювати, так і суперничати один з одним. Вони здатні конкурувати з одними членами, закуповувати сировину в інших і користуватися послугами третіх підприємств, що входять до кластера.

Кластерний підхід відкриває шляхи для виходу на міжнародні ринки та створення спільних підприємств. Компанії, які вже мають досвід експорту або співпраці з іноземними партнерами, можуть сприяти доступу інших учасників кластера до зовнішніх ринків. Також можлива спільна рекламна кампанія продукції. З огляду на потреби глобального ринку, учасники кластера можуть засновувати спільні підприємства або взаємодіяти з представниками інших кластерів для випуску нових товарів. Окреме підприємство, яке діє самостійно та покладається лише на підтримку місцевої влади у питаннях експорту, не матиме таких самих можливостей, як активний кластер, що прагне розширити свою присутність на зовнішніх ринках.

Застосування кластерної моделі як інструменту економічних відносин на регіональному рівні забезпечує більш глибоке та чітке розуміння місцевих економічних факторів і динаміки регіонального зростання порівняно з традиційними підходами. Поняття «промисловий кластер» суттєво відрізняється від звичного терміна «галузь промисловості», оскільки охоплює всі елементи виробничого ланцюга — від постачальників сировини до кінцевого продукту, включно з обслуговуванням та спеціалізованою інфраструктурою. Підприємства в кластері географічно сконцентровані та взаємопов’язані через обмін товарами й послугами, який є стабільнішим, ніж зв’язки з рештою економічних суб’єктів.

Промисловий кластер — це взаємодіюча група суб'єктів підприємництва. Він відрізняється від асоціацій, які мають вужче членство та обмеженіші цілі. Наприклад, асоціація може об’єднувати представників однієї галузі та займатися лише лобіюванням інтересів своїх членів. На відміну від асоціацій, кластери є агломераціями регіональних промислових галузей і взаємозалежних підприємств, що відіграють вирішальну роль для успішного розвитку галузі в регіоні. Структуровані промислові кластери роблять вагомий внесок у добробут регіону, вирішуючи питання зайнятості та підготовки кадрів, розвиваючи необхідну інфраструктуру та реалізуючи дослідницькі й освітні програми в університетах та інших навчальних закладах.

Мета - залучення додаткових ресурсів до регіону через посилення конкурентоспроможності підприємств галузі шляхом надання допомоги у визначенні та використанні спільних можливостей та розширенні ринку.

Кластерний підхід може створити у регіоні більш сприятливий підприємницький клімат, який допомагатиме розвиватися існуючим фірмам та залучати нові компанії до регіону.

Основні принципи Програми підтримки розвитку кластерів.

Як свідчить світовий досвід, велика кількість територіальних одиниць в багатьох країнах обрали промислові кластери основою своєї політики економічного розвитку. Багато професіоналів, задіяних в сфері економічного розвитку, визнають, що кластерна стратегія пропонує ефективний спосіб впровадження програм, спрямованих на розвиток промисловості, зміцнення регіональної економіки та прискорення економічного розвитку. Промислові кластери також сприяють зміцненню контактів між галузями та організаціями. Впровадження кластерної стратегії потребує тісної співпраці між та лідерства з боку місцевих органів влади, підприємницьких структур та навчальних закладів.

Програма розвитку кластерів повинна базуватися на трьох принципах:

• орієнтація на конкретний економічний результат;
• орієнтація на виробництво;
• орієнтація на малий та середній бізнес.

Орієнтація на конкретний економічний результат стосується двох складових: по-перше, розвиток кластеру повинен бути націлений на видимі покращення економічної ситуації та перспектив підприємств-учасників; по-друге, підприємства кластеру повинні отримати суттєві переваги, які окреме підприємство досягти не в змозі. Хоча перший пункт може видатися очевидним, досвід свідчить, що об’єднання в кластер часто трактується як простий обмін інформацією або ж як кінцева мета, а не як засіб досягнення конкретних економічних переваг. Необхідно докладати багато зусиль для того, щоб перетворити засідання об’єднання на ділові переговори. Наступний крок – втілити ділові переговори в дію та добитися того, щоб такі дії були продуктивними та призвели до позитивних структурних (на противагу тимчасовим) змін на підприємствах.

Другий пункт наголошує на тому, що, в той час як інші схеми технічної співпраці пропагують ідею об’єднання лише як таку, що стосується груп підприємств, які беруть участь в спільній діяльності, Програма має виходити з того, що такі об’єднання повинні мати подальші плани. Хоча спільна діяльність корисна (як, наприклад, спільне навчання, яке зменшує витрати окремих учасників), об’єднання мають бути націлені на досягненя нових переваг, що виллються в створення нового виду бізнесу, без якого об’єднання не в змозі використати увесь свій потенціал.

Другий принцип, націленість на виробництво, вказує на важливість проведення модернізації виробництва і структурного удосконалення – на противагу, для прикладу, збільшенню обсягів реалізації в результаті простої участі у виставці. В той час як такі заходи, як обмін інформацією або спільна участь у виставках, є важливою складовою робочого плану, вони не є кінцевою метою Програми. Натомість, кінцева мета – покращити бізнес-перспективи підприємств, допомагаючи їм досягти довготривалих змін у їхніх виробничих можливостях та організації виробництва. Підтримка кластеру повинна включати в собі не тільки пошук нових ринкових можливостей, але й надання допомоги, необхідної для реструктуризації організації виробництва кластеру з тим, щоб мати можливість вчасно реагувати на потреби ринку у правильному кількісному та якісному відношенні.

Нарешті, націленість на МСП означає, що хоча об’єднання можуть включати інших учасників (великі підприємства, роздрібні мережі і т.ін.), першочерговими отримувачами переваг повинні бути МСП.

2. Кластерні об’єднання підприємств

У сучасних умовах конкуренції навіть великі компанії, що діють відокремлено, дедалі рідше можуть гарантувати собі ефективне досягнення цілей. Тому підприємства все активніше вдаються до різних форм кооперації, розглядаючи їх як невід’ємну частину власних стратегій. Глобалізаційні процеси спричиняють те, що в усіх секторах економіки співпраця стає ключовим інструментом для успішної конкуренції. У зв’язку з цим виникає потреба у ґрунтовному вивченні кластерних об’єднань, їхніх різновидів, а також потенційних ризиків і переваг їхнього функціонування.

Позитивні ефекти кластерної взаємодії: зростання продуктивності; підвищена сприйнятливість до можливостей інновації та високої спеціалізації; розширений доступ до ринків збуту, спеціалізованим постачальникам, послугам, кваліфікованій робочій силі, технологічним знанням; підвищений рівень формування нових підприємств; більша гнучкість та ефект великого масштабу; спільна діяльність; колективна ефективність.

Можливі труднощі: недоліки фізичної інфраструктури; нестача доступного капіталу; слабка структура технологічних інститутів; регіональна ізольованість і замкнутість; недолік кваліфікованої робочої сили; ієрархія кластерів - труднощі для постачальників “нижнього” рівня; “несвоєчасні” кластери можуть бути неконкурентоспроможні.

Отже, на сьогодні впровадження кластерного підходу в Україні є необхідною передумовою для відновлення національного виробництва, підвищення ефективності інноваційного розвитку регіонів, досягнення високого рівня економічного зростання та конкурентоспроможності. Кінцевою метою є забезпечення Україні гідного місця у глобальній економічній та політичній системі. Саме для України, особливо в умовах посилення глобалізації та конкуренції, питання якнайшвидшого створення та підтримки ефективного розвитку кластерних об’єднань набувають особливої актуальності та мають безперечні перспективи, особливо в умовах змін, що відбуваються у світовій економіці, де на перший план виходить володіння якісно новим видом ресурсів, а саме інформацією, інноваціями та інтелектом.

Протягом останнього десятиліття кластери та заснована на них регіональна політика є найуспішнішим інструментом економічного розвитку регіонів у західних країнах. Кластерні ініціативи, які підтримують форми кооперації між підприємствами, державним сектором та інституціями (університетами, дослідницькими центрами), виступають рушійними силами економічного зростання та збільшення зайнятості в багатьох регіонах світу. Для України, яка лише починає формувати свою регіональну політику, особливо актуальним є вивчення регіональної політики розвинених країн, заснованої на кластерному підході, у світлі орієнтації на європейську інтеграцію.

Кластерами можна назвати угруповання взаємозалежних компаній та установ, що конкурують та співпрацюють між собою, і які поєднані між собою системою ринкових та інших зв'язків [1, c.34]. Прикладами всесвітньо відомих об'єднань підприємств, що досягли вражаючих успіхів у певній галузі промисловості, поєднавши переваги співробітництва виробників продукції, досягнень науки та підтримки владних структур окремих територій, є: „Силіконова долина” (Каліфорнія), „Пластикова долина” (м. Тарнув, Польща), Масачусетський мультимедійний кластер, Каліфорнійський кластер із виготовлення вина, італійський взуттєвий кластер, „Даедук” (Південна Корея), „Софія і Гренобль” (Франція), „Лубен” (Бельгія) та інші [2].

Членство в кластері для промислових підприємств означає: широкий доступ до інформації щодо різних аспектів діяльності; можливості нарощування експорту та вихід на світові ринки; залучення капіталовкладень для покращення якості продукції та посилення конкурентних переваг; доступ до юридичних консультацій щодо реєстрації торгових марок, позиціювання товарів; участь керівного складу бізнес-одиниць у семінарах, що проводяться в зарубіжних країнах, для ознайомлення з особливостями ведення бізнесу. [3, c.76].

Жодна країна не може бути конкурентоздатною у всіх сферах. У розвинених країнах міжнародна конкурентоздатність спочатку знаходилася і зміцнювалася в рамках окремих кластерів. Тому виділимо такі моделі кластерів (табл. 1).

Можна виділити такі види кластерів, які детальніше розглянемо за допомогою таблиці 2 [4].

Кластери позитивно впливають на стан економіки регіонів по всьому світу. А із загостренням міжнародної конкуренції в деяких сферах без них вже просто не обійтися. Розвиток механізмів інтеграції малого і великого бізнесу, передусім, в промисловості, є сьогодні вимогою часу і ринку. Особливо перспективним, за оцінкою фахівців, є механізм взаємодії малого і великого бізнесу через застосування кластерних технологій.

Кластери, як підтверджує світовий досвід функціонування таких структур, більш ефективно та раціонально використовують наявний капітал, допомагають підприємствам, що входять у кластер, економніше витрачати ресурси та контролюють цілеспрямованість і стратегічність використання залучених інвестицій, прискорюють спеціалізацію, підвищують якість продукції та зростання обсягів виробництва, поділяють ринок на сегменти, збільшують асортимент продукції і створюють нові фірми, прискорюють впровадження нових технологічних процесів, мінімізують зайві виробничі потужності та оптимально розподіляють прибутки і витрати між членами кластера.

Висновки

Кластерні об’єднання – на сьогоднішній день є однією з найефективніших форм організації інноваційних процесів, форм регіонального розвитку, за якої на ринку конкурують вже не окремі підприємства, а цілі комплекси, які скорочують свої витрати завдяки спільній технологічній кооперації компаній. Об’єднання у кластери формують специфічний економічний простір з метою розширення сфери вільної торгівлі, вільного переміщення капіталу та людських ресурсів, а отже, виконують функції структуроутворюючих елементів глобальної системи.

Економіка, що формуються на основі кластерів, - це модель конкурентоздатної та інвестиційно привабливої економіки, що забезпечує високий рівень та якість життя населення. Кластери потрібні бо: процеси інновації вимагають ресурсів і компетенції, які перебувають часто за межами окремо взятої компанії; кластери - це: сполучення конкуренції та співробітництва, “колективна ефективність”, “гнучка спеціалізація”; використання ефектів масштабу; полюси зростання; кластери - частина більш широкої концепції конкурентноздатності. Кластерні механізми або локальні мережі територіально-виробничі системи – є джерелами та факторами економічного зростання територій.

Кластерний підхід використовується: при аналізі конкурентоздатності держави, регіону, галузі; як основа політики економічного розвитку; при розробці програм регіонального розвитку; як основа стимулювання інноваційної діяльності; як “магніт” для залучення інвестування; як основа взаємодії великого і малого бізнесу. Основна мета кластера – підвищити внутрішню та міжнародну конкурентоздатність його членів за рахунок комерційного і некомерційного співробітництва, наукових досліджень та інновації, освіти, навчання і заходів політики підтримки.

Список використаної літератури

1. Андерсен В. Регіональна конкуренція як фактор соціально-економічного розвитку України в умовах глобалізації // Україна в сучасному світі. Конференція випускників програм наукового стажування у США. – К.: Стилос, 2003. – с.348.

2. Войнаренко М.П. Механізми адаптації кластерних моделей до політико-економічних реалій України // Світовий та вітчизняний досвід запровадження нових виробничих систем (кластерів) для забезпечення економічного розвитку територій / Матеріали конференції 1-2 листопада 2001р. – Київ: Спілка економістів України, 2001.- С.25-33.

3. Портер М.Е. «Конкуренція» – Москва: Видавничий дім «Вільямс», 2005. – 608 с.

4. Соколенко С. Промышленная и территориальная кластеризация как средство реструктуризации // Социальные аспекты и финансирование индустриальной реструктуризации / Материалы конференции 26-27 октября 2003 г. – М: Региональный форум, 2003.- С.24-28.

5. Хасаєв Г.Р, Міхєєв Ю.В. Кластери - сучасні інструменти підвищення конкурентноздатності регіону (через Партнерство до майбутнього). Частина 1 // Журнал «Компас промислової реструктуризації». - №1. - 2003. – С. 1-13.

6. www.sme.ukraine-inform.org.ua

7. www.krsu.edu.kg/vestnik/v3/a15.html