Характеристика транспортної системи Німеччини

Характеристика транспортної системи Німеччини

1. Вплив транспортної інфраструктури країни на розвиток туристичної галузі.

2. Міжнародні аеропорти та способи дістатися до міст.

3. Залізничне сполучення.

4. Автомобільний транспорт.

Перелік джерел.

1. Роль транспортної системи у розвитку туризму

Транспортна інфраструктура Німеччини характеризується високим рівнем розвитку. Вона обслуговує не лише внутрішні потреби у перевезеннях, а й значні транзитні потоки, що зумовлено центральним розташуванням держави на європейському континенті. Країна активно долучається до формування загальноєвропейської мережі автострад та швидкісних залізничних магістралей. Перевезення вантажів і пасажирів виконуються за допомогою залізничного, автомобільного та водного транспорту. Частка водного транспорту у вантажообігу становить п'яту частину, що виводить Німеччину на провідні позиції в Європі. Ключове значення має річкова система Рейну. Канал Рейн-Везер забезпечив Руру вихід до Північного моря в межах країни. Середньонімецький канал, простягаючись із заходу на схід, об'єднує північні річки в єдину транспортну мережу. Канал Рейн-Майн-Дунай, введений в експлуатацію у 90-х роках, з'єднує Північне та Чорне моря, формуючи трансєвропейський водний шлях.

Від північного порту Кіль починається глибоководний Кільський канал, який за своїм значенням поступається лише Суецькому та Панамському. Поромні лінії пов'язують Німеччину з Данією, Швецією, Фінляндією та Литвою.

До Другої світової війни головним транспортним осередком виступав Берлін, однак у період розділення країни він втратив цю функцію. Основний транспортний коридор пролягає вздовж Рейну. Існують регіональні транспортні вузли, серед яких найбільшими є Гамбург, Лейпциг, Мюнхен. Найпотужніший авіаційний хаб — Франкфурт-на-Майні. У країні зареєстровано близько 40 млн легкових автомобілів та 2 млн вантажівок. Територія вкрита густою мережею високоякісних швидкісних автотрас.

Метрополітен (U-Bahn) функціонує з 04:00 ранку до 00:00-01:00, інтервал руху поїздів становить приблизно 5-8 хвилин. Вартість проїзду в метро відрізняється залежно від міста, проте всюди діє розгалужена система знижок.

Таксі

Послуги таксі є досить поширеними, ціни формуються за складною тарифною системою. Середня вартість поїздки стартує від 7 євро. Для коротких поїздок (до 2 км або тривалістю до 5 хвилин) передбачено спеціальний тариф. Один кілометр шляху коштує в середньому 1 євро, плюс 1,5 євро за активацію лічильника. У деяких містах діють пільгові нічні тарифи для жінок. Таксі можна зупинити на вулиці, знайти на спеціальних стоянках або замовити телефоном. Працівники метро також можуть викликати таксі для пасажирів після 20:00.

Оренда автомобіля

Послуги прокату автомобілів доступні в більшості міст країни. Деякі компанії пропонують тижневу оплату без урахування пробігу. Рекомендується оплачувати оренду кредитною карткою. Обов'язковою умовою є наявність міжнародного водійського посвідчення. Вартість оренди починається від 25 євро на день і залежить від моделі автомобіля.

Автомобіль для туриста може стати як надійним помічником, так і джерелом проблем. З одного боку, відмінні дороги та знамениті автобани приваблюють водіїв. З іншого — на автобанах відсутнє обмеження швидкості, що може створити труднощі для недосвідчених водіїв, а дороги часто перевантажені. Особливо складною є ситуація з паркуванням.

Важливо пам'ятати наступне:

пішохід на переході («зебрі») має безумовну перевагу, навіть якщо переходить на червоне світло;

велосипедист на велодоріжці завжди має пріоритет перед автомобілістом. Під час повороту слід бути особливо уважним.

Обмеження швидкості: 50 км/год у межах населених пунктів; 100 км/год на звичайних дорогах (окрім автобанів). На автобанах швидкість не обмежується.

Завдяки центральному розташуванню в Європі, розгалужена транспортна мережа Німеччини не лише задовольняє потреби власної розвиненої економіки, але й забезпечує сполучення з сусідніми державами. Через високу інтенсивність економічних зв'язків значна частка вантажопотоків припадає на транскордонні перевезення. У загальному вантажообігу домінує автомобільний транспорт (близько 2/3), далі йдуть залізничний (близько 1/6), внутрішній водний (близько 1/7) та трубопровідний (близько 3,5%). У пасажирських перевезеннях частка автомобільного транспорту ще вища (понад 9/10), тоді як залізничний становить близько 6%.

Зростання ролі автомобільного транспорту в пасажирообігу пов'язане зі збільшенням кількості приватних легкових автомобілів, яка у 2003 році перевищила 44,9 млн. У вантажних перевезеннях це пояснюється економічністю та зручністю доставки.

Державні органи Німеччини, починаючи з 30-х років, приділяли значну увагу розбудові мережі автострад — доріг вищого класу без перетинів на одному рівні, загальна протяжність яких наближається до 12 тис. км. Близько 2/5 залізничних колій електрифіковано. У період існування ФРН та НДР пріоритетним був напрямок Північ-Південь, що забезпечував зв'язок морських портів із внутрішніми регіонами. Після об'єднання країни головним став широтний напрямок.

Західнонімецькі автобани безпосередньо, через державний кордон, з'єднані з аналогічними мережами автострад Данії, Нідерландів, Бельгії, Франції та Австрії; прикордонний контроль між країнами ЄС поступово скасовано.

Рейн виступає головною водною артерією Німеччини з рівною та спокійною течією. Він судноплавний до Рейнфельдена (трохи вище Базеля). На Рейні розташовано численні великі порти, зокрема Дуйсбург — найбільший у світі річковий портовий комплекс із річним вантажообігом 40-55 млн т, а також Кельн, Карлсруе, Людвігсхафен, Мангейм. Мозель судноплавний на всій протяжності до Лотарингії (Франція), з'єднуючи її із Саарським промисловим районом. Неккар судноплавний до Штутгарта та трохи вище за течією.

Загальна довжина внутрішніх водних шляхів Німеччини становить близько 6,8 тис. км. Їх густота вища у Східній Німеччині, але пропускна здатність більша в Західній. Сумарний річний обсяг перевезень зазвичай сягає 230-260 млн т, з яких понад 2/3 припадає на міждержавні перевезення. Найважливіші канали — Середньогерманський (забезпечує міжбасейновий зв'язок річок, що впадають у Північне море), Дортмунд-Емс, рурські канали (з'єднують промислові центри Руру з Рейном), Ельбський обвідний канал (дає прямий вихід промисловому південному сходу Нижньої Саксонії до Гамбурга) та Майн-Дунай.

Морський флот Німеччини за загальним тоннажем посідає місце у третій десятці світу, проте за тоннажем контейнеровозів поступається лише США, Панамі та Тайваню. Сумарний вантажообіг німецьких морських портів перевищує 200 млн т на рік. Найбільший морський порт — Гамбург із річним вантажообігом 65-80 млн т. Головний нафтовий порт — Вільгельмсхафен. Інші великі морські порти — Бремен з аванпортом Бремерхафен, Емден та Росток.

2. Міжнародні аеропорти та трансфер до міст

Національний авіаперевізник «Lufthansa» має найрозгалуженішу мережу внутрішніх маршрутів. У цієї авіакомпанії можна знайти як дорогі, так і знижені тарифи. Альтернативні перевізники — «Air Berlin», «Germanwings», «Hapag-Lloyd Express», «Germania Express», «Deutsche BA», «Condor» — зазвичай пропонують нижчі ціни. Також діє низка невеликих регіональних авіакомпаній.

Авіаційний транспорт відіграє важливішу роль у міжнародних сполученнях, ніж у внутрішніх. Частка авіації у зовнішньоторговельних перевезеннях Німеччини за вагою становить лише 0,1%, але за вартістю — близько 10%. Усі великі ярмаркові центри мають поблизу аеропорти. Серед 16 міжнародних аеропортів країни найважливіші розташовані у Франкфурті-на-Майні, Дюссельдорфі, Мюнхені та Гамбурзі.

Найбільший аеропорт континентальної Європи та головний у Німеччині знаходиться у Франкфурті-на-Майні. Наступними за значенням є аеропорти Дюссельдорфа та Мюнхена. Провідна авіакомпанія країни — «Люфтганза». Берлін і Франкфурт є багатофункціональними містами з переважанням невиробничої сфери, тому розвиток їхніх аеропортів пов'язаний насамперед із зростанням «третинного сектору» та підвищенням їх ролі в ієрархії міст Німеччини та Європи.

3. Залізничний транспорт

- внутрішні сполучення

Німеччина володіє однією з найпотужніших та найефективніших залізничних систем у світі. Залізниця забезпечує переважну більшість міжміських та приміських поїздок громадським транспортом. Поїзди курсують у всіх напрямках щогодини, а на багатьох лініях — кілька разів на годину.

В об'єднаній Німеччині загальна протяжність залізничних колій досягла 44 тис. км. Це має особливе значення як для внутрішнього, так і для міжнародного туризму.

Важливим нововведенням стало широке впровадження швидкісних пасажирських поїздів типу «Інтер-Сіті-Експрес». На багатьох напрямках у години пік поїзди відправляються із середнім інтервалом в одну годину. Завдяки комфорту та високим технічним характеристикам такі експреси, що курсують без зупинок між центрами великих міст, складають серйозну конкуренцію авіації на відстанях до 800 км. Практично всі колії пристосовані для руху високошвидкісних поїздів (до 280 км/год).

Типи німецьких поїздів:

ICE — денний високошвидкісний експрес. Зупиняється у великих містах. Доплата становить приблизно від 5 до 20 євро до звичайного тарифу.

IC та EC — денні експреси. Зупиняються у великих та середніх містах.

NZ — нічний спальний поїзд.

D та IR — швидкі поїзди, зазвичай міжнародні.

IRE та RE — регіональні експреси, зупиняються в регіональних центрах та невеликих містах.

RB — регіональний поїзд, зупиняється на всіх станціях.

S-Bahn — приміський поїзд.

- міждержавне сполучення

У більшості великих західнонімецьких міст розвинулися нові елементи транспортної інфраструктури, що об'єднали в єдину мережу наземне міське та приміське залізничне сполучення, метрополітен, трамвайні та автобусні лінії. У Берліні після об'єднання Німеччини проведено масштабні роботи з відновлення єдиної системи міського транспорту з двох автономних мереж, що утворилися після спорудження Берлінської стіни у 1961 році.

Реконструкція залізниць Східної Німеччини відбувалася повільно та зосереджувалася переважно на ключових магістралях, що з'єднували індустріальний південь країни через Берлін із новим балтійським портом Росток, а також на лініях, що пов'язували НДР із сусідніми країнами соціалістичного блоку. Згодом у Східній Німеччині розпочалася реконструкція високошвидкісної магістралі Ганновер-Стендаль-Берлін. Після об'єднання головними залізницями Східної Німеччини почали курсувати експреси «Інтерсіті».

Незважаючи на зусилля уряду підвищити роль залізничного транспорту у вантажних перевезеннях, у ФРН вони здійснюються переважно автомобільним транспортом (за винятком важких вантажів). Роль вантажного автотранспорту зростає й у міжнародних перевезеннях. Приватні поїздки громадян також здебільшого виконуються на автомобілях.

- система проїзних квитків

При придбанні за 3 дні квитка «туди й назад» можна заощадити 25% вартості, а якщо зворотна поїздка планується не раніше наступної неділі — усі 50%. Проте кількість місць за цими тарифами обмежена. Також обмежена кількість квитків за спеціальними пропозиціями — по 19, 29 та 39 євро.

Для тих, хто готовий подорожувати регіональними поїздами з пересадками, існує квиток «Wochenende-Ticket». Він діє у будь-який вихідний день і дозволяє необмежені поїздки протягом дня по всій Німеччині за 30 євро для групи до 5 осіб, але лише в регіональних експресах, регіональних та приміських поїздах. У робочі дні такі пропозиції діють лише в межах окремих федеральних земель.

Також можна придбати проїзний квиток. Вдалим варіантом для туристичних подорожей є ЄвроДоміно Німеччина. Він коштує 149 євро за три дні необмежених поїздок протягом місяця та по 16 євро за кожен додатковий день. Максимально можна придбати п'ять додаткових днів. Для молоді до 26 років тариф нижчий — 112 євро за 3 дні та 12 євро за кожен додатковий день. Цей квиток необхідно придбати до прибуття в країну.

Існує також квиток InterRail — 299 євро за 16 днів необмежених поїздок Німеччиною, Австрією, Данією та Швейцарією. Для молоді ціна становить 210 євро.

Троє та більше пасажирів, що подорожують разом, можуть скористатися квитком зі знижкою. Якщо ви прилетіли до Німеччини з квитком «туди й назад», в аеропорту можна придбати залізничний квиток «Rail and Fly», що надає значні знижки на поїздки німецькими залізницями. Для туристів діють знижки на групові поїздки (5 дорослих та 1 дитина): перший дорослий платить повну вартість, решта — 50%, діти від 4 до 11 років — 25%. Квиток «Добрий вечір» («Guten-Abend-Ticket») дозволяє подорожувати у будь-яких напрямках усіма поїздами, крім ICE, у будні з 19:00 до 02:00 та по суботах з 14:00 (вартість коливається від 35 до 60 євро). «Квиток вихідного дня» («Ferien Ticket») діє з 00:00 суботи до 02:00 понеділка лише на поїздах місцевого сполучення та коштує 17-20 євро для групи до 5 осіб.

4. Автомобільний транспорт

- рейсове автобусне сполучення

Мережа автобусних маршрутів є досить розгалуженою, однак автобуси користуються популярністю переважно там, де залізничне сполучення ускладнене через рельєф місцевості. Для далеких поїздок автобуси неефективні, оскільки поїздом можна дістатися швидше та, як правило, не набагато дорожче. Виняток становлять кілька маршрутів, створених спеціально для туристів, зокрема «Романтична дорога» та «Дорога замків».

Міжміські автобуси в Німеччині виконують допоміжну функцію, оскільки значно поступаються поїздам за швидкістю, комфортом та частотою руху. Зазвичай між двома містами існує лише 1-2 автобусні рейси на день, а іноді таких рейсів немає взагалі. Водночас для разових поїздок вони помітно дешевші за поїзди. Наприклад, автобус із Берліна до Мюнхена долає шлях за 7-8 годин і коштує 43 євро.

До 1998 року протяжність загальнонімецької мережі швидкісних автодоріг (автобанів) становила 11,2 тис. км. Довжина інших категорій доріг зросла менш значно, але їх якість суттєво покращилася. В останні роки дорожнє будівництво стикається з активним опором екологічних організацій. Розширення мережі автодоріг відбувалося повільніше, ніж зростання інтенсивності руху, тому гострою проблемою стали часті затори, особливо в промислових зонах або по неділях на підходах до альпійських тунелів та перевалів. Західнонімецькі автобани безпосередньо з'єднані з аналогічними мережами Данії, Нідерландів, Бельгії, Франції та Австрії; прикордонний контроль між країнами ЄС поступово скасовано.

Транспорт у Німеччині працює чітко за розкладом. Вартість проїзду залежить від відстані. Якщо потрібно кілька разів перетнути місто, вигідніше купувати не разові квитки, а одноденні або триденні. Ще більше можна заощадити, подорожуючи громадським транспортом у групі. Квитки всіх типів можна придбати в газетних кіосках, невеликих магазинах або автоматах. Перед поїздкою квитки обов'язково потрібно компостувати. Компостери розташовані на зупинках або всередині транспортних засобів.

Німеччина має найкращі в Європі автостради. Проїзд ними безкоштовний.

Швидкість не завжди обмежена, але на кордоні вам люб'язно порекомендують не перевищувати 130 км/год. Німці їздять швидко. Обов'язкове правило для водіїв та пасажирів — пристібати ремені безпеки. Після об'єднання Німеччини автомобільний парк значно збільшився, тому на дорогах можливі затори. У Східній Німеччині багато доріг ремонтуються, мало дорожніх знаків, часті пробки.

- система проїзних квитків

Усі квитки можна придбати в спеціальних автоматах на станціях метро та приміських поїздів. Квитки необхідно компостувати в червоних автоматах на платформах. Штраф за безквитковий проїзд досить високий.

Вартість разової поїздки в берлінському транспорті становить 2 євро (на коротку відстань — 1,2 євро), квиток на весь день коштує 5,6 євро (з околицями — 6 євро). Тижневий проїзний коштує 24,3 євро (з околицями — 30 євро).

Існують також два туристичні проїзні, що включають, окрім безкоштовного проїзду, знижки на музеї, визначні пам'ятки та екскурсії. «WelcomeCard» на три дні коштує 21 євро та надає знижки до 50%. «CityTourCard» надає менші знижки, діє лише в центральній частині міста та коштує 14,5 євро на 2 доби та 18,9 євро на 3 доби.

Квиток на S-Bahn дійсний на маршрутах U-Bahn, тоді як на інших напрямках такої можливості немає. Подібним чином можна користуватися деякими автобусними маршрутами та трамвайними лініями, які поступово втрачають своє значення. Проте на окремих напрямках ваші квитки можуть бути недійсними.

- система міського транспорту столиці

Міський транспорт у більшості німецьких міст представлений автобусами, трамваями, метро або швидкісними трамваями (U-Bahn) та приміськими поїздами (S-Bahn). Тарифи єдині для всіх видів транспорту, квиток діє з пересадками. Існує безліч проїзних та туристичних квитків, що дозволяють заощадити.

У більшості великих західнонімецьких міст розвинулися нові елементи транспортної інфраструктури, що об'єднали в єдину мережу наземне міське та приміське залізничне сполучення, метрополітен, трамвайні та автобусні лінії. У Берліні після об'єднання Німеччини проведено масштабні роботи з відновлення єдиної системи міського транспорту з двох автономних мереж, що утворилися після спорудження Берлінської стіни у 1961 році.

Список використаної літератури

1. Афанасьев В. Мировой воздушный транспорт: Экон. аспект (Пробл. междунар. экон. отношений и регулирования в мировом воздуш. трансп.)/ В. Г. Афанасьев. - М.: Междунар. отношения, 1985. - 271 с.

2. Зеркалов Д. Международное торговое право: Справочник/ Дмитро Зеркалов. - К.: Дакор: КНТ, 2006. – 627 с.

3. Назаренко А. Аналіз сучасних тенденцій в авіаційній галузі // Економіка. Фінанси. Право. - 2007. - № 7. - С. 12-15

4. Правове регулювання сфери транспорту в Європейському Союзі та в Україні: У 2-х т./ Ред. В. Г. Дідик; М-во юстиції України, Державний департамент з питань адаптації законодавства. - К.: Ніка-Прінт. – 2006. - Т. 1. - 2006. - 392 с.

5. Правове регулювання сфери транспорту в Європейському Союзі та в Україні: У 2-х т./ Ред. В. Г. Дідик; М-во юстиції України, Державний департамент з питань адаптації законодавства. - К.: Ніка-Прінт. – 2006. - Т. 2: Збірник актів acquis communautaire у сфері транспорту (станом на 30 листопада 2005 року)/ Упор. Н. Я. Морозова, Редкол.: В. М. Мароха, Є. В. Вовк та ін. - 2006. - 951 с.

6. Рибчук А. В. Транспортні системи світу - важливий елемент глобальної виробничої інфраструктури // Актуальні проблеми економіки. - 2004. - № 7. - С. 99 - 105