Характеристика основних елементів курортно-рекреаційних послуг

Характеристика основних елементів курортно-рекреаційних послуг

1. Людський розвиток як фундаментальна засада функціонування курортно-рекреаційних територій

Глибокі соціально-економічні зміни, що відбуваються в українському суспільстві, зумовлюють потребу в пристосуванні галузі соціальних послуг до ринкових реалій. Як засвідчує міжнародна практика, рекреаційні багатства за своїм значенням не поступаються мінерально-сировинним ресурсам. Запровадження інструментів активізації попиту на рекреаційні продукти та розбудова інституційних засад підприємництва у сфері соціальних послуг курортно-рекреаційного району здатні сприяти розв’язанню низки актуальних проблем, зокрема наповненню місцевих бюджетів і формуванню нових робочих місць.

Формування механізмів стимулювання підприємницької активності у сфері соціальних послуг, зокрема на рівні окремих адміністративно-територіальних утворень, має ґрунтуватися на розумінні зміни базової парадигми цивілізаційного поступу. Йдеться про концепцію людського розвитку (Human Development), яка визначає головним пріоритетом створення умов для повноцінного розвитку особистості — в її інтересах та її власними зусиллями.

Матеріальний достаток, на досягнення якого були зорієнтовані попередні моделі соціальної політики, відіграє надзвичайно важливу роль у житті людини. Однак у міру підвищення рівня добробуту та задоволення базових потреб дедалі більшого значення набуває попит на рекреаційно-курортні й туристичні послуги.

Тривалий час домінувала думка, що економічне зростання автоматично веде до соціального прогресу. Проте вже у другій половині 1970-х років у багатьох країнах спостерігалося стрімке економічне піднесення, яке, однак, супроводжувалося збереженням нерівності, неповної зайнятості та бідності. Дослідники визнали, що саме по собі збільшення доходів не тотожне розвитку, хоча й припускали, що за умов швидкого та стабільного зростання розвиток відбуватиметься майже автоматично.

Важливим кроком на шляху від теорій економічного зростання до концепції людського розвитку стала теорія базових потреб, яка лягла в основу програмної доповіді Міжнародної організації праці (МОП) «Зайнятість, зростання і базові потреби» (1976 р.). Суттєвий вплив на сучасне розуміння розвитку як процесу, у центрі якого перебуває людина, реалізація її прав і потреб, розкриття її здібностей, справили теоретичні напрацювання А. Сена, зокрема його концепція розширення вибору. Концептуальні засади людського розвитку були розроблені експертами Програми розвитку ООН (ПРООН), і з 1990 року щороку публікується глобальна Доповідь про людський розвиток.

В Україні щорічні звіти, підготовлені під егідою ООН, видаються з 1995 року. Вагомий внесок у розробку методики оцінювання людського розвитку регіонів України зробили вітчизняні вчені: О. А. Грішнова, Е. М. Лібанова, І. О. Курило, В. М. Новіков, О. В. Макарова, В. В. Онікієнко, С. І. Пирожков, Л. М. Черенько та інші.

Звернення до проблематики регіонального людського розвитку є результатом пошуку теоретичних засад дослідження регіональних підсистем (соціальної, економічної, виробничої, природно-ресурсної, екологічної, рекреаційної). Це дає змогу розглядати адміністративно й організаційно сформовані адміністративно-територіальні одиниці як об’єкти управління в контексті переходу до сталого розвитку, що потребують подальшого вивчення.

Найпростішими передумовами людського розвитку є довге та здорове життя, освіта, гідний рівень життя, дозвілля, а також політичні та громадянські свободи, необхідні для участі в суспільному житті. Таке бачення курортно-рекреаційного району та його ролі в розвитку держави й суспільства потребує перегляду усталених поглядів на пріоритети, механізми, форми та методи його розвитку.

2. Моделювання механізму регулювання рівня та динаміки цін на санаторно-курортні послуги

Україна входить у XXI століття як держава, що динамічно розвивається та прагне активнішої участі у світових суспільно-економічних процесах та інтеграції в європейську спільноту. Такий вектор розвитку вимагає нових підходів до використання економічного, людського та природно-ресурсного потенціалу регіонів, що забезпечить досягнення якісно нового рівня ефективності та конкурентоспроможності економіки й життя населення [1].

Стратегія регіонального розвитку окреслює ключові проблеми та пріоритети державної регіональної політики, серед яких чільне місце посідає розвиток туризму та санаторно-курортної галузі. До основних негативних чинників, що впливають на перспективу її комплексного розвитку, належать:

• суттєва територіальна диференціація у господарському освоєнні рекреаційного потенціалу (зокрема, недостатньо використовується потенціал Херсонської, Запорізької, Донецької та Миколаївської областей);
• невідповідність якісних характеристик (у тому числі рівня комфортності) та організаційно-економічного механізму функціонування рекреаційної інфраструктури міжнародним нормам і стандартам;
• неефективність механізму регулювання цін на туристсько-екскурсійні, санаторно-курортні та готельні послуги, рівень і динаміка яких мають визначатися забезпеченістю індустрії оздоровлення, відпочинку та туризму;
• низький рівень маркетингових досліджень у сфері туристсько-екскурсійної та санаторно-курортної діяльності, недостатність її інформаційно-рекламного забезпечення, передусім на зовнішньому ринку.

На сучасному етапі практично відсутні дослідження процесів управління підприємствами санаторно-курортної сфери та застосування економіко-математичних методів і моделей у їхній діяльності [2].

Аналіз процесу ціноутворення на послуги санаторіїв м. Бердянська дає підстави стверджувати, що він призводить до неконкурентоспроможності цієї галузі, а отже, існує потреба в заміні механізму ціноутворення на ефективніший [3].

Автор пропонує оптимізаційну модель динамічного ціноутворення, яка більш повно реагує на зміни зовнішніх і внутрішніх чинників та сприяє значному підвищенню економічного ефекту.

Використання моделі дає змогу визначити оптимальні ціни на основі їх внутрішнього диференціювання для різних типів послуг (автор згрупував усі види послуг у чотири категорії — проживання, харчування, лікування, організація дозвілля).

Для пошуку та прийняття управлінських рішень щодо ціноутворення, окрім методів оптимізації, автор застосовує статистичні методи аналізу даних та економетричні методи для визначення функції попиту й допоміжних коефіцієнтів.

Література

1. Постанова Кабінету Міністрів від 21 липня 2006р. N1001 „Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року”.
2. Павлішак Ю.В. Економіко-математичне моделювання в управлінні підприємствами санаторно-курортної сфери: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.03.02 / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка — Львів, 2006. — 20 с.
3. Кіркова Н.П. Аналіз ефективності підприємств санаторно-курортної сфери // Новое в экономической кибернетике: (Сб. научн.ст.) Под общ. ред. Ю.Г. Лысенко; Донецкий нац. ун-т. // Моделирование микроэкономических систем. – Донецк. -ДонНу, 2006.-№ 2. -С. 75-86