Характеристика діяльності ГАТТ/СОТ

Вступ

У 1995 році Світова організація торгівлі (СОТ) прийняла естафету від Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, відтоді цю структуру нерідко позначають як ГАТТ/СОТ. Фундаментом її роботи слугують засади вільної торгівлі та національного режиму [1, с. 71].

Сьогодні СОТ визнається правовим та інституційним підґрунтям глобальної системи торгівлі.

Організація була започаткована в 1995 році, ставши наступницею ГАТТ, яка функціонувала з 1947 року.

Діяльність СОТ зосереджена на врегулюванні торговельно-політичних взаємин її учасників у царині міжнародної торгівлі, спираючись на домовленості Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів (1986–1994 рр.).

Головною метою СОТ проголошено сприяння зменшенню бар'єрів у торгівлі товарами та послугами між державами. Послідовна політика організації орієнтована на поступове скорочення імпортних мит і планомірне усунення нетарифних обмежень у міжнародних економічних відносинах. Водночас СОТ передбачає можливість застосування захисних механізмів, якщо іноземна конкуренція завдає суттєвої шкоди окремим виробництвам чи галузям національної економіки.

1. Мета і завдання Світової Організації Торгівлі

СОТ, яка успадкувала функції ГАТТ (заснованої 1947 року), розпочала роботу 1 січня 1995 року. Її створення мало на меті сформувати інституційний та правовий каркас для нової міжнародної торговельної системи.

Ця система вибудовувалась через серію переговорних раундів у межах ГАТТ. Якщо перші раунди зосереджувались головним чином на зниженні тарифів, то подальші охопили й інші питання, зокрема нетарифні заходи та антидемпінгові процедури. Підсумком останнього, Уругвайського раунду (1986–1994), стало заснування СОТ, яка суттєво розширила сферу впливу ГАТТ, додавши торгівлю послугами та захист інтелектуальної власності. Отже, механізм ГАТТ було вдосконалено й пристосовано до сучасних реалій торгівлі. Крім того, ГАТТ, попри фактичне виконання функцій міжнародної організації, формально нею не була. На противагу цьому, СОТ є повноцінною міжнародною організацією, якій надано статус спеціалізованої установи системи ООН.

Цілі СОТ зафіксовано в преамбулі Марракеської угоди про її заснування. Йдеться про підвищення рівня життя, досягнення повної зайнятості, стабільне зростання реальних доходів та ефективного попиту, розширення виробництва товарів і послуг та торгівлі ними, а також раціональне використання світових ресурсів.

На відміну від ГАТТ, СОТ бере на себе зобов'язання забезпечити країнам, що розвиваються, особливо найменш розвинутим, частку в міжнародній торгівлі, яка відповідає їхнім потребам економічного зростання. Інструментами для досягнення цієї мети слугують суттєве зниження тарифів, усунення інших торговельних бар'єрів та ліквідація дискримінаційних практик у міжнародних торговельних відносинах.

Штаб-квартира СОТ знаходиться в Женеві (Швейцарія). Організація налічує 145 держав-членів. Річний бюджет становить 134 млн швейцарських франків (близько 90 млн дол. США). У секретаріаті працює приблизно 500 співробітників. Офіційні мови СОТ — англійська, французька та іспанська [6, c. 144-145].

Регулювання міжнародної торгівлі в межах СОТ базується на ключових правилах і принципах, серед яких чільне місце посідає принцип недискримінації. Він зобов'язує всі країни-члени надавати одна одній рівносприятливі умови. Тобто жодна держава не може створювати винятки для іншої чи застосовувати до неї дискримінаційний підхід. Цей принцип поділяється на два суб-принципи: режим найбільшого сприяння (для зовнішніх ринків) та національний режим (для внутрішнього ринку).

Режим найбільшого сприяння означає, що перевага, надана одній країні, автоматично поширюється на всі інші держави. Наприклад, якщо член СОТ надає певні пільги в торгівлі послугою якійсь країні (навіть не члену СОТ), він зобов'язаний запровадити аналогічний пільговий режим для решти членів організації. Це створює мультиплікаторний ефект, що сприяє лібералізації торгівлі. З цього принципу існують винятки, які можуть діяти не більше 10 років і переглядаються через п'ять років після запровадження для перевірки обґрунтованості їхнього існування.

Національний режим забороняє дискримінацію іноземних товарів і послуг. Так, якщо держава надає субсидії вітчизняному постачальнику послуг, іноземний постачальник має отримати таке саме право. Оскільки ці положення стосуються, зокрема, аудіовізуальної продукції, державних університетів, дитячих садків тощо, вони можуть бути проблематичними, адже спричиняють примусову комерціалізацію окремих сфер економіки.

Принцип взаємності, який нині особливо актуальний для України, передбачає, що країна, яка приєднується до СОТ, отримує певні вигоди, але водночас бере на себе конкретні зобов'язання. Важливо зазначити, що жодна держава "де факто" не може відмовитися від раніше взятих зобов'язань через економічні наслідки [4, c. 226-227].

2. Сфера діяльності та функції Світової Організації Торгівлі

Відповідно до статті VIII Марракеської угоди, СОТ є міжнародною міжурядовою організацією, створеною згідно з нормами міжнародного права. Вона може діяти незалежно від волі окремих країн-членів, проте виключно через свої органи (Міністерську конференцію, Генеральну раду та Секретаріат). Діяльність СОТ обмежується компетенцією, визначеною Марракеською угодою та похідними від неї документами.

Згідно з Марракеською угодою, СОТ створює загальну інституційну основу для торговельних відносин між членами, тобто виступає міжнародним форумом із робочими органами. У його межах можуть проводитися переговори як за участю всіх членів, так і окремих груп. Сфера регулювання СОТ може розширюватися за рахунок майбутніх угод, які включатимуться в загальну систему.

Функції та сфера діяльності СОТ визначаються статтями II та III Марракеської угоди.

СОТ забезпечує інституційну та правову основу для торговельних відносин між членами з питань, що регулюються ГАТТ та угодами, які містяться в Додатках до Угоди (багатосторонніми торговельними угодами). Виділяють чотири основні функції СОТ:

1. Адміністрування. СОТ контролює виконання угод і домовленостей пакета Уругвайського раунду, сприяє реалізації, застосуванню та досягненню цілей Угоди та багатосторонніх торговельних угод, а також створює умови для їх функціонування.
2. Форум для переговорів. СОТ є майданчиком для переговорів між членами щодо їхніх багатосторонніх торговельних відносин. За рішенням Конференції міністрів вона також може слугувати форумом для подальших переговорів і основою для впровадження їхніх результатів.
3. Орган врегулювання суперечок та огляду торговельної політики. СОТ виконує функцію розв'язання торговельних конфліктів, керує виконанням Домовленості про правила і процедури врегулювання суперечок (ДСУ) та реалізує Механізм огляду торговельної політики (ТПРМ).
4. Орган співпраці та розвитку. Реалізуючи глобальну економічну політику, СОТ взаємодіє з Міжнародним валютним фондом, Міжнародним банком з реконструкції та розвитку та його філіями. Організація також надає технічну допомогу країнам, що розвиваються [5, c. 144-145].

Сфера діяльності СОТ охоплюється угодами та правовими документами, що входять до Додатків Угоди про СОТ:

Додаток 1A — Багатосторонні угоди з торгівлі товарами:

• Генеральна угода з тарифів і торгівлі 1994 року
• Угода про сільське господарство
• Угода про застосування санітарних та фітосанітарних заходів
• Угода про текстиль та одяг
• Угода про технічні бар'єри у торгівлі
• Угода про пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи
• Угода про застосування Статті VI Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року
• Угода про застосування Статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року
• Угода про передвідвантажувальну інспекцію
• Угода про правила визначення походження
• Угода про процедури ліцензування імпорту
• Угода про субсидії та компенсаційні заходи
• Угода про захисні заходи

Додаток 1B — Генеральна угода з торгівлі послугами

Додаток 1C — Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності

Додаток 2 — Домовленість про правила і процедури врегулювання суперечок

Додаток 3 — Механізм огляду торговельної політики

Додаток 4 — Багатосторонні торговельні угоди з обмеженою кількістю учасників:

• Угода про торгівлю цивільною авіатехнікою
• Угода про державні закупівлі
• Міжнародна угода про торгівлю молочними продуктами
• Міжнародна угода про торгівлю яловичиною

Слід зауважити, що угоди та пов'язані з ними документи з Додатків 1, 2 і 3 є обов'язковими для всіх членів СОТ, тоді як угоди Додатку 4 — лише для тих членів, які їх прийняли [7, c. 65-66].

3. Структура та ухвалення рішень у Світовій Організації Торгівлі

Структуру СОТ визначає стаття V Марракеської угоди. Головними органами організації є Конференція міністрів та Генеральна рада. Конференція міністрів формується з представників усіх країн-членів і скликається щонайменше раз на два роки.

Четверта Конференція міністрів проходила 9–13 листопада 2001 року в Досі (Катар), де було ухвалено рішення розпочати переговори з нових напрямів діяльності. У межах відповідних комітетів ведуться переговори з інших питань (інвестиції, конкуренція, екологія, спрощення торгівлі тощо). У лютому 2002 року розпочав роботу Комітет з торговельних переговорів, який координує переговорний процес нового раунду. На п'ятій міністерській конференції (вересень 2003 року, Канкун, Мексика) було підбито проміжні підсумки; завершення наступного раунду планувалося до початку 2005 року.

Між сесіями Конференції міністрів адміністративні функції виконує Генеральна рада, до складу якої входять представники всіх країн-членів (зазвичай дипломатичні місії в Женеві). Засідання Генеральної ради скликаються за потреби для виконання функцій Органу розв'язання суперечок та Органу з перегляду торговельної політики.

Генерального директора СОТ призначає Конференція міністрів або Генеральна рада. З 1999 до вересня 2002 року цю посаду обіймав Майк Мур, колишній прем'єр-міністр Нової Зеландії. Оскільки термін повноважень було скорочено до трьох років, у вересні 2002 року його змінив Супачай Паничпакді, віце-прем'єр Таїланду.

У структурі СОТ можна виокремити три рівнозначні групи органів. Перша група — три основні ради, підзвітні Генеральній раді: Рада з торгівлі товарами, Рада з торгівлі послугами та Рада з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності (ТРІПС). Кожна з них наглядає за виконанням відповідної угоди. Рада з торгівлі товарами контролює багатосторонні торговельні угоди з Додатку 1А. Рада з торгівлі послугами наглядає за Генеральною угодою з торгівлі послугами (ГАТС). Рада ТРІПС відповідає за Угоду про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності. Усі вони виконують функції, покладені на них відповідними угодами та Генеральною радою. Членство в цих радах відкрите для всіх країн-членів СОТ.

Друга група — комітети, також підзвітні Генеральній раді: Комітет з торгівлі та розвитку, Комітет з обмежень, пов'язаних з платіжним балансом, та Комітет з питань бюджету, фінансування й управління. У 1996 році до них додано Комітет регіональних торговельних угод.

Третю групу становлять органи, передбачені багатосторонніми торговельними угодами з обмеженою кількістю учасників, тобто не обов'язкові для всіх членів. Вони виконують функції згідно з цими угодами й опосередковано підпорядковані Генеральній раді. Ці органи діють у межах інституційної структури СОТ і регулярно звітують перед Генеральною радою (рис. 1) [2, c. 35-37].

Рішення в СОТ ухвалюються за правилом консенсусу. Винятком є тлумачення положень угод щодо товарів, послуг, ТРІПС та звільнення від зобов'язань, які приймаються 3/4 голосів. Поправки, що не зачіпають прав і обов'язків учасників, а також прийом нових членів ухвалюються 2/3 голосів. Усі країни-члени СОТ зобов'язуються виконувати багатосторонні торговельні угоди (БТУ), які регулюють приблизно 97 % світової торгівлі товарами та послугами. Пакет угод Уругвайського раунду налічує понад 50 БТУ та інших правових документів, головними серед яких є Угода про створення СОТ і додані до неї БТУ (табл. 1) [1, c. 271-273].

Висновки

За останні роки сфера діяльності СОТ суттєво розширилася, вийшовши далеко за межі суто торговельних відносин. СОТ перетворилася на потужну міжнародну структуру, здатну виконувати функції глобального економічного регулювання. Членство в СОТ стало практично обов'язковою умовою для будь-якої країни, що прагне інтегруватися у світове господарство.

Процес створення, становлення та розширення СОТ був непростим і неоднозначним. Попри значне зростання масиву спільних правил за останні 30 років, СОТ досі спирається на принцип двосторонніх переговорів між членами для взаємного відкриття ринків. Країни-члени, висуваючи вимоги до претендентів щодо доступу на свої ринки, захищають інтереси власних підприємств, виробництва та робочих місць. Тому переговорний процес залишається складним і, як правило, тривалим.

Цілі СОТ закріплені в преамбулі Марракеської Угоди про створення організації. Основними з них є:

• підвищення рівня життя;
• забезпечення повної зайнятості;
• постійне зростання доходів і ефективного попиту;
• розширення виробництва товарів і послуг та торгівлі ними;
• оптимальне використання світових ресурсів відповідно до цілей сталого розвитку;
• захист і збереження навколишнього середовища;
• забезпечення для країн, що розвиваються, і найменш розвинених країн такої участі в міжнародній торгівлі, яка відповідала б потребам їхнього економічного розвитку.

Список використаної літератури

1. Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ: Монографія/ Т. М. Циганкова, А. О. Олефір, О. В. Фурсова та ін.; Мін-во освіти і науки України, Київський нац. економічний ун-т ім. В. Гетьмана. - 2-ге вид., без змін. - К.: КНЕУ, 2006. - 660 с.

2. Жуано Д. Світова організація торгівлі: монографія/ Даніель Жуано; Ред. Валерій П'ятницький. - К.: Вид-во "К.І.С.", 2006. - 115 с.

3. Зеркалов Д. Международное торговое право: Справочник/ Дмитро Зеркалов. - К.: Дакор: КНТ, 2006. – 627 с.

4. Кириченко О. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посібник/ Олександр Кириченко. - 3-тє вид. перероб. і доп. - К.: Знання-Прес, 2002. - 382 с.

5. Кочергіна О. Антидемпінг у контексті принципів міжнародного економічного права і ГАТТ/СОТ // Право України. - 2002. - № 11. - С.144-145

6. Покрещук О. Система світової торгівлі ГАТТ/СОТ: питання термінології // Право України. - 2003. - № 11. - С.144-147

7. Ус І.В. Перспективи розширення сфер діяльності СОТ // Актуальні проблеми економіки. - 2007. - № 8. - С. 64 - 70.