Історичний розвиток системи оподаткування

1. Історичний аспект розвитку податкової політики держави. Досвід ведення державного господарства

Податок належить до фундаментальних категорій фінансової науки, поєднуючи в собі економічну, господарську та політичну природу. Ще у XIX столітті російський дослідник М. М. Алексєєнко зазначав, що податок виступає елементом розподільчих відносин і складовою ціни, аналіз якої власне й започаткував економічну науку. Водночас він наголошував, що встановлення, розподіл, стягнення та використання податків є однією з функцій держави [1, с. 5]. Розглянемо витоки цього явища.

Історично однією з найдавніших форм оподаткування була данина, яку сплачували переможені народи. Після поразки ворогів або знищували, або перетворювали на рабів, а їхнє майно ставало здобиччю переможців. Розподіл трофеїв між ватажками та воїнами дозволяв покривати військові витрати за принципом «війна живить війну». Навіть після утворення могутніх державних об'єднань військова здобич іноді залишалася вагомою частиною доходів казни. Це явище, яке можна назвати «потоком розорення», збереглося аж до XX століття у формі контрибуцій. Звісно, данина не була податком у сучасному розумінні, але саме вона стала джерелом, з якого розвинулися сучасні податкові форми. Згодом до данини додалися й інші види оподаткування, що мали внутрішнє походження. Щойно суспільні утворення вийшли за межі родинних зв'язків і з'явилася адміністрація (суд, військо), оподаткуванню почали підлягати не лише переможені, а й власні громадяни. Таким чином, історія податків демонструє їхнє подвійне походження: з одного боку, податок, що виник із данини та контрибуцій, був переважно податком на переможених, іноземців або пригноблені класи, часто іншої національності, ніж панівні — це податок феодального суспільства. З іншого боку, податок, що з'явився після формування постійних армій, має іншу природу: він встановлюється через тривалі переговори за участю представницьких органів, парламентів — це податок буржуазного суспільства.

Як свідчить історія, податки є відносно пізньою формою державних доходів. Спочатку вони називалися auxilia (допомога) і мали тимчасовий характер. Навіть у першій половині XVII століття англійський парламент не визнавав постійних податків на загальнодержавні потреби, і король не міг їх запроваджувати без згоди парламенту. Проте постійні війни та створення величезних армій вимагали значних коштів, тому податки поступово перетворилися з тимчасового на постійне джерело доходів держави. Податок став настільки звичним явищем, що відомий американський політичний діяч Б. Франклін (1706–1790) зауважив, що «платити податки і померти зобов'язаний кожний». К. Маркс, своєю чергою, писав: «Податок — це материнські груди, що годують уряд. Податок — це п'ятий бог поряд з власністю, сім'єю, порядком і релігією. Коли французький селянин хоче уявити собі чорта, він уявляє його у вигляді збирача податків».

Запровадження податків, безперечно, завдає матеріальних збитків платнику. На ранніх етапах розвитку податкової системи, коли державні доходи не були відокремлені від особистого майна монарха, проти податків виступали з позицій недоторканності приватної власності, допускаючи їх лише у надзвичайних ситуаціях як екстраординарне джерело доходів. Коли ж населення звикло до них і податкова система утвердилася як основне джерело державних доходів, почали формуватися теорії походження податків, відомі як індивідуалістичні (теорія користі, обміну еквівалентів, атомістична теорія). Зокрема, атомістична теорія, що виникла в епоху Просвітництва, трактує податок як плату, яку кожен громадянин вносить за охорону особистої та майнової безпеки, захист держави та інші послуги. Окрім захисту від зовнішніх загроз, виникає потреба у підтриманні внутрішнього порядку, що вимагає утримання суду, поліції та інших державних органів, а отже, і сплати податків. Тобто це обмін одних цінностей на інші: «подібно до того, як ми проводимо оплату купцю за придбані у нього товари, адвокатові за одержану пораду, так ми платимо й уряду за його послуги» [5, c. 8-9].

2. Теорія податків та її історичний розвиток

Варто зазначити, що видатні економісти та філософи різних епох висували численні теорії походження податків. Деякі з них були логічним продовженням уже згаданих вище, з тією відмінністю, що одні автори вважали податок боргом кожного громадянина перед державою за забезпечення власного спокою та добробуту (Вольтер, Гоббс); інші — жертвою, яку приносить індивідуум в інтересах держави (Канар, Мільгаузен); треті — страховою премією, а платників податків називали членами страхової спільноти, які страхують себе та свій бізнес від негативних суспільно-політичних процесів (Тьєр, Жирарден); деякі навіть висунули так звану теорію насолоди, згідно з якою завдяки податкам людина отримує задоволення від суспільного порядку, правосуддя, забезпечення особистості й власності. Отже, сплачувати податки — значить отримувати насолоду (Сімонд де Сісмонді).

З кінця XVIII століття розпочинається нова епоха в оподаткуванні. На той час правила оподаткування вже сформувалися, а уявлення про постійність податків утвердилося. Зміцніло переконання, що велика кількість різноманітних податків не лише не відповідає своєму призначенню, а й гальмує прогрес промислового розвитку, завдаючи шкоди народному господарству та збитків казні.

Третій період в історії податків (XIX століття) характеризується значно меншою їх кількістю та більшою одноманітністю. Форми податків стають визначенішими, правила адміністрування — виваженішими, а при виборі надається перевага тим податковим джерелам, які обіцяють мільйонні доходи. В Англії запекла боротьба землевласників з «аристократією капіталу», що розпочалася ще у XVII столітті та загострилася до його кінця, призводить до зниження, а згодом і до скасування земельного податку. У міру зростання авторитету «аристократії капіталу» на передній план виходять фінансові інтереси цього класу. У результаті скасовується маса непрямих податків, що обтяжували промисловість, проводиться велика реформа вільної торгівлі, яка поступово розриває ланцюги протекціонізму. З початку XIX століття до інтересів двох панівних класів починають приєднуватися інтереси робітників: порушуються питання про скасування податків, що пригноблюють бідніші верстви населення (скасовується податок на сіль у 1825 р., на хліб у 1846 р., а у 1842 р. знову запроваджується прибутковий податок) [3, c. 21-22].

Отже, у початковий період промислового капіталізму XIX століття податкова система складалася з прямих податків, з одного боку, та численних податків на споживання — з іншого. Наприкінці XIX століття у найбільш розвинутих капіталістичних країнах до податкової системи включають прибутковий податок як основу та податок на спадщину. Реальні податки відходять на другий план, але зберігається частина найбільш доходних податків на споживання.

У 20-ті роки XX століття діяли реальні (прямі) форми оподаткування, які історично були першими. До них відносять поземельний, домовий, промисловий податок і податок на грошовий капітал.

Поземельний податок — це податок, що падає на землевласника та передбачає обкладання доходу від землі. Об'єктом цього податку є земля, суб'єктом — землевласник, джерелом — дохід від землі (поземельна рента). Так будувався поземельний податок у всіх західноєвропейських державах.

Другим реальним податком був домовий податок, який з'явився у практиці європейських країн у XVI столітті, коли почали розвиватися міста. Як зрозуміло з назви, суб'єкт податку — власник будинку.

Третій реальний податок — промисловий. Його об'єктом був промисел, за винятком сільськогосподарського. Це податок на будь-яку господарську діяльність у вигляді промислу, яка передбачає одержання прибутку. Сюди відносились промисли у галузі промислової переробки сировини, промисли у галузі торгівлі й транспорту та різні види вільних професій (лікарі, адвокати, літератори та ін.).

Останній реальний податок — податок на грошовий капітал. Його об'єктом є вільний грошовий капітал. Цим податком обкладалися особи, що мали капітал, який вони або накопичили самі, або одержали у спадщину і який має грошовий вираз.

Скорочення частки непрямого оподаткування у загальному обсязі податків, що намітилося на початку XX століття, дозволило розглядати зміни у розподілі податкового тиску. Регресивний характер податкової системи, обумовлений переважанням у ній непрямих податків, почав трансформуватися в пропорційний характер у зв'язку з переходом до прогресивного прибуткового оподаткування [8, c. 17-18].

3. Особливості розвитку податкової системи в Україні

Функціонування податкової системи в Україні пов'язане з численними проблемами та суперечностями. За своєю природою податкова система є результатом еволюції податкових відносин і детермінується багатьма специфічними факторами. Її існування зумовлене певним етапом, якого досягли суспільні правовідносини у сфері оподаткування. Ця категорія є своєрідною детермінуючою оболонкою, формою для дії податкових механізмів у державі, у якій разом з тим вплив системи на її елементи є взаємопов'язаним.

Чинне законодавство не дає визначення податкової системи, що досить часто тягне за собою проблемні моменти не лише в теоретичних дослідженнях, а й на практиці. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування» система оподаткування являє собою сукупність податків, зборів та обов'язкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку.

П. Кучерявенко виділяє такі принципи побудови податкової системи України: принцип рівного податкового тиску, принцип стабільності, принцип рівності та рівноваги, принцип цілісності, принцип єдиної цілі, принцип обмеження податкового тиску, принцип раціонального поєднання прямих та непрямих податків, принцип поділу податків за рівнем компетенції органів. У свою чергу Закон України «Про систему оподаткування» містить перелік принципів системи оподаткування. До них належать:

• стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності — введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;
• обов'язковість — впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;
• рівнозначність і пропорційність — справляння податків з юридичних осіб здійснюється у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов'язкових платежів) на рівні прибутки і пропорційно більших податків і зборів (обов'язкових платежів) — на більші доходи;
• рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації — забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);
• соціальна справедливість — забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;
• стабільність — забезпечення незмінності податків і зборів (обов'язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;
• економічна обґрунтованість — встановлення податків і зборів (обов'язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;
• рівномірність сплати — встановлення строків сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;
• компетенція — встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами;
• єдиний підхід — забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору (обов'язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов'язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;
• доступність — забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов'язкових платежів). Фахівці вважають, що податкова система України в перехідний період має базуватися на таких принципах: антициклічний характер, цільове призначення податків, погодження податкових ставок, рівність і справедливість, гнучкість податкової системи, однозначність тлумачення, недопустимість необґрунтованих пільг тощо [1, c. 51-52].

Список використаної літератури

1. Іванов Ю. Податкова система: Підручник/ Юрій Іванов, Андрій Крисоватий, Оксана Десятнюк,; Міністерство освіти і науки України. — К.: Атіка, 2006. — 918 с.

2. Буряк П. Податкова система: теорія і практика застосування активних методів навчання: Навчальний посібник/ Петро Буряк, Катерина Беркита, Богдана Ярема,; М-во освіти і науки України. — Київ: ВД «Професіонал», 2004. — 222 с.

3. Довгалюк В. І. Податкова система/ В. І. Довгалюк, Ю. Ю. Ярмоленко; М-во освіти і науки України. — К.: Центр учбової літератури, 2007. — 315 с.

4. Крисоватий А. Податкова система: Навчальний посібник/ Андрій Крисоватий, Оксана Десятнюк,; М-во освіти і науки України, Тернопільська акад. нар. госп-ва. — Тернопіль: Карт-бланш, 2004. — 331 с.

5. Олійник О. Податкова система: Навчальний посібник/ Олександр Олійник, Ігор Філон,; М-во аграрної політики України, Харківський нац. аграрний ун-т ім. В. В. Докучаєва. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 452 с.

6. Онисько С. Податкова система: Підручник/ Стефанія Онисько, Іван Тофан, Оксана Грицина,. — 3-є вид., випр. і доп.. — Львів: Магнолія плюс: Видавець В. М. Піча, 2006. — 333 с.

7. Піхоцький В. Податкове законодавство в запитаннях та відповідях: Навчальний посібник/ Володимир Піхоцький,; Мін-во освіти і науки України, Львівська державна фінансова академія. — К.: Вид-во «Ірина-прес», 2006. — 591 с.

8. Система оподаткування та податкова політика: Навчальний посібник/ В. Б. Захожий, Я. В. Литвиненко, К. В. Захожай та ін.; Під керівн. та наук. ред. В. Б. Захожая, Я. В. Литвиненка; М-во освіти і науки України. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 465 с.

9. Соколовська А. Податкова система держави: Теорія і практика становлення: Монографія/ Алла Соколовська,. — К.: Знання-Прес, 2004. — 454 с.