Історія бухгалтерського обліку

1. Виникнення бухгалтерського обліку та контролю у стародавніх цивілізаціях

Питання про те, коли саме з'явився бухгалтерський облік, не має однозначної відповіді. Науковці дотримуються трьох основних позицій щодо цього:

• близько 6000 років тому, коли люди почали свідомо фіксувати факти своєї господарської діяльності;
• приблизно 500 років тому, після публікації праці Луки Пачолі, коли розпочалося теоретичне осмислення облікових процесів;
• близько 100 років тому, коли з'явилися перші наукові концепції в галузі бухгалтерії.

Зазвичай виникнення обліку пов'язують із появою спеціальних облікових регістрів, проте це не зовсім правильно. Існували періоди, коли необхідність у письмовій реєстрації господарських операцій була відсутня, оскільки вся інформація про стан справ уміщувалася в пам'яті однієї людини. Це не означає, що в ті часи не велося жодного обліку — просто він існував виключно в голові того, хто його здійснював, а сам бухгалтер виконував функцію єдиного облікового регістру.

Ключові принципи та методи обліку в давніх державах

Держава	Період	Внесок у розвиток обліку	Формування базових елементів облікової системи
Шумер	5 тис. р. до н.е.	Створення таблиць множення та складних відсотків, фіксація даних на глиняних табличках	Перше поєднання хронологічної та систематичної реєстрації
Єгипет	4 тис. р. до н.е.	Усвідомлення потреби в плануванні та звітності перед власником	Закладення основ організації та контролю
Єгипет	3400–3200 рр. до н.е.	Поява папірусу сприяла створенню «вільних листів». Збереглася відомість нарахування зарплати. Ведення поточного обліку, поєднання матеріального обліку з кошторисом	Формування поняття «інвентаризація», зародження натуралістичної концепції, складського обліку, щоденне складання звітів і балансів, поява поняття «матеріальний баланс»
Єгипет	2500 р. до н.е.	Застосування кошторисів, їх контроль і нормування	Складання щоденних письмових звітів про витрати
Китай	2300 р. до н.е.	Розгалужена система обліку матеріальних цінностей	Визначення основних засад складського обліку матеріалів
Вавилон	2200–2150 рр. до н.е.	Використання зведених нарядів на роботи, розподіл витрат на оплату праці за видами робіт і категоріями працівників	Планування (нормування) та контроль витрат на заробітну плату
Вавилон	1790–1752 рр. до н.е.	Прийняття законів Хаммурапі. Розподіл обліку на два напрями: торговельний та бюджетний	Запровадження обов'язкового документального оформлення операцій
Іудея	1500 р. до н.е.	Розвиток торгівлі сприяв застосуванню контокорентної форми обліку, фіксації заборгованості за отримані та відпущені матеріальні цінності	Складання звітів за розрахунками, їх перевірка контролюючими органами
Греція	VII–VI ст. до н.е.	Поява монет. Гроші стають об'єктом обліку, засобом розрахунків і мірою вартості. Розвиток торгівлі та системи оподаткування	Використання лінійного запису, розвинена звітність, відображення операцій на рахунках, спроби класифікації рахунків, публічний характер звітності, відокремлення контролю від обліку
Рим	VI ст. до н.е.	Реформи царя Сервія Тулія зробили ведення облікових записів обов'язковим	Публічність звітності набула практичного значення, виник принцип нарахування, розмежування хронологічних і систематичних записів, застосування принципу накопичення
Греція	III ст. до н.е.	Реформа Зенона: систематичний облік запасів і заборгованості, розрахунок господарського ефекту, збереження власності рабовласника	Поява елементів економічного аналізу, спеціалізація обліку за галузями, обов'язкове документальне оформлення, сувора регламентація документообігу
Рим	I ст. н.е.	Підвищення статусу професії бухгалтера, створення перших професійних об'єднань	Поява кодексів професійної поведінки бухгалтерів

Чинники, що зумовили виникнення обліку:

• поява писемності;
• розвиток арифметичних знань;
• існування приватної власності;
• великі масштаби господарств;
• наявність спеціально підготовлених осіб — писарів;
• достатній рівень матеріальної та духовної культури.

2. Внесок науковців Середньовіччя та Відродження в розвиток обліку господарської діяльності

Розвиток бухгалтерського обліку відбувався паралельно зі зростанням населення та вдосконаленням продуктивних сил і виробничих відносин. Лише зі значним збільшенням чисельності населення на початку нашої ери, коли в найрозвиненіших державах ускладнилися виробничі відносини, виникла об'єктивна потреба в удосконаленні облікової системи.

Країна	Рік публікації основної праці	Ім'я вченого	Внесок у розвиток обліку
Італія	1458 р.	Венедикт Контрульї	Автор праці «Про торгівлю і досконалого купця». Розглядав облік як інструмент управління окремим підприємством. Описав стару італійську форму обліку з трьома книгами: Журнал, Меморіал, Головна книга. Рекомендував застосовувати подвійний запис.
Італія	1494 р.	Лука Пачолі	Опублікував «Суму арифметики, геометрії, вчення про пропорції та відношення», де XI глава «Трактат про рахунки і записи» присвячена подвійній бухгалтерії. Здійснив теоретичне обґрунтування подвійного запису, пояснив поняття «дебет» і «кредит», персоніфікував рахунки, описав стару італійську форму, запропонував рахунок «Прибутки і збитки», вперше застосував моделювання господарських процесів.
Іспанія	1522 р.	Дієго дель Кастілло	Трактував кожен господарський факт як договір, а метою обліку вважав відображення юридичних прав і вимог сторін.
Італія	1534 р.	Домінік Манчіні	Поділив рахунки на «живі» та «мертві», що стало основою для розмежування матеріальних і персональних рахунків.
Італія	1539 р.	Джироламо Кастільоне Кардано	Вважав облік універсальною метрологічною наукою. Пропагував ведення чотирьох книг: Інвентарної, Меморіалу, Журналу та Головної книги.
Італія	1558 р.	Альвізе Казанова	Поширив ідеї подвійного запису в суднобудуванні. Розглядав баланс як рахунок, на який переносяться залишки за незавершеними операціями, пропонував складати його щорічно.
Італія	1586 р.	Анжело ді Пістро	Досліджував ведення книг у монастирських господарствах. Розробив вчення про інвентаризацію та її класифікацію. Розділив рахунок Баланс на Вступний і Заключний.
Голландія	1605–1608 рр.	Сімон Ван Стевін	Пропонував упроваджувати принципи подвійної італійської бухгалтерії в державному господарстві. Прихильник теорії персоніфікації рахунків, один із перших дослідників історії рахівництва.
Італія	1636 р.	Людвіго Флорі	Поділив рахунки на чотири групи: капітал, номінальні (операційні), торговельні (матеріальні), рахунки розрахунків. Наголосив на відмінності між виникненням зобов'язань та їх оплатою. Встановив правило реєстрації операцій у Головній книзі лише на підставі журнальних записів.
Франція	1673 р.	Матьє де ла Порт	Автор «Керівництва для купця і бухгалтера». Засновник французької форми рахівництва, що передбачала ведення кількох додаткових журналів (касової, термінової, фактурної, особових рахунків, комісії, витратної, вексельної), які періодично об'єднувалися в спільний Журнал.
Франція	1675 р.	Жак Саварі	Вважав предметом обліку господарську діяльність підприємства. Запропонував складати два баланси: за даними Головної книги та на основі інвентаризаційних описів. Уперше поділив рахунки та регістри на синтетичні й аналітичні.
Італія	1688 р.	Франческо Гаратті	Здійснив поділ рахунків на синтетичні та аналітичні.
Голландія	1698 р.	К. Гезель	Поділив рахунки на дві групи: рахунки власника та рахунки третіх осіб, зазначивши, що їх сальдо мають бути рівними.
Голландія	1688 р.	Авраам Грааф	Автор «Керівництва з ведення італійської бухгалтерії». Зробив першу спробу створити план рахунків, класифікувавши їх на «живі» (капітал, резерви, прибутки та збитки), «мертві» (товари, кораблі, нерухомість, каса) та рахунки третіх осіб (дебітори, кредитори).
Франція	1709 р.	Самуель Рікар	Запропонував вести щоденний пробний баланс для перевірки записів, розглядаючи його як рахунок власника, на який переносяться всі операції з Головної книги.
Франція	1721 р.	Бертран Франсуа Баррем	Сформулював чотири правила подвійного запису. Запропонував складати інвентарний баланс наприкінці місяця.
Франція	1795 р.	Едмон Дегранж	Розробив американську форму рахівництва, що ґрунтувалася на веденні в Головній книзі п'яти рахунків: Каса, Товари, Векселі отримані, Векселі видані, Прибутки і збитки.

Саме в епоху Відродження облік розвивався не лише як практична діяльність, а й як наукові узагальнення, що було зумовлено економічним піднесенням європейських країн у XV–XVIII ст. Таким чином, облік є невід'ємним елементом економіки розвинених держав у певному історичному контексті та постійно вдосконалюється відповідно до потреб практики.

Використана література:

1. Пушкар М.С., Гавришко Н.В., Романів Р.В. Історія обліку та контролю господарської діяльності. – Тернопіль, 2003
2. Сопко В.В. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник. – К., 1998
3. Партин Г.О. Бухгалтерський облік: Основи теорії та практики. Навчальний посібник. – К.: Знання, 2000
4. Космічна Р.М. Бухгалтерський облік. – К.: Вища школа. – 2003