Інвестиційні ресурси

1. Сутнісна характеристика, класиікація та визначення обсягу і джерел формування виробничих інвестицій.

2. Показники оцінки ефективності виробничих запасів.

Список використаних джерел.

1. Сутнісна характеристика, класифікація та визначення обсягу і джерел формування виробничих інвестицій

За результатами довгострокових спостережень, у середньому близько третини фінансових ресурсів підприємств різних галузей економіки України припадає на інвестиції, тобто одноразові капітальні витрати.

Інвестиції — це вкладення капіталу (грошових коштів) на довгостроковій основі у підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку.

Особа, яка володіє капіталом і спрямовує його в певну комерційну справу, є інвестором, а сам процес такого вкладення називається інвестуванням (або довгостроковим фінансуванням). У будь-якій підприємницькій діяльності інвесторами можуть виступати як юридичні, так і фізичні особи — відповідно, підприємства чи окремі власники капіталу.

Для повного розуміння сутності інвестицій важливе теоретичне та практичне значення має їх класифікація за різними ознаками, тобто за функціонально-елементним складом.

Залежно від напряму вкладення капіталу (в межах країни або за кордоном) розрізняють внутрішні (вітчизняні) та зовнішні (іноземні) інвестиції. Внутрішні, своєю чергою, поділяються на фінансові та реальні, а зовнішні — на прямі та портфельні.

Фінансові інвестиції передбачають використання наявного капіталу для придбання акцій, облігацій та інших цінних паперів, що емітуються підприємствами або державою. У цьому випадку відбувається переміщення титулів власності, які надають право на отримання нетрудового доходу. У політичній економії такий капітал, представлений цінними паперами, називають фондовим або фіктивним, оскільки він не є реальним багатством і не має реальної вартості, на відміну від капіталу, вкладеного у сфери та галузі суспільного виробництва.

Реальні інвестиції — це вкладення капіталу в різні сфери та галузі народного господарства з метою оновлення наявних і створення нових матеріальних благ, що в результаті приносить значно більший прибуток. Такі інвестиції також називають виробничими, а в господарській практиці за ними закріпилася назва «капітальні вкладення».

Зовнішні прямі інвестиції — це вкладення капіталу за кордоном, які становлять не менше 10% вартості конкретного проекту. Іноземні інвестиції, що не досягають цього порогу, вважаються портфельними. Регулярний аналіз співвідношення прямих і портфельних інвестицій має практичне значення для оцінки загальних масштабів залучення іноземного капіталу у розвиток виробництва та підвищення його ефективності, а також інших напрямів діяльності суб'єктів господарювання.

Ефективність довгострокового фінансування модернізації діючих і будівництва нових об'єктів виробничого та невиробничого призначення значною мірою залежить від співвідношення державних і приватних інвестицій. Зрозуміло, що в умовах активізації роздержавлення, приватизації власності та акціонування державних підприємств частка приватного капіталу в загальному обсязі інвестицій зростатиме. Це, своєю чергою, сприятиме підвищенню ефективності як внутрішніх, так і зовнішніх інвестицій.

2. Показники оцінки ефективності виробничих запасів

Методика оцінки ефективності виробничих інвестицій (капітальних вкладень). Ефективність виробничих інвестицій відображає економічні, соціальні чи інші результати та господарську доцільність їх здійснення. Основою оцінки доцільності капітальних витрат є порівняння вигідності різних проектів з урахуванням обмеженості капіталу як ресурсу та забезпечення максимальних прибутків шляхом реалізації найкращого з кількох варіантів інвестування.

Офіційна методика оцінювання ефективності (доцільності) капітальних вкладень насамперед визначає загальні положення. Найбільш суттєвими серед них є такі.

• По-перше, розрахунки економічної ефективності капітальних вкладень застосовуються при: розробці проектних і планових (прогнозних) документів; оптимізації розподілу реальних інвестицій за формами відтворення основних фондів; оцінюванні ефективності використання власних фінансових коштів підприємства.

• По-друге, у розрахунках визначається загальна економічна ефективність як відношення ефекту (результату) до суми капітальних витрат, що його зумовили. Витрати та результати обчислюються з урахуванням чинника часу. На підприємствах економічним ефектом капітальних вкладень є приріст прибутку (госпрозрахункового доходу).

• По-третє, для всебічного обґрунтування та аналізу економічної ефективності капітальних вкладень, а також виявлення резервів її підвищення використовується система показників — узагальнених і поодиноких. До узагальнених показників належать період окупності капітальних витрат (кількість років або місяців, за які відшкодовуються початкові інвестиції) та питомі капітальні вкладення (у розрахунку на одиницю приросту виробничої потужності або продукції), тобто капіталомісткість. Крім узагальнених, до системи входять такі поодинокі показники, що підлягають спільному комплексному аналізу: продуктивність праці; фондовіддача; матеріаломісткість (енергоємність); собівартість; якість і технічний рівень продукції; тривалість інвестиційного циклу; величина соціального ефекту (порівняно із соціальними нормативами); показники, що характеризують поліпшення стану навколишнього середовища.

• По-четверте, при визначенні ефективності капітальних вкладень необхідно виключити вплив на сумарний ефект так званих неінвестиційних чинників, тобто заходів, які не потребують капітальних витрат. Це означає, що з отриманого підприємством загального ефекту (прибутку) слід вилучати ефект від повнішого використання раніше введених виробничих потужностей, збільшення коефіцієнта змінності роботи устаткування, впровадження прогресивних форм організації виробництва, праці та управління, підвищення професійної підготовки й майстерності персоналу тощо.

У практиці господарювання підприємства приймають різноманітні рішення, пов'язані з інвестуванням виробництва та соціальної інфраструктури. З огляду на це прийнято розрізняти загальну (абсолютну) та порівняльну (оцінку доцільності) ефективність капітальних вкладень. Абсолютна ефективність капітальних витрат показує загальну величину їх віддачі (результативності) на конкретному підприємстві; її розрахунки необхідні для оцінки очікуваного або фактичного ефекту від реальних інвестицій за певний період часу.

Порівняльна ефективність капітальних вкладень визначається лише тоді, коли існує кілька інвестиційних проектів (варіантів вирішення господарського завдання). Вона характеризує переваги (економічні, соціальні та інші) одного проекту капітальних витрат порівняно з іншим або іншими. Розрахунки порівняльної ефективності здійснюються з метою визначення найкращого з можливих проектів (варіантів) інвестування виробництва. Абсолютна та порівняльна ефективність реальних інвестицій взаємопов'язані. Визначення найбільш доцільного проекту (варіанта капітальних вкладень) базується на зіставленні показників абсолютної ефективності, а аналіз останньої здійснюється порівнянням нормативних, запланованих чи фактично досягнутих показників та їх динаміки за певний період.

Основні методичні положення щодо визначення доцільності інвестицій суб'єкта господарювання відображаються в узгодженій системі розрахунків і логічних дій, що здійснюються поетапно, у певній послідовності.

• Перший етап: розрахунок початкових інвестицій на основі наявних цифрових даних щодо всіх елементів, які входять до складу початкових капітальних витрат і початкового доходу підприємства.

• Другий етап: визначення прогнозованих і безпечних грошових потоків за кожний рік розрахункового періоду з урахуванням усіх видів доходів підприємства, сум амортизаційних відрахувань і фактора еквівалента певності, абсолютне значення якого з кожним наступним роком зменшується.

• Третій етап: встановлення теперішньої вартості майбутніх грошових потоків із використанням відсоткового чинника (коефіцієнта приведення).

• Четвертий етап: обчислення чистої теперішньої вартості (ЧТВ) грошових потоків та оцінка за методом ЧТВ доцільності інвестицій з урахуванням ризику й інфляції та (або) визначення внутрішньої ставки доходу (ВСД), за якої ЧТВ дорівнює нулю, і прийняття рішення про доцільність капітальних вкладень за методом ВСД.

Список використаних джерел

1. Бойчик І.М. Економіка підприємств : Навчальний посібник / І. Бойчик, П. Харів, М. Хопчан. — Львів: Вид-во «Сполом», 1999. — 211 с.

2. Економіка підприємства : Навчальний посібник / М-во освіти України, КНЕУ; За ред. С.Ф. Покропивного. — 2-е вид., перероб. та доп. — К.: КНЕУ, 2000. — 526 с.

3. Макаровська, Тетяна Павлівна. Економіка підприємства : Навчальний посібник / Тетяна Макаровська, Наталія Бондар; МАУП. — К.: МАУП, 2003. — 298 с.

4. Примак, Тетяна Олександрівна. Економіка підприємств : Навчальний посібник / Тетяна Олександрівна Примак; Міжрегіон. акад. управл. персоналом. — К.: МАУП, 1999. — 107 с.

5. Сідун, Вікторія Анатоліївна. Економіка підприємства : Навчальний посібник / Вікторія Сідун, Юлія Пономарьова; М-во освіти і науки України, Харківський держ. ун-т харчування і торгівлі. — К.: Центр навчальної літератури, 2003. — 435, [1] с.

6. Шаповал В. М. Економіка підприємства : Навчальний посібник / В. М. Шаповал, Р. Н. Аврамчук, О. В. Ткаченко; За наук. і заг. ред. В. А. Ткаченка; Центр навчальної літератури, М-во освіти і науки України, Дніпропетровський ун-т екон. і права. — К.: Центр навчальної літератури, 2003. — 286 с.