Інтернет послуги

Вступ.

1. Класифікація фінансових послуг у мережі Інтернет.

2. Особливості надання страхових послуг у мережі Інтернет.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Ринок фінансових послуг вирізняється тим, що його учасники змушені постійно працювати над розширенням асортименту власних продуктів, підвищенням їхньої привабливості та швидким реагуванням на потреби клієнтів. Така поведінка фінансових установ цілком закономірна, адже вона визначається логікою конкурентної боротьби за споживача — як корпоративного, так і приватного. Ключем до успіху в цій боротьбі знову стає впровадження новітніх високотехнологічних рішень для надання фінансових послуг.

Сучасні технології відкрили перед учасниками фінансового ринку можливості, які ще нещодавно здавалися фантастикою. Сьогодні для торгівлі акціями зовсім не обов'язково бути присутнім на біржовому майданчику. Так само не завжди потрібно відвідувати банк, щоб відкрити депозит, сплатити за телефон, комунальні чи інші послуги. Це стосується й страхування, медичних, юридичних, інформаційних послуг, бронювання номерів у готелях, санаторіях, пансіонатах, придбання квитків. Усі ці операції тепер можна виконати, не виходячи з дому чи офісу. Банки, інші фінансові установи та провайдери послуг пропонують для цього сучасні високотехнологічні інструменти.

1. Класифікація фінансових послуг у мережі Інтернет

Дослідження провідних консалтингових компаній свідчать, що в третьому тисячолітті роль ефективних фінансових взаємовідносин між клієнтами постійно зростатиме. Тому фінансові інститути, реагуючи на появу нових технологій, що підвищують цю ефективність, прагнуть якомога швидше впровадити їх і запропонувати своїм клієнтам. Саме запити корпоративних та мільйонів індивідуальних споживачів зробили Інтернет одним із пріоритетних каналів надання сучасних фінансових послуг. Це, своєю чергою, зумовило стрімкий розвиток фінансових інтернет-послуг — одного з найперспективніших напрямів електронного бізнесу.

Щоб проаналізувати цей сегмент е-бізнесу, насамперед варто чітко окреслити поняття «фінансові інтернет-послуги». Інтуїтивного розуміння їх як послуг, що надаються через Інтернет, недостатньо, оскільки воно не розкриває їхньої сутності. Тому необхідно визначити критерій, за яким послугу можна віднести до категорії інтернет-послуг. Такою вважається лише послуга, основна частина процесу надання якої відбувається в режимі реального часу (он-лайн) із широким використанням ключових можливостей Мережі як комунікаційного середовища нового покоління. Головна особливість Інтернету тут — здатність забезпечувати одночасну інформаційну взаємодію провайдера послуги з великою кількістю клієнтів. Функціональні характеристики послуги залежать від того, наскільки прикладна система використовує такі властивості Мережі, як доступність інформації незалежно від місця перебування клієнта та часу доби, глобальність, персоніфікованість, можливість оперативного прийняття рішень під час взаємодії системи з користувачами. Іншими словами, що більше у споживача можливостей для оперативного управління власними ресурсами, то вищим є рівень послуги та перспективнішим її впровадження.

Розглядаючи фінансові послуги як категорію е-бізнесу, важливо розмежовувати сферу фінансового забезпечення електронної комерції в Інтернеті та власне електронні фінансові послуги в Мережі. Фінансове забезпечення е-комерції передбачає створення та впровадження спеціалізованих платіжних систем та інструментів для оплати товарів і послуг, придбаних через Інтернет. Найчастіше така оплата здійснюється платіжними картками, переважно міжнародних платіжних систем (майже 70 % цих карток — кредитні). Також застосовуються дебетові картки, електронні гаманці, поштові перекази та розрахунки готівкою при отриманні товару чи послуги [2, c.210-213].

Існує кілька підходів до класифікації фінансових інтернет-послуг, які відрізняються ступенем деталізації або принципами групування. Досить вдалою видається класифікація аналітиків McKinsey & Company, які виокремлюють банкинг, управління капіталовкладеннями, торгівлю цінними паперами, управління капіталами, страхування, персональні фінансові послуги (зокрема мобільний банкинг) та стратегічне управління. Проте, взявши за основу сферу надання та функціональну спрямованість, вони частково врахували й клієнтську базу, виділивши персональні фінансові послуги, включно з мобільним банкингом, який може бути і корпоративною послугою.

Найпоширеніші в розвинутих країнах електронні фінансові інтернет-послуги можна згрупувати так:

• інтернет-банкинг (е-банкинг, і-банкинг) — надання банками клієнтам можливості електронного управління власними рахунками через Інтернет;

• інтернет-трейдинг (е-трейдинг, і-трейдинг) — надання фінансовими інститутами клієнтам можливості ефективно оперувати коштами та цінними паперами на глобальних валютних і фондових ринках за допомогою Інтернету;

• інтернет-страхування (е-страхування, і-страхування) — забезпечення процесу оформлення, оплати та придбання страхових полісів, а також отримання страхових премій через Інтернет.

Виділення фінансових послуг в окремий сегмент ринку зумовлене не лише спільним каналом доставки, а передусім їхньою орієнтацією на задоволення суміжних потреб клієнтів. Фінансові інтернет-послуги не тільки дають фінансовим установам змогу розширити присутність на ринках, а й формують нову модель поведінки споживачів. Клієнт, який користується такими послугами, відрізняється від традиційного так само, як самі інтернет-послуги відрізняються від звичних послуг в офісах. Оскільки Інтернет та е-бізнес уже перестали бути новинкою, споживачі очікують розширення видів послуг і підвищення рівня інформаційного обслуговування. Тому найпривабливіші системи фінансового обслуговування в Мережі працюють за принципом інформаційних вузлів, які пропонують комплексні послуги, часто агрегуючи пропозиції багатьох фінансових компаній.

Сьогодні очевидно, що в розвинутих країнах ринок фінансових інтернет-послуг практично сформувався. Лідерство поділили Америка та Європа: американці активніше користуються брокерськими послугами, а європейці — банківськими. Наступний крок — упровадження мобільних фінансів на основі поєднання стільникового зв'язку та Інтернету, що швидко набуває популярності. Наприкінці 2006 р. серед європейців мобільним банкингом (м-банкинг) користувалося близько 14 % клієнтів онлайнових фінансових послуг (у Скандинавії — 48 %, у Великій Британії — 22 %, у Німеччині — 13 %). За прогнозами Datamonitor, у 2005 р. лише в Європі налічуватиметься 27,1 млн користувачів м-банкингу. Durlacher Research оцінює частку мобільних банківських сервісів у 20—21 % загального обсягу ринку мобільних цифрових послуг, а витрати банків на розвиток інфраструктури м-банкингу зростуть із 43 млн у 2000 р. до 344 млн дол. США у 2004 р. Серед банків, що вже надають мобільні сервіси, — Barclays, Citigroup, Deutsche Bank, Dresdner Bank і Merita Nordbanken. Частка цифрових фінансових послуг у загальному обсязі прибутків інтернет-бізнесу становить 20—25 %, що є стабільним показником для країн із розвинутою банківською, інвестиційною та мережевою інфраструктурою [4, c.364-366].

2. Особливості надання страхових послуг у мережі Інтернет

Після банків та інвестиційних посередників можливості Інтернету почали використовувати й на ринку страхування. Це закономірний процес, адже страхування увійшло до лідерів світової економіки та успішно конкурує з іншими фінансовими інститутами за клієнтів і їхні кошти. Нині страховий ринок вважається одним із найперспективніших, і дедалі більше фінансових інститутів пробують на ньому свої сили. Особливого значення це набуло після 2001 року, який став надто важким на «дорогі» страхові випадки. 20 грудня 2001 р. перестрахувальна компанія SwissRe оцінила сумарні збитки страхувальників за рік у 115 млрд дол. США — абсолютний рекорд виплат в історії страхового ринку, значною складовою якого стали теракти в США 11 вересня 2001 р. Міжнародне рейтингове агентство Standard & Poor's одразу оцінило їх у 10—15 млрд дол. США, зазначивши, що перевищення виплат позначки 50 млрд дол. США загрожуватиме майбутньому всього ринку. Іноземні страхувальники вважають проблеми серйозними, однак про банкрутство великих компаній поки не йдеться. Більше того, провідні фінансові інститути вбачають у цьому можливості для збільшення прибутків. Так, 2 листопада 2001 р. англо-американська компанія Prudential (друга за величиною у Великій Британії) оголосила про продаж свого бізнесу із загального страхування (разом із 1200 працівниками) за 1,2 млрд дол. США страховому підрозділу банку Credit Suisse — компанії Winterthur. Очевидно, що для відновлення резервів страхувальники підвищуватимуть премії за поліси, що, з одного боку, посилить конкуренцію, а з другого — стимулюватиме впровадження нових технологій, які дадуть перевагу компаніям, що запропонують привабливіші послуги.

На страховому ринку об'єктами купівлі-продажу є специфічний товар — страхові послуги. Основні споживачі — юридичні та фізичні особи. Для них компанії розробляють страхові продукти, визначають програми страхування, формують попит і пропозицію. Наприклад, у США кількість страхових продуктів сягає 3000, а кількість зайнятих у страховому бізнесі перевищує 2,1 млн осіб. У процесі страхування формується страховий поліс та укладається договір між клієнтом і компанією [3, c.62-64]. Поліс є юридичним документом, у якому зазначаються об'єкт страхування (майно, людина, відповідальність), страховий випадок, термін дії договору, страхова сума та премія. Після узгодження всіх питань документ підписується обома сторонами. Однак процес страхування на цьому не завершується: договірні відносини підтримуються тривалий час і можуть продовжуватися за взаємною згодою. Упродовж цього періоду між партнерами триває значний документообіг. Клієнт здійснює платежі (одноразово або регулярно), а страхувальник при настанні страхового випадку виплачує компенсацію або надає інші види відшкодування згідно з договором. Отримавши кошти клієнтів, компанії проводять із ними значний обсяг операцій. На Заході безпосередньо страхова діяльність часто є збитковою, і ці збитки компенсуються прибутками від інвестиційної діяльності. Тому широке застосування інформаційних технологій та економіко-математичних методів давно стало необхідною умовою ефективної реалізації цих бізнес-процесів. Вихід у Інтернет відкрив новий канал для надання страхових послуг і сучасні напрями розвитку страхового бізнесу.

Під інтернет-страхуванням аналітики розуміють таку взаємодію між страховою компанією та клієнтом, коли в Мережу виносяться бізнес-процеси (або їх частина), що виникають під час маркетингу страхових продуктів, їх продажу та виконання сторонами взаємних зобов'язань за договором. Інтернет-представництво страхової компанії, виконуючи функції віртуального офісу, має забезпечувати клієнтові:

• надання детальної інформації про послуги компанії;

• надання повної інформації про загальне та фінансове становище компанії;

• розрахунок величини страхової премії та визначення умов її виплати для кожного виду страхування залежно від конкретних параметрів;

• отримання електронних копій документів страхування та можливість їх заповнення (зокрема безпосередньо через Інтернет);

• замовлення та оплату (одноразово або періодично) поліса страхування (в т. ч. безпосередньо через Інтернет);

• передачу поліса, завіреного електронно-цифровим підписом страхувальника, клієнту через Мережу;

• інформаційний обмін між сторонами в разі настання страхового випадку;

• оплату страхової премії клієнту через Інтернет у разі настання страхового випадку;

• можливість інформаційного обміну між страхувальником і клієнтом у період дії договору (зокрема для отримання звітів та надання інформаційно-довідкових, консалтингових та інших послуг) [1, c.86-88].

Експерти вважають, що значний потенціал має ринок розміщення ризиків у режимі реального часу, який дає менеджерам з управління ризиками змогу проводити он-лайнові аукціони серед страхувальників і брокерів, що забезпечує «прозорість» операцій і справедливі ціни. Потенційна економія пов'язана не лише зі скороченням адміністративних витрат, а й зі зменшенням до 50 % часу, необхідного ризик-менеджеру для пошуку потрібних продуктів.

Із Інтернетом пов'язаний іще один перспективний напрям розвитку страхового ринку. У сфері інтернет-бізнесу, як і в будь-якій діяльності, існують ризики, які можуть стати предметом страхового захисту. У розвинутих країнах уже пропонуються послуги страхування таких ризиків:

• наслідків «кіберзлочинності»;

• виводу з ладу електронного обладнання інформаційних мереж;

• порушення цілісності баз даних та прикладних систем;

• фінансових ризиків у системах е-бізнесу;

• різних видів відповідальності (наприклад, за недоброякісну рекламу в Мережі, за розголошення конфіденційних даних про клієнтів, номери кредитних карток тощо).

Західні компанії вже широко використовують Інтернет як для популяризації страхового бізнесу, маркетингу продуктів, укладання договорів і продажу полісів, так і для розвитку послуг зі страхування ризиків від діяльності в Мережі. Основні напрями діяльності західних страхових компаній, представлених в електронному каталозі Yahoolnsurance, охоплюють 18 категорій, зокрема:

• страхування життя;

• страхування автотранспорту;

• авіа-страхування;

• страхування будівельно-монтажних робіт;

• страхування туристів;

• страхування морських перевезень;

• страхування керівників та популярних людей [5, c.374-375].

Висновки

Отже, Інтернет як інформаційно-транспортна технологія вже зробив фінансові продукти та послуги доступнішими для ширшого кола клієнтів, усунувши географічні та часові бар'єри. На розширеному ринку банки та інші фінансові організації отримали змогу збільшити клієнтську базу та розширити пропозицію. Фактично, на основі Інтернету фінансові організації впроваджують нові методи, правила та традиції дистанційного обслуговування. Провідні західні експерти одностайні в тому, що застосування інтернет-технологій у фінансовій сфері значно розширить спектр послуг і докорінно змінить звичну модель ділових взаємовідносин із клієнтами, зробивши їх динамічнішими, що загалом підвищить ефективність функціонування фінансових інститутів.

Для розвитку інтернет-систем фінансового обслуговування юридичних і приватних осіб необхідно вирішити низку теоретичних та прикладних проблем, досягти згоди в багатьох питаннях організації та ведення бізнесу. До найважливіших проблем належать технологічні питання (зокрема створення загальноприйнятної системи стандартизації та сертифікації технічних засобів і програмного забезпечення, розвиток систем захисту платіжних трансакцій). Чимало питань зосереджено в комплексній проблемі створення «електронних» грошей та забезпечення їх ефективного функціонування на глобальних і національних ринках. Великої уваги заслуговують соціально-економічні та етичні аспекти, нормативно-методологічне та правове забезпечення фінансових операцій у Мережі.

Список використаної літератури

1. Івахненков С. Інформаційні технології в організації бухгалтерського обліку та аудиту: Навчальний посібник/ Сергій Івахненков,. - К.: Знання-Прес, 2003. - 349 с.

2. Інформаційні технології: Нормативна база/ Упор. Є. К. Пашутинський. - К.: КНТ, 2005. - 500 с.

3. Клименко О. Інформаційні системи і технології в обліку: Навчальний посібник/ Олександр Клименко; М-во освіти і науки України, Полтавський ун-т споживчої кооперації України. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 319 с.

4. Маркетинг для магістрів / Національна академія управління ; ред. М. М. Єрмошенко, С. А. Єрохіна. - К.: Національна академія управління. – 2007 - Т. 2. - 2007. - 540 с.

5. Шквір В. Інформаційні системи і технології в обліку: Практикум/ Володимир Шквір, Анатолій Загородній, Олег Височан,. - К.: Знання , 2006. - 429 с.