Курсова робота

Інтелектуальна власність – як об`єкт митного регулювання

Інтелектуальна власність сьогодні є важливим об'єктом митного регулювання та захисту від контрафакту на кордоні держави. Автор розглядає правову природу нематеріальних прав, класифікацію їхніх об'єктів у системі законодавства України та міжнародну практику. Особливу увагу приділено процедурам митного контролю, реєстрації товарів та заходам щодо призупинення оформлення підозрюваної продукції згідно із Митним кодексом.

Опубліковано 8 вересня 2026 р.Право

Право Курсова робота Коледж

Вступ.

РОЗДІЛ 1. Інтелектуальна власність як право на результати творчої діяльності людини.

1.1 Поняття інтелектуальної власності.

РОЗДІЛ 2. Система інтелектуальної власності.

2.1 Об'єкти права інтелектуальної власності.

2.2 Система законодавства України про інтелектуальну власність.

2.3 Міжнародна система інтелектуальної власності.

РОЗДІЛ 3. Митне регулювання інтелектуальної власності.

3.1. Митний контроль та митне оформлення товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності.

3.2. Регулювання законодавства щодо захисту права інтелектуальної власності при переміщенні товарів через митний кордон.

Висновки.

Список використаних джерел.

Вступ

В умовах глобалізації та інформатизації суспільства міжнародна спільнота дедалі більше уваги приділяє посиленню правової охорони інтелектуальної власності. При цьому можна виділити два основні напрями розв'язання цієї проблеми: зовнішній, що формується під впливом економічного тиску на Україну з боку США та інших держав, та внутрішній, який визначається реальним станом економіки та її потребами. Відповідно до цих напрямів ухвалюються нормативні акти, спрямовані на посилення охорони прав інтелектуальної власності. Показово, що лише протягом 2001 року було прийнято 15 законів, які прямо чи опосередковано стосуються цієї сфери.

Актуальність. Питання охорони інтелектуальної власності стало настільки гострим, що навіть Президент України зазначив: «До основних завдань у цій сфері відношу створення в Україні сучасної, узгодженої зі світовими нормами та стандартами національної системи охорони інтелектуальної власності, забезпечення необхідної законодавчої бази. Це надто коштовний товар, щоб бездумно його розтринькувати» [9, с.3].

Захист прав інтелектуальної власності забезпечується нормами цивільного, кримінального, адміністративного та митного права. Відповідно до ст. 256 МК України, митний контроль та митне оформлення товарів, що містять інтелектуальну власність, здійснюються у встановленому порядку. Детальніші правила переміщення через митний кордон України таких товарів визначені Постановою КМУ № 412 від 28 квітня 2001 р. «Про затвердження Положення про порядок реєстрації та переміщення через митний кордон України товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності» [9, с.5].

Мета: надати характеристику інтелектуальної власності як об'єкта митного регулювання.

Завдання:

розглянути інтелектуальну власність як право на результати творчої діяльності людини;
визначити систему інтелектуальної власності (об'єкти права інтелектуальної власності, законодавство України про інтелектуальну власність, міжнародна система інтелектуальної власності);
розкрити особливості митного регулювання інтелектуальної власності.

РОЗДІЛ 1. Інтелектуальна власність як право на результати творчої діяльності людини

1.1 Поняття інтелектуальної власності

У широкому розумінні інтелектуальна власність — це закріплені законом права на результати інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній та художній сферах.

Інтелектуальна діяльність є творчою, а творчість — це цілеспрямована розумова праця людини, результатом якої стає щось якісно нове, що вирізняється неповторністю, оригінальністю та унікальністю. Чим вищий інтелектуальний потенціал особи, тим ціннішими є результати її творчої діяльності, тобто інтелектуальна власність [2, с. 14].

Людині притаманні два види творчості — художня та технічна. Художня творчість породжує літературні та художні твори, а технічна — винаходи, торговельні марки, комерційні таємниці тощо.

Результати художньої творчості використовуються в гуманітарній сфері для збагачення внутрішнього світу людини та формування її світогляду. Натомість результати технічної творчості застосовуються переважно у виробництві товарів і наданні послуг, сприяючи підвищенню технічного рівня суспільного виробництва, його ефективності та конкурентоспроможності продукції.

За історичною традицією результати технічної творчості називають об'єктами права промислової власності або просто «промисловою власністю». Це поняття іноді помилково ототожнюють із матеріальними об'єктами промисловості — будівлями, спорудами, обладнанням. Однак це не так. Промислова власність є різновидом інтелектуальної власності. Слово «промислова» у цьому словосполученні закріпилося через те, що вона знаходить своє застосування головним чином у промисловості — секторі економіки, найбільш зацікавленому в ній.

Важливо підкреслити, що під інтелектуальною власністю розуміють не сам результат інтелектуальної діяльності, а право на цей результат. На відміну від матеріальних об'єктів, які можна відчути на дотик (книга, автомобіль), право є нематеріальним. Отже, інтелектуальна власність — це нематеріальний об'єкт.

З цього випливає низка важливих наслідків. Наприклад, на відміну від матеріальних об'єктів, інтелектуальною власністю у багатьох випадках заволодіти значно легше. Якщо під час бесіди ви розкриєте комерційну таємницю, ця інформація перейде до вашого співрозмовника, і повернути її назад, як матеріальний об'єкт, неможливо. Відтепер обидві сторони володіють одним і тим самим об'єктом. Відмінності спостерігаються й під час обміну. Якщо ви обмінялися з партнером комп'ютерами, кожна сторона матиме по одному комп'ютеру. Але якщо ви обмінялися ідеями як результатами творчої діяльності, то кожна сторона матиме по дві ідеї.

Якщо інтелектуальна власність нематеріальна, то що ж є об'єктом власності? Об'єктом власності є право на результати інтелектуальної діяльності людини. Це право має подвійну природу. З одного боку, творець нематеріального об'єкта має права, подібні до прав власника матеріального об'єкта, оскільки право на результат творчої діяльності забезпечує його власнику виняткову можливість розпоряджатися цим результатом на власний розсуд і передавати його іншим особам, тобто воно подібне до майнового права на матеріальні об'єкти. З іншого боку, поряд із майновим правом існує духовне право творця на результат творчої праці — так зване право автора. Автор має сукупність особистих немайнових (моральних) прав, які не можуть відчужуватися від їхнього власника через свою природу, та майнових прав. Іншими словами, якщо майнове (економічне) право на результат творчої праці може бути відділене від творця (передане іншій особі в обмежене чи необмежене користування), то моральне (немайнове) право автора є невіддільним від творця і не може бути передане іншій особі.

Таким чином, право інтелектуальної власності є сукупністю тріади майнових прав (право володіти, право користуватися, право розпоряджатися) та немайнових прав (право на авторство, право на недоторканність твору тощо) (рис. 1).

Деякі науковці трактують право інтелектуальної власності як виключне право правовласника дозволяти або забороняти іншим особам користуватися результатами творчої діяльності [2, с.23]. Проте в українському законодавстві закріплена конструкція права інтелектуальної власності, відображена на рис. 1. Тому надалі ми послуговуватимемося саме цим поняттям.

Майнові та особисті (немайнові) права на результат творчої діяльності взаємопов'язані й тісно переплетені, утворюючи нерозривну єдність. Двоякість права є найважливішою особливістю інтелектуальної власності.

РОЗДІЛ 2. Система інтелектуальної власності

2.1 Об'єкти права інтелектуальної власності

На рис. 2 наведено класифікацію об'єктів інтелектуальної власності, визначених Цивільним кодексом України.

Для зручності всі об'єкти поділено на три групи: об'єкти промислової власності, нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності, об'єкти авторського права і суміжних прав.

Винахід (корисна модель) — це результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології. Він може бути секретним, якщо містить інформацію, віднесену до державної таємниці. Якщо винахід (корисна модель) створений працівником у зв'язку з виконанням службових обов'язків чи за дорученням роботодавця (якщо трудовим договором не передбачено інше) або з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва та обладнання роботодавця, він вважається службовим [14, 18].

Промисловий зразок — це результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання.

Торговельна марка — це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Географічне зазначення — це назва географічного місця, яка використовується для позначення товару, що походить із цього місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, зумовлені головним чином природними умовами чи людським фактором, характерними для даного географічного місця, або поєднанням цих чинників. Сутність фірмового найменування випливає з самої назви цього об'єкта. Однак, на відміну від попередніх об'єктів, наразі не існує закону, який би охороняв права на нього [14, с.20].

Нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності.

Сорт рослин — це окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція) у межах нижчого з відомих ботанічних таксонів. Під породою тварин зазвичай розуміють селекційні досягнення у тваринництві.

Топографія інтегральної мікросхеми — це зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з'єднань між ними.

Комерційна таємниця — це технічна, комерційна, організаційна та інша інформація, яка здатна підвищити ефективність виробництва або іншої соціально доцільної діяльності чи забезпечити інший позитивний ефект.

Відкриття — це встановлення невідомих раніше закономірностей, властивостей і явищ матеріального світу.

Раціоналізаторська пропозиція — це визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності.

Об'єкти авторського права і суміжних прав. Ці об'єкти, своєю чергою, поділяються на дві групи: власне об'єкти авторського права (твори літератури і мистецтва, комп'ютерні програми, компіляції даних (бази даних)) та об'єкти, суміжні з авторськими правами (виконання творів, фонограми і відеограми, програми (передачі) організацій мовлення) [14, с. 25].

Перелік об'єктів права інтелектуальної власності, наведений на рис. 2.1, не є вичерпним. З розвитком цивілізації з'являтимуться нові об'єкти, насамперед у галузі інформаційних технологій, генної інженерії тощо.

Суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать за заповітом або за договором особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності [14, с.26].

Суб'єктами права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки є автори або фізичні чи юридичні особи, до яких право авторів перейшло за договором чи заповітом.

Суб'єктами права на торговельні марки та зазначення походження товарів можуть бути юридичні особи, а також фізичні особи, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність.

Суб'єктом правовідносин, що виникають у процесі створення і використання сортів рослин, може бути будь-яка юридична чи фізична особа.

Суб'єктом права на раціоналізаторську пропозицію є раціоналізатор, тобто автор пропозиції, який створив її своєю творчою працею.

Оскільки комерційною таємницею відповідно до чинного законодавства визнаються переважно відомості, що стосуються підприємницької діяльності, суб'єктами права на комерційну таємницю (ноу-хау) є особи, які займаються підприємницькою діяльністю, — як фізичні, так і юридичні.

До суб'єктів авторського права належать: автори творів; спадкоємці й інші правонаступники; організації, що керують майновими правами авторів на колективній основі.

Авторами визнаються особи, творчою працею яких створено твір. Авторами є не лише творці оригінальних творів, а й творці похідних (залежних) творів: перекладів, переробок, копій творів мистецтва тощо [14, с.28].

Поряд із фізичними особами, власниками авторських прав можуть бути юридичні особи, які придбали окремі авторські повноваження за договором з автором чи одержали їх за заповітом або в інших випадках.

Після смерті автора суб'єктами авторського права стають його спадкоємці. Спадкування авторських прав здійснюється за законом або за заповітом. При спадкуванні за законом спадкоємцями можуть стати лише громадяни, які є законними спадкоємцями. При спадкуванні за заповітом авторські права можуть бути передані будь-якому громадянину.

Суб'єктами авторського права можуть бути також видавництва, театри, кіностудії та інші організації, що займаються використанням творів.

Організації, що керують майновими правами автора на колективній основі, не є власниками авторських прав. У відносинах із третіми особами вони виступають як представники авторів і діють від їхнього імені та в їхніх інтересах. Це порівняно нове явище для України, і законодавчо воно врегульоване не до кінця.

Відповідно до Закону України «Про власність» суб'єктами права інтелектуальної власності визначаються громадяни, юридичні особи і держава. Держава може стати суб'єктом зазначених прав у чітко визначених законом випадках. Однак у Цивільному кодексі України держава як суб'єкт права не згадується. Найближчим часом це протиріччя має бути усунуте [15, с. 45].

2.2 Система законодавства України про інтелектуальну власність

Правовідносини у сфері інтелектуальної власності в Україні регулюються окремими положеннями Конституції України (ст. 41, 54), нормами Цивільного кодексу України (Книга IV «Право інтелектуальної власності»), Кримінального та Митного кодексів України, Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В Україні діють 10 спеціальних законів у сфері інтелектуальної власності. Це закони України: «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про охорону прав на сорти рослин», «Про охорону прав на зазначення походження товарів», «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем», «Про авторське право і суміжні права», «Про захист економічної конкуренції», «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм», «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаних з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування».

Окремі норми, що стосуються інтелектуальної власності, містяться в багатьох інших законах України.

У випадку, коли необхідно врегулювати спори щодо прав на об'єкти інтелектуальної власності між фізичними або юридичними особами України та іноземних держав, верховенство перед національними законами мають міжнародні договори, до яких приєдналася Україна. На сьогодні Україна є учасницею 18 багатосторонніх міжнародних договорів у цій сфері.

За роки незалежності в Україні розбудовано Державну систему правової охорони інтелектуальної власності. За здійснення політики у сфері інтелектуальної власності відповідає Міністерство освіти і науки України. Виконання конкретних функцій у цій сфері Міністерство делегувало Державному департаменту інтелектуальної власності, який є урядовим органом державного управління, уповноваженим представляти, реєструвати і підтримувати на території України права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, зазначення походження товарів, топографії інтегральних мікросхем, а також здійснювати реєстрацію об'єктів авторського права: творів літератури і мистецтва, комп'ютерних програм, баз даних тощо. Державний департамент інтелектуальної власності проводить єдину державну політику у сфері охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності, здійснює роботи з удосконалення законодавчої і нормативної бази, міжнародного співробітництва, забезпечує умови для введення інтелектуальної власності до господарського обороту, підготовки та підвищення кваліфікації фахівців, взаємодії з громадськими організаціями тощо [15, с. 59].

До сфери управління Державного департаменту інтелектуальної власності включено: Український інститут промислової власності, Українське агентство з авторських і суміжних прав, Інститут інтелектуальної власності і права, Державне підприємство «Інтелзахист». У структурі Департаменту є підрозділи державних інспекторів з питань інтелектуальної власності.

Головною функцією Українського інституту промислової власності (Укрпатенту) є здійснення експертизи заявок на об'єкти промислової власності. Саме його експерти проводять експертизу поданих заявниками матеріалів на предмет відповідності умовам правової охорони та надають експертний висновок. Охоронний документ — патент або свідоцтво — видає Державний департамент інтелектуальної власності. Укрпатент має філію, що надає інформаційні послуги та здійснює патентний пошук.

Головною функцією Українського агентства з авторських і суміжних прав (УААСП) є колективне управління правами авторів. УААСП за бажанням автора здійснює підготовку до державної реєстрації об'єктів авторського права і суміжних прав та видачі автору охоронного документа — свідоцтва. Важливою функцією УААСП є надання допомоги авторам щодо захисту їхніх прав у разі порушення.

Інститут інтелектуальної власності і права виконує функцію підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері інтелектуальної власності. Він готує спеціалістів і магістрів зі спеціальності «Інтелектуальна власність», а також підвищує кваліфікацію патентних повірених, патентознавців, професійних оцінювачів прав на об'єкти інтелектуальної власності, державних службовців тощо.

Державне підприємство «Інтелзахист» опікується питаннями боротьби з порушеннями прав на об'єкти інтелектуальної власності, причому більшою мірою суміжними правами.

Головним завданням державних інспекторів з питань інтелектуальної власності є попередження правопорушень у цій сфері. Інспектори — це повноважні представники Державного департаменту інтелектуальної власності в регіонах України.

Всеукраїнська асоціація інтелектуальної власності має міжвідомчий характер. Вона сприяє доведенню основних проблем, що існують у сфері інтелектуальної власності, до відома законодавчої та виконавчої гілок влади.

Особливе місце займає Всеукраїнська асоціація патентних повірених України. За чинним законодавством саме через патентних повірених здійснюється патентування вітчизняних винаходів за кордоном і навпаки. Патентні повірені надають також кваліфіковані послуги фізичним і юридичним особам з питань правової охорони, використання та захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності.

Товариство винахідників і раціоналізаторів України займається популяризацією винахідницької діяльності та надає винахідникам і раціоналізаторам посильну допомогу в їхній діяльності.

Українська асоціація власників товарних знаків опікується інтересами правоволодільців знаків.

2.3 Міжнародна система інтелектуальної власності

Основою міжнародної системи інтелектуальної власності на кінець 2004 року є 22 угоди, 14 з яких регулюють правовідносини у сфері промислової власності, а вісім відносяться до авторського права і суміжних прав. Україна приєдналася до 14 договорів і продовжує роботу щодо приєднання до інших. Нижче наведено перелік міжнародних договорів.

Договори про захист інтелектуальної власності:

Бернська конвенція про захист літературних і художніх творів.
Брюссельська конвенція про розповсюдження сигналів, що несуть програми через супутник.
Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм.
Мадридська угода про санкції за неправдиві та неправильні позначення походження виробів.
Найробський договір про охорону олімпійського символу.
Паризька конвенція про охорону промислової власності.
Договір про патентне право (PLT).
Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення.
Договір про закони про торговельні марки.
Договір про міжнародну реєстрацію аудіовізуальних творів.
Вашингтонський договір про інтелектуальну власність стосовно інтегральних схем.
Договір ВОІВ про авторське право.
Договір ВОІВ про виконання і фонограми.

Глобальні договори системи охорони:

Будапештський договір про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів з метою патентної процедури.
Гаазька угода про міжнародну реєстрацію промислових зразків.
Лісабонська угода про захист зазначень місця походження виробів та їх міжнародної реєстрації.
Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків.
Договір про патентну кооперацію.

Договори про класифікації:

Локарнська угода про утворення міжнародної класифікації промислових зразків.
Ніццька угода про міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків.
Страсбурзька угода про міжнародну патентну класифікацію.
Віденська угода про утворення міжнародної класифікації зображувальних елементів.

Адмініструє ці договори Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), заснована у 1967 р. на Дипломатичній конференції у Стокгольмі. У 1974 р. ВОІВ отримала статус однієї з 16 спеціалізованих організацій ООН. На сьогодні членами ВОІВ є 179 держав, у тому числі й Україна [1, с. 75].

Головними завданнями ВОІВ є:

поліпшення взаєморозуміння і розвиток співробітництва між державами в інтересах їх взаємної користі на основі поваги до їх суверенітету і рівності;
заохочення творчої діяльності, сприяння охороні інтелектуальної власності в усьому світі;
модернізація та підвищення ефективності адміністративної діяльності міжнародних угод, створених у сфері охорони промислової власності, а також охорона літературних і художніх творів.

Контроль за виконанням угод здійснюють керівні органи ВОІВ.

Конвенція, що засновує ВОІВ, передбачає наявність чотирьох органів: Генеральної Асамблеї, Конференції, Координаційного комітету і Міжнародного бюро ВОІВ (секретаріату).

Генеральна Асамблея ВОІВ, членами якої є держави-члени ВОІВ за умови, що вони також є членами Асамблеї Паризького і (або) Бернського Союзів, а також Швейцарської Конфедерації — країни місця перебування ВОІВ, є верховним органом ВОІВ. На відміну від Генеральної Асамблеї, у Конференції беруть участь усі держави, що є членами ВОІВ. Членами Координаційного комітету є 72 країни, у тому числі Україна. Координаційний комітет — це виконавчий орган Генеральної Асамблеї і Конференції, що виконує консультативні функції.

Генеральна Асамблея і Конференція скликаються на чергові сесії кожні два роки, Координаційний комітет — щорічно. Виконавчим головою ВОІВ є Генеральний директор, який обирається Генеральною Асамблеєю на шестирічний термін. Секретаріат ВОІВ має назву «Міжнародне бюро» і знаходиться в Женеві (Швейцарія).

РОЗДІЛ 3. Митне регулювання інтелектуальної власності

3.1. Митний контроль та митне оформлення товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності

Глобальне спрямування міжнародного співтовариства в умовах глобалізації та інформатизації суспільства гостро проявляється у посиленні правової охорони інтелектуальної власності. При цьому простежуються два вектори розв'язання проблеми: міжнародний, що здійснюється під впливом економічного тиску на Україну з боку США та інших країн, і внутрішній — здійснюваний відповідно до реального стану економіки та її потреб. Відповідно приймаються нормативні акти, що посилюють охорону права інтелектуальної власності. Достатньо сказати, що лише в 2001 р. прийнято 15 нормативних актів на рівні закону, що прямо чи опосередковано стосуються охорони інтелектуальної власності. Проблема охорони інтелектуальної власності назріла настільки, що навіть Президент України визнав: «До основних завдань у цій сфері відношу створення в Україні сучасної, узгодженої зі світовими нормами та стандартами національної системи охорони інтелектуальної власності, забезпечення необхідної законодавчої бази. Це надто коштовний товар, щоб бездумно його розтринькувати» [9, с.3]. Тому варто визначити чинники механізму охорони:

комплексність правовідносин у сфері інтелектуальної власності;
наявність індивідуального інтересу щодо монопольного використання переваг новинок;
необхідність системного підходу при регулюванні відносин у сфері інтелектуальної власності;
переважаючий дезінтеграційний підхід до регулювання зазначених відносин;
при прийнятті нормативних актів не завжди передбачаються наслідки їх прийняття, і в більшості випадків це не забезпечується матеріальними і організаційними засобами;
правозастосовча практика не забезпечує охорону прав інтелектуальної власності.

Охорона прав інтелектуальної власності здійснюється засобами цивільного, кримінального, адміністративного, у тому числі й митного права. Згідно зі ст. 256 МК України митний контроль та митне оформлення товарів, що містять інтелектуальну власність, здійснюються у встановленому порядку. Детальніше особливості переміщення через митний кордон України товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності, урегульовано Постановою КМУ № 412 від 28 квітня 2001 р. «Про затвердження Положення про порядок реєстрації та переміщення через митний кордон України товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності» [9, с. 5].

Власник прав на об'єкт права інтелектуальної власності, який має підстави вважати, що при переміщенні товарів через митний кордон України порушуються чи можуть бути порушені його права, має право подати заяву до центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи (ДМСУ) про реєстрацію товару, що містить об'єкт інтелектуальної власності. Цей орган веде реєстр зазначених товарів.

Порядок реєстрації товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності, включаючи форму заяви власника прав, перелік інформації та документів, які додаються до заяви, порядок подачі та розгляду заяви, порядок ведення реєстру визначається Кабінетом Міністрів України. Після реєстрації відповідного товару в реєстрі митні органи України вживають заходів щодо попередження переміщення через митний кордон України контрафактних товарів [9, с.11].

Для забезпечення митного контролю при переміщенні через митний кордон України товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності, інформація про зареєстровані товари надсилається до всіх митних органів України.

Якщо митний орган на основі даних реєстру товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності, який ведеться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, виявляє ознаки того, що товари, пред'явлені для митного контролю та митного оформлення, є контрафактними, їх митне оформлення призупиняється. Такі товари підлягають розміщенню на складах тимчасового зберігання або на складах митних органів. Рішення про призупинення митного оформлення терміном на 15 календарних днів із можливістю наступного продовження не більше ніж на 15 календарних днів приймає начальник митного органу або особа, що його заміщує.

Не пізніше наступного робочого дня після дати прийняття рішення про призупинення митного оформлення товарів митний орган повідомляє відповідного власника прав на об'єкт права інтелектуальної власності про факт переміщення через митний кордон України цих товарів, а декларанта — про причини призупинення їх митного оформлення, а також повідомляє декларантові найменування та адресу власника прав. У повідомленні власникові прав зазначається, митне оформлення яких саме товарів призупинене, заявлена декларантом митна вартість цих товарів, найменування та адреса власника зазначених товарів, а також інша необхідна інформація.

Власник прав на об'єкт права інтелектуальної власності та декларант з дозволу митного органу можуть брати проби і зразки товарів, щодо яких прийнято рішення про призупинення митного оформлення, і направляти їх на експертизу. Копії відповідних експертних висновків подаються митному органові.

Якщо протягом термінів, зазначених вище, контрафактність товарів буде підтверджена, митний орган у зазначеному порядку порушує справу про порушення вимог законодавства про інтелектуальну власність і митного законодавства, а товари — безпосередні предмети правопорушення — вилучаються в установленому законом порядку.

Якщо протягом термінів контрафактність товарів не буде підтверджена, ці товари підлягають митному оформленню звичайним порядком. Відшкодування витрат, пов'язаних з призупиненням митного оформлення товарів, здійснюється за рахунок власника прав на об'єкт права інтелектуальної власності. Порядок відшкодування зазначених витрат, а також порядок розпорядження контрафактними товарами після їх конфіскації визначається законом.

При здійсненні контролю за переміщенням через митний кордон України товарів, що містять об'єкти інтелектуальної власності, митні органи взаємодіють з іншими органами державної влади, уповноваженими у сфері захисту інтелектуальної власності, в порядку, що визначається законодавством України [15, с.67].

3.2. Регулювання законодавства щодо захисту права інтелектуальної власності при переміщенні товарів через митний кордон

У процесі приєднання України до Світової організації торгівлі Україна повинна забезпечити приведення національного законодавства у відповідність вимогам ринкової економіки, гармонізувати та уніфікувати національне законодавство із загальноприйнятими в європейській та світовій практиці нормами та стандартами, що передбачені угодами та конвенціями ГАТТ/СОТ.

Відповідно до статті 3 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року № 92-IV, порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу [1, с.77].

Безпосереднє керівництво митною справою покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи — Державну митну службу України.

Згідно із статтею 4 Митного кодексу України митне регулювання здійснюється на основі принципів:

виключної юрисдикції країни на її митній території;
виключної компетенції митних органів України щодо здійснення митної справи;
законності;
єдиного порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України;
системності;
ефективності;
додержання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб;
гласності та прозорості.

Оскільки згідно з законодавством (статті 3, 4 Митного кодексу України) безпосереднє здійснення митної справи є виключною компетенцією митних органів, розробка та внесення змін до нормативно-правових актів, які забезпечують реалізацію положень Митного кодексу України, має здійснюватися Держмитслужбою України.

1.1. Причини та умови виникнення проблеми:

Національне законодавство щодо сприяння захисту права інтелектуальної власності при переміщенні товарів через митний кордон України (розділ Х Митного кодексу України) базується на положеннях Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності Світової організації торгівлі (Угода ТРІПС). Однак ряд положень, що містяться в зазначеній Угоді, до Митного кодексу України внесено Законом України від 16.11.06 № 359-V «Про внесення змін до Митного кодексу України (щодо сприяння захисту прав інтелектуальної власності при переміщенні товарів через митний кордон України)». Це спричинило необхідність розробки нормативних документів, якими необхідно регламентувати нові вимоги, встановлені зазначеним Законом;
відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.04.06 № 412 «Про затвердження Положення про порядок реєстрації та переміщення через митний кордон України товарів, що містять об'єкти інтелектуальної власності» митними органами ведеться реєстр товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності. Ця постанова була прийнята до набуття чинності Митним кодексом, у зв'язку з чим виникла значна кількість протиріч та неузгодженостей між цими двома регуляторними актами. Наприклад, кількість товарів, що випускаються під однією торговою маркою, може бути досить обширною (одяг, парфуми, косметичні товари, взуття, окуляри, посуд, галантерейні вироби тощо, асортимент яких постійно оновлюється), а за внесення кожного товару, класифікованого відповідно до УКТЗЕД, необхідно сплачувати певні суми. В результаті такого підходу до питання ведення митного реєстру це призводило до значних витрат власників об'єктів права інтелектуальної власності. У зв'язку з цим значної активності з боку власників прав інтелектуальної власності не спостерігалося, отже, не були створені належні умови, які значною мірою перешкоджали б надходженню до України контрафактних товарів [1, с.78].

Ведення митного реєстру саме об'єктів права інтелектуальної власності здешевлює такі процедури для власників майнових прав інтелектуальної власності та забезпечує більш дієвий контроль з боку митних органів, направлений на сприяння захисту прав інтелектуальної власності. Відповідним чином побудовано ведення митного реєстру в країнах-членах ГАТТ/СОТ;

зміна принципів, пов'язаних з внесенням до митного реєстру не товарів, а об'єктів права інтелектуальної власності, потребує внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 1997 р. № 65 «Про ставки митних зборів»;
митним органам з дня набуття чинності вищезазначеним Законом надано право призупиняти митне оформлення товару за власною ініціативою в разі переміщення через митний кордон України товару, щодо якого не подано заяву про захист права інтелектуальної власності, але є достатні підстави вважати, що під час його переміщення може бути порушено право на об'єкт права інтелектуальної власності (застосування дії Ex Officio, що передбачені статтею 58 Угоди ТРІПС). Це призводить до необхідності визначити чіткі положення щодо контролю у разі ймовірності порушення прав інтелектуальної власності відносно товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності (наприклад, широко відомі торговельні марки) та які не включені до митного реєстру. У разі пропуску через митний кордон відповідних товарів шкода може бути нанесена не тільки власнику майнових прав, але й споживачам таких товарів;
набуття права діяти за власною ініціативою (застосування дії Ex Officio) потребує регламентування питань, пов'язаних з отриманням інформації та взаємодією митних органів з іншими правоохоронними і контролюючими органами та власниками прав на об'єкти права інтелектуальної власності [1, с. 78].

1.2. Обґрунтування неможливості розв'язання проблеми за допомогою чинного регуляторного акта:

Чинне регулювання не забезпечує розв'язання проблеми, оскільки в ньому відсутні положення, які можуть усунути причини та умови існування проблеми, описані в п. 1.1.

1.3. Суб'єкти, на яких проблема справляє негативний вплив:

суб'єкти підприємницької діяльності — власники майнових прав на широко відомі торговельні марки, не внесені до митного реєстру, яким з боку митних органів через відсутність можливості діяти за власною ініціативою не забезпечується сприяння захисту прав інтелектуальної власності;
суб'єкти підприємницької діяльності, які не мають можливості ознайомитися з інформацією, що міститься у митному реєстрі товарів, які містять об'єкти інтелектуальної власності, та планувати нормальний розвиток свого бізнесу;
громадяни — споживачі контрафактних товарів, які потрапляють на ринок через неврегульованість зазначеного питання.

Метою запровадження поданого проекту регуляторного акта є забезпечення виконання вимог розділу Х Митного кодексу України з урахуванням змін, внесених Законом України від 16.11.06 № 359-V «Про внесення змін до Митного кодексу України (щодо сприяння захисту прав інтелектуальної власності при переміщенні товарів через митний кордон України)».

Такі зміни стосуються положень, які на даний час не в повній мірі відповідають вимогам щодо захисту права інтелектуальної власності під час переміщення товарів через митний кордон України, які застосовуються в країнах — членах ГАТТ/СОТ та в країнах, які задекларували наміри приєднатися до зазначеної організації [3, с.70].

Прийняття зазначеного проекту дасть змогу вдосконалити процедуру ведення митного реєстру та здійснювати реєстрацію саме об'єктів права інтелектуальної власності для забезпечення дієвого захисту права інтелектуальної власності під час митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, як цього вимагають положення Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності Світової організації торгівлі.

Також потребується внесення змін і до назви зборів, які повинні, відповідно до законодавства, справлятися за внесення до митного реєстру саме об'єктів права інтелектуальної власності, за продовження терміну реєстрації та внесення змін до такого реєстру. До набуття чинності новою редакцією розділу Х Митного кодексу України збори справляються за реєстрацію товарів, що містять об'єкти інтелектуальної власності, за продовження терміну реєстрації та за внесення змін до реєстру товарів, що містять об'єкти інтелектуальної власності. Представленим проектом постанови Кабінету Міністрів України передбачено врегулювання такого питання.

Митним кодексом України передбачено також надання права митним органам призупиняти митне оформлення товару за власною ініціативою в разі переміщення через митний кордон України товару, щодо якого не подано заяву про захист права інтелектуальної власності, але є достатні підстави вважати, що під час його переміщення може бути порушено право на об'єкт права інтелектуальної власності (застосування дії Ex Officio, що передбачені статтею 58 Угоди ТРІПС). Такі повноваження митних органів повинні бути регламентовані, що і передбачається розділом четвертим проекту даного регуляторного акта [3, с.72].

Прийняття постанови Кабінету Міністрів України є одним з елементів забезпечення послідовності й стабільності нормативно-правового регулювання підприємницької діяльності, направленого на захист права інтелектуальної власності під час переміщення товарів через митний кордон України.

Прийняття зазначеного проекту дасть змогу вдосконалити процедуру та забезпечити захист права інтелектуальної власності під час митного контролю та митного оформлення, відповідно до процедури, як це відбувається в країнах — членах Європейського Союзу, що застосовують Угоду ТРІПС Світової організації торгівлі.

Метою запровадження поданого проекту є забезпечення виконання вимог Закону України від 16.11.06 № 359-V «Про внесення змін до Митного кодексу України (щодо сприяння захисту прав інтелектуальної власності при переміщенні товарів через митний кордон України)», забезпечення прозорості нормативно-правових актів України з питань захисту права інтелектуальної власності, приведення вимог, направлених на забезпечення захисту прав інтелектуальної власності при переміщенні товарів через митний кордон України, у відповідність вимогам Угоди ТРІПС, врегулювання порядку та принципів реєстрації об'єктів інтелектуальної власності, взаємодії з іншими правоохоронними і контролюючими органами та власниками прав на об'єкти права інтелектуальної власності у разі призупинення митного оформлення товару за ініціативою митного органу.

Визначені цілі прийняття регуляторного акта будуть досягнуті шляхом прийняття постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку реєстрації об'єктів права інтелектуальної власності у митному реєстрі, отримання інформації та взаємодії митних органів з іншими правоохоронними і контролюючими органами та власниками прав на об'єкти права інтелектуальної власності у разі призупинення митного оформлення товару за ініціативою митного органу» [14, с. 37].

Вимоги, встановлені зазначеним проектом, є більш конкретними та простими для застосування, ніж правила, які застосовуються на даний час.

Вони стосуються положень, які на даний час не в повній мірі відповідають вимогам, пов'язаним з визначенням окремих термінів, та в Митному кодексі України на даний час не передбачено можливість вжиття митними органами заходів та ініціювання призупинення митного оформлення товарів у разі, якщо є достатні підстави вважати, що під час його переміщення може бути порушено право на об'єкт права інтелектуальної власності. У країнах — членах ГАТТ/СОТ та в країнах, які задекларували наміри приєднатися до зазначеної організації, такі можливості передбачені та застосовуються.

Прийняття цього регуляторного акта сприятиме вирішенню зазначеного питання.

Впровадження та виконання вимог регуляторного акта дозволить вдосконалити процедуру митного контролю та здійснення митного оформлення товарів, щодо яких Держмитслужбою зареєстровані права інтелектуальної власності чи при переміщенні яких через митний кордон України є достатні підстави вважати, що може бути порушено право на об'єкт права інтелектуальної власності.

Дотримання митних правил ґрунтуватиметься на понятті спільної відповідальності:

митні установи повинні ефективно доносити інформацію про встановлювані ними вимоги та правила до суб'єктів торгівлі;
суб'єкти торговельних відносин зобов'язані здійснювати свою діяльність у повній відповідності до вимог законів та нормативних актів, якими регулюється зовнішньоекономічна діяльність.

Зазначене забезпечить:

дотримання вимог митного законодавства у повному обсязі та відповідність світовим нормам та правилам торгівлі;
підвищить рівень задоволення роботою митних установ з боку суб'єктів торговельних відносин.

Передбачається, що строк чинності регуляторного акта буде запроваджено на необмежений термін з дня опублікування. Це дасть змогу забезпечувати сприяння захисту прав інтелектуальної власності на постійній основі. Закон України від 16.11.06 № 359-V «Про внесення змін до Митного кодексу України (щодо сприяння захисту прав інтелектуальної власності при переміщенні товарів через митний кордон України)», на виконання якого розроблено цей проект регуляторного акта, набуває чинності з 11.02.07.

Упровадження регуляторного акта має на меті створення умов для запобігання порушенням законодавства з митної справи, пов'язаним зі сприянням захисту прав інтелектуальної власності при переміщенні товарів через митний кордон України.

З метою мінімізації ризиків впливу зовнішніх чинників на дію регуляторного акта Держмитслужбою України, як головним розробником проекту, було враховано пропозиції Міністерства освіти і науки України та Міністерства фінансів України.

Скоординовані дії у галузі нормотворчої роботи повинні стати складовою частиною в приведенні митних процедур в Україні у відповідність до критеріїв якості митного контролю та митного оформлення, передбачених стандартами Світової організації торгівлі, такими як:

скорочення часу митного оформлення;
прозорість і передбачуваність роботи митних установ для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;
партнерство у відносинах митних органів із суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності.

Контроль за виконанням вимог регуляторного акта покладено на спеціалізований підрозділ центрального апарату Державної митної служби України, до компетенції якого входить реалізація державної політики у сфері митної справи за напрямами удосконалення механізму захисту права інтелектуальної власності при переміщенні товарів через митний кордон України.

Висновки

Список використаних джерел

Дьомін Ю. Захист прав інтелектуальної власності при переміщенні об'єктів через митний кордон України // Право України. - 2002. - № 11. - С.75-78
Жорін Ф. Л. Правові засади митної справи України: Навчальний посібник. - К.: Магістр-ХХI сторіччя, 2005. - 382 с.
Іващук І. Митний контроль за переміщенням об'єктів інтелектуальної власності // Фінанси України. - 2003. - № 2. - С.70-76
Інтелектуальна власність в Україні: Нормативна база. - К.: КНТ, 2003. - 438 с.
Інтелектуальна власність в Україні: Нормативна база. - К.: КНТ, 2005. - 396 с.
Митна політика України: науково-популярна література. - К., 1994. - 80 с.
Митне регулювання в ЄС та в Україні: порівняльно-правове дослідження: наукове видання. - К.: Ніка-Прінт, 2005. - 831 с.
Митний кодекс України: Від 11 липня 2002 р. - К.: Атіка, 2002. - 158 с.
Митний кодекс України: закони і законодавчі акти / Інформаційно-правовий центр «Ксилон»; Ред. В. М. Жилінков. - Харків: 2006. - 192 с.
Митний контроль та митне оформлення: Навчальний посібник. - К.: Знання, 2002. - 284 с.
Науменко В. П. Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні: Монографія. - К.: Знання, 2004. - 403 с.
Орлюк О. Інтелектуальна власність: проблеми законодавчого забезпечення // Юридичний Вісник України. - 2007. - № 14. - С. 5
Право інтелектуальної власності: Навчальний посібник. - Кіровоград: Б. в., 2005. - 59 с.
Правова охорона інтелектуальної власності: (Добірка статей) // Наука та інновації. - 2007. - № 3
Про інтелектуальну власність: Збірник законів. - Харків: ІГВІНІ, 2006. - 351 с.
Тропіна О. Контроль за переміщенням об'єктів інтелектуальної власності через митний кордон України // Юридический вестник. - 2002. - № 2. - С. 101-103
Шишка Р. Б. Митне право України: Навчальний посібник. - Харків: Еспада, 2002. - 294 с.