Інструменти управлінського обліку

Вступ.

1. Система управлінського обліку на підприємстві.

2. Форми управлінського обліку.

3. Сутність та основні завдання управлінського обліку.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Через низку об'єктивних обставин у вітчизняній практиці системи внутрішнього контролінгу, або управлінського обліку, залишаються маловідомими. За часів планової економіки ця функція реалізовувалася через жорсткий контроль виконання планових завдань. Після зміни економічних умов такий механізм було або забуто, або відкинуто як застарілий, а на новостворених підприємствах він так і не з'явився. Водночас на Заході вже давно дійшли висновку, що контролінг як точний інструмент обґрунтування управлінських рішень не має гідної альтернативи.

Таким чином, головною метою управлінського обліку слід вважати забезпечення керівництва фінансовими даними для ухвалення виважених рішень у таких ключових сферах, як планування, контроль та оцінка ефективності.

Управлінський облік можна визначити як механізм надання керівництву фінансової інформації для основних управлінських функцій: планування, контролю та прийняття рішень. Виходячи з цього, підсистему управлінського обліку доцільно розглядати у трьох вимірах: 1) ціновому (економічному); 2) інформаційному; 3) вимірі очікувань. Такий підхід дозволяє вважати підсистему управлінського обліку дієвим елементом загальної системи управління підприємством, незалежно від обраної організаційної форми її побудови.

1. Система управлінського обліку на підприємстві

Для ринкової моделі управління витратами та результатами необхідна відповідна облікова система, що охоплює два рівні: фінансовий облік витрат і результатів та управлінський облік витрат і результатів. Перший рівень вирішує завдання, пов'язані із взаємодією підприємства із зовнішнім середовищем, та відображає загальні підсумки діяльності. Другий рівень орієнтований на внутрішні потреби, забезпечуючи облік витрат і результатів у розрізі центрів відповідальності, напрямів діяльності, видів продукції. Реалізація цих завдань можлива лише за умови існування двох взаємопов'язаних структур — фінансової та управлінської бухгалтерії. Їхній взаємозв'язок наочно представлено на схемі (див. мал. 1).

Головна мета управлінського обліку — надати керівництву компанії інформацію, потрібну для ухвалення рішень та ефективного управління. Для досягнення цієї мети управлінський облік виконує такі завдання:

— інформує керівництво та власників про консолідовані результати бізнесу, що може охоплювати багато юридичних осіб та структурних підрозділів;

— демонструє дохідність окремих сегментів (напрямів діяльності, товарних груп тощо) незалежно від їхнього розподілу між юридичними особами у складі компанії;

— забезпечує контроль витрат через їх облік за видами та центрами відповідальності;

— сприяє формуванню беззбиткового портфеля продукції та послуг;

— відстежує доходи та витрати у заданих розрізах, виявляючи загальні тенденції;

— планує та контролює виконання бюджетів як окремими підрозділами, так і компанією загалом;

— залежно від способу збору даних, дозволяє оцінювати діяльність не лише за фінансовими, а й за якісними показниками, включаючи привабливість для клієнтів та ефективність менеджменту.

З огляду на перелічені завдання можна сформулювати визначення.

Управлінський облік — це система збору, вимірювання, обробки та передачі інформації для цілей обліку, планування, контролю, аналізу та оцінки діяльності як підприємства в цілому, так і його окремих підрозділів, що слугує основою для прийняття оперативних (тактичних) та прогнозних (стратегічних) рішень.

У фінансовій системі компанії управлінський облік посідає особливе місце. На великих підприємствах зазвичай функціонують три види обліку: фінансовий, податковий та управлінський. Вони тісно взаємопов'язані, проте мають власні відмінності. Якщо фінансовий та податковий облік базуються на уніфікованих правилах і є подібними на різних підприємствах, то управлінський облік є унікальним для кожного.

Кожне підприємство має власні цілі, стратегії, пріоритети, цінності, культуру та традиції, які відрізняються від інших. Також відрізняються структура бізнес-процесів, організаційна будова, підходи до менеджменту та системи розподілу відповідальності. Тому створити універсальний стандарт, який би змусив усі підприємства дотримуватися єдиних правил управління, практично неможливо.

Для побудови ефективної схеми контролінгу необхідно передусім чітко розуміти фінансовий стан бізнесу в розрізі різних напрямів діяльності, тобто окремих виробництв.

Це передбачає наявність фінансової структури підприємства — сукупності бізнесів або сфер фінансової відповідальності, розподілених між підрозділами, які є об'єктами бюджетування та управлінського обліку. Основними елементами такої структури є центри фінансової відповідальності, центри фінансового обліку та місця виникнення витрат.

Центри фінансової відповідальності несуть відповідальність за всі фінансові результати — це можуть бути дочірні компанії, філії, великі цехи. Центри фінансового обліку відповідають лише за окремі фінансові показники або лише ведуть облік, не відповідаючи за фінанси загалом — наприклад, відділи збуту, виробничі цехи. Місця виникнення витрат відповідають виключно за витрати — це бухгалтерія, кадрова служба. Розуміння специфіки кожного елемента є корисним для побудови системи контролінгу, оскільки дозволяє по-різному планувати схему обліку на окремих ділянках. Крім того, центрам можна додавати функції інших типів, підвищуючи прибутковість.

Підприємницька діяльність може провадитися в різних галузях та організаційно-правових формах. Однак незалежно від цього, для реалізації функцій бізнесу потрібен капітал для фінансування операцій та визначення напрямів інвестування. Успіх бізнесу залежить від ефективного використання ресурсів. Будь-яка підприємницька діяльність складається з трьох взаємопов'язаних частин: інвестиційної, операційної та фінансової. Для їх узгодження існує особлива функція — управління, яке забезпечує планування, організацію, мотивацію, контроль та регулювання (рис. 2).

Планування передбачає визначення цілей, необхідних ресурсів та шляхів їх досягнення.

Досягнення мети можливе лише за умови ефективної роботи колективу. Тому важливо організувати діяльність персоналу, скоординувати зусилля та мотивувати працівників. Контроль забезпечує зіставлення фактичних результатів із запланованими.

Якщо виявлено значні відхилення, здійснюється регулювання — вносяться корективи в організацію або плани залежно від причин відхилень.

Для належного виконання функцій управління необхідна інформація. Її має надавати насамперед система бухгалтерського обліку, яка виявляє та систематизує дані про господарську діяльність.

Фінансово-господарська діяльність бюджетних установ має низку особливостей, що впливають на методику та організацію бухгалтерського обліку:

• бюджетні установи діють на основі державної чи комунальної власності та не можуть створювати орендні чи спільні підприємства, приватизуватися, ставати банкрутами чи самоліквідовуватися;
• бюджетні установи є неприбутковими організаціями. Їхня мета — не отримання прибутку, а надання нематеріальних послуг;
• нематеріальні послуги, на відміну від готової продукції, не мають матеріальної форми та не оприбутковуються на склад. Поняття виробничого браку відсутнє, витрати не порівнюються з результатами. Негативний результат також може вважатися результатом. Соціально-культурні потреби в нематеріальних послугах не мають межі задоволеності та важливі для саморегуляції людини;
• бюджетні установи не наділяються оборотними коштами, їхній фінансовий стан залежить від своєчасності та повноти надходження асигнувань з бюджетів;
• продуктивність праці в бюджетних установах постійно відстає від суб'єктів матеріального виробництва. Це пов'язано з обмеженими можливостями заміни праці технікою у сфері послуг. Праця лікарів, учителів, науковців є творчим процесом, який не завжди завершується на робочому місці та важко піддається автоматизації. Техніка лише розширює професійні можливості. Тому послуги характеризуються високою трудомісткістю та значною часткою витрат на оплату праці;
• бюджетні установи є частиною бюджетної системи та беруть участь у виконанні дохідної і видаткової частин бюджету, виконуючи кошторис доходів і видатків — плановий документ, що підтверджує повноваження установи щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг та напрями витрачання коштів.

Бюджетні установи є первинною ланкою невиробничої сфери, де щоденно відбуваються численні господарські операції, що змінюють склад і розміщення господарських засобів та джерел їх утворення, використання яких потребує ретельного контролю.

Отже, предметом (об'єктами) бухгалтерського обліку в бюджетних установах є господарські засоби за складом і розміщенням, за джерелами формування та призначенням у процесі невиробничого споживання. Як система контролю за наявністю та рухом бюджетних коштів, бухгалтерський облік виконує управлінську, контрольну та інформаційну функції. Основне завдання — повне та своєчасне відображення фінансово-господарських операцій з використання бюджетних коштів відповідно до їхнього цільового призначення.

2. Форми управлінського обліку

Організовуючи управлінський облік, варто пам'ятати, що він не є обов'язковим для підприємства, а методика його ведення не регламентована нормативними документами. Тому форми та методи можуть бути найрізноманітнішими:

• окремі елементи методу фінансового обліку (рахунки, подвійний запис, інвентаризація, документація, звітність);
• прийоми та методи, що використовуються у статистиці та економічному аналізі (індексний метод, факторний аналіз тощо);
• математичні методи (кореляція, лінійне програмування, метод найменших квадратів тощо).

При організації управлінського обліку обов'язково мають бути задіяні інформаційні джерела — основа, на яку спирається система:

1. зовнішні стандарти (загальногромадянські, податкові, бухгалтерські закони та нормативи);
2. внутрішні корпоративні стандарти (облікова політика, інші внутрішні нормативні документи);
3. стандарти на функціональність бізнес-процесів (стандарти на технології бізнес-процесів).

Управлінський облік поділяється на три тісно взаємопов'язані підсистеми:

• система обліку витрат — базується на всіх трьох джерелах та є основою управлінського обліку;
• система показників діяльності, що розробляються на кожному підприємстві, — саме за ними здійснюються планування та оцінка результатів;
• система управлінських звітів — відображає прийняту практику управління, спирається на всі підсистеми та джерела. Форми звітів розробляються індивідуально для кожного підприємства та для кожного рівня управління всередині нього, залежно від ступеня деталізації, важливості та оперативності показників.

Постановка управлінського обліку на підприємстві зазвичай передбачає кілька взаємопов'язаних етапів:

1. Визначення мети. Спочатку визначаються фінансові та стратегічні цілі компанії та способи їх досягнення, відповідно до яких формуються цілі управлінського обліку.

2. Вивчення існуючого стану. Аналізуються організаційна структура, система внутрішнього контролю та бухгалтерського обліку, документообіг, система калькулювання та ціноутворення, планування.

3. Розробка системи управлінського обліку, спрямованої на досягнення цілей. На основі визначених інформаційних джерел розробляються складові частини (система обліку витрат, основні показники, форми звітності).

4. Постановка управлінського обліку. Це етап безпосереднього впровадження, на якому можуть використовуватися різні управлінські та комп'ютерні технології.

Насамкінець зазначу, що впровадження ефективної системи управлінського обліку є тривалим процесом (кілька місяців), його ведення має бути безперервним, а параметри та методика — постійно коригуватися відповідно до змін у структурі та характері бізнесу.

3. Сутність та основні завдання управлінського обліку

Розуміння сутності та основних завдань управлінського обліку дозволяє визначити його ключові функції:

• інформаційну — забезпечення керівників усіх рівнів інформацією для поточного планування, контролю та прийняття оперативних рішень;

• комунікаційну — формування інформації для внутрішнього зв'язку між різними рівнями управління;

• контрольну — оперативний контроль та оцінка результатів діяльності підрозділів і підприємства загалом;

• прогнозну — перспективне планування та координація розвитку підприємства на основі аналізу фактичних результатів.

Враховуючи особливості вітчизняної реформи бухгалтерського обліку та визначення управлінського (виробничого) обліку як складової бухгалтерського обліку (що відповідає раннім стадіям його розвитку), варто зупинитися на його взаємодії з фінансовим обліком.

Управлінський облік є частиною процесу управління та надає інформацію, важливу для:

• визначення стратегії та планування майбутніх операцій;
• контролю поточної діяльності;
• оптимізації використання ресурсів;
• оцінки ефективності діяльності;
• зниження суб'єктивності при прийнятті рішень.

Кінцева мета управлінського обліку — допомогти керівництву досягти стратегічної мети підприємства.

Управлінський облік суттєво відрізняється від традиційного бухгалтерського обліку, орієнтованого на складання фінансової звітності.

У частині обліку виробничих витрат та калькулювання собівартості управлінський облік залишається складовою єдиного бухгалтерського обліку та ведеться з використанням єдиного плану рахунків. Відмінність полягає в тому, що, крім обліку витрат, спеціальний апарат виконує всі операції, пов'язані з управлінням собівартістю: узагальнення матеріальних, трудових і фінансових нормативів у вигляді нормативної калькуляції, внутрішньозаводське планування собівартості в центрах витрат і відповідальності, аналіз собівартості за виробами та статтями калькуляції, підготовку проектів управлінських рішень. Тому термін "управлінський облік" не зовсім точно відображає характер діяльності такого підрозділу бухгалтерії, але зберігається в зарубіжній літературі за традицією. У вітчизняну літературу його було механічно перенесено із зарубіжної.

Слід зазначити, що виконання комплексу функцій управлінського обліку, які точніше було б назвати управлінням собівартістю, потребує високої кваліфікації бухгалтера. В американській практиці такий бухгалтер часто стає керівником компанії. Автори американського підручника з управлінського обліку починають виклад зі слів: "Теперішні керівники багатьох компаній (таких як General Motors, Pepsi Co) у минулому були бухгалтерами. Досвід облікової роботи відіграв ключову роль в їхній кар'єрі, бо ці люди завдяки обліку, що охоплює всі служби підприємства, були тісно пов'язані з оперативним плануванням та контролем".

Управлінський облік може бути обмежений рамками підрозділів підприємства. Інформація міститься у звітах про окремі вироби, види діяльності, результати організаційних підрозділів, центрів відповідальності.

Мета обліку є основною ознакою, що відрізняє його види. Призначення фінансового обліку — складання фінансової звітності для зовнішніх користувачів. Мета вважається досягнутою, якщо документи складені та подані за призначенням.

Управлінський облік забезпечує збір та обробку інформації для планування, управління і контролю.

Дані управлінського обліку, як зазначалося раніше, не призначені для широкого загалу і часто є приблизними. Тому за рішення, які адміністрація визнала неправильними, відповідальність несе менеджер.

Варто відмітити, що дисциплінарна відповідальність застосовується до менеджерів за певні дії, але не за дані управлінського обліку.

Таким чином, попри відмінності між фінансовим та управлінським обліком, існує подібність, яка проявляється через елементи методу, об'єкти обліку та єдність вихідної інформації.

Отже, економічний аналіз посідає важливе місце в управлінському обліку. Усю аналітичну роботу, пов'язану із собівартістю продукції, виконує служба управлінського обліку.

Висновки

Відповідно до Бюджетного кодексу України, бюджетна установа — це орган, заклад чи організація, статус якої визначено Конституцією України, а також установа чи організація, створена органами державної влади або місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок державного чи місцевого бюджету.

Відмінність управлінського обліку полягає в тому, що, крім обліку витрат і калькулювання собівартості, спеціальний обліковий апарат виконує всі операції, пов'язані з управлінням собівартістю: узагальнення матеріальних, трудових і фінансових нормативів у вигляді нормативної калькуляції, внутрішньозаводське планування собівартості в центрах витрат і відповідальності та на підприємстві в цілому, аналіз собівартості за окремими виробами та статтями калькуляції, підготовку проектів управлінських рішень.

Тому термін "управлінський облік" не відповідає характеру діяльності підрозділу бухгалтерії, який виконує ці функції, і зберігається в зарубіжній економічній літературі за традицією. У вітчизняну літературу його механічно перенесено із зарубіжної.

Список використаної літератури

1. Атамас П. Основи обліку в бюджетних організаціях: учбовий посібник/ Петро Атамас,; М-во освіти і науки України , Дніпропетровський ун-т економіки і права. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 283 с.

2. Атамас П. Управлінський облік: Навчальний посібник/ Петро Атамас,; Дніпропетровський ун-т економіки та права. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 439 с.

3. Белов А. Бухгалтерский учет в бюджетных учреждениях: монографія/ Анатолий Белов,. - М.: Финансы и статистика, 1999. - 174 с.

4. Голов С. Управлінський облік: Підручник/ Сергій Голов,. - 3-тє вид.. - К.: Лібра, 2006. - 703 с.

5. Гуцайлюк Л. Бухгалтерський облік у бюджетних установах: первинні документи та облікові реєстри: Навчальний посібник/ Лідія Гуцайлюк, Валерія Сопко, Юрій Іванечко; М-во освіти і науки України, Ун-т економіки та права "Крок". - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 157 с.

6. Джога Р. Бухгалтерський облік у бюджетних установах: Підручник/ Роман Джога, Світлана Свірко, Людмила Сінельник,; Ред. Роман Джога,; М-во освіти і науки України, КНЕУ. - К.: КНЕУ, 2003. - 483 с.

7. Корецький М. Х. Управлінський облік: Навчальний посібник для студ. вищ. навч. закладів/ М. Х. Корецький, Н. В. Дацій, Л. В. Пельтек; Мін-во освіти і науки України, Дніпропетровський держ. аграрний ун-т, Гуманітарний ун-т " Запорізький інститут державного та муніципального управління ". - К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 294 с.

8. Матвеева В. Бюджетные организации: бухгалтерский учет и налогообложение: монографія/ В. Матвеева. - 2-е изд., перераб. и доп.. - Х.: Фактор, 2002. - 666 с.

9. Назарова К. Аналіз діяльності бюджетних установ: навчальний посібник / Каріна Назарова, Тетяна Кумченко,; Ред. Г. О. Кравченко ; Київський нац. торговельно-економічний ун-т. - К. : Б. в., 2006. – 208 с.

9. Облік у бюджетних установах: Навчальний посібник/ Валентина Крива, Тетяна Корнієнко, Тетяна Сторожук.; За ред. О. А. Заїнчковського, Т. М. Сторожук; Держ. податкова адміністрація України, Академія ДПС України. - К.: Ірпінь, 2002. - 535 с.

10. Планування, облік, звітність, контроль у бюджетних установах, державне замовлення та державні закупівлі: Інтегрований комплекс: Вадим Александров, Олександр Ворона, Петро Германчук, Олександр Назарчук та ін.. - К.: АВТ, 2004. - 592 с.

11. Свірко С. Бухгалтерський облік і прийняття рішень у бюджетних організаціях: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни/ Світлана Володимирівна Свірко,; М-во освіти України; Київський нац. економічний ун-т. - К., 2000. - 185 с.

12. Ткаченко І. Звітність бюджетних організацій: Навчальний посібник/ Іван Терентійович Ткаченко,; Іван Ткаченко; М-во освіти України, Київ. нац. економічний ун-т. - К.: КНЕУ, 2000. - 216 с.