Іноземні інвестиції в сучасній економіці

Вступ.

1. Іноземні інвестиції як фактор економічного зростання в Україні

2. Особливості залучення іноземних інвестицій в Україну.

3. Зарубіжне інвестування: значення для України.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Постановка проблеми. У сучасному світі логіка «розширення виробництва — зростання капіталовкладень — економічний розвиток» демонструє, що інвестиції є ключовою передумовою для структурної модернізації національного господарства, впровадження технологічних інновацій та покращення результатів економічної діяльності як на загальнодержавному, так і на локальному рівнях.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання інвестування перебуває в центрі уваги численних науковців. Вплив інвестицій на національну економіку та їхню роль досліджують такі українські фахівці, як В. Геєць [2], М. Денисенко [4], Я. Жалило [5], А. Музиченко, А. Пересада [6], Н. Татаренко [9], В. Федоренко [10] та інші. Серед зарубіжних дослідників цієї проблематики варто відзначити Л. Дж. Гитмана [3] та У. Шарпа [11]. У наукових працях аналізувалися чинники, що впливають на макроекономічні процеси, причому базовим припущенням було те, що іноземний капітал є одним із визначальних чинників економічного піднесення.

Невирішена раніше частина загальної проблеми. Попри наявність ґрунтовних досліджень з інвестиційної тематики, недостатньо вивченими залишаються питання функціонування моделі «зростання виробництва — збільшення інвестицій — економічне зростання» в умовах перехідної економіки, а також ступінь впливу іноземних інвестицій на національне господарство.

Цілі роботи. Визначення потреби у залученні іноземних інвестицій та встановлення взаємозв'язку цього джерела фінансування з макроекономічними індикаторами економічного розвитку держави.

1. Іноземні інвестиції як фактор економічного зростання в Україні

Беззаперечним є факт, що економічне зростання стимулюється значними обсягами інвестицій [1; 2; 5]. Яскравим прикладом цього є швидкий економічний розвиток Японії після Другої світової війни, який значною мірою був зумовлений інвестиціями. Завдяки збільшенню капіталовкладень у реальний сектор японської економіки щорічне економічне зростання забезпечувалося на рівні 2,1% із загальних 8,81% [7, 35]. Для багатьох постсоціалістичних країн іноземні інвестиції також стали потужним інструментом структурних реформ.

В умовах переходу України до ринкових відносин та посилення соціальної орієнтації економіки, інвестиції потребують особливої уваги як один із ключових елементів державної економічної стратегії. Інвестиційна політика може як прискорити темпи економічного відтворення, так і стимулювати промисловий розвиток, створювати передумови для стабільного та швидкого зростання, а також сприяти підвищенню рівня суспільного добробуту.

Через кризу внутрішнього інвестування особливо актуальним стає залучення іноземного капіталу. Іноземні інвестиції відіграють винятково важливу роль для економіки країни-реципієнта, оскільки сприяють її ефективній інтеграції у світове господарство через виробничу та науково-технічну кооперацію. Вони є джерелом капіталовкладень, часто у формі сучасного обладнання, долучають вітчизняних підприємців до передового досвіду, сприяють поширенню інновацій, стимулюють запозичення найкращих ділових практик розвинених країн, підвищують продуктивність праці та рівень життя населення. На наше переконання, використання іноземних інвестицій має забезпечувати потреби національної економіки в сировині та товарах, а головне — стимулювати розвиток ефективних та конкурентоспроможних експортерів, що дозволить Україні інтегруватися в систему міжнародного поділу праці та руху капіталів.

Водночас, залучення іноземних інвестицій має позитивний вплив не лише на економіку України, а й на світову економіку загалом (табл. 1).

Таблиця 1. Позитивні аспекти іноземного інвестування для України та світової економіки

Аспект	Подвійний ефект
	Для України	Для зовнішніх суб'єктів
1	2	3
Політичний	Зростання політичної довіри до країни, налагодження або розширення політичних контактів	Вирішення політичних питань через активізацію взаємодії
Економічний	Економічний розвиток завдяки активізації процесів у різних галузях господарства	Диверсифікація діяльності компаній, отримання прибутку, формування нових економічних умов для співпраці в інших сферах
Соціальний	Покращення добробуту та соціального захисту громадян через суспільний розвиток	Розширення контактів, культурний обмін, популяризація кращих соціальних стандартів
Правовий	Розвиток законодавства відповідно до світових стандартів, створення правових механізмів для взаємодії з міжнародними системами	Розширення можливостей для співпраці через уніфікацію правових норм
Культурний	Збагачення національної культури	Взаємне культурне збагачення, можливість поширення власних традицій та звичаїв
Науковий	Прискорення наукового розвитку країни через інтеграцію міжнародних знань для спільних досліджень та розробок	Обмін науковим досвідом, використання значного наукового потенціалу України
Технічний	Покращення технічного стану господарства, підвищення його продуктивності та потужності	Розширення торговельних зв'язків (продаж техніки, обладнання)

1	2	3
Технологічний	Доступ до новітніх, у т.ч. екологічно безпечних технологій	Взаємовигідний трансфер та популяризація технологій
Екологічний	Зменшення шкідливого впливу на довкілля та здоров'я населення завдяки використанню сучасних технологій та обладнання	Зменшення негативного екологічного впливу на спільне довкілля Землі
Загальний	Наближення до рівня розвинених країн, покращення іміджу держави, підвищення її конкурентоспроможності та ваги у світовому співтоваристві	Підвищення рівня світової політичної, економічної, соціальної та екологічної інтеграції, забезпечення взаєморозуміння та глобальної стабільності

Кожна держава, незалежно від рівня її розвитку, прагне залучити іноземний капітал, отримуючи як прямі, так і опосередковані вигоди. Ключову роль у цьому процесі відіграють макроекономічні чинники, зокрема: місткість внутрішнього ринку, стабільність валюти, політична ситуація, розвиненість інфраструктури та наявність кваліфікованих кадрів. Важливим є також інвестиційна політика держави, яка забезпечує гарантії для інвесторів та стабільне функціонування правової системи. Ця політика визначає напрями та методи регулювання допуску іноземних інвестицій та стимулювання їх залучення.

Інвестиційна політика реалізується на національному рівні, який є головним, а також на двосторонньому, регіональному та багатосторонньому рівнях. Кожен з цих рівнів має свої особливості та ступінь впливу на приплив інвестицій.

Для аналізу особливостей залучення прямих іноземних інвестицій в Україну доцільно визначити їх залежність від макроекономічних показників, використовуючи метод багатофакторного кореляційного аналізу.

Дослідження охоплює період 1998-2003 рр., який поділяється на етап економічної кризи (1998—2000 рр.) та етап економічного підйому (2001-2003 рр.), що характеризується зростанням усіх макроекономічних показників.

У дослідженні використано такі макроекономічні показники: валовий внутрішній продукт (ВВП), обсяги промислового виробництва, грошові доходи населення, обсяги роздрібного товарообігу, облікова ставка НБУ, обсяг експорту та імпорту товарів і послуг, а також фінансові результати підприємств від звичайної діяльності до оподаткування.

У цьому дослідженні обсяги прямих іноземних інвестицій виступають результативним (залежним) чинником, а макроекономічні показники — незалежними чинниками.

Вихідні дані для дослідження взято зі Статистичних щорічників України за 2001-2003 рр. та приведено до порівняльних цін 1998 р. з урахуванням інфляції та змін цін виробників промислової продукції (табл. 2).

Таблиця 2. Показники економічного стану України за 1998-2003 роки[5]

Показник	1998	1999	2000	2001	2002	2003
Реальні річні зміни прямих іноземних інвестицій, млн. грн.	5737,342	9476,475	11715,168	12817,626	15358,203	17290,105
Реальні річні зміни ВВП, млн. грн.	75826,312	83327,105	89935,183	107015,137	111964,135	117895,431
Реальні річні зміни обсягів промислового виробництва, млн. грн.	61263,119	68695,258	76404,451	96578,292	100499,475	98454,835
Реальні річні зміни доходів населення, млн. грн.	45315,833	43250,140	48298,829	57296,496	97522,125	105094,562
Реальні річні зміни роздрібного товарообігу, млн. грн.	16097,500	15485,878	15981,055	18026,835	20914,724	24346,808
Реальні річні зміни фінансових результатів підприємств від звичайної діяльності до оподаткування, млн. грн.	2833,333	5173,378	7724,612	9816,106	7714,909	9892,032
Реальні річні зміни експорту товарів та послуг, млн. грн.1	35968,866	47160,020	58191,873	59331,423	65260,712	75192,331
Реальні річні зміни імпорту товарів та послуг, млн. грн.1	38432,655	43998,116	54769,533	57606,574	60329,179	71847,334
Реальні річні зміни облікової ставки НБУ, %	52,600	49,170	28,951	16,341	7,227	4,947

¹Перераховано за середніми річними обмінними курсами НБУ

Розрахунки за період 1998—2003 років дали такі результати. Коефіцієнт кореляції між прямими іноземними інвестиціями та реальною річною зміною ВВП становить 0,9613, що вказує на тісний прямо-пропорційний зв'язок: стабільне зростання ВВП у досліджуваний період сприяло збільшенню обсягів прямих іноземних інвестицій.

Коефіцієнт кореляції між обсягом прямих іноземних інвестицій та реальною річною зміною промислового виробництва дорівнює 0,9247, що свідчить про тісний зв'язок: стабілізація промисловості дозволила залучати більше прямих іноземних інвестицій.

Коефіцієнт кореляції між результативним чинником та реальною зміною наявних доходів населення становить 0,866, а з реальною зміною роздрібного товарообігу — 0,855. Це вказує на те, що іноземні інвестори враховують коливання внутрішнього споживчого ринку України, а також підтверджує мультиплікативний ефект прямих іноземних інвестицій: їх збільшення призводить до зростання доходів та рівня життя населення.

Коефіцієнт кореляції між результативним чинником та обліковою ставкою НБУ становить 0,9543, що свідчить про тісний зворотно-пропорційний зв'язок: зниження облікової ставки НБУ сприяє залученню прямих іноземних інвестицій в Україну.

Показники зовнішньоекономічного сектора — реальні річні зміни експорту та імпорту товарів і послуг — мають значний вплив на надходження прямих іноземних інвестицій, що підтверджують коефіцієнти кореляції 0,992 та 0,975 відповідно. На нашу думку, стійка залежність від імпорту не сприяє економічному розвитку країни та залученню іноземних інвестицій.

Показник прибутковості підприємств — фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування — має менш тісний зв'язок з обсягами прямих іноземних інвестицій, ніж показники зовнішньоекономічного сектора. Позитивний вплив цього показника підтверджує коефіцієнт кореляції, що дорівнює 0,886.

Отже, аналіз отриманих результатів показує, що стабільне економічне зростання країни сприяє залученню прямих іноземних інвестицій. Іноземний інвестор, приймаючи рішення, враховує всі перелічені макроекономічні показники, особливо реагуючи на коливання ВВП, промислового виробництва, динаміку облікової ставки НБУ та обсяги зовнішньої торгівлі. Однак у цьому дослідженні не розглядався вплив політичної ситуації в країні на рішення інвестора.

Практичним підтвердженням отриманих результатів є позитивні тенденції припливу іноземних інвестицій в економіку України за 1998-2003 роки. Стабільне зростання макроекономічних показників, особливо ВВП, у період економічного піднесення (2001—2003 рр.) відображається на обсягах прямих іноземних інвестицій. Відношення прямих іноземних інвестицій до ВВП України коливається на рівні 1,21—2,39%. Однак, з огляду на світовий досвід, для макроекономічної стабілізації країни з перехідною економікою, її інтеграції у світову економіку та соціального добробуту необхідно забезпечити щорічні темпи зростання обсягів інвестицій на рівні 10—12% ВВП, або на кожен відсоток приросту ВВП країна повинна спрямовувати на інвестиції у реальний сектор економіки не менше 3% ВВП.

2. Особливості залучення іноземних інвестицій в Україну

Світова практика показує: для країн, що перебувають на етапі ринкових трансформацій, коли можливості мобілізації внутрішніх інвестиційних ресурсів тимчасово обмежені, особливого значення набувають питання залучення іноземного капіталу. При цьому масштаби інвестицій залежатимуть не стільки від пожвавлення та структурних змін як таких, скільки від таких змін, які б надали певних темпів формуванню внутрішнього і зовнішнього ринків.

У більшості країн з перехідною економікою ефективно використані іноземні капітали стають ключовим фактором їх розвитку, а інвестування за кордон сприяє їх органічній інтеграції у світове господарство. Звичайно, залучення іноземних інвестицій відіграє важливу роль і в структурі пріоритетів української економіки.

Економіку будь-якої країни вже не можна розглядати як самодостатню. Сьогодні не внутрішнє життя тієї чи іншої держави, а його гармонійний взаємозв'язок зі світовими регуляторами визначає піднесення або спад її економіки. Тому відкритість економіки — це об'єктивна перспектива. І однією з головних передумов для формування в Україні відкритої ринкової економіки та національної конкурентоспроможності є ефективне використання власних і міжнародних інвестиційних ресурсів в оптимальних пропорціях, тобто в процесі органічної інтеграції національного інвестиційного ринку в міжнародний.

У цьому аспекті найбільш загрозливою для України є не просто неконкурентоспроможність продукції, підприємств, галузей і національної економіки в цілому, а можливість її системного відриву від групи провідних країн — через несумісність технологій, низьку здатність економіки до інвестицій і нововведень, а також через структурно-галузеву, інституціональну і соціально-культурну несумісності.

Для нашої держави актуальною є проблема забезпечення конкурентоспроможності національної економіки. З огляду на це, її первісними перевагами є:

• значні запаси деяких корисних копалин;
• наявність родючих сільськогосподарських угідь (на Україну припадає 25 % світових запасів чорнозему);
• високий рівень кваліфікації працівників при порівняно низькій заробітній платі;
• вигідне транспортно-географічне положення;
• наявність системи науково-дослідних і проектних установ як бази для розробки і впровадження нових технологій;
• значні обсяги основних промислово-виробничих фондів (ВПК, металургія).

Поряд з тим, можна відзначити і ряд недоліків:

• несприятливий інвестиційний клімат, який знижує національну конкурентоспроможність на ринках капіталу;
• несприятливі умови для попиту на українську продукцію на внутрішньому ринку (неплатоспроможність підприємств і населення, втрата стимулів до підвищення якості продукції та здійснення нововведень);
• відсутність або слабкість конкуренції в окремих галузях економіки — через високий рівень монополізму.

Серед проблем, пов'язаних з процесом економічного реформування і важливих для процесу інвестування, виділимо такі. По-перше, в Україні досі відчувається відсутність ринкового середовища. По-друге, тривалий час тут функціонував антиринковий за своєю природою виробничо-технологічний простір з глибокою диспропорціональністю, який істотно ускладнював ринкове регулювання, роблячи його багато в чому неможливим.

Таким чином, інвестиційна ситуація в Україні характеризується великою кількістю унікальних чинників, які обов'язково необхідно враховувати при створенні сприятливого інвестиційного клімату.

Для України як держави з перехідною економікою важливо розглядати залучення іноземних інвестицій у контексті структурних змін і економічного зростання. Офіційно визначеними пріоритетними завданнями, які покликані розв'язати іноземні інвестиції, є:

• структурна реформа економіки;
• технологічне оновлення виробництва;
• виробництво товарів широкого споживання;
• подолання залежності країни від імпорту.

Слід зазначити, що цілі інвесторів, які з'являються на вітчизняному ринку, приходять у суперечність з внутрішньою економічною програмою розвитку. Так, у структурі господарства їх, насамперед, цікавлять сировина, метал, вугілля, продукція хімічної промисловості тощо. Їхній інтерес викликають підприємства, що мають певні технологічні переваги та перспективу розвитку, а також науково-технічний потенціал. Інакше кажучи, увагу іноземців привернула саме можливість спрощеного, дешевого доступу до українського сировинного ринку, науково-технологічної бази і кваліфікованої робочої сили. Якщо Україна прагне отримати через ВВП доступ до сучасних технологій, то західні фірми реалізують технології, які вже пройшли половину свого життєвого циклу і на світових ринках не є конкурентними. Невибагливість споживачів українського ринку надає застарілим і неприбутковим на західному ринку товарам можливість продовжити своє життя. Отже, конкурентоспроможні світові корпорації орієнтуються на глобальні експортні стратегії, а не на розвиток вітчизняного виробництва товарів в Україні. Без значного і цілеспрямованого збільшення обсягів ВВП сподіватися на подолання залежності нашої держави від імпорту неможливо.

3. Зарубіжне інвестування: значення для України

За надійністю інвестування, згідно з різними оцінками, Україна посідає 143 місце серед 170 країн світу. Тому в першу чергу постає питання про створення сприятливого інвестиційного клімату для вітчизняних та іноземних інвесторів.

Сьогодні важливим напрямком впливу приватизаційних процесів на інвестування є більша можливість залучення прямих іноземних інвестицій. Відомо, що переважна більшість іноземних інвесторів звикла працювати в цивілізованому ринковому середовищі і при виборі об'єкта інвестування віддає перевагу приватизованому сектору економіки.

В Україну надзвичайно повільно надходять прямі іноземні інвестиції. Їхній сучасний обсяг аж ніяк не відповідає ні потребам вітчизняної економіки, ні потенціалу іноземних інвесторів. Звичайно, економіка України може виходити з кризового стану і структурно перебудовуватись за рахунок власних резервів, але, за оцінкою деяких спеціалістів, термін такого виходу може становити близько двадцяти років. Було б нерозважливо не враховувати багатий світовий досвід і не використовувати прямі іноземні інвестиції для підтримки життєво важливих господарських структур.

Україні за останні роки не вдалося отримати мінімально необхідний рівень іноземних інвестицій, а потреба в них, за різними оцінками, сягає 40-50 млрд. дол. США. На перший погляд, при рівних умовах залучення іноземних інвестицій в Україну вкладається їх значно менше в абсолютному відношенні і в розрахунку на душу населення.

Основна причина такого становища полягає в тому, що будь-якого потенційного інвестора, насамперед, хвилює збереження його вкладень. Іншими словами, гарантії з боку держави-імпортера капіталів на випадок «політичної плутанини». Для потенційного інвестора також необхідна впевненість у незворотності ринкових перетворень. В Україні такої гарантії не можуть дати владні структури, навпаки, серед них існують значні сили, що воліли б і далі здійснювати перекачку вітчизняного капіталу за кордон.

У ринкових умовах держава повинна перейти від ролі єдиного джерела інвестицій і основного їх виконавця до ролі суб'єкта, який забезпечує загальний сприятливий інвестиційний клімат, координує інвестиційну діяльність і гарантує збереження об'єктів інвестування.

Від облікової ставки процента Національного банку залежить попит на інвестиції. Тобто, ставка процента визначає граничну можливість використання капіталу під інвестування. Як свідчить рис. 1, крива попиту на інвестиції відображає зворотну залежність між ставкою процента і ціною інвестування та сукупним розміром необхідних інвестицій.

Хоча правова система України знаходиться на стадії активної законодавчої діяльності, а правовий інвестиційний процес в Україні регулюється більш ніж десятьма спеціалізованими інвестиційними законами, активної зарубіжної інвестиційної діяльності в Україні не спостерігається. Така тенденція пов'язана не тільки із законодавчою діяльністю, але й з економічними, політичними і соціальними тенденціями.

Економічні процеси в Україні мають кримінальну направленість, а тіньовий характер розподільчих і перерозподільних відносин підриває всю систему зацікавленості, надійності і перспективності розвитку інвестиційної діяльності. Крім того, закони про інвестиційну діяльність ні формально, ні змістовно не відповідають вимогам і потребам потенційних інвесторів у ринковій економіці. Надто велика лібералізація економіки в умовах нерозвиненості державного регулювання, низької виконавчої дисципліни і відповідальності призвела до появи анархії і невизначеності в економіці.

Низький рівень державного управління призводить до надмірного втручання в процес інвестування державних службовців з метою задоволення власних потреб. У цьому аспекті має неабияке значення тіньовий експорт капіталу, який зменшує вітчизняні інвестиційні можливості. Основу цього явища складає недовіра власників капіталів до економічного режиму, бажання приховати капітали від непомірного оподаткування та посягань кримінальних структур. Тіньовий експорт капіталів лежить в основі отримання нелегальних доходів керівниками господарств і працівниками державних установ.

Акумулювання вітчизняного капіталу за кордоном створює головну проблему — повернення його у вигляді інвестицій на батьківщину. Це явище має суперечливу властивість. З одного боку, власники капіталу зацікавлені в поверненні коштів на батьківщину, оскільки норма прибутку в Україні з урахуванням можливостей офіційної та тіньової економіки значно перевищує норму прибутку від використання коштів за кордоном.

З іншого боку, тіньовий характер капіталу стримує його повернення внаслідок високого ступеня ризику, що пов'язано з необхідністю обґрунтування характеру походження коштів, які використовуються для особистих цілей, закупівлі високовартісної техніки, автомобілів, нерухомості тощо. Крім того, ризик обумовлено ще й необхідністю отримання офіційних кредитних та інвестиційних ресурсів, участі в приватизації, нейтралізації переслідувань тіньової діяльності державними органами.

В Україні відсутня програма державного стимулювання іноземного інвестора через механізм участі в процесі приватизації. Механізм приватизації в Україні націлений лише на приватизацію як на процес зміни власника, тоді як питання інвестицій залишаються поза увагою цього процесу.

Визначилась галузева структура інвестицій в економіку України. Переважно це сфера послуг та збуту, торгівля та громадське харчування, тобто діяльність, яка не потребує значних початкових інвестицій, має швидку оборотність засобів і розрахована на існуючий великий попит на внутрішньому ринку, а галузі та виробництва, які дійсно потребують негайних інвестицій, залишаються поза увагою інвесторів.

Політична і фінансова стабільність необхідна, але недостатня умова для активізації іноземного інвестування. Потрібен відповідний рівень прибутковості вкладень як у проект в цілому, так і для іноземного інвестора зокрема. Якщо норма прибутку в будівництві об'єкта в західноєвропейських країнах складає 38,6%, то в Україні відповідно 21%. Ліквідувати цей розрив не можна ніяким чином, оскільки економіка іноземних країн також не стоїть на місці. Але скоротити розрив, створити найвищу норму прибутковості капіталовкладень можна за рахунок структурної перебудови економіки через механізм залучення іноземних інвестицій під наукомісткі технології.

Спільною проблемою для країн із перехідною економікою, до яких належить і Україна, на різних етапах розвитку є те, що інвестиційний процес у роки реформ значною мірою визначається нестачею власних коштів підприємств, зниженням частки довгострокових кредитів, які залучаються, скороченням обсягів централізованих капітальних вкладень.

Активізація інвестиційного процесу, зростання прямих капітальних вкладень в економіку є одним із головних інструментів успішного проведення економічних реформ в Україні.

Таким чином, інвестиційне середовище на сьогодні не сприяє пожвавленню інвестиційної діяльності в Україні. Зокрема, велика частка тіньового сектора, низький рівень віддачі на вкладення. В той же час прямі іноземні інвестиції сьогодні для України є надзвичайно необхідними і можуть стати «рятівним колом» на шляху до побудови цивілізованого суспільства. Для того, аби стимулювати приплив таких інвестицій, необхідно знати основи методики їх здійснення, яка складається з декількох етапів.

Висновки

Таким чином, по-перше, внутрішні інвестиції не можуть відчутно вплинути на українську економіку у зв'язку з їх недостатніми обсягами: вони становлять 8,1 % ВВП, що є значно нижчим від рівня 19—25 % ВВП, який, згідно зі світовою практикою, є оптимальним для стабільного економічного розвитку країни. По-друге, високий інвестиційний ризик в Україні зумовлює незначну довіру західних підприємців. Ті ж з іноземних інвесторів, хто вже прийшов на її внутрішній ринок, не поспішають вирішувати проблеми і завдання своїх українських партнерів.

Незважаючи на певну позитивну динаміку загальних середовищних факторів, Україна на сьогодні є інвестиційно непривабливою навіть порівняно з найближчими країнами Східної Європи. Такі висновки підтверджуються результатами різних експертних оцінок. Відмітною ознакою слугує падіння інвестиційного рейтингу нашої держави, поряд з поліпшенням економічного становища її потенційних конкурентів на світових ринках (багатьох центрально- та східноєвропейських країн).

Наведені вище результати дають змогу стверджувати, що в сучасних умовах української економіки світова модель «зростання виробництва — збільшення інвестицій — економічне зростання» не спрацьовує. Отже, подолання інвестиційного спаду в Україні стане можливим лише після «запуску» механізмів зростання виробництва, підтвердженням чого є світовий досвід подолання інвестиційного спаду, який можна перебороти після реального зростання промислового виробництва.

Список використаної літератури

1. Анискин Ю. Инвестиционная активность и экономический рост // Проблемы теории и практики управления.- 2002,- №4. - С. 77-82.

2. Геец В. Еще раз о составляющих экономического подъема в Украине // Экономика Украины,- 1998.-№11.-С. 27-36.

3. Гитман Л. Дж., Джонк М. Д. Основы инвестирования. - М.: ИНФРА-М, 1997.

4. Денисенко М. П. Основи інвестиційної діяльності. - К.: Алеута, 2003.

5. Жалило Я. Иностранные инвестиции и национальный капитал: парадигма взаимодействия // Фондовый рынок.- 2001,- №25. - С. 8-9.

6. Пересада А. А. Інвестиційний процес в Україні. - К.: Либра, 1998.

7. Симовьян С. В. Экономический успех: пути его достижения. — Харьков: Рубикон, 1996.

8. Статистичний щорічник України за 2004 рік /Державний комітет статистики України. —К.: Техніка, 2005.

9. Татаренко И.О., Поручник А. М. Теорії інвестицій: Навчальний посібник. — К.: КНЕУ, 2000.

10. Федоренко В. Г. Інвестиційний менеджмент: Навчальний посібник. — К.: МАУП, 2001.

11. Шарп У., Александер Г., Бейли Дж. Инвестиции. - М: ИНФРА-М, 1999.