Інформаційні системи та економіка

Вступ.

1. Загальна характеристика та класифікація інформаційних систем.

2. Значення та функції інформаційних систем в економічному управлінні.

Висновки.

Перелік використаних джерел.

Вступ

В Україні триває формування нової економічної моделі, що базується на ринкових засадах. Це суттєво змінює підходи до управління та інструменти впливу на економічні процеси.

Зміна умов господарювання та необхідність гнучкого реагування системи управління на ці зміни зумовлюють не лише вдосконалення її організаційної структури, а й потребують перегляду розподілу управлінських функцій між рівнями відповідальності та формами їхньої взаємодії. Йдеться про таку систему управління, яка відповідає об'єктивним вимогам і закономірностям ринкової економіки, орієнтованої на задоволення індивідуальних потреб, стимулювання зацікавленості працівників у високих кінцевих результатах та активне впровадження сучасних інформаційних технологій.

Ключовою рисою сучасного етапу розвитку є застосування економічних методів управління підприємством, спрямованих на раціональне використання обмежених ресурсів, досягнення максимальних результатів з мінімальними витратами, дієве адміністративне регулювання виробництва та перехід до інтенсивного типу розвитку на основі покращення виробничого потенціалу.

1. Загальна характеристика та класифікація інформаційних систем

Інформаційні системи можуть суттєво відрізнятися залежно від типу об'єктів управління, масштабу та складності завдань, що вирішуються, а також інших параметрів.

Автоматизовані інформаційні системи обліку класифікуються за наступними критеріями:

• сфера функціонування об'єкта обліку;
• рівень управління;
• повнота охоплення завдань обліку, контролю та аудиту;
• тип інтерфейсу користувача;
• спосіб передачі даних;
• тип організації автоматизованої інформаційної системи обліку.

На сьогодні не існує єдиної загальноприйнятої класифікації автоматизованих систем (АС), тому їх можна групувати за різними ознаками.

1. За рівнем або сферою діяльності: державні, територіальні (регіональні), галузеві, системи об'єднань, підприємств або установ, а також системи управління технологічними процесами.
2. За рівнем автоматизації управлінських процесів: інформаційно-пошукові, інформаційно-довідкові, інформаційно-керівні, системи підтримки прийняття рішень, інтелектуальні АС.
3. За ступенем централізації обробки даних: централізовані, децентралізовані АС та інформаційні системи колективного користування.
4. За ступенем інтеграції функцій: багаторівневі АС з інтеграцією за рівнями управління (підприємство — об'єднання, об'єднання — галузь тощо), багаторівневі АС з інтеграцією за рівнями планування тощо.

Державні АС створюються для вирішення стратегічних загальнодержавних завдань. Використовуючи обчислювальні комплекси та економіко-математичні методи, вони забезпечують розробку перспективних і поточних планів розвитку країни, облік результатів діяльності та регулювання окремих галузей народного господарства, формування та контроль виконання державного бюджету.

Провідну роль серед державних АС відіграє автоматизована система державної статистики (АСДС). Її значення в ієрархії управління зумовлене тим, що вона виступає головним джерелом статистичних даних, необхідних для роботи всіх державних та регіональних систем.

Серед систем, що взаємодіють з АСДС, особливе місце займає автоматизована система планових розрахунків (АСПР). Вона функціонує при Міністерстві економіки України та призначена для розробки народногосподарських планів і контролю за їх виконанням із застосуванням обчислювальної техніки для збору та обробки інформації.

Взаємодія між АСДС та АСПР є двосторонньою: статистичні дані з АСДС використовуються на всіх етапах планування розвитку економіки країни. Водночас планова інформація передається до АСДС, слугуючи основою для обліку та аналізу виконання планів. Така співпраця передбачає також спільний аналіз соціально-економічних проблем. Тому АСДС має повністю забезпечувати потреби оптимального планування, проводити економіко-математичний аналіз демографічних процесів, міжгалузевих зв'язків, рівня споживання та доходів населення, а також показників діяльності підприємств.

АСДС також тісно співпрацює з державною автоматизованою системою фінансових розрахунків (АСФР), що діє при Міністерстві фінансів України.

АСФР забезпечує автоматизацію фінансових розрахунків на основі сучасних обчислювальних засобів для формування державного бюджету та контролю за його виконанням. Для цього вона використовує статистичну інформацію про обсяги випуску та реалізації продукції, фонди споживання, запаси та витрати фінансових ресурсів.

Існують й інші державні АС, зокрема автоматизована система обробки інформації про ціни (АСОІ цін), автоматизована система управління національним банком (АСУ банк), автоматизована система обробки науково-технічної інформації (АСО НТІ) та інші.

Територіальні (регіональні) АС створюються для управління адміністративно-територіальними одиницями, такими як область, місто чи район. Вони забезпечують обробку інформації, необхідної для реалізації функцій управління регіоном, формування звітності та надання оперативних даних місцевим і державним органам влади.

Галузеві інформаційні системи управління призначені для керівництва підприємствами та організаціями, що входять до складу певної галузі. Такі АС функціонують у промисловості, сільському господарстві, будівництві, на транспорті тощо. Вони вирішують завдання інформаційного забезпечення апарату управління галузевих міністерств та їхніх підрозділів. Галузеві АС розрізняються за сферами застосування — промислова, наукова тощо.

Інформаційні системи управління підприємствами (АСУП) або виробничими об'єднаннями (АСУ В) — це системи, що використовують сучасні засоби автоматизованої обробки даних, економіко-математичні та інші методи для регулярного вирішення завдань управління виробничо-господарською діяльністю підприємства.

Структурною особливістю АСУ є групування підсистем за однорідними ознаками.

Наприклад, підсистеми, що відповідають за управління виробництвом, класифікуються за ознаками, характерними для виробничого підприємства конкретної галузі:

• функціональна ознака (група А);
• ознака забезпечення (група Б);
• ознака видів виробництва (група В).

Кожна з цих класифікаційних груп об'єднує лише ті підсистеми, які відповідають основній класифікаційній властивості групи.

Такий підхід до класифікації підсистем АСУП дозволяє групувати комплекси завдань, що вирішуються на ЕОМ, за всіма класифікаційними ознаками, виокремлюючи головну з них.

Так, за напрямом планування (А-2) вирішується комплекс завдань, пов'язаних із виробництвом та випуском продукції, технічною підготовкою основного виробництва тощо.

За іншої організаційної структури об'єкта управління комплекси завдань можуть групуватися в іншій послідовності.

Наприклад, управління забезпеченням трудовими ресурсами охоплює комплекс завдань за всіма функціональними підсистемами. При цьому, незалежно від групування, методика вирішення конкретного завдання не змінюється, змінюється лише її місце в тому чи іншому комплексі.

Інформаційні системи управління технологічними процесами (АСУ ТП) здійснюють контроль за станом технологічних процесів (робота верстата, доменної печі тощо). Головна відмінність цих систем від розглянутих раніше полягає в характері об'єкта управління: для АСУ ТП це машини, прилади, обладнання, а для державних, територіальних та інших АСУ — колективи людей. Друга відмінність — у формі передачі інформації: для АСУ ТП основною формою є сигнал, а для інших АСУ — документи.

Залежно від мети функціонування та завдань, що стоять перед АС на етапах збору та змістовної обробки даних, розрізняють такі типи:

• інформаційно-пошукові;
• інформаційно-довідкові;
• інформаційно-управляючі (управлінські);
• інтелектуальні інформаційні системи та системи підтримки прийняття рішень.

Інформаційно-пошукові системи (ІПС) орієнтовані на вирішення завдань пошуку інформації. Змістовна обробка даних у таких системах не проводиться.

В інформаційно-довідкових системах (ІДС) за результатами пошуку обчислюються значення арифметичних функцій.

Інформаційно-управляючі, або управлінські, системи (у вітчизняній літературі відомі як "автоматизовані системи організаційного управління") — це організаційно-технічні системи, що забезпечують вироблення рішень на основі автоматизації інформаційних процесів у сфері управління. Вони призначені для автоматизованого вирішення широкого кола управлінських завдань.

2. Роль і місце інформаційних систем в управлінні економікою

ІС — це комплекс, що включає інформацію, апаратно-програмні та технологічні засоби, засоби телекомунікації, бази та банки даних, методи та процедури обробки даних, а також управлінський персонал. Цей комплекс реалізує функції збору, передачі, обробки та накопичення інформації для підготовки та прийняття ефективних управлінських рішень. Структуру ІС наведено на рисунку.

Основною метою функціонування ІС для різних об'єктів і рівнів народного господарства України є підвищення якості управління та забезпечення фахівців (бухгалтерів, економістів, менеджерів, інспекторів, керівників) необхідною інформацією для виконання їхніх управлінських функцій.

В ІС вирішується комплекс завдань, реалізація яких на основі сучасних методів управління, економіко-математичних методів і моделей, комплексу технічних засобів та інформаційних технологій забезпечує автоматизацію виконання функцій і процедур управління (складання документів, облік, планування, аналіз, формування звітності, прийняття рішень).

Основу управлінської діяльності будь-якого економічного об'єкта становлять інформаційні системи, що мають складну структуру, склад якої залежить від сфери діяльності та розміру підприємства, організації чи фірми.

Сучасні підприємства потребують автоматизованої інформаційної системи обліку на базі новітніх обчислювальних засобів, яка дозволяє забезпечити:

• повне та своєчасне задоволення інформаційних потреб користувачів;
• виконання контрольних та аудиторських завдань для отримання інформації про наявні відхилення;
• аналіз і прогнозування господарсько-фінансової діяльності підприємства;
• прийняття ефективних управлінських рішень на основі автоматизації.

Висновки

Управління економікою базується на інформації та, своєю чергою, генерує нову інформацію. Ефективність функціонування економіки будь-якого об'єкта (підприємства, організації) значною мірою залежить від здатності керівників різних рівнів ретельно готувати та обґрунтовувати свої рішення. Умови ринкової (конкурентної) економіки висувають високі вимоги до якості, своєчасності, повноти та достовірності економічної інформації, а також до глибини аналізу економічних показників.

Інформаційна система не лише відображає стан об'єкта управління, а й активно впливає на нього через органи управління. Вона являє собою сукупність інформаційних процесів, спрямованих на задоволення інформаційних потреб різних рівнів прийняття рішень, а її метою є продукування інформації для використання управлінським апаратом. Таким чином, вона забезпечує накопичення, передачу, збереження, обробку та узагальнення інформації "знизу вгору", а також конкретизацію інформації "зверху вниз".

Призначення ІС полягає в описі економічного об'єкта, його станів і взаємодій, що виражаються через економічні показники. Вона має своєчасно надавати органам управління необхідну та достатню інформацію для прийняття рішень, якість яких забезпечує високоефективну діяльність об'єкта управління.

Список використаних джерел

1. Івахненков С. Інформаційні технології в організації бухгалтерського обліку та аудиту: Навчальний посібник / Сергій Івахненков. — К.: Знання-Прес, 2003. — 349 с.

2. Інформаційні технології: Нормативна база / Упор. Є. К. Пашутинський. — К.: КНТ, 2005. — 500 с.

3. Клименко О. Інформаційні системи і технології в обліку: Навчальний посібник / Олександр Клименко; М-во освіти і науки України, Полтавський ун-т споживчої кооперації України. — К.: Центр учбової літератури, 2008. — 319 с.

4. Маркетинг для магістрів / Національна академія управління; ред. М. М. Єрмошенко, С. А. Єрохіна. — К.: Національна академія управління. — 2007 — Т. 2. — 2007. — 540 с.

5. Шквір В. Інформаційні системи і технології в обліку: Практикум / Володимир Шквір, Анатолій Загородній, Олег Височан. — К.: Знання, 2006. — 429 с.