Гуамнітарний розвиток

Вступ

У сучасному цивілізаційному поступі ключову роль відіграють саме гуманітарні складові: освітній рівень, науковий потенціал, культурний розвиток, стан здоров'я населення, особистісні риси, ціннісні орієнтири та світоглядні засади людини й громадянина.

Нині відставання в гуманітарній площині становить значно серйознішу загрозу для перспектив країни, аніж недоліки в будь-якій іншій галузі. Гуманітарна сфера лише поверхово видається другорядною чи похідною. Насправді ж вона становить основу людського існування. Прогрес в економіці, державотворенні, конструктивних політичних процесах стає практично неможливим, коли життєвий рівень населення, його відтворення, здоров'я, освітній, культурний і моральний потенціал опускаються нижче критичної позначки. Із цим необхідно рахуватися та вживати всіх заходів, щоб уникнути несприятливого сценарію. У суспільстві вже визріло усвідомлення нагальної потреби в ухваленні виваженої концепції гуманітарного розвитку, яка б розумно поєднувала наявні запити з реальними ресурсами.

Кожна особа має право вільно розвивати власну особистість за умови непорушення прав і свобод інших. Цей постулат, закріплений в Конституції України, має стати визначальним для формування стратегії гуманітарного розвитку держави. Центральною ідеєю Концепції має стати підхід, що передбачає об'єднання всіх гуманітарних чинників суспільного поступу в цілісну систему та перетворення їх на інструменти інтеграції й консолідації українського соціуму.

Мета Концепції гуманітарного розвитку полягає у визначенні засадничих принципів і пріоритетів, обґрунтуванні соціально-економічних та соціокультурних підвалин гуманітарного розвитку України як обов'язкової передумови для розкриття потенціалу кожного громадянина та забезпечення конкурентоздатності держави й нації у сучасному світі.

1. Основні розділи Концепції відповідно до головних складових гуманітарної сфери (у вузькому значенні поняття "гуманітарна сфера")

Керуючись своїм європейським вибором, Україна розпочинає трансформаційні процеси, поділяючи фундаментальні ідеї та принципи Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини та Європейської соціальної хартії, ставлячи в основу подальшого поступу інтереси особи, її прагнення жити й творити у злагоді з власними цінностями, суспільством і довкіллям.

Гуманітарний розвиток являє собою модель поступу, зорієнтовану на найповніше розкриття потенціалу кожної особистості та соціуму загалом, формування належних умов для реалізації всіх інтелектуальних, культурних і творчих здібностей людини й нації.

У політичному аспекті перехід до гуманітарного розвитку означає досягнення максимального рівня свободи особистості та одночасно її готовності нести відповідальність за себе, власну родину, територіальну громаду та державу.

В економічному аспекті гуманітарний розвиток передбачає неухильне зростання питомої ваги інтелектуального продукту в національному багатстві та утвердження інноваційності як провідної моделі економічної поведінки.

У соціальному аспекті гуманітарний розвиток означає створення для людини як головного національного ресурсу умов для реалізації всіх її можливостей. Саме з таких позицій має формуватися політика можливостей у сфері освіти, професійної самореалізації, адресності охорони здоров'я та соціального захисту.

Концепція базується на ідеях і принципах Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини та Європейської соціальної хартії, узгоджена з чинними державними та галузевими програмами й законодавчими актами у гуманітарній сфері.

Ключовими принципами гуманітарного розвитку України виступають:

• людиноцентризм як світоглядна система, що визначає розкриття здібностей людини критерієм оцінки ефективності держави та зрілості суспільних інституцій, визнає невід'ємне право кожної особи на вільний розвиток і реалізацію всіх її талантів;
• забезпечення реальності прав і свобод людини та громадянина, зокрема гендерної рівності, встановлення гарантій рівності всіх перед законом;
• створення рівних можливостей для гармонійного розвитку особистості, забезпечення справедливості та гарантування належної якості життя незалежно від статі, віросповідання, етнічного походження чи регіону проживання;
• надання можливостей для підвищення соціального статусу особистості, зокрема через удосконалення освітнього рівня та професійно-кваліфікаційних характеристик;
• розширення простору свободи, утвердження людської гідності, розкриття комунікативного потенціалу української культури як триєдиного способу формування національної ідентичності та соціалізації особи;
• розвиток і максимально повне використання культурних надбань нації у багатогранності зв'язків з іншими національними культурами, відкритість до міжкультурної взаємодії задля забезпечення гідного місця України в європейському та глобальному гуманітарному просторі;
• взаємодія держави та громадянського суспільства, бізнесу й влади з метою створення необхідних соціально-економічних умов для підвищення якості життя населення, забезпечення всебічного гармонійного розвитку людини та захисту її прав і свобод.

Національні пріоритети гуманітарного розвитку України спрямовані на формування сучасної конкурентоспроможної нації.

Їх досягнення передбачає:

• формування нової якості життя громадян України через створення умов для всебічного гармонійного розвитку особистості, реалізації всіх професійних можливостей, досягнення високих соціальних стандартів, впровадження пріоритетів здорового способу життя, гармонізації людського й природного середовища, підтримки сім'ї та стимулювання народжуваності;
• формування суспільства знань, у якому знання та можливості їх практичного застосування стануть важливим засобом самореалізації й розвитку особистості та ключовими чинниками прискореного поступу держави і суспільства;
• соціальну активність громадян, формування розвиненого громадянського суспільства;
• культурну та політичну консолідацію української нації як модерної європейської спільноти.

Концепція ґрунтується на ідеях і принципах Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини та Європейської соціальної хартії, узгоджена з чинними державними та відомчими програмами і законодавчими актами у сфері гуманітарного розвитку.

2. Розмістити розділи у певній ієрархічній послідовності з урахуванням їх значимості для розвитку всієї системи гуманітарної сфери українського суспільства з метою надання цій системі цілісного і завершеного вигляду

І. СТАН ГУМАНІТАРНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

На кінець 2007 року Україна перебуває на третьому місці за кількістю звернень своїх громадян до Європейського суду з прав людини.

Переважна більшість українців висловлює незадоволення власним соціально-економічним становищем та розвитком країни загалом. Переконані у відсутності в Україні справедливого судочинства — 90%; вважають, що право на гідний рівень життя не забезпечується, — 71%; незадоволених функціонуванням демократії в країні — 61%; оцінюють загальну ситуацію, в якій перебігає їхнє життя, як «погану» або «дуже погану» — 50% громадян.

Наведені показники дають підстави для висновку про наявність в Україні розриву між проголошеними державою цінностями-цілями та реальними практиками. Такий стан не сприяє гуманітарному розвитку та суспільній консолідації, оскільки суперечить традиційним цінностям соціуму — повазі до людської гідності, справедливості та солідарності.

ІІ. ФОРМУВАННЯ НОВОЇ ЯКОСТІ ЖИТТЯ

Основні напрями державної політики щодо формування нової якості життя охоплюють:

• розвиток системи охорони здоров'я та впровадження пріоритетів здорового способу життя;
• гармонізацію людського і природного середовища;
• стимулювання народжуваності, підтримку та розвиток сім'ї;
• розвиток доступної та безперервної освіти;
• створення умов для гідної результативної праці;
• підвищення добробуту населення через впровадження високих соціальних стандартів життя;
• забезпечення надання належних послуг соціальної сфери на основі її якісного удосконалення.

ІІІ. ФОРМУВАННЯ СУСПІЛЬСТВА ЗНАНЬ

Основні напрями державної політики щодо формування суспільства знань передбачають:

• створення інформаційного (мережевого) суспільства на базі інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ);
• стимулювання використання результатів наукових досліджень і розробок для інноваційного розвитку економіки;
• розвиток інтелектуального потенціалу нації шляхом забезпечення конкурентоспроможності освіти, модернізації культурної політики та сприяння соціальній і громадянській активності людини.

IV. ЛЮДИНА І ДЕРЖАВА

Сутність, зміст і характер взаємодії держави та людини є важливим індикатором розвитку України як демократичної, соціальної, правової держави та формування гармонійно розвиненого демократичного суспільства. Стаття 3 Конституції України закріплює, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

У сучасних політико-правових реаліях конституційно-правовий статус людини в Україні потребує подальшого вдосконалення. Насамперед ідеться про подолання пострадянської інерції позитивістського закріплення державою широкого спектра прав і свобод людини та громадянина за відсутності реальних гарантій і механізмів їх реалізації.

V. МЕХАНІЗМИ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПЦІЇ

Реалізація Концепції гуманітарного розвитку України здійснюватиметься через формування політики, що передбачає відповідні механізми вирішення питань у цій сфері на державному, регіональному та місцевому рівнях, правове, фінансове та організаційне забезпечення, а також розвиток міжнародного співробітництва. Формування такої політики потребує розробки довгострокової Національної програми гуманітарного розвитку України, яка має стати основою для формування Програми Кабінету Міністрів України протягом усього періоду, передбаченого на її виконання.

1. Правове забезпечення.
2. Інституційне забезпечення.
3. Державне управління гуманітарним розвитком.
4. Фінансове забезпечення.

Список використаних джерел

1. Закон України „Про освіту” від 23 травня 1991 р. №1060-ХІІ // Відомості Верховної Ради України, 1991. - № 34. - Ст.451; 1993. - № 1С). - Ст.76; №26. -Ст.277; 1994. - №29. - Ст.258; №45. - Ст.404; 1996. - №21. - Ст.84
2. Закон України "Про концепцію державної політики в галузі культури на 2005-2007 роки" // Урядовий кур`єр. - 2005.-19 квітня
3. Закон України „Про вищу освіту” // Освіта. - 2002. - 20-27 лютого
4. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії України 28 черв. 1996 р. із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 8 груд. 2004 р. № 2222-IV // Конституційне право України: Навч. посіб. - К.: Атіка, 2006. - С.483-533
5. Основи законодавства України про культуру від 14 лютого 1992 р. № 2117-ХН // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №21. - Ст.294; 1994. - № 41. -Ст.376; 1996. - №3. - Ст.11; 1997. - №8. - Ст.62.
6. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Державної програми розвитку культури на період до 2007 року" від 6 серпня 2003 р. № 1235 //http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
7. Скуратівський В., Трощинський В., Чукут С. Гуманітарна політика в Україні: Навч. посіб. - К.: Вид-во УАДУ; Вид-во "Міленіум", 2002. - 262 с