Групування інформації в аналізі господарської діяльності

Вступ

Методологія групувань та їх значення в економічному групуванні

Принципи вибору групувальної ознаки та утворення груп

Вступ

Кожна наука має свій специфічний предмет, який вирізняє її серед інших наук. Господарська діяльність вивчається багатьма дисциплінами: економічною теорією, макро- та мікроекономікою, управлінням, організацією та плануванням виробничо-фінансової діяльності, статистикою, бухгалтерським обліком, економічним аналізом тощо. Економіка досліджує вплив загальних, приватних і специфічних законів на розвиток економічних процесів у конкретних умовах галузі чи окремого підприємства, а також масові економічні явища та процеси, що відбуваються в господарській діяльності.

Сьогодні предметом аналізу господарської діяльності (АГД) вважають економічні процеси, які виникають у результаті господарської діяльності. Проте, як зазначалося раніше, господарська діяльність підприємства та процеси, що в ній відбуваються, є об'єктом вивчення багатьох наук.

Тема цієї роботи — «Використання методу аналітичного групування в проведенні статистико-економічного аналізу». Такий вибір зумовлений широким застосуванням методів статистичного групування як важливого елементу в системі зведення матеріалів статистичного спостереження.

Групування широко використовуються для вивчення внутрішньої структури явищ. Процес групування передбачає:

1. визначення мети аналізу;
2. ранжування сукупності за обраною ознакою;
3. вибір інтервалу розподілу сукупності та її розподіл на групи;
4. визначення групувальних і факторних ознак;
5. проведення групування.

Статистичні зведення класифікуються за різними ознаками: за складністю побудови, місцем проведення та способом розробки статистичних матеріалів. За складністю побудови зведення бувають простими та груповими. Просте підсумкове зведення передбачає лише підрахунок загальних підсумків, тоді як групове зведення включає групування даних за певними ознаками.

Вся багатогранна робота, пов'язана зі статистичним зведенням вихідної інформації, поділяється на кілька етапів:

1. Первинний матеріал спостереження зосереджується, систематизується та узагальнюється в центральному органі державної статистики — Комітеті статистики України.

При децентралізованому зведенні обробка матеріалів відбувається на місцях. В умовах зміни форм господарювання та реальних ринкових відносин принципово змінюються способи зведення статистичної інформації.

По-перше, скорочується загальнодержавна та галузева звітність, але одночасно збільшується обсяг і розширюється склад даних, пов'язаних із підприємницькою діяльністю. Упорядковуються способи одержання інформації, її зведення та ефективного використання.

По-друге, розвиваються такі джерела даних, як вибіркові обстеження, одноразові обліки та інші способи отримання відомостей, необхідних для управління діяльністю підприємства.

По-третє, покращується координація та регулювання пропорційного територіально-галузевого розвитку суспільства, вдосконалюється зміст централізованої форми зведення.

По-четверте, методи та форми організації статистичної звітності пропонують диференціацію різних соціальних типів підприємств (державних, орендних, акціонерних, кооперативних тощо) з метою отримання реальної оцінки становлення багатоукладності економіки та соціальної структури народного господарства.

У сучасних умовах, у зв'язку зі зміною способів збору, обробки та видачі інформації на базі автоматизованих робочих місць із використанням комп'ютерної техніки, співвідношення у способах зведення змінюється на користь децентралізованого.

Методологія групувань та їх значення в економічному групуванні

Групування — це процес утворення однорідних груп шляхом розподілу всієї сукупності досліджуваного явища на окремі частини за найбільш істотними ознаками. За допомогою методу групувань статистика вирішує різноманітні завдання, але всі вони зрештою переслідують одну мету — упорядкувати первинний статистичний матеріал, розділити його на групи за істотними варіюючими ознаками. Групування є першою сходинкою статистичного аналізу та важливою підготовчою стадією для глибшого дослідження статистичних матеріалів. У цьому полягає його основне значення та роль у зведенні первинної інформації.

Типологічне групування — це групування, за допомогою якого виділяють соціально-економічні типи явищ, визначають істотні відмінності між ними та спільні ознаки для всіх груп. Необхідність проведення типологічного групування зумовлена потребою теоретичного узагальнення первинної статистичної інформації та отримання узагальнюючих статистичних показників. Такі групування застосовуються при вивченні розподілу підприємств за формами власності, при розподілі суспільного виробництва за економічним призначенням продукції, при групуванні населення за суспільними групами тощо.

Одним із найважливіших і складних питань типологічного групування є вибір групувальної ознаки чи ознак, істотних для формування типів. Це мають бути ознаки, які найповніше виражають сутність і якісні характеристики того чи іншого типу явищ. Складність вибору істотних ознак часто пов'язана з тим, що складні економічні, соціальні, політичні, технічні та інші категорії необхідно перекласти на мову лічильних категорій. Наприклад, для ефективного управління динамікою виробництва важливе значення має групування підприємств на передові, середні та відстаючі. Враховуючи переваги крупних підприємств перед малими, прийнято ділити їх на крупні, середні та малі. Але для такого групування необхідно відібрати статистичні ознаки, які достатньо точно відображали б соціально-економічну сутність названих категорій та виразити їх статистично.

Слід зауважити, що типологічні групування відрізняються від структурних лише метою дослідження, за формою ж вони повністю збігаються.

Структурні групування характеризують розподіл якісно однорідної сукупності на групи за певною ознакою. Вони використовуються для пізнання явищ суспільного життя, виявлення закономірностей розподілу одиниць сукупності за варіюючими значеннями досліджуваної ознаки, вивчення складу сукупності та структурних зрушень. Структурні групування застосовуються при вивченні підприємств за галузями виробництва, величиною основних виробничих фондів, рівнем механізації виробництва, кількістю працюючих, обсягом продукції; склад населення — за статтю, віком, національністю, освітою та іншими ознаками.

При здійсненні структурних групувань на основі кількісних ознак необхідно визначити оптимальну кількість груп. При цьому важливо стежити, щоб не зникли особливості досліджуваного явища.

Прикладом структурного групування може бути розподіл підприємств регіону за кількістю працюючих на промислових підприємствах. Аналітичні групування застосовуються для виявлення взаємозв'язку між ознаками. Вони можуть бути двох типів: коли в ролі фактора і результату виступають якісні ознаки (наприклад, категорії працівників і їх освіта), або коли в ролі фактора і результату виступають кількісні показники (наприклад, продуктивність праці та середня заробітна плата).

Характерною особливістю аналітичних групувань є те, що кожна група факторної ознаки характеризується середніми значеннями результативної ознаки. Ступінь впливу факторної ознаки на результативну оцінюється за допомогою дисперсійного аналізу.

Усі соціально-економічні явища та процеси відрізняються розмаїттям форм свого розвитку, тому при групуванні виникає питання про вибір тієї ознаки, яка відповідає меті дослідження та характеру вихідної інформації. Керуючись теоретичними положеннями економічної науки та враховуючи завдання дослідження, необхідно з великої кількості ознак вибрати визначальні. До визначальних відносять ті ознаки, які найбільш повно і точно характеризують досліджуваний об'єкт, дозволяють виявити його типові риси та властивості. Наприклад, розмір промислового підприємства може характеризуватися різними ознаками, кожна з яких має певне значення. Серед них найбільш істотною, основною ознакою є вартість основних виробничих фондів, яка виражає потенційні можливості та потужність підприємства.

Принципи вибору групувальної ознаки та утворення груп

При виборі групувальної ознаки важливим моментом є дотримання умови місця і часу. Усе розмаїття ознак, на основі яких можуть здійснюватися статистичні групування, можна класифікувати таким чином:

1. За формою вираження групувальні ознаки поділяються на атрибутивні, які характеризують властивість, якість явищ і не мають кількісного виразу (стать, професія, освіта тощо), та кількісні (варіаційні), які приймають різні цифрові характеристики в окремих одиницях досліджуваної сукупності (кількість працюючих, обсяг виробництва, вартість основних виробничих фондів).
2. За роллю, яку відіграють ознаки у взаємозв'язку досліджуваних явищ, їх поділяють на факторні, що впливають на інші ознаки, і результативні, розмір і динаміка яких формуються під впливом інших ознак. Причому залежно від об'єктивних умов і мети дослідження ознаки можуть обмінюватися ролями. В одних випадках вони можуть виступати як факторні, в інших — як результативні. Так, величина продуктивності праці, з одного боку, залежить від рівня кваліфікації (розряду) працівника, з іншого — вона є основним чинником збільшення обсягів виробництва та зниження собівартості одиниці продукції. Отже, у першому випадку показник продуктивності праці виступає як результативна ознака, у другому — як факторна.

Після визначення групувальної ознаки наступним важливим кроком є розподіл одиниць сукупності на групи. Тут постає питання про кількість груп, які необхідно утворити, та величину інтервалу. Ці два моменти взаємопов'язані: чим менша величина інтервалу, тим більша кількість груп, і навпаки. Важливою вимогою є вибір такої кількості груп і величини інтервалу, які дозволяли б більш-менш рівномірно розподілити всі одиниці сукупності в розрізі груп, забезпечили їх представництво та якісну однорідність.

Кількість груп у багатьох випадках залежить від того, яку ознаку покладено в основу групування. Часто атрибутивні групувальні ознаки визначають кількість груп (групування працівників за освітою, за статтю). Аналогічно розподіляється сукупність за дискретною ознакою, яка змінюється у відносно неширокому діапазоні (при групуванні робітників за розрядами, сімей — за кількістю їх членів).

Інтервали груп використовуються лише при значній коливності дискретної ознаки, при безперервній зміні кількісної ознаки (наприклад, величина середньої заробітної плати, розмір основних виробничих фондів тощо).

У практиці економічної роботи в більшості випадків застосовуються групування з нерівними інтервалами — прогресивно зростаючими або прогресивно спадаючими. Необхідність застосування групування з нерівними інтервалами виникає тоді, коли коливність ознаки має нерівномірний характер і відбувається у великих межах. Наприклад, застосовувати рівнозначний інтервал за обсягом виробництва для малих, середніх і крупних підприємств буде неправильно, оскільки різниця в обсягах виробництва навіть у невеликих сумах має вирішальне значення для малих підприємств, тоді як для крупних — неістотне. Потрібно передбачати невеликі інтервали для малих підприємств і більш широкі — для крупних.

Інтервали при групуванні можуть бути відкритими (у них дається одна межа — верхня або нижня) і закритими (що мають верхню і нижню межі). У наведеному прикладі перший і останній інтервали є відкритими, всі інші — закритими. Потреба у відкритих інтервалах зумовлена великою коливністю досліджуваної ознаки, розкиданістю її кількісних значень.

Внаслідок зведення і групування матеріалів статистичного спостереження одержують ряди розподілу, які представляють собою упорядкований розподіл одиниць досліджуваної сукупності на групи за певною ознакою. Вони характеризують склад досліджуваного явища, закономірності його розвитку, дозволяють судити про його однорідність.

Ряди розподілу можуть бути утворені:

• за кількісною ознакою;
• за якісною ознакою.

Відповідно розрізняють два види рядів розподілу:

• варіаційні;
• атрибутивні.