Реферат

Грошова система та її елементи

Грошова система — це сукупність законодавчо закріплених норм, що регулюють обіг грошей у державі. У матеріалі розглянуто ключові її елементи: від статусу гривні та емісії банкнот до особливостей безготівкових операцій. Читачі дізнаються про роль Національного банку, ризики депозитних грошей та методи боротьби з фальшивомонетництвом.

Опубліковано 8 вересня 2026 р.Економіка

Вступ

Під грошовою системою розуміють форму організації грошового обігу в державі, яка визначається чинним законодавством. Вона формується поступово, у процесі історичного розвитку, а її характерні риси та складові частини віддзеркалюють рівень соціально-економічного поступу країни. Як невід'ємна частина господарського механізму, вона функціонує на основі правових норм, встановлених державою.

Отже, грошова система — це історично сформований та законодавчо закріплений порядок організації обігу грошей у конкретній країні. Вона не є продуктом свавілля влади, а визначається реальними економічними відносинами. Закони встановлюють ключові принципи, правила та нормативи, що регулюють взаємодію учасників грошового обороту. Через виняткову важливість грошових відносин для економіки, у всіх державах, незалежно від їхнього політичного устрою, створенням грошових систем займаються центральні органи влади. Місцеві органи, навіть у федеративних державах, фактично відсторонені як від процесу формування грошової системи, так і від контролю за її окремими елементами.

1. Сутність та структура грошової системи

Грошова система — це історично усталена та закріплена національним законодавством форма організації грошового обігу. Хоча окремі її елементи, як-от види грошових знаків, існували й раніше, сама система сформувалася в Європі у XVI-XVII століттях. Таким чином, національна грошова система виникає історично, а її зміст та структура відображають досягнутий рівень соціально-економічного розвитку держави.

Її діяльність регулюється державними законами та іншими правовими актами, які визначають основні засади, правила і нормативи для суб'єктів грошового обороту. Оскільки нормальне функціонування кредитних грошей є одним із головних завдань банківської системи, а організація грошового обігу відбувається за участю банків, грошова система вважається складовою частиною банківської системи. Саме тому в багатьох країнах правові норми, що регулюють грошову систему, містяться в банківському законодавстві, зокрема в законах про центральні банки. Ці закони наділяють центральні банки широкими повноваженнями щодо регулювання грошового обороту, що дає підстави вважати їх інституційним центром грошової системи [3,4].

2. Основні структурні елементи грошової системи

У структурі грошової системи можна виокремити декілька складових елементів, кожен з яких має законодавче закріплення (рис. 1).

Грошова одиниця визначається законодавством країни з урахуванням історичних та соціально-економічних особливостей її розвитку. На сьогодні у світі налічується понад 300 різних найменувань національних валют. Відповідно до Конституції України, грошовою одиницею нашої держави є гривня, а розмінною монетою — копійка. Забезпечення стабільності гривні покладено на центральний банк країни — Національний банк України.

Види грошових знаків, що застосовуються в національній платіжній системі, визначаються правовими актами. В сучасній Україні в обігу перебувають банківські білети (банкноти) та розмінна монета. Право емісії банкнот і відповідальність за їх забезпечення законодавчо закріплені за Національним банком України. Розмінна монета займає особливе місце в готівковому обігу. За своєю емісійною природою вона належить до того ж виду грошових знаків, що й основна валюта, і виконує допоміжну функцію — обслуговує платежі на суми, менші за номінал грошової одиниці.

Окрім видів грошових знаків, законодавство встановлює також їхню купюрність. Грошова одиниця, як правило, поділяється на дрібніші пропорційні частини. У більшості країн світу діє десяткова система ділення. В Україні після реформи 1996 року в обігу перебувають банкноти номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100, 200 гривень, а також монети номіналом 1, 2, 5, 10, 25, 50 копійок та 1 гривня.

Масштаб цін є засобом вираження вартості в грошових одиницях. За часів металевого обігу, коли золото чи срібло виконували всі функції грошей, масштаб цін визначався ваговим вмістом металу, прийнятого за грошову одиницю. Він встановлювався та вимірювався в законодавчому порядку. У сучасних умовах, коли в обігу перебувають нерозмінні на золото кредитні гроші, фіксація металевого змісту грошової одиниці втратила актуальність. Після валютної реформи 1976-1978 років (Ямайська угода) офіційна ціна золота та його вміст у грошовій одиниці були скасовані. Нині масштаб цін формується стихійно, під впливом ринкових процесів та інфляції, незалежно від волі держави. У ринкових умовах стихійне ціноутворення зміцнює масштаб цін, який, своєю чергою, впливає на подальше ціноутворення. Підтримання масштабу цін на відносно стабільному рівні в довгостроковій перспективі є важливим завданням будь-якої держави.

Регламентація валютного курсу та операцій з валютними цінностями є надзвичайно важливим елементом грошової системи. У всіх країнах цей механізм активно використовується для захисту та забезпечення стабільності національної валюти. Необхідність встановлення та регулювання валютного курсу випливає з виконання грішми функції світових грошей. Українська гривня, як і будь-яка інша національна валюта, є законним платіжним засобом лише на території України. За її межами гривня підлягає обміну на валюту, що є законною для відповідної країни.

Емісійна система — це законодавчо визначений порядок випуску та обігу нерозмінних на золото кредитних і паперових грошей. Різні історичні та економічні умови виникнення кредитних і паперових грошей зумовили різні механізми їх емісії. Емісійні операції (випуск та вилучення грошей з обігу) історично виконують:

  • центральний (емісійний) банк, який має монопольне право на випуск банкнот, що становлять основну частину готівкового обігу;
  • в окремих виняткових випадках емісія може доручатися Міністерству фінансів (скарбниці), і тоді грошові знаки називаються казначейськими білетами.

Головна відмінність між цими видами грошових знаків полягає в різних механізмах їх емісії — порядку випуску та вилучення з обігу. Емісія казначейських білетів зазвичай використовується для покриття бюджетних витрат і допускається, як правило, в умовах глибокої кризи державних фінансів. Емісія банківських білетів здійснюється для кредитування центральним банком комерційних банків та урядових структур.

В економічно розвинутих країнах понад 90% грошового обігу здійснюється у безготівковій формі. Збільшення грошової маси відбувається не за рахунок емісії банкнот, а завдяки депозитно-чековій емісії. Емісія банкнот пов'язана з касовим обслуговуванням господарства: комерційних банків, державного бюджету тощо, коли виникає потреба у збільшенні касового резерву готівки. Депозитно-чекова емісія здійснюється в процесі кредитування емісійним банком комерційних банків.

Сучасні комп'ютеризовані банківські технології дозволили надати переважній частині грошової маси депозитну форму, оскільки в грошових системах зростає значення державного регулювання безготівкового обороту. Оскільки безготівковий обіг здійснюється за банківськими рахунками і не виходить за межі банківської системи, це спрощує контроль за законністю платіжних операцій та створює сприятливі умови для захисту суспільних інтересів та інтересів учасників грошового обороту.

Водночас депозитна форма не захищає гроші від знецінення. Відповідальність за забезпечення депозитних грошей несе банк, у якому відкриті рахунки. А банки, як відомо, схильні до банкрутства, що може спричинити повну або часткову втрату вкладниками своїх коштів. Навіть у високорозвинутих країнах щороку банкрутують десятки банків, не кажучи вже про країни з молодими банківськими системами.

Крім того, депозитні гроші приводяться в рух командами, що надходять у банки в паперовій чи електронній формі. Це створює можливості для несанкціонованого втручання у використання депозитних грошей як з боку працівників банків, так і третіх осіб. Світова практика знає численні випадки втручання сторонніх у комп'ютерні мережі, внаслідок чого були викрадені значні кошти.

У готівковому обороті також існує багато питань, які не вирішуються в межах розглянутих вище елементів (найменування грошової одиниці, види та купюрність грошових знаків). Оскільки готівка обертається поза банками, вона є зручним засобом для обслуговування незаконних операцій: наркобізнесу, грального бізнесу, сексбізнесу, ухилення від сплати податків, контрабанди тощо. У всіх цих випадках гроші використовуються лише в готівковій формі. Грошові знаки також піддаються підробці. Фальшування сьогодні загрожує багатьом валютам світу, стало чи не найприбутковішим видом підпільного бізнесу, що тісно переплітається з іншими його сферами та набуває міжнародного характеру.

Зважаючи на ці обставини, держави не обмежуються лише технічними заходами захисту купюр від підробки чи боротьбою з фальшивомонетниками, а вживають заходів регламентації та контролю операцій з готівкою. Хоча ці заходи певною мірою обмежують право власності особи на її кошти, законодавство змушене йти на такі обмеження.

Висновки

В Україні ведеться активна боротьба з фальшуванням грошових знаків. Українська валюта має високий рівень захисту. Касові центри банків оснащуються пристроями для визначення фальшивих знаків, проводиться відповідна підготовка касових працівників. Активізуються зусилля щодо розкриття злочинних груп, які займаються підробкою грошей. Молода грошова система України формує всі засоби захисту своєї національної валюти.

Інституцією, що здійснює грошово-кредитне та валютне регулювання в Україні, є Національний банк України — незалежний фінансово-кредитний орган. НБУ проводить незалежну монетарну політику. Відповідно до Конституції України, основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України.

Список використаної літератури

  1. Артус М. Гроші та кредит: Навчальний посібник/ Мирослав Артус; Європейський ун-т. - К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2004. - 161 с.
  2. Гроші та кредит: Підручник/ За заг. ред. М.І. Савлука; М-во освіти України. Київський нац. економ. ун-т. - К.: КНЕУ, 2005. - 602 с.
  3. Гроші та кредит: Підручник для вузів за спец. "Фінанси та кредит"/ Михайло Савлук, К.Г. Зуллас, А.М. Коряк. - К.: Либідь, 2003. – 330 с.
  4. Гроші та кредит: Підручник/ За ред. Богдана Івасіва; М-во освіти і науки України, НБУ, Терноп. акад. нар. госп. - Тернопіль: Карт-бланш, 2006. - 510 с.
  5. Демківський А. Гроші та кредит: Навчальний посібник/ Анатолій Демківський. - К.: Дакор, 2003, 2005: ВИРА-Р. - 527 с.