1. Гроші як засіб обігу та платіжний інструмент.
2. Розвиток кредитних грошей: еволюція, сучасні різновиди та участь держави в їх емісії.
3. Функції грошей та основні закономірності їхнього руху.
Перелік використаних джерел.

1. Гроші як засіб обігу і засіб платежу

Коли гроші відіграють роль посередника в обміні товарів, забезпечуючи їхній безперервний рух, вони виконують функцію засобу обігу.

Ця функція нерозривно пов'язана з попередньою — мірою вартості. Лише в їхній єдності категорія грошей набуває абстрактної визначеності. Причина в тому, що мінова вартість товару отримує загальне визнання, тобто ціни реалізуються, виключно через обмін товару на гроші. Ціна є передумовою обміну, однак якщо вартість оцінюється за допомогою міри вартості ще до моменту обміну, то безпосередня реалізація ціни відбувається вже у сфері обігу.

У ролі засобу обігу гроші постають реальним втіленням мінової вартості: продавець передає товар, отримуючи натомість гроші. Тут кінцевою метою є реалізація ціни, а внутрішня субстанція грошей вже не має значення — важлива лише їхня кількість. Форма грошей (металева чи паперова) у цьому випадку несуттєва. Головне — забезпечити переміщення товарів від виробника до споживача, після чого вони залишають сферу обігу. Самі ж гроші, навпаки, залишаються в обігу, постійно переходячи від одного суб'єкта до іншого. Це визначає характер взаємозв'язку між обігом грошей і товарів: в обігу завжди перебуває певна маса грошей, що протистоїть товарній масі, яка підлягає реалізації. У цій функції гроші виступають реальним образом вартості товарів, залишаючись у безпосередньому зв'язку з ними, і тому не втрачають своєї якості.

Отже, сутність грошей як засобу обігу полягає в їхній посередницькій ролі під час обміну товарів.

Ключова особливість цієї функції — здатність розділяти товарний обмін на два незалежні акти: продаж (Т-Г) та купівлю (Г-Т), які можуть бути розірвані в просторі та часі. Це суттєво змінює ринкові відносини:

по-перше, гроші як засіб обігу дозволяють суспільству позбутися незручностей бартеру. Вони спрощують обмін, економлять ресурси та час, необхідні для прямого обміну товару на товар, що сприяє зниженню витрат обігу;

по-друге, зникають вузькі межі бартерного обміну. Власник грошей може відкласти купівлю іншого товару на майбутнє, здійснити її на іншому ринку або взагалі використати кошти за іншим призначенням. Це стимулює підприємницьку діяльність та спеціалізацію виробництва;

по-третє, на відміну від бартеру, де метою є лише обмін споживчих вартостей, товарний обіг відкриває можливість нагромадження грошей як абстрактної вартості, що сприяє розширеному відтворенню.

Однак у схемі (Т-Г-Т) акт продажу (Т-Г) не означає досягнення мети обміну для жодного з власників. Більше того, якщо продавець не купує інший товар, повний обмін не відбувається. У такому разі гроші на певний час випадають з обігу, що може порушити безперервність товарного обігу та створити абстрактну можливість кризи збуту й неплатежів. В Україні через інфляційні процеси, що набули значного розмаху під час переходу до ринкової економіки, сфера використання грошей як засобу обігу звузилася. Це призвело до стихійного поширення бартеру та нелегального проникнення в обіг іноземної валюти, переважно долара США. Як наслідок, система товарно-грошових відносин зазнала порушень.

Функція засобу платежу полягає в обслуговуванні погашення різноманітних боргових зобов'язань між суб'єктами економічних відносин.

За своїм змістом ця функція є продовженням функції засобу обігу, але виникла вона пізніше — на вищому етапі розвитку товарного виробництва та кредитних відносин. Формально вона не є обов'язковою: гроші неможливо уявити без перших двох функцій, але логічно вони можуть існувати без функції засобу платежу. Остання з'являється там, де практикується регулярний продаж товарів у кредит, тобто з відстрочкою платежу. Це означає, що товари продаються не безпосередньо за гроші, а під боргові зобов'язання покупця. Товар надходить до покупця раніше, ніж гроші — до продавця. Таким чином, продавець стає кредитором, а покупець — боржником.

Рух грошей у функції засобу платежу має специфічну форму: Т-З ... З-Г. Отримуючи товар, боржник надає кредитору письмове боргове зобов'язання (вексель) про сплату грошей у визначений строк (Т-З). Під час погашення боргу гроші виконують функцію засобу платежу (З-Г). Отже, гроші лише завершують акт купівлі-продажу, здійснюючи відносно самостійний рух щодо товарів.

Основний зміст цієї функції — погашення вартості товарів, проданих у кредит. У цій ролі гроші функціонують:

по-перше, як міра вартості при визначенні контрактної ціни, тобто вони встановлюють суму боргу, яку покупець має погасити в зазначений строк. Тут гроші виступають як "образ" товарних вартостей;

по-друге, як ідеальний засіб платежу. Це звужує сферу використання грошей як засобу обігу та породжує потребу в грошах для погашення боргів. Сфера застосування грошей як засобу платежу в ринкових умовах постійно розширюється. Як платіжний засіб гроші починають здійснювати самостійний рух, не пов'язаний безпосередньо з обігом товарів, обслуговуючи односторонній рух вартості в процесі розширеного відтворення;

по-третє, на основі обігу боргових зобов'язань виникає принципово нова форма грошей — кредитні. У товарному обігу з'являються боргові зобов'язання (вексель, чек) як втілення мінової вартості товарів, проданих у кредит, що надає їм здатності виконувати функції грошей, зокрема купівельну та платіжну.

Таким чином, попри свою специфіку, функція засобу платежу нерозривно пов'язана з іншими функціями. Гроші можуть використовуватися для платежів лише за умови їхнього функціонування як міри вартості та засобу обігу. Розвиток цієї функції зумовлює потребу у резервному фонді, тобто у функціонуванні грошей як засобу нагромадження вартості.

Функція засобу платежу відкриває широкі можливості для підприємницької діяльності, оскільки кредитні відносини дозволяють здійснювати платежі з відстрочкою або шляхом заліку зустрічних зобов'язань. У цьому випадку гроші не виступають посередником в обігу, що сприяє економії коштів та прискоренню обігу товарних фондів. Водночас у цій функції потенційно закладена загроза неплатежу, яка при значних масштабах може спричинити грошово-кредитну кризу та банкрутство багатьох підприємців. Причиною можуть бути фінансова нестабільність та недисциплінованість суб'єктів ринку.

У функції засобу платежу ринок вимагає сталості грошей, адже тут діє фактор часу, який відділяє реалізацію товару (в борг) від платежу. За цей період можуть змінитися вартість і форми грошей. Якщо гроші знеціняться за час користування кредитом, кредитор не поверне позиченої вартості й зазнає збитків, оскільки не зможе купити за повернуту суму попередню кількість товарів через їхнє подорожчання. Боржник, відповідно, отримає виграш. Щоб уникнути цього, доводиться коригувати процентну ставку відповідно до знецінення грошей, що негативно впливає на кредитні відносини. Крім того, саме підвищення позичкового процента є інфляційним фактором, що призводить до подальшого знецінення грошей та зростання цін.

2. Еволюція кредитних грошей. Різновиди сучасних кредитних грошей. Роль держави у творенні кредитних грошей

Кредитні гроші — це неповноцінні гроші, що виникли на основі розвитку кредитних відносин та емітуються відповідно до потреб обороту. Основними формами кредитних грошей є паперові гроші, монета, депозитні та електронні гроші. Залежно від статусу емітента розрізняють казначейські та банківські гроші.

Кредитні гроші є знаряддям кредиту. Це знаки вартості, що виникають і функціонують в обігу на основі кредиту. Як і повноцінні гроші, вони з'явилися в процесі стихійного розвитку ринкових відносин, коли взаємна довіра суб'єктів ринку досягла рівня, за якого один із них наважився передати іншому товар чи іншу вартість під зобов'язання заплатити в майбутньому. Торговий обіг породив торгові гроші у формі боргової розписки, які почали обертатися як засіб обігу й платежу. Представниками кредитних грошей є вексель, банкнота, чек та інші платіжно-розрахункові документи, пов'язані з оформленням і здійсненням кредитних операцій.

Кредитні гроші мають значні переваги над паперовими. Вони не знецінюються, перебувають в обігу визначений час, скорочують потребу в готівці, зменшують витрати обігу та прискорюють його. Розширення обігу кредитних грошей робить грошовий обіг еластичнішим, гнучкішим і чутливішим до потреб суспільного виробництва.

Кредитні гроші виникають із функції платежу, випускаються банками і не мають примусового обертання. З одного боку, вони забезпечені товарами, золотом, іноземною валютою та іншими активами банків, а з іншого — не мають самостійної вартості. Як і паперові гроші, вони є лише знаками вартості, представниками повноцінних грошей та їхніми замінниками в обігу. Ця двоїстість кредитних грошей не дозволяє ототожнювати їх із паперовими. На відміну від останніх, вони слугують одночасно і знаками золота, і кредитними документами, що виражають реальні вартісні відносини між кредиторами та боржниками.

Знаряддям комерційного кредиту став вексель — письмове боргове зобов'язання строго встановленої форми, яке дає його власнику (векселедержателю) безперечне право після закінчення визначеного строку вимагати з боржника сплати вказаної суми грошей. Характерними рисами вексельного зобов'язання є абсолютність, тобто у векселі не вказується і не пояснюється обставина появи боргового зобов'язання, та безсуперечність, яка означає, що право векселедержателя на отримання платежу в указаний строк є безперечним. У випадку несплати вказаної суми у відповідний час стягнення грошей з боржника проводиться в примусовому порядку після складання нотаріусом акта про опротестування векселя.

Існують такі види кредитних грошей: вексель, банкнота, чек, кредитна картка, електронні гроші.

Вексель — це письмове боргове зобов'язання встановленої законом форми, в якому вказані величина грошового боргу, строки його сплати, а також право його власника (векселетримача) вимагати від боржника (векселедавця) сплати боргу після закінчення встановленого строку. Векселі бувають простими і переказними.

Простий вексель виписується боржником на ім'я кредитора із зобов'язанням виплатити йому в зазначений строк вказану суму і не може бути переданий третій особі.

Переказний вексель (тратта) — це вексель, який може передаватися третій особі (ремітенту) для отримання ним боргу з векселедавця у визначений строк. Передача векселя іншій особі оформляється передавальним надписом, що називається індосаментом.

Залежно від характеру виникнення векселі поділяються на комерційні і банківські.

Комерційний вексель — це боргове зобов'язання, яке підприємці видають одне одному при купівлі-продажу товарів з відстрочкою платежу, тобто в борг.

Банкнота — це вексель банку, за яким пред'явник може в будь-який час одержати гроші і яким банк замінює комерційний вексель.

Чек — письмове розпорядження власника поточного рахунку в банку про виплату готівки або перерахування з його рахунку на інший рахунок певної суми грошей. Чеки бувають: іменні, на пред'явника і ордерні.

Кредитна картка — це іменний платіжно-розрахунковий документ, який засвідчує особу власника рахунка в банку і надає йому право на придбання товарів і послуг у кредит без оплати готівкою.

Електронні гроші — це банківська система переказу грошових засобів за допомогою ЕОМ.

Отже, форми грошей, що знаходяться в обігу, дуже різноманітні. Але скільки ж їх потрібно для обігу? Закон грошового обігу передбачає, що протягом певного періоду в обігу має бути певна, об'єктивно зумовлена грошова маса. Він з'ясовує внутрішні зв'язки між кількістю грошей в обігу і масою товарів, рівнем цін, швидкістю обороту грошей. Рух грошей здійснюється в рамках грошової системи. Грошова система — це форма організації грошового обігу, яка історично склалася в країні й законодавчо закріплена державою. Ця система включає в себе ряд взаємопов'язаних елементів:

• назва національної грошової одиниці;
• вид грошових знаків і характер їх забезпечення;
• порядок грошової емісії, тобто порядок друкування грошей і випуску їх в обіг;
• встановлення національної валюти і порядок обміну на іноземну;
• наявність державних фінансових інститутів, які здійснюють регулювання грошового обігу в країні.

Ще в період існування золотих та срібних грошей була помічена певна особливість їх функціонування в обігу, яка одержала назву "закону Грешама". Кращі гроші вимиваються з обігу гіршими. Традиційно дію цього закону пов'язують саме з періодом перебування в обігу металевих грошей, коли на скарб перетворювалися в першу чергу повноцінні золоті монети, зіпсовані ж перебували в обігу поруч з менш цінними срібними та бронзовими. Не можна повністю заперечувати дію цього закону і сьогодні. Адже наш сучасник в першу чергу заощадить при можливості (вилучить з обігу) більш цінний на сьогодні долар.

Отже, поширення кредитних грошей має значні переваги над паперовим обігом, значно скорочує потребу в готівкових грошах, спрощує і прискорює грошовий обіг.

3. Функції та закономірності руху грошей

У ринковій економіці суспільне виробництво має товарну форму, що зумовлює двоякий вираз руху валового сукупного продукту — натурально-речовий та грошовий. У процесі відтворення рух вартості в цих двох виразах проявляється як два самостійних процеси — як рух продуктів і як рух грошей чи грошових доходів. Проте вони нерозривно пов'язані, у них спільна субстанція — вартість сукупного продукту. Гроші базуються на цій вартості, вона визначає реальну цінність маси грошей, що знаходиться в обороті, незалежно від її номінальної величини. Разом з тим рух грошей обслуговує переміщення цієї вартості в процесі відтворення, окремі грошові операції суб'єктів економічних відносин спричинюють відповідне переміщення між ними реальної вартості, тобто мають реальний економічний зміст.

Процес суспільного відтворення відбувається безперервно, тому безперервним є і рух грошей, що його обслуговує. Взятий сам по собі цей процес безперервного руху грошей між суб'єктами економічних відносин у суспільному відтворенні являє собою грошовий оборот.

Грошовий оборот — явище макроекономічного порядку. Він обслуговує кругооборот усього сукупного капіталу суспільства на всіх стадіях суспільного відтворення: у виробництві, розподілі, обміні і споживанні. Тому нерідко його називають сукупним грошовим оборотом.

Через авансування грошей на придбання засобів виробництва і оплату робочої сили капітал спрямовується в сферу виробництва і забезпечує виготовлення валового національного продукту. Через оплату виготовленої продукції та послуг гроші обслуговують реалізацію національного продукту і вивільнення суспільного капіталу в грошовій формі. У процесі використання грошової виручки від реалізації продукції та послуг здійснюється розподіл вартості національного продукту між власниками факторів виробництва (кредиторами, акціонерами, найманими працівниками) та державою, якій належать встановлені податки. В усіх економічних суб'єктів формуються грошові доходи, за рахунок яких вони спрямовують капітал в сферу споживання — виробничого та особистого. Тим самим забезпечується новий цикл суспільного відтворення.

Грошовий оборот як макроекономічне явище слід відрізняти від обороту грошей в межах кругообороту окремого індивідуального капіталу, тобто на мікрорівні. В останньому випадку гроші виступають однією з функціональних форм капіталу, є його складовою частиною і елементом багатства, яким володіє власник цього індивідуального капіталу. У цьому випадку гроші слугують як капітал, вони вимагають для себе відповідної норми прибутку (доходу) як і будь-яка інша форма капіталу. Чим більшою масою грошей володіє даний індивідуальний власник, тим він багатший, тим більші його можливості "заробити" прибуток чи доход.

Зовсім іншу роль відіграють гроші в сукупному грошовому обороті. Тут вони функціонують виключно як гроші і не є функціональною формою капіталу. Тому їх масу в обороті не можна вважати частиною багатства країни, тобто вона не збільшує сукупного капіталу суспільства подібно до капіталу окремого індивіда. Якби грошова маса, що знаходиться в обороті, раптово збільшилася вдвічі, то загальний обсяг багатства країни не тільки не збільшився, а міг би навіть зменшитися у зв'язку із зростанням витрат на виготовлення додаткових грошей чи провокуванням інфляції їх випуском в оборот.

Цього положення не змінює той факт, що значна частина маси грошей, яка обслуговує сукупний оборот, капіталізується і перетворюється в позичковий капітал. Капіталізація частини грошової маси сприяє прискоренню реалізації сукупного валового продукту, а отже — збільшенню його обсягу, тобто зростанню суспільного багатства, але самі гроші на макрорівні в таке багатство не перетворюються. Завдяки капіталізації гроші в межах наявної маси швидше передаються від одного економічного суб'єкта до другого, ніби швидше тасуються, але якісно вони не змінюються, залишаючись всього лише віддзеркаленням реального багатства.

Сукупний грошовий оборот і оборот грошей в межах індивідуального капіталу істотно відрізняються також механізмами формування грошової маси, необхідної для їх обслуговування.

Грошові кошти, необхідні для обслуговування кругообороту індивідуального капіталу, в значній мірі вже є в розпорядженні відповідного власника, тобто це його власні кошти. Якщо ж їх недостатньо, то додаткові кошти мобілізуються на грошовому ринку. Грошовий ринок займає місце в кругообороті індивідуального капіталу, з нього починається оборот грошей, що обслуговує індивідуальний капітал, на ньому й завершується кожний окремий цикл його кругообороту. Частина грошового доходу кожного економічного суб'єкту спрямовується на погашення боргів і повертається на грошовий ринок. Інша частина, що становить тимчасово вільні кошти, спрямовується на грошовий ринок як ресурс для кредитування інших суб'єктів.

Сукупний грошовий оборот обслуговується в переважній більшості теж за рахунок наявної в обороті грошової маси, тобто тих грошей, які є в розпорядженні окремих економічних суб'єктів. Грошовий ринок перетворюється у внутрішній елемент цього обороту і забезпечує перерозподіл наявної грошової маси з метою прискорення її обігу і найбільш повного забезпечення потреб обороту в грошах в межах наявної їх маси. Завдяки грошовому ринку значно посилюється еластичність грошового обороту, зростає здатність даної маси грошей обслужити зростаючі обсяги обороту.

Проте вказані можливості грошового ринку не безмежні і неминуче виникають потреби в поповненні обороту додатковою масою грошей. На відміну від кругообороту індивідуального капіталу, ці потреби можуть бути задоволені лише за рахунок додаткової емісії грошей.

Потреби в додатковій емісії можуть бути спричинені декількома факторами:

• зростанням обсягів валового національного продукту, для реалізації яких банківська система повинна розширювати кредитування суб'єктів обороту;
• зростанням чистого імпорту (перевищенням імпорту над експортом);
• зниженням перерозподільчої функції грошового ринку, внаслідок чого наявна грошова маса буде повільніше обертатися і не може забезпечити всі потреби обороту;
• іншими факторами, що можуть уповільнити швидкість руху грошей по каналах обороту.

В усіх цих випадках додатково випущені гроші надходять в сукупний оборот через грошовий ринок, що відповідає їх кредитній природі та забезпечує відповідність емісії потребам обороту.

З всього сказаного випливає висновок, що сукупний грошовий оборот не є механічною сумою оборотів грошей в межах індивідуальних капіталів, а представляє собою самостійне економічне явище, безпосередньо пов'язане з процесом суспільного відтворення в цілому. Це одне з найбільш широких, абстрактних і узагальнених явищ економічного життя суспільства. Тому суб'єктами грошового обороту фактично є всі юридичні і фізичні особи, які приймають участь у створенні, розподілі, обміні та споживанні валового національного продукту.

Список використаної літератури

1. Артус М. Гроші та кредит: Навчальний посібник/ Мирослав Артус; Європейський ун-т. - К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2004. - 161 с.

2. Гроші та кредит: Підручник/ За заг. ред. М.І. Савлука; М-во освіти України. Київський нац. економ. ун-т. - К.: КНЕУ, 2001. - 602 с.

3. Гроші та кредит: Підручник для вузів за спец. "Фінанси та кредит"/ Михайло Савлук, К.Г. Зуллас, А. М. Коряк. - К.: Либідь, 2002. – 330 с.

4. Гроші та кредит: Підручник/ За ред. Богдана Івасіва; М-во освіти і науки України, НБУ, Терноп. акад. нар. госп. - Тернопіль: Карт-бланш, 2000. - 510 с.

5. Демківський А. Гроші та кредит: Навчальний посібник/ Анатолій Демківський. - К.: Дакор, 2003, 2005: ВИРА-Р. - 527 с.

6. Денисенко М. Гроші та кредит у банківській справі: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ Микола Денисенко; Авт. передм. К. Г. Федоренко. - К.: Алерта, 2004. - 477 с.

7. Колодізєв О. Гроші та кредит: Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни/ Олег Колодізєв, Оксана Яременко; М-во освіти і науки України, Харківський держ. екон. ун-т. - Харків: ВД "ІНЖЕК", 2004. - 153 с.

8. Михайловська І. М. Гроші та кредит: Навчальний посібник/ І. М. Михайловська, К. Л. Ларіонова. - Львів: Новий Світ-2000, 2006. - 431 с.

9. Розмарина А. Гроші та кредит у системі сучасних економічних відносин: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. / Одеський держ. екологічний ун-т. — О.: ТЭС, 2004. — 109с.

10. Савлук М. Гроші та кредит: Підручник / Київський національний економічний ун-т ім. Вадима Гетьмана / Михайло Іванович Савлук (заг.ред.). — 4 вид., перероб. і доп. — К.: КНЕУ, 2006. — 744с.

11. Щетинін А. І. Гроші та кредит: Підручник/ А. І. Щетинін; М-во освіти і науки України. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 429 с.