Громадянське суспільство

1. Громадянське суспільство визначається як:

а) простір суспільного життя, який не підпадає під регулювання держави та політичних норм;

б) сфера приватного життя індивідів;

в) здатність суспільства до саморегуляції та самоврядування;

г) сфера діяльності державних органів управління.

Громадянське суспільство є підсистемою суспільства, що охоплює різноманітні взаємини вільних і рівноправних громадян, сформовані на основі приватних або колективних інтересів, спонтанного самоврядування осіб, добровільних організацій та асоціацій.

2. Класична модель громадянського суспільства сформувалася у столітті:

а) XVIII — на засадах лібералізму Д. Локка і Т. Гоббса;

б) XIX — у філософії Г. Гегеля;

в) XIX–XX — у марксистській теорії;

г) XX — у концепціях М. Вебера.

Класичну модель, що передбачає нерозривний зв'язок громадянського суспільства та держави, розробляли Цицерон, Спіноза, Кант, Руссо, Гегель.

3. Економічним підґрунтям громадянського суспільства є:

а) державна монополія на власність;

б) створення конкурентного ринкового середовища;

в) приватна власність на засоби виробництва;

г) вільне здійснення підприємницької та трудової діяльності.

У будь-якому випадку економічну основу громадянського суспільства становить власність у різних формах (приватна, кооперативна, асоційована, колективна тощо), що гарантує реальну економічну, політичну та соціальну свободу. Фундаментом громадянського суспільства виступає недержавна власність на засоби виробництва.

4. Соціальну структуру громадянського суспільства формують:

а) політичні партії;

б) класи;

в) нації;

г) сім'ї.

Структурними елементами громадянського суспільства є різноманітні колективи та об'єднання людей, а також сталі взаємозв'язки між ними. Соціальну структуру складають різні соціальні спільноти — класові, етнічні, демографічні, професійні — та відносини між ними.

5. Головною домінантою громадянського суспільства виступає:

а) державні органи влади;

б) окрема особистість;

в) політичні партії та рухи;

г) громадські організації.

6. Сфера громадянського суспільства:

а) перебуває поза безпосередньою діяльністю держави;

б) повністю підпорядкована інтересам держави;

в) частково залежить від державних інтересів;

г) тотожна державі.

Громадянське суспільство є простором об'єднання людей для захисту власних інтересів через самоврядування та протистояння державній інтеграції.

7. Твердження про те, що «громадянське суспільство — це відносини між вільними людьми», належить:

а) І. Канту;

б) Г. Гегелю;

в) К. Марксу;

г) Т. Гоббсу.

І. Кант вважав, що легітимною є лише та система правління, яка ґрунтується на участі кожного громадянина у владних відносинах, що забезпечує народовладдя.

8. Яке співвідношення понять «суспільство» та «громадянське суспільство»?

а) тотожні;

б) протилежні;

в) частково збігаються;

г) взаємовиключні.

Суспільство — це система взаємодії людей, об'єднаних інтересами у сфері виробництва, обміну, споживання життєвих благ, які встановлюють межі поведінки через соціальні норми (зокрема юридичні).

Громадянське суспільство — це система взаємодії в межах права вільних і рівноправних громадян держави та їхніх добровільних об'єднань, що перебувають у відносинах конкуренції й солідарності, поза безпосереднім втручанням держави, яка має створювати умови для їхнього вільного розвитку.

9. У правовій державі головним регулятором господарської діяльності є:

а) закон;

б) розпорядження державних відомств;

в) воля суб'єктів господарювання;

г) чиновники.

Неухильне дотримання закону є основою взаємодії громадянського суспільства та правової держави, гарантією захисту і реалізації прав і свобод громадян.

10. Громадянин — це:

а) окрема людська особа;

б) суб'єкт власних прав та законних повноважень, встановлених суспільством;

в) позначення для мешканця певної країни;

г) учасник громадської організації.

Громадянин — це людина, що належить до певної територіальної спільноти (міста, країни тощо), і ця приналежність має формальне юридичне оформлення. Як член соціуму громадянин володіє правами та обов'язками стосовно цієї спільноти і дотримується прийнятих у ній норм поведінки.

Список використаної літератури

1. Гелей С. Політологія: Навчальний посібник / Степан Гелей, Степан Рутар. — 5-є вид., перероб. і доп. — К.: Знання, 2004. — 645 с.

2. Дробінка І. Г. Політологія: Навчальний посібник / І. Г. Дробінка, Т. М. Кришталь, Ю. В. Підгорецький; Мін-во освіти і науки України. — К.: Центр учбової літератури, 2007. — 289 с.

3. Кирилюк Ф. Політологія Нової доби: Посібник для студ. вищ. навч. закл. / Федір Кирилюк. — К.: Академія, 2003. — 303 с.

4. Обушний М. Політологія: Довідник / Микола Обушний, Анатолій Коваленко, Олег Ткач; За ред. Миколи Обушного; КНУ ім. Т. Г. Шевченка. — К.: Довіра, 2004. — 599 с.

5. Політологія: Навчальний посібник / Валентина Штанько, Наталія Чорна, Тетяна Авксентьєва, Лідія Тіхонова; Мін-во освіти і науки України, Науково-методичний центр вищої освіти. — 2-є вид., перероб. і доп. — К.: Фирма «ИНКОС»: Центр учбової літератури, 2007. — 287 с.

6. Політологія: Академічний курс: Підручник / Л. М. Герасіна, В. С. Журавський, М. І. Панов та ін.; М-тво освіти і науки України. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: ВД «Ін Юре», 2006. — 519 с.

7. Політологія: терміни, поняття, персоналії, схеми, таблиці: Навчальний словник-довідник для студентів вищих закладів освіти / Укл.: В. М. Піча, Н. М. Хома; Наукова ред. В. М. Пічі. — К.: Каравела; Львів: Новий Світ-2000, 2001. — 311 с.

8. Холод В. Політологія: Навчальний посібник / Володимир Холод. — Суми: Університетська книга, 2001. — 405 с.

9. Шляхтун П. Політологія: Теорія та історія політичної науки: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / Петро Шляхтун; Ред. В. М. Куценко. — К.: Либідь, 2002. — 573 с.