Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу

Вступ

Під час трудової діяльності людина взаємодіє не лише з предметами та знаряддями праці, а й з іншими працівниками. Водночас на неї впливає низка чинників виробничого середовища: температура, вологість, рух повітря, що можуть не відповідати нормативам, а також надмірний шум, вібрація, шкідливі випари, електромагнітне та радіоактивне випромінювання. Саме ці чинники формують умови, у яких відбувається робота.

Отже, умови праці — це сукупність факторів, що впливають на діяльність людини. Запобігти негативному впливу, тобто створити безпечні та комфортні умови, можна шляхом усунення шкідливих виробничих факторів на робочих місцях, зниження їхньої дії до допустимих меж або забезпечення оптимальних умов. Вирішенням цих завдань займається виробнича санітарія.

Виробнича санітарія — це комплекс організаційних заходів і технічних засобів, спрямованих на запобігання або зменшення впливу шкідливих виробничих факторів на працівників.

1. Фактори, що впливають на умови праці

Несприятливі умови змушують організм витрачати додаткову енергію на протидію шкідливим факторам. Це призводить до швидшої втоми, що, своєю чергою, підвищує ризик нещасних випадків, адже втомлена людина не може адекватно реагувати на зміни навколишнього середовища, навіть якщо вони не становлять прямої загрози. Крім того, такі умови можуть спричиняти професійні або виробничо зумовлені захворювання.

Безпека — це стан умов праці, за якого з певною ймовірністю виключена можливість заподіяння шкоди здоров'ю людини. Безпека є основною метою охорони праці, яка, своєю чергою, є інструментом досягнення безпеки на виробництві через усунення небезпечних і шкідливих факторів.

Більш детальний аналіз умов і безпеки праці можна провести, враховуючи такі фактори (згідно з ГОСТ 12.0.003-74):

• рухомі машини та механізми;
• незахищені рухомі елементи обладнання;
• вироби, заготовки, матеріали, що переміщуються;
• підвищена запиленість і загазованість повітря робочої зони;
• підвищена або знижена температура поверхонь обладнання, матеріалів, повітря;
• підвищений рівень шуму, інфразвукових та ультразвукових коливань, вібрації;
• підвищений або знижений барометричний тиск та його різкі зміни;
• підвищена або знижена вологість, рухомість та іонізація повітря;
• небезпечна напруга в електричному ланцюзі, замикання якого може статися через тіло людини;
• підвищений рівень статичної електрики та електромагнітних коливань;
• підвищена напруженість електричного чи магнітного поля;
• відсутність або нестача природного світла;
• понижена контрастність;
• прямий або відбитий блиск;
• підвищена пульсація світлового потоку;
• підвищений рівень ультрафіолетової та інфрачервоної радіації;
• нервово-психічні навантаження.

Ці фактори належать до небезпечних і шкідливих. Вони можуть проявлятися раптово або поступово. Раптовий вплив призводить до травм, тоді як поступовий — до професійних захворювань або хронічних отруєнь. У будь-якому разі дія виробничої небезпеки викликає патологічні зміни в організмі, тому поняття «шкідливість» є складовою поняття «небезпека».

Небезпека — це стан умов праці, за якого людина з певною ймовірністю може зазнати впливу небезпечних або шкідливих факторів.

Діяльність, що супроводжується потенційною небезпекою, може призвести до травм, захворювань, погіршення самопочуття та інших наслідків. Потенційність небезпеки полягає в її прихованому характері, що проявляється за певних, часто важко передбачуваних умов. Сутність небезпеки — у можливості такого впливу на людину, який спричиняє травми, захворювання чи інші небажані наслідки.

2. Небезпечні та шкідливі виробничі фактори

Стандартне визначення цих факторів наведено в Системі стандартів безпеки праці (ССБП).

Небезпечний виробничий фактор — це фактор, дія якого за певних умов призводить до травми або іншого раптового різкого погіршення здоров'я працівника.

Шкідливий виробничий фактор — це фактор, дія якого за певних умов призводить до захворювання або зниження працездатності.

Небезпечні та шкідливі виробничі фактори поділяються на чотири групи: фізичні, хімічні, біологічні та психофізичні.

До фізичних факторів належать: рухомі елементи машин і механізмів; вироби, матеріали, заготовки, що переміщуються; руйнування конструкцій; підвищена запиленість і загазованість повітря; невідповідна температура поверхонь обладнання; підвищена або знижена температура повітря; підвищений рівень шуму, вібрацій, ультразвуку, інфразвуку; підвищений або знижений барометричний тиск; підвищена або знижена вологість; рух та іонізація повітря; підвищений рівень статичної електрики та електромагнітних коливань; недостатнє природне освітлення; недостатня штучна освітленість; підвищена яскравість; прямий і відбитий блиск; підвищена пульсація світлового потоку; підвищені рівні ультрафіолетової та інфрачервоної радіації; гострі краї, жорсткість поверхонь деталей та інструментів; розташування робочих місць на висоті; невагомість.

Хімічні фактори — це речовини, які за характером дії поділяються на токсичні, подразнюючі, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні та такі, що впливають на репродуктивну функцію. За шляхом проникнення вони поділяються на ті, що потрапляють через дихальні шляхи, шлунково-кишковий тракт, слизові оболонки та шкіру.

Біологічні фактори — це патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, гриби), продукти їх життєдіяльності, а також макроорганізми (рослинні та тваринні).

Психофізичні фактори — це фізичні (статичні та динамічні) і нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, перенапруження аналізаторів, монотонність праці, емоційне перевантаження).

Нервово-психічні навантаження виникають через переробку великих обсягів інформації, що особливо актуально для операторів пультів управління при порушенні режиму праці та відпочинку.

Ці шкідливі фактори можуть спричиняти професійні захворювання: пилові бронхіти, пневмоконіози, вібраційну хворобу, ураження нервової системи тощо. Крім того, несприятливе середовище може негативно впливати на здоров'я майбутніх поколінь.

Носіями небезпечних і шкідливих факторів є предмети праці, засоби виробництва, продукти праці, енергія, природно-кліматичне середовище, флора, фауна, люди та навколишнє середовище. Ці фактори характеризуються потенціалом, якістю, часом існування або дії, імовірністю появи та розмірами зони дії.

Потенціал визначає кількісну характеристику фактора (рівень шуму, сила струму, концентрація газів, дисперсність пилу). Якість відображає специфічні особливості впливу на організм (частотний спектр шуму, рід струму). Простір, де постійно або періодично діють небезпечні фактори, називається небезпечною зоною.

Небезпечні зони бувають постійними та тимчасовими, локальними (розміри співвідносні з розмірами людини) та розгорнутими (суттєво перевищують розміри людини).

Важливим поняттям є небезпечна ситуація — умови, за яких існує можливість дії на людину шкідливих факторів. Вона пов'язана з просторовим і часовим збігом перебування людини в небезпечній зоні. Для її характеристики використовуються часовий (можливий або фактичний час існування) та імовірнісний параметри.

За характером впливу фактори поділяються на прості (електричний струм, забрудненість повітря) та похідні, що виникають унаслідок взаємодії простих (вибухи, пожежі).

За наслідками розрізняють фактори, що викликають втому, захворювання (загальні та професійні), травматизм, аварії, пожежі.

За збитком фактори поділяються на ті, що завдають соціального збитку (погіршення здоров'я, скорочення тривалості життя, перешкоджання гармонійному розвитку) та економічного (зниження продуктивності, невиходи на роботу, оплата лікарняних).

Оздоровчі заходи мають бути спрямовані на боротьбу із запиленістю, загазованістю, вібрацією, шумом, нормалізацію мікроклімату та фізичних навантажень. Важливе значення мають індивідуальні особливості працівників, тому для тих, хто працює у шкідливих умовах, проводяться обов'язкові попередні (при прийомі на роботу) та періодичні (кожні 3, 6, 12 або 24 місяці залежно від шкідливості) медичні огляди.

3. Шкідливі та отруйні речовини

У виробничі приміщення можуть потрапляти гази, пари, пил та інші шкідливі речовини.

Шкідливою називається речовина, яка при контакті з організмом людини та порушенні вимог безпеки спричиняє виробничу травму, професійне захворювання або відхилення в стані здоров'я, що можуть виявлятися як під час роботи, так і у віддалені строки — у теперішнього та наступних поколінь.

За ступенем небезпеки шкідливі речовини поділяються на чотири класи:

• I — надзвичайно небезпечні;
• II — високонебезпечні;
• III — помірно небезпечні;
• IV — малонебезпечні.

Окрім газів і парів, на здоров'я впливає підвищена запиленість повітря. Пил може бути токсичним (спричиняє фібрози — кремній, азбест) та нетоксичним.

На ступінь ураження організму впливають концентрація шкідливих речовин у повітрі, тривалість дії, а також дисперсність пилу (співвідношення розмірів часток), його форма, твердість, волокнистість та електрозарядженість. Найнебезпечнішими є частки розміром до 5 мкм.

Для запобігання професійним отруєнням і захворюванням санітарними нормами встановлено гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони. Це такі концентрації, які при щоденній (крім вихідних) роботі протягом восьми годин або іншої тривалості, але не більше 41 години на тиждень, протягом усього робочого стажу не можуть викликати захворювань чи відхилень у стані здоров'я.

Значення ГДК деяких шкідливих речовин, що зустрічаються на підприємствах лісового комплексу, наведені в табл. 1.

Речовина	Значення ГДК, мг/м³	Агрегатний стан в умовах виробництва	Клас небезпечності	Особливості дії на організм
Акромін	0,2	п	II
Аміак	20	п	IV
Ацетон	200	п	IV
Бензин	100	п	IV
Бензол	15/5	п	II
Вуглець оксид	20	п	IV	О
Газ (у перерахунку на вуглець)	300	п	IV
Карбамід (сечовина)	10	а	III
Карбафос	0,5	п+а	II
Кислота сірчана	1	а	II
Кислота соляна	5	п	II
Мастила мінеральні нафтові	5	п	II
Метафос	0,1	п+а	I
Синтетичні миючі засоби	5	а	III
Сода кальцинована	2	а	III
Спирт метиловий	5	п	III
Спирт етиловий	1000	п	IV
Уайт-спірит (у перерахунку на вуглець)	300	п	IV
Хлор	1	п	I
Хлорофос	0,5	п+а	II

Умовні позначення: п — пари чи гази; а — аерозолі; п+а — суміш парів та аерозолів; О — речовини з гостро спрямованим механізмом дії, що потребують автоматичного контролю за концентрацією; А — речовини, що викликають алергічні захворювання; Ф — аерозолі переважно фіброзної дії; у чисельнику — максимальна, у знаменнику — середньозмінна ГДК.

4. Забезпечення безпеки праці

Ефективність роботи зі створення сприятливих умов праці значною мірою залежить від аналізу стану безпеки та рангування небезпечних і шкідливих факторів з урахуванням особливостей трудового процесу. Підвищення рівня безпеки досягається комплексом інженерно-технічних та організаційних заходів, які тісно пов'язані між собою та впливають на формування безпечних умов.

Наприклад, чим кращий стан будівель, обладнання, інструментів, чим досконаліша технологія та організація виробництва, тим менша ймовірність формування несприятливих умов і тим менше потрібно спеціальних захисних заходів. Отже, вирішення завдання формування сприятливих умов праці залежить насамперед від створення безпечної техніки, технології та організації виробництва.

Техніка, технологія та організація виробництва поки що не є абсолютно безпечними факторами середовища. Такими вони, ймовірно, не стануть і в найближчому майбутньому через рівень їхнього розвитку, труднощі перспективного будівництва та значний обсяг ручної праці.

Керівник (власник) підприємства повинен періодично, за узгодженням із санітарно-епідеміологічними станціями, організовувати вимірювання параметрів шуму, вібрації, освітлення, загазованості та запиленості у виробничих приміщеннях. Результати вимірювань заносяться до санітарно-технічних паспортів цехів і підприємства, а також до карт робочих місць.

Температура, відносна вологість і швидкість руху повітря в робочій зоні мають відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005-88 «ССБТ. Воздух рабочей зоны. Общие санитарно-гигиенические требования».

Рівні виробничого шуму не повинні перевищувати значень, встановлених СН 32.23-85 «Санітарні норми допустимого шуму на робочих місцях».

Вібронебезпечне обладнання слід встановлювати з урахуванням забезпечення на робочих місцях гігієнічних норм вібрацій згідно з ГОСТ 12.1.012-90 «ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования».

Гранично допустимі концентрації токсичних речовин у повітрі — це такі концентрації шкідливих хімічних речовин (у вигляді пари, газу, пилу), які при щоденній дії протягом робочої зміни не повинні викликати у працівників негативних змін в організмі або захворювань.

Для виявлення ранніх форм захворювань і розробки оздоровчих заходів особи, які стають до роботи, підлягають медичному огляду. Обов'язковими є попередні медичні огляди для тих, кого приймають на роботу, пов'язану з небезпечними речовинами та несприятливими факторами. Існує перелік робіт, до яких допускаються лише особи, що пройшли обов'язкові попередні та періодичні медичні огляди. Такі огляди проводять лікарсько-профілактичні заклади, що обслуговують підприємство.

Медично-профілактичні заклади разом із санітарними службами, адміністрацією та профспілковим комітетом щорічно узагальнюють результати періодичних медоглядів і складають заключний акт. Якщо виявлено ознаки професійного захворювання, працівника направляють на спеціальне обстеження для уточнення діагнозу та встановлення зв'язку захворювання з професійною діяльністю.

Дані про захворювання та отруєння на виробництві підлягають ретельному аналізу, на основі якого розробляються заходи для запобігання профзахворювань, що включаються до колективного договору.

Профілактичні заходи щодо попередження профзахворювань та отруєнь:

• заміна шкідливих і отруйних речовин на менш небезпечні;
• механізація та автоматизація виробничих процесів, раціоналізація технології та герметизація апаратури;
• стандартизація сировини для зниження отруйних домішок;
• виділення найбільш небезпечних процесів в ізольовані приміщення;
• загальнообмінна та місцева вентиляція, встановлення витяжних шаф;
• заходи з особистої гігієни та періодичні медогляди;
• санітарно-технічна пропаганда та інструктаж.

До індивідуальних засобів захисту від токсичних речовин належать:

• респіратори та противогази (захист органів дихання);
• спецокуляри зі щільно прилягаючими оправами (захист очей);
• спецодяг, спецвзуття, рукавиці, мазі, пасти, мило (захист шкіри).

Розміщення виробничого обладнання має забезпечувати безпеку працюючих і відповідати ергономічній та технологічній раціональності. Арматура опалення з температурою нагріву поверхні 80 °С і більше, розміщена в робочих проходах, повинна бути загороджена для уникнення опіків.

Вологе прибирання електроприміщень та інших технічних приміщень повинні проводити прибиральники, які пройшли інструктаж з охорони праці, під наглядом працівника, що обслуговує обладнання.

Робочі місця мають бути атестовані відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці».

Висновки

Умови праці формуються в процесі трудової діяльності людини — головної продуктивної сили суспільства. Процес праці здійснюється лише при поєднанні уречевлених продуктивних сил із робочою силою. Зміни в засобах і знаряддях праці, предметах праці та технології обробки спричиняють зміни в умовах праці. Для кожного виду виробництва формуються специфічні умови, що залежать від особливостей продукції, обладнання, інструментів, сировини, технології та організації виробництва. Ці чинники тісно взаємопов'язані та впливають на формування умов праці. Тому вирішення завдання створення сприятливих умов залежить насамперед від безпечної техніки, технології та належної організації виробництва.

Умови праці визначаються двома основними показниками: характером виробничого процесу (робоча поза, нервово-психічний стан, напруга м'язів) та виробничими обставинами, що впливають на здоров'я та психічну діяльність. Складовими виробничих обставин є:

• організаційні форми виробничих процесів;
• прийнятий регламент;
• темп і ритм роботи;
• режим праці та відпочинку;
• санітарно-гігієнічні умови у приміщенні та на робочому місці;
• умови, що забезпечують безперебійну високопродуктивну працю (організація робочих місць, виробничий інструктаж);
• форми керування виробничим процесом;
• соціальний мікроклімат у колективі.

Список використаної літератури

1. Геврик Є. Охорона праці : Навчальний посібник / Є. О. Геврик. — К. : Ельга: Ніка-Центр, 2003. — 279 с.

2. Лехман С. Охорона праці і пожежна безпека : [Навч. посібник] / Степан Лехман. — К. : Вища шк. : Голов. вид-во, 2003. — 167 с.

3. Охорона праці : Підручник для студ. гірн. спец. вищих закл. освіти / Ред. К. Н. Ткачук. — К., 1998. — 320 с.

4. Охорона праці в Україні : Нормативні документи / Упоряд. О. М. Роїна, Ред. О. А. Кривенко. — К. : КНТ, 2004. — 436 с.

5. Охорона праці в Україні : Нормативні документи / Упоряд. О. М. Роїна, Ред. О. А. Кривенко. — 2-ге вид., виправлене і доповнене. — К. : КНТ, 2006. — 418 с.

6. Охорона праці та безпека життєдіяльності населення у надзвичайних ситуаціях : Навч. посібник для студентів вищих медичних закладів освіти І—IV рівнів акредитації / І. В. Кочін, Г. О. Черняков, П. І. Сидоренко та ін. — К. : Здоров'я, 2005. — 430 с.

7. Охорона праці: Вступний інструктаж з охорони праці / Укл. Георгій Георгійович Лесенко. — К., 2000. — 122 с.

8. Ярошевська В. М. Охорона праці в галузі : Навчальний посібник / В. М. Ярошевська, В. Й. Чабан; М-во науки і освіти України, Український держ. ун-т водного господарства та природокористування. — Київ : ВД «Професіонал», 2004. — 286 с.