Функціонування парламенту в зарубіжних країнах

Функціонування парламенту в зарубіжних країнах

1. Парламент і парламентаризм.
2. Порядок формування парламентів.
3. Компетенція парламенту.
4. Законодавчий процес.

1. Парламенти — це колегіальні виборні органи держави, що діють за умов демократичного врядування, а їхні основні повноваження зосереджені у сфері законотворчості. В унітарних країнах такі органи створюються на загальнонаціональному рівні, а у федераціях — також на рівні суб’єктів.

Саме діяльність парламентів визначає сутність і характер парламентаризму.

Парламентаризм — це модель взаємодії держави та суспільства, що передбачає визнання особливої, провідної ролі постійно діючого загальнонаціонального колегіального представницького органу у здійсненні державно-владних функцій.

Це поняття є досить широким за змістом і охоплює форму організації державної влади, конкретний спосіб управління, механізм взаємодії парламенту з виконавчою та судовою гілками влади, а також систему відносин між державою і суспільством.

2. Для більшості країн характерною ознакою побудови парламентів є двопалатність, або бікамералізм.

У федеративних державах двопалатна структура вважається майже обов’язковою, оскільки вона забезпечує представництво інтересів суб’єктів федерації на загальнонаціональному рівні. Згідно з усталеною формулою, депутати нижніх палат представляють весь народ (виборчий корпус) загалом, тоді як депутати верхніх палат — лише свій штат, провінцію тощо.

Нижні палати двопалатних парламентів, як і однопалатні парламенти, практично всюди формуються шляхом прямих виборів.

Порядок формування верхніх палат суттєво відрізняється. У деяких країнах застосовуються прямі вибори, які нерідко проводяться не лише на основі виборчого права з вищим віковим цензом, а й із використанням інших виборчих систем (наприклад, сенати Іспанії, Італії, Польщі, Румунії, Чехії).

Прямі вибори до верхніх палат у деяких федераціях мають свої особливості. Таке представництво насамперед враховує наявність суб’єктів федерації. Зокрема, сенат Конгресу США обирається безпосередньо виборчим корпусом за принципом «по два сенатори від кожного штату».

Строк повноважень (легіслатура) членів верхніх палат часто є тривалішим, ніж нижніх. У Конгресі США членів нижньої палати обирають на 2 роки, а верхньої — на 6.

Чисельність парламентів та їхніх палат відображає певні закономірності. Кількісний склад нижніх палат практично завжди перевищує склад верхніх. Чисельність нижніх палат певною мірою залежить від населення країни, хоча ця залежність є відносною. Нижні палати парламентів налічують: США — 435, Росія — 450, Польща — 460, Японія — 512, Франція — 577, Італія — 630, Великобританія — 650, ФРН — 662 депутати. Верхні палати складаються, наприклад, у Японії — з 252, Італії — з 315, Франції — з 319 депутатів.

3. Зміст компетенції парламентів визначає характер їхніх функцій. До парламентських функцій зазвичай відносять законотворчість, прийняття бюджету та контроль за діяльністю виконавчої влади. Серед них також називають зовнішньополітичну і судову функції.

Парламенти, як правило, не беруть участі в оперативному вирішенні зовнішньополітичних питань. Закони багатьох держав визнають за парламентами право схвалювати укладені міжнародні договори та угоди. Вони також мають право на ратифікацію та денонсацію міжнародних договорів або на участь у цьому процесі.

До зовнішньополітичних повноважень парламентів належить право оголошувати війну та укладати мир.

До компетенції парламентів деяких держав входять судові повноваження. У Великобританії представницький орган у випадках так званих злочинів проти парламенту або порушення парламентських привілеїв та імунітетів нерідко бере на себе судові функції.

Найважливішими парламентськими повноваженнями судового характеру є повноваження, пов’язані з відповідальністю із використанням процедури імпічменту та інших подібних процедур.

4. Законодавчий процес поділяється на кілька стадій. Початковою стадією є внесення законопроекту. Коло суб’єктів цього права залежить від форми правління, прийнятої в тій чи іншій країні.

У країнах із парламентарними формами правління суб’єктів права в більшості випадків двоє — окремі депутати та уряд. У багатьох країнах Центральної та Східної Європи це право також належить президентам. У Росії суб’єктами права законодавчої ініціативи названі президент, верхня палата парламенту, депутати обох палат, законодавчі органи суб’єктів федерації, вищі суди, включаючи Конституційний суд.

Процедури реалізації права законодавчої ініціативи безпосередньо пов’язані з внутрішньою побудовою представницьких органів. У двопалатних парламентах, де палати рівноправні, законопроект може бути внесено в кожну з них. Такий самий порядок застосовується в парламентах Великобританії та Японії, палати яких не є рівними.

У більшості країн із нерівноправними палатами законодавчий процес починається в нижніх палатах.

В англомовних і багатьох інших країнах наступною після внесення законопроекту стадією є так зване перше читання. Зареєстрований у палаті законопроект може бути поставлений за чергою у порядок денний, хоча черговість нерідко залежить від міркувань голови палати. Внесенню законопроекту в порядок денний засідань палати передує голосування з цього приводу, після якого законопроект вважається прийнятим до розгляду.

Наступною стадією законодавчого процесу можуть бути дебати в палаті щодо законопроекту. Це — друге читання.

Однією із стадій законотворчості є розгляд законопроекту в комісії (комітеті). За результатами роботи комісія готує доповідь. Після цього законопроект надходить у палату.

У країнах, де загальні дебати щодо законопроекту передують розгляду в комісії, після повернення його в палату він детально розглядається (стадія доповіді). Після цього відбувається третє читання, у процесі якого законопроект ще раз обговорюється і приймається без принципових змін.

Кінцевою стадією законодавчого процесу є офіційне опублікування закону. Воно зазвичай здійснюється главою держави або від його імені.

Із процедурою опублікування законів пов’язане набуття ними чинності, хоча нерідко закони починають діяти одразу після підписання.