Форми організації навчання учнів правознавству

Вступ.

1. Шкільні та позашкільні форми вивчення правознавства. Класні та позакласні форми навчання.

2. Позашкільні форми вивчення правознавства. Роль учителя правознавства в структурі позашкільного вивчення предмета.

Висновки.

Список використаних джерел.

Вступ

Під час викладання курсу правознавства педагог має використовувати широкий спектр форм і методів навчання. Поряд зі звичними уроками варто застосовувати шкільні лекції, ділові ігри, практикувати роботу з нормативно-правовими документами. Для розвитку аналітичних навичок доцільно пропонувати школярам юридичні задачі, обговорювати правові ситуації, відомі їм із життєвого досвіду, літературних творів чи мистецтва, а також звертатися до матеріалів засобів масової інформації. Не менш значущою у навчальному процесі є позакласна та позашкільна діяльність.

Дослідники вважають, що важливим чинником зацікавлення учнів предметом є різноманітність форм організації навчання. Останніми роками з'явилося чимало праць, присвячених методиці викладання правознавства (В.Ваксман, В.Дубровський, О.Наровлянський, О.Пометун, І.Усенко, Г.Фрейман та ін.), у яких розглядаються підходи до організаційних форм навчання цього предмета. Кожна форма навчання охоплює систему методів, прийомів і засобів, що забезпечують досягнення конкретної дидактичної мети та здатні впливати на розвиток інтересу й активності учнів. Тому правильний вибір цих форм і методів, який би сприяв організації пізнавальної діяльності школярів на творчому рівні, відіграє ключову роль у досягненні позитивного результату.

Серед форм позакласної роботи з правознавства можна виокремити такі: факультатив, гурток із правознавства, наукове товариство, екскурсії, читацькі конференції, бесіди, диспути, усні журнали, перегляд кінофільмів.

1. Шкільні та позашкільні форми вивчення правознавства. Класні та позакласні форми навчання

Правове навчання учнів здійснюється у школі, під час позакласних заходів та поза її межами. У всіх цих напрямах учитель правознавства має виконувати провідну функцію. Позакласне та позашкільне навчання поглиблює й розширює обсяг знань, отриманих учнями на уроках правознавства.

Позакласне навчання відбувається в позаурочний час, тому не є обов'язковим для всіх школярів. Його зміст визначається інтересами учнів, які, своєю чергою, формуються під впливом педагога.

Ефективність позакласної роботи з правового навчання залежить від багатьох чинників, передусім від чіткого планування. Під час розробки плану варто враховувати основні вимоги до нього:

• план має доповнювати завдання, що постають під час уроків правознавства;
• враховувати інтереси дітей;
• бути послідовним;
• відповідати фізіологічним особливостям учнів.

Факультативні заняття не є копією уроку, хоча й містять багато його елементів. Варто наголосити, що факультатив не тотожний позакласній роботі, попри наявність спільних рис. Факультативи з правознавства мають поглиблювати знання учнів, формувати наукові погляди, розширювати кругозір, створювати умови для подальшого навчання та професійного самовизначення. Такі заняття слід будувати на принципі добровільності, що дозволяє задовольнити особистий інтерес школяра до предмета. Як визначити рівень зацікавленості учнів факультативом? Це можна зробити через бесіду з ними. Узагальнивши її результати, учитель має продумати зміст курсу, дібрати методичні прийоми та форми занять.

Готуючись до факультативу, педагог насамперед має визначитися з періодичністю занять: двічі на тиждень по одній годині чи один раз на два тижні. Лише після цього можна переходити до планування курсу з урахуванням інтересів і рівня підготовки школярів.

Перші одне-два заняття варто присвятити теоретичним питанням курсу та роботі з правовою термінологією, оскільки без знання термінів учням буде складно орієнтуватися у змісті факультативу. Наприклад, у факультативному курсі «Найважливіші пам'ятки правової культури України» міститься чимало нових для школярів термінів: «звичаєве право», «Руська правда», «Литовські статути», «універсали», «Конституція» тощо. Не опанувавши їх, учням буде важко засвоїти зміст курсу.

Практика виробила такі форми факультативних занять: лекція, семінар, практикум, конференція, заняття в музеї, відвідування об'єкта вивчення. Можливе також проведення комбінованих занять: лекція з практикумом, семінар із практикумом, лекція із семінаром.

Серед усіх форм факультативних занять учителі правознавства найчастіше обирають лекцію. Однак слухати дві академічні години лекцію, насичену правовими термінами та нормативно-правовими актами, школярам дуже складно, і не кожен учень із цим справляється. Тому під час лекції необхідно використовувати наочні матеріали, технічні засоби, передбачати роботу з документами та розв'язування проблемних завдань.

Лекції можуть бути різними за характером і змістом. Наприклад, аналітична лекція передбачає ґрунтовний розбір не лише теоретичних проблем, а й суттєвих фактів, без яких неможливо зробити висновки й узагальнення. Так, лекція, присвячена цивільному законодавству, може мати таку структуру: позов, позовна заява, позивач, відповідач. Аналітичний підхід до викладу проблеми сприяє кращому її засвоєнню загалом.

Важливе місце на факультативних заняттях має відводитися семінарам, під час яких доцільно вивчати нормативно-правові акти.

Практикуми за своїм характером близькі до семінарів. Вони можуть бути загальними для всіх слухачів, груповими (коли кожна група отримує окреме завдання) або індивідуальними. Усе залежить від особливостей факультативного курсу та наявного в учителя матеріалу. Наприклад, загальним для всіх школярів може бути завдання опрацювати «Кодекс законів про працю» або окремі його статті. Учням можна запропонувати роботу над главою «Праця молоді» чи «Трудовий договір».

За групового принципу проведення практикуму школярі розподіляються на групи, кожна з яких отримує своє завдання. На основі аналізу правових джерел учням потрібно обґрунтувати власну позицію, зробити коментар, узагальнення та висновки. Індивідуальні заняття проводяться тоді, коли вчитель володіє великим і різноманітним матеріалом, наприклад, базою сучасного законодавства. У такому разі в межах однієї галузі учні можуть аналізувати та вивчати окремі її статті. Слід зазначити, що в роботі факультативу важливу роль відіграють екскурсії та перегляд кінофільмів, що активізує діяльність учнів і підвищує їхній інтерес до цієї форми роботи. Звісно, рівень проведення факультативу значною мірою залежить від підготовки вчителя та його досвіду, який накопичується поступово разом із відпрацюванням методики.

На відміну від основного курсу правознавства, який забезпечений підручниками та навчальними посібниками, факультатив не має власного методичного чи навчального видання. Тому вчитель-початківець може скористатися нашими методичними порадами під час організації такої форми роботи.

Ще одним видом самостійної роботи учнів у межах факультативу можуть бути учнівські дослідження. Вони ґрунтуються на аналізі правових джерел, нормативно-правових актів, монографій, наукової літератури. Мета таких досліджень — формування в учнів інтересу до юридичної науки, глибоких знань з обраної проблематики та розвиток елементарних навичок дослідницької діяльності.

Не варто забувати й про таку перевірену форму роботи, як гурток юних правознавців. На відміну від факультативів, такі гуртки орієнтовані на індивідуальну роботу, поглиблене вивчення правознавства з одночасним прищепленням навичок активної правомірної поведінки. Шкільні юридичні осередки не повинні бути надто формалізованими, вони мають ґрунтуватися на інтересі, а не на примусі. Вони можуть навіть офіційно не називатися гуртком, а проходити у формі постійного неформального позакласного спілкування вчителя з учнями.

Для старшокласників можна запропонувати таку форму роботи, як гурток (об'єднання, загін) юних охоронців правопорядку. Чимало молоді мріє про майбутню службу в міліції або інших правоохоронних органах. Із таких учнів можна створити об'єднання, яке взяло б на себе (за допомогою дорослих) відповідальність підтримувати порядок у школі, водночас поглиблено вивчаючи основи правових знань, прийоми самооборони тощо. Правове виховання тут може успішно поєднуватися з військово-патріотичним.

Гурток правових знань є однією з основних форм позакласної роботи з правового навчання. Він організовується на добровільних засадах та на основі інтересу учнів до вивчення певної правової проблеми. Іноді гурток можна створювати за галузями права, виділивши кілька секцій. Якщо вчитель правознавства вирішить створити такий гурток у школі, насамперед він має звернути увагу на кількість членів. Гурток має об'єднувати не більше 12-15 учнів. Якщо бажаючих буде більше, краще створити ще один гурток, урахувавши фізіологічні особливості дітей.

Роботу гуртка найкраще проводити за планом, у якому враховані інтереси й побажання гуртківців. Під час складання плану вчителю слід брати до уваги як колективні форми роботи (засідання гуртка, правові вечори, екскурсії), так й індивідуальні (випуск стінгазети, виготовлення наочних посібників).

На першому засіданні гуртка на розгляд його членів виносяться та затверджуються план роботи й завдання, вносяться доповнення, обирається актив.

Досвід позакласної роботи з правознавства свідчить, що для невимушеної та творчої атмосфери в гуртку необхідно підібрати його назву, девіз, емблему. Це згуртує членів, створить своєрідну корпоративну культуру та правила поведінки, яких дотримуватимуться всі. Назва може бути різною, наприклад, «Правознавець», «Феміда» тощо.

Ще одним аспектом життєдіяльності гуртка є популяризація його роботи, що водночас є профорієнтацією. Це варто здійснювати через періодичний випуск стінгазети гуртка. Вона має містити не лише цікаві, а й змістовні рубрики: «Тематика роботи гуртка», «Подумай над правовими термінами», «Правовий кросворд», «Біографічні сюжети вчених правознавців», «Досягнення (нагороди) гуртківців», «Пам'ятні дати в історії права», «Найвідоміші правознавці нашого міста (району, села)», «Вітаємо переможців конкурсів (олімпіад)». Крім того, у газеті доцільно розміщувати емблему гуртка та його девіз.

Підсумковим елементом роботи гуртківців є їх постійне заохочення вчителем та дирекцією школи на загальних зібраннях.

Подібною є методика створення учнівського наукового товариства з правознавства, мета якого — допомогти школярам займатися науковою діяльністю, сприяти розвитку їхніх здібностей, готувати пропагандистів правових знань.

Слід наголосити, що до наукового товариства дітей залучати примусово не варто, це має бути їхній добровільний вибір. Передусім треба затвердити правила прийому. Кожен новий член, який вступає до товариства, мусить зробити свій «вступний внесок»: прочитати доповідь, написати реферат, наукову роботу тощо. Це сприятиме виробленню наукової дисципліни серед членів товариства, дозволить відібрати здібних до наукової роботи учнів і тих, хто бажає нею займатися, а також підтвердить невипадковість залучення нових членів та їхню рівність із «ветеранами». Назва, девіз, емблема наукового товариства з правознавства також значно активізують роботу його членів.

Досвід створення та роботи наукового товариства з правознавства підказує, що його діяльність варто одразу спрямовувати в кількох напрямах. Першим може стати лекційний напрям. Його суть полягає в підготовці учнями за участю вчителя чи відомого правознавця міста (села) актуальної наукової роботи з подальшим виступом перед однолітками, учнями, батьками.

Бібліографічний — другий напрям роботи товариства. Завданням членів, які працюють у цьому напрямку, буде добір правової літератури до шкільної бібліотеки та бібліотеки вчителя правознавства з короткою анотацією, спостереження за новими надходженнями, проведення огляду статей у правових журналах, оформлення стенду «Новини права», вивчення життя та діяльності вчених-юристів. Цей напрям дасть можливість бути обізнаним із новинками правового життя країни та новими надходженнями правової наукової літератури.

На значно вищому рівні в роботі учнівського наукового товариства має стояти дослідницький напрям. До роботи в цьому напрямку слід залучати найкраще підготовлених дітей, здібних до написання наукових робіт. Закінчені наукові роботи можна подавати на різноманітні конкурси, зокрема до Малої академії наук. Учителю правознавства варто залучати до керівництва дослідженнями школярів найбільш відомих юристів міста (села). Це додасть справжнього духу науковим студіям товариства та значно підніме авторитет виконуваних робіт.

Важливо, щоб учитель застосовував й організаційний напрям роботи товариства. Мета цього напрямку — спілкування членів товариства з іншими учнями школи. Тому в учнівському науковому товаристві з правознавства вчитель організовує масову роботу з учасниками: екскурсії, правові дні (тижні, вечори), конференції, зустрічі. Через цей напрям товариство фактично популяризує свою діяльність.

Високих результатів у правовій освіті та вихованні школярів можна досягти лише за умови оптимального поєднання навчальної роботи на уроках із позакласною навчально-виховною діяльністю учнів. Школи України мають значний досвід в організації такого виду роботи з правознавства.

Можна запропонувати кілька найпоширеніших форм позакласної роботи, які користуються популярністю в українських школах.

Цікавою формою роботи може стати юридичний турнір або КВК. Готуючись до нього, командам можна запропонувати розіграти на сцені певні ситуації, юридичну оцінку яким згодом дадуть суперники, підготувати цікаві юридичні запитання для команди-суперниці. Серед конкурсів можуть бути конкурс капітанів у формі аукціону юридичних термінів або назв законів України (капітани по черзі називають термін або формулюють закон; той, хто першим не зможе продовжити своєрідну «перекличку», програє), конкурс, у якому командам пропонується прокоментувати відомі фрази з літературних творів, що мають юридичний зміст. Для глядачів можна запропонувати конкурс, у якому треба назвати відомі їм фільми (літературні твори), присвячені діяльності міліції та інших правоохоронних органів. Кожен учитель, виходячи з власного досвіду, може запропонувати для такого турніру й інші завдання.

Одним з ефективних засобів позакласної роботи є участь учнів у роботі відділень Малої академії наук. Учні готують наукові роботи з їх подальшим захистом. Тематика робіт щорічно пропонується територіальними відділеннями МАН, однак цей перелік не є вичерпним, оскільки кожен учень може запропонувати власну тему, яка цікавить саме його. Важливо забезпечити науково-педагогічний супровід учнівських робіт на всіх етапах: обрання теми (при цьому слід урахувати можливість доступу до відповідної літератури, отримання консультацій від науковців або практиків тощо), написання роботи, її рецензування, підготовки до захисту та розв'язання контрольних тестових завдань, що є складовою конкурсу робіт МАН. Під час написання робіт необхідно враховувати вимоги до їх оформлення (обсяг роботи, наявність наукового апарату — посилань, бібліографії відповідно до «Вимог написання, оформлення і подання науково-дослідних робіт на Всеукраїнський конкурс-захист»).

Значного поширення в школах України набуло проведення правових лекторіїв, до яких залучаються народні депутати України, депутати органів місцевого самоврядування, науковці, юристи-практики. Важливою умовою успіху таких лекторіїв є системність їх роботи, урахування специфіки аудиторії, вікових особливостей учнів, ретельний підбір гостей. Бажано не обмежуватися лише читанням лекцій, а й давати можливість учням ставити запитання лекторові, висловлювати власну думку. Запрошуючи лектора, необхідно завчасно узгодити склад аудиторії (її вік, рівень підготовки тощо) та тему виступу, визначити регламент.

Зустрічі з юристами можуть відбуватися не лише в школі, а й під час екскурсій до органів правосуддя, міліції тощо. Таку екскурсію слід ретельно готувати, щоб вона була максимально корисною для учнів і, з іншого боку, не створювала проблем для нормальної діяльності відповідних органів. Зокрема, можна поділити клас на невеликі групи школярів, які відвідають різні юридичні установи, а потім обміняються враженнями на своєрідній мікроконференції. Не слід масово приводити на судові процеси учнів молодших класів, а ось відвідування групою (до 5 осіб) старшокласників-відмінників судового засідання, на якому, скажімо, розглядається справа їхніх однолітків, може бути дуже корисним.

Якщо поблизу школи є вищий юридичний навчальний заклад, бажано налагодити з ним постійні творчі зв'язки. Йдеться не лише про відвідування «днів відкритих дверей», а й про періодичні, незаформалізовані зустрічі школярів, студентів (бажано, з числа випускників школи) і викладачів-правознавців.

Найбільш ефективними є заходи, у яких можуть брати активну участь самі діти. Це юридичні турніри, вікторини, брейн-ринги, дебати тощо. Можливе використання найрізноманітніших форм активізації учнів у позакласній роботі. При використанні форм, відомих із телевізійних передач, не слід бездумно наслідувати їх зовнішню форму та структуру. Запозичивши ідею, важливо адаптувати її до наявних умов і можливостей. Найпростішою формою правової позакласної роботи є вікторини. У них можуть брати участь учні різних класів (від молодших до випускних) відповідно до віку та рівня вмінь складати запитання. Важливо забезпечити кваліфіковане та об'єктивне суддівство, рівні можливості для учасників. Форми проведення можуть бути різні: усна вікторина з активною участю всіх бажаючих школярів або вікторина шляхом вивішування газети із завданнями та результатами відповідей упродовж певного проміжку часу. Читацькі конференції та диспути теж відіграють важливу роль у вивченні курсу.

Правову освіту та виховання не слід обмежувати роботою лише з учнями старших класів. Ця активність має розпочинатися вже в молодшій школі. До проведення цієї роботи бажано залучати старших школярів. Так, учні 9-11 класів можуть проводити в молодших класах ігрові заняття з вивчення прав людини та дитини. При цьому можна використати елементи лялькового театру, звертання до відомих дітям казок (запропонувати, наприклад, з'ясувати, які права казкових героїв порушені і як їх можна поновити та захистити). Так само старші учні можуть стати організаторами конкурсів малюнків та інших творчих робіт («Мої права», «Я і закон» тощо).

Позакласна робота з правознавства має проводитися в тісному зв'язку з організацією роботи шкільного самоврядування. Так, у складі шкільних учнівських рад можуть бути створені спеціальні юридичні (правові) комісії, завданням яких є надання юридичної допомоги учням, зокрема консультацій щодо стосунків із батьками, однолітками, відносин із державними органами. Зрозуміло, що створення такого органу можливе здебільшого лише за участю учнів, які вивчають право поглиблено, мають достатній рівень підготовки, а також за умови постійного керівництва та допомоги з боку вчителя правознавства або залучених юристів (це можуть бути батьки, випускники школи тощо). Крім того, цей орган може взяти на себе розробку необхідних матеріалів, що регламентують роботу шкільних органів самоврядування, забезпечення їх відповідності чинному законодавству України.

2. Позашкільні форми вивчення правознавства. Роль учителя правознавства в структурі позашкільного вивчення предмета

Не менш важливою є позашкільна робота з правознавства. Хоча вона й не проводиться на базі школи, участь учителя правознавства в цій роботі також відіграє велику роль. Важливо, що цей вид роботи є частиною структури освіти та спрямовується на розвиток здібностей, талантів учнівської молоді, задоволення їхніх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.

Варто зазначити, що позашкільна освіта реалізується через систему навчальних закладів, сім'ю, трудові колективи, громадські організації, товариства, фонди та ґрунтується на принципі свободи вибору типів закладів і видів діяльності. Як правило, позашкільна робота з правознавства проводиться на базі позашкільних навчальних закладів, до яких належать: палаци, будинки, центри, станції дитячої та юнацької творчості, учнівські та студентські клуби, бібліотеки, оздоровчі та інші заклади. Відповідно до законодавства України, держава забезпечує умови для здобуття учнями та молоддю позашкільної освіти.

Спробуємо охарактеризувати кілька форм позашкільної роботи з правознавства. З метою запобігання (профілактики) дитячої злочинності, профорієнтації старшокласників та популяризації власної діяльності правоохоронні органи залучають учнівську молодь для проведення занять на власній базі.

Однією з поширених форм позашкільного навчання з правознавства на базі правоохоронних органів є гуртки «Юних інспекторів руху». Під час роботи в цих гуртках фахівці навчають дітей не лише правилам дорожнього руху, а й зразковій поведінці на вулиці. Тематика занять розширюється до вивчення найважливіших розділів галузей права. МВС України роботу з учнівською молоддю не зводить лише до епізодичних занять, а формує систему правового виховання учнів у межах районів, областей, усієї України. Результатом навчання на базі правоохоронних органів часто стають змагання на зазначених вище рівнях. Учні з вищою успішністю за участь у роботі цих гуртків та змаганнях заохочуються: від вручення грамот до вступу до ВНЗів, які є в підпорядкуванні цих міністерств.

Подібні заходи проводять на своїй базі Міністерство з надзвичайних ситуацій («Юні пожежники», «Юні друзі пожежників»), Державна прикордонна служба («Юні прикордонники»), Державна митна служба, Державна податкова служба тощо.

Саме вчитель правознавства мусить налагоджувати зв'язки з відповідними компетентними органами свого району й сприяти відвідуванню учнями таких гуртків, оскільки вони передбачають змістовне навчання та виховання дітей у дусі поваги до закону. Учні в цікавій формі та в невимушеній обстановці під час проведення різних заходів на базі правоохоронних органів закріплюють і поглиблюють вивчення навчального матеріалу з правознавства.

Висновки

Організація позакласної роботи з правознавства є однією з важливих складових нової освіти та виховання. Її проведення значно підвищує інтерес учнів до вивчення правознавства та є чинником успішного оволодіння правовими знаннями й навичками.

Застосування в навчанні правознавства різноманітних форм організації, які є різновидами звичайного уроку та групуються за характером діяльності вчителя й учнів: шкільні лекції, заняття лабораторного типу, семінари, повторювально-узагальнюючі уроки, підсумкові співбесіди, заліки. Уроки лабораторного типу (або практикуми) проводяться з метою закріплення вмінь та навичок учнів роботи з іншими джерелами. Такі уроки можуть мати колективну та індивідуальну форми, їхні результати обговорюються колективно в класі (складаються спільні плани, конспекти, таблиці).

На основі раніше отриманих знань і сформованих умінь на семінарах та практичних заняттях школярі розв'язують пізнавальні задачі, представляють результати своєї творчої діяльності чи освоюють складніші пізнавальні вміння вивчення правознавства. Саме тому, що ці форми сприяють як активізації пізнавальної діяльності, так і відкривають можливості для самореалізації учнів у навчанні, більшість учителів вважає їх такими, що сприяють розвитку пізнавального інтересу.

Список використаних джерел

1. Василенко В. Впровадження інтерактивних форм і прийомів в організацію навчання учнів //Початкова школа. - 2005. - № 7. - C. 20-23.

2. Герман Н. Адаптація форм організації самостійної роботи студентів до сучасних технологій навчання //Вища школа. - 2001. - № 4-5. - C. 53-61

3. Гуз А. Методика викладання правознавства в школі: Навчально-методичний посібник / Анатолій Гуз,. - К. : КНТ, 2006. - 177 с.

4. Мілютіна З. Групова та кооперативна форми організації діяльності учнів на уроці //Управління школою. - 2008. - № 22-24. - C. 22-26

5. Островерхова Н. Нетипові форми організації навчання та їх аналіз //Відкритий урок: розробки, технології, досвід. - 2007. - № 3. - C. 62-80

6. Страцинська В. Нетрадиційні форми організації навчально-виховного процесу //Математика в школах України. - 2007. - № 15. - C. 12-15

7. Форми організації процесу навчання: традиції та інновації //Відкритий урок: розробки, технології, досвід. - 2005. - № 23-24. - C. 3-16