Форми міжнародної торгівлі за специфікою регулювання

```html

Вступ

Міжнародна торгівля є найдавнішою формою економічних зв'язків між країнами. Вона виникла задовго до становлення світового господарства та стала його основою. Саме завдяки розвитку торгівлі сформувалися економічні передумови для появи машинного виробництва, яке могло розвиватися лише за умови доступу до імпортної сировини та наявності попиту на зовнішніх ринках. Зростання прибутків від використання машин призвело до накопичення капіталу та його експорту за кордон, що стало поштовхом до формування світового господарства та прискорило інтернаціоналізацію продуктивних сил.

У системі глобальних економічних відносин міжнародна торгівля посідає провідне місце. Вона є одночасно і причиною, і наслідком міжнародного поділу праці, а також виступає ключовим чинником становлення та розвитку світової економіки. Історичний шлях торговельного обміну пролягав від окремих зовнішньоторговельних угод до довгострокового та масштабного торговельно-економічного партнерства. В епоху науково-технічної революції значення міжнародної торгівлі постійно зростає. Особливо чітко ці тенденції простежуються при аналізі довгострокових трендів, особливостей та методів сучасної торгівлі в післявоєнний час.

Вільна торгівля на міжнародному рівні сприяє посиленню конкуренції та обмежує монополістичні впливи. Конкуренція з боку іноземних компаній стимулює національних виробників впроваджувати технології, що дозволяють мінімізувати витрати на виробництво товарів.

1. Форми міжнародної торгівлі за специфікою регулювання

Класифікація форм міжнародної торгівлі за критерієм регулювання базується на наявності двосторонніх чи багатосторонніх угод, які визначають тип торговельного режиму між країнами. Відповідно до цього критерію розрізняють звичайну, преференційну, периферійну, прикордонну та дискримінаційну торгівлю, а також торгівлю на основі режиму найбільшого сприяння. Ці форми відображають політичний підхід уряду країни до економічних відносин з іншими державами.

Звичайна торгівля та відповідний їй режим виникають за відсутності будь-яких торговельних угод чи домовленостей між країнами. У таких умовах застосовуються більш жорсткі інструменти регулювання товаропотоків, зокрема кількісні обмеження, адміністративні процедури та стандартна система оподаткування імпорту.

Торгівля на умовах режиму найбільшого сприяння передбачає, що країни-учасниці на взаємній основі надають одна одній пільги та привілеї щодо митних ставок і зборів, а також інших правил здійснення зовнішньоторговельних операцій. Цей режим є одним із ключових принципів для країн-членів ГАТТ (Генеральної угоди з тарифів і торгівлі). Фірми та організації країн-членів ГАТТ отримують такі ж митні, податкові та інші привілеї, які надаються фізичним та юридичним особам будь-якої третьої країни.

Преференційна торгівля передбачає надання однією державою іншій пільг у торговельному режимі, що може здійснюватися як на взаємній основі, так і в односторонньому порядку. Такі преференції поширюються на різні сфери торговельного та економічного регулювання. Вони можуть надаватися в рамках участі в митних та економічних союзах, міжнародних організаціях або в результаті багатосторонніх угод.

Окрему категорію становлять преференції для країн, що розвиваються. Вони надаються розвинутими країнами в односторонньому порядку, однак рішення про їх застосування ухвалюються на багатосторонньому рівні. Наприклад, у Європейському Союзі діє загальна система преференцій, яка передбачає надання митно-тарифних пільг державам, що розвиваються. Ці пільги, як правило, стосуються готових виробів та напівфабрикатів.

Дискримінаційна торгівля виникає внаслідок застосування жорстких обмежувальних заходів, таких як ембарго, торговельний бойкот чи блокада, або інших інструментів, що порушують права торговельного партнера. Така дискримінація є відхиленням від принципу недискримінації, який передбачає однаковий режим для всіх торговельних партнерів. Цей принцип закріплений ООН та ГАТТ-СОТ. Однак на практиці дискримінаційні заходи застосовуються досить часто, а такі інструменти, як ембарго чи бойкот, можуть використовуватися ООН як метод тиску на країни, що порушують міжнародне право [3, c. 49-52].

2. Форми міжнародної торгівлі за специфікою взаємодії суб’єктів

Найбільш поширеною формою є традиційна (проста) торгівля, яка являє собою «вільний» експорт та імпорт товарів і послуг, не обумовлений коопераційними зв'язками чи зобов'язаннями щодо збалансованого обміну. Ця торгівля регулюється Конвенцією ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, відомою як Віденська конвенція. За умов традиційної торгівлі експортер зобов'язаний поставити товар, передати відповідні документи та право власності згідно з договором, а імпортер — сплатити ціну та прийняти товар. Жодних додаткових зобов'язань у сторін не виникає, тому після виконання угоди вони можуть вільно змінювати партнерів без юридичних наслідків.

Торгівля за кооперацією, на відміну від традиційної, характеризується довгостроковими та узгодженими виробничими зв'язками. Основними ознаками міжнародної виробничої кооперації є:

• попереднє договірне узгодження умов спільної діяльності;
• участь промислових підприємств з різних країн як безпосередніх суб'єктів кооперації;
• координація господарської діяльності підприємств-партнерів у визначеній сфері;
• договірне закріплення об'єктів кооперування (готових виробів, компонентів, технологій);
• розподіл завдань та виробнича спеціалізація між партнерами;
• здійснення поставок згідно з узгодженим графіком виробничих програм, а не на основі звичайних договорів купівлі-продажу;
• довгостроковість та стабільність відносин, що сприяє встановленню тісних виробничих і технологічних зв'язків.

За таких умов виробник заздалегідь знає, хто і в якій кількості придбає його продукцію, а також узгоджує всі якісні та техніко-економічні параметри. Сутність коопераційної торгівлі полягає в тому, що юридично незалежні виробники з різних країн спільно створюють продукцію з чітко визначеним адресним призначенням, яка є складовою кінцевого продукту.

Міжнародна виробнича кооперація є закономірним наслідком спеціалізації та зростаючої взаємозалежності фірм. Найбільшого поширення вона набула в автомобілебудуванні, суднобудуванні, тракторобудуванні, електротехнічній промисловості [6, c. 79-82].

Маркетингова кооперація на міжнародному ринку зазвичай поєднується зі збутовою діяльністю та проявляється у спільних рекламних кампаніях, акціях зі стимулювання збуту, обміні комерційною інформацією та узгодженні товарної і цінової політики.

Промислове співробітництво може поєднувати різні форми виробничої, науково-технічної, збутової та маркетингової кооперації. Такі угоди передбачають обмін товарами та послугами, а іноді продукція, отримана в результаті співробітництва, використовується для оплати інших поставок.

У компенсаційній (зустрічній) торгівлі специфіка взаємовідносин полягає в тому, що продаж товарів пов'язується із закупівлею, а оплата може здійснюватися поставками товарів чи послуг замість фінансового розрахунку. Угода може оформлятися одним або кількома контрактами.

Згідно з термінологією Європейської економічної комісії ООН (ЄЕК), всі види товарообмінних угод об'єднуються поняттям «міжнародні компенсаційні угоди». При цьому поняття «зустрічної торгівлі» не включає бартерні операції. Пропонується наступна класифікація компенсаційних угод.

Угоди зі зворотною закупівлею продукції зазвичай укладаються при продажу підприємств, комплектного обладнання або технологій. Експортер зобов'язується закуповувати частину або всю продукцію, вироблену на поставленому обладнанні. Особливості таких угод:

• оплата здійснюється продукцією, отриманою в результаті угоди;
• значна вартість угоди;
• термін дії може становити 10-20 років;
• зобов'язання щодо зворотної закупівлі можуть перевищувати вартість початкової експортної угоди.

Компенсаційні угоди є більш поширеною групою. Відповідно до них експортер зобов'язується закуповувати певну кількість товарів імпортера протягом узгодженого терміну. Експортні та імпортні товари, як правило, не пов'язані між собою. Такі угоди зазвичай укладаються на менші суми та на термін від одного до трьох років.

Власне компенсаційні угоди передбачають, що імпортер повністю або частково оплачує поставки товарами, а угоди на закупівлю та продаж поєднані в одному контракті.

Зустрічна закупка відрізняється тим, що розробляються два окремі договори: на продаж та на закупівлю. Вона може мати форму паралельної закупівлі (продаж і закупівля відбуваються одночасно) або попередньої закупівлі (експортер спочатку виконує імпортні зобов'язання).

Угоди, що передбачають відшкодування, є гнучкішою формою зустрічної закупівлі та характерні для великих міжурядових контрактів (поставка озброєння, літаків, енергетичного обладнання).

Фахівці ОЕСР розрізняють торговельну та промислову компенсацію як основні форми зустрічної торгівлі [2, c. 106-109].

Найстарішою формою компенсаційних угод є бартер — обмін певної кількості одного товару на інший без застосування валютно-фінансових розрахунків. Використання бартеру дозволяє пом'якшити проблему валютного фінансування імпорту, спростити розрахунки та розширити можливості виходу на зарубіжні ринки.

В орендній торгівлі специфіка взаємовідносин полягає в тому, що продаж товарів (переважно машин та обладнання) перетворюється на процес, який може тривати кілька років, і результатом якого не завжди є перехід права власності. Основою цієї форми є орендні відносини. Розрізняють три види оренди залежно від терміну:

• рейтинг (renting) — короткострокова оренда від кількох днів до кількох місяців (транспортні засоби, товари для туризму);
• хайринг (hiring) — середньострокова оренда від кількох місяців до року (транспорт, будівельне обладнання, сільгоспмашини);
• лізинг (leasing) — довгострокова оренда на термін понад один рік (обладнання, нерухомість).

Сутність лізингу полягає в оренді основних засобів виробництва для використання у виробничому процесі, при цьому орендодавець зберігає право власності до кінця угоди. Лізинг часто є формою фінансування за участю спеціалізованої лізингової компанії.

Міжнародні лізингові операції можуть мати різні джерела фінансування:

• за власний кошт;
• за залучені кошти (кредити банків та фінансових компаній);
• з частковим фінансуванням лізингодавцем.

Останній тип зазвичай використовується для комплексних проектів. Лізингодавець сплачує лише частину вартості (60-80%), а решту залучає як позичку. Борг виплачується з лізингових платежів протягом терміну дії угоди.

Предметом лізингу може бути як нове майно, так і таке, що було в експлуатації. Це враховується лише при визначенні розміру платежів та ефективності угоди [7, c. 57-59].

3. Регулювання міжнародної торгівлі

Митно-тарифні методи регулювання

Найвпливовішим видом торговельних обмежень є мито — податок, що стягується з товару при перетині митного кордону. Імпортне мито накладається на імпортовані товари, а експортне — на експортовані. Більшість країн використовують імпортне мито, тоді як експортне застосовується переважно країнами, що розвиваються, для покращення цін та збільшення виручки (наприклад, експортне мито на каву з Бразилії чи какао з Гани). Імпортне мито використовується для захисту національних галузей.

Мито може встановлюватися на вартість або на кількість товару. Адвалерне мито — це відсоток від вартості товару, специфічне — фіксована сума на фізичний обсяг, а комбіноване поєднує обидва види.

За допомогою мита відбувається перерозподіл доходів від споживачів до виробників, які отримують вищу ціну за свій товар. Це підвищує дохідність факторів виробництва, що є відносно рідкісними в країні, та знижує дохідність надлишкових факторів. Такі тенденції призводять до зниження загальної ефективності економіки, що є ціною за введення мита. Якщо розділити втрати економіки на кількість «врятованих» робочих місць, можна отримати вартість одного такого місця.

Концепція ефективного протекціонізму почала розроблятися з кінця 60-х років XX ст. і широко використовується сьогодні. Часто країна не встановлює мита на імпорт сировини чи комплектуючих, щоб заохотити місцеве виробництво. Наприклад, країна може імпортувати вовну без мита, але встановити мито на вовняні тканини та одяг для стимулювання національного виробництва.

У такому випадку показник ефективного протекціонізму, що розраховується відносно доданої вартості, є більшим за номінальну митну ставку. Національна додана вартість — це різниця між ціною кінцевої продукції та вартістю імпортованих матеріалів. Номінальне мито має більше значення для споживачів, оскільки визначає зростання цін, а ефективний протекціонізм — для виробників, оскільки визначає реальний захист національного виробництва [8, c. 114-116].

Нетарифні методи регулювання

Окрім мита, існує багато інших торговельних обмежень, таких як імпортні квоти, адміністративні заходи та антидемпінгове регулювання. Значення нетарифних обмежень значно зросло в повоєнний період. Найважливішим видом є квота — пряме кількісне обмеження на обсяг експорту чи імпорту.

Імпортні квоти застосовуються для захисту національної промисловості, сільського господарства та для збалансування платіжного балансу. Вони були широко поширені в Західній Європі після Другої світової війни.

До інших видів обмежень відносяться добровільні обмеження експорту, технічні, адміністративні та інші види регулювання. Вони виникли в результаті діяльності торговельних картелів, демпінгу та субсидіювання експорту.

Добровільне обмеження експорту — це ситуація, коли країна-імпортер змушує партнера «добровільно» обмежити експорт під загрозою застосування жорсткіших обмежень. Такі заходи є предметом переговорів між США, Європою та іншими країнами з середини 50-х років у сталеплавильній, текстильній, електронній та автомобільній галузях.

Потоки міжнародної торгівлі також обмежуються технічними, санітарними та адміністративними нормами. Вони включають вимоги безпеки, санітарно-гігієнічні норми, вимоги до маркування та пакування. Існують і курйозні випадки, наприклад, заборона на показ іноземних фільмів на британському телебаченні чи заборона реклами віскі у Франції.

Іншим обмеженням є законодавчі вимоги до урядів купувати лише товари вітчизняного виробництва.

Міжнародні картелі — це організації виробників з різних країн, які домовляються обмежити виробництво та експорт для максимізації прибутку. Їх діяльність не підпадає під юрисдикцію жодної країни.

Торговельні перешкоди можуть виникати внаслідок демпінгу — експорту товару за ціною, нижчою від витрат на виробництво або нижчою, ніж внутрішня ціна.

Експортні субсидії — це прямі виплати, податкові пільги чи пільгові кредити національним експортерам для стимулювання виробництва. Вони можуть розглядатися як форма демпінгу. Хоча експортні субсидії заборонені міжнародними угодами, багато країн надають їх у прихованій формі.

Протекціоністські заходи часто стосуються галузей, які конкурують з продукцією з країн, що розвиваються. Деякі теорії частково перетинаються, інші суперечать одна одній, а решта не має достатнього емпіричного обґрунтування [11, c. 131-133].

4. Форми сучасної міжнародної торгівлі

Міжнародна торгівля є однією з найважливіших складових міжнародних відносин, показники якої відображають рівень економічного розвитку країн та характер відносин між ними.

Міжнародна торгівля — це процес купівлі-продажу між покупцями, продавцями та посередниками в різних країнах, що включає експорт та імпорт товарів, співвідношення між якими називається торговим балансом.

Зовнішня торгівля є важливим фактором підвищення ефективності суспільного виробництва. Вона дозволяє раціональніше використовувати капіталовкладення, впроваджувати досягнення НТП та повніше задовольняти попит населення.

Система показників міжнародної торгівлі включає: загальний імпорт (експорт), прямий та непрямий транзит, спеціальний імпорт, реекспорт, чистий експорт та чистий імпорт.

Загальний імпорт — це сума обсягів товарів, ввезених в країну за звітний період, а загальний експорт — сума обсягів вивезених товарів. Якщо товари потім вивозяться в іншу країну, їх називають транзитними.

Прямий транзит здійснюється національним транспортом без зупинки в країні і не враховується в імпорті. Непрямий (оплачений) транзит здійснюється через митні склади країни без переробки. Ці товари не призначені для внутрішнього ринку.

Спеціальний імпорт розраховується відніманням від загального імпорту непрямого транзиту. Товари, що надходять на внутрішній ринок, але потім експортуються, називаються націоналізованими. Вони включаються до спеціального експорту, але по суті є непрямим імпортом.

Загальний експорт поділяється на експорт національних товарів і реекспорт. Реекспорт — це сума націоналізованих та інших імпортованих товарів, проданих за кордон протягом звітного періоду. Отже, реекспорт дорівнює непрямому імпорту, коли в його складі є націоналізовані товари.

Чистий експорт — це позитивна різниця між експортом та імпортом у натуральному вираженні, а чистий імпорт — позитивна різниця між імпортом та експортом. У вартісному вираженні вони називаються сальдо зовнішньої торгівлі.

Якщо експорт переважає імпорт, сальдо позитивне і баланс називають активним. Якщо імпорт перевищує експорт, сальдо негативне і баланс пасивний. Рівність експорту та імпорту зумовлює нульове сальдо, який називають чистим балансом.

У міжнародній торгово-економічній політиці зберігаються дві тенденції: лібералізація торгівлі та знищення торгових бар'єрів, а також посилення протекціонізму та обмеження проникнення іноземного капіталу.

Ці тенденції проявляються у зменшенні частки митних зборів, встановленні захисних бар'єрів проти експорту з країн, що розвиваються, аграрному протекціонізмі та розширенні засобів захисту внутрішнього ринку.

Інтеграційні процеси вимагають послаблення протекціонізму, але кризові явища змушують відходити від загального курсу.

Міжнародна торгівля значною мірою залежить від динаміки світового ВВП. Економічне зростання позитивно впливає на показники світової торгівлі та навпаки [9, c. 143-146].

Висновки

Розвиток міжнародної торгівлі знайшов відображення в еволюції теорій, що пояснюють рушійні сили цього процесу. У сучасних умовах аналіз міжнародної спеціалізації можливий лише на основі сукупності ключових моделей міжнародного поділу праці.

У тенденціях розвитку світової торгівлі спостерігається, з одного боку, посилення міжнародної інтеграції та створення міждержавних торговельних блоків, а з іншого — поглиблення міжнародного поділу праці та градація країн на промислово розвинуті та відсталі.

В історичному плані варто відзначити зростання впливу азіатських країн на процеси світової торгівлі. Ймовірно, у новому тисячолітті цей регіон займе провідні ролі у світовому виробництві та реалізації товарів.

Важливою визначальною рисою інтеграційного розвитку національної економіки є ефективний механізм формування зовнішньоекономічних зв'язків. Ефективність української економіки залежить від правильного поєднання національного і міжнародного виробництва, вільної конкуренції та державного регулювання. Становлення України як незалежної держави вимагає нових підходів до розробки зовнішньоторговельної політики та впровадження ефективної моделі зовнішньоекономічної стратегії.

Список використаної літератури

1. Горбач Л. Міжнародні економічні відносини : Підручник / Людмила Горбач, Олексій Плотніков. - К.: Кондор, 2005. - 263 с.

2. Дахно І. Міжнародна економіка : Навч. посіб. / Іван Дахно, Юлія Бовтрук. - К.: МАУП, 2002. - 214 с.

3. Економічна теорія : Підручник / В. М. Тарасевич, В. В. Білоцерківець, С. П. Горобець та ін.; За ред. В. М. Тарасевича. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 779 с.

4. Козик В. Міжнародні економічні відносини : Навчальний посібник / Василь Козик, Людмила Панкова, Наталія Даниленко. - 4-те вид. - К.: Знання-Прес, 2003. - 405 с.

5. Липов В. Міжнародна економіка : Навчальний посібник / Володимир Липов. - Харків: ВД "ІНЖЕК", 2005. - 406 с.

6. Міжнародні економічні відносини : Сучасні міжнародні економічні відносини: Підручник / А. С. Філіпенко та ін. - К.: Либідь, 1992. - 256 с.

7. Міжнародні економічні відносини : Історія міжнар. екон. відносин: Підручник / А. С. Філіпенко, В. С. Будкін, О. В. Бутенко та ін. - К.: Либідь, 1992. - 190 с.

8. Міжнародна економіка : Підручник / Григорій Климко, Віра Рокоча; Ред. Анатолій Румянцев. - К.: Знання-Прес, 2003. - 447 с.

9. Одягайло Б. Міжнародна економіка : Навчальний посібник / Борис Одягайло. - К.: Знання, 2005. - 397 с.

10. Передрій О. Міжнародні економічні відносини : Навчальний посібник / Олександр Передрій. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 273 с.

11. Савельєв Є. Міжнародна економіка: теорія міжнародної торгівлі і фінансів : Підручник / Євген Савельєв; За ред. Олександра Устенка. - Тернопіль: Економічна думка, 2002. - 495 с.

12. Семенов Г. А. Міжнародні економічні відносини: аналіз стану, реалії і проблеми : Навчальний посібник / Г. А. Семенов, М. О. Панкова, А. Г. Семенов. - 2-ге вид. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 231 с.

```