Формування цивільної оборони, їх розподіл по призначенню підпорядкування і ступінь готовності

Вступ.

1. Завдання цивільної оборони.

2. Організаційна будова і порядок функціонування цивільної оборони.

3. Організація та формування цивільної оборони на об’єктах господарювання.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Структуру Цивільної оборони складають:

• органи виконавчої влади всіх рівнів, у чиїй компетенції перебувають функції, пов'язані із забезпеченням безпеки та захисту громадян, запобіганням, реагуванням і діями у надзвичайних ситуаціях;
• органи повсякденного управління процесами захисту населення, що діють у складі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, а також керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування;
• сили та засоби, що призначені для виконання завдань Цивільної оборони;
• фонди фінансових, медичних і матеріально-технічних ресурсів, сформовані на випадок надзвичайних ситуацій;
• системи зв'язку, оповіщення та інформаційного забезпечення;
• центральний орган виконавчої влади, відповідальний за питання надзвичайних ситуацій та захист населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;
• курси та навчальні заклади, що здійснюють підготовку й перепідготовку фахівців і населення з питань Цивільної оборони;
• служби Цивільної оборони.

Дія заходів Цивільної оборони поширюється на всю територію України та всі верстви населення. Розподіл обсягів і відповідальності за їх виконання відбувається за територіально-виробничим принципом.

1. Завдання цивільної оборони

1. Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного характеру та впровадження заходів, спрямованих на зменшення збитків і втрат у разі аварій, катастроф, вибухів, масштабних пожеж і стихійних лих.

Для реалізації цього завдання:

• своєчасно розробляються та втілюються інженерно-технічні заходи, що знижують ризик виникнення надзвичайних ситуацій та захищають населення від їх наслідків;
• формується науково обґрунтований прогноз можливих наслідків надзвичайних ситуацій;
• забезпечується безперервне спостереження за станом потенційно небезпечних об'єктів і довкілля;
• підтримується постійна готовність засобів оповіщення та інформаційного забезпечення населення, створюються локальні системи виявлення зон зараження та оповіщення;
• формуються спеціалізовані підрозділи та проводиться їх підготовка до дій за призначенням;
• здійснюється забезпечення працівників підприємств, установ та організацій засобами індивідуального захисту, а також ведеться будівництво захисних споруд згідно з нормами і правилами інженерно-технічних заходів Цивільної оборони.

2. Оповіщення населення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій у мирний та воєнний час, а також постійне інформування про поточну обстановку.

Для виконання цього завдання на всіх рівнях міських і позаміських пунктів управління створюється система оповіщення та інформаційного забезпечення. Вона базується на автоматизованих системах централізованого оповіщення, лініях зв'язку, радіомовленні та спеціальних засобах. Це комплекс організаційно-технічних заходів для передачі сигналів і розпоряджень органам державної виконавчої влади, адміністраціям підприємств, установам, організаціям, силам Цивільної оборони та населенню.

Автоматизована система оповіщення та інформаційного забезпечення, створена на базі загальнодержавної мережі зв'язку та радіомовлення, поділяється на державну та регіональну. Вона має забезпечувати циркулярне оповіщення посадових осіб через міську телефонну мережу, радіо та телебачення. Використання системи є централізованим.

3. Захист населення від наслідків аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж та застосування засобів ураження.

Для цього реалізується комплекс заходів, що включає укриття населення у захисних спорудах, евакуацію, медичний, радіаційний та хімічний захист, а також захист від біологічних засобів ураження.

4. Організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійних лих та у воєнний час [5, c. 23-28].

Це завдання передбачає заходи, що здійснюються центральними та місцевими органами виконавчої влади, виконкомами місцевих рад, штабами Цивільної оборони та адміністраціями підприємств. Вони виконуються завчасно та у разі виникнення надзвичайної ситуації з метою створення умов для виживання населення, яке може опинитися або вже опинилося у вогнищах ураження.

До заходів життєзабезпечення, спрямованих на задоволення мінімальних життєвих потреб постраждалих громадян, надання їм побутових послуг та реалізацію соціальних гарантій на період рятувальних та інших невідкладних робіт, належать:

• тимчасове розселення громадян у безпечних районах;
• організація харчування в зонах лиха та тимчасового розселення;
• забезпечення постраждалого населення одягом, взуттям і товарами першої необхідності;
• надання фінансової допомоги постраждалим;
• забезпечення медичного обслуговування та санітарно-епідеміологічного нагляду в районах тимчасового розселення.

5. Організація та проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха та вогнищах ураження.

Це завдання полягає у виконанні заходів, передбачених чинним законодавством щодо ліквідації наслідків стихійних лих, аварій, катастроф, епідемій та епізоотій, що загрожують життю і здоров'ю населення, зокрема:

• розвідка вогнищ ураження та визначення їх меж;
• проведення робіт з пошуку та порятунку людей;
• надання допомоги постраждалим;
• евакуація населення з небезпечних районів;
• здійснення карантинно-обсерваційних заходів;
• ізоляція вогнищ ураження;
• забезпечення громадського порядку в районах лиха та вогнищах ураження;
• реалізація заходів життєзабезпечення населення;
• соціально-психологічна реабілітація населення;
• проведення санітарно-гігієнічних та протиепідеміологічних заходів.

6. Створення систем аналізу та прогнозування управління, оповіщення і зв'язку, спостереження та контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримка їх готовності до стійкого функціонування у надзвичайних ситуаціях мирного та воєнного часу.

Організаторами діяльності цих систем виступають постійно діючі органи управління зі справ Цивільної оборони, включаючи ті, що створені у складі підприємств, установ та організацій силами і службами Цивільної оборони.

7. Підготовка та перепідготовка керівного складу Цивільної оборони, її органів управління та сил, навчання населення застосуванню засобів індивідуального захисту та діям у надзвичайних ситуаціях.

Контроль за виконанням вимог Цивільної оборони, станом готовності її сил і засобів, проведенням рятувальних та інших невідкладних робіт у разі виникнення надзвичайних ситуацій здійснює центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та справ захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи [2, c. 31-33].

2. Організаційна будова і порядок функціонування цивільної оборони

Цивільна оборона України організована та функціонує за територіально-виробничим принципом (схема 1).

Територіальний принцип передбачає створення Цивільної оборони в масштабі держави та на окремих територіях відповідно до адміністративно-територіального поділу України.

Виробничий принцип полягає в організації та функціонуванні Цивільної оборони у всіх сферах зайнятості населення — від міністерств та інших центральних органів до об'єктів господарювання.

Керівництво Цивільною обороною України відповідно до її устрою покладається на Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, Раду Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та керівників підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та підпорядкованості.

Начальником Цивільної оборони України є прем'єр-міністр України, а його заступником — керівник центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та справ захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Начальником Цивільної оборони Автономної Республіки Крим є голова Ради Міністрів АРК. Начальниками Цивільної оборони згідно з адміністративно-територіальним поділом України є голови місцевих державних адміністрацій. Начальниками Цивільної оборони в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, на підприємствах, в установах та організаціях є їхні керівники [8, c. 32-34].

Безпосереднє виконання завдань Цивільної оборони здійснюється постійно діючими органами управління зі справ Цивільної оборони, включаючи ті, що створені у складі підприємств, установ і організацій силами та службами Цивільної оборони.

Органи управління зі справ Цивільної оборони, що входять до складу місцевих державних адміністрацій, є підрозділами подвійного підпорядкування.

Закон та положення про Цивільну оборону визначають повноваження органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевого самоврядування та керівників підприємств, установ і організацій з питань Цивільної оборони. Кабінет Міністрів України:

• забезпечує здійснення заходів для попередження надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків;
• розподіляє міста і території за групами, а юридичних осіб — за категоріями щодо реалізації заходів для Цивільної оборони;
• створює резерви засобів індивідуального захисту та майна Цивільної оборони, матеріально-технічних та інших фондів на випадок надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний час, а також визначає їх обсяг і порядок використання;
• вживає заходів для забезпечення готовності органів управління зі справ Цивільної оборони, сил і засобів Цивільної оборони до дій в умовах надзвичайних ситуацій;
• створює єдину систему підготовки органів управління зі справ Цивільної оборони, сил Цивільної оборони та населення до дій в умовах надзвичайних ситуацій;
• визначає порядок створення спеціалізованих професійних та невоєнізованих пошуково-рятувальних формувань;
• задовольняє мобілізаційні потреби військ, органів управління зі справ Цивільної оборони та установ Цивільної оборони.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у межах своїх повноважень забезпечують вирішення питань Цивільної оборони, здійснення заходів для захисту населення і територій під час надзвичайних ситуацій та сприяють органам управління зі справ Цивільної оборони у виконанні покладених на них завдань.

Центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та зі справ захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи:

• забезпечує здійснення державної політики у сфері Цивільної оборони, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій та їх попередження;
• організовує розробку та здійснення відповідних заходів для Цивільної оборони;
• керує діяльністю підлеглих йому органів управління зі справ Цивільної оборони, спеціалізованих формувань та військ Цивільної оборони;
• здійснює контроль за виконанням вимог Цивільної оборони, станом готовності її сил і засобів, проведенням рятувальних та інших невідкладних робіт у разі виникнення надзвичайних ситуацій;
• координує діяльність центральних органів виконавчої влади, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевого самоврядування та юридичних осіб щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, проведення пошуку та порятунку людей;
• здійснює оповіщення населення про загрозу або виникнення надзвичайної ситуації та забезпечує належне функціонування відомчих, територіальних і локальних систем оповіщення;
• здійснює навчання населення, представників органів управління та сил Цивільної оборони з питань захисту і дій у надзвичайних ситуаціях;
• організовує фінансове та матеріально-технічне забезпечення військ Цивільної оборони, пошуково-рятувальних та інших підлеглих йому спеціалізованих формувань;
• створює відповідно до законодавства підприємства з виробництва спеціальної та аварійно-рятувальної техніки, засобів захисту населення і контролю тощо [6, c. 25-27].

Керівництво підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності та підпорядкованості забезпечує своїх працівників засобами індивідуального та колективного захисту, організовує проведення евакуаційних заходів, створює сили для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та забезпечує їх готовність до практичних дій, виконує інші заходи Цивільної оборони та несе пов'язані з цим матеріальні та фінансові витрати в порядку й обсягах, передбачених законодавством.

Радіаційно, хімічно та вибухонебезпечні підприємства додатково створюють локальні системи виявлення загрози виникнення надзвичайної ситуації та оповіщення персоналу й населення, що проживає в зонах можливого ураження. Вони також здійснюють інженерно-технічні заходи, які зменшують ризик виникнення аварій та пожеж, і несуть витрати на їх здійснення в обсягах, передбачених відповідними нормативно-правовими актами.

Власники потенційно небезпечних об'єктів відповідають за захист населення, що проживає в зонах можливого ураження, від наслідків аварій на цих об'єктах.

3. Організація та формування цивільної оборони на об’єктах господарювання

Відповідальність за організацію та стан Цивільної оборони, постійну готовність її сил і засобів до проведення рятувальних та інших невідкладних робіт несе начальник Цивільної оборони підприємства, установи, організації, яким є їх перший керівник.

Начальник Цивільної оборони об'єкта підпорядковується відповідним посадовим особам міністерства чи відомства, у віданні якого перебуває об'єкт, а також начальнику Цивільної оборони міста (району), на території якого розташований об'єкт.

Для планування заходів Цивільної оборони, підтримки готовності до дій у надзвичайних ситуаціях сил і персоналу, застосування засобів захисту та спеціального майна на підприємствах створюються штатні органи управління Цивільної оборони на правах основних підрозділів адміністрації підприємства або призначаються окремі штатні працівники.

На радіаційно та хімічно небезпечних підприємствах, а також на підприємствах, які залучаються до виконання завдань Цивільної оборони, незалежно від чисельності працівників, для безпосередньої організації та ведення робіт із планування, забезпечення і здійснення заходів Цивільної оборони призначається штатний працівник [3, c. 15-17].

Основними завданнями адміністрації підприємств є:

• забезпечення захисту працівників і службовців на підприємстві;
• розробка та здійснення організаційних робіт та інженерно-технічних заходів з підвищення безпеки роботи об'єктів господарювання та їх стійкості в умовах надзвичайних ситуацій;
• керівництво створенням та оснащенням формувань для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, контроль за їх підготовкою;
• підготовка керівного складу з питань Цивільної оборони та контроль за підготовкою підлеглих органів і підрозділів.

На керівників потенційно небезпечних підприємств додатково покладаються:

• розробка, створення та впровадження локальної системи виявлення зараження та оповіщення населення у випадку аварії;
• створення, оснащення та утримання спеціалізованих формувань, готових до ефективних дій у надзвичайних ситуаціях;
• проведення організаційних робіт та інженерно-технічних заходів з попередження виникнення надзвичайних ситуацій, підвищення безпеки технології виробництва та посилення роботи з дотримання норм і правил безпеки зберігання, транспортування та використання сильнодіючих отруйних речовин;
• керівництво рятувальними та іншими невідкладними роботами у випадку аварії;
• оповіщення громадян, які проживають у зонах можливого ураження при аваріях.

До складу керівництва Цивільної оборони об'єкта входять: начальник Цивільної оборони та його заступники:

• по евакуації, якому підпорядкована евакокомісія;
• по заміській зоні;
• по технічній частині, якому підпорядковується комісія з підвищення сталості роботи підприємства;
• начальник штабу, який є першим заступником начальника Цивільної оборони підприємства.

Тільки начальнику штабу надане право віддавати розпорядження з питань Цивільної оборони від імені начальника Цивільної оборони. Штаб Цивільної оборони підприємства є основним органом управління Цивільної оборони підприємства.

Склад штабу залежить від категорії об'єкта по Цивільній обороні (особливої важливості, 1 і 2 категорії) та чисельності робітників і службовців. Він комплектується як штатними працівниками Цивільної оборони, так і посадовими особами, не звільненими від основних обов'язків. До складу штабу входять начальник штабу та його заступники (помічники) з оперативно-розвідувальної частини, бойової підготовки, а також інші спеціалісти на розсуд начальника Цивільної оборони.

Штаб Цивільної оборони здійснює заходи щодо захисту робітників, службовців та населення підвідомчих робітничих мікрорайонів і селищ при стихійних лихах, виробничих аваріях і катастрофах, а також від сучасних засобів ураження. Він організовує та забезпечує безперервне управління Цивільною обороною, розробляє плани Цивільної оборони об'єкта на мирний і воєнний час, періодично коригує та організовує їх виконання. Також штаб організовує та контролює навчання робітників і службовців з Цивільної оборони та підготовку формувань Цивільної оборони об'єкта.

На об'єкті залежно від характеру виробничої діяльності та наявності бази створюються служби Цивільної оборони: оповіщення і зв'язку, медична, протирадіаційного та протихімічного захисту, охорони громадського порядку, протипожежна, енергопостачання і світломаскування, аварійно-технічна, сховищ і укриттів, транспортна, матеріально-технічного постачання та інші. На них покладається виконання спеціальних заходів та забезпечення дій формувань при проведенні рятувальних та інших невідкладних робіт.

Керівництво службами здійснюється їх начальниками, які призначаються наказом начальника Цивільної оборони об'єкта з числа керівників відділів, цехів, на базі яких створені ці служби.

Служба оповіщення і зв'язку зазвичай створюється на базі вузла зв'язку об'єкта. На службу покладається: організація своєчасного оповіщення керівного складу, робітників та службовців і населення робітничих селищ об'єкта про загрозу нападу противника; організація зв'язку та підтримка його в стані постійної готовності. Крім того, служба усуває аварії на мережах і спорудах зв'язку, що опинилися у вогнищах ураження.

Медична служба організовується на базі медсанчастини (медпункту, поліклініки) об'єкта, начальник служби — головний лікар. Служба забезпечує комплектування, навчання та підтримку в готовності медичних засобів індивідуального захисту, медичну розвідку та санітарно-епідеміологічне спостереження. Вона надає медичну допомогу ураженим та евакуює їх до лікувальних установ, здійснює медичне забезпечення робітників, службовців та членів їх родин у місцях евакуації.

Служба протирадіаційного та протихімічного захисту розробляє та здійснює заходи щодо захисту людей, харчувальних блоків.

Служба сховищ і укриттів організовується на базі відділу капітального будівництва, житлово-комунального відділу, будівельних цехів. Вона займається розробкою розрахунків укриття робітників, службовців та населення робітничих селищ об'єкта, забезпеченням готовності сховищ і укриттів та контролем за правильністю їх експлуатації, організацією будівництва захисних споруд. На її особовий склад покладається забезпечення своєчасного заповнення сховищ і укриттів за сигналами оповіщення Цивільної оборони. Крім того, ця служба бере участь у рятувальних роботах при розкритті завалених сховищ і укриттів.

Транспортна служба створюється на базі транспортного відділу, транспортного цеху (гаража). Вона розробляє та здійснює заходи щодо забезпечення перевезень, пов'язаних з розосередженням робітників і службовців та доставкою їх до місця роботи, організовує підвезення сил і засобів до вогнища ураження, готує транспорт для перевезень робітників, службовців, евакуації уражених, а також для інших цілей Цивільної оборони, проводить роботи по знезаражуванню транспорту.

Служба матеріально-технічного постачання організовується на базі відділу матеріально-технічного постачання об'єкта. Вона розробляє план матеріально-технічного постачання об'єкта, вчасно забезпечує формування усіма видами оснащення та продовольства, організовує ремонт техніки та різного майна, підвезення його до ділянок робіт, збереження та облік, забезпечує продовольством і предметами першої необхідності робітників та службовців як на самому підприємстві, так і в місцях розосередження.

На невеликих об'єктах господарювання служби Цивільної оборони не створюються, їх функції при проведенні необхідних заходів виконують структурні органи управління цих об'єктів. Начальником штабу Цивільної оборони зазвичай призначається наказом директора один із працівників даного об'єкта [1, c. 36-39].

Висновки

Цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, створеною для організації та забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

Цивільна оборона організовується на всіх господарських об'єктах. Начальником Цивільної оборони об'єкта є його керівник, який підпорядковується начальнику Цивільної оборони відомства. На об'єктах створюються штаби Цивільної оборони, які комплектуються зі штатних працівників, що виконують обов'язки за сумісництвом.

Формування цивільної оборони за призначенням поділяються на формування загального призначення, рятувальні та формування служб Цивільної оборони, які здійснюють спостереження та виконують спеціальні заходи при проведенні аварійно-рятувальних робіт.

Формування загального призначення створюються на базі допоміжних обслуговуючих цехів (виробничих дільниць), робота яких суттєво не впливає на виробництво.

Формування забезпечення (служб Цивільної оборони) створюються на базі служб або структурних підрозділів, виробнича діяльність яких найбільш відповідає характеру завдань цих формувань.

На об'єктах з чисельністю працюючих до 100 осіб та в школах невоєнізовані формування загального призначення не створюються.

Забезпечення формувань Цивільної оборони технікою та майном здійснюється як централізовано, так і з місцевих ресурсів за рахунок тих об'єктів, на базі яких вони створюються. Спеціальна техніка та майно утримуються в постійній готовності до використання за призначенням.

Список використаної літератури

1. Депутат О. Цивільна оборона: Підручник/ О.П. Депутат, І.В. Коваленко, І.С. Мужик,; Ред. В.С. Франчук; М-во освіти і науки України, Нау.-метод. центр вищої освіти, М-во з надзвичайних ситуацій та захисту населення від наслідків Чорнобильсбкої катастрофи. - 2-е вид., доп.. - Львів: Афіша, 2001. - 332 с.

2. Коваленко Г. Цивільна оборона: Конспект лекцій для студентів денної і заочної форм навчання/ Григорій Коваленко, Едуард Матицин, Федір Мусіяченко,; М-во освіти і науки України, Харківський національний економічний університет. - Х.: Інжек, 2005. - 254 с.

3. Миценко І. Цивільна оборона: Навчальний посібник/ Іван Миценко, Оксана Мезенцева,. - Кіровоград: Кіровоградська районна друкарня, 2003. - 402 с.

4. Стеблюк М. Цивільна оборона: Підручник/ Микола Стеблюк,. - 2-е вид., перероб. і доп.. - К.: Знання-Прес, 2003. - 455 с.

5. Стеблюк М. Цивільна оборона: Підручник/ Микола Стеблюк,. - 3-тє вид., перероб. і доп.. - К.: Знан-ня, 2004. - 490 с.

6. Ткачук А. Цивільна оборона: Курс лекцій. Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів/ Андрій Ткачук, Сергій Кононеко,; кіровоградський державний пе-дагог. ун-т ім. В. Винниченка. - Кіровоград: Б. в., 2006. - 199 с.

7. Цивільна оборона в установах та закладах освіти: Методичний посібник/ Упр. освіти Тернопільської облдержадміністрації, Тернопільський обл. комунальний ін-т післядипломної пед. освіти; Упор. Роман Лещишин, Михайло Величко,. - Тернопіль: Мандрівець, 2002. - 137 с.

8. Шоботов В. М. Цивільна оборона: Навчальний посібник/ В. М. Шоботов; М-во освіти і науки України, Приазовський держ. техн. ун-т. - 2-ге вид. перероб.. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 436 с.