Формування і розвиток фондового ринку

Вступ

Теоретичні засади становлення та розвитку фондового ринку

Поняття фондового ринку та передумови його появи

Стадії формування фондового ринку в Україні

Регулювання фондового ринку з боку держави

Дослідження формування і розвитку фондового ринку на прикладі ТОВ ФК «Рубін»

Фінансово-економічна характеристика ТОВ ФК «Рубін»

Фондові індекси

Деривативні операції ТОВ ФК «Рубін»

Напрями вдосконалення формування і розвитку фондового ринку на прикладі ТОВ ФК «Рубін»

Пропозиції щодо поліпшення функціонування фондового ринку України

Оптимізація фондового портфеля із застосуванням моделей Марковіца, Шарпа та Квазі-Шарп

Оптимізація розподілу інвестицій за допомогою генетичних алгоритмів

Висновки

Література

Вступ

Функціонування економіки ринкового типу неможливе без стійкого та розвиненого фондового ринку. Щоб стабілізувати фінансовий ринок, виникає потреба забезпечити розширене відтворення через мобілізацію й перерозподіл інвестиційних ресурсів за допомогою фондового ринку.

Розвинуту країну складно уявити без ринку цінних паперів. Адже саме ринок цінних паперів є тим інститутом, який відображає всю економіку країни: і промисловий сектор, і сферу послуг, і фінансовий сектор. Коли в країні спостерігається економічне зростання, ринок цінних паперів процвітатиме; якщо ж ситуація протилежна — не виключна криза. Нині світова економіка настільки інтегрована, що коливання одного ринку цінних паперів (звісно, йдеться про великі ринки, як-от Нью-Йорк, Лондон, Франкфурт, Токіо, Гонконг, Париж та інші) позначаються практично на всіх інших ринках цінних паперів.

Актуальність обраної теми зумовлена надзвичайно важливою роллю формування та розвитку фондового ринку у залученні інвестиційних ресурсів до реального сектору економіки для підтримки економічного зростання країни.

Чимало економістів переконані, що розвиток ринку цінних паперів веде до розвитку країни. І це справді так. Приміром, така країна, як Гонконг, де промисловість практично була відсутня. Нині ця країна (до приєднання до Китаю) належить до найрозвинутіших у світі — завдяки своїм банкам і, головною мірою, завдяки своєму ринку цінних паперів.

На початку 90-х років наша країна стала на шлях створення ринкової економіки. Ринкова трансформація економіки України передбачає не лише зміни у сфері відносин власності та виробничих відносин, а й якнайшвидше формування фінансово-кредитної системи, адекватної цим відносинам. Паралельно з реформуванням народногосподарського комплексу в Україні відбувалося динамічне становлення ринку цінних паперів.

Розвиток ринку цінних паперів є своєрідним індикатором лібералізації економіки та успішного проведення ринкових реформ, і забезпечується він формуванням його інфраструктури. Своєю чергою ефективність інфраструктури ринку цінних паперів:

• позначається на акумуляції та концентрації коштів населення і підприємств;
• сприяє залученню вітчизняного й іноземного капіталу в економіку країни;
• сприяє приватизації на її завершальному етапі;
• узгоджує майнові інтереси країни, інституціональних і індивідуальних інвесторів у процесі обігу цінних паперів;
• економить суспільні витрати на обіг фінансових інструментів та поліпшує взаємні розрахунки підприємств;
• сприяє підвищенню ефективності керування підприємством;
• створює умови для інтеграції України у світову економічну систему завдяки впровадженню загальносвітових принципів і стандартів функціонування ринку цінних паперів.

Саме тому розвиток фондового ринку як невід'ємної частини фінансового ринку набуває першочергового значення.

Дослідженням даної теми займались такі науковці: Гольцберг, Ван Хорн, Твердовский та інші.

Предметом роботи є формування і розвиток фондового ринку на прикладі ТОВ ФК «Рубін».

Метою даної дипломної роботи є розробка шляхів удосконалення формування і розвитку фондового ринку на прикладі ТОВ ФК «Рубін».

Об’єктом дослідження є Товариство з обмеженою відповідальністю Фондова компанія «Рубін».

Для досягнення поставленої мети перед нами були поставлені наступні завдання:

• дослідити теоретичні положення формування і розвитку фондового ринку;
• проаналізувати діяльність ТОВ ФК «Рубін» на фондовому ринку;
• запропонувати шляхи вдосконалення формування і розвитку фондового ринку на прикладі досліджуваного об’єкту.

Інформаційною базою для написання дипломної роботи виступали Закони України та інші нормативно-правові акти, праці українських вчених та науковців, дані бухгалтерської та адміністративної звітності досліджуваного підприємства.

Теоретичною основою дипломної роботи є використання сучасних досягнень вітчизняних і зарубіжних вчених в економічній науці стосовно функціонування і розвитку фондового ринку. Статистичну базу дослідження становлять дані Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Держкомстату та економічних і політичних періодичних видань.

Методами дослідження є факторний аналіз, економічний аналіз, а також фундаментальний та технічний аналіз.

Практична цінність роботи в тому, що окремі положення та розробки можуть бути використані в практичній діяльності ТОВ ФК «Рубін».

1.1. Сутність фондового ринку та історія його виникнення

Фондовий ринок постає як інститут або механізм, який об'єднує покупців (тих, хто формує попит) і продавців (тих, хто пропонує) фондових цінностей, тобто цінних паперів.

Терміни «фондовий ринок» і «ринок цінних паперів» вживаються як тотожні.

Цінні папери — це грошові документи, які засвідчують право власності або позикові відносини, окреслюють взаємини між емітентом та їхнім власником і, зазвичай, передбачають виплату доходу у формі дивідендів чи відсотків, а також можливість передання грошових та інших прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Цінні папери бувають іменними або на пред'явника.

Законодавство визначає 2 форми цінних паперів: документарну та бездокументарну [6].

Згідно із Законом України «Про цінні папери та фондову біржу», в Україні можуть випускатися такі види цінних паперів:

• акції;
• облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик;
• облігації місцевих позик;
• облігації підприємств;
• казначейські зобов'язання республіки;
• ощадні сертифікати;
• інвестиційні сертифікати;
• векселі;
• приватизаційні папери.

Акція — це цінний папір без встановленого строку обігу, який засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, надає його власникові право на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Акції поділяються на іменні та на пред'явника, привілейовані та прості.

Облігація — це цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений у ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації всіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах.

Випускаються облігації таких видів: облігації внутрішніх і місцевих позик, облігації підприємств.

Облігації зовнішніх державних позик України — цінні папери, що розміщуються на міжнародних та іноземних фондових ринках і підтверджують зобов'язання України відшкодувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій.

Казначейські зобов'язання України — вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.

Ощадний сертифікат — письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів по ньому.

Вексель — цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). [4]

Ринок цінних паперів співвідноситься з такими видами ринків, як ринок капіталів, грошовий ринок і фінансовий ринок.

На грошовому ринку здійснюється рух короткострокових (до 1 року) накопичень, на ринку капіталів — середньо- і довгострокових накопичень (понад 1 рік).

• впровадження єдиної державної політики щодо випуску та обігу цінних паперів і їх похідних;
• формування умов для результативної мобілізації та розміщення фінансових ресурсів учасниками ринку цінних паперів з урахуванням суспільних інтересів;
• отримання учасниками ринку цінних паперів відомостей про умови випуску та обігу цінних паперів, результати фінансово-господарської діяльності емітентів, обсяги і характер угод з цінними паперами та іншої інформації, що впливає на формування цін на ринку цінних паперів;
• забезпечення рівного доступу емітентів, інвесторів і посередників до ринку цінних паперів;
• гарантування прав власності на цінні папери;
• захист прав учасників фондового ринку;
• інтеграція в європейський та світовий фондові ринки;
• дотримання учасниками ринку цінних паперів вимог актів законодавства;
• запобігання монополізації та створення умов розвитку добросовісної конкуренції на ринку цінних паперів;
• контроль за прозорістю та відкритістю ринку цінних паперів.[5]

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, а інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку є державним органом, підпорядкованим Президенту України і підзвітним Верховній Раді України.

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється у таких формах:

• прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників ринку цінних паперів;
• регулювання випуску та обігу цінних паперів, прав та обов’язків учасників ринку цінних паперів;
• видача ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів та забезпечення контролю за такою діяльністю;
• заборона та зупинення на певний термін (до одного року) професійної діяльності на ринку цінних паперів у разі відсутності ліцензії на цю діяльність та притягнення до відповідальності за здійснення такої діяльності згідно з чинним законодавством;
• реєстрація випусків (емісій) цінних паперів та інформації про випуск (емісію) цінних паперів;
• контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів, умов продажу (розміщення) цінних паперів, передбачених такою інформацією;
• створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами цінних паперів та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів;
• контроль за достовірністю інформації, що надається емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, контролюючим органам;
• встановлення правил і стандартів здійснення операцій на ринку цінних паперів та контролю за їх дотриманням;
• контроль за дотриманням антимонопольного законодавства на ринку цінних паперів;
• контроль за системами ціноутворення на ринку цінних паперів;
• контроль за діяльністю осіб, які обслуговують випуск та обіг цінних паперів;
• проведення інших заходів щодо державного регулювання і контролю за випуском та обігом цінних паперів.

Варто зауважити, що питання законодавчого забезпечення фондового ринку останнім часом особливо загострилося. Головні вади законодавства у сфері фондового ринку полягають у тому, що нові Цивільний і Господарський кодекси України містять діаметрально протилежні підходи до визначення правового статусу ЗАТ та правового регулювання діяльності й порядку заснування ВАТ. Крім того, досі не врегульованим у практиці діяльності акціонерних товариств залишається питання оголошення перерви під час проведення загальних зборів акціонерів.

Така ситуація породжує непорозуміння, а нерідко й серйозні порушення прав акціонерів, що стає предметом розгляду багатьох судових справ. Указом Президента «Про заходи щодо розвитку корпоративного управління в акціонерних товариствах» від 21.03.2002 р. Верховному Суду України, Вищому господарському суду України рекомендовано узагальнити судову практику застосування законодавства з питань корпоративного управління в акціонерних товариствах. Однак не можна допускати, щоб суди були «творцями права», щоб судова практика посідала місце основного джерела права.

Правове впорядкування фондового ринку у його широкому розумінні забезпечується широким спектром актів чинного законодавства, крім прийняття Закону України "Про акціонерні товариства", розвиток законодавства України про цінні папери також потребує прийняття закону "Про цінні папери та фондовий ринок".

Розробка нової редакції Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" обумовлена необхідністю усунення морально застарілих норм та понять із чинної редакції Закону, а також пристосування норм цього Закону до існуючої законодавчої бази, адже деякі норми цього закону є протилежними нормам Цивільного Кодексу України.

Одним із основних напрямів діяльності державного регулювання ринку цінних паперів останнім часом є вдосконалення корпоративного управління, поява такого документа як національні Принципи корпоративного управління передусім обумовлена важливістю корпоративного управління та його впливом на розвиток інвестиційних процесів, на ефективність діяльності акціонерних товариств та їх конкурентоспроможність.

Сутністю корпоративного управління є система відносин між інвесторами–власниками товариства, його менеджерами, а також заінтересованими особами для забезпечення ефективної діяльності товариства, рівноваги впливу та балансу інтересів учасників корпоративних відносин. [17]

Професійна діяльність на ринку цінних паперів — підприємницька діяльність по перерозподілу фінансових ресурсів за допомогою цінних паперів та організаційному, інформаційному, технічному, консультаційному та іншому обслуговуванню випуску та обігу цінних паперів, що є, як правило, виключним або переважним видом діяльності.[5]

На Україні існують такі види професійної діяльності на ринку цінних паперів:

1. Діяльність по випуску та обігу цінних паперів
   1. діяльність по випуску цінних паперів
   2. комісійна діяльність по цінних паперах
   3. комерційна діяльність по цінних паперах.
2. Діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів
3. Діяльність з надання послуг щодо зберігання цінних паперів
4. Діяльності по організації торгівлі на ринку цінних паперів.
5. Діяльність з управління активами інститутів спільного інвестування

З огляду на те, що об’єкт дослідження займається діяльністю по випуску та обігу цінних паперів, розглянемо вимоги для створення та діяльності таких установ.

Для торговців цінними паперами (крім банків) операції з цінними паперами становлять виключний вид їх діяльності, що повинно бути відображено в установчих документах.

Ліцензію на здійснення всіх або окремих (крім комісійної) видів діяльності по випуску та обігу цінних паперів може бути видано торговцям цінними паперами (крім банків), які мають унесений статутний фонд у розмірі не менше як 1000 неоподатковуваних мінімумів, а на здійснення комісійної діяльності щодо цінних паперів - не менше як 200 неоподатковуваних мінімумів

Статутний фонд торговця цінними паперами при його створенні повинен бути сплачений виключно за рахунок грошових коштів.

Ліцензію на здійснення будь-якого виду діяльності по випуску та обігу цінних паперів не може одержати торговець цінними паперами, який безпосередньо або побічно володіє майном іншого торговця цінними паперами вартістю понад 10 відсотків статутного фонду, у тому числі безпосередньо вартістю понад 5 відсотків статутного фонду іншого торговця.

Ліцензію на здійснення будь-якого виду діяльності по випуску та обігу цінних паперів не може одержати торговець цінними паперами, якщо частка будь-якого торговця цінними паперами у його статутному фонді безпосередньо або побічно перевищує 10 відсотків, у тому числі безпосередньо - 5 відсотків його статутного фонду.

Керівні посадові особи торговця цінними паперами, а також фахівці торговця цінними паперами, які безпосередньо виконують операції з цінними паперами, повинні бути сертифіковані

Торговець цінними паперами може здійснювати свою професійну діяльність тільки за умови вступу до щонайменше однієї саморегулівної організації. [21]

Законом України “Про цінні папери і фондову біржу” встановлені такі вимоги щодо ліквідності торговців цінними паперами:

1.Вартість угод, укладених торговцем цінними паперами з іншими торговцями цінними паперами, але не виконаних в даний момент (відкриті позиції), не може перевищувати п'ятикратного розміру власного статутного фонду торговця цінними паперами.

2.При здійсненні діяльності по випуску цінних паперів, що проводиться одночасно з комерційною або комісійною діяльністю по цінних паперах, вартість угод, укладених торговцем цінними паперами з іншими торговцями цінними паперами, але не виконаних на даний момент (відкриті позиції), не може перевищувати десятикратного розміру власного статутного фонду торговця цінними паперами.

3.Продажна або номінальна ціна цінних паперів, що є у власності (резерв) торговця цінними паперами, який здійснює діяльність по випуску цінних паперів або комерційну діяльність по цінних паперах, а також вартість відкритих позицій, разом взятих, одночасно не можуть перевищувати п'ятнадцятикратного розміру статутного фонду торговця цінними паперами. Обчислення слід провадити виходячи з найвищої продажної ціни або номінальної ціни.

2.1.Фінансово – економічна характеристика ТОВ ФК «Рубін»

Вивчення процесів становлення та розвитку фондового ринку здійснювалося на базі Товариства з обмеженою відповідальністю Фондової компанії "Рубін". Це підприємство було зареєстроване 21 лютого 1995 року у Вінниці, а його статутний фонд на той момент становив 390 тис. грн. (станом на 1.01.2005 р. цей показник зріс до 1890 тис. грн.).

Уже в травні 1995 року Фондова компанія "Рубін" отримала від Міністерства фінансів України дозвіл № 646, який надавав право на провадження всіх різновидів діяльності з цінними паперами. Тоді ж було засновано "Інвестиційний фонд "Рубін", а сама компанія стала його інвестиційним керуючим.

Того ж 1995 року Інвестиційний фонд "Рубін" одержав від Фонду Державного Майна України дозвіл №181 на ведення комерційної діяльності з приватизаційними паперами.

За результатами роботи у 1995 та 1996 роках Інвестиційний фонд "Рубін" сплачував своїм учасникам дивіденди на рівні 52,5% річних. Починаючи з 1996 року, фахівці компанії входять до складу Українського Товариства Фінансових Аналітиків. Крім того, компанія "Рубін" виступила засновником Української Асоціації Інвестиційного Бізнесу (УАІБ), яка згуртувала переважну більшість учасників фондового ринку України.

У 1997 році Фондова компанія "Рубін" приєдналася до Першої Фондової Торговельної Системи (ПФТС). Відтоді компанія незмінно посідає високі позиції у щомісячних рейтингах ПФТС.

За підсумками 1998 року було ухвалено рішення виплатити учасникам Фонду дивіденди у розмірі 68%. Протягом 1999 року ТОВ ФК «Рубін» 11 разів із 12 потрапляло до числа 25 найкращих компаній у рейтингу ПФТС. Найвищий результат було досягнуто у вересні - 6 місце. В останньому регіональному рейтингу інформаційно-аналітичного центру "Д.А.Р.", який оцінює операторів фондового ринку України, ФК "Рубін" посіла 10 місце за компетентністю фахівців і 6 місце за надійністю в ділових стосунках.

У рейтингу ПФТС за 2000 рік ТОВ ФК «Рубін» опинилося на 14 місці, хоча в окремі місяці піднімалося на 1, 3 і 4 позиції. За деякими напрямками діяльності було застосовано новий підхід, що дало позитивний результат. Інвестиційний фонд "Рубін" виплатив учасникам дохід по інвестиційних сертифікатах у розмірі 68% від номінальної вартості. Водночас чисті активи на інвестиційний сертифікат постійно зростали і на кінець 2000 року перевищили номінал у 4 рази.

У 2001 році відбулася зміна організаційно-правової форми підприємства з ВАТ на ТОВ, а також збільшення статутного фонду за рахунок реінвестування прибутку. У річному рейтингу ПФТС серед торговців акціями ТОВ ФК «Рубін» зайняло 16 місце, а за оцінкою Інвестиційної газети - увійшло до 10 найбільших торговців ЦП.

Також у 2001 році підприємство:

• розпочало роботу з новим видом ЦП – опціонами;
• розмістило другу емісію акцій ВАТ "Вінніфрут" у повному обсязі;
• посилило свою присутність на ряді підприємств до контрольного пакету, змінило керівництво, досягло значного поліпшення фінансово-економічного положення;
• розробило програми і підготувало ґрунт для розвитку ряду підконтрольних підприємств у 2002 році;
• Інвестиційний фонд "Рубін" виплатив дохід по ІС своїм учасникам у розмірі 50% від номінальної вартості. При цьому чисті активи на ІС постійно зростали і на кінець року перевищили номінал у 4,5 рази;

У 2002 році ТОВ ФК «Рубін» посіло 9 місце в річному рейтингу ПФТС та:

• виступило санатором СВАТ "Птахофабрика "Яришівка"; яке у жовтні 2002 року вийшло на прибуткову діяльність;
• розмістило третю емісію акцій "Виннифрут" та першу емісію акцій ВАТ "Віктор".

Головні напрямки діяльності підприємства у 2003 – 2004 роках охоплювали керування проектами розвитку ВАТ "Птахофабрика "Яришівська", "Вінницький асфальтобетонний завод", "Коростеньагромаш", управління активами Інвестиційного фонду "Рубін", розміщення облігацій і опціонів ВАТ "Укртелеком", скупку акцій ВАТ "Укртелеком" у фізичних осіб, операції з менш привабливими акціями, керування портфелями ЦП клієнтів, придбання контрольних пакетів акцій під замовлення клієнтів, реструктуризацію і реорганізацію підприємств; розробку інвестиційних проектів.

В результаті

• 30% пакет "Вінницький асфальтобетонний завод" проданий за пристойну ціну;
• "Коростеньагромаш": врятований від банкрутства, притягнуто 2 іноземних інвестора;
• "Яришів" має кращі показники по Вінницькій області, на рівні європейських.

Випуск та обіг цінних паперів є основним видом діяльності підприємства.

Операції з цінними паперами компанія здійснює через:

• дiяльнiсть по випуску цінних паперів, яка передбачає виконання компанiєю за дорученням вiд iменi i за рахунок емiтентiв цiнних паперiв органiзацiю пiдписки та передплати цiнних паперiв або їх розмiщення iншим чином;
• комiсiйну дiяльнiсть, якою визначається купiвля-продаж цiнних паперiв, що здiйснюється компанiєю вiд свого iменi за дорученням i за рахунок іншої особи (наприклад: купівля контрольних пакетiв акцiй на замовлення клієнта);
• комерційну дiяльнiсть з цiнними паперами, яка передбачає купiвлю-продаж цiнних паперiв компанiєю вiд свого iменi та за свiй рахунок.

На сьогодні підприємство пропонує такі послуги:

• Купівля (продаж) цінних паперів у системі ПФТС, на біржовому і позабіржовому ринку.
• Консультаційні й інформаційні послуги в області приватизації і ринку цінних паперів України.
• Аналіз інвестиційної привабливості цінних паперів і ринку цінних паперів України в цілому.
• Скупка акцій підприємств через мережу регіональних агентів і в офісі компанії за замовленням клієнтів.
• Формування контрольних пакетів акцій підприємств під замовлення клієнтів.
• Розміщення коштів юридичних і фізичних осіб у цінні папери; керування рахунками клієнтів. Структура портфелю клієнта формується з урахуванням інвестиційних цілей клієнта, терміну інвестування і прийнятного рівня ризику. При цьому клієнту надають рекомендації з ефективному розподілу активів.
• Розміщення емісій цінних паперів
• Розміщення опціонів УГПЕС "Укртелеком", що дають право на позачергову установку телефонів, їхній перенос та ін.

Окрім перелічених вище основних послуг, досліджуване підприємство також виконує:

• Пошук стратегічного партнера для фірм, що прагнуть до створення стратегічного партнерства з українськими чи іноземними компаніями для посилення свого промислового, ринкового, технологічного чи фінансового стану.
• Просування збуту і маркетинг для компаній, що прагнуть до розширення своєї мережі реалізації, готових вийти на нові ринки збуту чи підсилити свої позиції на існуючих.
• Реструктуризація і реорганізація підприємств для підвищення ефективності їхнього функціонування в межах існуючої організаційно-правової чи структури після її зміни.
• Впровадження систем обліку витрат і бюджетного контролю для компаній, що бажають упровадити сучасні системи обліку витрат і бюджетного контролю.
• Підвищення ефективності виробництва для фірм, що прагнуть до підвищення ефективності свого виробничого циклу, модернізації виробничого процесу і підвищенню якості виробленої продукції.
• Тренінги і розвиток людських ресурсів для фірм, що бажають одержати спеціалізовану підтримку щодо внутрішніх відносин і організації роботи.
• Аналіз бізнес - проектів клієнтів.
• Пошук під замовлення клієнтів об'єктів для інвестування; готового бізнесу.
• Продаж готового бізнесу.

Нижче наведений список підприємств, в яких ТОВ ФК "Рубін" володіє більш 20% статутного фонду.

1. ВАТ "Коростеньагромаш" (Житомирська обл.) 50%;
2. ВАТ Птахофабрика "Яришівська" (Вінницька обл.) 63,45%;
3. ВАТ Шаргородский "Райагрохім" (Вінницька обл.) 50%.

ТОВ ФК «Рубін» діє на основі таких принципів:

1. На основі знань та навиків компетентного і професійного персоналу конкурентна перевага реалізується та підтримується завдяки встановленню довгострокових відносин з клієнтами і наданні їм високоякісних послуг.
2. ТОВ ФК «Рубін» допомагає клієнтам зрозуміти, який вигляд має їх майбутнє. Підприємство працює з ними, визначаючи їх уподобання та цілі. Озброєні взаємним розумінням інвестиційних задач та методів їх вирішення, розробляються технології взаємовідносин у відповідності з цілями клієнтів. Тому, враховуючи існуючі ризики, реалізується стратегію формування інвестиційних портфелів клієнтів та забезпечується їх довгостроковими результатами здійснених інвестицій.

У своїй діяльності на фондовому ринку України інвестиційна ТОВ ФК «Рубін» є діловим партнером багатьох організацій, серед них такі торговці цінними паперами:

• Інвестиційна компанія “ІНЕКО”
• ІК “Тект”
• ІК “Енергоінвест”
• ІК “Маст-Інвест”
• ІК “Укранеттраст”
• ІК “Синком”
• ІК “Акцепт-Інвест”
• ІК “Атланта-Капітал”
• ІК “Автоальянс”
• ІК “Гелена-Інвест”
• Київська інвестиційна компанія
• ІК “Київська Русь МДС”
• ІК “Нафтоенергоінвест”
• ІК “Овіба”ІК “Рейдер”
• ІК “Софія-ЦП”
• ІК “Столиця-ЦП”
• ІК “Сігма”
• ІК “Продекспорт”
• Iнвестицiйна компанiя “IТТ-iнвест”
• ІК “Галицькі інвестиції”
• ІК “Надія-Інвест”
• Брокерська компанія “Сток”

Перейдемо до аналізу фінансового стану підприємства.

Проведемо аналіз показників, відповідно до порядку розрахунку показників ліквідності та фінансового стану торговця цінними паперами, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку N3 від 21.03.1997 року.

Цей показник збільшився на 5,97 порівняно з 2003 роком, та на 5,42 порівняно з 2002 роком, що є позитивним явищем для підприємства і пояснюється значним збільшенням поточних фінансових інвестицій. Слід зазначити, що нормативне значення цього коефіцієнта лежить в межах 0,2-0,35.

Динаміка цього показника характеризує готовність підприємства негайно ліквідувати короткострокову заборгованість. В даному випадку підприємство негайно може ліквідувати свою короткострокову заборгованість.

Цей показник зменшився на 0,29 порівняно з 2003 роком, та збільшився на 0,11 порівняно з 2002 роком, що є позитивним явищем для підприємства і пояснюється збільшенням статутного фонду та нерозподіленого прибутку.

Цей показник зменшився на 0,25 порівняно з 2003 роком, та на 0,05 порівняно з 2002 роком, що є негативним явищем для підприємства і пояснюється зменшенням чистого прибутку.

Цей показник зменшився на 0,25 порівняно з 2003 роком, та на 0,05 порівняно з 2002 роком, що є негативним явищем для підприємства і пояснюється зменшенням чистого прибутку. Значення цього показника характеризує можливість підприємства виконати зовнішні зобов’язання за рахунок власних активів, його незалежність від позикових джерел.

Державний контроль за дотриманням торговцями цінними паперами вимог щодо показників ліквідності здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

За результатами проведеного аналізу можна зробити висновок, що підприємство рентабельне, ліквідне та платоспроможне. Високій коефіцієнт ліквідності означає, що підприємство може негайно погасити короткотермінові зобов'язання. Для подальшого ефективного функціонування та нарощування темпів діяльності товариство може залучати додаткові джерела фінансування, що сприятиме підвищенню рентабельності без втрати фінансової стійкості.

2.2.Фондові індекси

Розвитку ринку цінних паперів сприяє підвищення його інформаційної відкритості. Не тільки більшість інвесторів, але й багато фінансових посередників не в змозі порівняти запропоновані на фінансовому ринку цінні папери за ступенем дохідності, ризику, оцінити фінансову стійкість того чи іншого емітента. Саме тому ТОВ ФК «Рубін» в своїй діяльності використовує систему фондових індексів.

Індексом фондового ринку називається деяке число, яке характеризує його якісний стан і є приблизною оцінкою динаміки фондового ринку. Саме по собі воно не містить у собі цінної інформації. Важливим є не його значення зараз, а його відношення до попередніх.

Фондові індекси мають такі функції

• Діагностична (здатність системи індексів характеризувати стан та динаміку розвитку як національної економіки в цілому, так і окремих її складових).
• Індикативна (передбачає, що наявність об’єктивної оцінки цінового стану на фондовому ринку дає точку відліку для оцінки поведінки великих інвестиційних фондів, окремих інвесторів та портфельних менеджерів)
• Спекулятивна (опціони і ф’ючерси здатні миттєво реагувати на зміну широкого кола явищ економічного, політичного та соціального характеру).

Для розрахунку індексів ринку зазвичай використовують два підходи:

1. Відбирається репрезентативна група акцій (зазвичай це акції найбільших компаній) і з урахуванням їх ринкових цін на день розрахунку й кількості випущених акцій обчислюється значення індексу:

І = с (А₁Х₁+А₂Х₂+...+A_nX_n), (2.5.)

де c – коефіцієнт (або, як його називають у літературі, – девізор), який слугує для корекції індексу в разі зміни кількості компаній, які входять у розрахунок, їх заміни, проведення дроблення акцій;

n – кількість компаній, які входять до розрахунку індексу;

А та Х – відповідно кількість та ціни акцій компаній, які входять у розрахункову базу індексу.

1. Відбирається репрезентативна група акцій і визначається сума їх цін на даний момент часу. У результаті мають деякий середній індикатор:

Саме таким чином розраховується промисловий індекс Доу Джонса. Крім цього показника, великою популярністю користуються також S&P 500 (Standart & Poor's 500 Composite Stock Price Index), зведений індекс ринку акцій NASDAQ (National Association of Securities Dealers Automated Quatation Index), індекс Ніккей (Nikkei 225 index), FTSE 100 (Financial Times Stock Exchange 100 – Share Index), DAX 30.

Розглянемо індекси, які використовує в своїй діяльності ТОВ ФК «Рубін».

Асоціацією “Позабіржова фондова торговельна система” розроблено, прийнято і вже впроваджено у практику ПФТС-індекс українських цінних паперів. ПФТС-індекс це офіційний показник позабіржової фондової торговельної системи. Розраховується на основі простих акцій підприємств, що пройшли лістинг у ПФТС. Щоденний ПФТС-індекс розраховується кожного робочого дня наприкінці торговельної сесії. Щотижневий ПФТС-індекс розраховується наприкінці кожного робочого тижня. До переліку акцій підприємств, які входять до індексу, включаються акції, що мають найкращі показники ліквідності. Перелік переглядається щомісяця. Індекс у поточному періоді розраховується на основі списку підприємств, складеного у попередньому місяці. До переліку акцій підприємств, що входять до індексу, включаються акції, щодо яких у ПФТС було зареєстровано найбільшу кількість двосторонніх угод.

ПФТС - індекс розраховується за принципом ринкового зважування, в основу якого покладено метод арифметичної середньої. При розрахунку індексу враховуються всі угоди, які зареєстровані у ПФТС.

Де Ipfts – базове значення ПФТС-індексу;

MС_i,b – сума ринкової капіталізації всіх акцій переліку підприємств індексу за базовий період;

МС_i,t – сума ринкової капіталізації усіх акцій, внесених до переліку акцій індексу за поточний період. Вона розраховується за формулою:

Де Q_i – кількість звичайних акцій, випущених даним емітентом;

Pl_i,t – ціна останньої угоди та ціна акцій у поточному періоді, якщо вона відповідає такій умові: B_i,t<Pl_i,t<A_i,t

Де B_i,t – значення найкращої (найвищої) ціни купівлі;

A_i,t – значення найкращої (найнижчої) ціни продажу.

Якщо ціна останньої угоди за поточний період не відповідає наведеним вище умовам, то для розрахунку щотижневого ПФТС - індексу беруть ціну попередньої угоди за поточний період. Для щоденного ПФТС - індексу у разі відсутності зареєстрованої угоди щодо даної акції за поточний період береться ціна, яка розраховується за формулою:

B_i,t – значення найкращої (найвищої) ціни купівлі на момент закриття торговельної сесії ПФТС;

A_i,t - значення найкращої (найнижчої) ціни продажу на момент закриття торговельної сесії ПФТС;

Щоб запобігти різкому стрибку індексу під час зміни переліку акцій, які входять до індексу, у поточному періоді індекс розраховується за новим переліком за формулою:

Де Ipfts_t-1 – базове значення індексу, розраховане на (t-1) період із новим переліком акцій індексу;

Mc_i,t – сума ринкової капіталізації всіх акцій нового переліку акцій індексу за поточний період;

Mci,_t-1 – сума ринкової капіталізації всіх акцій нового переліку акцій індексу за базовий (t-1) період.

Об’єктивність і точність розрахунку ПФТС - індексу забезпечується чіткою методикою і прозорістю первинної інформації, яка відкрита та однаково доступна для всіх зацікавлених осіб. ПФТС - індекс об’єктивно незалежний, адже Позабіржова фондова торговельна система – неприбуткова організація, її фінансовий стан не залежить від зростання чи спаду обсягів купівлі – продажу на ринку. ПФТС – організатор торгівлі і зацікавлена передусім у довірі до себе з боку інвесторів, у наданні їм повної та об’єктивної інформації. ПФТС - індекс сприяє цьому.

З вересня 1998 року компанія КІНТО почала розраховувати індекс KINDEX. Цей індекс є ринковозваженим і він дозволяє дослідити динаміку цін найбільш ліквідних акцій, що торгуються на українському фондовому ринку. Для цього були висунуті такі критерії:

• спред між найкращими котируваннями попиту та пропозиції не повинен перевищувати 100%;
• кількість котирувань як попиту, так і пропозицій не повинна бути менше 5.

У зв'язку з цим та нерозвиненістю українського фондового ринку ми відмовились від того, щоб база нашого індексу складалась з певної кількості компаній. Ми змінюємо склад індексу, коли компанії починають відповідати (або навпаки перестають відповідати) наведеним вище критеріям.

Основні характеристики індексу KINDEX:

• початкова дата розрахунку - 1 вересня 1998 року;
• періодичність розрахунку - щодня;
• базове значення - 100;
• джерело котирувань - ПФТС;
• індекс розраховується на базі доларових котирувань українських акцій.

При побудові індексу найбільш вірно, брати кількість акцій, що вільно обертаються на ринку. Але в умовах непрозорості українського ринку практично неможливо отримати цю інформацію. Тому використовують всю кількість акцій, що емітовані тією чи іншою компанією.

Якщо б ринок був розвинутим та транзакції проводились щодня, то безумовно розглядались би ціни останніх транзакцій як ринкові ціни компаній. Але, на жаль, такого не має. Тому використовуються котирування з ПФТС. Крім того, їх зважують по обсягу пакету. Таким чином, ми розраховували ціну i акції, так звану ціну котирування, таким чином:

Де P_aski- середньозважена ціна пропозиції i акції;

P_bidi- середньозважена ціна попиту i акції;

P_j- котування j торгівця;

V_j- обсяг пакету j торгівця;

n- кількість котувань.

Такий метод розрахунку ціни котирування обумовлений тим, що типовим для українського ринку цінних паперів є значний розбіг цін як покупців, так і продавців. Як правило, середньозважені ціни не співпадають з найкращими цінами. Підхід, що ми використовуємо, дозволяє більш точно визначити цінову кон'юнктуру учасників ринку.
Нарешті, сам індекс розраховувався за такою формулою:

Базове значення індексу відповідним чином коригується при зміні його складу.

Порівняємо динаміку індексу ПФТС та індексу KINDEX.

Отже ми бачимо, що динаміка індексів ПФТС та KINDEX майже збігається. Це можна пояснити однаковим джерелом інформації – ПФТС, а також схожістю способів розрахунку даних індексів.

Індекс КАС-20 належить до українських фондових індексів. Його призначення — об'єктивно відображати стан вітчизняного ринку акцій у динаміці.

Створюючи КАС-20, компанія «Альфа-капітал» (згодом — «Альфа-Банк») не ставила за мету відслідковувати виключно ті акції, що перебувають у її власному портфелі. Саме тому для розрахунку використовуються котирування найбільш ліквідних підприємств, а ціни беруться з найдостовірнішого на цей момент джерела — ПФТС.

Ключовий принцип, за яким розраховується КАС-20, — це повнота відображення українського фондового ринку (так звана презентабельність індексу). Досягається він завдяки включенню до індексу акцій найбільших підприємств провідних галузей промисловості України (металургія, енергетика, хімічна та харчова промисловість, машинобудування, будівництво, телекомунікації, нафтогазовидобування і нафтопереробка).

Переважна більшість підприємств, задіяних у розрахунку індексу, є українськими голубими фішками. Завдяки принципу презентабельності індекси КАС-20 залишаються реальними та об'єктивними, відстежуючи котирування акцій лише 20 підприємств.

Укладачі індексів КАС-20 керувалися кількома постулатами. Перший: будувати індекс за всіма акціями, що обертаються на фондовому ринку, неможливо (лише в ПФТС торгуються акції понад 270 емітентів). Другий: занадто мала вибірка підприємств може викривити уявлення про справжній стан фондового ринку. Третій: надмірне захоплення кількістю підприємств, покладених в основу індексу, теж здатне спотворити картину ринку акцій. До речі, понад 60% усіх угод у ПФТС припадає на акції підприємств, що входять до розрахунку індексів КАС-20. Це підтверджує презентабельність індексу.

З липня 2004 року компанія КІНТО започаткувала розрахунок індексу корпоративних облігацій КІNBOND. Завдяки цьому індексу можна дослідити динаміку ринку облігацій, а також оцінити ефективність інвестицій в облігації з урахуванням реінвестування купонних платежів.

Основні характеристики індексу облігацій КІNBOND такі:

• початкова дата розрахунку — 1 липня 2004 року;
• періодичність розрахунку — щоденно;
• перегляд індексної корзини відбувається на початку кожного місяця;
• початкове базове значення — 100;
• джерело ринкових цін — ПФТС;
• індекс розраховується на основі цін ринкових угод за облігаціями, а якщо таких угод немає — на основі цін, визначених виходячи із дохідності до погашення (повернення, відзиву), розрахованої за ціною останньої ринкової угоди.

Щоб облігацію було включено до розрахунку індексу, вона має відповідати таким вимогам:

- строк до погашення становить не менш ніж 1 рік та не більш ніж 5 років;

- оголошений обсяг емісії перевищує 3 млн. грн.;

а також протягом попередніх трьох місяців у ПФТС:

- обсяг торгів становив не менш ніж 100 тис. грн.;

- кількість днів, коли реєструвались ринкові угоди, була не меншою 3;

- мали місце двосторонні котирування (можливий розрив тривалістю не більше 10 днів поспіль).

Усі облігації (їх кількість повинна бути не менш ніж 10), які задовольняють ці вимоги, вводяться у корзину індексу. Якщо таких облігацій менше 10-ти, то корзина доповнюється до необхідної кількості (десять) шляхом зниження вимог щодо ліквідності облігації. Спочатку не враховується вимога щодо обсягу торгів за останні три місяці, далі не враховується вимога щодо кількості днів, коли укладались угоди протягом останніх трьох місяців, і т.д.

Оскільки розв'язання останнього рівняння відносно y_i не зводиться до простої математичної формули, то його необхідно знайти наближеним методом.

Отже, дохідність до погашення i-тої облігації розраховується станом на день здійснення ринкової угоди та залишається незмінною до наступної ринкової угоди. Потім, виходячи із розрахованої на день здійснення угоди дохідності до погашення, щоденно розраховується (якщо не було угод) ціна i-тої облігації.

В умовах становлення системи інститутів спільного інвестування та, зокрема, початку діяльності пенсійних фондів, завдання оцінки ефективності діяльності компаній з управління активами фондів стає дедалі актуальнішим. Запропонований індекс може бути використано як своєрідний „еталон” як для керуючих портфелями корпоративних облігацій, так і для інвесторів, що планують інвестувати у фонди. Особливістю даного індексу є те, що він відображає умовну вартість індексного портфеля, при цьому всі грошові виплати (купонні, амортизаційні та ін.) реінвестуються в цей же індексний портфель.

Крім наведених вище серед українських фондових індексів існують також L-індекс, группа DD-індексів, індекси “Комекс-Брок” та “ІСІФІР”, Index-Complex (Index-C), та Інтегральний індекс фондового ринку. Але вони не користуються популярністю серед інвесторів і ТОВ ФК «Рубін» їх не використовує.

2.3.Операції ТОВ ФК «Рубін» з деривативами

Відновлення торгів і подальший стрімкий поступ ринку деривативів в Україні, а також наближення обсягів операцій із цими інструментами до рівня, потрібного для підтримки ліквідності, на переконання більшості фахівців, передусім МВФ і МБРР, підносить український фондовий ринок на якісно новий щабель. Саме з цієї причини ТОВ ФК «Рубін» дедалі активніше застосовує у своїй роботі, окрім основних цінних паперів, так звані похідні цінні папери.

Дериватив – це стандартний документ, який засвідчує право та/або зобов’язання придбати чи продати цінні папери, матеріальні й нематеріальні активи, а також кошти на визначених умовах у майбутньому. Форварди, ф’ючерси та опціони належать до деривативів.

Ф'ючерс, або ф'ючерсний контракт — це домовленість про купівлю або продаж певного товару в майбутній фіксований момент часу за визначеною ціною. Особливість таких контрактів полягає в тому, що вони укладаються на біржі, а контрактні ціни ф'ючерсних операцій встановлюються через відкриті ринкові аукціони. Від строкових контрактів ф'ючерсні відрізняються тим, що реєстрацію, контроль і відповідний розрахунок між покупцем і продавцем здійснює клірингова палата. Для продавця клірингова палата виступає покупцем, а для покупця — продавцем.

На Заході ф'ючерсні контракти користуються попитом не лише серед біржових спекулянтів, а й є важливим знаряддям для хеджерів.

Попередником ф'ючерсного контракту виступає форвардний контракт, який має низку істотних відмінностей від ф’ючерсу. По-перше, ф'ючерсний контракт обертається і погашається виключно на біржі. Умови його розробляє сама біржа, і вони є стандартними для кожного виду ф'ючерсного контракту, що торгується на ній.

До того ж базовим активом за ф’ючерсом може бути лише товар, який піддається стандартизації, адже стандартність і великі біржові обсяги роблять його високоліквідним.

Товар за ф'ючерсним контрактом оплачується не одразу — відбуваються щоденні взаєморозрахунки між продавцями і покупцями залежно від того, зростає чи падає ціна на товар (сплата варіаційної маржі).

Окрім того, варто зауважити, що абсолютна більшість ф'ючерсних контрактів ліквідується ТОВ ФК «Рубін» через оффсетні угоди ближче до дати виконання контрактів. Лише 2-5% контрактів завершуються реальними поставками. Суттєва перевага ф'ючерсного контракту полягає в тому, що його виконання гарантує біржа. Отже, укладаючи контракт, немає потреби з'ясовувати фінансовий стан контрагента.

Форвардний контракт – стандартний документ, який засвідчує зобов’язання особи придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни такого продажу під час укладення контракту. Форвардний контракт не є біржовим. ТОВ ФК «Рубін» форвардні контракти не застосовує.

Опціон — контракт, який надає власникові право (але не зобов'язує його) купити або продати певний актив за договірною ціною (ціною виконання) у визначений термін. На великих біржах торгують двома основними видами опціонів: опціоном на купівлю і опціоном на продаж. Опціон на купівлю (call option) дає власникові контракту право протягом певного періоду купувати наперед визначену кількість цінних паперів за фіксованою ціною. Цю фіксовану ціну називають ціною виконання (exercise price) опціону. Опціон на продаж (put option) надає власникові контракту право продавати протягом певного періоду наперед визначену кількість цінних паперів за фіксованою ціною.

Якщо ціна опціону на купівлю після закінчення терміну дорівнює нулеві, його називають опціоном із збитком. Якщо ж до моменту закінчення терміну ціна опціону на купівлю виявиться додатною величиною, такий опціон буде виконаний, і його називають опціоном з доходом. Терміни, що характеризують співвідношення між ціною виконання опціону і ціною за базовими акціями до моменту закінчення терміну, часто вживаються протягом терміну дії опціону. Отже, говорять про опціони на купівлю із збитком, з нульовим доходом і з доходом залежно від того, чи буде ціна виконання відповідно вищою, ближче до курсу базових цінних паперів, чи нижчою за нього. Вартість опціону на купівлю до моменту закінчення терміну, як правило, називають його внутрішньою вартістю.

За термінами дії опціони розрізняють:

- американський, який може бути виконаний у будь-який день до закінчення терміну дії (його ще називають варантом);

- європейський - може бути виконаний тільки в день закінчення терміну дії;

- австралійський - може бути виконаний у визначений день визначеного періоду (наприклад, щосереди третього тижня місяця) до закінчення терміну дії опціону або в день закінчення терміну дії опціону.

Ціна опціону завжди повинна бути більшою або дорівнювати ціні його виконання, тобто сумі доходу, який можна отримати, використовуючи виконання опціону. У випадках, коли ціна виконання опціону дорівнює Ц, а ціна акції — Ц_а, вартість опціону на продаж і опціону на купівлю повинна визначатися, відповідно, такими нерівностями: W_k ≥ max[0,Ц_а-Ц] і W_p ≥ max[0,Ц-Ц_а], де W_k і W_р — відповідно ціни опціону на купівлю і опціону на продаж.

ТОВ ФК «Рубін» застосовує такі методи визначення ціни опціону:

1.Оцінка на момент закінчення терміну дії опціону

Припустімо, що нас цікавить вартість опціону на момент закінчення його дії. Вартість опціону становитиме:

V₀ = max (V_s - E, О) (2.17.)

де V₀ - ринкова ціна однієї акції;

Е - ціна використання опціону;

max - вибір найбільшої з двох альтернатив V_s - E або 0.

Припустімо, що опціон на акцію певного підприємства коштує 250 грн. На момент закінчення терміну дії опціону ціна користувача опціону складає 150 грн. Вартість опціону дорівнюватиме 250 грн. - 150 грн. = 100 грн. Зауважимо, що вартість опціону визначається виключно вартістю акції мінус ціна використання; але опціон не може мати від’ємну вартість. Коли ціна використання перевищить вартість акції, вартість опціону стає рівною нулю.

2.Оцінка до закінчення терміну дії опціону.

Розгляньмо тепер вартість опціону за один період до закінчення терміну його дії. Припустімо, що дія опціону може закінчитись лише в день закінчення дії. Вартість акції на момент закінчення дії невідома, а радше є об’єктом ймовірного аналізу. Доти, поки є хоч якийсь час до закінчення терміну опціону, його ринкова вартість може бути більш теоретичною. Причина в тому, що опціон може мати вартість у майбутньому.

3.Вплив терміну дії до закінчення дії опціону.

Зазвичай, чим більший термін до моменту закінчення дії опціону, тим вища його вартість порівняно з теоретичною. Це очевидно, адже опціон довше буде вартісним. Понад те, чим пізніше хтось сплачує ціну використання, тим нижча поточна вартість опціону, і це, зрозуміло, збільшує вартість опціону.

4.Вплив змінності.

Безумовно, найважливіший чинник, що впливає на оцінку опціону, - це зміна ціни акцій, пов’язаних з ним. Точніше, чим більша ймовірність крайніх наслідків, тим більша вартість опціону для його власника (за інших рівних умов).

Окрім того, варто зазначити, що біржові опціони виконуються частіше, ніж ф’ючерси, це пов'язано з тим, що до них ставляться з більшою довірою.

Цей факт має велике значення для України, адже відомі коливання на ринку можна згладжувати за допомогою опціонних контрактів, а для виробників це - можливість заздалегідь хеджувати ризик збитків чи недоодержання прибутку.

Проте великого поширення в нашій країні біржові опціони поки не одержали. Окрім торгівлі декількома опціонними контрактами (наприклад, ВАТ "Укртелеком"), причому в незначних обсягах, українського ринку опціонів не існує. Це приводить до додаткових ризиків ліквідності по опціонах, тому що біржа, що котирує опціони і гарантує угоди купівлі-продажу по них, може потрапити в досить складну ситуацію, наприклад у таку, коли є маса покупців опціонів і немає продавців на них.

Загалом, біржовий дериватив може використовуватися в двох основних напрямках - спекуляція і хеджування.

З метою спекуляції біржовий похідний інструмент зручний тим, що при мінімальних первісних капіталовкладеннях він дозволяє управляти великим капіталом.

Наприклад, для відкриття позиції по ф’ючерсу на базовий актив у 1000 грн. необхідно внести гарантійний депозит на суму в кілька відсотків (у середньому 5-10%), відповідно 50-100 грн., а отримати прибуток на всю суму базового активу. Тут відразу варто обмовитись, що і збиток буде на всю суму базового активу.

З цього випливає, що фактично при роботі з ф’ючерсами ми маємо щодо базового активу кредитне плече 1:10-1:20, що навряд чи зможе одержати брокер, що працює з основними цінними паперами. Крім того, ми платимо тільки за сам ф’ючерс (сума, що прямує до нуля, щодо суми базового активу за контрактом), а платежу за своєрідне кредитне плече немає.

У свою чергу, для придбання біржового опціону на визначений базовий актив необхідно виплатити премію (обчислювальну звичайно у відсотках до суми базового активу і залежну від ситуації на ринку базового активу і ціни, закладеної в опціоні), щоб мати можливість купити чи продати (відповідно колл- чи пут-опціони) цей базовий актив за зафіксованою ціною. Тут, з одного боку, обмежений ризик збитків у порівнянні з ф’ючерсом, що дорівнює сумі виплаченої премії, з іншого боку, і обсяги активів, якими ми управляємо стосовно витраченого капіталу менше.

Для цілей хеджування біржові деривативи є найбільш оптимальним інструментом. По-перше, ці інструменти будуть гарантовано виконані, цю гарантію дає кліринго - розрахункова палата біржі. По-друге, інвестиційна компанія може зафіксувати оптимальну для себе ціну зараз, а здійснити операцію в майбутньому, що дозволяє, використовувати деривативи на індекси для хеджування портфелів від втрат ризику чи втрачених можливостей.

З вищесказаного випливає, що для ТОВ ФК «Рубін» похідні інструменти зручні тим, що дають:

• можливість ризикових і дохідних спекуляцій за допомогою біржових ф’ючерсів, а також помірної спекуляції за допомогою біржових опціонів;
• можливість використовувати ф’ючерси як інструмент диверсифікованості портфелів (має сенс використовувати, якщо інвестор не має достатніх засобів для диверсифікованості за допомогою основних цінних паперів (акцій, облігацій), використовувати опціони на індекс, подібний портфелю інвестора чи ідентичний йому, як інструмент хеджування всього портфелю або його особливо ризикованої частини);
• можливість використовувати синтетичні й опціонні стратегії як з метою спекуляції, арбітражу, хеджування і т.д., так як і інструмент для пошуку в межах одного ринку розриву в цінах на спот-ринку і на терміновому ринку (територіальний арбітраж).

Інформація щодо обсягів по операціях з цінними паперами за ІV квартал 2004 року наведена у додатку 5. З наведених даних ми бачимо, що 40,7% організованого ринку складають деривативи.

З наведених у табл.2.1. даних, ми бачимо, що обсяг угод на організованому ринку складає лише 2-6% від загального обсягу угод.

Відповідно розвиток ринку деривативі дає поштовх для розвитку всього організованого ринку, що має першочергове значення для нашої держави.

Крім дилерської діяльності з похідними цінними паперами ТОВ ФК «Рубін» надає брокерські послуги щодо деривативів.

Такі послуги надаються клієнтам на підставі укладеного договору про надання брокерських послуг на ринку цінних паперів України. Такий договір може бути укладеним на виконання разового замовлення клієнта, так і на обслуговування протягом певного терміну.

Договір на виконання разового замовлення укладається тільки на один із видів послуг.

Договір про надання брокерських послуг на ринку цінних паперів протягом певного терміну передбачає обслуговування клієнта на підставі замовлень, які подаються ним до ТОВ ФК «Рубін».

В процесі обслуговування клієнт взаємодіє з фондовою компанією. Така взаємодія передбачає ведення переговорів щодо умов проведення операцій.

Під час переговорів з клієнтом визначаються такі умови:

• вид цінних паперів;
• емітент;
• номінальна вартість одного цінного паперу та номер (серія) випуску;
• обсяг купівлі-продажу цінних паперів;
• ціна за один цінний папір або її обмеження, яке є прийнятним для клієнта;
• вид замовлення (на купівлю/продаж/обмін цінних паперів або інше);
• від імені кого ТОВ ФК «Рубін» має діяти під час виконання замовлення клієнта (від власного імені/від імені клієнта);
• вимоги клієнта щодо здійснення перереєстрації (за перереєстрацію відповідає фондова компанія/клієнт/контрагент, термін перереєстрації, розподіл видатків між покупцем та продавцем тощо);
• термін дії замовлення (на термін або відкрите);
• розмір комісійної винагороди ТОВ ФК «Рубін» за здійснення операції з цінними паперами на визначених умовах. Як правило, розмір винагороди визначається у відсотках до обсягу операції;
• сума грошових коштів, що необхідна для сплати зборів фондових бірж або торгівельно-інформаційних систем, державного мита та інших обов'язкових платежів по виконанню доручення клієнта, що підлягає перерахуванню на відповідний рахунок фондової компанії (разом з грошовими коштами на оплату цінних паперів у випадку їх придбання);
• інші умови (особливі умови виконання операції, додаткові інструкції).

Клієнти можуть надавати замовлення на виконання наступних операцій:

• купівля цінних паперів;
• продаж цінних паперів;
• збільшення пакетів цінних паперів (скупка цінних паперів);
• зміна цінних паперів.

При видачі замовлення на продаж/обмін іменних цінних паперів клієнт має надати документи, які підтверджують його право власності або повноваження щодо цінних паперів.

Після прийняття замовлення від клієнта ТОВ ФК «Рубін» укладає договір з третьою особою на виконання цього замовлення.

Клієнти отримують можливість укладення угод по операціях з цінними паперами на організаційно-оформленому фондовому ринку. ТОВ ФК «Рубін» може приймати участь у торгах з купівлі-продажу цінних паперів на біржах та позабіржових торговельних системах.

На фондових біржах та позабіржових торговельно-інформаційних системах торгівля похідними цінними паперами здійснюється за такими правилами:

Участь в торгах можуть брати учасники торгів, що виконують умови Специфікації похідного цінного паперу.

Специфікація похідного цінного паперу - документ, в якому встановлюються кількісні та якісні характеристики похідного цінного паперу. Специфікація повинна містити наступні дані:

• код похідного цінного паперу;
• характеристики базового активу;
• термін та спосіб виконання зобов’язань за похідним цінним папером;
• порядок здійснення остаточних розрахунків;
• порядок застосування застави;
• регламент проведення торгів;
• інші.

Наприклад, в ПФТС Специфікація похідного цінного паперу затверджується рішенням Торгового комітету та Комітету з розрахунків.

Розміщення похідних цінних паперів здійснюється за правилами одностороннього аукціону згідно вимог, що висвітлені нижче.

Продавцем на аукціоні є ініціатор аукціону.

Покупцями на аукціоні можуть бути учасники торгів, які відповідають вимогам, що встановлюються в Регламенті проведення аукціону (документ, що затверджується Торговим комітетом, в якому визначаються особливості проведення торгів по окремому цінному паперу).

Торги по похідних цінних паперах, які пройшли процедуру розміщення (відчуження цінних паперів первинним власникам), здійснюються відповідно до Специфікації похідного цінного паперу.

Для проведення аукціону ініціатор аукціону повинен укласти з фондовою біржею або позабіржовою торговельно-інформаційною системою Договір на проведення аукціону.

За організаційне та програмно-технічне забезпечення проведення аукціону утримується плата у розмірі 0,5-1% від суми укладеної угоди, якщо інше не передбачено Договором на проведення аукціону.

У випадку несплати або несвоєчасної сплати Покупцем вартості та інших обов’язкових платежів щодо придбаних цінних паперів (фінансових інструментів) Покупець позбавляється права участі у будь-яких аукціонах, що проводяться фондовою біржею або позабіржовою торговельно-інформаційною системою.

Звичайно, не слід забувати, що похідні інструменти - це фіктивний капітал, і в західній практиці нерідкі випадки, коли ринок похідного інструменту в десятки, якщо не в сотні, раз перевищує ринок базового активу. Але не слід забувати і про те, що розвиток ринку похідного інструменту завжди викликає підвищений інтерес і до самого базового активу, стаючи "локомотивом" розвитку ринку базового активу, підвищуючи його ліквідність і даючи нові інструменти і способи для хеджування.

3.1.Пропозиції щодо покращання функціонування фондового ринку України

Український фондовий ринок перебуває на тому етапі, коли докладаються вирішальні зусилля для того, щоб він перетворився з механізму обслуговування перерозподілу капіталу на повноцінний сегмент економіки. Саме такий сегмент виступає головним мірилом розвитку й багатства країни, механізмом залучення та збереження коштів населення, а також засобом накопичення й перерозподілу активів від неприбуткових галузей та суб’єктів господарювання до прибуткових.

Питання розвитку фондового ринку набувають особливої ваги з огляду на глобалізаційні та євроінтеграційні процеси, які найближчим часом проходитиме економіка України. При цьому слід враховувати національні інтереси та зберігати важелі впливу на ці процеси.

Отже, нижче перелічено найважливіші проблеми, які потребують вирішення в найближчий час, разом із пропозиціями щодо їх розв’язання.

1. Захист прав інвесторів

Найголовнішою проблемою на фондовому ринку України є захист прав інвесторів. Конфлікти в акціонерних товариствах, зумовлені недосконалістю законодавства та хибною практикою корпоративного управління, породжують недовіру інвесторів до основних фінансових інструментів фондового ринку. Як свідчать судові справи, найчастіше конфлікти виникають із приводу загальних зборів АТ. У судах оскаржуються питання скликання зборів, визначення кворуму, легітимність прийняття рішень, делегування повноважень, затвердження установчих документів, формування органів управління АТ. Далі йдуть конфлікти, що стосуються господарської діяльності акціонерних товариств, а саме: проведення додаткових випусків акцій, здійснення операцій по розпорядженню значними активами товариства, несплати послуг реєстратора як засобу уникнення зобов’язань перед акціонерами. Поряд із цим значна кількість судових спорів стосується питань переходу прав власності: продажу акцій закритого акціонерного товариства та реалізації прав за цінними паперами.

Розв'язання проблеми лежить у правовій, економічній та етичній площині.

У правовій площині проблема може бути розв'язана двома шляхами.

Перший шлях – прийняття Закону України "Про акціонерні товариства", проект якого у різних варіантах неодноразово подавався до Верховної Ради ще з 2000 року. У ньому зацікавлені дрібні акціонери та портфельні інвестори, але цей закон не сприймається крупними акціонерами, які мають потужне лоббі у парламенті. Домовленостей між конфліктними групами до цього часу не вдалось досягнути. Переговори можуть бути продовжені, але передумовою їх успіху, на наш погляд, є повне виключення з тексту законопроекту новел про закриті акціонерні товариства, акції яких за своєю суттю не є ані ринковим інструментом, ані об'єктом регулювання Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Другий шлях – внесення термінових змін до Закону України "Про господарські товариства" з метою запобігання корпоративних конфліктів. При цьому поле для консенсусу може бути набагато ширше. Принципово потрібно:

• виписати процедуру скликання та проведення загальних зборів,
• унеможливити розмивання та переведення капіталу без згоди всіх акціонерів,
• забезпечити рівне право на придбання відповідної частки нових емісій акцій за номінальною вартістю всіма акціонерами,
• забезпечити повний та вільний доступ до інформації акціонерного товариства всіх акціонерів,
• розмежувати правила функціонування відкритих та закритих акціонерних товариств.

Це відповідає принципам справедливості та гармонії, задекларованим новим Урядом України.

Однак тільки це не створить в Україні ринок акцій. Якщо дійсно дбати про функціонування вільного фондового ринку у певному економічному просторі, необхідно створити правове поле для виникнення нових інституцій, які не були б обтяжені наслідками приватизації та створювались для залучення капіталу з ринку. З цією метою необхідно в нормативних документах про регулювання діяльноті акціонерних товариств передбачити фіскальні стимули для функціонування акціонерного товариства, яке прийняло на себе зобов’язання підтримувати постійний двохсторонній лістинг акцій на організованому ринку.

Економічною складовою процесу захисту інтересів міноритарних акціонерів є створення умов для більш широкого залучення до операцій на фондовому ринку фізичних осіб. Одним із заходів може бути встановлення на певний період пільгового оподаткування доходів, отриманих фізичними особами від операцій з цінними паперами і внаслідок володіння ними, причому тут ефективним видається прийняття гнучкої системи ставок в залежності від виду отриманих доходів – дивіденди, доходи від продажу акцій із спекулятивною метою чи від участі в інвестиційних фондах. Така система, доречі, працює у США, де діють різні ставки оподаткування.

Етична складова проблеми є також надзвичайно важливою. Слід прищеплювати культуру корпоративного управління на українських підприємствах, створюючи належні умови для інвестування коштів у їх розвиток. Треба, щоб власники акцій розуміли, що від якості корпоративного управління залежить вартість належних їм акцій.

Необхідно також забезпечити рівний підхід до оподаткування різних сегментів фінансового ринку. Зараз доходи від цих операцій оподатковуються по найвищій ставці порівняно з доходами від депозитів або страхових полісів.

2. Зосередження торгівлі корпоративними цінними паперами на організованому ринку та забезпечення його прозорості

Права інвесторів гарантуються не тільки правовими засобами, але й доступністю пересічних громадян до торгових систем. Якщо банківські депозити та страхові поліси є абсолютно доступними до будь-якої фізичної особи, купити акцію чи облігацію звичайній людині надзвичайно важко. Фондовий ринок існує для невеликого кола осіб, часто можна почути про його відсутність.

Уявлення про відсутність в Україні фондового ринку виникає від наступного: загальний обсяг торгів на фондовому ринку у 2004 р. – 230 млрд. грн., обсяг торгів на регульованому ринку – 9,3 млрд. грн., або 4% від загального обсягу торгів. Нерегульований ринок не прозорий і не ліквідний, він не виконує функцію встановлення справедливих цін. Необхідно сприяти тому, щоб купівля-продаж цінних паперів відбувалась здебільшого на регульованому (організованому) ринку і будь-яка особа повинна мати можливість на свій ризик їх купити чи продати, а торгова система повинна відповідати за виконання укладеного договору.

Адміністративними заходами перевести торги на регульований ринок надзвичайно важко. Це пояснюється сформованою "схемною" системою перерозподілу капіталу, від якої основні промислово-фінансові групи України не бажають відмовлятись. Але якщо держава дійсно зацікавлена у функціонування прозорого фондового ринку, можна знайти шлях пошуку стимулів для зосередження торгівлі корпоративними цінними паперами на регульованому ринку. Такі стимули мають бути не адміністративними, а економічними.

Існування 10 організаторів торгівлі в Україні обумовлено м'якими до їх утворення та функціонування вимогами. Якщо йти шляхом зосередження торгівлі цінними паперами на регульованому ринку, то потрібно встановити норматив мінімального обсягу торгів (наприклад, 100 млн. грн на рік), при недосягненні якого ліцензія організатора торгівлі анулюється. Необхідно також законодавчим шляхом усунути непорозуміння у статусі бірж та торгово-інформаційних систем.

Для всіх торгових систем України мають бути розроблені та впроваджені єдині стандарти професійної діяльності, які повинні жорстко контролюватись держаним органом з питань регулювання фондового ринку.

3. Удосконалення правових засад випуску та обігу цінних паперів і деривативів

Випуск та обіг деривативів законом не відрегульований, правові засади функціонування фондового ринку застаріли і не відповідають його сучасному стану та вимогам розвитку. Спроби прийняття нової редакції закону «Про цінні папери та фондовий ринок» були невдалими. Такий закон повинен базуватись на багаточисленних вітчизняних напрацюваннях у цій сфері з врахуванням положень останньої важливої Директиви 2004/39/ЄС від 21.04.2004 р. “Про ринки фінансових інструментів” та інших директив ЄС.

Такий підхід дозволить прискорити адаптацію законодавства України до законодавства ЄС.

Нова нормативна база повинна враховувати необхідність вирішення наступних питань, пов'язаних з розвитком інформаційних технологій:

• спрощення розрахунків (грошові кошти «цінні папери) з нерезидентами, а також щодо спрощення придбання цінних паперів іноземних емітентів;
• створення кліриного-розрахункової системи для організованого ринку, включаючи інтернет-торгівлю цінними паперами;
• створення умов для розбудови системи інтернет-торгівлі цінними паперами з виходом на західні торгівельні майданчики таким чином, щоб торгівля могла здійснюватися як безпосередньо інвесторами через інтернет-шлюзи;
• запровадження електронного документообігу щодо цінних паперів на основі чинних законів України.

4. Інституціалізація фондового ринку

Головними інститутами фондового ринку сьогодні є торговці цінними паперами – їх 780 (з них банків – 146, небанківських фінансових установ - 634). Якщо для банків діяльність з випуску та обігу цінних паперів не є головною, то для небанківських установ – це основний вид діяльності. Проблема полягає в тому, що переважна більшість компаній-торговців постійно не займаються цією діяльністю, створені для обслуговування певних фінансових груп і проводять декілька угод на рік. Виключенням є торговці-зберігачі (їх у небанківському секторі всього 33). Тому перетворення торговців цінними паперами небанківського сектору у повнофункціональні, фінансово стійкі інститути, що надаватимуть широкий перелік фінансових послуг є пріоритетною задачею.

Ми вважаємо, що сьогодні існують нерівні умови професійної діяльності на фондовому ринку для банків та небанківських фінансових установ. Те, що дозволено банкам, недозволено небанківським установам, тоді як для банків надання послуг на фондовому ринку не є основним видом діяльності. Професіоналізм інвестиційної компанії більший через спеціалізації, концентрації зусиль на наданні певних фінансових послуг. Закон України "Про банки та банківську діяльність" передбачає існування спеціалізованих інвестиційних банків. На наш погляд, саме вони повинні здійснювати професійну діяльність на фондовому ринку

5. Розбудова національної депозитарної системи

Розбудова національної депозитарної системи вимагає внесення змін до чинного законодавства. Потрібно внести зміни до закону “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”.

Беззаперечними положеннями нового законодавчого поля мають стати можливість існування в Україні тільки одного Центрального депозитарію цінних паперів, непідвласного впливу держави та корпоративних фінансових груп, та ліквідація поділу випусків цінних паперів на "документарні" та "бездокументарні". Однак при цьому залишається проблема неузгодженості системи обліку цінних паперів.

Пропонується передбачити у новому законі існування у небанківському фінансовому секторі "нових реєстраторів" (спеціалізованих депозитарних установ) – юридичних осіб, які б поєднували функції існуючих реєстраторів та зберігачів цінних паперів, обслуговували як емітентів, так і власників цінних паперів, мали нормативно забезпечені інформаційні, технологічні та юридичні зв'язки з центральним депозитарієм та працювали в єдиній системі обліку цінних паперів, в тому числі як прав власності на цінні папери, так і прав за цінними паперами.

6. Державне регулювання

На наш погляд, вірним підходом до побудови органів державного управління є функціональний підхід. Поняття "державне регулювання" трактується в законодавчих актах дуже широко, поєднуючи такі функції як розробка нормативно-правових актів та нагляд. Потрібно розділити ці функції між різними органами державного управління. За розробку нормативно-правових актів від Уряду, в тому числі і з питань фондового ринку, повинен відповідати один орган, а за регулювання, що складається з трьох основних функцій: ліцензування, нагляд та застосування заходів впливу, інший – Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг.

Що стосується Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку, то такий орган те ж повинен залишитись в силу необхідності виконання специфічних функцій: реєстрація випусків цінних паперів; створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами цінних паперів; контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску цінних паперів, умов продажу (розміщення) цінних паперів; контроль за достовірністю інформації, що надається емітентами; встановлення правил і стандартів здійснення операцій на ринку цінних паперів та контроль за їх дотриманням; контроль за системами ціноутворення на ринку цінних паперів тощо.

Важливе значення має також передача деяких повноважень держави саморегулівним організаціям.

Для ТОВ ФК «Рубін» найбільш прийнятною є модель Квазі – Шарп, оскільки вона добре працює у випадках, коли аналізується відносно невеликий набір цінних паперів, що належать до однієї або кількох галузей. Завдяки їй зручно підтримувати оптимальну структуру вже сформованого портфеля.

3.3. Оптимізація розподілу інвестицій за допомогою генетичних алгоритмів

Щоб отримати прибуток від операцій на фондовому ринку, інвестор має ухвалювати далекоглядні рішення. Однак сам процес ухвалення рішень ускладнюється через великий потік даних, аналіз яких у цій роботі пропонується оптимізувати.

Прогнозування виступає ключовим етапом під час ухвалення рішень щодо розподілу інвестицій на фондовому ринку. Для побудови прогнозу поведінки цінних паперів пропонується застосовувати нейронну мережу, навчену методам фундаментального та технічного аналізу. Нейронна мережа є набором нейронів, з’єднаних між собою. Передаточні функції всіх нейронів можуть змінюватись, а ваги є параметрами мережі і є константами. Нейронна мережа обирає ті сигнали, які мають максимальний рівень. Далі ті емітенти, які мають максимальний рівень сигналу, повинні розглядатись як дані для обробки генетичним алгоритмом системи.

Розглянемо задачу пошуку оптимального рішення на фондовому ринку щодо розподілу інвестицій у цінні папери багатьох емітентів. У цій задачі змінними будуть обсяги коштів, які вкладаються в ті чи інші цінні папери, а функцією, яку треба максимізувати, – сумарний обсяг дохідів особи, яка приймає рішення щодо розподілу інвестицій.

Використовуючи методи генетичних алгоритмів у системі прийняття рішень, необхідно передбачати в ній природні способи оптимізації. Кожний варіант вкладення в цінні папери розглядається системою як індивідуум, а прибутковість варіанту – як пристосованість даного індивідуума. Тоді, відповідно до методів генетичних алгоритмів, у процесі “еволюції” пристосованість індивідуумів буде зростати, а отже, будуть з’являтись все більш і більш прибуткові варіанти інвестування. У деякий момент еволюція повинна бути призупинена, і вибір найкращого індивідуума буде достатньо ефективним рішенням задачі.

Вперше подібний алгоритм був запропонований у 1975 році Джоном Холландом (John Holland) у Мічиганському університеті. Він одержав назву "репродуктивний план Холланда" і є основою практично всіх варіантів генетичних алгоритмів. Однак, перед тим як ми його розглянемо докладніше, необхідно зупинитися на тім, яким чином об'єкти реального світу можуть бути закодовані для використання в генетичних алгоритмах.

З біології нам відомо, що будь-який організм може бути представлений своїм фенотипом, що фактично визначає, чим є об'єкт у реальному світі, і генотипом, що містить всю інформацію про об'єкт на рівні хромосомного набору. При цьому кожен ген, тобто елемент інформації генотипу, має своє відображення у фенотипі. Таким чином, для вирішення задач нам необхідно представити кожну ознаку об'єкту у формі, що підходить для використання в генетичному алгоритмі. Усе подальше функціонування механізмів генетичного алгоритму здійснюється на рівні генотипу, дозволяючи обійтись без інформації про внутрішню структуру об'єкту, що й обумовлює його широке застосування в різноманітних задачах.

Зазвичай для представлення генотипу об'єкта застосовуються бітові рядки. При цьому кожному атрибуту об'єкта у фенотипі відповідає один ген у генотипі об'єкта. Ген являє собою бітовий рядок, найчастіше фіксованої довжини, що являє собою значення цієї ознаки.

Таким чином, для того, щоб визначити фенотип об'єкту (тобто значення ознак, що описують об'єкт), нам необхідно тільки знати значення генів, що відповідають цим ознакам, тобто генотип об'єкта. При цьому сукупність генів, що описують генотип об'єкта, являє собою хромосому. У деяких реалізаціях її також називають індивідом. Таким чином, у реалізації генетичного алгоритму хромосома являє собою бітовий рядок фіксованої довжини. При цьому кожній ділянці рядка відповідає ген. Довжина генів усередині хромосоми може бути однаковою чи різною. Найчастіше застосовують гени однакової довжини. Розглянемо приклад хромосоми й інтерпретації її значення. Допустимо, що в об'єкта мається 5 ознак, кожний закодований (за допомогою кодування Грея) геном довжиною в 4 елементи. Тоді довжина хромосоми буде 5*4=20 біт.

Для генерування еволюційного процесу системою генерується випадкова популяція – декілька індивідуумів з випадковим набором генів.

Для цього попередньо в базу даних системи повинна заноситись інформація стосовно цінних паперів, які обертаються на ринку. Наприклад, інформація стосовно курсів цінних паперів мінімум за останній квартал. Але у цьому випадку акції емітентів, по яких рідко проходять угоди, повинні вивчатись більш ретельно. Тобто для таких емітентів повинні вивчатись не тільки курси, а й інша інформація, наприклад інформація про фінансовий стан підприємства або інформація про вид діяльності підприємства.

Потім, за допомогою нейронних мереж, здійснюємо прогнозування щодо поведінки цінних паперів, інформація про які міститься в нашій базі даних.

Таким чином ми створили хромосоми для роботи нашого генетичного алгоритму. В нашому випадку хромосома буде числовим вектором, який відповідає потребам щодо наявності інформації про прибутковість в деякий період.

Отже, в процесі роботи нашого генетичного алгоритму спочатку системою генерується випадкова популяція індивідуумів, тобто деякий набір рішень задачі. Далі моделюється розмноження в межах популяції. Для цього система обирає декілька пар “індивідуумів”, проводиться кросинговер між хромосомами в кожній парі, а отримані нові хромосоми розміщуються в нову популяцію. В генетичному алгоритмі зберігається основний принцип відбору – чим більше пристосований індивідуум, тим більше ймовірність, що він буде брати участь у наступному кросинговері. Далі система моделює мутації, тобто випадково змінює деякі “гени” у вибраних хромосомах нового покоління. Далі стара популяція знищується і система переходить до розгляду наступного покоління.

Розглянемо детальніше оператори генетичних алгоритмів.

Як відомо в теорії еволюції, важливу роль грає те, яким чином ознаки батьків передаються нащадкам. У генетичних алгоритмах за передачу ознак батьків нащадкам відповідає оператор, що називається схрещування (його також називають кросовер чи кросинговер). Цей оператор визначає передачу ознак батьків нащадкам. Діє він у такий спосіб:

1. з популяції вибираються два індивіди, що будуть батьками;
2. визначається (звичайно випадковим чином) точка розриву;
3. нащадок визначається як конкатенація частини першого і другого батьків.

Потім з імовірністю 0,5 визначається одна з результуючих хромосом як нащадок.

Наступний генетичний оператор призначений для того, щоб підтримувати розмаїтість індивідів в популяції. Він називається оператором мутації. При використанні даного оператора кожен біт у хромосомі з визначеною імовірністю інвертується.

Крім того, використовується ще й так званий оператор інверсії, що полягає в тім, що хромосома поділяється на дві частини, і потім вони міняються місцями. Схематично це можна представити в такий спосіб.

Популяція наступного покоління містить ту ж кількість хромосом, що і початкова, але у зв’язку з відбором загальна прибутковість по ній вище, ніж в попередній популяції. Тепер система повторює описані процеси відбору, кросинговеру та мутації для нової популяції.

В кожному наступному поколінні ми будемо бачити виникнення зовсім нових рішень задачі. Імітуючи еволюцію, система прийняття рішень буде завжди зберігати життя найкращому з “індивідуумів” наступного покоління. Така методика називається “стратегією елітизму”.

Таким чином, на деякому етапі покращення якостей рішень задачі буде уповільнюватись і далі стане дуже повільним. Тоді з отриманих наборів “індивідуумів” відбираються ті, які надають найбільше значення функції прибутковості. Отримані відповіді і є рекомендаціями системи для проведення процесу інвестування в цінні папери.

На жаль, в ТОВ ФК «Рубін» ці системи поки що не знайшли свого застосування. Насамперед це пов’язано з тим, що позабіржовий ринок переважає біржовий за кількістю угод, а дані, наведені у фінансовій звітності, не завжди відповідають реальності. Але це не означає, що подібні системи не знайдуть місця в Україні. По мірі розвитку фондового ринку постане питання про створення системи прийняття рішень на базі генетичних алгоритмів та інших методах нечіткої логіки на Україні.

Висновки

Проведене дослідження дає підстави сформулювати такі висновки:

1. Фондовий ринок за своєю суттю є механізмом, який об'єднує покупців і продавців фондових цінностей, тобто цінних паперів.

Цінні папери — це грошові документи, які засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, що їх випустила, та їхнім власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

У ринковій економіці ринок цінних паперів виступає головним механізмом перерозподілу грошових накопичень. Фондовий ринок формує ринковий механізм вільного, хоч і регульованого, перерозподілу капіталів у найбільш ефективні галузі господарювання.

Кожен фондовий ринок поділяється на первинний і вторинний.

Першими біржами, де здійснювались операції з цінними паперами та які функціонують донині, є Амстердамська, Лондонська, Паризька та Нью-Йоркська фондові біржі.

2. Становлення фондового ринку в Україні проходило в кілька етапів.

Перший етап — період виходу України зі складу СРСР, що збігся у часі з процесом створення приватних акціонерних та фінансових компаній, які займалися залученням коштів населення під випуск власних цінних паперів.

Другий етап розвитку ринку цінних паперів виник у зв'язку з випуском в обіг та створенням вторинного ринку купівлі-продажу компенсаційних сертифікатів і чорного ринку приватизаційних майнових сертифікатів.

Третій етап характеризується пошуком ефективного власника, що зумовило пошук нових систем розподілу власності, продаж об'єктів великої приватизації та активне залучення до приватизаційних процесів зовнішніх інвесторів.

Четвертий етап розвитку фондового ринку в Україні, який відраховується від початку фінансової кризи і до сьогодні, ставить більше запитань, аніж дає відповідей щодо перспектив розвитку фондового ринку в країні.

3. Державне регулювання фондового ринку — це здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері. Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Проблеми законодавчого забезпечення фондового ринку та стану корпоративного управління останнім часом набули особливого загострення.

Для торговців цінними паперами (крім банків) операції з цінними паперами становлять виключний вид їх діяльності. Крім того, професійна діяльність на ринку цінних паперів здійснюється за наявності ліцензії. Також є вимоги щодо ліквідності торговців цінними паперами.

4. Товариство з обмеженою відповідальністю Фондова компанія "Рубін" засноване в 1995 році, має дозвіл на здійснення усіх видів діяльності з цінними паперами. Підприємство є компанією з управління активами Інвестиційного фонду "Рубін".

Компанія постійно займає високі місця в щомісячних рейтингах ПФТС.

Основними послугами, які надає підприємство, є: купівля (продаж) цінних паперів на біржовому і позабіржовому ринку, консультаційні й інформаційні послуги в області приватизації і ринку цінних паперів України, аналіз інвестиційної привабливості цінних паперів і ринку цінних паперів України в цілому, купівля акцій підприємств через мережу регіональних агентів і в офісі компанії за замовленням клієнтів, формування контрольних пакетів акцій підприємств під замовлення клієнтів, розміщення коштів юридичних і фізичних осіб у цінні папери; керування рахунками клієнтів, розміщення емісій цінних паперів.

За результатами проведеного аналізу можна зробити висновок, що підприємство рентабельне, ліквідне та платоспроможне.

5. Індексом фондового ринку називається деяке число, яке характеризує його якісний стан і є приблизною оцінкою динаміки фондового ринку. Саме по собі воно не містить у собі цінної інформації. Важливим є не його значення зараз, а його відношення до попередніх.

В своїй діяльності ТОВ ФК «Рубін» використовує такі індекси:

• ПФТС – індекс (офіційний показник позабіржової фондової торговельної системи),
• KINDEX (дозволяє дослідити динаміку цін найбільш ліквідних акцій, що торгуються на українському фондовому ринку),
• КАС-20 (найбільш повно відображає фондовий ринок України, до індексу входять акції найбільших підприємств провідних галузей промисловості України),
• КІNBOND (індекс корпоративних облігацій).

6. ТОВ ФК «Рубін» все ширше використовує ф'ючерси та опціони у своїй діяльності.

Ф'ючерс — це угода про купівлю або продаж деякого активу в майбутній фіксований момент часу по визначеній ціні. Особливістю таких контрактів є те, що вони укладаються на біржі і контрактні ціни ф'ючерсних операцій визначаються відкритими ринковими аукціонами.

Опціон — контракт, який дає право власникові (але не зобов'язує його) купити або продати певний актив по договірній ціні (ціні виконання) у визначений термін. Існує два основні види опціонів: опціон на купівлю і опціон на продаж.

На сьогодні 40,7% обсягу укладених угод на організованому ринку складають угоди з деривативами. В свою чергу обсяг угод на організованому ринку складає лише 2-6% від загального обсягу угод. Відповідно розвиток ринку деривативів дає поштовх для розвитку всього організованого ринку, що має першочергове значення для нашої держави.

7. Найважливіші проблеми, які потребують вирішення в найближчий час, з пропозиціями щодо їх вирішення такі:

• Захист прав інвесторів потребує: прийняття Закону України "Про акціонерні товариства", впровадження фіскальних стимулів для функціонування акціонерного товариства, встановлення на певний період пільгового оподаткування доходів, отриманих фізичними особами від операцій з цінними паперами.
• Зосередження торгівлі корпоративними цінними паперами на організованому ринку та забезпечення його прозорості потребує: встановлення нормативу мінімального обсягу торгів, при недосягненні якого ліцензія організатора торгівлі анулюється, законодавчим шляхом усунути непорозуміння у статусі бірж та торгово-інформаційних систем.
• Удосконалення правових засад випуску та обігу цінних паперів і деривативів потребує прийняття нової редакції закону Про цінні папери та фондовий ринок.
• Інституціалізація фондового ринку потребує перетворення торговців цінними паперами небанківського сектору у повнофункціональні, фінансово стійкі інститути, що надаватимуть широкий перелік фінансових послуг.
• Розбудова національної депозитарної системи потребує запровадження існування в Україні тільки одного Центрального депозитарію цінних паперів та ліквідації поділу випусків цінних паперів на "документарні" та "бездокументарні". Також пропонується передбачити існування "нових реєстраторів" – які б поєднували функції існуючих реєстраторів та зберігачів цінних паперів.
• Державне регулювання фондового ринку потребує чіткого розділу функцій між різними органами державного управління.

8. При оптимізації фондового портфелю ТОВ ФК «Рубін» може користуватись моделями Марковіца, Шарпа та Квазі-Шарп.

Модель Марковіца базується на тому, що показники прибутковості різних цінних паперів взаємопов'язані: із зростанням дохідності одних паперів спостерігається одночасне зростання і по іншим паперам, треті залишаються без змін, а в четвертих, навпаки, дохідність знижується.

Модель Шарпа розглядає взаємозв'язок дохідності кожного цінного паперу з дохідністю ринку в цілому.

Модель Квазі-Шарп ґрунтується на взаємозв'язку дохідності кожного цінного папера з деякого набору N цінних паперів з дохідністю одиничного портфелю цих паперів. Вона найбільш підходить для застосування ТОВ ФК «Рубін», так як її раціонально застосовувати при розгляді порівняно невеликої кількості цінних паперів, що належать до однієї чи кількох галузей. З її допомогою добре підтримувати оптимальну структуру вже існуючого портфелю.

9. Для оптимізації розподілу інвестицій ТОВ ФК «Рубін» може використовувати генетичні алгоритми. Кожний варіант вкладення в цінні папери розглядається системою як індивідуум, а прибутковість варіанту — як пристосованість даного індивідуума. Тоді, відповідно до методів генетичних алгоритмів, в процесі "еволюції" пристосованість індивідуумів буде зростати, а значить, будуть з'являтись все більш і більш прибуткові варіанти інвестування. В деякий момент еволюція повинна бути призупинена, і вибір найкращого індивідуума і буде достатньо ефективним рішенням задачі.

Список використаної літератури

• Указ Президента України "Про державну комісію з цінних паперів та фондового ринку" від 14.02.1997р із змінами та доповненнями, станом на 05.03.2004р.
• Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо розвитку фондового ринку України» від 26.03.2001р.
• Указ Президента України «Про заходи щодо розвитку корпоративного управління в акціонерних товариствах» від 21.03.2002р.
• Принципи корпоративного управління, затверджені рішенням ДКЦПФР від 11.12.2003р.
• Положення про саморегулівну організацію ринку цінних паперів від 23.12.1996р., із змінами та доповненнями, станом на 03.06.2003р.
• Положення про реєстрацію фондових бірж та торговельно-інформаційних систем і регулювання їх діяльності від 15.01.1997р., із змінами та доповненнями, станом на 25.01.2001р.
• Положення про здійснення фінансового моніторингу інститутами спільного інвестування, фондовими біржами та іншими професійними учасниками ринку цінних паперів від 13.08.2003р.
• Ліцензійні умови провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів від 14.03.2001 р.
• Основні напрями розвитку фондового ринку України на 2001 - 2005 роки, схвалені Указом Президента України від 26.03.2001р.
• Проект Закону України «Про акціонерні товариства».
• Проект Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок».
• Ван Хорн Дж. Основы финансового менеджмента. - М.: Издательский дом "Вильямс", 2001. - 992 с.
• Ареф'єва О.В., Фінансовий менеджмент. – К.: ЕУФІМБ 2002.– 126c.
• Блага Н.В. Інформаційна прозорість фондового ринку України. Фінанси України. – 2005 №3 c.90-95.
• В.Твердовский. Секреты бирежвой торговли. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2004. - 345с.
• Гапчич Д.М. Створення рейтингової інфраструктури фондового ринку України. Фінанси України. –2005 № 1 с.78-81 .
• Гольцберг М.А. Акционерные товарищества. Фондовая биржа. Операции с ценными бумагами. – К.: РИА “Текст” 1992. - 94 с.
• Гольцберг М.А., Хасан – Бек Л.М. Основы финансового инвестирования. – К.: МЦПИМ, 1995.-105с.
• Гордон В.Б. Роль деривативів на ринках, що розвиваються. Фінанси України. –2005 № 1 с.70-76.
• Данілов О.Д. Інвестування: Навчальний посібник. - К.: Комп'ютерпрес, 2001. - 364 с.
• Загородній А.Г., Вознюк Г.Л. – Цінні папери. Фондовий ринок. – Термінологічний –словник. – Л.: БаК, 1999. - 41с.
• Калина А.В., Корнеев В.В., Кощеев А.А. Ринок цінних паперів. - К.: Міжрегіон. акад. упр. персоналом, 1999. - 67с
• Коробков Д.В. Трендовий аналіз та індексне моделювання інвестиційної привабливості цінних паперів. Фінанси України. – 2004 №11 с.110-117.
• Косенко О. Орієнтир на досконале корпоративне управління. Цінні папери України. – 2005 №12(352) с.10-11.
• Кравченко Ю.Я. Рынок ценных бумаг. – К.: ВИРА-Р, 2002.-87с.
• Кукукина И.Г. Управление финансами: Учебное пособие. – М.: Юристъ, 2001. – 240с.
• Ляшенко В.И. Фондовые индексы и рейтинги. - К: ИКФ “Сталкер”, 1998.-68c.
• Марченко Р. Онищенко А. Опционный контракт как способ минимизации рыночного риска для инвестора. Цінні папери України. – 2005 №18(358) с.16.
• Марченко Р. Перспективы развития рынка деривативов в Украине. Цінні папери України. – 2005, №14(354) с.12-13.
• Мельник В.А. - Ринок цінних паперів. – К.: «А.Л.Д.» 1998. - 134с.
• Мендрул О.Г. Фондовий ринок: операції з цінними паперами. – К.: КНЕУ, 2000.- 156 с.
• Миркин Я.М. Ценные бумаги и фондовый рынок. – М.: Перспектива, 1995. - 532 с.
• Мозговий О.М., Фондовий ринок. – К.: КНЕУ 2001. – 316с.
• Назарчук М., Курбацкий Г. Проблемы организованного рынка ценных бумаг Украины. Цінні папери України. – 2005 №15(355) с.8-10
• Олександров А. Розвиток національної депозитарної системи. Цінні папери України. – 2005 №13(353) с.9.
• Оскольський В.В. Фондовий ринок України. – К.: УФБ–“Скарбниця”, 1994. – 176с.
• Підйомний О.М. Актуальні проблеми контролю вітчизняного ринку цінних паперів. Фінанси України. – 2004 №9 с.134-142.
• Рубцов Б.Б. Зарубежные фондовые рынки. – М.: Інфра-М, 1996. – 267с.
• Румянцев С. Перспективи розвитку фондового ринку. Цінні папери України. – 2005 №6(346) с.8.
• Румянцев С. Проблемні питання діяльності ДКЦПФР. Цінні папери України. – 2005 №15(355) с.7.
• Румянцев С. Стандарти прозорості на фондовому ринку. Цінні папери України. – 2005 №18(358) с.10.
• Румянцев С. Тенденції розвитку ринку облігацій. Цінні папери України. – 2005 №17(357) с.12.
• Румянцев С. Тенденції розвитку фінансових ринків. Цінні папери України. – 2005 №16(356) с.8.
• Румянцев С. Фондовий ринок як механізм залучення інвестицій. Цінні папери України. – 2005 №7(347) с.7.
• Сіржук Р. Відновлення біржової приватизації. Цінні папери України. – 2005 №19(359) с.8.
• Худолій Л.М., Теорія фінансів. –К.: ЕУФІМБ 2002.-148c.
• Шарпан Н. Мегарегулятор з далекого сходу. Цінні папери України. – 2005 №10(350) с.29.