Фінансова звітність бюджетних установ

Вступ

Економічні перетворення в Україні зачіпають як виробничий сектор, так і невиробничу сферу. Бюджетні установи потребують особливо виваженого підходу під час реформування. Ключове завдання — формування принципово нових фінансово-економічних відносин, що передбачає визначення механізму їх функціонування, внутрішньої структури, суб'єктного складу та принципів побудови, а також розробку методик для розрахунку вартості послуг і нормативів фінансування. Важлива роль у цьому процесі відводиться модернізованій системі обліку бюджетних установ, яка слугує інструментом формалізації та відображення цих відносин.

Метою роботи є вивчення фінансової звітності бюджетних установ для вирішення практичних завдань бухгалтерського обліку в цій сфері.

Для досягнення поставленої мети необхідно виконати наступні завдання:

• опрацювати теоретичні засади обліку в бюджетних установах;
• розглянути завдання обліку за окремими напрямами;
• засвоїти методику відображення облікової інформації на різних етапах та за напрямами обліку;
• виявити проблемні аспекти обліку та окреслити можливі шляхи їх подолання.

1. Особливості організації обліку в бюджетних установах та організаціях

Бюджетні організації — це установи, засновані органами місцевого самоврядування або державної влади, чия діяльність фінансується повністю чи частково з державного чи місцевих бюджетів. До них належать заклади охорони здоров'я, освіти, культури, спорту, органи податкової служби та інші структури, що створені органами влади та утримуються за бюджетні кошти.

Такі установи є різновидом некомерційних організацій, для яких отримання прибутку не є основною метою діяльності.

Облік виконання бюджету та кошторисів витрат у таких установах називається бюджетним обліком.

Бюджетний облік забезпечує відображення процесу виконання бюджету через облік доходів, видатків, залишків коштів на рахунках, фінансування запланованих заходів, а також фондів і резервів, що створюються під час виконання бюджету. Він охоплює всі операції з виконання Державного бюджету та надає повну картину його стану.

Метою бюджетного обліку є накопичення даних про доходи, видатки, кредитування (за вирахуванням погашення) та фінансування бюджетів, а також підбиття підсумків їх виконання.

Бюджетний облік є невід'ємною складовою народногосподарського обліку та одним із видів бухгалтерського обліку. Він являє собою науково обґрунтовану систему спостереження, відображення, групування, узагальнення та контролю за кількісними і якісними показниками виконання бюджету.

Правильне виконання бюджету неможливе без налагодженого бюджетного обліку, який спрямований на:

1. забезпечення повного та своєчасного надходження доходів до бюджету;
2. своєчасне фінансування організацій відповідно до бюджетних призначень.

Предметом бюджетного обліку виступає процес виконання державного бюджету, що відображає одну зі сторін розширеного відтворення, а також кошти бюджетів усіх рівнів та процес їх використання.

Метод бюджетного обліку включає сукупність прийомів і способів для отримання даних про виконання бюджету: документацію, відображення на рахунках аналітичного та синтетичного обліку, складання бухгалтерських документів, контроль за станом обліку та звітність про всі об'єкти обліку.

Сутність бюджетного обліку розкривається через його функції: наглядову, відображення, узагальнення, контролю за виконанням бюджетів та забезпечення збереження бюджетних коштів. Усі функції взаємопов'язані та доповнюють одна одну.

Наглядова функція реалізується під час формування та використання державних грошових коштів як за доходами, так і за видатками.

Функція відображення полягає в тому, що всі операції з бюджетними коштами згідно з кошторисами видатків або за дохідною частиною фіксуються у відповідних бухгалтерських документах і рахунках.

Функція узагальнення реалізується при здійсненні всіх розрахункових операцій, результатом яких є баланс доходів і видатків як бухгалтерський звіт.

Контрольна функція проявляється під час обліку надходжень доходів за видами та контролю за виконанням видаткової частини бюджету в розрізі галузей, установ і організацій, що фінансуються з бюджету. Це забезпечує цільове використання коштів згідно з квартальним розписом за главами, параграфами та статтями.

Функція управління та керівництва процесом виконання бюджету забезпечує планування бюджету.

Функція збереження коштів бюджету як державної власності також є важливою.

Завдяки бюджетному обліку виявляються порушення бюджетного законодавства та недотримання режиму економії бюджетних коштів.

Основним документом, що визначає правові засади регулювання, організації та ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності в Україні для всіх суб'єктів господарювання незалежно від форми власності, є Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996-ХГУ.

Бухгалтерський облік у бюджетних установах базується на таких принципах:

• законність — звітність має відповідати правилам і процедурам, встановленим законодавчими та нормативними актами;
• достовірність — правдиве відображення фінансових операцій держави у звітності з дотриманням вимог нормативних документів;
• повнота — усі операції з виконання бюджетів в органах Державного казначейства підлягають обов'язковій реєстрації на рахунках бухгалтерського обліку. Звітність має містити всю інформацію про фактичні результати операцій, що може вплинути на рішення користувачів. Повнота та достовірність досягаються за умови неухильного дотримання правил обліку та реальної оцінки операцій;
• дата операції — операції з виконання бюджетів реєструються в момент проведення платежів, що відповідає касовому методу обліку;
• прийнятність вхідного балансу — залишки на початок звітного періоду мають відповідати залишкам на кінець попереднього періоду;
• превалювання сутності над формою — операції відображаються відповідно до їх економічного змісту, а не юридичної форми;
• суттєвість — у звітах відображається вся істотна інформація, корисна для прийняття рішень. Інформація є суттєвою, якщо її відсутність або перекручення може вплинути на економічні рішення;
• доречність — інформація має бути корисною для підготовки та прийняття економічних рішень;
• відкритість — фінансові звіти мають бути зрозумілими та детальними, правдиво відображати операції з необхідними поясненнями, щоб уникнути двозначності;
• сталість — постійне застосування обраних методів протягом бюджетного року. Зміна методів потребує обґрунтування та розкриття у звітності;
• правильність — сумлінне застосування прийнятих правил;
• обережність — обґрунтована та розсудлива оцінка фактів;
• незалежність — відокремленість фінансових бюджетних років (звітних періодів);
• співставність — можливість визначення тенденцій виконання бюджету через порівняння інформації за певний період;
• своєчасність — забезпечення органів влади та інших користувачів своєчасною інформацією для прийняття рішень та оцінки виконання бюджету;
• безперервність — оцінка активів здійснюється виходячи з постійності процесу виконання бюджетів;
• консолідація — складання зведеної фінансової звітності про виконання бюджетів за системою Державного казначейства України з урахуванням підвідомчих управлінь, за винятком внутрішньосистемних залишків;
• окреме відображення активів та пасивів — усі рахунки оцінюються окремо та відображаються в розгорнутому вигляді, за винятком клірингових, технічних та транзитних рахунків.

Перед обліком виконання кошторисів у бюджетних установах стоять такі завдання:

1. Забезпечити правильну організацію обліку, точність і своєчасність відображення всіх господарських операцій з виконання кошторисів (облік фінансування, грошових коштів, видатків, розрахунків, матеріальних цінностей, фондів тощо).
2. Забезпечити раціональне та ефективне використання коштів за цільовим призначенням відповідно до затвердженого кошторису.
3. Забезпечити повноту та своєчасність проведення інвентаризації матеріальних цінностей, грошових коштів і розрахунків.
4. Забезпечити повноту та достовірність складання звітності.
5. Забезпечити контроль за виконанням зобов'язань, наявністю та рухом майна, використанням ресурсів відповідно до затверджених нормативів і кошторисів.
6. Своєчасно запобігати негативним явищам у фінансово-господарській діяльності, виявляти та мобілізувати внутрішньогосподарські резерви.
7. Формувати повну та достовірну інформацію про господарські процеси та результати діяльності, необхідну для оперативного управління, а також для використання інвесторами, постачальниками, покупцями, кредиторами, фінансовими, статистичними та банківськими установами.

Завданням бюджетного обліку є повне та своєчасне відображення процесу виконання державного бюджету. Рішення є дієвими лише тоді, коли вони приймаються своєчасно.

Значення бюджетного обліку полягає в наступному:

1. він є інструментом управління процесом виконання бюджету, сприяє дотриманню фінансової дисципліни та режиму економії, виявляє додаткові надходження бюджету;
2. відіграє важливу роль у бюджетному плануванні;
3. має особливе значення для розвитку фінансової науки.

Бухгалтерський облік виконання кошторисів видатків, як правило, здійснюється централізованими бухгалтеріями, що створені при міністерствах, відомствах, центральних міських та районних лікарнях, органах ДПС.

Сукупність принципів, методів і процедур, які використовують централізовані бухгалтерії, визначає їх облікову політику, що базується на основних принципах бухгалтерського обліку.

Централізовані бухгалтерії ведуть облік і складають звітність у валюті України. Операції в іноземній валюті перераховуються за курсом НБУ на дату здійснення операції або складання звітності.

Операції відображаються в обліку в тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Облікова політика має сприяти покращенню структури активів та якнайшвидшому стягненню сумнівної та безнадійної заборгованості.

Процедури обліку повинні виключати можливість взаємозаліку (крім випадків, передбачених законодавством) активів і зобов'язань або доходів та видатків як в облікових записах, так і у звітності, а саме:

• позик, депозитів та іншої заборгованості юридичних та фізичних осіб;
• позик, депозитів та іншої заборгованості одних і тих самих осіб, що враховуються в різних валютах з різними строками погашення;
• депозитів та позик, наданих під заставу депозиту, якщо інше не визначено законодавством.

Зміни в обліковій політиці, що суттєво впливають на показники звітного та майбутніх періодів, мають бути описані із зазначенням причин.

Не вважається зміною облікової політики:

• нова політика щодо несуттєвих операцій;
• нова політика щодо операцій, які відрізняються від попередніх і раніше не здійснювалися.

Нова облікова політика застосовується до подій та операцій з моменту їх виникнення.

При централізації обліку за керівниками обслуговуючих організацій зберігаються права розпорядників кредитів: укладати договори на поставку товарів і надання послуг та трудові угоди (з обов'язковою реєстрацією у головного бухгалтера централізованої бухгалтерії); отримувати аванси на господарські потреби та дозволяти видачу авансів працівникам; дозволяти оплату видатків за рахунок асигнувань; витрачати матеріали та інші цінності згідно з нормами; затверджувати авансові звіти, документи з інвентаризації, акти на списання основних засобів та інших матеріальних цінностей.

Централізована бухгалтерія надає керівникам обслуговуючих організацій необхідні відомості про виконання кошторисів у строки, встановлені головним бухгалтером за погодженням з керівниками.

Організації використовують державні кошти за цільовим призначенням у міру виконання заходів, передбачених кошторисами, суворо дотримуючись фінансово-бюджетної дисципліни та максимальної економії.

Бухгалтерський облік має забезпечувати систематичний контроль за виконанням кошторису видатків, розрахунками з підприємствами та особами, збереженням грошових коштів і матеріальних цінностей.

Керівники міністерств, відомств і бухгалтерських служб фінансових управлінь здійснюють керівництво організацією обліку та звітності, контроль за виконанням кошторисів і видатків організаціями всієї системи.

2. Роль і завдання бухгалтерського обліку в управлінні бюджетними установами

До специфічних рис бюджетного обліку належать:

• контроль за виконанням кошторису видатків;
• роздільний облік касових і фактичних видатків;
• ведення обліку в розрізі статей бюджетної класифікації;
• сувора відповідність обліку та звітності нормативним вимогам;
• галузева специфіка обліку в установах культури, науки, освіти, охорони здоров'я, управління, оборони тощо.

Збереження та розвиток бюджетних установ потребують підвищення ефективності використання фінансових, матеріальних і трудових ресурсів, а також тіснішого зв'язку виділених коштів з результатами їх використання. Враховуючи напруженість бюджету, для зменшення дефіциту коштів необхідно активніше впроваджувати комерційні відносини в систему бюджетних установ (у розумних межах). Поєднання бюджетного фінансування та комерційної діяльності сприяє раціональнішому використанню як бюджетних асигнувань, так і коштів з інших джерел. Завдяки позабюджетним надходженням з'являється можливість покращити якісні показники роботи установ, оптимізувати норми витрат, удосконалити систему оплати праці, зміцнити матеріальну базу та розширити сферу діяльності. З цією метою бюджетні установи поряд з основною діяльністю можуть займатися підприємницькою діяльністю у дозволених законодавством межах.

Для залучення додаткових коштів у розвиток невиробничої сфери держава передбачила систему податкових пільг для юридичних і фізичних осіб (у т. ч. іноземних), що інвестують у ці установи. Це є додатковим джерелом фінансування.

Важлива роль у реалізації цих заходів належить раціональній організації бухгалтерського обліку, звітності та аналізу господарської діяльності. Контрольні функції обліку мають бути тісно пов'язані з усією обліковою роботою — оформленням, прийманням і обробкою документів. Контроль має передбачати перевірку:

• виконання постанов, розпоряджень і вказівок державних органів;
• дотримання встановлених нормативів витрат;
• дотримання строків платежів;
• правильності та своєчасності приймання і відпуску товарно-матеріальних цінностей;
• правильності витрачання фонду оплати праці, дотримання штатів, посадових окладів, кошторисів витрат;
• збереження майна, ТМЦ, грошових коштів у місцях зберігання та використання;
• правильності розрахунків під час обліку.

У цих напрямах необхідно здійснювати попередній, поточний і подальший контроль. Бухгалтерський облік не може бути ефективним без виконання контрольної функції. Водночас система контролю не повинна створювати додаткове навантаження чи ускладнювати документообіг.

Попри значні досягнення в організації обліку в невиробничій сфері (цьому сприяла нормотворча діяльність ДКУ, впровадження відповідних курсів у навчальні програми, публікації з бюджетного обліку у фахових виданнях), існує низка теоретичних, методологічних та організаційних проблем, що потребують невідкладного вирішення:

1. у процесі економічної реформи відбувається перерозподіл джерел фінансування — із загальнодержавного на місцевий рівень;
2. зростає частка позабюджетних коштів у структурі фінансування бюджетних установ;
3. галузева специфіка установ потребує індивідуального підходу до обліку;
4. впровадження комп'ютерної техніки в обліковий процес не завжди науково та методологічно обґрунтоване;
5. поєднання бюджетної та комерційної діяльності в одній установі та її відображення в єдиній системі обліку.

Впровадження нового господарського механізму в невиробничій сфері, використання різних форм господарювання (орендна, кооперативна, індивідуальна трудова діяльність тощо) сприяли появі нових для бюджетних установ понять: колективний і орендний підряд, інтенсифікація виробництва, вартість підготовки спеціаліста, вартість медичних послуг, вартість послуг закладів культури тощо.

Це зумовлює специфіку та новизну в методології та організації обліку і потребує відповідного теоретичного обґрунтування для посилення контролю за використанням ресурсів та покращення якісних показників роботи. Проблеми вирішуються по-різному: в одних установах створюють дві бухгалтерії (бюджетну та госпрозрахункову), в інших — вводять два плани рахунків (для бюджетних коштів та підприємницької діяльності), у третіх — складають окремі облікові регістри. Водночас законодавство пропонує об'єднання коштів з різних джерел, їх спільне планування в єдиному кошторисі та спільний облік використання. Але надходження позабюджетних коштів не має бути підставою для зменшення бюджетного фінансування, за рахунок якого часто здійснюються витрати, що не можуть бути переведені на комерційні засади (профілактичні медичні заходи, фундаментальні наукові дослідження тощо).

Для забезпечення єдиних методологічних засад організації та ведення бухгалтерського обліку і звітності на всій території України в умовах різних форм власності Верховна Рада України прийняла Закон України № 996-XIV від 16.07.1999 р. «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». Цей документ встановлює єдині засади організації обліку та звітності для всіх підприємств, установ і організацій, що є юридичними особами. Згідно з п. 4 статті 6 цього Закону «порядок ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності про виконання бюджетів і госпрозрахункових операцій бюджетних установ встановлюється Державним казначейством України відповідно до законодавства».

Державне казначейство України розробляє план рахунків бухгалтерського обліку та порядок його застосування, інструкції з обліку бюджетних і позабюджетних коштів, основних засобів, запасів, видатків, валютних операцій, проведення інвентаризацій, складання звітності тощо. Така сувора регламентація методології обліку забезпечує його єдність, порівнюваність показників установ різних галузей, можливість отримання зведених даних для контролю виконання кошторисів і бюджетів.

Варто зазначити, що на бюджетні установи не поширюється дія національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, розроблених і затверджених Міністерством фінансів України у період з 1999 до 2001 р.

Основними нормативними документами для організації обліку в бюджетних установах України є новий план рахунків бухгалтерського обліку та порядок його застосування, нова бюджетна класифікація видатків, інструкція про кореспонденцію рахунків для відображення основних господарських операцій, інструкція про форми меморіальних ордерів та порядок їх складання, інструкція з обліку запасів та багато інших. У них викладено методику обліку операцій з виконання кошторису видатків за загальним і спеціальним фондами та з обліку іншої діяльності.

Ведення бухгалтерського обліку, контроль за виконанням кошторисів, складання звітності в бюджетних установах покладається на бухгалтерію, яка є, як правило, самостійною службою з власною структурою. Існують дві організаційні форми обліку: 1) бухгалтерії окремих установ; 2) централізовані бухгалтерії.

Самостійні бухгалтерії зазвичай мають великі установи: вищі навчальні заклади, науково-дослідні інститути, лікарні тощо.

Централізовані бухгалтерії — найпоширеніша форма організації обліку в бюджетних установах. Вони створюються за відомчою чи міжвідомчою ознаками при територіальних і районних медичних закладах, управліннях місцевих державних адміністрацій, міністерствах, відомствах та їх управліннях і виконують усі функції з обліку та звітності установ, які вони обслуговують.

На сьогодні ними обслуговуються понад 90% бюджетних установ, що утримуються за рахунок місцевих бюджетів. Централізація обліку позитивно вплинула на його організацію, методологію та оперативність: покращився функціональний розподіл обов'язків, набули поширення прогресивні форми і методи обліку, скоротилися видатки на утримання апарату управління, прискорилося складання та узагальнення звітності, з'явилася можливість порівняння результатів аналізу та контролю виконання кошторисів однотипних установ, використання сучасної обчислювальної техніки. Усе це сприяло покращенню обліку та контролю виконання бюджету за видатками.

Висновки

До бюджетних належать організації, основна діяльність яких повністю або частково фінансується за рахунок бюджетних коштів на підставі кошторису доходів і видатків. Належність організацій до бюджетних визначається їхнім статутом, установчими документами та відповідними фінансовими органами. Це школи, дитячі садки, вищі та середні спеціальні навчальні заклади, науково-дослідні установи, заклади охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізкультури, культури і мистецтва, оборони, органи державної влади та управління, юридичні установи та багато інших. Загальна кількість бюджетних установ в Україні становить близько 100 тисяч, з яких: 22 тисячі загальноосвітніх шкіл, 24 тисячі постійних дошкільних закладів, близько 24 тисяч закладів культури клубного типу, 225 музеїв, близько 4 тисяч лікарень тощо. У Дніпропетровській області бюджетних установ понад 6 тисяч, у тому числі: 2320 закладів освіти, 1370 — культури, 950 — охорони здоров'я, 1388 — соціального захисту населення та ін.

Особливості бухгалтерського обліку в установах невиробничої сфери визначаються законодавством про бюджетний устрій і бюджетний процес в Україні, інструкціями з бухгалтерського обліку в установах і організаціях, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, іншими нормативними документами Міністерства фінансів України (МФУ) та Державного казначейства України (ДКУ).

Список використаних джерел

1. Джога Р.Т. Бухгалтерський облік у бюджетних установах: Навч. посібник.—К.: КНЕУ, 2001.-- 250 с
2. Матвеева В.О. Бюджетные организации: бухгалтерский учет и налогообложение.— Харьков: Фактор. 2002.— 566 с.
3. Порядок бухгалтерського обліку та звітності в бюджетних установах гуманітарної допомоги. Затверджений ДКУ10.1 2.1999 р.. № 113.
4. Порядок списання кредиторської заборгованості бюджетних установ, термін позовної давнини якої минув. Затверджено ДКУ 08.05.2001 р., № 73 // Все про бухгалтерський облік.— 2001.— № 53 (599).— С. 13.
5. Ткаченко І.Т. Звітність бюджетних організацій: Навч. посібник,— К.: КНЕУ, 2000.— 216 с.
6. Учет в бюджетных организациях.— К.: Универсал-бизнес. 2001.—352 с.