Етичні норми ділового спілкування

Вступ

Протягом тривалого часу бізнес та етика розглядаються як нерозривні поняття. У процесі щоденної діяльності люди на всіх рівнях постійно стикаються з необхідністю ухвалювати рішення, що мають етичний вимір. Такі питання постають у сферах управління, маркетингу, виробництва, наукових досліджень, управління персоналом, фінансів, стратегічного планування та загального керівництва підприємством.

Відповідальна з етичного погляду діяльність формує нові компетенції, оскільки залучає співробітників на всіх рівнях організації, сприяє впровадженню цілісного, орієнтованого на майбутнє стилю керівництва та краще готує компанію до зовнішніх і внутрішніх змін, потрясінь і криз. Це, своєю чергою, зміцнює довіру, покращує репутацію та дозволяє налагоджувати й підтримувати стабільні стосунки з різними зацікавленими сторонами: співробітниками, клієнтами, партнерами, власниками, інвесторами, а також банками та засобами масової інформації. Етично відповідальна поведінка підвищує привабливість компанії для кваліфікованих кадрів, підтримує доброзичливу атмосферу серед персоналу, зміцнює цінність і надійність бізнесу, забезпечуючи його сталий і послідовний розвиток. Така діяльність впливає не лише на людей та зацікавлені групи, а й на інтереси та довгострокову прибутковість організації. Іншими словами, етика просто допомагає ефективніше керувати підприємством.

1. Етика ділового спілкування та основні тенденції етичної поведінки

Успішне ведення масштабної економічної діяльності неможливе без дотримання певних загальних етичних норм. Ці норми існують у вигляді законів і правил. Саме сукупність таких формальних і неформальних стандартів і становить предмет етики. Будь-яка поведінка, що відхиляється від цих стандартів, вважається неетичною.

Етику можна визначити як систему норм поведінки, моральних принципів певної соціальної групи чи професії. Також це наука, що вивчає мораль. Мораль, у свою чергу, є особливим способом практичного та духовного осягнення світу через призму таких категорій, як добро, честь, совість і гідність.

Сучасний вітчизняний підприємець змушений вести бізнес у середовищі, де більшість ділових практик є новими та не мають усталених стандартів. Законодавство часто містить суперечності, а іноді навіть забороняє види діяльності, які в усьому світі вважаються законними та етичними. Водночас неписані норми та уявлення про добро і зло значною мірою досі відображають стандарти авторитарного минулого, які хоч і були відкинуті, але так і не були замінені новими.

Існує багато вагомих причин для вивчення етичної поведінки. Найперша з них полягає в тому, що висока етика є запорукою успішного бізнесу. В економічних системах із розвиненою конкуренцією, де рівень прибутку відносно невисокий, цей аспект може стати вирішальним. Навіть якщо ви пропонуєте товар за найнижчими цінами, але не дотримуєтесь термінів доставки або якість продукції є низькою, ви ризикуєте втратити потенційний прибуток.

Отже, суспільство має всі підстави стимулювати етичну поведінку в усіх сферах. Така поведінка сприяє підвищенню економічної активності, зростанню конкуренції та ефективності. У результаті прискорюється рух товарів і послуг, які стають доступнішими завдяки нижчим цінам [3, c. 65-67].

Проте лише економічних мотивацій недостатньо, щоб зробити етичну поведінку нормою. Необхідні глибші мотиви, зокрема вміння працювати в межах закону.

Багато людей не замислюються про довгострокові перспективи, які потребують наполегливої праці та бездоганної репутації. Дехто може укласти угоду з сумнівними партнерами, спокусившись неетичними можливостями. Саме тому потрібен закон, який би встановлював чіткі критерії правильної поведінки та стримував порушення через систему покарань — суворих, але справедливих.

Слід завжди пам'ятати, що неетичні та протиправні дії можуть завдати шкоди іншим, а нас самих притягнути до судової чи арбітражної відповідальності. У підсумку збитки можуть значно перевищити прибуток, отриманий незаконним або неетичним шляхом.

Варто визнати, що навіть наявність «фактора свідомості» не завжди є достатньою для стимулювання етичної поведінки, оскільки в економічній сфері підприємець, на жаль, не завжди має вибір між добром і злом.

У Біблії можна знайти вічні етичні настанови, які можна інтерпретувати наступним чином.

Не вимагай хабарів. Звичайно, обставини можуть скластися не на нашу користь, і людина опиниться перед вибором — бути чи не бути. Інколи доводиться чинити не так, як хотілося б.

Нехай ваше «так» буде «так», а «ні» — «ні». Тобто не варто практикувати багаторазове повторення обіцянок. Кожна обіцянка, велика чи мала, має бути для вас такою ж обов'язковою, як офіційний контракт.

Виконуйте обіцяне в повній мірі, навіть якщо це загрожує фінансовими витратами, і навіть якщо згода була лише усною. Ця порада може здатися шляхом до банкрутства, але вона також може стати шляхом до самовдосконалення та дисципліни, якими вирізняються багато успішних бізнесменів. Підприємець, який має намір виконувати кожну обіцянку, швидко навчиться чітко мислити перед тим, як щось пообіцяти. Він навчиться робити менше помилок, інакше йому доведеться попрощатися з бізнесом.

Ставтеся до інших так, як ви хотіли б, щоб вони ставилися до вас. Якщо ми привчимо себе думати про інших згідно з цим правилом, воно стане надійним захистом від спокуси порушити закон або контракт, тобто дозволить уникнути дій, які зрештою обернуться проти нас.

Поводьтеся однаково з усіма людьми, незалежно від їхнього становища в суспільстві та влади.

Тисячі вітчизняних бізнесменів не повинні залишатися байдужими до власного етичного рівня [8, c. 91-93].

2. Правила та принципи етики службових відносин

1. Посміхайтесь людям

Відомо, що настрій безпосередньо впливає на продуктивність праці та характер взаємовідносин у колективі. Настрій, своєю чергою, залежить від повсякденних обставин та вміння ними управляти.

Посмішка та ранкове привітання є потужним стимулятором гарного настрою, хоча згодом він може знизитися. Будь-яку сварку можна відвернути жартом або посмішкою. Звідси порада: навчіться контролювати свою поведінку в будь-яких умовах. Будьте привітними, ввічливими, посміхайтесь людям. Намагайтеся підтримувати добрий настрій і в себе, і в оточуючих.

2. Вітайтеся

Той, хто заходить у приміщення після інших, зобов'язаний першим привітатися з присутніми, незалежно від посади. Присутні ж відповідають не хором, а лише ті, хто сидить ближче і кому це зручно. Навряд чи варто при зустрічі з великою групою знайомих тиснути руку кожному. Але якщо ви подали руку знайомому, який розмовляє з одним або двома незнайомими вам людьми, тоді слід привітати всіх, називаючи себе, як при першому знайомстві.

За традицією, першим вітає начальника підлеглий, але руку для потиску пропонує начальник. Є винятки: з жінкою начальник вітається першим, навіть якщо вона його секретарка. Однак молодій дівчині варто першою привітатися зі своїм начальником. Буває, що керівник не відповідає на привітання підлеглих — така поведінка підриває його авторитет.

Звідси друге правило: прийшовши на роботу, привітайте своїх колег. Дайте їм зрозуміти, що ви раді розпочати з ними новий робочий день і що вони можуть розраховувати на вашу допомогу та підтримку.

3. Між «ти» і «ви»

Про начальника, який звертається до всіх на «ти», зазвичай кажуть, що він свій, простий і доступний.

Але не всім така манера подобається. Звичайно, стиль спілкування між колегами залежить від характеру міжособистісних стосунків. Однак звертання до підлеглих на «ви» є необхідним інструментом підтримки нормальних службових відносин і трудової дисципліни.

4. На паритетних засадах

Збори, засідання, наради — це колективні форми управління. Їх ефективність досягається тоді, коли питання розглядаються на рівних умовах, незалежно від посади, віку чи стажу роботи. Тому дотримуйтесь такого правила: виявляйте максимум доброзичливості до учасників зборів. Люди приходять на них, щоб знайти управлінське рішення, в якому насамперед зацікавлений керівник. Необхідно навчитися терпляче слухати інших, не допускати реплік на їхню адресу, не відхиляти їхні пропозиції лише тому, що ви з ними не згодні. Дайте можливість висловитися всім і стимулюйте активність учасників нарад.

5. Наказ і прохання

На практиці господарські керівники віддають вказівки підлеглим переважно у двох формах: наказ і прохання. Але ці форми не завжди використовуються відповідно до ситуації. Там, де необхідний наказ, інколи звучить тон прохання, а де можна обійтися ввічливим проханням, віддається наказ, та ще й із погрозою покарання.

Отже, в будь-яких ситуаціях зберігайте самовладання та будьте ввічливі, віддаючи доручення підлеглим. Пам'ятайте, що підлеглі краще сприймають доручення у формі прохання, ніж наказу [6, c. 47-49].

6. Дякуйте, але й вимагайте

Стимулювання та покарання є важливими інструментами активізації та виховання працівників. Досвід показує, що стимулювання має більший вплив на трудову активність людей, ніж покарання. Тому варто часто та вміло користуватися засобами стимулювання. Не можна підходити з однаковою мірою покарання до працівників різного віку. Наприклад, літній людині краще висловити зауваження у ввічливій формі та наодинці, а легковажному або флегматичному — публічно й твердо.

7. Будьте уважні до своїх підлеглих, помічайте кожен їхній успіх у роботі та стимулюйте за це

Просте «дякую», сказане вчасно, може бути не менш ефективним, ніж грошова премія. Якщо виникла необхідність покарати когось за службові упущення, будьте справедливі та тактовні. При виборі форм і ступеня покарання враховуйте вік, стать і темперамент працівника.

8. Зрозуміти та допомогти

Багатьом керівникам доводиться проводити прийоми відвідувачів з особистих і службових питань. Тому під час прийомів громадян з особистих питань не відволікайтесь на інші види робіт, будьте тактовними й справедливими з відвідувачами.

9. Критика і етика

Критика має три напрямки: зверху, знизу та зсередини (самокритика). Кожен із них на практиці має свої етичні особливості та проблеми. Критика зверху, як відомо, розвивається без перешкод. Але треба мати міру й такт. Найбільше перешкод зазнає критика знизу. Негативне ставлення до такої критики досить поширене й донині. Сьогодні працівники установ досить грамотні, тому якщо хтось із них виступає з конструктивною критикою на адресу свого керівника, то в 99 випадках із 100 він стурбований справою та хоче поліпшити рівень керівництва.

Критика — це могутній інструмент впливу на людей, яким потрібно користуватися вміло й обережно. Не зловживайте нею, не принижуйте гідності людей грубими критичними причіпками, не допускайте переростання критики в елементарну сварку. Не переслідуйте за конструктивну критику знизу — вона позбавить вас від помилок і прорахунків у роботі, зміцнить зв'язки з колективом. Будьте самокритичні — це тільки посилить ваш авторитет.

10. Належить беззастережному осуду

Скрізь можна зустріти підлабузників і підлесників. Вони погано впливають не тільки на своїх начальників, а й на всю атмосферу трудового колективу. Тому цінуйте самостійних людей, уникайте нав'язливих послуг підлабузників. Це сприятиме зміцненню здорового психологічного мікроклімату в колективі та підвищенню загальної ефективності керівництва [8, c. 112-114].

Не зловживайте правилом єдиноначальності, радьтеся з громадськими органами самоврядування з усіх принципово важливих питань неоперативного управління.

На основі вищеназваних та інших етичних критеріїв склалася професійна та службова етика бізнесу.

Професійна етика — це керівництво в своїй діяльності загальними положеннями етикету, які повинні виконуватися незалежно від того, приймає їх ця людина чи ні. В основі професійної етики лежать закони загальної етики та етикету [6, c. 5].

3. Реалізація норм і правил етикету в спілкуванні

Етика (теорія моралі) у широкому розумінні є систематизованим обґрунтуванням правил і приписів, які визначають та регулюють відносини між людьми. Етикет — це встановлений порядок і манери поведінки, а також ритуали та форми поводження, прийняті в певних соціальних групах.

Реалізація норм і правил етикету в спілкуванні — це ввічливість, тактовність, коректність, доброзичливість, чуйність, скромність, простота та інші якості.

Правила ділового етикету визначають порядок поведінки працівників при виконанні ними професійних обов'язків. Серед них виділяють групу норм, які регламентують характер відносин «керівник — підлеглий». До їх числа входять форми привітання, правила ведення ділової розмови, правила прийому відвідувачів, етикетні норми службового спілкування з працівниками в типових виробничих ситуаціях.

Звичайно, дотримання етикету керівником — це лише форма прояву уваги до підлеглого, вияв поваги до його гідності. Однак реалізація норм і правил етикету допоможе ефективніше організувати процес управління колективом у нових умовах господарювання, позитивно вплинути на виховання підлеглих.

Службовий етикет — це напрям службового спілкування. В його основі лежить розуміння службової місії та, насамперед, розуміння важливості питання, яке обговорюється.

Службове спілкування на будь-якому рівні повинно бути проникнуте усвідомленням і переконанням, що питання, яке обговорюється, однаково важливе як для комунікатора, так і для реципієнта.

У процесі комунікації повинна бути створена правильна настанова. Настанова свідомості — це ставлення людини до навколишнього світу, людей, своїх колег. Для формування правильної настанови потрібно подолати стереотипи стійкої, повсякденної думки, упереджені уявлення, неправильні відносини та оцінки. Стереотип перешкоджає комунікації подвійним чином: зміст інформації може бути викривлений відправником під дією стереотипу, а також отримання інформації може бути деформоване стереотипом мислення одержувача. Найпростіше правило етикету службового спілкування — відійти від стереотипів мислення [11, c. 56-57].

Важливим імперативом етикету службового спілкування є «правило об'єктивності», яке говорить про те, що не слід шукати лише підтвердження правильності своїх слів і відкидати все, що їм суперечить.

Неправильні відносини між відправником і одержувачем інформації можуть мати своєю причиною особисті антипатії. У службових відносинах слід одразу прийняти настанову, що вище справи та ділового співробітництва заради справи нічого бути не може.

Важливим правилом службового спілкування повинна бути увага до фактів. Саме факти повинні визначити правильні настанови свідомості та встановити відповідність вказаних вище понять.

В основі етикету службового спілкування лежить звичайний мовний і поведінковий етикет, а також прагматичні норми ділової комунікації, імперативи управління та самоуправління.

Етика наказу й прохання — важливі поняття службового етикету. Використання того чи іншого ступеня категоричності цілком визначається ситуацією. Наказова форма, жорсткий стиль вимог виправдані лише в деяких ситуаціях. Наказ — синонім адміністрування. Критерій доречності наказу такий: наказ недоречний скрізь, де можна обійтися проханням. Чим твердіше відданий наказ, тим більше він позбавляє підлеглого можливості проявити ініціативу. Одночасно він нав'язує лише один варіант виконання. У цьому випадку вимагати відповідальності за результат було б просто аморально.

Тим більше недопустима форма наказу, яка супроводжується погрозою покарання. Рівень ефективності одразу ж значно знижується, і у виконавця виникає почуття протесту та опору.

Прохання теж не завжди буває виправдане, якщо мова йде про виконання елементарних службових обов'язків. Просити про це, як про послугу, цілком безглуздо.

Найбільш індиферентна форма, яка пасує до більшості службових ситуацій спілкування, — доручення. Відповідно, доручення трансформується в прохання, якщо його зміст виходить за межі звичайних службових обов'язків [14, c. 75-77].

Етика покарання — важливий елемент службового етикету спілкування. Тут мова йде не стільки про ефективність покарання (догана, осуд, стягнення, штраф тощо), скільки про покарання як елемент службового спілкування. Покарання має бути насамперед заслуженим, відповідати рівню відповідальності, ступеню провини, глибині наслідків і мірі усвідомлення. Потрібно враховувати деякі принципи покарання.

Принцип 1. Щоб покарання послужило справі, необхідно досягти повного прийняття позиції керівника підлеглим.

Принцип 2. Якщо підлеглий як особистість приймає позицію керівника, то треба засудити вчинок, а не саму особистість.

Принцип 3. Караючи підлеглого, варто не відштовхувати його, а навпаки, наближати до себе, зокрема пропонуючи разом подумати, як можна виправити ту чи іншу помилку. Найголовніше, чого необхідно досягти, — це того, щоб негативні емоції, які виникли в цій ситуації, були спрямовані не на особистість, а на її вчинок.

Формула звільнення в службовому етикеті — одна з найбільш болючих. Її сухий стиль завжди викликає психічний злам не тільки у того, кого звільняють, а й у тих, хто продовжує виконувати службові обов'язки. Добра та виправдана практично формула звільнення включає в себе шість пунктів, і жоден із них не повинен бути пропущений. Ця формула має універсальний характер, і всі її пункти можна використовувати слово в слово в такому порядку, який пропонується.

Викликавши до себе підлеглого для розмови про звільнення та запропонувавши йому сісти, сформулюйте наступне:

1. Якщо ви не зміните своє ставлення до роботи, то нам з вами не по дорозі.

2. Протягом найближчих двох тижнів (місяця) забудьте про те, що я вам сказав.

3. Приходьте до мене за допомогою та порадою, коли вам це необхідно.

4. Я поводитимуся по відношенню до вас так, ніби ви тільки-но приступили до роботи, і зроблю для вас все, що в моїх силах.

5. Якщо ж за цей час ви доведете, що робота вам під силу, забудемо цю розмову.

6. Якщо ж за цей час нічого не зміниться, то нарікайте на себе. Я буду змушений офіційно повідомити вас, що ви звільнені, і вам доведеться шукати собі нове місце роботи.

Навряд чи будь-яка формула звільнення виправить людину, не здатну до роботи, але вона допоможе не нажити ворога та вчасно позбутися ледачого. У робочому колективі, де все таємне одразу стає явним, ця формула може служити стимулюючим фактором [3, c.45-47].

Подяка та комплімент в етиці службових відносин також посідають важливе місце. В основі подяки — увага до успіхів підлеглих і своєчасність стимулювання. Вчасно похвалити, відзначити прогрес, підвищення показників — значить ще більше стимулювати роботу. Краще не покарати взагалі за той чи інший вчинок, ніж не похвалити, не помітивши успіху. Формою стимулювання можуть служити «золоті слова». Це непряме стимулювання, але часом воно більш дієве, ніж пряма подяка.

До непрямого стимулювання можна віднести комплімент як свідчення деякого перебільшення особистих і ділових якостей людини. Людина чує на свою адресу приємні слова, вона отримує задоволення. Це надихає на підтримання нормальних дружніх стосунків. Найбільш ефективним компліментом є комплімент на фоні «антикомпліменту» собі самому. Наприклад: «Як це до ладу у вас виходить, я б так не зміг». Такий комплімент у нормальної людини викличе бажання сперечатися та запевняти вас у тому, що ви теж змогли б... Тоді піде природний обмін компліментами.

У застосуванні «золотих слів» є деякі прості правила.

1. Комплімент повинен мати лише один зміст і відображати тільки позитивні якості.

2. Комплімент, включаючи в себе невелике перебільшення, не повинен бути надто гіперболізований.

3. Говорячи комплімент, варто обійтися без дидактики, нав'язування, натиску.

4. Комплімент повинен мати вираз власної думки, позиції та оцінки.

Паритетні основи службового етикету ґрунтуються на ряді важливих принципів.

5. Принципова рівність. Ефективність узгодженої дії, ділового обговорення, ймовірність вирішення спірної або конфліктної ситуації збільшується тоді, коли перед розумінням справи всі рівні, незалежно від посади, віку, статусу, стажу роботи. Для корисності справи доцільно зрівняти в правах на істину всіх — це справді відповідає реальному становищу речей.

6. Паритетні основи досягаються і впорядкуванням звертання. Найчастіше, напівбратське «ти» підлеглому у відповідь на його «ви» ніяк не буде відповідати ідеї рівності. Манера спілкування залежить від стану міжособистісних стосунків: з кимось на «ти», а з кимось на «ви» [9, c. 87-88].

4. Етичні норми ділового спілкування в організаціях та із діловими партнерами, конкурентами

Етичні норми службових відносин ґрунтуються на загальнолюдських цінностях, нормах і правилах поведінки, але мають деякі особливості.

Ділова етика у широкому розумінні — це сукупність етичних принципів і норм, якими повинна керуватися діяльність організації у сфері управління та підприємництва.

Вона включає елементи різного порядку: етичну оцінку як внутрішньої, так і зовнішньої політики організації в цілому; моральні принципи членів організації; професійну мораль; моральний клімат у колективі; норми ділової етики — ритуальні зовнішні норми поведінки.

Рівень морального розвитку як окремої особистості, так і організації в цілому в даний час визначається орієнтацією на сформовані в XX столітті універсальні принципи справедливості, рівності людських прав і повагу гідності людини; принцип благочинності життя.

Виходячи з цього, від організації вимагається вирішення таких соціальних проблем: покращення якості життя найманих працівників; захист навколишнього середовища; благодійна діяльність. Загальною основою професійної етики є розуміння праці як моральної цінності, на відміну від стародавнього уявлення про працю як про міру покарання, прокляття.

Праця стає моральною цінністю, якщо вона сприймається не як джерело існування, а як спосіб формування людської гідності. Індивідуальна мораль у професійній сфері передбачає також усвідомлення професійного обов'язку. Досягнення успіху в будь-якій професії пов'язане з визначенням самообмеження, без чого неможлива професійна реалізація особистості, і виражається в бажанні сформувати в собі такі якості, як дисциплінованість, організованість, діловитість, охайність, наполегливість. Керівники організації відповідають за реалізацію професійних можливостей працівників, їхню кар'єру, а значить — за соціальний статус [14, c. 98-99].

Моральні та ділові якості людей для менеджера з управління персоналом є об'єктом професійної діяльності. Вони повинні сприяти формуванню у своїх працівників таких якостей:

професійних — професійний рівень знань, навичок, умінь, знання іноземних мов;

морально-психологічних як професійних — цілеспрямованість, витримка, чесність, принциповість, вимогливість;

моральних — доброта, гуманність, гідність, повага інших, порядність, мужність, чесність, справедливість.

Адміністрації потрібно знати, які норми складаються в колективі. Від їх якості залежить робота організації. Головне завдання полягає в тому, щоб працівників сприймали не як робочу силу, а як особистість з однаковими правами та гідністю, як керівників, а трудові відносини формувались як партнерство. Трудові відносини вимагають від людини напруження розуму, фізичних і духовних сил. Багато керівників не враховують душевного стану своїх працівників. У таких випадках працівник не може працювати довго й ефективно. Всі транснаціональні корпорації світу приділяють значну увагу питанням ділової етики, і це не випадково, оскільки корпоративна мораль дозволяє посилити самоорганізацію та самодисципліну працівників [17, c. 14].

Етика є моральною категорією, що охоплює різноманітні форми діяльності фірми, і не може бути викладена за допомогою певного переліку правил поведінки та спілкування. Етика свою закінчену форму набуває у вигляді ділового етикету, який у цілому можна охарактеризувати як основу кодексу поведінки, прийнятого в бізнес-середовищі.

Етика відносин із партнерами:

- дотримання зобов'язань;

- недопущення маніпулювання інвестиціями;

- урахування інтересів партнерів під час розподілу прибутку.

Етика взаємовідносин із конкурентами:

- запобігання таємних угод на ринках;

- використання соціально прийнятних пріоритетів і критеріїв для оцінки конкурентних стратегій;

- вихід із сумнівних ринків під час виникнення значних етичних проблем.

Використовуючи норми та правила ділового етикету, ми можемо прогнозувати поведінку колег і самі стаємо передбачуваними, що допомагає ефективно організувати процес управління. Особливо важливо вивчати всі складові ділового етикету в міжнародному бізнесі, оскільки, крім єдиних норм і правил, у ньому існує велика кількість національних і культурних поправок, досить значних у ділових відносинах. Як не заблукати в цьому морі національних відмінностей? Як уникнути посмішок, пов'язаних із сліпим копіюванням чужих манер? Кращі помічники тут — такт і вірність національному менталітету та бізнес-етикету (благо в теперішній час превалює міжнародний бізнес-етикет, породжений зближенням національних ділових кодексів хорошого тону).

Причини неетичної поведінки:

- недостатність законодавчої та нормативно-правової бази;

- значний обсяг «тіньової» економіки;

- конкурентна боротьба, що відсуває на дальній план етичні міркування;

- зростаюче прагнення звітувати про рівень прибутковості за дедалі коротші періоди, тобто у кожному квартальному звіті;

- відсутність належного стимулювання етичної поведінки керівників;

- загальне зниження ролі етики в суспільстві;

- певний тиск на рядових працівників з боку організації з метою пошуку компромісів між їхніми цінностями та цінностями вищого керівництва;

- низькі моральні якості членів суспільства [16, c. 544-546].

Ефективне, результативне керування неможливо забезпечити без етики. Заради успіхів самого підприємства важливо ставитися до інших з повагою, цінувати інших людей і зважати на те, що відбувається всередині та навколо підприємства. Кожна організація є частиною суспільства (суспільств) і більш великого середовища. Ігнорування суспільства й середовища може призвести до ситуації, при якій підприємство більше не зможе продовжувати свою діяльність. Суспільство й середовище можуть існувати й без якого-небудь конкретного підприємства, але підприємство без навколишнього середовища й суспільства не виживе.

Люди створюють організації, і організація створюється, у першу чергу, саме для людей. Усі вироби й послуги, які виготовляються й пропонуються, створюються саме для людей і для задоволення їхніх потреб. Люди формують організації, суспільства й країни, тому не можна забувати про людину, її потреби та бажання [2, c. 18].

Висновки

Останнім часом цілий ряд факторів призводить до все зростаючого зацікавлення бізнесменів етичними питаннями.

Для більшості людей стає очевидною, з одного боку, необхідність певної кодифікації етичних принципів сучасного світового бізнесу, а з іншого — неможливість використати для цієї ролі жодну, навіть достатньо розвинену релігійну чи культурну платформу, внаслідок того, що жодна з таких платформ не має «культурної етичної монополії» на світовому рівні. Навіть незважаючи на глобалізацію та зростання зацікавлення світу в американській етиці підприємництва, що своїми коренями сягає протестантської (зокрема, пуританської) етики. Тобто, сучасна етика бізнесу не може бути жодним моралізаторством чи проповідництвом, що, до речі, лише стимулює в ній розвиток справжніх філософських рис внаслідок потреби апелювати до «загальнолюдської раціональності», саме до того, що у філософії століттями називалося «людською природою», основою якої залишається раціональне начало, і того, що, власне, і об'єднує всіх людей незалежно від їхньої культурної приналежності.

Слід зауважити, що поєднання етики та теорії бізнесу відбулося вдало. На даний момент етика бізнесу є до певної міри незалежною дисципліною, що використовує дані емпіричних і теоретичних досліджень практично всіх галузей сучасного бізнесу з метою, якщо і не надати бізнес-діяльності нового смислу, то принаймні здійснити «розширення свідомості» суб'єктів бізнесу. Подібне розширення, як виявляється, ніколи не проходить без наслідків — найкраще їх видно в галузі стратегічного менеджменту: менеджери отримують здатність краще адаптувати діяльність своїх компаній до вимог часу в довгостроковому режимі. Це, своєю чергою, пов'язане з основним принципом етики бізнесу — у довгостроковому режимі етична поведінка вигідна компанії, а неетична — невигідна.

Список використаної літератури

1. Білик Е. Сучасна енциклопедія етикету: 1000 правил і корисних порад / Елліна Білик; пер. з рос. Олени Росінської. — Донецьк: БАО, 2005. — 382 с.

2. Галушко В. Діловий протокол та ведення переговорів: навч. посіб. / В.П. Галушко. — Вінниця: Нова книга, 2002. — 222 с.

3. Гах Й. Етика ділового спілкування: навчальний посібник / Йосип Гах; М-во освіти і науки України, Ін-т менеджменту та економіки «Галицька академія». — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 158 с.

4. Герет Т. Етика бізнесу: монографія / Томас М. Герет, Річард Дж. Клоноскі; пер. з англ. Остап Ватаманюк; ред. Степан Панчишин, Роман Цяпало. — 2-е вид. — К.: Основи, 1999. — 214 с.

5. Етика ділового спілкування: курс лекцій / Міжрегіон. акад. управл. персоналом; Тамара Чмут, Галина Чайка, Микола Лукашевич, Ірина Осечинська. — К.: МАУП, 1999. — 203 с.

6. Діловий етикет і культура спілкування: навч.-тематичний план, програма, плани семінар. і практ. занять для студ. напряму підготовки 0502 «Менеджмент» професійного спрямування 6.050200 «Менеджмент організацій» (менеджмент туристичної індустрії) / Федерація профспілок України; Інститут туризму / Н.В. Федоренко (упоряд.). — К., 2006. — 18 с.

7. Калашник Г. Вступ до дипломатичного протоколу та ділового етикету: навч. посіб. — К.: Знання, 2007. — 143 с.

8. Кубрак О. Етика ділового та повсякденного спілкування: учбовий посібник / Олег Кубрак. — 3-тє вид., стереотип. — Суми: Університетська книга; К.: ВД «Княгиня Ольга», 2005. — 221 с.

9. Культура ділового спілкування: навч. посібник / укл. Людмила Зубенко, Віктор Нємцов. — К.: ЕксОб, 2000. — 196 с.

10. Палеха Ю. Ділова етика: учбовий посібник / Юрій Палеха; Європейський ун-т фінансів, інформ. систем, менеджм. і бізнесу. — К.: Вид-во Європейського ун-ту фінансів, інформ. систем, менеджменту і бізнесу, 2000. — 179 с.

11. Резніченко В. Довідник-практикум офіційного, дипломатичного, ділового протоколу та етикету / Київська міська держ. адміністрація. — К.: УНВЦ «Рідна мова», 2003. — 480 с.

12. Статінова Н. Етика бізнесу: навчальний посібник / Ніна Статінова, Світлана Радченко; М-во освіти і науки України, Київ. нац. торг.-екон. ун-т. — К., 2001. — 279 с.

13. Стоян Т. Діловий етикет: моральні цінності і культура поведінки бізнесмена: навчальний посібник / Тетяна Стоян; М-во освіти і науки України, Київ. економ. ін-т менеджм. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 231 с.

14. Тимошенко Н. Корпоративна культура: Діловий етикет: навч. посібник. — К.: Знання, 2006. — 392 с.

15. Чмут Т. Етика ділового спілкування: навчальний посібник / Т.К. Чмут, Г.Л. Чайка. — 2-е вид., перероб. і доп. — К.: Вікар, 2002. — 223 с.