Епідеміологічний нагляд в готелях

Вступ

Під санітарним та епідемічним благополуччям населення розуміють такий стан здоров'я людей і довкілля, за якого рівень захворюваності залишається стабільним для конкретної території, умови проживання є сприятливими, а показники факторів середовища перебувають у межах, встановлених санітарними нормами.

Санітарно-епідеміологічний норматив (також гігієнічний чи протиепідемічний норматив, епідеміологічний показник) — це науково обґрунтоване допустиме максимальне або мінімальне кількісне чи якісне значення показника, яке характеризує фактор середовища життєдіяльності з точки зору медичних критеріїв його безпечності для здоров'я людини та майбутніх поколінь. Також цей термін охоплює стан здоров'я населення за показниками захворюваності, поширеності хвороб, фізичного розвитку, імунітету тощо.

Об'єктом державної санітарно-епідеміологічної експертизи виступає будь-яка діяльність, технологія, продукція чи сировина, проєкти будівництва та нормативних документів, реалізація або функціонування яких здатна завдати шкоди здоров'ю людини. Сюди ж належать діючі об'єкти та чинні нормативні документи, якщо їхній шкідливий вплив виявлено в процесі використання, а також у разі завершення терміну дії висновку експертизи.

1. Санітарно-епідеміологічний нагляд

Головна мета державного санітарно-епідеміологічного нагляду полягає в запобіганні, виявленні та припиненні порушень санітарного законодавства.

Основними завданнями цього нагляду є:

• контроль за дотриманням санітарного законодавства, виконанням санітарних і протиепідемічних (профілактичних) заходів, а також приписів, постанов і вимог, що містяться у висновках головного державного санітарного лікаря;
• здійснення санітарно-карантинного контролю в пунктах пропуску через державний кордон;
• моніторинг санітарної та епідемічної ситуації на території України;
• проведення санітарних та епідеміологічних розслідувань для встановлення причин і умов виникнення та поширення інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь) і радіаційних уражень;
• підготовка пропозицій щодо впровадження санітарних та протиепідемічних (профілактичних) заходів;
• здійснення державного санітарно-епідеміологічного нормування;
• проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи;
• державна реєстрація факторів середовища життєдіяльності, небезпечних для здоров'я та життя людини;
• статистичне спостереження у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, державний облік інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь) та радіаційних уражень, пов'язаних із шкідливим впливом факторів середовища;
• вжиття заходів для припинення порушень санітарного законодавства та притягнення винних осіб до відповідальності.

Нагляд здійснюють головні державні санітарні лікарі, їхні заступники, інші посадові особи, а також установи та заклади державної санітарно-епідеміологічної служби в межах запобіжного та поточного нагляду.

Посадові особи санітарно-епідеміологічної служби МОЗ контролюють відповідні адміністративні території, транспорт та інші об'єкти. Натомість посадові особи санітарно-епідеміологічної служби інших органів виконавчої влади здійснюють нагляд на територіях, що належать до їхньої компетенції, та на підпорядкованих їм об'єктах.

Запобіжний нагляд реалізується через:

1. Державне санітарно-епідеміологічне нормування, яке передбачає:
   • розроблення вимог до науково-дослідних робіт з обґрунтування санітарних норм;
   • розроблення (перегляд), експертизу, затвердження та опублікування санітарних норм;
   • гігієнічну регламентацію та державну реєстрацію небезпечних факторів середовища;
   • нагляд за впровадженням санітарних норм;
   • реєстрацію санітарних норм, формування та ведення бази даних нормування.
2. Державну санітарно-епідеміологічну експертизу.
3. Видачу висновків та дозволів, передбачених законодавством.
4. Погодження:
   • проєктів місцевих програм соціально-економічного розвитку;
   • схем передпроєктної документації щодо районного планування, забудови населених пунктів, курортів;
   • санітарних і протиепідемічних (профілактичних) заходів;
   • документів про надання земельних ділянок під будівництво, місць водозаборів, скидання стічних вод, розміщення промислових та інших об'єктів;
   • проєктної та технічної документації на будівництво, реконструкцію, введення в експлуатацію нових і реконструйованих об'єктів, санітарно-захисних зон;
   • документації на розроблення, виготовлення та використання нових машин, механізмів, устаткування, технологій і виробничих процесів;
   • державних стандартів і технічних умов на виробництво, переробку та реалізацію харчових продуктів, предметів гігієни, косметики, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, товарів побутової хімії та дитячого асортименту;
   • діяльності, пов'язаної з комунально-побутовим та медичним обслуговуванням, навчанням і вихованням дітей та підлітків;
   • методів контролю та випробування продукції на відповідність вимогам безпеки;
   • інструкцій (правил) використання продукції підвищеної небезпеки;
   • переліку закладів, яким надається право випробування продукції;
   • дозволу на спеціальне водокористування.
5. Визначення потреби в профілактичних щепленнях та інших заходах профілактики при загрозі епідемій, масових отруєнь та радіаційних уражень.
6. Проведення перевірки стану будівництва та видачу висновків щодо відповідності об'єктів, що вводяться в експлуатацію, вимогам санітарних норм.
7. Видачу дозволів на:
   • розроблення та виробництво нових харчових продуктів, впровадження нових технологічних процесів виробництва та оброблення матеріалів, що контактують із продовольчою сировиною;
   • проведення діагностичних, експериментальних, дослідницьких, випробувальних та вимірювальних робіт на підприємствах, що використовують біологічні агенти, хімічну сировину, джерела іонізуючих та неіонізуючих випромінювань, зокрема право роботи зі збудниками I-IV групи патогенності, токсинами, рекомбінантними молекулами ДНК;
   • виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, токсичних промислових відходів, продуктів біотехнології;
   • виробництво, переробку та реалізацію харчових продуктів, предметів гігієни, косметики, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, товарів побутової хімії та дитячого асортименту;
   • виконання робіт з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючих випромінювань;
   • іншу діяльність, що потребує дозволу санітарно-епідеміологічної служби згідно із законодавством.

Поточний державний санітарно-епідеміологічний нагляд охоплює:

• контроль за дотриманням юридичними та фізичними особами вимог безпеки, встановлених санітарним законодавством, санітарними та протиепідемічними заходами, приписами, постановами, висновками, дозволами та реєстраційними свідоцтвами;
• контроль за організацією та проведенням санітарних і протиепідемічних заходів органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами та громадянами;
• вивчення, аналіз та оцінку санітарної й епідемічної ситуації, прогнозування показників здоров'я населення залежно від стану середовища, визначення шкідливих факторів довкілля;
• видачу обов'язкових приписів, постанов та висновків щодо усунення або обмеження шкідливого впливу факторів середовища, причин та умов виникнення і поширення інфекційних хвороб;
• ведення державного обліку інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень;
• контроль за якістю та ефективністю використання дезінфекційних засобів;
• встановлення обмежень або заборони в'їзду на територію України громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також експорту, імпорту, транзиту вантажів і товарів з окремих країн чи регіонів у зв'язку з неблагополучною епідемічною ситуацією;
• проведення обстежень, розслідувань, лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань, санітарної, гігієнічної, токсикологічної, епідеміологічної та інших видів оцінки середовища життєдіяльності, об'єктів господарської діяльності, продукції, робіт, послуг, проєктної документації з видачею висновків щодо відповідності вимогам санітарних норм;
• підготовку та внесення пропозицій органам виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо проведення санітарних і протиепідемічних заходів, необхідності встановлення карантину;
• забезпечення охорони території України від занесення та поширення особливо небезпечних (у тому числі карантинних) та небезпечних інфекційних хвороб, здійснення санітарно-епідеміологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон.

Поточний нагляд як діяльність головних державних санітарних лікарів, їхніх заступників та інших посадових осіб реалізується шляхом обстеження та перевірки об'єктів нагляду щодо дотримання вимог безпеки для здоров'я і життя людини.

Обстеження та перевірки проводяться вибірково згідно з планами, що розробляються органами санітарно-епідеміологічної служби. Позапланові перевірки здійснюються залежно від санітарної та епідемічної ситуації, а також за повідомленнями підприємств, установ, організацій та за заявами громадян.

Плани обстежень затверджуються головним державним санітарним лікарем, а позапланові перевірки проводяться за його рішенням. Періодичність перевірок встановлюється головним державним санітарним лікарем на основі результатів експертизи, з урахуванням ступеня впливу об'єктів на здоров'я людини та за погодженням із вищестоящим санітарним лікарем.

Обстеження проводяться посадовими особами служби за направленням головного державного санітарного лікаря або його заступників. Результати оформлюються актом, форма та порядок складання якого визначаються головним державним санітарним лікарем України.

2. Санітарно-епідеміологічні вимоги для оснащення готельних номерів

Підприємства, установи та організації мають право отримувати від органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та закладів охорони здоров'я інформацію про стан здоров'я населення, санітарну та епідемічну ситуацію, нормативно-правові акти з питань санітарного благополуччя та санітарні норми. Вони також мають право на відшкодування збитків, завданих порушеннями санітарного законодавства.

Підприємства, установи та організації зобов'язані:

• розробляти та здійснювати санітарні й протиепідемічні заходи за пропозиціями посадових осіб санітарно-епідеміологічної служби;
• забезпечувати лабораторний контроль за виконанням вимог санітарних норм щодо безпеки використання шкідливих речовин, викидів, скидів, відходів та готової продукції;
• надавати безоплатно зразки сировини, матеріалів та продукції для проведення експертизи на вимогу посадових осіб служби;
• виконувати розпорядження та вказівки посадових осіб при здійсненні нагляду;
• усувати від роботи, навчання чи відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні інфекційні хвороби або контактували з такими хворими, з виплатою допомоги із соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов'язкового медичного огляду чи щеплення;
• негайно інформувати органи санітарно-епідеміологічної служби про надзвичайні події та ситуації, що загрожують здоров'ю населення;
• відшкодовувати шкоду, завдану здоров'ю працівників і громадян внаслідок порушення санітарного законодавства.

Власники підприємств та уповноважені органи зобов'язані забезпечувати наявність необхідних санітарних норм для розробки та здійснення профілактичних заходів. Діяльність, пов'язана з потенційною небезпекою для здоров'я людей, підлягає ліцензуванню.

До таких видів діяльності належать: виробництво, переробка та реалізація харчових продуктів і добавок, медикаментів, медичних імунобіологічних препаратів, предметів гігієни та санітарії, косметично-парфумерних виробів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, товарів побутової хімії, комунально-побутове та медичне обслуговування населення, виховання та навчання дітей і підлітків, а також будь-які роботи з біологічними агентами, хімічними речовинами, джерелами іонізуючих та неіонізуючих випромінювань і радіоактивними речовинами.

При ліцензуванні таких видів діяльності обов'язково враховуються вимоги санітарно-епідеміологічної служби щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення. Невиконання встановлених при наданні ліцензії вимог тягне за собою її скасування.

Органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані утримувати надані в користування чи належні їм жилі, виробничі, побутові та інші приміщення відповідно до вимог санітарних норм.

Під час експлуатації приміщень, споруд, обладнання, транспортних засобів та використання технологій власник зобов'язаний створювати безпечні й здорові умови праці та відпочинку, що відповідають санітарним нормам, а також здійснювати заходи для запобігання захворюванням, отруєнням, травмам і забрудненню навколишнього середовища.

Органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані утримувати земельні ділянки та території відповідно до вимог санітарних норм.

Висновки

Санітарно-епідеміологічний норматив (гігієнічний норматив, епідеміологічний показник, протиепідемічний норматив) — це встановлене дослідженнями допустиме максимальне або мінімальне кількісне чи якісне значення показника, що характеризує фактор середовища життєдіяльності за медичними критеріями його безпечності для здоров'я людини та майбутніх поколінь, а також стан здоров'я населення за критеріями захворюваності, поширеності хвороб, фізичного розвитку, імунітету тощо.

Державні санітарні норми та правила, санітарно-гігієнічні та санітарно-протиепідемічні правила і норми, санітарно-епідеміологічні правила і норми, протиепідемічні правила і норми, гігієнічні та протиепідемічні правила і норми, державні санітарно-епідеміологічні нормативи, санітарні регламенти — це обов'язкові для виконання нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров'я, що встановлюють медичні вимоги безпеки щодо середовища життєдіяльності та окремих його факторів. Недотримання цих норм створює загрозу здоров'ю та життю людини й майбутніх поколінь, а також загрозу виникнення і поширення інфекційних хвороб та масових неінфекційних захворювань (отруєнь) серед населення.

Вимоги безпеки для здоров'я і життя людини — це розроблені на основі медичної науки критерії, показники, гранично допустимі межі, санітарно-епідеміологічні нормативи, правила, норми, регламенти тощо (медичні вимоги щодо безпеки), розроблення, обґрунтування, контроль і нагляд за якими належить виключно до медичної професійної компетенції.

Список використаних джерел

1. Козинець В. М. Безпека життєдіяльності у сфері туризму: Навчальний посібник. — К. : Кондор, 2006. — 575 с.
2. Контроль та перевірка в Україні: Нормативна база / Укл. О. М. Роїна. — 3-тє вид., випр. та доп. — К. : КНТ, 2006. — 465 с.
3. Санітарні норми та правила в Україні : закони і законодавчі акти / Упор. О. М. Роїна, Відп. за випуск Є. К. Пашутинський. — 3-є вид., доп. та перероблене. — К. : КНТ, 2006. — 521 с.
4. Справочник помощника санитарного врача и помощника эпидемиолога: довідникове видання / Под ред. Н. Н. Литвинова. — 2-е изд., испр. и доп. — М. : Медицина, 1993. — 734 с.