Економіка та держава

Сучасне українське суспільство покладає надії на позитивні зрушення, пов'язані з реалізацією концепції «українського прориву», що стала основою діяльності нового Уряду. Цілком закономірно, що зміна влади передбачає перегляд цінностей, оновлення пріоритетів та інший погляд на перспективи соціально-економічного розвитку країни та її інституцій. Такий перегляд є обов'язковою умовою прогресу, дієвим інструментом удосконалення управління, протидії корупції та підвищення рівня життя громадян.

Водночас, будь-який політик, даючи оцінку спадщині попередників і критикуючи державні органи, де працює чимало фахівців, які мають право пишатися своїми здобутками, має пам'ятати про наступність влади, інерційність управлінської системи та значну дистанцію між амбітними планами і реальним станом справ. Легко проголошувати гасла, але сьогодні йдеться про управління змінами — складний процес, що потребує глибоких знань, поваги до попереднього досвіду, врахування думки громадськості та визнання заслуг людей, які, діючи в межах чинного законодавства, часто піддаються критиці за те, що ще вчора вважалося досягненням.

Найгірший сценарій — коли в основу нових ініціатив покладено не фахові рекомендації експертів, а суб'єктивну думку політика, якого цікавлять лише сам процес змін та «революційна доцільність». Особливо гостро це питання стоїть в економічній сфері.

Економіка висуває нові вимоги до держав, що прагнуть розвитку. Ще кілька десятиліть тому в міжнародній інвестиційній практиці вважалося нормою, коли держава надавала бізнесу певні преференції як особливу послугу. Дороги, телекомунікації, спеціальні фінансові умови чиновники різних країн пропонували як додатковий бонус. Сьогодні ситуація змінилася: інвестори включають інфраструктурні об'єкти до кошторису влади, визначаючи, де мають бути дороги, порти чи вокзали. Держава зобов'язана забезпечувати ці умови за рахунок податкових надходжень, створюючи сприятливе середовище для успішного ведення бізнесу.

Аналіз наукового тексту (синтаксис, морфологія)

Об'єктом нашого аналізу є науковий текст «Інвестування» авторства Федоренка В. Г., головного редактора журналу «Економіка та держава». Під науковим текстом ми розуміємо завершене мовленнєве утворення, що реалізує авторський задум у писемній формі, яка є первинною, і характеризується цілісністю, когерентністю (горизонтальною та вертикальною), жанровою визначеністю та відповідністю нормам наукового стилю. Текст розглядається як смислова, комунікативна єдність, що формується через взаємодію процесів інтеграції та диференціації. Комунікативна спрямованість при цьому є специфічним виявом узгодженої дії різних функцій мовних одиниць, підпорядкованих реалізації цілісного авторського задуму.

Відбір та систематизація мовних засобів, що забезпечують зв'язність тексту, здійснювалися на основі аналізу матеріалів стабільних підручників, практичних посібників, академічних та науково-популярних статей, що дозволило врахувати структурні та мовні особливості наукових текстів різних жанрів.

Розглянемо склад та особливості функціонування засобів, які виражають змістовий, логічний та композиційний аспекти зв'язності наукового тексту.

Змістова зв'язність досягається за допомогою мовних одиниць, що вказують на єдність або близькість суб'єкта, об'єкта чи місця дії: він, вона, воно, вони, цей, той [самий], такий [же], це, нижче, усе це, усі ці, це все, тут, там, сюди, туди, вище, зазначений, подібний, аналогічний. Така зв'язність забезпечує відтворення частини змісту попереднього речення в наступному, що сприяє лінійному розгортанню тексту. Повторювана частина змісту при цьому виражається через вторинні номінації — лексичні, займенникові, займенниково-лексичні, синонімічні, прислівникові чи семантичні повтори.

Логічна зв'язність наукового тексту забезпечується мовними засобами, які виокремлюють певні частини його структурно-смислової схеми. Аналіз економічних текстів різних жанрів дозволив виділити 6 типів смислового зв'язку, що діють як між реченнями, так і між частинами простого чи складного речення.

Основним засобом вираження протиставних відношень у науковому мовленні є сполучник але. Він передає смисловий зв'язок між двома реченнями, коли друге речення вказує на протилежність або протидію тому, що стверджується в першому.

Таким чином, системними властивостями цього наукового тексту є цілісність і зв'язність, які забезпечують об'єднання текстових елементів в єдине ціле, охоплюючи різні рівні організації мовленнєвого твору.

Аналіз наукової статті (ідея, проблематика, актуальність)

Основна ідея наукової статті полягає в наступному. Україна має значні природні та економічні ресурси: потужний промисловий комплекс, розвинений науково-технологічний потенціал, освічене населення, вигідне геостратегічне розташування. Автор дослідження наголошує, що такий колосальний потенціал має забезпечувати добробут кожного громадянина. Однак наразі ці багатства не працюють на інтереси народу та держави. План «Український прорив» покликаний змінити цю ситуацію, виходячи з необхідності реформування інституту власності, суттєвих змін у бюджетній, грошово-кредитній, податковій та ціновій політиці. Одним із ключових завдань є формування системи національного протекціонізму у зовнішньоекономічній діяльності.

Уряд бере на себе зобов'язання забезпечити:

• розробку законопроектів, необхідних для активізації інвестиційної діяльності, зокрема змін до законодавства про митний тариф, податок на додану вартість та регулювання страхової діяльності;
• підготовку проекту Закону України «Про акціонерні товариства», який має передбачати захист прав міноритарних акціонерів, забезпечення їх доступу до корпоративної інформації, представництво в органах управління, вплив на дивідендну політику та рівне право на придбання частки нових емісій акцій за номінальною вартістю;
• розробку нової редакції Закону України «Про промислово-фінансові групи в Україні» з інструментами та стимулами для консолідації банківського, промислового та торговельного капіталів.

Майбутній прорив має ґрунтуватися на подоланні критичних відставань в інституційно-регуляторному середовищі, розбудові економічних знань, забезпеченні соціально відповідальної конкурентоспроможності та зміцненні соціального капіталу.

Проблематика статті. Для підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств необхідна значна активізація інвестиційної діяльності. З цією метою вживатимуться заходи економічної політики, спрямовані на покращення інвестиційного клімату та стимулювання інвестицій з боку підприємств і населення. На сьогодні Україна сприймається іноземними інвесторами як країна з одним із найвищих рівнів корупції, де ведення чесного бізнесу є вкрай складним.

Інвестиційний процес в Україні стримується через суб'єктивні та об'єктивні чинники, серед яких:

1. політична та економічна нестабільність;
2. нестабільність законодавства, яке змінюється так часто, що єдиною стабільною рисою можна вважати його постійні зміни. За оцінками міжнародних експертів, Україна посідає 140 місце за надійністю інвестиційного клімату;
3. відсутність ефективного митного контролю та недоліки Митного кодексу України;
4. корумпованість влади.

Це вимагає від Уряду проведення виваженої, науково обґрунтованої та активної інвестиційної політики, першочерговим завданням якої є створення чіткої та стабільної нормативно-правової бази для діяльності як вітчизняних, так і іноземних інвесторів.

Цілі та національні пріоритети країни мають визначатися за участю інститутів громадянського суспільства, соціально відповідального бізнесу та експертного середовища. Цільові показники та планові орієнтири повинні розроблятися із залученням інтелектуальної еліти, незалежних експертів та представників державних структур. Розробка цільових програм та їх бюджетне забезпечення — прерогатива представницької влади, а методи їх досягнення — справа уряду та виконавчих органів. Цей механізм має бути інформаційно відкритим, доступним для публічної оцінки та прозорим щодо ефективності діяльності органів влади та відповідальних осіб.

Отже, іноземні інвестиції відіграють ключову роль у розвитку економіки України в сучасних умовах. Вони є важливим засобом подолання економічної кризи, здійснення структурних змін, забезпечення технічного прогресу та підвищення якісних показників господарської діяльності. Активізація інвестиційного процесу є одним із найефективніших механізмів соціально-економічних перетворень.

Актуальність статті. Структура інвестицій в українську економіку відображає та консервує наявні проблеми. Україна лише починає інтеграцію у світове господарство, проте існує низка об'єктивних перешкод для її повноправної участі в міжнародних економічних відносинах. Однією з головних перешкод є низький рівень іноземного інвестування. Дослідження проблем інвестування завжди було в центрі уваги економічної науки, оскільки інвестиції впливають на фундаментальні основи господарської діяльності та визначають процес економічного зростання.

Потреба в інвестиціях для реформування економіки постійно зростає через необхідність оновлення виробничих фондів. За умов практично повної відсутності власних коштів, іноземні інвестиції набувають особливого значення як додаткове неінфляційне джерело фінансування.

Україна, безсумнівно, є країною, що залучає іноземний капітал, і, ймовірно, залишатиметься такою ще тривалий час. Тому необхідно використовувати всі доступні державні механізми для стимулювання притоку іноземних інвестицій.

Таким чином, проблеми, пов'язані з цим напрямком економічного розвитку, є актуальними та важливими для дослідження. Їх вивчення дозволяє усунути існуючі недоліки та запобігти виникненню нових суперечностей. Адже стабільність та належний рівень економіки України — це запорука стабільності та гідного рівня життя кожного громадянина.