Економічний матеріалізм як метод дослідження

Вступ

Економічний матеріалізм є вульгарно-матеріалістичною теорією, яка трактує економічний чинник (або "середовище") не просто у відриві від реальних людей, а як самостійного суб'єкта історичного процесу, що заміщує людську діяльність. Відповідно до цієї концепції, економіка нібито творить історію власними силами, безвідносно до дій індивідів. Роль політики, державних інституцій, ідей та теорій у такому розумінні історії применшується або взагалі заперечується. По суті, економічний матеріалізм увічнює відчуження та той стан, коли результати людської праці набувають самостійного існування. Якщо Маркс за відносинами речей виявив відносини людей, то економічний матеріалізм, навпаки, зводить людські відносини до функцій речей. Ця течія виникла як спрощене, вульгаризоване тлумачення матеріалістичного розуміння історії. Серед її прихильників на Заході були Бетпатейн та інші, а в Росії — представники "легального марксизму" та "економізму".

С. Булгаков, подібно до В. Соловйова, вказує на визначальну особливість суспільної свідомості ХХ століття — економічний матеріалізм, що виявляється у прагненні до переважного накопичення економічного багатства, на противагу аскетизму релігійної доби.

Булгаков протиставляє економічному матеріалізму як моністичній метафізиці історії, що перетворила політекономію на історичну онтологію з неминучими натяжками та насильством над фактами, економічний історизм. Останній вирізняється реалізмом та визнанням множинності історичних чинників. Філософ переконаний, що в історії не існує незмінних базових елементів розвитку. Він також відзначає амбівалентність економічного матеріалізму, називаючи його "хамелеоном, що постійно змінює своє логічне забарвлення в залежності від обставин" [2, с. 24].

1. Поняття та дослідники економічного матеріалізму

С. Булгаков визнає високу цінність трудової активності людини у філософії економічного матеріалізму та марксизму, хоча й не погоджується з підходом до її трактування. Він поділяє думку, що "трудове відношення до світу є первинним і найзагальнішим самовизначенням людства". Людина не створює нічого принципово нового, чого б не існувало в природі в прихованому чи потенційному стані, але лише через працю вона виявляє сили життя та реалізує її можливості. Ця праця, спрямована як на зовнішній світ, так і на саму людину, витрачається на виробництво матеріальних благ і духовних цінностей, створюючи те, що на противагу природі називається культурою. Булгаков погоджується з економічним матеріалізмом у тому, що вся культура є господарством. Господарська праця, або культурна творчість, породжується потребою життя в самозахисті та саморозширенні, виявляє зростання, має градації та на кожному рівні розвитку характеризується соціальною зв'язаністю чи організацією [2, с. 39-40].

Булгаков віддає належне суворій етиці економічного матеріалізму, "чесному економізму", увазі до "значення потреби, турботи про шматок насущного хліба, яка тяжіє над більшістю людства". Він зауважує, що в економічному матеріалізмі знаходить вираження почуття неволі буття, трагізм смертного життя, приреченого на боротьбу зі стихіями та господарською необхідністю. Проте джерело оптимізму полягає не стільки в істинах цієї доктрини, скільки у вірі в її подолання через "стрибок з необхідності в свободу", тобто в соціалістичній есхатології, лише механічно пов'язаній з нею [2, с. 39].

Булгаков зазначає, що для метафізики марксизму традиційним є питання про значення всесвітньої історії та засоби досягнення її мети. Стверджується існування надемпіричної закономірності історії, що визначається розвитком продуктивних сил. Вчення про базис і надбудову, на думку філософа, покликане відповісти на метафізичне питання: що стоїть за різноманіттям історичних явищ? Відповідь полягає в тому, що надбудова (соціальне, політичне, культурне та духовне життя) не має самостійного метафізичного буття і є лише "рефлексом" базису.

Булгаков передбачає можливу еволюцію економічного матеріалізму в бік утилітаризму Бентама, свідками чого ми є сьогодні. Він впевнений, що прагнення економічного матеріалізму стати науково-емпіричною теорією неминуче призведе до його дроблення. "Він втрачає величний дух Гегеля, і в нього вселяється зовсім не величний дух І. Бентама з його моральною арифметикою разом з меркантильним духом класичної політичної економії". Бентам вчив, що людина керується виключно міркуваннями зиску та користі, і вбачав у них критерій моральності. Він був переконаний у можливості точного виміру людських мотивів і розумів соціологію як моральну арифметику. Утилітаризм, подібно до економічного матеріалізму, прагнув знайти універсальне тлумачення всіх людських справ. Бентамівську ідею про інтерес як основний рушій психології переклала на свою мову політична економія на чолі з Рікардо. Так з'явилася фікція "економічної людини", а оскільки політична економія розглядала життя лише через призму свого спеціального інтересу, створювалося враження, що економічна людина є людиною взагалі або що за природою вона є господарським егоїстом. А. Сміт, натомість, розрізняв симпатичну (альтруїстичну) та егоїстичну (економічну) сторони людини [5, c. 46-47].

З викладеного випливає, що метод економічної теорії є багаторівневим і включає різні елементи:

1. філософські та загальнонаукові принципи (філософські: матеріалізму, розвитку, саморуху, відображення, суперечності, детермінізму, взаємодії, об'єктивності; загальнонаукові: системності, структурно-функціональний підхід, аналіз і синтез, індукція та дедукція);
2. закони матеріалістичної діалектики (єдності та боротьби протилежностей, переходу кількісних змін у якісні, заперечення заперечення);
3. категорії філософії (кількість і якість, сутність і явище, зміст і форма);
4. закони й категорії економічної теорії;
5. раціональні методи та засоби економічного аналізу.

Перші три групи елементів діалектичного методу не механічно накладаються на економічні явища, а відображаються через метод економічної теорії. Наукова філософія дає лише загальні принципи пізнання, а їх застосування залежить від самої економічної теорії та її предмета. Тому метод економічної теорії містить і особливе, зумовлене специфікою предмета дослідження.

Так, принцип первинності матерії та суспільного буття в економічній теорії виявляється у первинності економічних відносин щодо політичних та ідеологічних. Принцип розвитку конкретизується у формі протиріччя між продуктивними силами та виробничими відносинами.

Кожна наука використовує певні методи дослідження. Термін «метод» походить від грецького «metodos», що означає «шлях до чогось», «шлях пізнання». Під методом пізнання розуміють спосіб, підхід до дослідження явищ реальності, прийоми їх вивчення та описування.

Найважливішим методом економічної теорії є метод матеріалістичної діалектики як всеосяжний науковий спосіб пізнання. Він розглядає економічні явища в їх загальних зв'язках і взаємозалежностях у процесі безперервного розвитку, де кількісні зміни ведуть до якісних, а джерелом розвитку є внутрішні протиріччя, боротьба протилежностей, заперечення заперечення.

Поряд із методом матеріалістичної діалектики структурними складовими методу економічної теорії є: метод сходження від конкретного до абстрактного і від абстрактного до конкретного, метод єдності історичного й логічного. Економічна теорія також користується загальнонауковими методами: висування та перевірка гіпотез, аналіз і синтез, індукція та дедукція, експерименти, статистичні спостереження. Ці методи не протистоять матеріалістичній діалектиці, а конкретизують її стосовно процесів наукового пізнання. Вони використовуються як у суспільних, так і в природничих науках, але у формах і межах, що залежать від предмета науки [3, c. 77-78].

Усі соціальні зміни в історії людства пов'язані з новим ставленням людини до природи. Економічний матеріалізм помітив цю істину у формі, доступній свідомості цивілізації. Ера цивілізації почалася з переможного входження машин у людське життя. Життя перестає бути органічним, втрачає зв'язок із ритмом природи. Між людиною та природою стає штучне середовище знарядь, за допомогою якого вона намагається підкорити природу. У цьому виявляється воля до влади, до реального використання життя на противагу аскетичній свідомості середньовіччя. Людина переходить від резиньяції та споглядання до оволодіння природою, організації життя, підвищення його сили. Це не наближає людину до природи, а навпаки, остаточно віддаляє її в процесі технічного оволодіння. Організованість убиває органічність. Життя стає дедалі технічнішим. Машина накладає відбиток на дух людини та всі сторони її діяльності. Цивілізація має не природну й не духовну, а машинну основу. Вона насамперед технічна, у ній тріумфує техніка над духом та організмом. У цивілізації саме мислення стає технічним, усяка творчість і мистецтво набувають технічного характеру. Футуристичне мистецтво так само характерне для цивілізації, як символічне — для культури. Панування гносеологізму, методологізму або прагматизму так само характерне для цивілізації [10, c. 53-54].

2. Зміст методу економічного матеріалізму

Термін «метод» походить від грецького слова methodas, що буквально означає «шлях до чогось», «шлях пізнання» (або дослідження), вчення, теорію. У найзагальнішому філософському значенні це засіб пізнання як сукупність або система прийомів і операцій для мисленого відтворення предмета, що вивчається. Стосовно економічної теорії це шлях пізнання системи економічних відносин у їх взаємодії з розвитком продуктивних сил, мисленого відтворення діалектики цієї взаємодії.

Система таких прийомів не може бути довільною. Вона має узгоджуватися з об'єктивними законами розвитку дійсності. Тому вчення про систему прийомів і способів пізнання та перетворення світу вивчає наука методологія. Назва «методологія» походить від грецьких слів «метод» і «логос» (слово, поняття, вчення). Органічна єдність матеріалізму і діалектики зумовлює появу діалектико-матеріалістичного методу дослідження економічних форм, або методу матеріалістичної діалектики.

Якщо діалектичний матеріалізм — це діалектика всієї дійсності (природи, суспільства, мислення), то діалектичний метод виступає гносеологічним і логічним відбиттям усієї діалектики.

Серед різних факторів суспільного життя економіка, тобто вся область господарських відносин, безумовно, має важливе значення, чого не заперечуватиме жоден історик або соціолог. Суперечка може стосуватися лише оцінки цього значення порівняно з іншими факторами. Для одних це лише важливий фактор поряд з іншими, для інших — переважний або навіть винятковий фактор соціальної еволюції. Для одних усі фактори мають незалежне походження і лише впливають один на одного; для інших єдиним самостійним фактором є економічний, від якого залежать усі інші сторони культурного й соціального розвитку. З погляду економічного матеріалізму, економіка лежить в основі не лише права й держави, але й усіх суспільних "ідеологій": релігії, моралі, філософії, науки, літератури й мистецтва. Цим усувається думка про самостійність психіки в житті суспільства, тому економічний матеріалізм є головним антагоністом соціологічних теорій, що пояснюють громадськість із явищ, досліджуваних соціальною психологією. Головна відсіч економічному матеріалізму була дана саме з боку психологічної соціології. Незважаючи на недовгу історію, економічний матеріалізм породив велику літературу, викликав гарячу полеміку серед соціологів, істориків і публіцистів і зазнав низки змін, що зводяться до поступової відмови послідовників від первісної однобічності [15, c. 116-117].

В історії соціології ця течія залишить слід завдяки постановці питання про значення економічного фактора та розробці приватних проблем. Однак той факт, що багато послідовників відмовляються від захисту теорії в повному обсязі, свідчить про те, що економічному матеріалізму не призначено опанувати всім полем соціології. З іншого боку, ніхто з противників не заперечує її значення в науковій розробці однієї зі сторін суспільного буття, поки ця розробка не зазіхає на усунення результатів, отриманих при вивченні інших сторін життя. Не лише представники економічного матеріалізму, але й інші дослідники економічної історії вносили цінні дані в розуміння ролі економічного фактора в історії.

Загальну характеристику більшовицького підходу до економічного аналізу в той час дав історик немарксистської орієнтації Р. Ю. Віппер у книзі «Криза історичної науки» (Казань, 1921). Він підкреслював, що до революції багато російських учених віддавали данину економічному матеріалізму, зазначаючи, що світом правлять економічні фактори, а не ідеї. Та після Жовтня до влади прийшов гурт людей, які проголошують ідею важливішою за об'єктивні фактори. Їх прихід знаменує кризу старої матеріалістичної школи, торжество суб'єктивізму. Вони не бачили перепон на шляху до здійснення ідеї.

Застосування принципу матеріалізму до аналізу продуктивних сил передбачає виділення визначального елемента системи — засобів праці. Поділ продуктивних сил на особисті й речові, матеріальні й духовні з наголошенням на особистих, духовних моментах означає вичленування як основоположного елемента робочої сили, трудящих.

При дослідженні економічного явища слід керуватися принципом матеріалізму. Так, при вивченні товару спочатку аналізується його речовий зміст — споживна вартість, а з'ясуванню подвійного характеру капіталістичного виробництва передує характеристика процесу праці.

Прибічники матеріалізму виходили з визнання первинності матерії, природи, об'єктивної реальності, вважаючи свідомість лише властивістю матерії. За версією, прийнятою в радянській філософії, "у своєму розвитку філософський матеріалізм пройшов ряд істотних етапів від наївного в давнину, через механістичний і метафізичний до вищої форми – діалектичного матеріалізму" [4, c.29].

Висновки

Як зазначалося вище, при пізнанні соціально-економічних процесів застосовуються філософські принципи: матеріалізму, єдності теорії і практики, визначеності, конкретності, пізнаванності, причинності, розвитку, об'єктивності, системного підходу. Це означає, що економічна наука постійно стикається з філософськими проблемами, вирішення яких полягає в тому, щоб за допомогою філософських принципів якнайповніше розкрити сутність економічних процесів. Правильне розуміння економічної дійсності, відкриття та формулювання економічних законів можливі лише на базі філософії — діалектичного та історичного матеріалізму.

Іншими словами, на кожному етапі пізнання соціально-економічної дійсності є потреба в застосуванні філософського принципу матеріалізму. У нинішніх умовах ця потреба зумовлена необхідністю пізнання сутності нових явищ і процесів у кожній із груп країн світової спільноти: розвинутих капіталістичних, тих, що розвиваються, з перехідною економікою і соціалістичних. Проблема полягає в тому, що на рівні буденного мислення новітні процеси в кожній із цих груп країн сприймаються багатьма людьми як доказ хибності формаційного підходу до розвитку людського суспільства.

Список використаної літератури

1. Артюх С. Основи наукових досліджень: [підручник] / Українська інженерно-педагогічна академія. — Х. : УІПА, 2006. — 277с.

2. Афанасьєв А. Основи наукових досліджень: Навч. посібник / Харківський національний економічний ун-т. — Х. : ХНЕУ, 2005. — 96с.

3. Білоусова Т. Основи наукових досліджень: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Кам'янець-Подільський держ. ун-т. — Кам'янець-Подільський, 2004. — 120с.

4. Габович А. Основи наукових досліджень: Підруч. для студ. вищ. навч. закл., які навч. за напрямом "Інформаційна безпека" / Державний ун-т інформаційно-комунікаційних технологій / Володимир Олексійович Хорошко (ред.). — К. : ДУІКТ, 2006. — 174с.

5. Грищенко І. Основи наукових досліджень: Навч. посібник / Київський національний торговельно-економічний ун-т. — К. : Вид-во КНТЕУ, 2001. — 185с.

6. Ковальчук В. Основи наукових досліджень: Навчальний посібник/ Володимир Ковальчук, Лев Моїсєєв; Під наук. ред. В. О. Дроздова; М-во науки і освіти України, Акад. пед. наук України, Південний наук. центр АПН України. - 3-є вид. перероб. і доп.. - Київ: ВД "Професіонал", 2005. - 238 с.

7. Крушельницька О. Методологія та організація наукових досліджень: Навчальний посібник/ Ольга Крушельницька,. - К.: Кондор, 2003. - 189 с.

8. Малюга Н. Наукові дослідження в бухгалтерському обліку: Навчальний посібник/ Наталія Малюга,; Ред. Ф. Ф. Бутинець; М-во освіти і науки України, ЖДТУ. - Житомир: ПП "Рута", 2003. - 475 с.

9. Микитюк О. Наукові дослідження: Навчально-методичний посібник/ Олександр Микитюк, Володимир Соловйов, Світлана Васильєва,; За загальною ред. І. Ф. Прокопенка. - Харків: Скорпіон, 2003. – 77 с.

10. П’ятницька-Позднякова І. Основи наукових досліджень у вищій школі: Навчальний посібник/ Ірина П’ятницька-Позднякова,; М-во освіти і науки України. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 115 с.

11. Пілюшенко В. Наукове дослідження: організація, методологія, інформаційне забезпечення: Навчаль-ний посібник/ Віталій Пілюшенко, Ірина Шкрабак, Едвін Славенко,. - К.: Лібра, 2004. - 342 с.

12. Романчиков В. Основи наукових досліджень: Навчальний посібник/ Володимир Романчиков; Українська академія бізнесу та підприємництва. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 254 с.

13. Філіпенко А. Основи наукових досліджень: Конспект лекцій/ Антон Філіпенко,. - К.: Академвидав, 2004, 2005. - 207 с.

14. Федунець А. Методологія виконання наукового дослідження, написання, оформлення, захисту дисертації: Навчально-практичне вид./ Анатолий Федунець,. - Кіровоград: Реклама, 2001. - 297 с.

15. Цехмістрова Г. Основи наукових досліджень: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ Галина Цехмістрова,; М-во освіти і науки України, КУТЕП. - К.: Слово, 2003. - 235 с.

16. Шломчак Г. Основи наукових досліджень: Навчальний посібник/ Георгій Шломчак,; Мін-во освіти і науки України, Нац. металургійна академія України. - Дніпропетровськ: Пороги, 2005. - 161 с.