Доцільність страхування життя

Вступ

Страхування життя — це передусім турбота про майбутнє, своєрідний щит, що оберігає вас і ваших близьких від непередбачуваних обставин. Це не витрати, а інвестиція в іншу якість існування, у впевненість у завтрашньому дні та у власний добробут.

Завдяки такому страхуванню ви можете спокійно будувати плани на майбутнє для себе, своєї родини чи дітей, навіть якщо станеться щось несподіване. Це відчуття захищеності робить ваше сьогодення значно ціннішим.

Це не лише захист вашого заробітку, а й запорука того, що ви зможете зберегти ясність думки та спокій у будь-якій складній ситуації.

Головна мета такого страхування — накопичення коштів для фінансової стабільності, тому його часто називають накопичувальним. Воно суттєво відрізняється від інших ризикових видів страхування: кошти обов'язково повертаються людині — або у разі смерті застрахованої особи, або якщо вона доживає до дати, зазначеної в договорі.

1. Значення страхування життя та його необхідність

Україна вже понад сім років є незалежною державою та поступово переходить до ринкової економіки. Відбувається процес роздержавлення власності та формування нових економічних структур. У зв'язку з цим змінюється й система захисту юридичних та фізичних осіб від матеріальних втрат, спричинених стихійними лихами, нещасними випадками чи іншими ризикованими обставинами. Принципово новою має стати система накопичення коштів для належної матеріальної підтримки громадян у разі втрати працездатності, роботи або при виході на пенсію.

Сьогодні в Україні працює понад 240 страхових компаній, а також багато посередницьких та інших організацій, пов'язаних зі страховою справою. Державний контроль за дотриманням законодавства на страховому ринку здійснює спеціальний орган — Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю (Укрстрахнагляд). Вітчизняний страховий ринок ще досить молодий, проте навіть у період затяжної економічної кризи обсяги страхових послуг помітно зростають. Це підтверджується сумами надходжень страхових премій: у 2006 році страхові платежі зросли порівняно з попереднім роком на 29%, що майже в 5 разів перевищує середньорічний світовий темп приросту цього показника.

Людям властиво природне бажання захистити себе від небезпек, що загрожують життю, здоров'ю, майну. Потреба в безпеці є однією з базових, поряд із фізіологічними потребами. З розширенням інтересів людини ускладнюються й засоби її захисту.

Упродовж усієї історії людство в кожній сфері діяльності стикається з суперечностями між природою та людиною, а також між окремими суб'єктами суспільних відносин. Ці суперечності породжують несприятливі події — ризики, серед яких особливо виокремлюють стихійні лиха та нещасні випадки.

Страхування життя — це попередження, захист, безпека Вас і Вашої родини. Це не марна трата коштів; це – вкладення в нову якість життя, у впевненість, що накопичені кошти принесуть Вам статок у майбутньому.

Страхування життя додає впевненості у повноцінній реалізації Ваших планів щодо Себе, Вашої родини чи Ваших дітей, навіть, якщо трапилося непередбачуване; і ця впевненість додає відчуттям Вашого сьогоднішнього життя додаткову цінність.

Це не просто захист Вашого доходу, це те, що дозволяє не втрачати голови ні за яких несприятливих обставин.

Основна мета страхування життя – накопичити кошти для фінансової впевненості, тому таке страхування називається ще накопичувальним. Цей вид страхування принципово відрізняється від інших ризикових видів страхування, тим що кошти людині повертаються – як у випадку смерті Застрахованої особи, так і у випадку дожиття особи до дати визначеної договором.

Україна пережила найбільшу техногенну катастрофу в історії — аварію на Чорнобильській АЕС, збитки від якої перевищили 140 млрд доларів. Якщо такі катастрофи є винятком, то пожежі на виробничих, комунальних і житлових об'єктах, травми на транспорті та в побуті, забруднення довкілля та інші локальні події трапляються в нашій країні практично щодня.

Значні ризики пов'язані також із новими хворобами (наприклад, СНІД), епідеміями інфекційних захворювань, травматизмом на виробництві та в побуті. Не можна ігнорувати й ризики для юридичних та фізичних осіб, які посилюються через зростання злочинності, поширення наркоманії та алкоголізму.

Отже, сумарний вплив ризиків не зменшується. Це змушує весь світ активно шукати способи послаблення їхнього негативного впливу на життя людей.

Враховуючи ризикований характер функціонування будь-якого підприємства та життя кожної людини, існує нагальна потреба попереджати та відшкодовувати збитки, завдані ризикованими обставинами. Без цього неможливо забезпечити безперервність виробництва матеріальних благ та підтримувати належний рівень життя. Відносини, що виникають у суспільстві з цього приводу, мають об'єктивний характер і у своїй сукупності формують зміст економічної категорії "страховий захист".

Специфіка цієї категорії визначається такими ознаками: випадковістю ризику; незвичайністю заподіяної шкоди; можливістю вираження шкоди в натуральній або грошовій формі; необхідністю попередження, подолання наслідків небажаної події та відшкодування завданих нею збитків. Сутність страхового захисту полягає в нагромадженні й витрачанні грошових та інших ресурсів для здійснення заходів з попередження, подолання або зменшення негативного впливу ризиків і відшкодування пов'язаних із ними втрат.

Щоб система заходів із попередження, подолання та відшкодування втрат була реально можливою, необхідно частину валового продукту спрямовувати на створення страхового фонду суспільства.

Слід зауважити, що сукупний фонд страхового захисту не має зведеного планового чи звітного оформлення, яке характеризувало б його розмір. Не існує й спеціального органу управління цим фондом.

До фонду страхового захисту належать централізовані натуральні та грошові резерви держави, децентралізовані фонди у частині, що використовується на покриття шкоди, завданої стихійними та іншими непередбачуваними подіями (самострахування), а також фонди, створювані методом страхування. У межах цих форм страхового захисту може існувати багато видів фондів цільового призначення.

Розмір і структура фондів, що використовуються для страхового захисту юридичних і фізичних осіб, залежать від багатьох чинників. Насамперед це теоретичні концепції формування фонду, стан розвитку економіки, співвідношення між формами власності, методи залучення коштів для реалізації соціальних програм, традиції населення, міжнародні відносини тощо.

Людям природно притаманне прагнення захиститися від небезпеки втрати життя, здоров'я, житла, харчів тощо. Потреба в захисті дуже близька до первинних (фізіологічних) запитів. Зі зростанням запитів людини ускладнюються й атрибути її безпеки.

Суспільне виробництво в цілому, і особливо кожне господарське формування, а також життєдіяльність практично кожної людини об'єктивно мають ризиковий характер, що породжує систему відносин між людьми з метою попередження, подолання, зменшення руйнівних наслідків стихійного лиха та нещасних випадків.

Однією з галузей страхування є особисте страхування, що здійснюється з метою надання певних послуг як фізичним (окремим громадянам, членам їх сімей), так і юридичним особам (наприклад, страхування працівників підприємств від нещасних випадків). Ці послуги передбачають страховий захист страхувальників (застрахованих) у разі настання несприятливих подій для їхнього життя й здоров'я.

До підгалузей особистого страхування належать страхування життя (пенсій), страхування від нещасних випадків і медичне. Останні дві підгалузі в економічній літературі об'єднуються під назвою «страхування здоров'я».

Ризики, які існують при страхуванні життя, пов'язані з невизначеністю тривалості останнього для кожного окремого страхувальника. Так, коротке життя, наприклад годувальника сім'ї, породжує значні проблеми фінансового забезпечення в похилому віці.

Страхування життя передбачає відповідальність страхової компанії в разі смерті страхувальника (застрахованого) під час дії договору страхування або дожиття до певного обумовленого в договорі строку. Крім того, в договорі страхування додатково може бути обумовлена й відповідальність страховика і при дожитті застрахованої особи до певної події, наприклад одруження, народження дитини, а також у разі втрати нею здоров'я від нещасного випадку.

Як показує світовий досвід, страхування життя завжди розглядалося як вигідне вкладення грошей. Страхувальник (застрахований) за договором страхування життя може розраховувати на страхову суму або пенсію у разі дожиття до закінчення договору, що є засобом накопичення коштів. Страхування життя може бути й захистом спадщини страхувальника, оскільки дає йому змогу передбачити наслідки своєї смерті для близьких і визначити частку спадщини, що призначається кожному з них. Отже, страхування життя сприяє полегшенню передачі майна, створенню грошових фондів для різних цілей (наприклад, витрат на успадкування або поховання).

2. Чи потрібне страхування життя?

Страхування життя — один із центральних видів страхування, що має велике соціально-політичне значення. Майже в усіх промислово-розвинутих країнах воно є перевіреним і популярним інструментом для індивідуального забезпечення в старості та для сім'ї померлого. Таким чином, добровільне страхування життя, безперечно, є найважливішим механізмом добровільного забезпечення в старості. Також і в більшості країн Центральної та Східної Європи, які реформуються, страхування життя набуває все більшого значення.

Страхування життя в усьому світі — один із найбільш ефективних інструментів вирішення соціальних проблем. У багатьох країнах склалася система взаємодоповнюючого соціального захисту населення: державне соціальне забезпечення, групове страхування співробітників підприємств, індивідуальне страхування. Страхові виплати за договорами страхування життя й пенсійного страхування становлять основну частину валового доходу населення пенсійного віку в багатьох країнах світу. Крім вирішення соціальних проблем, довгострокове страхування життя є потужним джерелом інвестицій в економіку, оскільки воно дозволяє акумулювати значні фінансові ресурси населення, які, на відміну від банківських ресурсів, носять довгостроковий характер. Вирішення проблеми соціального захисту за рахунок страхування перевірено часом і стимулюється державою, оскільки зменшує кількість людей, які залежать від підтримки держави.

Сучасний період розвитку української держави, починаючи з 1991 року, характеризується зародженням, формуванням та розвитком незалежного страхового ринку в Україні. Це період інтенсивної появи страхових компаній, період поділу страхового ринку, який раніше монопольно належав Держстраху. Зрозуміло, що для успішного розвитку страхової діяльності потрібні не лише самі страхові компанії, а, як у розвинених суспільствах, нормативно-правова база, управлінські інститути, досвід і навички роботи в умовах цивілізованої конкуренції, професійна освіта, довіра страхувальників до страховика (позитивна страхова психологія).

На жаль, ці чинники в Україні були майже відсутні: законодавство часів Держстраху, управлінська вертикаль постійно переходила від одних структур до інших, недотримання певних правил та норм роботи на страховому ринку, недостатній рівень професійної освіти працівників новостворених компаній, а інколи й відсутність навіть глибокого розуміння самої суті страхування. Як наслідок, з'являлись страхові компанії, що працювали лише на відмиванні брудних грошей, на схематичних принципах, компанії-одноденки, що працювали без відповідальності і можливості надати страховий захист тим, хто вкладав гроші у страхові поліси. Ускладнювала ці процеси ще й фінансова нестабільність, яка доповнила негативне ставлення до страхування громадян, тобто ще більше доповнила негативом страхову психологію, яка формувалась у суспільстві після знецінення коштів, що були вкладені в страхові поліси Держстраху.

Тому можна з упевненістю сказати, що негативна страхова психологія процвітає нині в українському суспільстві, процвітає недовіра до страхових компаній, небажання, а зачасту й економічна неможливість громадян забезпечити собі соціальні гарантії. Це є ті головні стримуючі фактори, що не дають і не створюють нормальних умов для розвитку важливого економічного механізму — страхування.

За умов позитивного загальноекономічного розвитку в Україні та посилення інтересу до приватного забезпечення в старості, здається, прийшов час, коли необхідно прискорити також і розвиток страхування життя шляхом покращення рамкових умов. Завдяки новим рамковим умовам у сфері страхового права та новій організації контролю на правовому та організаційному рівнях уже були зроблені перші важливі кроки, які сприяли розвитку та посиленню ринку страхування життя.

Однак і в цій сфері має бути ще багато зроблено, оскільки страхова справа загалом і страхування життя зокрема тісно пов'язані з усіма важливими секторами економіки та соціальної політики. Тому необхідно ретельно узгоджувати заходи щодо посилення приватного пенсійного забезпечення через страхування життя з усіма важливими аспектами та діючими особами.

Висновки

Страхування життя пов'язане з наступними ризиками: смерть страхувальника (застрахованої особи); тимчасова і постійна втрата працездатності; закінчення трудової діяльності у зв'язку з виходом на пенсію за віком; дожиття страхувальника до закінчення терміну страхування або обумовленого договором віку. Настання цих подій, крім останньої, може суттєво знизити сімейний дохід страхувальника, і у зв'язку з цим виплата відповідних сум за особистим страхуванням є матеріальною підтримкою для сім'ї у важкі періоди життя.

Імовірність настання таких випадків у житті сприяє розвитку відповідних видів страхування. Важливими моментами визначення поняття «нещасний випадок» є раптовість та короткочасність його для застрахованого.

Змішане страхування життя — найбільш розповсюджений вид страхування, бо до ризику дожиття до закінчення терміну страхування можуть бути приєднані й інші ризики, пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю страхувальника.

Страхування дітей дозволяє забезпечити інтереси дитини (застрахованої особи). При цьому виді страхування страхувальниками виступають батьки або інші родичі дитини, а застрахованими — діти. Умови страхування не вимагають документального підтвердження ступеня споріднення страхувальника і дитини. На користь однієї дитини може бути укладено декілька договорів одним чи різними страхувальниками.

Страхування рент здійснюється з метою отримання додаткового доходу в обумовлені терміни або довічно шляхом виплати ренти на накопичену суму.

Страхування на випадок смерті гарантує виплату відповідної суми у випадку смерті страхувальника.

Список використаної літератури

1. Внукова Н. Страхування : Навч.-метод. посібник/ Наталія Внукова, Віталій Успаленко, Людмила Временко,; За заг. ред. Н. Внукової. -Харків: Бурун Книга, 2004. -371 с.

2. Клапків М. Страхування/ Михайло Клапків,. -Тернопіль: Економічна думка: Карт-бланш, 2002. -570 с

3. Охріменко О. Страхування: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ Оксана Охріменко,; Ред. Т.Ю. Ходирева; Київський ун-т туризму, економіки і права. -К.: Вища школа, 2003. -257 с.

4. Плиса В.Й. Страхування: Навч. посібник. – К.: «Каравела». – 2006.- 392 с.

5. Страхування : Навч.-метод. посібник/ За заг. ред. О.О.Гаманкової; М-во освіти і науки України; КНЕУ. -К.: КНЕУ, 2000. -117 с.

6. Страхування: Підручник/ Керівник авт. колективу і наук. ред. Семен Осадець,; М-во освіти і науки України, КНЕУ, Українська фінансово-банківська школа. -2-е вид., перероб. і доп.. -К.: КНЕУ, 2002. -599 с.

7. Страхування: залучення польського досвіду : (Збірник довідкових матеріалів та нормативних актів)/ Ред. А. А. Гриценко; Всеукр. благодійний фонд "Громадянська енергія". -К., 2003. -157 с.