Дослідження інформаційної сфери в системі соціальних наук

На сучасному етапі суспільного розвитку дедалі вагомішою стає роль інформаційної сфери. Вона охоплює інформацію, інфраструктуру для її обігу, суб'єктів, що займаються збором, обробкою, поширенням та застосуванням даних, а також механізми регулювання суспільних відносин, що виникають у цьому контексті. Ця сфера виступає системоутворювальним чинником функціонування соціуму та безпосередньо впливає на політичну, економічну, оборонну та інші складові безпеки країни. Рівень національної безпеки значною мірою визначається станом захищеності інформаційного простору, і з розвитком технологій ця взаємозалежність лише посилюватиметься.

Інформаційна безпека держави трактується як стан захищеності її національних інтересів в інформаційній галузі, що формуються на основі збалансованих інтересів особи, суспільства та держави.

Для особистості інтереси в інформаційній сфері реалізуються через забезпечення конституційних прав на доступ до даних, їх використання для законної діяльності, фізичного, інтелектуального та духовного розвитку, а також через захист відомостей, що гарантують особисту безпеку.

Суспільні інтереси в цій сфері полягають у гарантуванні інтересів особистості, зміцненні демократичних засад, побудові правової соціальної держави, підтриманні суспільної злагоди та духовному оновленні країни.

Державні інтереси в інформаційній сфері спрямовані на створення умов для стабільного розвитку інформаційної інфраструктури, реалізацію конституційних прав громадян щодо отримання та використання інформації задля забезпечення непорушності конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності, політичної та економічної стабільності, зміцнення законності, правопорядку та розвитку взаємовигідного міжнародного співробітництва.

Саме на основі цих національних інтересів визначаються стратегічні та поточні завдання внутрішньої і зовнішньої політики щодо забезпечення інформаційної безпеки.

Можна виокремити чотири ключові складові національних інтересів держави в інформаційній сфері.

Перша складова стосується дотримання конституційних прав і свобод громадян у сфері отримання та використання інформації, духовного оновлення країни, збереження суспільних цінностей, традицій патріотизму, гуманізму, культурного та наукового потенціалу. Для цього необхідно: підвищувати ефективність застосування інформаційної інфраструктури задля суспільного розвитку та консолідації; вдосконалювати систему формування, зберігання та використання інформаційних ресурсів, що є основою науково-технічного і духовного потенціалу; гарантувати громадянам право на вільний пошук, отримання, передачу та поширення інформації законними способами, а також доступ до достовірних даних про стан довкілля; забезпечувати право на особисту і сімейну таємницю, таємницю листування та переговорів, захист честі, гідності та доменного імені; удосконалювати правове регулювання у сфері інтелектуальної власності та обмеження доступу до конфіденційної інформації; гарантувати свободу масової інформації та заборону цензури; протидіяти пропаганді соціальної, расової, національної чи релігійної ворожнечі; встановити заборону на збір та поширення даних про приватне життя без згоди особи.

Друга складова передбачає інформаційне забезпечення державної політики, що включає доведення до громадян та міжнародної спільноти достовірної інформації про політику держави, її офіційну позицію щодо суспільно важливих подій, а також забезпечення доступу до відкритих державних інформаційних ресурсів. Для цього слід зміцнювати державні ЗМІ, розширювати їхні можливості щодо оперативного інформування населення та іноземців, активізувати формування відкритих державних ресурсів та підвищувати ефективність їх використання.

Третя складова пов'язана з розвитком сучасних інформаційних технологій та вітчизняної інформаційної індустрії, включаючи виробництво засобів інформатизації, телекомунікацій і зв'язку, забезпечення внутрішнього ринку власною продукцією та її вихід на світовий рівень, а також накопичення, збереження та ефективне використання національних інформаційних ресурсів. Лише на цій основі можливе створення наукомістких технологій, технологічне переозброєння промисловості та примноження наукових досягнень. Держава має посісти гідне місце серед світових виробників мікроелектроніки та комп'ютерної техніки. Для цього необхідно: розвивати інфраструктуру єдиного інформаційного простору; удосконалювати вітчизняну індустрію інформаційних послуг; виробляти конкурентоспроможні засоби інформатизації та зв'язку, розширюючи міжнародну кооперацію; забезпечувати державну підтримку фундаментальних і прикладних досліджень у цих галузях.

Четверта складова спрямована на захист інформаційних ресурсів від несанкціонованого доступу та забезпечення безпеки інформаційних і телекомунікаційних систем, як діючих, так і тих, що створюються на території країни. З цією метою потрібно: підвищувати безпеку інформаційних систем, зокрема мереж зв'язку, систем органів державної влади, фінансово-кредитної та банківської сфер, систем управління військами та екологічно небезпечними виробництвами; розвивати вітчизняне виробництво апаратних і програмних засобів захисту інформації та методів контролю за їх ефективністю; забезпечувати захист державної таємниці; розширювати міжнародне співробітництво у сфері безпечного використання інформаційних ресурсів та протидії загрозам інформаційного протиборства.

Список використаних джерел

1. Ліпкан В. А. Інформаційна безпека України в умовах євроінтеграції: Навчальний посібник. - К.: КНТ, 2006. - 279 с.
2. Почепцов Г. Г. Інформаційна політика: Навчальний посібник. - К.: Знання, 2006. - 663 с.
3. Яременко О. Інформаційна сфера в Україні як об'єкт правового регулювання // Підприємництво, господарство і право. - 2006. - № 1. - С. 80-83