Доповнюваність, подільність та інтенсивність, як фактори виробництва

Вступ

Мікроекономічна теорія виробництва досліджує закономірності, за якими ресурси перетворюються на готову продукцію в межах окремого підприємства. Центральним інструментом цього аналізу виступає виробнича функція, на основі якої будуються функції витрат. Зрештою, ця теорія дає змогу зрозуміти, як за технологічних обмежень, що задаються виробничою функцією, розв'язується задача максимізації прибутку або мінімізації витрат.

Різноманітність видів факторів виробництва пояснюється широким спектром виробничої діяльності людини в різних галузях, підгалузях, сферах та регіонах. Так, існують засоби виробництва, призначені для сільського господарства, промисловості чи окремих її напрямів, як-от легка промисловість або машинобудування. Працівники як фактор виробництва можуть бути задіяні як у матеріальному виробництві, так і в духовній сфері, працювати в різних куточках країни. Така велика кількість видів факторів є об'єктивною основою для суспільного поділу праці.

1. Доповнюваність, подільність та інтенсивність, як фактори виробництва

Фактори виробництва мають чітко визначену природу. Вони представлені, з одного боку, засобами виробництва (речовий фактор), а з іншого — безпосередніми виробниками (особистий фактор), які володіють здатністю до праці, включно з підприємницькою діяльністю, що реалізується у взаємодії із засобами праці.

У цьому матеріалі одним із найуживаніших понять буде «фактор виробництва» або просто «фактор». Ми розглядатимемо побудову кривої попиту на фактори, досліджуватимемо механізми ціноутворення на відповідних ринках, аналізуватимемо розподіл доходів між власниками факторів — тобто виконуватимемо з факторами та їхніми ринками безліч різноманітних операцій.

Спершу звернімося до етимології (науки про походження слів) і спробуймо згадати слова, споріднені з терміном «фактор». Хтось, імовірно, пригадає англійське «factory» (фабрика), хтось, особливо якщо колись цікавився математикою, згадає «факторіал». Але, найімовірніше, більшості спаде на думку слово «факт» — тобто реальна, невигадана подія чи явище. Виявляється, «факт» походить від латинського «factum» — «зроблене, те, що відбулося». Наш «фактор» справді є близьким родичем «факту»: латинське «factor» означає «той, хто робить, виробляє».

В економічній науці фактори виробництва — це все те, що, беручи участь у виробничому процесі, створює товари та послуги. Що саме? Економісти початку XIX століття зазвичай виокремлювали три фактори: землю, працю та капітал. Цю концепцію легко зрозуміти на прикладі будь-якої, навіть найпростішої, діяльності. Для риболовлі, наприклад, потрібно, по-перше, щоб у водоймі була риба («земля»), по-друге, щоб хтось умів її ловити («праця»), і, по-третє, щоб існували відповідні знаряддя — вудка, сітка чи човен. Тож якби економісти взялися аналізувати відоме прислів'я «без труда не виловиш і рибку зі ставка», воно видалося б їм неповним. Адже для успішного лову, окрім праці, потрібні ще й вудка, і ставок (до того ж із рибою). Найсміливіші з них могли б зауважити, що в місцевості, де виникло це прислів'я, праця була дефіцитнішим фактором, ніж водойма, інакше воно звучало б інакше, наприклад: «скільки не закидай вудку в пісок, рибку не впіймаєш».

Варто зазначити, що серед факторів виробництва немає головних чи другорядних. Участь кожного з них є однаково необхідною, і всі вони взаємодоповнюють один одного у виробничому процесі [9, c. 129-130].

Особистий та речовий фактори набувають суспільного характеру, коли виступають не як окремі, а як сукупні елементи. Індивідуальні фактори, як і індивідуальне виробництво, певною мірою є абстракцією. У суспільному вимірі індивідуальні фактори обох типів (засоби виробництва та робоча сила) перетворюються на сукупну робочу силу та сукупні засоби виробництва. Сукупний фактор виробництва є однотипним, але багатовидовим. Збільшення різноманітності видів фактора не змінює його типу, проте свідчить про розвиток його суспільного характеру, оскільки ускладнює та примножує зв'язки між різновидовими факторами одного типу (речового чи особистого). Між індивідуальним та сукупним факторами виникають відносини як єдності, так і відчуження.

У короткостроковому періоді частина факторів виробництва є постійною, і обсяг їх використання змінити неможливо. Це означає, що еластичність обсягу випуску не може суттєво змінюватися. Карта ізоквант слугує основою для вибору серед наявних варіантів організації виробництва в межах короткого періоду. При аналізі двох факторів постійним зазвичай виступає або праця, або капітал. Важливо пам'ятати, що виробнича потужність у короткостроковому періоді не може бути змінена.

Окремим важливим питанням є взаємозамінність ресурсів у виробничій функції. Економісти розробили кілька видів виробничих функцій, які описують замінність ресурсів. Одна з них — виробнича функція з постійними коефіцієнтами, де ресурси сполучаються у фіксованому співвідношенні. Такі фіксовані пропорції факторів (стале співвідношення капітал-праця) характерні для виробничого процесу, що описується цією функцією. Ізокванта в цьому випадку має форму прямого кута, сторони якого паралельні осям координат. Оскільки фіксоване співвідношення є ключовою характеристикою аналізу «витрати-випуск», розробленого В. Леонтьєвим, така крива часто називається ізоквантою Леонтьєва [2, c. 128-129].

Під час аналізу рівноваги на ринку окремого товару раніше враховувалися лише попит і пропозиція саме цього товару, без урахування ситуації на інших ринках. Однак попит на товар залежить не тільки від його ціни, а й від цін на товари-субститути та комплементи. Так само пропозиція залежить від цін на всі ці товари та виробничі ресурси. Очевидно, що порушення рівноваги на одному ринку впливає на багато інших, що, своєю чергою, може вплинути на початковий ринок. Питання лише в масштабі таких впливів. Іноді вони настільки незначні, що їх можна ігнорувати без суттєвої шкоди для аналізу, а іноді їх урахування є обов'язковим.

Існують два підходи до проблеми економічної рівноваги. Перший — аналіз часткової рівноваги, коли розглядаються один або кілька ринків ізольовано від решти економіки. Другий — аналіз загальної рівноваги, коли досліджується вся економічна система з її внутрішніми зв'язками та взаємними впливами. Вибір методу залежить від мети дослідження та конкретної ринкової ситуації.

Припустімо, що з певних причин зросла ціна картоплі. З позицій часткової рівноваги (за інших рівних умов) попит на неї має впасти, і зазвичай так і відбувається. Але чи завжди? Якщо ціни на інші продукти харчування зростуть ще більше, попит на картоплю може навіть збільшитися. До того ж виробники можуть використати свої землі не для вирощування картоплі, а для інших, відносно вигідніших культур.

Водночас зростання доходів виробників картоплі призведе до збільшення їхнього попиту як на виробничі ресурси (наприклад, картоплезбиральні комбайни), так і на споживчі товари (одяг, меблі тощо). Це спричинить зростання цін на ці товари та доходів їхніх виробників. До чого це призведе? Відповісти на ці та подібні питання можна лише в рамках аналізу загальної економічної рівноваги.

Проте, як правило, вивчення конкретного ринку можна успішно проводити з позицій часткової рівноваги, аналізуючи один або кілька тісно пов'язаних ринків. Такий підхід необхідний для розуміння суті процесів на даному ринку, не ускладнених змінами загальної економічної ситуації.

Водночас методи загальної рівноваги є єдино можливими, коли йдеться про вплив загального зростання цін, підвищення заробітної плати та інших процесів, що однаковою мірою зачіпають усі сектори економіки [6, c. 118-119].

Для аналізу споживчих уподобань використовуються криві байдужності.

Розглянемо два особливі випадки конфігурації кривих байдужності. Багато товарів перебувають між собою у відносинах взаємозамінності чи взаємодоповнюваності з погляду споживача. Взаємозамінними називаються товари, що задовольняють однакові або подібні потреби, тому споживач може обрати один із них (наприклад, сигарети різних марок). Товари, які споживаються разом (сірники та сигарети), називаються взаємодоповнюваними. Представимо криві байдужності для двох крайніх випадків: повної взаємозамінності (коли споживачеві байдуже, які сигарети купувати) та жорсткої взаємодоповнюваності (коли сірники використовуються лише для куріння).

У випадку повної взаємозамінності два товари сприймаються як один, і крива байдужності вироджується в пряму лінію (мал. 1), тобто гранична норма заміни стає постійною. При жорсткій взаємодоповнюваності (мал. 2) кожному рівню задоволення відповідає лише одна комбінація товарів. Збільшення кількості одного товару без збільшення іншого не змінює корисності для споживача (гранична норма заміни дорівнює нулю).

Взаємозв'язок між попитом на товар та його ціною визначається корисністю товару для споживача. Раніше вважалося, що корисність залежить лише від кількості придбаних одиниць даного товару. Однак у реальності попит на один товар залежить від намірів щодо придбання інших товарів не лише через обмежений бюджет (чим більше витрачено на яблука, тим менше залишається на книги), а й через корисність (чим більше куплено яблук, тим менше потрібно груш). Іншими словами, споживач має обирати оптимальний набір кількох (а в ширшому сенсі — усіх) товарів, причому скорочення споживання одного товару може компенсуватися збільшенням споживання іншого без зниження загальної корисності набору.

Проблема вибору оптимального набору товарів привела до виникнення в економічній науці методу кривих байдужності, який буде проілюстровано на прикладі двох товарів.

Уявімо, що споживачеві потрібно обрати певну комбінацію двох товарів. Будь-який акт вибору має дві сторони: бажання (що визначаються смаками та вподобаннями) і можливості (доступність товарів для споживача) [8, c. 116-119].

Висновки

У дослідженні факторів виробництва застосовуються кілька припущень:

• припущення абсолютної необхідності основних факторів: якщо хоча б один вид ресурсу відсутній, виробництво неможливе;
• припущення монотонності: додаткове використання будь-якого фактора сприяє збільшенню обсягів випуску продукції;
• припущення взаємозамінності основних факторів виробництва: певну кількість одного фактора можна замінити відповідною кількістю іншого. З цією властивістю пов'язана проблема вибору технології для кожної фірми. Згідно з теорією факторів виробництва, у створенні продукту та його вартості рівноправно беруть участь усі фактори виробництва.

Кожному фактору приписується власна продуктивність, тобто здатність створювати свою частку продукту. Після реалізації виробленої продукції власники кожного фактора, відповідно до його продуктивності, отримують свою частку доходу у вигляді заробітної плати, прибутку або ренти.

Список використаної літератури

1. Андреюк Н. Мікроекономіка: Навч. посібник для студ. вузів/ Наталія Андреюк,. - К.: Кондор, 2004. – 174 с.
2. Базілінська О. Мікроекономіка: Навчальний посібник/ Олена Базілінська, Оксана Мініна; За ред. Олени Базілінської; М-во освіти і науки України. - 2-ге вид., перероб. і доп.. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 349 с.
3. Ватаманюк Остап З. Мікроекономіка: Навч. посіб.. — Л. : Інтелект-Захід, 2004. — 176с
4. Вініченко І. І. Мікроекономіка: Навч. посібник для студ. вузів/ І. І. Вініченко, Н. В. Дацій, С. О. Корецька; М-во освіти і науки України, ГУ "ЗІДМУ". - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 265 с.
5. Гончарова Н.М. Мікроекономіка: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Міжрегіональна академія управління персоналом. — К. : МАУП, 2005. — 304 с.
6. Горобчук Т. Мікроекономіка: Навчальний посібник/ Тетяна Горобчук,; М-во освіти і науки України, Житомирський інженерно-технологічний ун-т. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 271 с.
7. Задоя А. Мікроекономіка: Курс лекцій та вправи: Навч. посібн./ Анатолій Задоя,. - К.: Знання, 2001. - 211 с.
8. Кириленко В. Мікроекономіка: Навчальний посібник для економ. спец. студ. вузів/ Володимир Кириленко,. - К.: Таксон, 2003. - 334 с.
9. Косік А. Мікроекономіка: Навчальний посібник/ Алла Косік, Галина Гронтковська,; М-во освіти і науки України. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 415 с.
10. Лісовицький В. Мікроекономіка: Навчальний посібник/ Володимир Лісовицький,. - 3-є вид., доп. та переробл.. - К.: Кондор, 2007. - 163 с.
11. Мікроекономіка: Опорний конспект лекцій/ В.Базилевич, В.Лук'янов, Н.Писаренко, Н.Квіцинська; М-во освіти України, Київ. держ.торг.-екон. ун-т. - К.: Четверта хвиля, 2001. - 246 с.