Вступ.

1. Показники доходів домогосподарств.

2. Показники витрат домогосподарств.

3. Місце домогосподарства в обігу товарів, ресурсів і доходу.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

За останнє десятиліття, відколи Україна здобула незалежність і розпочала ринкові перетворення, економічна ситуація в країні зазнала кардинальних змін. Ці трансформації помітні не тільки на макрорівні, у загальнодержавному масштабі, а й на мікрорівні — у кожному окремому домогосподарстві. Не применшуючи значення аналізу макроекономічних показників, варто зауважити, що справжній успіх реформ можна констатувати лише тоді, коли позитивні зрушення відчуває кожна родина, кожне домогосподарство.

Ринкові відносини — це відносини купівлі-продажу між такими суб'єктами, як домогосподарства, підприємства, фінансовий сектор, держава та зовнішньоекономічний сектор (закордон).

Ключова роль у цих відносинах належить домогосподарствам (домашнім господарствам).

Домашнє господарство — це економічно відокремлена група осіб, яка самостійно формує свій дохід і самостійно здійснює витрати. Воно, як правило, збігається із сім'єю, що має такі ознаки. Наприклад, якщо дві чи три сім'ї (батьки, сини, внуки) проживають разом і ведуть спільне господарство, вони утворюють одне домогосподарство. Якщо ж ці сім'ї розділилися на окремі суб'єкти, які самостійно господарюють, то це вже два чи три домогосподарства.

1. Показники доходів домогосподарств

Економіка функціонує завдяки домогосподарствам і для домогосподарств. Вони є головними споживачами кінцевої продукції, саме для них виробляються предмети споживання, що задовольняють людські потреби. Отже, домогосподарства — основні покупці на ринку. Водночас вони виступають і продавцями, але не готової продукції, а ресурсів, з яких виготовляються товари та послуги. Тобто домашнє господарство — це первинний елемент економіки, що складається з однієї чи більше осіб, які ведуть спільне господарство та виконують такі функції: забезпечення економіки факторами виробництва; використання отриманих коштів для поточного споживання товарів і послуг та заощаджень з метою задоволення своїх потреб [6, c. 107-110].

В Україні, якщо виходити з середнього складу сім'ї у три особи, налічується близько 16 млн домогосподарств.

Не варто ототожнювати поняття «домогосподарство» та «сім'я». Термін «домогосподарство» тісніше пов'язаний із територіальними межами окремої господарської одиниці, охоплює членів, які не обов'язково є родичами, і передбачає наявність внутрішніх економічних відносин власності та виробничих відносин (якщо вони існують). У ринковій економіці домогосподарства виконують дві основні функції: постачальника економічних ресурсів та основної витратної групи в національному господарстві.

В економічній системі суспільства домогосподарства, безумовно, є отримувачами доходів. Важливо проаналізувати такі основні джерела їхніх доходів, як заробітна плата, відсотки на вкладений капітал, доходи від інвестиційних товарів, дивіденди, плата за надані кредити, доходи від особистого підсобного господарства тощо. Для систематизації цих джерел в економічній літературі використовуються дві класифікації розподілу доходів: функціональний та особистий розподіл.

Вивчаючи розподіл доходів, слід звернути увагу на таку особливість ринкової економіки, як нерівномірність розподілу. Необхідно розглянути сутність категорій прожитковий мінімум, оптимальний споживчий бюджет, мінімальний споживчий бюджет, трансфертні платежі [16, c. 31-33].

Отримавши доходи, кожне домогосподарство їх витрачає. Тому аналіз доходів неможливий без розгляду витрат. Отриманий дохід спрямовується у двох основних напрямах: споживання та заощадження. Студенту важливо засвоїти сутність цих категорій та розглянути їхню структуру.

Зрозуміти закономірності поведінки суб'єктів на ринку допомагає аналіз таких понять: ефект доходу, ефект заміщення, закон спадної граничної корисності, правило максимізації корисності, бюджетні лінії, криві байдужості.

З'ясувавши сутність категорії «домогосподарство», джерела доходів та напрями витрат, важливо визначити місце домогосподарств в економічній системі. Насамперед, вони є важелем встановлення економічної рівноваги. У цьому контексті слід проаналізувати рівність інвестицій і заощаджень, сукупних витрат і вартості виробленого продукту, попиту і пропонування. Домогосподарства мають надзвичайно важливе значення, оскільки разом формують сукупний попит, який орієнтує всю ринкову систему. Їхня роль у державі визначається статусом постачальників ресурсів: робочої сили, капіталу, грошей, готових товарів для задоволення особистих і суспільних потреб.

Сьогодні інтерес до вивчення діяльності домогосподарств зростає, оскільки їхнє значення в економіці постійно посилюється. В Україні, наприклад, значно збільшилася їхня частка у валовому внутрішньому продукті [12, c. 7-9].

Цікаво було б, вивчаючи цю тему, розглянути статистичні дані, які б допомогли зробити висновок про джерела доходів громадян України, їхню диференціацію та дістати уявлення про державне регулювання цього значного сектору економіки.

В економічній теорії вважається, що основними власниками ресурсів (капіталу, землі, праці та підприємницької здатності) є домогосподарства. Насамперед, вони — власники ресурсу праця, тобто робочої сили. Адже всі члени сім'ї працездатного віку мають здатність до праці і можуть використовувати її у виробництві. У розвинутих ринкових відносинах, коли широкого розмаху набуває приватна власність, домогосподарства є власниками й інших ресурсів: капіталу, землі тощо. В Україні в процесі роздержавлення та приватизації з'являються домогосподарства — власники фірм, землі, техніки, обладнання. Як власники ресурсів, вони виносять їх на ринок, продають тим, хто використовуватиме їх у господарській діяльності, а взамін отримують плату, або дохід. Дохід від постачання робочої сили називають заробітною платою. Дохід від надання матеріальних ресурсів — сировини і капітального обладнання — називають рентним доходом або доходом у вигляді процентів. Дохід від реалізації підприємницької здатності називають прибутком [3, c. 126].

Як зазначено вище, доходи домогосподарства отримують від реалізації на ринку основних ресурсів — праці, капіталу, землі та підприємницької здатності.

Існують два підходи до цієї проблеми:

1. Функціональний, який показує, як грошовий дохід домогосподарств розподіляється на заробітну плату, ренту, процент і прибуток. Сукупний дохід розподіляється відповідно до функції, яку виконує одержувач. Заробітна плата виплачується за працю (найманим працівникам), рента і процент — за ресурси, що перебувають у власності та передаються в тимчасове користування. У США доходи за функціональною ознакою розподіляються приблизно так:

Заробітна плата — 73%

Доходи власників — 8%

Прибуток корпорацій — 8%

Процент — 10%

Рента — 1%

Усього — 100%

Як бачимо, найважливішим джерелом доходів домогосподарств є заробітна плата, що виплачується робітникам і службовцям підприємствами та організаціями, де вони працюють.

2. Особистий підхід — спосіб, згідно з яким сукупний дохід суспільства розподіляється між окремими домогосподарствами. На практиці розподіл доходу оцінюється так: усі домогосподарства (сім'ї) поділяються на п'ять рівних за чисельністю груп (по 20%). Групи такі: найбідніша, далі заможніші, і до п'ятої групи потрапляють найбагатші. У США найбідніша група отримує близько 4,6% доходів, друга, третя та четверта групи — відповідно 10,8%, 16,9% та 24,1%. А найбагатші (п'ята група) отримують 43,7% усіх доходів суспільства [2, c. 6].

Для оцінки цього явища використовують криву Лоренца. Якби всі групи отримували частку доходів відповідно до чисельності, то була б рівність, і крива Лоренца виглядала б як бісектриса. Однак на 20% найбідніших сімей припадає лише 4,6% доходів, на 40% сімей — 4,6% + 10,8% = 15,4%, на 60% населення — 15,4% + 16,9% = 32,3%, на 80% — 32,3% + 24,1% = 56,4%. І на 100% сімей — 100% доходів: 56,4% + 43,7% = 100% (приблизно).

Проблеми рівності та нерівності в розподілі доходів серед домогосподарств детально розглядатимуться в наступних темах курсу. Тут же зауважимо, що доходи домогосподарства отримують не лише від продажу виробничих ресурсів, а й у вигляді соціальних трансфертів — пенсій, соціальних допомог тощо, а також доходів від особистих підсобних господарств, індивідуальної трудової діяльності та інших.

Останнє, звичайно, стосується насамперед колишніх постсоціалістичних країн, у тому числі й України.

Про нерівномірність доходу від реалізації ресурсу праця в Україні свідчать дані щодо рівня заробітної плати в різних галузях економіки. Зокрема, у листопаді 2005 р. найбільшу номінальну заробітну плату в 694 грн отримували працівники авіаційного транспорту, трохи нижчу — 638 грн — працівники морського транспорту та 624 грн — працівники банківських установ, тоді як найменша заробітна плата була у працівників культури — 127 грн, соціального забезпечення — 128 грн, охорони здоров'я — 143 грн, освіти — 166 грн.

Оплата в найбільш оплачуваних галузях перевищувала середньореспубліканський рівень (258 грн) у 2,69–2,42 разу, оплата в найменш оплачуваних галузях становила лише 49,3%–55,8%. Таким чином, різниця між найвищою і найнижчою оплатою праці становила більше ніж п'ять разів [3, c. 62-64].

Доходи домогосподарств характеризуються такими основними показниками:

• грошові доходи домогосподарства, які складаються з суми грошових та натуральних (у грошовій оцінці) надходжень, отриманих домогосподарством як на регулярній основі, так і разово, у вигляді оплати праці, доходів від підприємницької та самостійної трудової діяльності, доходів від власності, надходжень від продажу нерухомості, майна, продукції особистого підсобного господарства, худоби, продуктів, отриманих у порядку самозаготівель, а також соціальних допомог, пенсій, стипендій, грошових допомог, інших грошових доходів;

• загальні доходи домогосподарства включають грошові доходи, вартість спожитої продукції, отриманої з особистого підсобного господарства або в порядку самозаготівель (за винятком матеріальних затрат на її виробництво), вартість подарованих домогосподарству продуктів харчування, суму пільг та субсидій на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, на придбання скрапленого газу, твердого, рідкого палива, а також суму пільг на оплату санаторно-курортних путівок, послуг міжміського транспорту та зв'язку;

• сукупні ресурси домогосподарства, які складаються із загальних доходів, використаних заощаджень, приросту позик, кредитів, взятих домогосподарством, а також повернених домогосподарству боргів. Цей показник відображає потенційні ресурси домогосподарства, отримані у відповідному періоді, незалежно від джерел їх надходження [5, c. 386].

2. Показники витрат домогосподарств

Домогосподарства виступають як основні витрачальники доходів. Частина доходів домогосподарств надходить державі у вигляді індивідуальних податків (податків із доходів громадян), а залишок розподіляється на особисте споживання та особисте нагромадження. У США особисті податки становлять близько 15%, видатки на особисте споживання — 82% і особисте нагромадження — 3–4% усіх доходів домогосподарств.

Як бачимо, основна частина витрат домогосподарств пов'язана з особистим споживанням. Споживацька поведінка домогосподарства визначається такими особливостями:

— домашнє господарство виступає єдиним економічним суб'єктом і реалізує свої потреби як єдине ціле, єдиний споживач;

— допускається, що домашнє господарство, отримуючи доходи від продажу послуг факторів виробництва, витрачає їх повністю (після сплати податків) на споживання та заощадження;

— вважається, що домашнє господарство може споживати всі споживчі блага, які на даний момент виробляються; ці блага уявляються нескінченно подільними, і є повна інформація про їхні споживчі властивості.

Споживач (домогосподарство) ставиться в умови економічного вибору: йому потрібно розподілити свої доходи між різними благами, що задовольняють його потреби. При придбанні благ він повинен отримати набір максимальної корисності.

У мікроекономіці та макроекономіці детальніше розглядається споживацький вибір домогосподарства та споживання як макроекономічна категорія.

Тут ми зупинимося лише на найзагальніших поняттях, що характеризують домогосподарство як споживача вироблених у суспільстві благ [2, c. 75-76].

По-перше, споживчі витрати домогосподарств складаються з:

1. Витрат на придбання товарів тривалого користування;

2. Витрат на придбання товарів нетривалого користування;

3. Витрат на послуги.

Про структуру витрат на особисте споживання домогосподарств у США свідчить таблиця:

Як видно з таблиці, у розвинутих країнах більше половини споживчих витрат домогосподарств становлять витрати на послуги.

По-друге, поведінка споживача (домогосподарства) на ринку визначається збігом його бажань із можливостями. Бажання може бути описане кривою байдужості, тобто лінією, що відображає набори товарів однакової корисності. Можливість може бути представлена бюджетною лінією, яка відображає різні комбінації продуктів X та Y, що можуть бути придбані споживачем за фіксованого обсягу його доходу та незмінних цін. Величина оптимального набору товарів знаходиться в точці дотику E кривої байдужості з бюджетною лінією (рис. 2).

По-третє, при купівлі одного товару X споживач (домогосподарство) розподіляє свій дохід I між витратами на придбання певної кількості цього товару X — X1 за ціною Px і витратами на решту товарів: I = X • Px = C; таким чином, дохід домогосподарства складається з двох доданків: I = X • Px + C.

Тоді його бюджетна лінія має вигляд, поданий на рис. 1.3: точка A відповідає величині доходу I, яка не витрачається на придбання жодних товарів.

Точка B0 відповідає кількості товару X, яку споживач може придбати за весь свій дохід I, тобто коли не купуватиме інших товарів. Лінія AB0 містить точки з координатами (X1; C), де X1 — кількість товару X, яку споживач купує, а C — частина доходу для придбання решти товарів. Якщо ціна товару X зменшується, бюджетна лінія набуває вигляду AB; якщо ж ціна товару X зростає — відповідно AB2 (X0; C0). Величина оптимальної кількості товару X визначається точками дотику бюджетних ліній до кривих байдужості (X1; C1) (рис. 4).

Як зображено на мал. 4, зниження ціни товару X дає змогу домогосподарству придбати більшу його кількість, причому загальний ефект від зниження ціни (X1 — X0) складається з ефекту доходу та ефекту заміщення.

По-четверте, витрати домогосподарств на споживання благ та послуг обумовлюються спеціальною функцією споживання, середньою та граничною схильністю до споживання, їхнім впливом на обсяг виробництва ВВП завдяки так званому мультиплікативному ефекту.

На думку одних, ця функція є функцією лише одного аргументу — сукупного доходу: C = f (Y); на думку інших — це функція багатьох змінних: поточного доходу, нагромадження багатства, очікуваного доходу в майбутньому, процентної ставки [2, c. 213-218].

Витрати домогосподарства включають усі види витрат на споживання та на неспоживчі цілі, крім витрат, пов'язаних із здійсненням ними підприємницької, самостійної трудової та фермерської діяльності.

З іншого боку, витрати — це сума платежів домогосподарства за товари та послуги, отримані у звітному періоді, суми коштів, направлених ними на купівлю акцій, сертифікатів, валюти, нерухомості, на будівництво, допомогу родичам і знайомим, на вклади до банківських установ, на податки (крім прибуткового) та інші внески.

Для аналізу використання ресурсів домогосподарства застосовуються такі показники:

• споживчі витрати — це грошові витрати домогосподарства та окремих його членів на купівлю продуктів харчування, алкогольних та тютюнових виробів, непродовольчих товарів, а також на оплату особистих послуг. Включаються всі витрати домогосподарств на ці цілі незалежно від місця їх здійснення (у торговельній мережі, зі складу підприємства, організації, на ринку чи в окремих громадян). До цієї статті включається також вартість куплених продуктів харчування для годування домашніх улюбленців (котів, собак, папуг тощо) та непродовольчих товарів для них (ремінців, кліток, ліків тощо);

• грошові витрати включають споживчі витрати, витрати, пов'язані з веденням особистого підсобного господарства (купівля насіння, добрив, сільськогосподарського реманенту тощо), грошову допомогу родичам та іншим особам, витрати на купівлю нерухомості, на будівництво житла та господарських будівель, на придбання акцій, сертифікатів, валюти, вклади до банківських установ, аліменти, обов'язкові податки (крім прибуткового), збори та внески, а також інші грошові витрати, які не згадувалися раніше. Грошові витрати включають суми, фактично сплачені домогосподарством за відповідними статтями, і не враховують вартості натуральних надходжень, пільг та субсидій;

• сукупні витрати складаються з грошових витрат, вартості спожитих домогосподарством та подарованих родичам та іншим особам продуктів харчування, отриманих з особистого підсобного господарства та в порядку самозаготівель, вартості подарованих продовольчих товарів, суми пільг та субсидій на оплату житлово-комунальних послуг, суми пільг на оплату телефону, проїзду в міжміському транспорті та дотацій на путівки в санаторно-курортні заклади. Вартість подарованих домогосподарством родичам та іншим особам продуктів харчування, отриманих з особистого підсобного господарства, включається до сукупних витрат у разі постійного характеру надання цієї допомоги. Сукупні витрати характеризують структуру використання домогосподарством сукупних ресурсів і відображають реальний поточний стан матеріального добробуту домогосподарства [1, c. 354-356].

Грошові витрати складаються з суми споживчих та неспоживчих грошових витрат. Грошові витрати включають суми, фактично сплачені домогосподарством за відповідними статтями, і не враховують вартість натуральних надходжень, безготівкові пільги та субсидії.

Споживчі грошові витрати — це грошові витрати домогосподарства на купівлю продуктів харчування, алкогольних та тютюнових виробів, товарів та послуг (одягу та взуття, оплату житла, води, газу, електроенергії та інших видів палива; меблів, предметів домашнього побуту, побутової техніки та товарів для щоденного обслуговування житла; витрати на охорону здоров'я, транспорт, зв'язок, відпочинок та культуру, освіту тощо).

Неспоживчі грошові витрати — включають витрати, пов'язані з веденням особистого підсобного господарства (купівля насіння, добрив, сільськогосподарського реманенту тощо), грошову допомогу родичам та іншим особам, витрати на купівлю нерухомості, на будівництво та капітальний ремонт житла та господарських будівель, на придбання акцій, сертифікатів, валюти, вклади до банківських установ, аліменти, обов'язкові податки (крім прибуткового), збори та внески, а також інші грошові витрати, які не згадувалися раніше. Сукупні витрати складаються з суми споживчих та неспоживчих сукупних витрат. Сукупні витрати включають фактично сплачені грошові витрати домогосподарства, вартість натуральних надходжень, суми пільг та безготівкових субсидій.

Споживчі сукупні витрати складаються з грошових витрат, а також вартості спожитих домогосподарством продовольчих товарів, отриманих з особистого підсобного господарства, у порядку самозаготівель або подарованих родичами та іншими особами, суми отриманих пільг та безготівкових субсидій на оплату житла, комунальних продуктів та послуг, суми пільг на оплату телефону, проїзду в транспорті, путівок для лікування, оздоровлення та відпочинку, на оплату ліків, вітамінів, інших аптекарських товарів, медичних послуг (у тому числі стоматологічних послуг, проведення обстежень та отримання процедур, лікування в стаціонарі тощо).

Неспоживчі сукупні витрати складаються з грошових та негрошових витрат домогосподарства на допомогу родичам та іншим особам; витрат на купівлю нерухомості, на капітальний ремонт, будівництво житла та господарських будівель, на придбання акцій, сертифікатів, валюти, вкладів до банківських установ, аліментів, обов'язкових податків (крім прибуткового), зборів, внесків та інших грошових платежів, використаних заощаджень, позик та повернених домогосподарством боргів.

Сукупні ресурси домогосподарства складаються із грошових та негрошових доходів, використаних заощаджень, приросту в обстежуваному періоді позик, кредитів, боргів, узятих домогосподарством, а також повернених домогосподарству боргів. Цей показник відображає потенційні ресурси домогосподарства, отримані в обстежуваному періоді, незалежно від джерел їх надходження [11, c. 51-53].

3. Місце домогосподарства в обігу товарів, ресурсів і доходу

Щоб зрозуміти місце домогосподарств в економіці, розглянемо рис. 5.

Обіг представлений двома потоками: за годинниковою стрілкою — ресурси, товари, послуги; проти годинникової стрілки — доходи, витрати.

Фінанси домогосподарств є засобом створення та використання фондів фінансових ресурсів для задоволення особистих потреб громадян. Джерелом створення вказаних фондів є заробітна плата та інші джерела доходів кожного громадянина чи його сім'ї. До доходів домогосподарств належать доходи від продажу власного капіталу, землі, продукції підсобних господарств, доходи, отримані від здачі в оренду майна, відсотки на капітал, вкладений у цінні папери тощо [10, c. 27].

До видатків домогосподарств належать витрати на придбання споживчих товарів, оплату наданих послуг та інші витрати. Домогосподарства за своєю економічною суттю — це господарські структури виняткового типу, діяльність яких ґрунтується на створенні й використанні фондів фінансових ресурсів. Ця підсистема найбезпосередніше пов'язана з іншими підсистемами фінансової системи.

Так, домогосподарства отримують кошти з бюджету та від господарських структур у рахунок оплати праці та при отриманні безоплатних послуг від держави. Зі свого боку, домогосподарства вносять платежі до бюджету та централізованих фондів, беруть участь у формуванні й використанні страхових фондів, є суб'єктами фінансового ринку. Економічна суть і призначення кожної з підсистем найповніше розкривається в їхній взаємодії та методах впливу на інші системи економіки держави [15, c. 104].

Висновки

Домогосподарству як одному з суб'єктів мікроекономіки належить надзвичайно важлива роль у системі економічних відносин. В Україні з розвитком ринкових відносин домогосподарство опинилося в нових умовах функціонування.

По-перше, задоволення потреб домогосподарства в матеріальних та нематеріальних благах виступає природною метою виробництва. Попит домогосподарств є одним із найвагоміших компонентів сукупного попиту на кінцеві блага. По-друге, домогосподарства як власники виробничих факторів передають їх діловим одиницям (підприємствам), які мають здійснювати їхнє ефективне поєднання. По-третє, частина доходу, що не використовується домогосподарством упродовж поточного періоду, перетворюється на заощадження і може за певних обставин стати потужним джерелом економічного зростання країни. Можна констатувати, що домогосподарство виконує в економіці три основні функції: споживання, постачання факторів виробництва та заощадження.

Отже, домогосподарство — це економічна одиниця, що складається з одного чи більше осіб, які ведуть спільне господарство, що забезпечує економіку факторами виробництва і використовує зароблені на цьому кошти для поточного споживання товарів та послуг і заощадження з метою задоволення своїх потреб. Проте з погляду мікроекономічного рівня господарювання провідною виступає, безумовно, функція споживання.

Список використаної літератури

1. Ватаманюк М.М. Споживча поведінка домогосподарств в умовах перехідної економіки // Фінанси України. — 2004. — № 12. — С. 75-76
2. Горбачик А. П. Стратегії виживання домогосподарств в сучасній Україні // Розвиток демократії в Україні. — К., 2001. — С.145–153.
3. Гордієнко Л. А. Проблеми формування фінансів домогосподарств // Теорія і практика сучасної економіки. — Черкаси, 2003. — С.51–53.
4. Гордієнко Л. А. Фінансова політика регулювання доходів домогосподарств // Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю. — Черкаси, 2004. — С.17–19. — А622736
5. Заглинський А. Політична економія: Навчальний посібник/ Анатолій Заглинський, Микола Матусевич. — Рівне: ППФ "Волинські обереги", 2002. — 408 с.
6. Канівець О. П. Загрози соціально-економічної безпеки домогосподарств на сучасному етапі в Україні // Социально-экономические аспекты промышленной политики. — Донецк, 2003. — Т.2. — С.103–108.
7. Кундицький О. Фінансова база видатків домогосподарств у перехідній економіці України // Наукові записки. — Тернопіль, 2003. — Вип.12, ч.2. — С.31–33.
8. Литвак М. Л. Домогосподарство у сфері розподільчих відносин суспільства // Теоретичні та прикладні питання економіки. — К., 2003. — Вип.2. — С.339–346.
9. Литвак М. Л. Теорія економіки домогосподарства та її роль в аналізі мікро та макроповедінки господарюючих суб'єктів (на прикладі робіт Г. Бекера) // Теоретичні та прикладні питання економіки. — К., 2004. — Вип.5. — С.213–218.
10. Мочерний С. Домогосподарства як економічна категорія // Тернопільський держ. пед. ун-т ім. В. Гнатюка. Наукові записки. Сер.: Економіка. — Тернопіль, 2001. — Вип.9. — С.5–8.
11. Мочерний С. Політична економія: Навч. посіб./ Степан Мочерний. — К.: Знання-Прес, 2002. — 687 с.
12. Політична економія: Навчальний посібник/ Костянтин Кривенко, Володимир Савчук, Олександр Бєляєв та ін.; За ред. Костянтина Кривенка; М-во освіти і науки України, КНЕУ. — К.: КНЕУ, 2005. — 508 с.
13. Політична економія: Навчальний посібник/ О. Є. Степура, О. С. Єремєєв, Т. Ю. Пономарьова, М. О. Степура; За заг. ред. О. С. Степури; Ін-т підприємництва та сучасних технологій. — К.: Кондор, 2006. — 405 с.
14. Політична економія: Навчальний посібник/ Т. І. Біленко, В. Г. Бодров, В. В. Волинцев та ін.; За ред. Володимира Рибалкіна, Володимира Бодрова. — К.: Академвидав, 2004. — 671 с.
15. Савченко А. Макроекономіка: Підручник/ Анатолій Савченко; М-во освіти і науки України, КНЕУ. — К.: КНЕУ, 2005. — 441 с.
16. Соціально-економічне становище домогосподарств України в 2005 році (за даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств) // Праця і зарплата. — 2006. — № 41. — С. 6-7