Документи, правопис, терміни маркетингу

1. Господарсько-договірні документи

До категорії господарсько-договірної документації належать договір, трудова угода та контракт.

Договір являє собою письмову домовленість двох чи більше сторін, метою якої є встановлення, зміна або припинення господарських взаємин. Така угода може укладатися як між приватними особами та організацією, так і між двома організаціями. Цивільний кодекс передбачає існування різноманітних типів договорів.

Договір постачання — це угода, згідно з якою організація-постачальник бере на себе зобов'язання передати у визначені терміни організації-покупцеві у власність обумовлену продукцію, тоді як покупець зобов'язується оплатити цю продукцію за встановленими цінами.

Договір підряду — це угода, за якою підприємець-підрядник зобов'язується виконати для підприємства-замовника певний обсяг робіт.

Договір про матеріальну відповідальність — це угода, за якою одна сторона приймає на себе повну матеріальну відповідальність за отримані матеріальні цінності та зобов'язується дотримуватися правил їх зберігання, обліку й відвантаження, а інша сторона зобов'язується забезпечити нормальні умови праці для матеріально відповідальних осіб.

Договір про спільну діяльність — це угода, що укладається між двома або більше організаціями з метою проведення спільних досліджень, будівництва чи експлуатації підприємств. При укладанні цього договору сторони визначають розмір і характер внесків: грошових, майнових або у формі трудової участі.

Договори щодо створення нових форм господарювання — це угоди, спрямовані на організацію асоціацій, малих підприємств, комерційних банків, орендних підприємств. Для створення асоціацій обов'язковим є укладання установчого договору.

Установчий договір — це угода, що закріплює взаємні права та обов'язки всіх учасників процесу створення асоціації.

Звісно, перелічити всі договори, що стосуються господарської діяльності, неможливо, оскільки їх існує безліч: це й договір про одержання позики, договори про посередницькі послуги, договори оренди, договір на здійснення кредитно-розрахункового обслуговування тощо.

Окрім договорів, пов'язаних із господарською діяльністю, окремо виділяють трудові договори.

Трудовий договір — це угода між особою, яка наймається на роботу, та керівником установи, організації або уповноваженим ним органом. Відповідно до цього договору працівник зобов'язується виконувати певну роботу, а керівник — виплачувати заробітну плату та забезпечувати належні умови праці.

Реквізити:

• Назва документа.
• Зазначення місця укладання й дати.
• Вступна частина (точні й повні назви сторін, їх представників (прізвище, ім'я, по батькові), повноваження, на підставі яких вони діють).
• Зміст договору.
• Термін виконання договору.
• Кількісні та якісні показники продукції.
• Зазначення ціни робіт (продукції) і загальної суми.
• Порядок виконання роботи.
• Порядок розрахунків між сторонами.
• Додаткові умови до договору.
• Вказівки на майнову відповідальність за повне або часткове невиконання договору.
• Порядок і місце розв'язання суперечок.
• Загальний термін дії договору.
• Юридичні адреси сторін, що укладають договір.
• Власноручні підписи сторін.
• Печатки установи або обох сторін, які укладають договір.

Договір вважається укладеним лише тоді, коли сторони досягли згоди з усіх пунктів і належним чином оформили його письмово.

Трудова угода — це документ, що регламентує стосунки між установою та позаштатним працівником. Якщо ж трудова угода укладається зі штатним працівником, вона визначає коло доручень, які виходять за межі його безпосередніх службових обов'язків.

Реквізити:

• Назва виду документа.
• Заголовок.
• Місце складання.
• Дата.
• Текст з переліком повноважень і зобов'язань сторін.
• Юридичні адреси сторін.
• Підписи.
• Печатка установи.

Трудова угода складається в декількох примірниках, один з яких передається виконавцю, а решта зберігаються у справах організації-замовника.

Контракт — це правовий документ, що засвідчує домовленість між підприємством, організацією чи установою та працівником про умови спільної виробничої й творчої діяльності. Відповідно до Законів України "Про підприємство", "Про власність", "Про освіту" громадяни через контракт реалізують своє право розпоряджатися здібностями до праці.

Реквізити:

• Назва виду документа із стислим зазначенням його призначення.
• Дата й місце підписання.
• Орган, що наймає працівника.
• Посада, прізвище, ім'я, по батькові того, кого наймають.
• Термін дії контракту.
• Текст.
• Підписи сторін — укладачів контракту.
• Печатка, що засвідчує підпис наймача.

Структура тексту:

• Загальні положення.
• Функції та обов'язки керівника (фахівця).
• Компетенція і права керівника (фахівця).
• Матеріальне та соціально-побутове забезпечення.
• Відповідальність сторін, вирішення спорів.
• Зміна й розірвання контракту.
• Адреси сторін та інші відомості.

Контракт складається у двох примірниках — по одному для кожної сторони; про це обов'язково зазначається у тексті контракту.

2. Правопис складних слів

Складні слова можуть утворюватися як за допомогою сполучних звуків, так і без них.

1. Сполучні звуки О, Е (Є). Якщо перша частина складного слова є прикметником, то сполучним звуком виступає о: важкоатле́т, гірничопромисло́вий, чорногу́з, яснозо́рий. Коли першою частиною такого слова є прикметник м'якої групи, то перед о пишемо ь: верхньодніпро́вський, давньору́ський, середньові́ччя, синьоо́кий.

Примітка. Ці слова не слід плутати зі складними словами, першою частиною яких є прислівник вищого ступеня порівняння на е: вищезга́даний, нижчепідпи́саний.

2. Коли перша частина складного слова — іменник або займенник, сполучним звуком буває:

а) після твердого приголосного, зокрема після шиплячого, — звук о: атомохі́д, грушоподі́бний, дощомі́р, самовчи́тель, але кожум'я́ка, овочесхо́вище, очеви́дний;

б) після м'якого приголосного (неподовженого), яким закінчується основа іменника, пишемо е: бурело́м, землетру́с, працезда́тний, яйцеподі́бний, але коно́в'язь, коногі́н, костогри́з, костопра́в, свинопа́с, свинома́тка;

в) після й, яким закінчується основа іменника м'якої групи, або після м'якого подовженого приголосного першої частини пишемо є: боєзда́тність, краєзна́вство; життєзда́тний, життє́пис, насіннєсуша́рка.

3. Складні слова без сполучного звука. Такі слова утворюються шляхом безпосереднього приєднання основи до основи. При цьому перша основа може закінчуватися:

а) на голосний звук: всюдихі́д, кількаразо́вий, радіокоміте́т; одноде́нний, двоя́русний, трині́жок, чотирику́тник; двадцятирі́чний, п'ятику́тний, семими́льний;

б) на приголосний звук: Бори́спіль, Ви́шгород, Ми́ргород, Но́вгород, У́жгород; дипкур'є́р, літреда́ктор, медінститу́т.

4. Складні слова пишемо разом і через дефіс.

Разом пишемо:

а) усі складноскорочені слова й похідні від них: Нацба́нк, Міносві́ти, міськра́да, профспі́лка, соцстра́х; профспілко́вий, соцстра́хівський.

Сюди належать і всі складні слова, першою частиною яких виступають компоненти: авія-, авто-, агро-, біо-, вело-, водо-, газо-, геліо-, гео-, гідро-, екзо-, екстра-, електро-, зоо-, ізо-, квазі-, кіно-, космо-, лже-, макро-, мета-, метео-, мікро-, мілі-, моно-, мото-, нео-, палео-, псевдо-, радіо-, рентгено-, соціо-, стерео-, супер-, теле-, термо-, турбо-, фоно-, фото- й под.;

б) складні слова, першою частиною яких є кількісний числівник (коли він не позначений цифрою): двобі́чний, сімдесятирі́ччя, трику́тник, тривідсо́тковий, чотиримі́сячний, двоосьови́й, чотириа́ктний.

Через дефіс пишемо:

а) складні слова, утворені повторенням того самого слова: писа́в-писа́в, роби́в-роби́в, ходи́в-ходи́в, бі́лий-бі́лий, леге́нький-леге́нький, бага́то-бага́то, си́ньо-си́ньо, ти́хо-ти́хо;

б) складні слова — поєднання синонімів: ги́дко-бри́дко, зро́ду-ві́ку, ти́шком-ни́шком, ча́сто-гу́сто; антонімів: більш-ме́нш, ви́димо-неви́димо; близьких за значенням слів, що передають єдине поняття: ба́тько-ма́ти (батьки), хліб-сіль (їжа); спільнокореневих слів різної будови: вели́кий-превели́кий, з да́вніх-даве́н, з ді́да-пра́діда, ма́ло-пома́лу, пові́к-ві́ки, ра́дий-раді́сінький, си́ла-силе́нна, ти́хий-тихе́сенький.

Примітка. Два слова, одне з яких має форму називного, а друге — орудного відмінка, пишемо окремо: кіне́ць кінце́м, одни́м одна́, честь че́стю, чин чи́ном. Так само пишемо займенник та іменник того ж кореня: сама́ самото́ю;

в) сполучення слів на позначення приблизності: день-дру́гий, годи́на-дві, не сього́дні-за́втра, три-чоти́ри.

Примітка. Поєднання слів зі значенням приблизності або певних числових меж можуть складатися й з двох числівників, позначених цифрами. У таких випадках між ними ставимо тире: 3-4 (дні), учні 8-10 класів;

г) складні вигуки та звуконаслідування: гей-ге́й, гей-гей-ге́й, ого-го́, бом-бо́м, бом-бом-бо́м;

ґ) протяжні звуки в словах: По-о-лку, стій! По-о-дай, а то во-о-ни наморились уже й та-а-к біля мене (А. Тесленко);

д) літерні абревіатури з належними до них цифрами: Ту-154, ЗШ-111, АН-24;

е) літерні найменування паралельних класів у школах, різних будинків з однаковими номерами на тій самій вулиці: 7-А, 10-Б; вул. Зодчих, буд. 26-А;

є) терміни, у складі яких є літера алфавіту: П-подібний, Т-подібний;

ж) літерні скорочення складних слів: с.-г. — сільськогосподарський, с.-д. — соціал-демократ, соціал-демократичний, ст.-сл. — старослов'янський.

Але скорочення, утворені від словосполук, пишемо окремо: с. г. — сільське господарство.

3. Комунікативно-діяльнісний підхід до вивчення морфології

В основу технології навчання державної мови покладено комунікативно-діяльнісний підхід.

Мовні та культурні контакти учнів поділяються на групи: сім'я, школа та національне суспільне життя. З огляду на це визначаються два взаємопов'язані аспекти мовних одиниць: усні комунікативні та когнітивно-академічні. Усні комунікативні уміння — це спілкування усною мовою на міжособистісному рівні, наприклад, у школі. Когнітивно-академічні уміння — це використання мови як інструмента мислення. Цей аспект пов'язаний із кваліфікованим використанням літератури та рівнем мовної освіти. Якщо в початкових класах основна увага приділяється комунікативним умінням, то в навчальних закладах — когнітивно-академічним. У зв'язку з цим у педагогічному училищі практикується моделювання мовної інформації, що здійснюється у формі професійної комунікативно-ігрової ситуації. Комунікативні уміння є запорукою успішного формування соціально-активної особистості.

Комунікативно-діяльнісний підхід передбачає вивчення мови як засобу спілкування та реалізується в процесі взаємопов'язаного й цілеспрямованого вдосконалення чотирьох видів мовленнєвої діяльності учнів — аудіювання, читання, говоріння й письма. Цей принцип передбачає, зокрема, широке застосування інтерактивних методів навчання, оптимальне поєднання фронтальної, групової та індивідуальної форм організації навчального процесу.

Щоб навчити дітей мовленнєвої взаємодії з різними адресатами, необхідно чітко розуміти, що є цікавим і цінним для різних вікових груп, міських і сільських дітей тощо. Адже відомо, що діти можуть виразити своє ставлення насамперед до того, що їх цікавить. Абстрактні теми бесід, що не мають прямого стосунку до дитини, не містять проблемних ситуацій, а виконання вправ, що складаються з окремих речень, не сприяють формуванню умінь спілкуватися. Учні лише виконуватимуть вимоги вчителя.

4. Короткий тлумачний словник маркетингових термінів

Асортимент продукції — розгорнутий склад продукції, випуск якої передбачається виробничою програмою підприємства або яка представлена в торговельному підприємстві.

Акція — цінний папір, що закріплює право її власника (акціонера) на одержання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні акціонерним товариством і на частину майна, що залишилося після його ліквідації та розрахунків із кредиторами.

Архітектура брендів — складання, організація і структурування портфеля фірми шляхом визначення ролі кожного бренда, системи їхньої взаємодії, а також визначення місця у взаємному зв'язку товару і ринку.

Бізнес-план — документ, на основі якого здійснюється планування підприємницької діяльності.

Бонус — система пільг для покупця у вигляді грошових виплат, подарунків або додаткових знижок.

Бренди — атрибути фірми або товару, що відбивають їхню індивідуальність, привертають увагу клієнтів і створюють імідж фірмі, сприяючи набуттю репутації та просуванню товару на ринку.

Бренди національні — ті, що мають популярність (рейтинг популярності) у масштабі всієї країни та створені на її території.

Брандмауери — рекламні щити на стінах будинків.

Відкладений попит — платоспроможний попит, що залишається незадоволеним через недолік товарного покриття, що виражається в накопичених заощадженнях на банківських рахунках.

Витрати на рекламу — витрати підприємства на оформлення і розміщення рекламних оголошень або на оформлення і випуск власних рекламних видань; витрати на рекламні заходи через засоби масової інформації (ЗМІ), виставки, на зовнішню рекламу; на Інтернет, на придбання, виготовлення і демонстрацію рекламних кіно- і відеофільмів тощо.

Демпінг — установлення цін нижче загальноприйнятих або ж із націнками щодо собівартості, що не враховують реальних трудозатрат.

Дилер — юридична особа, що здійснює функції одержання і розподілу (дистрибуції) товарів від виробника товарів або від великої торговельної закордонної чи вітчизняної фірми.

Динаміка цін — характеристика зміни цін за визначений період (місяць, квартал, період з початку року, рік).

Дисконтні карти — карти або картки, що видаються постійним покупцям і встановлюють додаткові або спеціальні знижки та пільги.

Дискаунтний магазин — великий магазин для незаможних або для всіх категорій населення.

Диспетчери ринку — менеджери, що виконують комплекс функцій з аналізу кон'юнктури ринку одного виду продукції, їхньої дистрибуції та просування з урахуванням конкурентоспроможності продукції та впливу конкуренції.

Доменне ім'я — букви, слова або скорочення слів, що даються англійською мовою для визначення свого місця (сайта) в Інтернеті.

Дочірнє підприємство — юридично самостійне господарче товариство, у статутному капіталі якого переважає частка іншого (основного) господарчого товариства.

Загальновідомий товарний знак — товарний знак, що охороняється на території РФ на основі держреєстрації або без реєстрації, а також позначення, що використовуються як товарні знаки.

Знижки — частка зменшення ціни товару або послуги для різних категорій покупців, що здійснюється за певних умов.

Знижки накопичувальні — частка зменшення ціни товару або послуги при нагромадженні за конкретний період (місяць, квартал, півріччя, рік) суми або обсягу покупок чи послуг.

Ефективність реклами — оцінка впливу реклами, що виражається в кількості притягнутих під її впливом нових клієнтів або ж у сумі й обсязі зроблених ними покупок.

Імідж — образ фірми, організації або товарного знаку (бренда), що формується у споживача на підставі виняткових і оригінальних, але обов'язково корисних сторін діяльності та якостей товарів (послуг).

Імпортозаміщення — процес заміни на ринку імпортних товарів вітчизняними.

Інвестор — фізична або юридична особа (підприємець або комерційна організація, державний або муніципальний орган), що здійснила довгострокове вкладення засобів у яку-небудь справу з метою одержання прибутку, іншої комерційної вигоди, зміцнення свого положення на ринку або керуючись некомерційними цілями (наприклад, екологічними).

Комунікаційні способи просування торговельної марки — це способи їхнього розкручування не через ЗМІ, а за допомогою заходів з однойменними назвами.

Контрольний пакет акцій — число акцій, що надає можливість його власникові (або власникам) здійснювати фактичний контроль над діяльністю акціонерного товариства (АТ).

Кон'юнктура ринку — наявність на ринку сукупності товарів (послуг) одного або всіх видів продукції (послуг) з різними вітчизняними і закордонними фірмами-виробниками, різними торговельними марками (брендами), номенклатурою, асортиментом, якістю, новизною, ціною, життєвим циклом.

Кон'юнктура ринку одного виду продукції — наявність на ринку сукупності товарів одного виду від різних вітчизняних або закордонних фірм-виробників з різними торговельними марками (брендами), асортиментом, якістю, новизною, ціною, життєвим циклом та іншими споживчими властивостями, що відрізняються.

Креативність — елементи творчості при створенні тексту реклами або товарного знаку (торговельної марки).

Купон — карта (картка) або листок, що дозволяють власникові одержати знижку на пред'явника при здійсненні покупки товарів або послуги.

Лайтбокси — торговельні вітрини з підсвічуванням.

Лейбл — фірмовий знак, що встановлюється на продукції, яка випускається.

Ліквідація підприємства — припинення діяльності підприємства без переходу його прав і обов'язків у порядку правонаступництва до інших юридичних осіб.

Лінгвістичний критерій для товарного знаку — особливості складання і застосування слів товарних знаків, заснованих на фонетичних, фоносемантичних і лексикографічних властивостях.

Логоном — ще не усталений, але розповсюджуваний термін, що вказує на символ товарного знаку.

Маркетинг — система організації та управління діяльністю підприємства, фірми, що передбачає комплексне врахування положення на ринку збуту для прийняття рішень.

Маркетинг засобів виробництва — маркетинг, спрямований на пошук і збут нових технологічних рішень у виробничому процесі.

Маркетинг послуг — маркетинг, що здійснюється як супутня діяльність у комплексі з маркетингом споживчих товарів або засобів виробництва.

Маркетинг споживчих товарів — орієнтація виробничо-збутової системи компанії на використання останніх технологічних досягнень для створення нової споживчої продукції.

Массмаркет — великий магазин або система торгівлі для товарів масового (загального) попиту.

Маржа — різниця між цінами товарів, процентними ставками, курсами акцій та інших показників.

Місткість ринку — існуючий або потенційно можливий обсяг реалізації товару за визначений період часу.

Місткість ринку потенційна — максимально можливий обсяг реалізації продукції на ринку, коли всі потенційні споживачі купують товар, виходячи з найбільш можливого рівня споживання.

Міфодизайн — надання змісту торговельній марці, пов'язаного з міфологією за напрямком діяльності або місцем діяльності.

Монобренди — товари під одним брендом, що пропонуються споживачеві в місцях їхньої реалізації.

Насичення ринку — верхня або максимальна межа місткості ринку, вище якої виробництво і постачання товарів на ринок недоцільні.

Ніші — невеликі групи покупців, що володіють досить вузькими потребами або унікальними сполученнями цих потреб.

Рекламна частка — це частка витрат на рекламу щодо загальних витрат підприємства.

Рейтинг — порядок важливості ознак або властивостей, виявлений з урахуванням побажань клієнтів.

Рентабельність продукції — показник, що характеризує ефективність витрат підприємства на виробництво і на реалізацію продукції.

Реалізована продукція — продукція, право власності на яку перейшло до покупця.

Ринкова стратегія — комплекс заходів, спрямованих на досягнення головної мети в бізнесі за умови дії механізму саморегулювання ринку й обмеженому впливі з боку держави, а також за наявності вільної конкуренції.

Ринкова частка — частка обсягів реалізації власної фірми стосовно обсягів реалізації на ринку в масштабах галузі, міста, країни, області або інтеграції у світовий ринок.

Розкручування — сучасний термін, що визначає просування конкретного процесу в бізнесі, починаючи від його становлення або утворення. Розкручування відноситься до фірми, філії, реклами, торговельної марки.

Роялті — сума засобів, що повинна виплатити фірма за право виробляти товар (послугу) за згодою з іншою фірмою.

Сегмент ринку — група покупців, що характеризується загальними демографічними, економічними, територіальними та іншими ознаками, що впливають на поведінку на ринку, рівень і структуру платоспроможного попиту.

Сервіс — комплекс заходів, спрямованих на поліпшення системи обслуговування, умов праці, умов продажів і закупівель у сфері торгівлі або виробництва.

Спонсоринг — це спонсорська діяльність фірми, заснована на принципі взаємності, а також на інтерактивній формі відносин з використанням формування суспільної думки, реклами, персональних продажів, стимулювання збуту, комунікаційних способів.

Стратегія конкуренції — комплекс заходів, що забезпечують урахування, використання або зменшення впливу конкуренції, заснованих на всебічному аналізі ринку і систематичному визначенні динаміки зміни цього впливу.

Стратегія маркетингу — комплекс заходів щодо розробки, виробництва, збуту продукції, що здійснюється на основі аналізу ринку, планування (прогнозування), контролю та спрямований на досягнення конкретної мети.

Підприємницька діяльність — самостійна, здійснювана на свій ризик діяльність, спрямована на систематичне одержання прибутку від користування майном, продажу товарів, виконання робіт або надання послуг особами, зареєстрованими у встановленому законом порядку.

Подбренд — це зазвичай залежний бренд від основного, але може бути й незалежний, однак призначений для підтримки основного при його просуванні на ринок.

Полімарка — торговельна марка (бренд), що розповсюджується по багатьох країнах, у тому числі й у Росії.

Постійні покупці — категорія клієнтів, що неодноразово робили покупки товарів або послуг із додатковими спеціальними знижками та пільгами.

Прайс (прайс-лист) — перелік номенклатури товарів або послуг із зазначенням цін.

Прибуток — кінцевий фінансовий результат виробничо-господарської діяльності підприємства, показник її ефективності, джерело засобів для здійснення інвестицій, формування спеціальних фондів, а також платежів у бюджет.

Товарна продукція — продукція підприємства, призначена до реалізації.

Топ-менеджери — найдосвідченіші керівники серед менеджерів.

Бюджет — затверджений у законодавчому порядку постатейний розпис доходів і витрат підприємства або держави в цілому за визначений термін (зазвичай рік).

Ціновий маркетинг — форма реалізації стратегії маркетингу через управління ціною продукції.

Глобальний маркетинг — процес глобалізації міжнародного маркетингу.

Кошторис — документ із розрахунку майбутніх витрат і надходжень (доходів).

Мерчандайзинг — діяльність, спрямована на забезпечення максимально інтенсивного просування товару у сфері роздрібної торгівлі.

Фоносемантична властивість слова — здатність слова викликати описові асоціації.

Франшиза — 1. Межі відхилення кількості поставленого товару від зазначеної в договорі. 2. Умова страхової компанії, що передбачає вивільнення страхувача від відшкодування збитків, які не перевищують визначеного резерву. 3. Підприємство, створене на основі франчайзингу.

Список використаної літератури

1. Глущик С. В. Сучасні ділові папери: Навч. посібник для вищ. та середн. спец. навч. закладів. — К.: А.С.К., 2000, 2002. — 397 с.
2. Ладоня І. О. Українська мова: Навчальний посібник для студентів вузів I-II рівнів акредит. — К.: Вища школа, 2001. — 157 с.
3. Потелло Н. Я. Українська мова і ділове мовлення: Навчальний посібник. — К.: МАУП, 2002. — 254 с.
4. Ромат Є. В. Словник основних рекламних і маркетингових термінів: словник. — Харків: Студцентр, 2003. — 54 с.
5. Сучасна українська літературна мова: Підручник для студентів філолог. спец. вузів. — К.: Вища шк., 1997. — 492 с.
6. Сучасна українська мова: Підручник для студ. вузів. — К.: Либідь, 2001. — 398 с.
7. Шевчук С. В. Українське ділове мовлення. — К.: Вища школа, 1997. — 270 с.