Демографія як наука

Вступ

Демографія аналізує емпіричні відомості про населення, зокрема його чисельність, розподіл за статтю та віком, природний приріст або скорочення, а також територіальне переміщення людей (міграцію). Серед завдань цієї науки — обробка статистичних показників народжуваності, смертності, укладання та розірвання шлюбів, тривалості життя; формування короткострокових і довгострокових прогнозів щодо стану та динаміки населення. До кола об'єктів демографії входять також сім'я і шлюб як суспільні інститути, а також соціалізація конкретних індивідів у межах історичного контексту як масове явище. Головною метою демографії вважається виявлення закономірностей і законів розвитку народонаселення.

Розглядаючи предмет дослідження, демографія охоплює: аналіз процесів укладання та розірвання шлюбів, демографічну роль сім'ї та відтворення шлюбно-сімейної структури; народжуваність і її соціальну зумовленість; смертність та її соціальні чинники; відтворення населення, зміну його чисельності, взаємозв'язок демографічних процесів і структур.

Попри спільні методологічні засади, кожна з цих сфер має власні концептуальні та методичні особливості.

1. Сутність демографії як науки

Демографія (від грецьких demos — народ і grapho — пишу, тобто «народоопис») — це наука про типи, способи та природу відтворення населення, а також про чинники, що впливають на цей процес.

Термін «демографія» вперше з'явився 1855 року в праці французького дослідника А. Гійяра «Елементи статистики людини, або Порівняльна демографія». Офіційне визнання термін отримав після Міжнародного конгресу гігієни й демографії в Женеві 1882 року. В українську мову слово увійшло в 1870-х роках завдяки роботам 8-ї сесії Міжнародного статистичного конгресу (Петербург, 1872); спочатку воно вживалося як синонім статистики населення. Згодом демографією почали називати діяльність зі збору, опису та аналізу змін у чисельності, складі й відтворенні населення; іноді — просто дані про населення. Прикметник «демографічний» використовується у значенні «пов'язаний із вивченням населення» (наприклад, демографічна література) або «пов'язаний із населенням» (наприклад, демографічна структура).

Як самостійна дисципліна демографія досліджує закономірності та чинники, що визначають або суттєво впливають на народжуваність, шлюбність і припинення шлюбу, відтворення подружніх пар і сімей, а також відтворення населення загалом як єдності цих процесів. Вона вивчає зміни віково-статевої, шлюбної та сімейної структури, взаємозв'язок демографічних процесів і структур, закономірності зміни загальної чисельності населення та сімей як результату взаємодії цих явищ. Крім того, демографія розробляє методи опису, аналізу та прогнозування демографічних процесів і структур.

У практичній площині демографічні дослідження охоплюють опис демографічної ситуації, аналіз тенденцій і чинників демографічних процесів у світі, окремих країнах чи групах країн, на конкретних територіях або серед окремих груп населення в різні періоди. Вивчаючи особливості народжуваності та смертності в різних поколіннях, соціальних групах і регіонах, демографія оцінює ймовірні зміни цих процесів у майбутньому та розробляє демографічні прогнози.

Систему демографічних наук умовно поділяють на кілька блоків. Перший охоплює теоретичні дисципліни: теоретичну демографію, історію демографії, дескриптивну (описову) демографію, економічну демографію, історичну демографію та регіональну демографію. Другий блок — методичний: джерела даних про населення, статистичні, математичні та соціологічні методи, картографування, моделювання соціально-демографічних процесів. Далі йдуть прикладні демографічні дослідження та соціально-демографічне прогнозування. Ця робота передує створенню теоретичних засад соціально-демографічної політики, спрямованої на оптимізацію соціально-демографічних процесів.

Розглянемо детальніше взаємозв'язок окремих демографічних наук. Центральне місце в цій системі посідає теоретична демографія, яка розробляє методологічні принципи аналізу соціально-демографічних процесів і явищ, а також основні закономірності відтворення населення. Вона визначає місце кожної демографічної дисципліни в загальній структурі, допомагає дослідникам, чиї інтереси пов'язані з різними напрямами демографії, зрозуміти роль і значення конкретних методів, методик і технік аналізу. Спираючись на загальну теорію народонаселення, теоретична демографія створює фундамент для розвитку всіх конкретних демографічних дисциплін.

Теоретична демографія включає теоретичні положення, принципи, гіпотези та уявлення, на основі яких пояснюються закономірності народжуваності, смертності, шлюбності, розлучуваності, міграційних процесів, розселення та інших явищ.

Практика демографічних досліджень свідчить про необхідність створення теорій, які дозволяють комплексно оцінити тенденції розвитку демографічних процесів у минулому та майбутньому, а також сформулювати обґрунтовані гіпотези їх подальшого розвитку. Без таких теорій складно аналізувати самі явища та їхні наслідки для економіки та соціально-економічного розвитку країни. Комплексні соціальні теорії в демографії є основою для розробки ефективної демографічної політики.

Теоретична демографія вивчає вплив економічних і соціальних чинників на відтворення населення. Соціально-економічні фактори народжуваності, динаміка шлюбності та розлучуваності, міграційні процеси, розселення, зміни соціальної структури населення досліджуються в межах демографічних студій. У теоретичній демографії ці явища об'єднуються на основі певної теоретичної концепції (наприклад, уявлень про рівень життя та потреби населення). Створення таких синтезуючих концепцій — одне з ключових завдань теоретичної демографії, яке вона може вирішити лише у взаємодії з іншими науками — соціологічними та економічними.

Теоретична демографія покликана впорядкувати систему категорій і понять, що склалися в демографічній науці, а також ті, що запозичені із суміжних дисциплін. При цьому виникає багато питань не лише щодо логічного зв'язку та структурної організації цих понять, але й щодо розкриття їхнього змісту.

Із теоретичною демографією органічно пов'язана історія демографії, яка вивчає становлення демографії як науки.

Серед різноманітних класифікацій наук пропонується також класифікація за часом виникнення. В основу історії демографії можна покласти принцип становлення та розвитку науки в часі, хоча це переважно описовий підхід. Найефективнішим є вивчення розвитку демографії в історичній ретроспективі. Відповідно до цього, аналіз розвитку демографії варто починати з її сучасного стану — лише досягнутий рівень науки дозволяє оцінити теорії, які колись вважалися аксіоматичними. При цьому слід пам'ятати, що пояснення будь-якого явища, яке вивчає демографія, ніколи не є остаточним: поняття, що раніше вважалися аксіомами, рано чи пізно відкидаються або розгортаються в нову теоретичну систему. Це дозволяє виявити глибші зв'язки в народонаселенні та його взаємозв'язки із соціальним та економічним прогресом.

Усвідомити значення теоретичної демографії на будь-якому етапі її розвитку неможливо доти, доки не буде створена теорія вищого рівня, щодо якої нинішня теорія постане як окремий випадок. У цьому сенсі процес пояснення явищ, що спостерігаються в народонаселенні, є нескінченним, як нескінченним є саме їх пізнання. Такий підхід до аналізу розвитку теорії народонаселення у часовому вимірі відображає одну з ключових вимог діалектичного матеріалізму — розглядати будь-який об'єкт у його становленні та розвитку.

Історичний розвиток будь-якої науки характеризується спадковістю, значення якої не зменшується навіть тоді, коли розвиток супроводжується якісними перетвореннями. Чим ретельніше ми вивчаємо спадщину вчених, які присвятили свої праці народонаселенню, тим краще розуміємо сучасні проблеми.

Сучасні досягнення демографії, побудова наукових абстракцій, гіпотез і формулювання законів неможливі без аналізу та узагальнення фактичного матеріалу, без перевірки теоретичних побудов практикою життя. Теоретичні конструкції, не підкріплені досвідом, можуть виявитися схоластичними. Тому поділ досліджень на теоретичні та емпіричні є відносним: справжнє емпіричне знання неможливе без теоретичного осмислення, а будь-яка теорія спирається на практику. Це повною мірою стосується демографії. Спочатку це були суто емпіричні розрахунки, необхідні для економічних побудов. Справді наукова теорія народонаселення була розроблена класиками марксизму, в основі якої лежать положення про визначальну роль соціально-економічних чинників у розвитку демографічних процесів та про закони народонаселення, характерні для різних суспільних формацій. Саме ці положення стали основою розвитку теорії народонаселення та базою для розуміння характеру й перспектив демографічних процесів у конкретних соціально-економічних умовах.

Емпіричне дослідження спирається на теорію та включає два елементи: по-перше, прийоми й методи збору та аналізу даних про населення; по-друге, інтерпретацію, тобто теоретичне осмислення отриманих даних. Перший елемент належить до методів демографічного аналізу, другий — до предмета описової демографії.

Описова демографія — це елемент системи демографічних знань, завданням якого є розробка принципів аналізу стану та характеру демографічних процесів. Вона належить до розділів демографії, що широко застосовуються в народногосподарській практиці; комплекс характеристик населення використовується в різних галузях науки та практики органами державного й планово-господарського управління. Описова демографія не обмежується лише констатацією рівня демографічних явищ — її завдання включає також аналіз наслідків сформованої (або можливої) демографічної ситуації. Для цього вона використовує не лише методи демографічного аналізу, але й прийоми інших суспільних наук.

2. Демографія в системі знань про народонаселення

Важливе місце в системі демографічних наук займає економічна демографія, яка досліджує економічні аспекти відтворення населення та механізм взаємозв'язку економічних і демографічних процесів. Її завдання — аналіз шляхів формування різної інтенсивності демографічних процесів під впливом змін економічних явищ. Інший напрямок досліджень — аналіз впливу демографічних процесів на економіку.

Економічна демографія спирається на методологічні принципи аналізу взаємозв'язку економіки та народонаселення, тому тісно пов'язана з економікою народонаселення. Водночас вона є самостійним елементом системи демографічних наук, оскільки має власний предмет дослідження — проблеми взаємозв'язку економічних і демографічних процесів та їхні механізми. Економічна демографія володіє також власними методичними прийомами аналізу.

Взаємозв'язок різних компонентів суспільного розвитку — це взаємозв'язок процесів, а не сукупність незмінних, застиглих форм. Це повністю стосується співвідношення економічних і демографічних явищ. Тому слід говорити про взаємозв'язок процесів економічного та демографічного відтворення, а не про статистичні співвідношення, наприклад, чисельності населення та обсягу продукції на певну дату. Іншими словами, йдеться про аналіз процесів у динаміці.

Визначення кількісних мір зв'язків між економічними та демографічними явищами має не лише теоретичне, але й практичне значення, оскільки важливо знати, як може змінитися інтенсивність демографічних явищ під час виконання соціально-економічних завдань довгострокових планів. З одного боку, можливі демографічні зміни повинні враховуватися в народногосподарському плануванні; з іншого — потрібно постійно пам'ятати, що майже всі економічні рішення певною мірою впливають на інтенсивність демографічних явищ.

Наукове передбачення можливих демографічних змін у їхньому зв'язку з економічним та суспільним розвитком, дослідження сучасної демографічної ситуації та її наслідків неможливе без вивчення історичного розвитку демографічних процесів. Цим займається історична демографія, яка досліджує історичні передумови, закономірності та характер розвитку народонаселення на різних етапах історії людства. Як окрема дисципліна, історична демографія вивчає історію розвитку населення світу, континентів, регіонів і країн, визначаючи реальне історичне значення інтенсивності соціальної, природної та міграційної рухливості населення за різних соціально-економічних формацій. Процес відтворення безпосереднього життя розглядається історичною демографією специфічно, стосовно до кожної соціально-економічної формації.

На завершення зупинимося на основних завданнях регіональної демографії та прикладних демографічних досліджень. Безпосереднім об'єктом вивчення регіональної демографії є різноманітні процеси (або явища), кожен з яких має масовий характер і може бути описаний статистичними показниками: народжуваність, шлюбність, смертність, стан здоров'я населення, формування постійного населення та постійних трудових ресурсів у районі, потенційна та фактична міграційна рухливість старожилів і новоселів, розподіл трудових ресурсів по галузях економіки, географічне розміщення населення тощо. Регіональна демографія має спільні проблеми з економікою праці, наукою про розміщення виробничих сил та іншими дисциплінами. Демографічні процеси в регіоні протікають під визначальним впливом виробничих відносин, що означає тісні контакти регіональної демографії з політичною економікою та історією економічного розвитку країни. Важлива роль адаптивних процесів при формуванні постійного населення зіштовхує регіональну економіку з аналізом явищ, що становлять предмет соціології та соціальної психології.

У системі демографічних наук велике значення мають прикладні демографічні дослідження. Прикладна демографія, базуючись на методологічних положеннях теоретичної демографії та використовуючи статистичні, математичні, картографічні, графоаналітичні та соціологічні методи, безпосередньо пов'язана з народногосподарською практикою та обслуговує потреби поточного й перспективного планування народного господарства в цілому та його галузей. Прикладна демографія має першочергове значення для визначення основ економічного прогнозування на довгострокову перспективу.

Планування народного господарства тісно пов'язане з результатами досліджень багатьох демографічних наук. Планувальники працюють у контакті з демографами, насамперед зі спеціалістами в галузі соціально-демографічного прогнозування, теоретичних основ політики народонаселення та оптимізації демографічних процесів. Розробка перспективних планів вимагає співпраці планових працівників різних галузей народного господарства, урбаністів, організаторів охорони здоров'я, освіти та інших сфер невиробничої галузі з демографами, які вирішують конкретні проблеми, що мають вихід на певну сферу народного господарства. Прикладні демографічні дослідження мають функціональний характер і визначаються завданнями розвитку народонаселення та конкретних галузей народного господарства.

Висновки

Як самостійна наука демографія вивчає закономірності та соціальну зумовленість народжуваності, смертності, шлюбності й припинення шлюбу, відтворення подружніх пар і сімей, а також відтворення населення в цілому як єдності цих процесів. Вона досліджує зміни статево-вікової, шлюбної та сімейної структур населення, взаємозв'язок демографічних процесів і структур, закономірності зміни загальної чисельності населення та сімей як результату взаємодії цих явищ. Демографія має власний об'єкт, який не вивчає жодна інша наука, — поновлення поколінь людей, тобто процеси взаємодії народжуваності, смертності, шлюбності, припинення шлюбу та відтворення населення загалом.

Загальним практичним завданням не лише демографії, але й багатьох інших наук, що вивчають народонаселення, є обґрунтування та вироблення політики народонаселення. Це завдання є частиною комплексного завдання управління розвитком народонаселення в суспільному масштабі.

Предметом демографії є відтворення населення як процес безперервного поновлення його чисельності та структури в ході зміни поколінь, а також закони, що ним керують.

Список використаної літератури

1. Борисов В. А. Демография – М.: Издат. дом NOTA BENE, 1999. – 272 с.
2. Боярский А. Я. Основы демографии: Учебное пособие. – М.: Статистика, 1980. – 295с.
3. Демографічна криза в Україні – К.: Інститут економіки НАН України, 2001. – 560с.
4. Кислий О. Є. Демографічний вимір історії. – К.: Арістей, 2005.– 328с.
5. Мальтус Т. Опыт о законе народонаселения // Антология экономической классики // М.: ЭКОНОВ, 1993. – 458с.
6. Медков В. М. Основы демографии: Учебное пособие. Серия «Учебники и учебные пособия». – Ростов-на-Дону: «Феникс», 2003. – 448с.
7. Прибиткова І. М. Основи демографії: посібник для студентів гуманітарних та суспільних факультетів вищих навчальних закладах – К.: «Артек», 1995. – 256с.