Чорнобильська катастрофа та її наслідки для України

Вступ.

1. Чорнобильська катастрофа.

2. Хроніка трагічних подій.

3. Масштаби та наслідки катастрофи.

4. Техногенна катастрофа.

5. Людська трагедія.

6. Позитивні зрушення у розв'язанні проблем.

Висновки.

Список використаних джерел.

Вступ

Майже два десятиліття відділяють нас від дня, коли в Україну прийшло велике лихо, яке своїм чорним крилом зачепило також Росію, Білорусь та інші держави. Невелике поліське містечко Чорнобиль, яке святкувало свій 800-річний ювілей, опинилося в одному ряду з Хіросімою та Нагасакі. Вибух на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС став однією з наймасштабніших техногенних аварій в історії людства, що змінила життя мільйонів людей. У багатьох регіонах України сформувалися нові соціально-економічні реалії, які призвели до докорінних змін у повсякденному житті. Україну офіційно визнано зоною екологічного лиха. Для подолання наслідків аварії та створення надійної системи захисту населення було залучено величезні фінансові, наукові та людські ресурси.

Усвідомлення необхідності закриття Чорнобильської атомної станції дедалі більше утверджується як в українському суспільстві, так і на міжнародній арені. Водночас зростає розуміння глобального характеру чорнобильської трагедії та потреби в об'єднанні зусиль для її подолання.

Тема роботи: „Чорнобильська катастрофа та її наслідки для України”.

Головні завдання роботи: 1. охарактеризувати масштаби та наслідки Чорнобильської катастрофи; 2. висвітлити аварію на ЧАЕС як техногенну катастрофу та людську трагедію; 3. визначити позитивні зміни, що відбуваються у вирішенні цієї проблеми.

1. Чорнобильська катастрофа

Чорнобильська катастрофа — це найбільша екологічна трагедія сучасності, яка сталася о 1 год. 23 хв. 26 квітня 1986 року внаслідок вибуху реактора на четвертому енергоблоці ЧАЕС. Потужний викид радіоактивних речовин (зокрема йоду-131, цезію-137, стронцію-90) сягнув висоти 1500 метрів і вітром був рознесений до Скандинавії, Центральної та Південно-Східної Європи, а також Північної Італії. Спочатку комуністичне керівництво України та СРСР намагалося замовчати масштаби трагедії, однак після публікацій у американських та європейських ЗМІ розпочалася евакуація приблизно 130 тисяч мешканців Київської області із забруднених територій. Радіоактивного ураження зазнали близько 600 тисяч осіб, передусім ліквідатори (пожежники, військові, фахівці, які гасили пожежу, проводили дезактивацію та зводили захисний комплекс — Саркофаг). З господарського обігу було вилучено близько 5 млн. га земель (навколо станції створено 30-кілометрову зону відчуження).

Після аварії в колишньому СРСР, а згодом і в незалежних Україні, Росії та Білорусі, було ухвалено численні законодавчі та підзаконні акти, пов'язані з цією подією.

Кількість таких документів продовжує зростати в міру появи нових соціально-економічних, політичних, екологічних та інших проблем, породжених атомною катастрофою.

2. Хроніка трагічних подій

Досить показовим є порівняння інформації, яку оприлюднювала центральна преса в перші дні після аварії, з тим величезним обсягом фактів, які фахівці зібрали та проаналізували за наступні роки. У цьому контексті особливої уваги заслуговує книга "Чорнобильська трагедія. Документи і матеріали", опублікована видавництвом "Наукова думка" у 1996 році.

Укладачі та редакційна колегія цього збірника прагнуть об'єктивно й різнобічно представити насамперед причини Чорнобильської катастрофи, які неможливо розглядати у відриві від суспільно-політичних та економічних процесів, що відбувалися тоді в СРСР.

Документи, вміщені у збірнику, відображають історію будівництва станції, розкривають складні проблеми, з якими стикалися будівельники, а також висвітлюють систему інформування партійних і державних органів про подію 26 квітня 1986 року о 1 год. 25 хв. Вони свідчать: ЦК Компартії України як найвищий політичний орган республіки та Уряд України володіли вичерпною інформацією про реальний стан справ після катастрофи. Проте через екстериторіальний статус станції та її пряме підпорядкування Мінатоменерго СРСР місцева влада була усунена від активного втручання в перебіг подій і не могла діяти без згоди Союзного Центру.

Поряд із матеріалами, що описують роботу апарату ЦК Компартії України в екстремальних умовах, у виданні представлено значний масив документів інших відомств та установ, які звітували перед ЦК або зверталися до нього як до вищої інстанції.

Серед документів збірника чимало переконливих доказів бюрократизму та зволікань центральних галузевих відомств. Наприклад, період напіврозпаду радіоактивного йоду-131 становить лише вісім діб. За таких умов своєчасна йодна профілактика могла стати ефективним захисним заходом, який допоміг би уникнути багатьох проблем зі здоров'ям населення. Однак лише 9 травня 1986 року до Києва надійшов текст тимчасової інструкції з "негайної" профілактики ураження радіоактивним йодом (№ 96).

До ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС було залучено величезну кількість людей різних професій та соціального статусу: військових, шахтарів, науковців, водіїв, медиків та багатьох інших. У післяаварійний період вони створили низку об'єднань: всесоюзний "Союз Чорнобиль", який з 1991 року став міжнародним, та "Союз Чорнобиль України". На основі матеріалів Держтелерадіо України показано зусилля його працівників щодо об'єктивного інформування громадськості України та світу про наявні проблеми.

Суцільна завіса секретності, якою Чорнобиль був одразу відгороджений від світу, не дозволяла керівникам ліквідації наслідків аварії та провідним спеціалістам донести до народу вичерпну інформацію. А те, що вдавалося отримати, безжально вичищала цензура. У результаті пресу звинувачували в необ'єктивності та приховуванні правди.

Сьогодні журналісти, які були свідками тих трагічних подій, згадують про них, і завдяки цьому "закрита зона" стає "відкритою", а ми дізнаємося про реальні факти, які тривалий час приховували від громадськості.

3. Масштаби та наслідки катастрофи

Особливий інтерес викликають дані про біологічний ефект постійного поєднання внутрішнього та зовнішнього впливу радіації на живі організми.

Після аварії на ЧАЕС у 30-кілометровій зоні сформувалася унікальна екологічна ситуація: у довкілля потрапив широкий спектр радіонуклідів. З водою, їжею та повітрям вони постійно надходили в організм людей. На момент аварії (1986 рік) українська система охорони здоров'я не мала універсальних засобів, здатних запобігти накопиченню та прискорити виведення радіоізотопів різної хімічної природи з організму людини та довкілля. Група вчених дослідила та розробила нові механізми дії еферентних методів лікування променевих захворювань.

Згадка про чорнобильську катастрофу зазвичай викликає асоціації зі смертю, руйнуваннями, раком, значними економічними втратами та іншими негативними образами. Безперечно, економічні наслідки аварії були величезними для України, а такі наслідки, як:

• підвищення рівня онкологічних захворювань у людей;
• загибель соснового лісу на ділянці "Рудого лісу" — є реальними фактами.

І все ж, зрештою, вплив на флору і фауну на ділянках надзвичайно забруднених та обмежених зон виявився досить позитивним: на користь зростання біорізноманіття та чисельності особин. Експедиції в найбільш радіоактивні райони Чорнобильської зони виявили багатство тваринного світу. Деякі ділянки 10-кілометрової зони відчуження, розташовані навколо четвертого енергоблоку, вражають своєю красою, хоча це враження оманливе. І лише потріскування та попискування електронних приладів вказувало на те, що середовище забруднене радіонуклідами.

Насправді радіоактивність такого рівня, як у Чорнобилі, має помітний негативний вплив на рослинний і тваринний світ. Проте ефект відселення людей із цих сильно забруднених територій значно перевищує ефект радіаційного впливу. Саме в цьому полягає звичайний парадокс взаємовідносин між екологічною точкою зору та питаннями безпеки для здоров'я людини. Спостереження вчених підтверджують думку, що допустимі рівні радіаційного впливу на рослини і тварин мають бути вищими, ніж для людини. Така нерівність зумовлена тим, що відселення або переселення людей найчастіше сприяє природному відновленню екосистем навіть в умовах несприятливого радіоактивного та хімічного забруднення. Те, що звичайна людська діяльність (промисловість, фермерство, тваринництво, заготівля дров, полювання тощо) є більш руйнівною для біорізноманіття та багатства місцевої флори й фауни, ніж найгірша ядерна катастрофа, додатково свідчить про негативний вплив зростання людської популяції на дику природу.

Традиційні парадигми щодо впливу землекористування та забруднюючих агентів на природні системи не сумісні з догмою про хронічний радіаційний вплив. Свого часу пропонувалося покращити довкілля в Чорнобилі шляхом спалювання деревної та іншої рослинності із забруднених територій для збору радіонуклідів і одночасного виробництва електроенергії. Реалізація такого проєкту коштувала б 30 мільйонів доларів США і, найімовірніше, підвищила б дозу опромінення на людину порівняно з тим, якби нічого не робили. Крім того, це призвело б до повного руйнування вже процвітаючих екосистем, створюючи, як мінімум, тимчасову технологічну пустелю, що набагато перевищило б ті екологічні збитки, які існують внаслідок чорнобильської катастрофи. За науковими даними, у рослинній біомасі міститься один-два відсотки радіонуклідів, що випали внаслідок аварії. Тому її спалювання є неефективним засобом поліпшення радіоекологічного стану, і такі дії можуть посилити мобілізацію значної частини радіонуклідів із ґрунту та донних відкладень. Конче потрібна якісна наукова інформація щодо ризику для довкілля та здоров'я людини при прийнятті рішень у зв'язку з ядерними аваріями. Ми погоджуємося з висновком Володимира Холоші, заступника Міністра України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, про співвідношення між наукою та політичним процесом прийняття регулюючих управлінських рішень у Чорнобильській зоні відчуження, яке він висловив у формі: "Наука – це очі народу".

Дані чітко свідчать про існування життєздатних екосистем у найбільш забруднених районах Чорнобильської зони — це те, що за багатьма причинами ми очікуємо від парку, який підлягає заповіданню. Менш відома ціна, яку платять види за проживання в цьому радіаційному середовищі. Деякі з дрібних ссавців, що мешкають там, внаслідок накопичення цезію-137 та стронцію-90 отримують дозу внутрішнього опромінення понад 10 Рад/добу і зовнішнього – щонайменше половину від цього. Низка публікацій вбачає набагато більше шкоди від проживання в Чорнобильській зоні. Деякі з них анекдотичні; проте деякі базуються на сучасній молекулярній біології та експериментальному підході. Можливо, найважливішим є питання: чи існує підвищений генетичний (мутаційний) вантаж, що маскується перерозмноженням, яке взагалі властиве ссавцям? Для людей будь-яке підвищення генетичного вантажу неприпустиме. Детальне довгострокове вивчення генетичного вантажу, популяційної генетики, демографії, темпів мутагенезу, тривалості життя, здатності до відтворення, здоров'я, радіорезистентності тощо потрібне для того, щоб зрозуміти, чим популяції, що піддаються хронічному радіаційному впливу, відрізняються від популяцій, які йому не піддаються. З точки зору ризику для людини та дикої природи, розуміння генетичної та популяційної динаміки дикого життя в Чорнобилі – не тривіальне завдання.

4. Техногенна катастрофа

Майже 20 років минуло з моменту вибуху 4-го енергоблоку Чорнобильської АЕС, який випустив смертоносні радіоактивні хмари, що поширилися над Європою, та викликав хвилю протестів серед світової громадськості проти використання атома як джерела електроенергії.

Вибух призвів до викиду близько 300 млн. Сі радіонуклідів у навколишнє середовище з активної зони станції та спричинив радіоактивне зараження 53,4 тис. кв. м території України. 189 тис. га орних земель та 157 тис. га лісів стали непридатними для використання через високий рівень радіоактивного забруднення. Лише прямі втрати, включаючи вартість основних виробничих активів та оперативних фондів, а також інфраструктури та природних ресурсів, вилучених з використання, становлять 10 млрд. доларів.

Характер та масштаби аварії змусили Україну вирішувати нові, надзвичайно складні проблеми. Серед них: аналіз природи та рівнів радіоактивного забруднення довкілля та його вплив на екосистеми і здоров'я людини; евакуація населення з найбільш заражених районів та забезпечення його новими місцями проживання; надання постраждалим медичної допомоги; забезпечення стабільності стану "саркофага" (частини зруйнованого реактора, що залишилася), вжиття заходів для підтримки його у безпечному стані та перетворення на екологічно безпечну систему; дезактивація забруднених територій та водних джерел; забезпечення населення чистими продуктами харчування тощо.

Залежно від ступеня забруднення радіонуклідами, територію України поділено на 4 зони: заборонена зона; зона обов'язкової евакуації; зона з правом евакуації; зона підвищеного радіаційного контролю.

Заборонена зона містить 20 млн. Сі аварійних радіоактивних викидів. Таке накопичення радіонуклідів у зоні створює ризик їхнього проникнення за межі зони. Під час повеней вода, потрапляючи на сильно забруднені території, змиває з верхніх шарів ґрунту значну кількість радіонуклідів і несе їх у Дніпро. Дніпро разом із водосховищами є джерелом води приблизно для 30 млн. мешканців України; отже, він стає для них і джерелом радіоактивного зараження.

5. Людська трагедія

Чорнобиль — це не лише технологічна катастрофа. Це також людська трагедія, вплив якої відчутний і сьогодні. Навіть тепер, коли останній працюючий реактор №3 закритий, відлуння Чорнобиля стихне ще не скоро.

Від аварії постраждало 7% населення України, що становить 3 361 870 осіб. Медичної допомоги насамперед потребують 700 тисяч дітей, які мешкали на заражених територіях, які з того часу були евакуйовані та поселені в інших місцях, і у яких щитовидні залози піддалися впливу радіоактивного йоду. Постраждалих розподіляють на чотири категорії:

• особи, безпосередньо задіяні в ліквідації аварії — 86 775 осіб;
• особи, евакуйовані з уражених районів, у тому числі дорослі, діти та підлітки — 307 982 особи;
• особи, які й досі проживають на територіях, що перебувають під посиленим радіаційним контролем — 549 649 осіб;
• діти — 1 264 329 осіб.

Очікується зростання чисельності населення, яке зазнало впливу аварії, внаслідок збільшення кількості дітей, визнаних постраждалими через отримання надлишкової дози опромінення щитовидної залози, а також народжених від евакуйованих батьків та ліквідаторів. Окрім наслідків впливу радіації, виникли ще й психічні та психосоматичні захворювання; чисельність постраждалих від них оцінити важче; ці хвороби посилені страхом та непевністю, які охопили населення загалом.

6. Позитивні зрушення у розв'язанні проблем

Критерії, за якими можна судити про позитивні зрушення у розв'язанні проблем, можна окреслити наступним чином:

• безпека забороненої зони як такої та споруд, що знаходяться всередині;
• рівень безпеки проживання на заражених територіях;
• рівень захворюваності та смертності серед населення, яке постраждало від аварії;
• рівень зайнятості у нових поселеннях та на заражених територіях;
• рівень соціально-психологічної напруги серед населення, яке зазнало впливу аварії;
• рівень соціального тиску на територіях, що піддалися впливу Чорнобильської катастрофи.

Державна Програма Заходів з Мінімізації Наслідків Чорнобильської Катастрофи визначила спеціальні показники ефективності впровадження програми у сферах охорони здоров'я та соціального захисту:

• медична підтримка та медичне обстеження постраждалих;
• запровадження нових методів діагностики та лікування захворювань щитовидної залози, ранньої діагностики захворювань крові, нервових та психічних порушень, реабілітації та аналізу її ефективності, діагностики захворювань ендокринної, імунної та серцево-судинної систем; розробка нових ліків, до складу яких входять компоненти, що забезпечують протирадіаційний захист;
• розширення інформаційної бази щодо динаміки захворювань та смертності серед населення, яке піддалося впливу аварії.

Програма Заходів також передбачає науково обґрунтовані запобіжні дії, спрямовані на зменшення індивідуальних та колективних доз опромінення людей; розробку посібників для ведення сільськогосподарських робіт на заражених територіях; зниження рівня радіоактивного забруднення угідь та приведення їх у придатний для використання стан; виробництво продуктів для лікувального та профілактичного харчування; створення системи захисту продуктів харчування для осіб, які працюють на заражених територіях тощо.

Життя не зупинилося після найбільшої у світі ядерної катастрофи: триває будівництво, вирощується хліб, народжуються діти.

Світова спільнота з кожним роком, що минає від аварії на ЧАЕС, дедалі більше усвідомлює необхідність своєї участі у вирішенні глобального завдання — порятунку від наслідків ядерного лиха.

Висновки

За майже 20 років, що минули з часу Чорнобильської катастрофи, було докладено величезних зусиль для подолання її наслідків як з боку держави, так і з боку міжнародної громадськості.

Проблема зменшення впливу Чорнобильської аварії на стан здоров'я громадян залишається важливою проблемою державного масштабу. Спостерігаються значні зміни у соціальному та психологічному стані людей, а також погіршення здоров'я населення (особливо дітей), яке проживає на забруднених територіях. Зсув державних пріоритетів, необхідність позитивних зрушень щодо дотримання прав людини в Україні, зокрема й прав нових поколінь, зумовлює потребу в розробці нової Концепції захисту населення у зв'язку з чорнобильською аварією. Наразі саме триває розробка нової концепції. Вона базується:

(а) на нових наукових даних про вплив іонізуючої радіації на людський організм, висвітлених у джерелах Міжнародної Комісії з Радіаційної Безпеки, Наукового Комітету ООН з впливу атомної радіації; на основних стандартах Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я з радіаційної безпеки, укладених Міжнародним Агентством з Атомної Енергії; на принципах протирадіаційного захисту;

(б) на досвіді та знаннях українських і закордонних експертів, накопичених протягом років вивчення та ліквідації впливу Чорнобильської катастрофи в Україні, Росії, Білорусі та в інших країнах.

Ще протягом багатьох років подолання наслідків Чорнобильської аварії лишатиметься одним із найбільш пріоритетних питань у політиці українського уряду, як вимагає ст. 16 Конституції України. У звіті Генерального Секретаря ООН на 54-ій сесії Генеральної Асамблеї ООН у листопаді 1999 року було ще раз підкреслено необхідність залучення та підвищення ролі світової громадськості у захисті людей, які постраждали від катастрофи.

Чорнобиль не є ядерною пустелею, проте питання, порушені вище, щодо прихованого та тривалого впливу, мають бути розв'язані раніше, ніж ми зрозуміємо загальне значення цієї катастрофи для дикої природи та людей.

Список використаних джерел

1. Коваленко А. П. Чернобыль - каким его увидел мир. - Киев: Молодь, 1989. -172 с.

2. Долін В. В. Самоочищення природного середовища після Чорнобильської катастрофи; За ред. Е. В. Соботовича; НАНУ, Ін-т геохімії навколишнього середовища. - К.: Наукова думка, 2004. -221 с.

3. Дзісь Г. В. В епіцентрі людської біди; Ред. П. І. Медвідь. - К.: АртЕк, 2003. -205 с.

4. Гигевич В. Стали воды горькими: Хроника чернобыл. беды. - Минск: Беларусь, 1991. -175 с.

5. Проблеми Чорнобильської зони відчуження: Науково-технічний збірник/ М-во України у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; Адм. зони відчуження. -К.: Наук. думка, 1994- Вип.7. -2001. -239 с.

6. Книга болю і протесту: Чорнобиль - 10 років... : Матеріали зібрані українським відділенням міжнародної екологічної організації ГРІНПІС.. -35 с.