Чому я вимушена(ний) страхуватися

Чому я вимушена(ний) страхуватися

План

1. Вступ

2. Страхуватися вигідно та безпечно

3. Види страхових послуг

4. Види обов'язкового страхування

5. Висновки

6. Використана література

Вступ

Кожен учасник ринкових відносин у своїй діяльності стикається з ризиками, які потребують запобігання та мінімізації. Саме на вирішення цих завдань і спрямоване страхування.

Впровадження фінансових послуг та відповідних механізмів створює основу для економічного зростання підприємств і організацій в Україні. Останніми роками ключові показники страхової галузі демонструють стабільне зростання. Протягом 2000–2005 років спостерігалося поступове збільшення капіталу страховиків, зростання обсягів страхових премій та підвищення рівня страхового захисту як для бізнесу, так і для громадян.

Мета: висвітлити сутність страхування.

Актуальність: страхування відіграє ключову роль у виборі надійних ділових партнерів, зміцненні фінансової стабільності компаній та розробці стратегій зниження підприємницьких ризиків.

Основні завдання:

1. обґрунтувати вигоду та безпеку страхування;
2. розглянути види страхових послуг;
3. охарактеризувати види обов'язкового страхування.

1. Страхуватися вигідно та безпечно

У розвинених країнах страхування є звичною практикою. В Україні ж до цього виду послуг досі ставляться з недовірою або не вбачають у ньому нагальної потреби.

Страхування — це унікальний, практично єдиний у своєму роді механізм, своєрідний фінансовий «фокус», що дозволяє людині перекласти власні проблеми та негаразди на страхову компанію. Іншими словами, страхування дає змогу убезпечити себе, своїх близьких від різноманітних життєвих негараздів. В Україні ця сфера поки що менш поширена, ніж за кордоном, однак вона стрімко розвивається, про що свідчить висока динаміка зростання ринку страхових послуг.

Чому ж сьогодні люди ставляться до страхування з певною насторогою?

Ймовірно, через власний досвід часів Радянського Союзу, коли громадяни вкладали кошти в Ощадбанк, а повернути їх не змогли. Існує також недовіра до страхових компаній, хоча вона часто безпідставна. Страхові організації входять до асоціацій, зокрема Моторного транспортного страхового бюро України, та регулярно звітують перед Комісією з регулювання ринку фінансових послуг. Якщо ж компанія не в змозі самостійно покрити збитки, існують організації-гаранти, які забезпечать виплату страхувальнику в будь-якому разі. Звісно, можна припустити недобросовісність страховика, але діяльність компаній контролюють відповідні органи, наприклад, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг, яка здійснює постійний моніторинг фінансових установ. Тож підстав для недовіри до страховиків, особливо з багаторічним досвідом, немає.

Розглянемо основні терміни та поняття, що використовуються у страхуванні.

Ризик — це ймовірність непередбачених витрат, зумовлених випадковими обставинами в економічній діяльності. Своєю чергою, страхування — це система економічних відносин, що дає змогу відшкодувати ці витрати та захистити майнові інтереси підприємців і фізичних осіб від стихійних лих та інших непередбачуваних подій. Страхування є перспективним сектором ринкової інфраструктури та невід'ємним атрибутом суспільства з розвиненою економікою. Без страхового поліса неможлива реалізація фінансово-економічних відносин під час впровадження проектних рішень.

Страховий поліс — це документ, що видається страховою компанією та підтверджує укладення угоди про страхування.

Такі відносини мають специфічний, об'єктивний характер і формують зміст категорії «страховий захист».

Страховий захист — це економічна категорія, яка відображає сукупність розподільчих і перерозподільчих відносин, пов'язаних із подоланням та відшкодуванням втрат, спричинених різними винятковими обставинами.

Суть страхового захисту полягає у накопиченні та використанні грошових та інших ресурсів для запобігання, подолання або зменшення негативного впливу ризиків, а також для відшкодування пов'язаних із ними збитків.

Страховий захист характеризується такими ознаками:

• випадковий характер настання надзвичайних подій;
• нерівномірність розподілу збитків між різними суб'єктами;
• необхідність запобігання наслідкам таких подій;
• потреба у відшкодуванні завданих збитків, тобто здійсненні захисних заходів від наслідків можливих випадковостей;
• можливість вираження шкоди у натуральній або грошовій формі.

Для забезпечення реального страхового захисту формується страховий фонд, призначений для покриття надзвичайних збитків, завданих суспільству стихійними лихами, техногенними аваріями та іншими випадковостями.

Практика виробила три основні форми організації страхового фонду, залежно від суб'єкта власності на його ресурси:

• держава;
• окремий суб'єкт господарювання;
• страховик (страхова організація).

Страховик — це фінансова установа, створена у формі акціонерного, повного, командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю згідно із Законом України «Про господарські товариства» (1576-12), з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про страхування», та за наявності ліцензії на здійснення страхової діяльності. Кількість учасників страховика має бути не менше трьох.

Страхову діяльність в Україні можуть здійснювати виключно страховики-резиденти України.

Відповідно, розрізняють такі організаційні форми суспільних страхових фондів:

• централізовані державні резерви у натуральній та грошовій формі;
• фонди самострахування окремих суб'єктів господарювання (самострахування);
• фонди, що створюються методом страхування.

Розмір і структура фондів, призначених для страхового захисту юридичних та фізичних осіб, залежать від багатьох чинників: концепції формування фонду, рівня економічного розвитку, співвідношення форм власності, методів залучення коштів для соціальних програм, традицій населення, міжнародних відносин тощо.

Централізований страховий (резервний) фонд формується за рахунок загальнодержавних ресурсів у натуральній та грошовій формі та перебуває у розпорядженні Уряду. Його призначення — відшкодування збитків та ліквідація наслідків стихійних лих і великих аварій, що спричинили значні руйнування та людські жертви.

Фонди самострахування створюються шляхом щорічних відрахувань до розміру, визначеного статутними документами суб'єкта господарювання, а порядок використання коштів встановлюється самими учасниками, які формують ці фонди. Такі фонди зазвичай покривають збитки від дрібних ризиків.

Страховий фонд страховика (страхові резерви) має грошову форму та формується за рахунок внесків страхувальників. Джерелом його поповнення також є доходи від інвестиційної діяльності страховика, в управлінні якого перебувають ці ресурси. Використання страхового фонду має цільовий характер.

Отже, можливості забезпечення страхового захисту за рахунок зазначених джерел є досить обмеженими. Це свідчить про те, що в майбутньому основне навантаження має припадати на фонди, створювані страховиками, що є перспективним напрямом у системі страхового захисту.

2. Види страхових послуг

Страхування — це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, сформованих зі страхових платежів (внесків, премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

У сучасному світі актуальність страхування зростає дедалі більше. Якщо ще нещодавно більшість людей мала про нього досить поверхове уявлення, то тепер неможливо ігнорувати зміни, пов'язані зі страхуванням, яке стало невід'ємною ознакою розвинутого суспільства. Вважається, що чим краще розвинені інфраструктура та законодавство у сфері страхування, тим цивілізованішим є суспільство і тим надійніше захищені права його громадян.

В Україні існують дві форми страхування: добровільне та обов'язкове. Добровільне страхування регулюється статтею 6 Закону «Про страхування» та охоплює 22 види.

Обов'язкове страхування здійснюється відповідно до статті 7 цього Закону.

Нова редакція Закону суттєво змінила перелік видів обов'язкового страхування, виключивши з нього майже всі види державного страхування.

Водночас перелік обов'язкових видів було доповнено новими, зазначеними у пунктах 8, 10, 19–31 нової редакції Закону. Крім того, частково змінилися умови обов'язкового страхування.

До видів добровільного страхування належать:

1. страхування життя;
2. страхування від нещасних випадків;
3. медичне страхування (безперервне страхування здоров'я);
4. страхування здоров'я на випадок хвороби;
5. страхування залізничного транспорту;
6. страхування наземного транспорту (крім залізничного);
7. страхування повітряного транспорту;
8. страхування водного транспорту (морського, внутрішнього та інших видів);
9. страхування вантажів та багажу (вантажобагажу);
10. страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ;
11. страхування майна (іншого, ніж передбачено пунктами 5–9);
12. страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);
13. страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);
14. страхування відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);
15. страхування відповідальності перед третіми особами (інший, ніж передбачено пунктами 12–14);
16. страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту);
17. страхування інвестицій;
18. страхування фінансових ризиків;
19. страхування судових витрат;
20. страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій;
21. страхування медичних витрат;
22. інші види добровільного страхування.

3. Види обов'язкового страхування

В Україні запроваджено такі види обов'язкового страхування:

1. медичне страхування;
2. особисте страхування медичних та фармацевтичних працівників (крім тих, хто працює в установах, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні службових обов'язків;
3. особисте страхування працівників відомчої (крім тих, що працюють в установах, які фінансуються з Державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд);
4. страхування спортсменів вищих категорій;
5. страхування життя та здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини;
6. особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;
7. авіаційне страхування цивільної авіації;
8. страхування відповідальності морського перевізника та виконавця робіт, пов'язаних з обслуговуванням морського транспорту, щодо відшкодування збитків пасажирам, багажу, пошті, вантажу, іншим користувачам морського транспорту та третім особам;
9. страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів;
10. страхування засобів водного транспорту;
11. страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності;
12. страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту (порядок і умови визначаються спеціальним законом України);
13. страхування працівників (крім тих, що працюють у закладах, які фінансуються з Державного бюджету України), які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, у тому числі здійснюють догляд за особами, що страждають на психічні розлади;
14. страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру;
15. страхування цивільної відповідальності інвестора, у тому числі за шкоду, заподіяну навколишньому середовищу та здоров'ю людей, за згодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою;
16. страхування майнових ризиків за згодою про розподіл продукції у випадках, передбачених Законом України «Про угоди про розподіл продукції»;
17. страхування фінансової відповідальності, життя та здоров'я тимчасового адміністратора та ліквідатора фінансової установи;
18. страхування майнових ризиків при промисловій розробці родовищ нафти і газу у випадках, передбачених Законом України «Про нафту і газ»;
19. страхування медичних та інших працівників державних і комунальних закладів охорони здоров'я та державних наукових установ (крім тих, що працюють в установах, які фінансуються з Державного бюджету України) на випадок захворювання на інфекційні хвороби, пов'язаного з виконанням професійних обов'язків в умовах підвищеного ризику зараження;
20. страхування відповідальності експортера та особи, відповідальної за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яка може бути завдана здоров'ю людини, власності та навколишньому природному середовищу при транскордонному перевезенні та утилізації (видаленні) небезпечних відходів;
21. страхування об'єктів космічної діяльності (наземна інфраструктура), перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Національного космічного агентства України;
22. страхування цивільної відповідальності суб'єктів космічної діяльності;
23. страхування об'єктів космічної діяльності (космічна інфраструктура), що є власністю України, щодо ризиків, пов'язаних із підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її в космічному просторі;
24. страхування відповідальності щодо ризиків, пов'язаних із підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її в космічному просторі;
25. страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок негативних наслідків під час перевезення;
26. страхування професійної відповідальності осіб, діяльність яких може заподіяти шкоду третім особам, за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України;
27. страхування відповідальності власників собак (за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України) щодо шкоди, якої може бути завдано третім особам;
28. страхування цивільної відповідальності громадян України, які мають у власності або іншому законному володінні зброю, за шкоду, що може бути заподіяна третій особі або його майну внаслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброї;
29. страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків у випадках і відповідно до переліку тварин, встановлених Кабінетом Міністрів України;
30. страхування відповідальності суб'єктів туристичної діяльності за шкоду, заподіяну життю або здоров'ю туриста чи його майну;
31. страхування відповідальності морського судновласника;
32. страхування ліній електропередач та перетворювального обладнання передавачів електроенергії від ушкодження внаслідок стихійних лих або техногенних катастроф та від протиправних дій третіх осіб.

Таким чином, до нетрадиційних видів страхування належать ті, що не ввійшли до наведеного вище переліку.

Для здійснення обов'язкового страхування Кабінет Міністрів України встановлює порядок і правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків.

Щоб простежити закономірність запровадження нових видів обов'язкового страхування, можна проаналізувати деякі статті.

Страхування водних транспортних засобів ґрунтується переважно на тих самих принципах, що й автомобільне страхування. За основу страхової оцінки судна береться сума, визначена страхувальником, яка не повинна перевищувати його дійсної вартості.

До водних видів транспорту належать: човни, яхти, катамарани тощо.

Договір страхування може бути укладений на основі однієї з умов, що визначають розмір відшкодування збитків та страхових платежів залежно від обсягу відповідальності, прийнятої страхувальником:

• із відповідальністю за загибель та пошкодження;
• із відповідальністю за повну загибель з урахуванням витрат на порятунок;
• без відповідальності за збиток, крім випадків загибелі.

Договір страхування укладається на окремий рейс або на певний строк.

Страхування відповідальності морського перевізника. Під час морських перевезень судновласник несе відповідальність за вантаж на борту судна, а також за вантаж, що завантажується (розвантажується) або готується до навантаження (розвантаження), відповідно до умов транспортування.

Правила Гааго-Вісбі передбачають страхування у випадках перевезення, яке регулюється:

• коносаментом або подібним йому товаророзпорядчим документом;
• перевезення здійснюється з країни (у країну), з якою укладено контракт;
• у контракті є застереження про межу відповідальності за одне судно.

Претензії до перевізника приймаються протягом року з дати закінчення перевезення. Страхування відповідальності за вантаж судновласники отримують у спеціальних товариствах взаємного страхування. Страхування відповідальності українських вантажоперевізників має значний потенціал і є перспективним напрямом вітчизняного страхування, тому воно було включене до переліку обов'язкових видів страхування.

Страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів

Державтоінспекція, на яку покладено контроль за дорожнім рухом, не могла перевіряти у водіїв наявність поліса, оскільки таке право не було передбачене законодавством.

Така розбіжність між декларованою обов'язковістю та реальною ситуацією не могла тривати довго. Постанова Кабінету Міністрів України №1276 внесла зміни до Правил дорожнього руху, передбачивши обов'язкову наявність у водіїв страхового поліса.

Страхування цивільної відповідальності передбачене для випадків, коли власник поліса визнається Державтоінспекцією винним у скоєнні ДТП і, відповідно, зобов'язаний відшкодувати збиток потерпілому на підставі Цивільного кодексу України. У разі настання відповідальності власника поліса збиток, завданий іншому учаснику дорожнього руху або його автомобілю, відшкодовує страхова компанія.

Страхування автомобіля передбачене на випадок:

• його ушкодження або знищення внаслідок ДТП, стихійних лих, зіткнення з тваринами, падіння дерев, протиправних дій третіх осіб, пожежі в автомобілі;
• його втрати внаслідок викрадення.

Збиток, завданий власнику автомобіля внаслідок ушкодження або втрати, відшкодовує страхова компанія на підставі договору страхування автомобіля. Якщо наявний лише поліс цивільної відповідальності, то у випадку ДТП ремонт не буде здійснюватися за рахунок страхової компанії — для цього необхідно укласти окремий договір страхування автомобіля.

За оцінками експертів, річний розмір збитків, яких зазнають потерпілі в ДТП громадяни, становить від 1 до 1,5 мільярда гривень. Водночас страхові компанії можуть зібрати не більше 1 мільярда гривень страхових платежів, і лише за умови повного охоплення страхуванням усіх автомобілістів.

При розрахунках не було враховано досвід Латвії, де після запровадження обов'язкового страхування цивільної відповідальності кількість ДТП зросла більш ніж утричі. Така ситуація пояснюється тим, що раніше значна частина водіїв без поліса домовлялася про відшкодування збитку без виклику ДАІ на місце події. Тепер же оплачувати збитки самостійно ніхто не бажає, оскільки врегулюванням збитків займаються страхові компанії.

Обов'язкове страхування цивільної відповідальності не є додатковим податком на власників автомобілів. Це досить недорога страхова послуга.

Страхування відповідальності суб'єктів туристичної діяльності.

Поліс страхування під час подорожі за кордон призначений для невідкладного надання власнику поліса медичної допомоги у разі нещасного випадку або раптової хвороби, а також для надання допомоги в інших випадках, передбачених полісом.

З моменту придбання поліса всі витрати на екстрену допомогу застрахованій особі бере на себе страхова компанія. Технічні питання з обслуговування постраждалого за кордоном вирішує партнер страхової компанії — міжнародна компанія «СОКІЗ», яка організовує необхідну допомогу.

Розмір страхового захисту, який можна обрати за полісом, поділяється на чотири категорії (А, В, С, D) (для отримання візи, як правило, достатньо страхування категорії А). Разом із полісом видається спеціальна пластикова картка, на звороті якої зазначені телефон та адреса міжнародного партнера «СОКІЗ».

З переліку обов'язкових видів страхування видно, що відбулися суттєві зміни, пов'язані зі страхуванням суб'єктів та об'єктів космічної діяльності в Україні, що може свідчити про перспективи розвитку космічної галузі.

Висновки

Ми розглянули тему «Чому я вимушена страхуватися» та можемо зробити такі висновки.

1. У сучасному суспільстві актуальність страхування стрімко зростає. Страхування — це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, сформованих зі страхових платежів (внесків, премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Страхування є перспективним сектором ринкової інфраструктури та невід'ємним атрибутом суспільства з розвиненою економікою. Без страхового поліса неможлива реалізація фінансово-економічних відносин під час впровадження проектних рішень.
2. Страховий поліс — це документ страхової компанії, що підтверджує наявність угоди про страхування. Страховий захист — це економічна категорія, яка відображає сукупність розподільчих та перерозподільчих відносин, пов'язаних із подоланням і відшкодуванням втрат, спричинених різними винятковими обставинами. Суть страхового захисту полягає у накопиченні та використанні грошових та інших ресурсів для запобігання, подолання або зменшення негативного впливу ризиків та відшкодування пов'язаних із ними втрат.

Використана література

1. Говорушко Т. А. Страхові послуги: Навчальний посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 397 с.
2. Нечипорук Л. В. Закон України «Про страхування»: Коментар. — Харків: Одіссей, 2004. — 318 с.
3. Внукова Н. М. Страхування: Навч.-метод. посібник. — Харків: Бурун Книга, 2004. — 371 с.
4. Горбач Л. М. Страхова справа: Навчальний посібник. — К.: Кондор, 2003. — 248 с.
5. Страхування: Підручник. — К.: КНЕУ, 2002. — 599 с.